Стан та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в північній частині Сумської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в північній частині Сумської області

Новікова Анна Віталіївна

Кандидат сільськогосподарських наук

Сумський національний аграрний університет

В роботі проаналізовано досвід європейських країн в сфері сільського і зеленого туризму, досліджено його стан та перспективи розвитку в північній частині Сумської області. Виявлено, що даний напрям туризму потребує подальшого розвитку для забезпечення культурних потреб туристів та відпочивальників.

Ключові слова: сільський зелений туризм, відпочинок, еко-садиби.

В сучасному динамічному світі, коли рівень урбанізації поступово досягає свого максимуму, у людей все частіше виникає потреба у відпочинку в єднанні з природою. Оскільки на околицях великих міст все рідше можна знайти необхідні локації, на допомогу приходять гостьові сільські будиночки, власники яких пропонують не лише проживання та харчування, а і розваги з сільським колоритом.

Відпочинок у селі - найперспективніший напрямок розвитку зеленого туризму, який сприятиме зростанню економічного рівня регіонів, або їх певних частин. Розвиток сільського зеленого туризму може здійснюватися за рахунок коштів селян або громад і не потребує додаткових інвестицій [1].

Європейський сільський зелений туризм зорієнтований на розвиток сільської місцевості, допомогу його населенню, та не менш важливим фактором, є зближення людини з природою, пізнання навколишнього світу, ознайомлення з проблемами сільської місцевості, перейняття нових культурних цінностей. Кожна країна має своє власне трактування поняття зеленого туризму, але варто звернути увагу на визначення Міжнародного товариства екотуризму, адже воно окреслює всі його аспекти: «Екологічний туризм полягає у відповідальних подорожах до природних зон, що забезпечує збереження природного середовища, підтримує добробут місцевого населення, а також сприяє освіті туристів» [2].

Зелений сільський туризм активно розвивається у Бельгії, Швеції, Фінляндії, Швейцарії, та інших країнах. За оцінками експертів, із зеленим туризмом пов'язані від 0,5 до 0,9 млн. робочих місць, до послуг туристів в Європі може бути надано більше 2 млн. місць розташування в сільських садибах [2]. Польща та Чехія вдало перейняли досвід зеленого туризму та виділили йому місце в своїй економіці для підтримки й розвитку сільської місцевості.

Кожна з європейських країн має свої особливості організації зеленого туризму. В Італії зелений туризм це - приготування традиційно моцарели, макаронних виробів, сироваріння, а також процес виноградарства, догляд за виноградною лозою, вирощування виноградних равликів та курортний туризм. В Австрії зелений туризм включає заняття зі збору трав, приготування молочних продуктів, активний гірський та ековідпочинок. Їх форма ведення сільського туризму безпосередньо пов'язана з тваринництвом, її «родзинкою» є вигін худоби на альпійські луки, збір лісових ягід, грибів тощо. У Фінляндії під зеленим туризму розуміється відпочинок на берегах заповідних озер та річок. В Іспанії зелений туризм особливо розвинений на Канарських і Балеарських островах, тобто рекреаційний туризм, але поряд з ним популярними є гастрономічні подорожі та догляд за тваринами. Цікавим є той факт, що в Угорщині національною спеціалізацією є кінний туризм, в Румунії етнографічний та екологічний туризм. В Польщі зелений туризм не пов'язаний з традиціями країни, а більше спрямований на еколого -просвітницьку діяльність [3]. сільський зелений туризм

Розвиток цього виду туризму в нашій країні відбувається практично усією територією. Кожний регіон України характеризується своїм напрямом розвитку сільського зеленого туризму. Західні області займають провідне місце. Створена в Україні в 1996 р. Спілка сприяння розвитку сільського (зеленого) туризму об'єднує 14 регіональних осередків, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваючих, проводять освітньо-правову та інформаційну роботу, допомагають у просуванні турпродукту сільських господарів на туристський ринок [4]. Громадською організацією розроблена програма катетеризації «Українська гостинна садиба» та екомаркування «Зелена садиба»: знак та сертифікат «Українська гостинна садиба» мають 210 власників у 21 області, у т.ч. 96 базового рівня, 38 - першого, 41 - другого, 35 - третього (найвищого) рівня; знак та сертифікат «Зелена садиба» мають 49 садиб у 7 областях, у т.ч. першого рівня - 45, другого - 4.

Розглянувши європейський досвід різних країн та України ми спробували проаналізувати сільський зелений туризм на вибраній території та окреслити перспективи його подальшого розвитку з урахуванням вже існуючих локацій та послуг, які вони надають.

На сьогодні в межах в північних районів Сумщини створено 18 територіальних громад, які представлені вісьмома садибами сільського зеленого туризму: 5 у Шосткинському районі та 4 - у Конотопському.

У Шосткинському районі є сільська садиба у селі Землянка Глухівської громади. Вона являє собою історико-етнографічний музей дворянки Пелагеї Литвинової-Бартош - фольклористки, етнографині, яка у 19 столітті вивчала українські традиції та звичаї. Вона задокументувала місцеві весільні традиції, орнаменти та написала азбуку для сільських дітей, примірник якої зберігається в музеї. Місцеві жителі відтворили традицію випікання весільного хліба, за нотатками фольклористки, і охоче демонструють її відвідувачам.

Також приваблює своїм колоритом етно-садиба в селі Слоут. Це новий туристичний об'єкт і затишний куточок дозвілля людей, живе та колоритне обійстя, яке стало осередком фольклорних фестивалів Сіверщини.

В еко-садибі Сачка В. І. можна відпочити, смачно поїсти та з користю провести час.

Середино-Будська громада в сільському туризмі представлена садибами Кутневських (село Кренидівка) та Кириєнко (село Журавка), де можна прогулятися лісом, покататися на возі, скуштувати екологічно чистих продуктів, поласувати парним молоком та продуктами бджолярства.

Конотопський район представлений етно-садибою (с. Нова Слобода), де відтворено побут українців даної місцевості у ХІХ столітті. Вона являє собою не лише хату, а і подвір'я на якому можна побачити господарські будівлі, старого воза та млин, в середині якого можна розгледіти внутрішню будову та спробувати власноруч намолоти борошна.

В селі Жолдаки є садиба «У Наталії» де можна пожити в сільському будинку, скуштувати домашньої кухні та погосподарювати на подвір'ї. В цій місцевості також є садиба «Північний ліс», яка знаходиться в оточенні ландшафтного парку «Сеймський» та заповідного урочища «Драгоміровщина». Це дає змогу відпочити на свіжому повітрі, подалі від міського шуму.

Хутір «Лісовий» - це комплекс де можна проживати в дерев'яних будиночках в стилі 70-х років ХХ століття, збирати гриби, рибалити, плавати на човні, насолоджуючись природою.

На сьогодні, в умовах військового стану, частина садиб взагалі припинила свою діяльність, через приналежність до «сірих» зон з частими обстрілами, а інші працюють з урахуванням всіх можливих заходів безпеки.

Проаналізувавши результати роботи можна зробити висновок, що сільський зелений туризм переживає зараз не найкращі часи. Дається взнаки війна та інші соціально-економічні потрясіння. В післявоєнний період, на нашу думку, обов'язково треба буде відновлювати діяльність вже існуючих сільських садиб та створювати нові. Цей напрям туризму є перспективним не лише з економічної точки зору, а і з культурно-просвітницької. Особливо корисним це може виявитися для дітей молодшого віку, школярів та студентів. Вивчаючи історію та культуру рідного краю, підростаюче покоління формуватиме свою етнічну приналежність не лише за правом народження, а й через безпосередній контакт з навколишнім середовищем та історією.

Для містян такі садиби стануть місцем єднання з природою, сільським колоритом та побутом.

Не можна забувати про економічну складову, яка може бути реалізована в розвитку сільської місцевості, допомогти в зниженні рівня безробіття, підвищенні прибутків та добробуту сільського населення. В такому випадку продукція малих домогосподарств вже стає товаром.

Комунікаційна функція сільського зеленого туризму сприяє спілкуванню з місцевим населенням, формуванню нових культурних зв'язків та знайомств, бережливого, свідомого ставлення до використання природно-рекреаційних ресурсів. Реалізувати поставлені завдання і втілити їх у життя буде можливим лише за умови плідної співпраці мешканців сіл, власників садиб зеленого та історико-етнографічного туризму, джерел інформування населення, місцевої влади різних рівнів підпорядкування.

Джерела

1. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні : навчальний посібник. Чернівці: Зелена Буковина, 2003. 312 с.

2. Інформаційно-дослідницький цент при Верховній раді України. URL: https://pdf.usaid.gov/pdf_docs/PA00XH7C.pdf (дата звернення: 16.02.2024).

3. Король М. М., Кадар А. І. Аналіз європейського досвіду організації зеленого туризму. Ефективна економіка. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.Ua/pdf/10_2021/4.pdf

4. Рутинський М. Й., Зінько Ю. В. Сільський зелений туризм: Навч. посіб. К.: Вища школа, 2006. 271 с.

5. Громадська організація «Спілка зеленого туризму України». URL: https://www.greentour.com.ua/.

Размещено на Allbest.ru