Перед виїздом на лінію водієві у диспетчерській видають дорожній листок, який він пред'являє механікові контрольно-пропускного пункту й одержує дозвіл на виїзд. У багатьох ВАТ АТП черговий механік, щоб скоротити час виїзду автомобілів, дозвіл на виїзд у дорожніх листках оформляє заздалегідь, до початку виїзду рухомого складу.

Розглянемо організацію виконання робіт при різних видах ТО. Порядок виконання робіт із ЩО визначений "Правилами технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транспорту". Цей документ передбачає обов'язкове щоденне виконання контрольних poбiт iз ЩО на контрольно-пропускному пункті механіком при поверненні автомобілів з лінії. Правильна організація цих poбiт - перший важливий етап раціональної організації технологічних процесів ycix видів ТО i ремонту.

Порядок огляду визначає технічна служба ВАТ АТП з урахуванням конструктивних особливостей використовуваних на ВАТ АТП автотранспортних засобів i діючих нормативів на їx обслуговування. При ЩО обов'язково перевіряють стан агрегатів, вузлів i систем, які впливають на безпеку руху. Особливо старанно діагностують елементи автомобілів-таксомоторів i вcix автомобілів, які працюють на гірських маршрутах.

При найменшій разовій трудомісткості й періодичності виконання ЩО має найбільшу питому трудомісткість (на 10 тис. км npo6iry), яка приблизно дорівнює cyмi питомих трудомісткостей ТО-1 i TO-2. Природно, це потребує раціональної організації ЩО на ВАТ АТП. Як основні критери оцінювання спеціалізації постів i засобів механізації ЩО можна застосовувати ступінь однорідності (характеризує однотипність операцій, прийомів i способів виконання ix), спільність застосовуваного устаткування, значущість робіт для створення безпеки руху автомобілв на лінії.

На шдставі критеріїв оцінювання комплексних операцій ЩО можна поділити на чотири групи операцій:

перша група - контрольно-оглядові операції; ці пpocтi операції виконують візуально (перевірка комплектності автомобіля, його зовнішнього вигляду і т. ін.);

друга група - контрольно-діагностичні операції для перевірки вузлів, які впливають на безпеку руху; ix виконують за допомогою засобів техшчної діагностики (діагностування рульового керування, гальмової системи та ін.);

третя - прибирально-мийні операції (прибирання кабіни або салону, миття i сушіння автомобіля);

четверта група - заправні операції (заправлення автомобіля паливом, маслами, охолодною рідиною).

Таким чином, для виконання комплексу операцій ЩО треба мати пости або дільниці, спеціалізовані на виконанні кожної групи операцій ЩО. На контрольно-пропускному пункті треба виконувати операції тільки пepшoї групи, які не потребують застосування діагностичного устаткування. Тут після повернення автомобілів з лінії виконують такі роботи: занесення до дорожнього листка часу повернення автомобілів i показань спідометра; перевірка комплектності автомобілів; огляд зовнішнього вигляду, виявлення відмов i несправностей відповідно до карти огляду технічного стану автомобіля (табл.4.1); оформлення заявок водіїв на усунення несправностей i відмов, виявлених на лінії i при огляді автомобілів на контрольно-пропускному пункті перевірка пломб на спідометрах; направлення автомобілів на діагностування за графіком.

Під час випуску автомобілів на лінію на контрольно-пропускному пункті перевіряють наявність i правильність оформлення належної документації (дорожнього листка, технічного талона, відмітки в дорожньому листку про проходження водієм передрейсового медичного огляду); цілісність пломби на спідометрі; зовнішній вигляд автомобіля та його комплектність; справність вузлів i агрегатів, які впливають на безпеку руху, якщо ці вузли i механізми ремонтувались у міжзимній час. Автомоблі, що повернулися в ВАТ АТП справними, при виїзді з підприємства повторно не перевіряють. Після закінчення перевірки механік контрольно-пропускного пункту підписує дорожній листок. У графі "Автомобіль технічно справний, виїзд дозволяється" він записує час виїзду автомобіля за межі ВАТ АТП.

Операції другої групи виконують у спеціалізованих підрозділах експрес-діагностики, роль яких на ВАТ АТП мають виконувати дільниці Д-1. Ці дільниці устатковують серійними засобами технічної діагностики.

Дільниці експрес-діагностики вирішують такі завдання: виявлення автотранспортних засобів, технічний стан яких не відповідає вимогам безпеки руху; регулювання вузлів, які впливають на безпеку руху, та контроль їx після виконання ТО-1, ТО-2 i ПР. Розробляють основні положення щодо організації на ВАТ АТП експрес-діагностування (Д-1) вузлів, які впливають на безпеку руху, типаж ліній експрес-діагностування автомобілів, типові планування з переліком устаткування, технологічні карти для проведення експрес-діагностування, порядок застосування типової документації, наведений у "Рекомендації щодо організації експрес-діагностування (Д-1) автомобілів на ВАТ АТП рiзнoї потужності".

Експрес-діагностування технічного стану вузлів, які впливають на безпеку руху, - це діагностування прискореними методами за обмеженою кількістю параметрів основних механізмів i систем автомобіля, відмови яких можуть спричинити аварійні ситуації, і виконання робіт для їх регулювання. Як самостійну операцію діагностування проводять на станціях діагностування Державтоінспекції.

Таблиця 5.1. Виконавці: механік ВТК і водій автомобіля. Тривалість огляду 2-3 хв.

№ опе-рації	Назва робіт	Технічні умови i вказівки
1 2 3 4 5	Перевірити стан спідометра, зовнішній вигляд i комплектність автомобіля Оглянути кріплення коліс, стан i комплектність шин Перевірити роботу фар, підфарників, заднього ліхтаря, перемикача світла i склоочисників Перевірити справність запорів i меха-нізмів дверей, бортів кузова платформи), стан кабіни, скла, номерних знаків, пофарбування автомобіля Перевірити герметичність системи живлення, мащення й охолодження двигуна, а також відсутність стороннього стукоту в двигуні	Спідометр має бути опломбований. Автомобіль повинен мати охайний зовнішній вигляд Колеса i фланці півосей повинні бути закріплені та мати повний комплект шпильок i гайок. Не допускається наявність проривів, пopiзiв i сторонніх предметів у протекторі та між здвоєними шинами Фари, підфарники i задні ліхтарі повинні мати справні лампи i ціле скло. Ручний i ножний перемикачі світла i склоочисники мають діяти справно Замки, механізм дверей, запори кузова (платформи), кабіни, скла, номерні знаки мають бути у справному стані Пересвідчитись, що немає течії з системи мащення, охолодження, стороннього стукоту при різних режимах роботи двигуна

Примітки:

1. Огляд технічного стану автомобіля робить механік. У разі потреби йому допомагає водій автомобіля. Перевірку треба починати з лівого боку кабіни з виконання опе- рації 1. Потім, проходячи навколо автомобіля за годинниковою стрілкою, послідовно оглядають автомобіль, виконуючи операції 2, 3,4. Огляд автомобіля закінчується після виконання операцій i запису в Листку обліку ТО i ремонту автомобіля несправностей, виявлених водієм на лінії i механіком під час огляду.

2. За результатами огляду автомобіль направляють у зону зберігання, ремонту, на діагностування або технічне обслуговування.

3. При надходженні на контрольно-пропускний пункт більш як 30 автомобілів за 1 год на допомогу механікові доцільно виділити працівника для запису результатів огляду автомобілів у листок обліку.

Рис.5.1 Схема розміщення основного технологічного устаткування лiнії (дільниці) експрес-діагностування (два пости):

А - перше положення автопоїзда (автомобіль передніми колесами встановлений на стенд перевірки гальм); Б - друге положення автопоїзда (причіп або підпричіп задніми колесами встановлений на стенд для перевірки гальм); 1 - установка теплової завіси воріт; 2 - механізм приводу воріт; 3 - трап для виходу з оглядової канави; 4 - пересувний підйомник; 5 - повітророздавальна автоматична колонка; 6 - підведення стиснутого повітря; 7 - стенд для перевірки гальм; 8 - пульт керування стендом; 9 - стіл для оформлення i зберігання документації; 10 - cтіл; 11 - ящик для обтиральних матеріалів; 12 - верстак слюсарний; 13 - умивальник; 14 - стенд для контролю кутів устаткування керованих коліс автомобіля; 15 - пульт керування стендом; 16 - шафа для одягу; 17 - перехідний місток; 18 - шафа для приладів i пристроїв

На ВАТ АТП Д-1 розглядається як заключний вид операцій після виконання ТО-1, ТО-2 i ПР автомобілів. Типове планування двопостової лінії експрес-діагностування наведене на рис.4.1

6. Робочий пост і робоче місце. Операційно-технологічна карта. Піктограми

Робочий пост організовують в ВАТ АТП для здійснення ТО i ремонту.

Робочий пост - це ділянка виробничої площі, яка призначена для розміщення автомобіля i має одне або кілька робочих місць для проведення ТО i ремонту.

Робоче місце - зона трудової діяльності виконавця, устаткована предметами i знаряддями праці, а також засобами, потрібними для виконання конкретного виробничого завдання.

За конструкцією i технологічною оснащеністю робочі пости поділяють на групи (табл.5.1). Застосування робочих пості різного типу зумовлене характером робіт, виробничою програмою, технологічними особливостями устаткування та іншими факторами.

Таблиця 5.1

Робочі пости	Коротка характеристика
Надпідлогові, не обладнані оглядовими канавами або естакадами й підйомниками На оглядових канавах, оснащених підйомниками На оглядових канавах, не оснащених підйомниками Обладнані стаціонарними підйомниками Оснащені спеціалізованим стендовим обладнанням	Застосовують для виконання poбiт, які не потребують вивішування автомобіля (підготовчі у малярному відділенні, електротехнічні, карбюраторні, кузові, шиномонтажні та ін.) Незручні для робіт знизу автомобіля. Забезпечують доступ до автомобіля у двох рівнях (зверху i знизу). Використовують для проведення робіт, які не потребують вивішування автомобіля в цілому або однієї з його осей Забезпечують повний доступ знизу i зверху до автомобіля i дають змогу здійснювати yci види постових робіт одночасно у двох рівнях. Застосовують для виконання робіт, які потребують вивішування автомобіля або однієї з його осей Призначені для виконання певних видів po6iт TO i IIP на одному piвнi. Для розширення технологічних можливостей ці пости іноді оснащують підйомниками балконного типу з площадками для робітників Використовують для перевірки i регулювання світла фар, кутів установлення керованих коліс, установлення геометричних параметрів кузовів легкових автомобілів, монтажу-демонтажу шин

За технологічним призначенням робочі пости поділяють на універсалъні i спеціалізовані. Різниця між ними полягає в тому, що на універсальному посту виконують yci або більшість операцій певної дії, тоді як на спеціалізованому - тільки одну або кілька.

За способом установлення рухомого складу робочі пости можуть бути тупиковими (рис.6.1, а - 6.1, д) i проїзними (рис.6.1, е, - 6.1, є). Залежно від організації виробництва тупикові й проїзні пости використовують як універсальні або спеціалізовані.

Рис.6.1 Розташування робочих постів:

тупикових: а - паралельне без проїзду; б - те саме з проїздом; в - паралельне двостороннє (прямокутне) з проїздом; г - косокутне; д - комбіноване;

проїзних: е - паралельне; є - послідовне

За взаємним розташуванням пости бувають паралелъними i послідовними. При цьому тупикові пости - тільки паралельними, а проїзні - паралельними i послідовними. Розташування постів у приміщенні може бути різним: тупикових постів - паралельне без проїзду, паралельне з проїздом, паралельне двостороннє (прямокутне) з проїздом, косокутне, комбіноване; проїзних постів - паралельне i послідовне (рис.5.1). Паралельні пости можуть бути універсальними або спеціалізованими, а послідовні - тільки спеціалізованими.

Мінімальна відстань наближення автомобілів при технічному обслуговуванні й ремонті показана на рис.6.2

Зміст робіт та їx послідовність, інструмент i пристрої, cnoci6 виконання i потрібний для цього час, а також спеціальність i кваліфікацію виконавців визначають для кожного поста i його робочих місць у відповідних операційно-технологічних картах.

Операційно-технологічні карти багато в чому універсальні. Їх використовують як на стадії планування i організації процесу (номенклатура операції i норми часу), так i безпосереднъо на робочих місцях (устаткування, інструмент, технічні умови та ін.).

Рис.6.2 Мінімальна відстань наближення автомобілів при технічному обслуговуванні i ремонті, м

Багатоплановість використання операційно-технологічних карт, крім явного позитивного ефекту, має i недоліки, які особливо проявляються під час виконання ТО автомобілів. На практиці для конкретних ВАТ АТП доводиться здійснювати прив'язку технологічної документації. Складають постові технологічні карти i карти для робочого місця для кожного виконавця технологічного процесу. Через великий обсяг документації, нестабільність, ВАТ АТП на багатьох iз них технологічних карт не складають, особливо в тих випадках, коли змінюються програма i чисельність робітників i виникає потреба переробляти технологічні карти. Є й інші недоліки. Серед них можна окремо виділити складність психологічного сприймання текстової інформації. Названі недоліки можна усунути за допомогою застосування системи піктограм.

Піктограми й операцій ТО автомобілів виконані в єдиному графічному ключі з урахуванням науково обґрунтованих вимог інженерно-технологічного проектування знаків (рис.6.3).

Система піктограм складається з 16 знаків, які є натурними позначеннями таких вказівок: 1 - перевірити стан, 2 - перевірити тиск, 3 - перевірити в дії, 4 - перевірити світлову сигналізацію, 5 - відрегулювати, 6 - усунути люфт, 7 - закріпити, 8 - зашплінтувати, 9 - замінити, переставити, 10 - усунути негерметичність, 11 - очистити, 12 - промити, 13 - злити, 14 - долити до рівня, 15 - змастити під тиском, 16 - змастити. Символи легко читаються i запам'ятовуються. Обрані знаки зображують інструмент або стереотип елемента об'єкта.

Pиc. 6.3 Піктограми операцій технологічного обслуговування автомобілів

Система піктограм дає змогу описати yci три групи po6іт з ТО автомобілів: контрольно-оглядові й регулювальні (перші шість знаків), кріпильні (наступні чотири знаки), очисні і мастильно-заправні (решта шість знаків).

В основу загального компонування операційно-технологічної карти покладено відому i звичну схему мащення автомобіля. У центрі карти розміщують скелетний рисунок автомобіля, а по краях - зображення об'єктів дії з набором знаків, скомпонованих в окремі комірки. У нижній частині карти розміщують довідковий розділ, де розшифровуються символ и операції. Комірка - основний елемент карти, що містить інформацію про виконання однієї або кількох (не більш як чотирьох) операцій ТО, які здійснюють на цьому агрегаті (вузлі). Інформацію про операції, що виконуються на однакових агрегатах (вузлах), але розміщені у різних місцях автомобіля, зводять в одну комірку. Символи операцій розміщують у верхній частині в послідовності їх виконання. Деякі символи пояснюють додатково, яку саме операцію треба виконати. Інша їх частина розрахована на запам'ятовування. Крім рисунків об'єктів дії і символів операцій розміщують пояснювальні надписи і рисунки, які визначають технічні умови виконання операцій, модифікації автомобілів, а також положення деяких частин автомобіля при його ТО. Усі комірки карт мають нумерацію, яка використовується при складанні схем розміщення виконавців на постах ТО і видачі їм конкретних завдань.

Усі операції ТО-1 автомобілів можна викласти на двох картах-плакатах: контрольно-оглядові, регулювальні й кріпильні, роботи; мастильно-заправні й очисні роботи. Аналогічно для ТО-2 потрібно п'ять ілюстрованих технологічних карт (ІТК).

Впровадження таких ІТК на передових ВАТ АТП показало, що інформація, закладена в ІТК, швидко сприймається в заданому обсязі, легко запам'ятовується всіма виконавцями, що практично не залежить від їхньої професійної підготовки; ІТК дають змогу вести оперативну перебудову технологічного процесу при зміні програми ТО, полегшують навчання і синхронізацію роботи на постах і лініях ТО автомобілів.

Форми організації виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів на робочих постах

Залежно від кількості та рівня спеціалізації робочих постів розрізняють дві форми організації виконання робіт з ТО і ремонту автомобілів: на універсальних і спеціалізованих робочих постах.

За обслуговування автомобілів на універсальних постах комплекс певного виду ТО або ремонту виконується на одному робочому посту, крім операцій з прибирання і миття, для яких за будь-якої організації процесу обслуговування виділяється окремий пост. На універсальному посту роботи можуть виконуватись групою робітників різних спеціальностей (слюсарів, мастильників, електриків) або робітників-універсалів високої кваліфікації. Перевага обслуговування на універсальних постах - можливість виконання на кожному посту різного обсягу робіт (або обслуговування автомобілів різних марок), а також виконання супровідного поточного ремонту при різній тривалості перебування автомобілів на кожному посту. Вадами такої форми організації обслуговування є забруднення повітря відпрацьованими газами під час маневрування автомобіля при заїзджанні на пости i з'їжджанні з них; великі втрати часу на маневрування; потреба багаторазового дублювання однакового устаткування; обмеження можливості застосовувати високопродуктивне гаражне устаткування; утруднення механізації та автоматизації виробничих процесів; підвищення витрат на ТО i поточний ремонт автомобілів; неможливість поділу праці й спеціалізації працюючих.

За обслуговування автомобілів на спеціалізованих постах на кожному з них виконується частина всього комплексу робіт певного виду ТО, що потребують однорідного устаткування i відповідної спеціалізації робітників. Організація виконання робіт на спеціалізованих постах усуває недоліки, властиві обслуговуванню i ремонту на універсальних постах.

Організаційні форми побудови технологічного процесу обслуговування i поточного ремонту автомобілів

На ВАТ АТП застосовують такі організаційні форми побудови технологічного процесу ТО i ремонту автомобілів: типову, агрегатно-дільничну, комплексну, операційно-постову, агрегатно-зональну та ін.

За типової форми організації виробництва ТО-1 i TO-2 здійснюють у повному обсязі окремо на універсальних або спеціалізованих постах. ТО-2 автомобіль проходить через три-чотири ТО-1. Через легкість i відносну простоту типова форма найбільше поширена.

За агрегатно-ділъничної форми організації РОВ yci роботи, пов'язані з профілактикою i ремонтом автомобілів, розподіляють між бригадами, закріпленими за виробничими дільницями, які повністю відповідають за якість i результати своєї роботи. Виробничі дільниці спеціалізуються за агрегатами, системами i механізмами автомобіля. До складу бригад, закріплених за виробничими дільницями, входять робітники вcix спеціальностей, які потрібні для ТО i поточного ремонту.

Кількість виробничих дільниць i бригад залежить від обсягу виробництва, конструкції i технічного стану автомобілів. Звичайно створюють вiciм дільниць, iз них шість основні та дві допоміжні (слюсарно-механічна i прибирально-мийна). Мінімальна кількість дільниць - чотири.

Дільницями керують бригадири (за кількості робітників у бригаді не менш як п'ять чоловік) або відповідальні виконавці (якщо робітників менше). Відпо-відальними виконавцями можуть бути робітники більш високої кваліфікації.0рганізацією po6іт iз профілактики i ремонту ycix автомобілів здійснює начальник виробництва через безпосередньо йому підпорядкованих диспетчерів виробництва i керівників дільниць. Начальник виробництва підлеглий головному інженеру.

Агрегатно-дільнична форма організації виробництва дає змогу запровадити персональну відповідальність виконавців за якість робіт, планувати й обліковувати роботу кожної виробничої дільниці, систематично аналізувати стан виробництва i вести роботу з підвищення надійності автомобілів. Висока спеціа-лізащя робіт, що виконуються на дільницях, дає змогу застосовувати високопродуктивне устаткування, механізувати й автоматизувати виробничі процеси й на основі цього підвищувати якість робіт, знижувати їхню собівартість. Якість роботи дільниць оцінюють кількістю поточних ремонтів відповідних агрегатів на 1000 км npo6iry i сумарною тривалістю простою автомобілів через технічну несправність тiєї самої групи агрегатів.

Агрегатно-дільнична форма організації РОВ ВАТ АТП має певні недоліки: ускладнена система обліку, великі втрати часу на маневрування автомобілів iз поста на пост; основна увага приділяється удосконаленню поточного ремонту, а не ТО. Проте, незважаючи на ці недоліки, прогресивний характер агрегатно-дільничної форми організації виробництва, як показав досвід її впровадження в ВАТ АТП, дає змогу підвищити коефіцієнт технічної готовності автомобілів i зменшити питомі затрати на запасні частини.

За комплексної форми організації виробництва у перший заїзд автомобіля у міжзмінний час одночасно виконують увесь обсяг ТО-1 i половину обсягу ТО 2, а в другий заїзд - другу половину обсягу ТО-2 i повний обсяг ТО-1. Таким чином, два види обслуговування заміняються одним - комплексним. Комплексна форма, незважаючи на те, що вона сприяє збільшенню випуску автомобілів на лінію i зменшенню виробничих площ (ліквідуються тупикові зони ТО-2), не набула широкого застосування. Причина в тому, що виконання на потоці у piзнi тижні місяця неоднакових операцій порушує спеціалізацію постів за виконавцями робіт i устаткуванням.

За операційно-постової форми організації виробництва комплекс робіт певного виду ТО (в основному ТО-2), включаючи й ремонтні роботи, поділяють на частини (не більш як шість), які виконують послідовно у piзнi дні одного тижня на спеціалізованих, незалежних один від одного, робочих постах. Роботи тут ведуть у міжзмінний час з метою збілыпення випуску автомобілів на лінію. На відміну від комплексної, за операційно-постової форми організації виробництва обслуговування здійснюється не потоковим, а одиничним методом. Автомобілі на робочі пости надходять cвоїм ходом. Операційно-постова форма організації виробництва дає змогу спеціалізувати устаткування, механізувати виробничі процеси, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість i культуру обслуговування та використання площ. Недоліки операційно-постової форми - у складній організації її здійснення, а також, у необхідності маневрування автомобілів при заїжджанні на пост i з'їжджанні з нього, що спричиняє непродуктивні втрати часу i загазованість виробничих приміщень відпрацьованими газами.

Якщо застосовують агрегатно-зоналъну форму організації виробництва, то обсяг робіт з ТО-2 виконують також частинами в кілька прийомів-заїздів (звичайно п'ять-шість) на спеціалізованих постах у міжзмінний час. Дні заїздів встановлюються не самостійно, як при операційно-постовій формі; вони з6iraються з проведенням ТО-1. Виконавці робіт спеціалізуються на обслуговуванні i ремонті певних агрегатів, як i за агрегатно-дільничної форми організації виробництва. Виконання робіт ТО-1 організовують потоковим методом. Спеціалізація робіт за цiєї форми організації виробництва підвищує продуктивність праці, скорочує простої автомобілів, усуває знеосібку при виконанні робіт. Усе це сприяє її застосуванню на ВАТ АТП для парку, що складається з автомобілів різних марок.

Рівень організації ТО i ремонту автомобілів оцінюють за допомогою комплексу техніко-економічних показників, які можна поділити на дві групи: кількісні та якісні.

До кілъкісних показників належать такі: експлуатаційна надійність автомобілів, коефіцієнт технічної готовності., матеріальні й трудові затрати на весь комплекс технічних дій та iн. Істотне економічне значення мають витрати на ТО i поточний ремонт автомобілів. За амортизаційний термін витрати перевищують початкову вартість автомобіля в 5-7 разів. У собівартості перевезень ці затрати становлять понад 15-20 %.

Рівень організації ТО i ремонту автомобілів дуже впливає i на витрачання палива, шин, мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, що певною мірою залежать від якості ТО i поточного ремонту автомобілів. У загальній собівартості перевезень витрати на ТО i поточний ремонт, пальне, мастила, шини та іншi експлуатаційні матеріали становлять понад 60 %. Отже, у ВАТ АТП треба вживати дійових заходів для зниження цих затрат.

До якісних показник відносять кількість заявок на поточний ремонт за певний календарний період або за інтервал npo6iry (наприклад, за 1000 км); міжремонтні й амортизаційні ресурси автомобілів; кількість запізнень iз випуском на лінію, передчасних повернень рухомого складу з лінії через технічні несправності, ycix відмов i несправностей автомобілів; загальну тривалість простою через технічні несправності на лінії тощо.

Визначаючи названі показники, треба враховувати, що вони залежать не тільки від якості ТО та поточного ремонту, а й від iншиx факторів (умов експлуатації, кваліфікації водіїв, культури експлуатації водіями автомобіля, оснащення виробничої бази та інших факторів). Таким чином, при здійсненні порівняльного оцінювання якості ТО i ремонту слід враховувати вплив ycix конструктивно-технологічних та експлуатаційних факторів на стан автомобіля.

У кінцевому підсумку рівень організації ТО i ремонту автомобілів icтотнo впливає на продуктивність рухомого складу i собівартість перевезень. Тому треба також робити аналіз залежності продуктивності рухомого складу i собівар-тості перевезень від організації технічних дій. Такий аналіз допомагає виявити недоліки й намітити шляхи поліпшення роботи технічної служби ВАТ АТП.

7. Економічні розрахунки перевезень піску автомобілем-самоскидом у будівництві

Економічні розрахунки приведемо на прикладі виконання автомобілями об'єму робіт за зміну та визначення експлуатаційних витрат.

Розглянемо, наприклад, роботу автотранспортних засобів КРАЗ-6510, які працюють на будівництві на перевезенні піску від працюючих екскаваторів, або самохідних ковшових навантажувачів. Практикою встановлено, що об'єм кузовів транспортних засобів, які потрібні для перевезення піску, повинен бути в 4 - 6 разів більший об'єму ковша екскаватора, або ковшового навантажувача.

Визначимо вантажомісткість Qт автомобіля-самоскида КРАЗ 6510, який завантажує ковшовий навантажувач CATERPILLAR 628 G з ємністю ковша 2,0 - 2,2 мі за формулою

QТ = Vк·с = 8·1,56 = 12,5 т,

де Vк - об'єм кузова автомобіля-самоскида - 8 мі,

с - щільність піску - 1,56 т/мі

Продуктивність транспортної одиниці Пт для перевезення піску або інших матеріалів за 1 годину визначають за формулою:

т/год

де - вантажопідйомність транспортної одиниці, т (для автомобіля самоскида КРАЗ 6510 =12,5);

Т - час одного циклу транспортування вантажу, хв;

т/год

Час одного циклу транспортування знаходять за формулою:

де - час завантаження однієї транспортної одиниці, у хвилинах;

- відстань транспортування піску, км

- швидкість руху транспортної одиниці з вантажем, км/год;

- швидкість руху порожньої транспортної одиниці, км/год;

- час розвантаження однієї транспортної одиниці (включно час на маневрування), хв

- час завантаження транспортної одиниці складається з часу 4-6 циклів роботи екскаватора, або навантажувача. Це приблизно 4 - 5 хвилини та маневрування автомобіля біля екскаватора - 1 хвилина, таким чином, - 6 хв., час розвантаження вантажу включно з маневруванням =2 хв.

Надаємо значення =50 км/год; =60 км/год; =10 км

Експлуатаційна продуктивність автотранспортних засобів визначається за формулою:

т/зм

де - тривалість зміни; год. =7 год.;

- коефіцієнт використання часу зміни, =0,9

т/зм

Визначення експлуатаційних витрат.

Експлуатаційні витрати за годину Ег визнаємо, як суму:

заробітної плати водія автомобіля З;

вартість паливно-мастильних матеріалів П;

амортизаційних відрахування на реновацію А;

відрахування на капітальний поточний ремонт та технічні обслуговування Р;

З - заробітну платну нараховують, як з погодинною оплатою праці, а також згідно тарифної ставки С за 1т·км - 0,04 грн. Шляхом множення тарифу на роботу автотранспортних засобів за годину

, т·км

де Wг - робота автотранспортних засобів, т · км

- кількість поїздок за годину, для кожного прикладу =2;

т · км

П - витрати паливно-мастильних матеріалів визначаємо за формулою:

де - номінальна ефективна потужність двигуна автомобіля, КВт;

- питома витрата палива для дизельних двигунів 0,24 кг/квт·год, для карбюраторних двигунів 0,32 кг/квт·год.

- коефіцієнт використання потужності двигуна 0,9-1,0.

- комплексна вартість паливно-мастильних матеріалів, 7,5 грн/кг

Наприклад двигуна автомобіля самоскида КРАЗ 6510 - 170 КВт

П = 170 • 0,24 • 0,9 • 7,5 = 275,4 грн/год

А - амортизаційні відрахування на реновацію визначають за формулою:

де Б - балансова вартість автомобіля, грн. Для КРАЗ 6510 - 500 000грн.

а - норма амортизаційних відрахувань =12,5% на рік

- робота автомобіля за рік (приймаємо 2000 годин)

 500 000 • 12,5

А = - ---------------- - = 31,25 грн / год

100 • 2000

Р - відрахування на капітальний, поточний ремонт та ТО визначаємо за формулою:

де К - нормативний коефіцієнт відрахування, К=20%

500 000 • 20

Р = - ---------------- - = 50 грн / год

100 • 2000

Експлуатаційні витрати за годину на перевезення вантажу визначаємо за формулою:

Ег = 20 + 275,4 + 31,25 + 50 = 376,65 грн/год

Визначаємо експлуатаційні витрати на перевезення вантажу за зміну Езм.

Езм = 376,65 • 7 • 0,9 = 2372,9 грн/зм

Ем - енергомісткість процесу транспортування вантажів обчислюють за формулою

квт·год/т,

де Ne - ефективна потужність двигуна автомобіля-самоскида, кВт

Пт - продуктивність транспортної одиниці, т/год

кВт ·год/т

8. Охорона праці та навколишнього середовища

З кожним роком зростає парк автомобілів. Але з ростом числа автомобілів збільшується забруднення навколишнього середовища відпрацьованими газами i істотно зростає шум вироблений ними. Токсичність газів, що викидаються в атмосферу при роботі карбюраторних двигунів, обумовлюється головним чином змістом окису вуглецю, окислів азоту i з'єднаннями свинцю, а для дизелів містячи окиси азоту та сажі. Велике значення для зменшення забруднення навколишнього середовища газами, що відробили, здобуває щоденне технічне обслуговування рухомого складу автомобільного транспорту, що знаходиться в експлуатації. Однією з основних задач якої є контроль змісту шкідливих речовин у вихлопних газах і доведення його до норм, встановлених Україні та до норм розвинутих країн EURO 1, EURO 2, EURO 3, EURO 4 i EURO 5. На автомобільних заводах для зниження токсичності газів, що відробили, розробляють нові моделі двигунів i заходи щодо удосконалення робочих процесів в двигуні, вибору оптимальних режимів його роботи й оптимальні параметри системи живлення та запалення. Значне зменшення токсичності може бути досягнуте так само й нейтралізацією токсичних речовин за допомогою спеціальних дожигачів газів, що встановлюються на автомобілі. Ще одним рішенням цієї проблеми може бути оснащення автотранспортних засобів дизельними двигунами, тобто дизелизацiя автомобiлей, що дозволяє значно скоротити витрату палива знизити токсичність газів. Останнє пiдрозумiває те, що в паливі для дизелів нема свинцевих присадок. Крім того, дизель на 25-30% найекономiчнiший карбюраторного двигуна, для виробництва дизельного палива потрібно приблизно в 2,5 рази менше витрат, чим для виробництва бензину, термін служби дизеля приблизно в 1,5 рази вище карбюраторного двигуна. Розширення дизелизацiї проходить завдяки росту випуску дизелів на Камському автомобільному заводі (КАМАЗ), Ярославському моторному завод (ЯМЗ) Кутаісьскому автомобільному заводі (КАЗ). Крім того, створення нових дизелів для автомобілів ЗИЛ і ГАЗ та ін. підготовлення виробничих потужностей для масової дизелизації сучасних легкових та вантажних автомобілів. Одночасно з цим назначається розширення виробництва автомобiлей, що працюють на стиснутому і зрідженому газах. Перехід автомобілів на газоподібне паливо, крок економічно виправданий, тому що вартість газово палива менше вартості бензину. Порівняно з карбюраторними двигунами продукти згоряння двигунів, що працюють на газі значно менше токсичних речовин.

Сильний шум при русі автотранспортних засобів виникає в результаті викиду в атмосферу газів, що спрацювали, та взаємодія шин з дорогою. Тому основними напрямками робіт із зниження шуму створюваного автотранспортними засобами, є удосконалення конструкції глушників та шин. У загальному балансі шуму автомобіля, значна роль належить кузову чи рамі, а також елементам підвіски. Шум від рами виникає в результаті вібрації при русі авто та роботі двигуна. Для зниження шуму внутрішні поверхні й основу кузова легкового чи вантажного автомобіля покривають антивібраційними пастами. Вібрацію несучої системи, що виникає від поштовхів при русі по нерівній дорозі, знижують ресорами чи спеціальними конструкціями підвісок наприклад - пневматичними, гідропневматичними. Автомобільні заводи постійно працюють над удосконаленням конструкції вантажних автомобілів, автопоїздів тобто підвищенням їхніх експлуатаційних якостей, пристосованості до використання причепів та напівпричепів зменшенню витрати палива та мастильних матеріалів. До основних напрямків розвитку конструкції легкових автомобiлей варто віднести перехід на випуск передньоприводних автомобiлей з зменшеною масою (за рахунок застосування пластмас, або тонкого прокату) із сплаву на основі алюмінію. Зменшення маси передньоприводних автомобілів дозволяє знизити витрати палива на 10-15%. Удосконалюється структура автомобiльного парку: збільшується випуск спеціальних автомобiлей, причепів, напівпричепiв. Однак усі ці заходи не можуть бути повною мірою реалізовані тільки за умови грамотної експлуатації автотранспортних засобів, що в основному залежить від водія його, знання конструкції автомобіля уміння своєчасно виявляти й усунути несправність, від його майстерності водіння.

Автомобілі, що надходять на технічне обслуговування або ремонт, повинні бути очищені вiд пилу та бруду вимиті, висушені в зоні щозмінного обслуговування. Мийно-очищувальнi роботи виконують за допомогою ручної шлангової мийки або мийних машинах i пристроях. Перед початком мийно-очищувальних робіт оператор-мийник зобов'язаний:

перевiрити стан мийних машин, справнiсть вентиляції, нагрiвальних елементiв, душових пристроїв насосiв, щiльність крiплення трубопроводiв i надiйнiсть пiдйомних механiзмiв;

при роботi з лужними мийними розчинами змастити руки захисною пастою, одягти прогумований фартух, нарукавники;

пiд час приготування кислотних та лужних мийних розчинiв одягати маску та захиснi окуляри;

увiмкнути вентиляцiйний пристрiй мийної машини й загальну припливно-витяжну вентиляцiю.

Розчини каустичної соди при потраплянні на шкіру спричинюють опіки. Тому забороняється використовувати при струминному митті розчин із вмістом каустичної соди понад 1%, а у виварних ваннах - понад 5%. Якщо розчин каустичної соди потрапив на шкiру, уражене мiсце промивають слабким розчином оцтової кислоти, а потiм проточною водою й перев'язують.

Розчини синтетичних мийних засобiв особливої шкоди не завдають. При випадковому потрапляннi на шкiру розчину, нагрiтого до 90°С, обережно змивають його холодною водою, а потiм розчином марганцевокислого калiю, уражене мiсце змащують вазелiном i перев'язують. Уражене кислотним розчином мiсце промивають розчином лугу i водою. При користуваннi органiчними розчинниками (гасом, дизельним паливом, ацетатом) місткостi, де вони зберiгаються, повиннi бути закритi кришками. Органiчнi розчинники змивають з рук теплою водою з милом, а шкiру змащують кремом. При зовнiшньому миттi мийними пристроями, стежать за тим, щоб у зону миття не заходили стороннi особи. Забороняється під час зовнішнього миття та очищування розбирати й регулювати агрегати а також перебувати в серединi мийних камер. Ставлячи автомобіль на пост технiчного обслуговування, його загальмовують стояночним гальмом, вмикають найнижчу передачу в коробцi передач, пiд колеса пiдкладають упори (башмаки). При ремонтi автомобілів поза оглядовою канавою ремонтники повиннi використовувати пiдстилки. Працювати без підстилок забороняється. Пiд осi знятих колiс автомобіля пiдставляють запобiжнi козли, а пiд незнятi колеса - упори. Виконувати роботи на автомобілі, виваженому тiльки одними механiзмами (домкратами, пiднімачами тощо), забороняється. Категорично забороняється пiдкладати під виважені осi автомобіля диски колiс, цеглу, ящики тощо. Виконувати технічне обслуговування або ремонт пiд час роботи двигуна забороняється. Технiчне обслуговування або ремонт виконують справним iнструментом, розбирально-складальнi роботи - за допомогою спецiальних пристосувань, а монтажно-демонтажнi роботи - за допомогою вантажопідйомних механiзмiв. Пiднiмати складальнi одиниці масою, більшою вiд вказаної для даного пiдйомного механiзму, забороняється. Вiзки для транспортування агрегатiв повиннi мати стояки та упори, що запобiгають падiнню та довiльному перемiщенню вантажiв у платформi вiзка. При технiчному обслуговуваннi або ремонтi звертають увагу на попередження нещасних випадкiв через можливi деформації несучих частин автомобіля, порушення та послаблення з'еднань і крiплень вузлiв, надмiрну корозiю металоконструкцiй. Робочi мiсця постiв технiчного обслуговування та ремонту повиннi бути добре освiтленими. При роботi на оглядових канавах i в iнших мiсцях, якi не мають достатнього освiтлення, користуються переносними свiтильниками заводського виготовлення, обладнаними пристроєм для їх пiдвiшування та металевою сiткою для захисту лампи.

Переноснi свiтильники пiд'єднують до мережi живлення з напругою не бiльше 36В. Розетки пiд'єднання вилок свiтильникiв повиннi мати вiдповiднi написи. Автомобілі заправляють пальним за допомогою паливороздавальних колонок або помпи. Користуватися шлангами i вiдсмоктувати пальне ротом забороняється. Особливих заходiв запобiгання дотримуються при роботi з етилованим бензином i антифризами. До складу етилованого бензину для пiдвищення його октанового числа та полiпшення детонацiйної стiйкостi вводять етилову рiдину, яка є сильнодiючою отрутою. Тому етилований бензин є шкiдливий і небезнечний для здоров'я, оскiльки викликае тяжкi отруєння при потрапляннi на шкiру, вдиханнi його парiв та випадковому ковтаннi. Шкiдливi для здоров'я гази двигунiв, що працюють на етилованому бензинi, через вмiст канцерогенних речовин. При заправцi паливних бакiв автомобіля повинен перебувати з пiдвiтряного боку паливороздавальної колонки. Для етилованого бензину передбачають окремi цистерни, бензопроводи, паливороздавальнi колонки, помпи. Лiнiйку для замiрювання бензину загортають у ганчiрку, змочену гасом. Приготування етилованого бензину (змiшування бензину з етиловою рiдиною) у мiсцях заправки крана забороняється; цей бензин повинен надходити в готовому вигляді. Антифризи готують з незамерзаючої отруйної рiдини - етиленглiколю - додаючи воду, тому з ними необхiдно обережно поводитися. Переливати їх шлангом, засмоктуючи ротом, категорично забороняється. Антифризи можна зберiгати в справнiй герметичнiй металевiй тарi, з якої вони повиннi надходити безпосередньо в систему охолодження без переливання в промiжну тару. Для технiчного обслуговування та ремонту автомобілів, якi працюють на етилованому бензинi й заправляються антифризами, вiдводять примiщення й закритi майданчики, де є спецiальне устаткування; вентилятори для повного усунення парiв бензину, накиднi шланги, пристрої для вiдведення назовнi вiдпрацьоианих газiв, лотки для спускання води та антифризiв, бензоколонки або iнша спецiалъна тара для залишкiв етилованого бензину, що зливається з бензобакiв. Пiд час технiчного обслуговування та ремонту автомобіля робiтники повиннi в усiх випадках користуватися спецодягом, рукавицями, а при необхiдностi - вiдповiдними захисними засобами. Покрiй спецодягу має виключати можливiсть його зачеплення обертовими частинами автомобіля. Робiтники, якi обслуговують i ремонтують автомобіль, повиннi дотримуватися заходiв особистої профiлактики з етилованим бензином i антифризами, перед їдою обов'язково мити руки чистим гасом, а потiм теплою водою з милом. Застосовувати етилований бензин для миття рук i деталей суворо забороняється. Забороняється виносити спецодяг, у якому працювали з етилованим бензином, за межi пiдприємства, а також вiдвiдувати у ньому їдальнi, кiмнати вiдпочинку, службовi примiщення. Перуть такий спецодяг через кожних 7.10 днiв. Пiд час роботи з маслом, злитим з картера двигуна, який працював на етилованому бензинi, дотримуються таких самих заходiв, що й при роботi з етилованим бензином. Ручнi лiнiйки для замiрювання залишкiв етилованого бензину в паливних баках пiсля повернення автомобілів з об'єктiв зберiгають у бiдонi з гасом. Якщо iд час руху виникає необхiднiсть зупинити автомобіль для розбирання й перевiрки системи живлення, водій повинен зробити це обережно, не проливаючи етилованого бензину. При обслуговуваннi та ремонтi автомобілів слiд уникати можливостi потрапляння етилованого бензину на грунт, пiдлогу, одяг. Для знешкодження забруднень етилованим бензином використовують хлороване вапно, гас, неетилований бензин. Забрудненi етилованим бензином ганчiрки, тирсу тощо кладуть у спецiальнi металевi скриньки з кришками i в міру накопичення спалюють.

Висновки

Під час навчання в МВПУ АТ та БМ я пройшов теоретичну підготовку з спеціальних предметів, а також на виробництві технологічну практику з ремонту та ТО автомобілів згідно навчальних планів та програм.

Виконуючи дипломну роботу я проаналізував характеристику підприємства (Назва підприємства) ____________ та на підставі вхідних даних провів планування технічного обслуговування та ремонту існуючого автомобільного парку, зробив графік завантаження майстерні на рік. Крім того пропонував організацію виробничого процесу на підприємстві використовуючи нові інноваційні технології, пропонував обладнання цеху та розташування робочих постів.

В розрахунковій пояснювальній записці пропонував технологію ремонту зчеплення автомобіля ГАЗ-3302 провів конструкційний розрахунок заклепок ______________________ Економічні розрахунки перевезення будівельних вантажів.

В процесі написання дипломної роботи я навчився користуватися технологічними картами і літературою, держстандартами під час виконання графічної частини.

Під час проходження виробничої практики я закріпив теоретичні знання - практичними навичками та уміннями відновлення деталей а також ремонту автомобіля в цілому, що відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики з спеціальності 5.07010602 обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів) Кваліфікації 3115 "Механік"

Література

1. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 511 с.

2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. - К.: Либідь, 1999. - 400 с.

3. Роговцев В.Л. и др. Устройство и эксплуатация транспортных средств: Учебник водителя. - М.: Транспорт, 1991. - 432 с.

4. Румянцев С.И., Боднев А.Г., Бойко Н.Г. и др. Ремонт автомобилей: Учебник для автотрансп. техникумов. - М.: Транспорт, 1988. - 327 с.

5. Токаренко В.М. Практикум по будові, технічному обслуговуванню і ремонту автотранспорту. - К.: Урожай, 1992. - 320 с.

6. Токаренко В.М. Посібник сільського автослюсаря. - К. "Урожай”, 1993 - 304 с.

7. Канарчук В. Є. Довідник по усуненню несправностей автомобілів: Запитання і відповіді. - К.: Урожай, 1992. - 288 с.

8. Щуріхін В.К., Щуріхін А.В., Білошицький О.В. Приклади конструктивних розрахунків з'єднань деталей та вузлів, що використовуються в автомобілях. - К. МЦПТО АТ та БМ, 2004. - 39 с.

9. Щуріхін В.К., Щуріхін А.В. Економічні розрахунки вантажних автомобільних перевезень в будівництві. - К. МЦПТО АТ та БМ, 2006. - 9 с.

10. Коваленко В.М., Щуріхін В.К., Машика Н.Б. Вантажні автомобільні перевезення: Підручник. - К.: Літера ЛТД, 2006. - 304 с.

11. Титунин Б.А. Ремонт автомобилей КамАЗ. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат. 1991. - 320 с.

12. Барун В.Н. и др. Автомобили КамАЗ: Техническое обслуживание и ремонт. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Транспорт, 1988. - 352 с.

13. Румянцев С.И. и др. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: Учебник для ПТУ/С.И. Румянцев, А.Ф. Синельников, Ю.Л. Штоль. - М.: Машиностроение, 1989. - 272 с.

Рецензія

На дипломну роботу учня Міжрегіонального вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівельної механізації Федюрка Владислава Миколайовича групи 52, яка виконана на тему: Планування То автомобілів та ремонт складових частин зчеплення автомобіля ГАЗ-3302

Дипломна робота виконана згідно завдання складається з розрахунково-пояснювальної записки на _______ сторінках та графічної частини з 3 аркушів.

Майбутнє діагностики та ремонту автомобілів тісно пов'язане з розвитком та вдосконаленням планово-запобіжної системи технічного обслуговування та ремонту, тому що ніякої реальної та ефективної альтернативи цій системі немає. В зв'язку з тим дипломна робота Федюрко В.М. актуальна.

В роботі розглянуті питання про галузеве підприємство, приведені описи організації, технології ремонту та ТО автомобілів, проведені розрахунки з планування об'ємів робіт по ремонту і ТО.

Крім того розроблена технологія ремонту зчеплення автомобіля ГАЗ-3302

Дипломник проводить конструктивний і економічний розрахунки та описує питання охорони праці та навколишнього середовища. Разом з цим в роботі є такі недоліки:

1. Не проставлені на листі загального виду деякі допуски.

2. Є помилки в пояснювальній записці.

3. Відхилення від держстандартів, оформлення розрахунково пояснювальної записки.

Не зважаючи на ці недоліки дипломна робота заслуговує оцінки ___ балів, а дипломник Федюрко Владислав Миколайович присвоєння кваліфікації "Механік" з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів.

Размещено на Allbest.ru

...