Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з навчальної дисципліни: "Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів"

Зміст

• Вступ
• 1. Сутність і фізичні основи діагностики
• 2. Методи діагностування автомобілів
• 3. Вибір діагностичних параметрів для оцінки технічного стану. Постановка діагнозу
• 4. Засоби технічного діагностування автомобілів
• Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За результатами численних досліджень річна продуктивність автомобілів до кінця терміну їх служба знижується в 1,5-2 рази в порівнянні з початковою, знижується безпеку конструкції автомобілів. За термін служби автомобіля витрати на його технічне обслуговування та ремонт перевершують первісну вартість у 5-7 разів. Тому важливим напрямком як при проектуванні, так і при експлуатації автомобілів є точна і достовірна прогнозна оцінка основних показників надійності їх деталей. У даній роботі розглядаються питання з діагностування параметрів і ресурсів деталей і вузлів автомобілів. Технічне діагностування є складовою частиною технологічних процесів прийому, ТО і ремонту автомобілів в СТО і являє собою процес визначення технічного стану об'єкта діагностування з певною точністю і без його розбирання і демонтажу.

1. Сутність і фізичні основи діагностики

При планово-попереджувального системі ТО і ремонту автомобіль через певний пробіг (час) в примусовому порядку піддається профілактичним впливів у встановленому обсязі. При цьому, незважаючи на корегування режимів ТО і ремонту залежно від ряду чинників, індивідуальний підхід до кожного автомобілю відсутня.

Однак необхідність у такому підході є, тому що навіть при роботі автомобілів в однакових умовах технічний стан кожного з них при одній і тій же напрацювання внаслідок цілого ряду причин (індивідуальні особливості автомобіля, якість водіння, ТО і т. д.) може істотно відрізнятися. Далеко не для кожного автомобіля необхідні всі операції, передбачені "жорстким" обсягом того чи іншого виду ТО. Виконання цих "непотрібних" операцій веде, з одного боку, до неповної реалізації індивідуальних властивостей автомобіля, підвищення витрат на ТО, з іншого, аж ніяк не сприяє поліпшенню його технічного стану. Навпаки, часті втручання в роботу сполучень сприяють підвищеному зношуванню сполучених поверхонь, появи ушкоджень кріпильних з'єднань, порушення герметичності з'єднань. Значні втрати трудових і матеріальних ресурсів пов'язані також з великим обсягом ремонтних впливів, обумовленим несвоєчасним виявленням відмов.

Найбільш повне використання індивідуальних можливостей автомобіля і забезпечення на цій основі високої ефективності рухомого складу в процесі експлуатації може бути здійснено за рахунок широкого впровадження в технологічний процес ТО і ремонту діагностування технічного стану автомобілів.

Технічна діагностика - це галузь знань, що досліджує технічні стану об'єктів діагностування і прояви технічних станів, розробляє методи їх визначення, а також принципи побудови та організацію використання систем діагностування. Технічне діагностування - процес визначення технічного стану об'єкта діагностування з певною точністю. Воно сприяє: підвищенню надійності автомобілів за рахунок своєчасного призначення впливів ТО або ремонту та попередження виникнення відмов та несправностей; підвищення довговічності агрегатів, вузлів за рахунок скорочення кількості часткових розборок; зменшення витрат запасних частин, експлуатаційних матеріалів і трудових витрат на ТО і ремонт за рахунок проведення останніх за потреби на підставі даних діагностування, проведеного, як правило, планово.

Вище зазначалося, що технічний стан автомобіля (агрегату, вузла) визначається значеннями його структурних параметрів. Однак можливість прямого їх вимірювання без повної або часткової розбирання автомобіля (агрегату, вузла) досить обмежена.

При діагностиці для оцінки технічного стану автомобіля (агрегату) використовують так звані вихідні процеси функціонуючого механізму. Розрізняють робочі вихідні процеси (наприклад, споживання або віддача потужності, витрата палива, теплообмін із зовнішнім середовищем) і супутні (наприклад, шуми, вібрації, світлові явища і т. д.). Кожен з вихідних процесів кількісно оцінюється з допомогою відповідних параметрів (наприклад, віддача потужності може бути оцінена відповідної величиною, темпом її наростання). Між структурними параметрами і параметрами вихідних процесів існує функціональний зв'язок, завдяки чому за значеннями останніх можна досить повно оцінити технічний стан автомобіля (агрегату), якість його функціонування. Номінальним значенням структурних параметрів відповідають номінальні значення параметрів вихідних процесів. У міру погіршення технічного стану автомобіля (агрегату) параметри вихідних процесів або збільшуються (наприклад, вібрації, витрата палива), або зменшуються (тиск масла). Граничне значення параметра вихідного процесу свідчить про несправний стан автомобіля, визначає необхідність ТО або ремонту. Знаючи характер, темп зміни параметра вихідного процесу та його граничне значення, можна визначити ресурс роботи автомобіля до чергового ТО або ремонту.

У залежності від кількості інформації, яку містять параметри вихідних процесів, вони можуть бути узагальненими чи приватними. Перші характеризують технічний стан автомобіля (агрегату) в цілому (наприклад, шлях і час розгону автомобіля до заданої швидкості, витрата палива на 100 км колії та ін.), приватні - технічний стан конкретного механізму, системи (наприклад, люфт рульового колеса, стуки в кривошипно-шатунному механізмі двигуна і т. д.).

Параметри вихідних процесів на відміну від структурних, як правило, вимірюються безпосередньо на працюючому автомобілі і використовуються для визначення його технічного стану без розбирання.

Вихідні процеси, які використовуються для оцінки технічного стану машини без її розбирання, називаються діагностичними ознаками, а параметри таких процесів-діагностичними параметрами. Не всі вихідні процеси можуть служити в якості діагностичних ознак. Для того щоб можна було використовувати параметр вихідного процесу в якості діагностичного, він повинен відповідати таким вимогам:

§ бути функціонально важливим для оцінки технічного стану автомобіля;

§ бути однозначним, тобто повинен бути відсутнім його перехід від зростаючої функції до спадної (або навпаки) у залежності від напрацювання автомобіля або зміни його структурного параметра від початкового до граничного значення (рис. 5.2, а). Цим забезпечується відповідність кожному значенню структурного параметра S лише одного, цілком певного значення параметра вихідного процесу ц;

§ бути чутливим (інформативним). Чутливість характеризується величиною і швидкістю збільшення вихідного параметра Дц при досить малій зміні структурного параметра AS (рис. 5.2, б). Чим більше Ді. при певному AS, тим вище чутливість даного параметра вихідного процесу;

§ володіти стабільністю при багаторазових вимірах, що характеризується ступенем розсіювання значень щодо середнього значення параметра при постійних умовах вимірювання;

§ володіти диференціює здатністю, що дозволяє розділяти і локалізувати несправності різних елементів об'єкта за місцем їх виникнення (до складових частин елементів, до конкретного сполучення, деталі при наявності декількох однойменних сполучень, деталей в елементі);

§ забезпечувати технологічність і економічність, зумовлені зручністю визначення параметра при діагностуванні, відповідними трудовими і матеріальними витратами.

Достовірність результатів діагностування у великій мірі залежить від навантажувального, швидкісного і теплового режимів роботи об'єкта. Тому з метою отримання високоякісної діагностичної інформації застосовують відповідні пристрої, що задають і підтримують оптимальні навантажувальні, швидкісні і теплові режими.

2. Методи діагностування автомобілів

Методи діагностування технічного стану автомобілів, агрегатів характеризуються фізичною суттю та у спосіб вимірювання діагностичних параметрів, найбільш прийнятних для використання в залежності від завдання діагностування. В даний час виділяють три основні групи методів діагностування (рис. 5.3).

Методи першої групи базуються на імітації швидкісних і навантажувальних режимів роботи автомобіля, визначенні при заданих умовах вихідних параметрів і порівнянні їх кількісних значень з еталонними. Діагностування проводиться з використанням стендів з біговими барабанами або безпосередньо в процесі роботи автомобіля. Методи широко застосовуються для загальної оцінки технічного стану автомобілів та агрегатів. технічне обслуговування автомобіль діагностування

До методів діагностування за параметрами супутніх процесів відносяться:

§ Методи діагностування за герметичності робочих об'ємів. Сутність процесу діагностування полягає у створенні в контрольованому обсязі надлишкового тиску (розрядження) і в оцінці інтенсивності їх падіння. Цим методом діагностуються циліндро-поршнева група двигуна, пневматичні приводи гальм і ін;

§ Тепловий метод, який полягає у визначенні параметрів, що характеризують кількість тепла, що виділяється в результаті протікання процесів згоряння, роботи сил тертя при заданих швидкісному та навантажувальному режимах. Такими параметрами можуть бути температура нагріву, швидкість її зміни. Метод може застосовуватися для діагностування двигуна, агрегатів трансмісії, підшипникових вузлів, проте широкого застосування на автотранспорті поки не знайшов;

§ Методи діагностування вузлів, систем за параметрами коливальних процесів широко використовуються при створенні засобів технічного діагностування автомобілів і їх можна розділити на три категорії: методи, що оцінюють коливання напруги в електричних ланцюгах(на цій основі створені мотор-тестери); за параметрами віброакустичних сигналів, одержуваних при роботі зубчастих зачеплень, клапанних механізмів, підшипників і т. д.); за параметрами, які оцінюватимуть пульсацію тиску в трубопроводах (на цій основі створені дизель-тестери для діагностування дизельної паливної апаратури);

§ Методи, що оцінюють стан вузлів і агрегатів за фізико-хімічним складом відпрацьованих експлуатаційних матеріалів. Наприклад, найпростіший експрес-аналіз відпрацьованого масла на забруднення, спектральний аналіз проб масл, у результаті проведення якого по наявності і концентрації різних хімічних елементів в олії можна поставити діагноз працездатності окремих вузлів і сполучень агрегату. Якщо в картерної пробі масла двигуна є високий вміст свинцю, це говорить про знос вкладишів шатунних і корінних підшипників, якщо високий вміст заліза - про знос гільз циліндрів, якщо високий вміст кремнію - про засмічення повітряного фільтру і т. д.

Третя група методів ґрунтується на об'єктивній оцінці геометричних параметрів (зазор, люфт, вільний хід, зміщення і т. д.). Метод застосуємо, коли вказані параметри легкодоступні для безпосереднього вимірювання.

В даний час проводяться дослідження з розробки нових і вдосконалення існуючих методів діагностування стосовно усложняющимся конструкціям автомобілів, зміни елементної бази мікроелектроніки та мікропроцесорної техніки. Один і той же діагностична ознака найчастіше може бути встановлений за допомогою декількох методів діагностування. Питання вибору найбільш доцільного з них в кожному конкретному випадку вирішується з урахуванням: рівня інформативності і точності, ступеня універсальності методу діагностування, трудомісткості діагностування, різних організаційно-економічних чинників.

3. Вибір діагностичних параметрів для оцінки технічного стану. Постановка діагнозу

Вибір діагностичних параметрів для діагностування особливо складних об'єктів є непростим завданням. Це пов'язано, по-перше, з тим, що між структурними та діагностичними параметрами в залежності від складності об'єкта можуть існувати різні взаємозв'язки (рис. 5.4).

По-друге, різні діагностичні параметри в різній мірі задовольняють викладеним вище вимогам до параметрів вихідних процесів, які використовуються для цілей діагностування.

Тому при вирішенні завдання вибору діагностичних параметрів у складних ситуаціях спочатку визначають можливий набір параметрів. Для цього застосовують побудова так званої структурно-слідчої схеми вузла або механізму, що представляє собою граф-модель, погоджує в єдине ціле основні елементи механізму, що характеризують їх структурні параметри, перелік характерних несправностей, що підлягають виявленню, і набір можливих для використання діагностичних параметрів. Перелік характерних несправностей механізму складають на основі статистичних оцінок показників його надійності. Приклад структурно-слідчої схеми циліндро-поршневої групи двигуна наведено на рис. 5.5.

Користуючись подібною схемою, складеною на основі інженерного вивчення об'єкта діагностування, стосовно до певного переліку структурних параметрів і несправностей встановлюють первинний перелік діагностичних параметрів і зв'язку між тими і іншими.

Потім здійснюється відбір із виявленої вихідної сукупності найбільш значущих і ефективних у використанні діагностичних параметрів. Для цього аналізують, якою мірою досліджувані параметри відповідають вимогам однозначності, стабільності, чутливості, інформативності. І нарешті, при виборі методів, засобів, розробки процесів діагностування оцінюють параметри за їх технологічності і витратам на діагностування.

Найважливішим етапом процесу діагностування є постановка діагнозу. Залежно від завдання діагностування і складності об'єкта діагноз може розрізнятися по глибині. Для загальної оцінки працездатності агрегату, системи, автомобіля в цілому використовуються вихідні параметри, на підставі яких ставиться загальний діагноз типу "так", "ні" ("придатний", "не придатний"). Для визначення потреби в ремонтно-регулювальної операції потрібно більш глибокий діагноз, заснований на локалізації конкретної несправності. Постановка діагнозу у випадку, коли доводиться користуватися одним діагностичним параметром, не викликає особливих методичних труднощів. Вона практично зводиться допорівняння вимірюваної величини діагностичного параметра з нормативом.

Постановка діагнозу, коли відбувається пошук несправності у складного механізму, системи і використовуються декілька діагностичних параметрів, значно складніше. Для вирішення завдання постановки діагнозу в цьому випадку необхідно на основі даних про надійність об'єкта виявити зв'язки між його найбільш ймовірними несправностями і використовуваними діагностичними параметрами. Для даної мети в практиці діагностування автомобілів застосовують діагностичні матриці.

Діагностична матриця являє собою логічну модель, що описує зв'язок між діагностичними параметрами S і можливими несправностями А об'єкта (рис. 5.6).

Одиниця в місці перетину рядка і стовпця означає можливість існування несправності, а нуль - відсутність такої можливості. За допомогою представленої на малюнку діагностичної матриці вирішується завдання локалізації однієї з трьох можливих несправностей об'єкта за допомогою чотирьох діагностичних параметрів. Фізичний зміст рішення завдання полягає у визначенні відповідності отриманої комбінації діагностичних параметрів, що вийшли за норматив, існуванню однієї з несправностей. Так, у розглянутому прикладі маємо: несправність А, виникає у разі одночасного виходу за норматив параметрів S, і S_3, несправність А ₂ - параметрів S, і S_4, і несправність А₃ - параметрів S₃ і S. Діагностичні матриці є основою автоматизованих логічних пристроїв, застосовуваних у сучасних засобах технічного діагностування.

4. Засоби технічного діагностування автомобілів

Засоби технічного діагностування (СТД) представляють собою технічні пристрої, призначені для вимірювання кількісних значень діагностичних параметрів. До їх складу входять до різних комбінаціях такі основні елементи: пристрої, що задають тестовий режим; датчики, що сприймають діагностичні параметри і перетворюють їх в сигнал, зручний для обробки або безпосереднього використання; вимірювальне пристрій і пристрій відображення результатів (стрілочні прилади, цифрова індикація, екран осцилографа). Крім того, СТД може включати в себе пристрої автоматизації завдання і підтримки тестового режиму, вимірювання параметрів і автоматизоване логічний пристрій, що здійснює постановку діагнозу.

СТД по їх взаємодії з об'єктом діагностування можна розділити на три види (рис. 5.7).

Зовнішні СТД, т. тобто не входять до конструкції автомобіля, в залежності від їх влаштування та технологічного призначення можуть бути стаціонарними або переносними. Стаціонарні стенди встановлюються на фундаменти, як правило, в спеціальних приміщеннях, обладнаних відсмоктуванням відпрацьованих газів, вентиляцією, шумоізоляцією. Переносні прилади використовуються як у комплексі зі стаціонарними стендами, так і окремо для локалізації та уточнення несправностей на спеціалізованих ділянках і постах ТО і ремонту.

Вбудовані (бортові) СТД включають в себе входять в конструкцію автомобіля датчики, пристрої вимірювання, мікропроцесори і пристрої відображення діагностичної інформації. Найпростіші вбудовані СТД є традиційні прилади на панелі (щитку) перед водієм, номенклатура яких на сучасних автомобілях постійно розширюється за рахунок введення нових СТД, особливо електронних, що забезпечують контроль стану, все ускладнюються елементи конструкції автомобілів. Більш складні вбудовані СТД дозволяють водієві постійно контролювати стан елементів приводу та робочих механізмів гальмівної системи, витрата палива, токсичність відпрацьованих газів у процесі роботи і вибирати найбільш економічні і безпечні режими руху автомобіля або своєчасно припиняти рух при виникненні аварійної ситуації.

Наявність таких коштів дозволяє своєчасно виявляти наступ предотказних станів і призначати проведення попереджувальних впливів по фактичному стану.

Широке використання вбудованих СТД на автомобілях масового випуску обмежується їх надійністю і економічними міркуваннями. У зв'язку з цим в останні роки набули поширення замість вбудованих СТД так звані встановлюються СТД (УСТД), які відрізняються від вбудованих конструктивним виконанням засобів обробки, зберігання та видачі інформації, виконуються у вигляді блоку, який встановлюється на автомобіль періодично. Оскільки планові і заявочні діагностування автомобіля проводяться відносно рідко, це дозволяє мати значно меншу кількість УСТД в порівнянні з вбудованими, що економічно вигідніше.

УСТД виготовляються на базі електронних елементів. Це дозволяє ефективно використовувати ЕОМ для обробки одержуваної діагностичної інформації про технічний стан автомобілів і її подальшого використання для вирішення завдань управління виробництвом ТО і ремонту автомобілів.

Висновки

Діагностування займає важливу роль в обслуговуванні автомобілів і вирішує наступні завдання:

Загальна оцінка технічного стану автомобіля і його окремих систем, агрегатів, вузлів; визначення місця, характеру і причин виникнення дефекту; перевірка та уточнення несправностей і відмов у роботі систем і агрегатів автомобіля, зазначених власником автомобіля в процесі прийому автомобіля на СТО, ТО і ремонту; видача інформації про технічний стан автомобіля, його систем і агрегатів для управління процесами ТО і ремонту, тобто для вибору маршруту руху автомобіля по виробничим ділянкам СТО; визначення готовності автомобіля до періодичного технічного огляду в ДАІ; контроль якості виконання робіт з ТО і ремонту автомобіля, його систем, механізмів і агрегатів, створення передумов для економічного використання трудових та матеріальних ресурсів.

Список використаної літератури

1. Борц А.Д., Закинь Я.Х., Іванов Ю.В. Діагностика технічного стану автомобіля. М.: Транспорт, 1979. - 160 с.

2. Газарян А.А. Технічна експлуатація, обслуговування і ремонт автотранспортних засобів: Практичні рекомендації та нормативна база. - М., 2000.

3. Жердицький М.Т., Русаков В.З., Голованов А.А. Автосервіс і фірмове обслуговування автомобілів: Навчальний посібник. - Новочеркаськ: Вид. ЮРГТУ (НПІ), 2003. - 123 с.

4. Арзамаскин Н. Маленький аспект великого Інтернету. // АБС. Автомобіль і сервіс, 2000. - № 8. - С. 42-13.

5. http://www.rgost.ru/gost/meteorologiya-i-izmereniya/index.php?option=com_content&task=view&id=1755&Itemid=34.

Размещено на Allbest.ru