Ремонт букс электровоза

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аналіз конструкції безчелюстної букси

Букси безчелюстні двохповідкові з роликовими підшипниками є вузлами високої точності виготовлення. Через букси на колісні пари передається вертикальне навантаження від маси електровоза, а від колісних пар на рами візків -- зусилля тяги, гальмування і бічні горизонтальні зусилля.

Конструктивно безчелюстна букса виконана у вигляді корпусу (рисунок. 1), відлитого із сталі 25Л-II з чотирма приливами для кріплення повідків. Усередині корпусу розміщені роликові підшипники типів 3052536ЛМ і 3042536ЛМ з розмірами мм.

Рисунок. 1 - Зовнішній вигляд буксового вузла

Таблиця -1 Технічні характеристики букс

Рисунок 2-Основні розміри буксового вузла

Внутрішні кільця підшипників насаджують на шийку вісі в гарячому стані при температурі 100--120°С з натягом 0,04--0,06 мм.

Зовнішні кільця підшипників встановлені в корпусі букси по ковзаючій посадці із зазором 0,09 мм Як внутрішні, так і зовнішні кільця підшипників розділені дистанційними кільцями. Внутрішні кільця підшипників через опорне кільце стягуються гайкою, яка штопориться планкою, що закріплена болтами в спеціальному пазі вісі. Вісьовий розгін двох спарених підшипників, який регулюють підбором товщини дистанційних кілець, повинен бути в межах 0,5 - 1 мм

З внутрішнього торця букса закрита кільцем, насадженим на передпідступічну частину вісі, і кришкою. Виточки в кільці і кришці утворюють лабіринт, що оберігає від попадання в порожнину букси чужорідних тіл, а також від витікання мастила з букси. Із зовнішньої сторони букса закрита кришкою з ущільненням з двох - трьох витків шпагату або спеціального гумового кільця круглого перерізу. Простір в лабіринті задньої кришки, між задньою кришкою і підшипником і між підшипниками заповнюється консистентним мастилом «ЖРО ТУ 32ЦТ520-73». Загальна кількість мастила повинна бути 3,5--4 кг. Надлишок викликає нагрів підшипників.

Просвіт забезпечується шайбами, поставленими між кожухом і остовом двигуна в місцях болтового кріплення кожуха до остову

В нижній частині корпусу букси є два приливи з проушинами для кріплення в них ресори. Передача тягового і гальмівного зусиль від корпусу букси на раму візка здійснюється через повідки, які одним своїм шарніром кріпляться до приливів корпусів букс, а іншим -- до кронштейнів рами візка. Шарніри повідків виконані у вигляді гумометалевих валів і шайб.

Букси перших осей кожної секції електровоза з правої сторони мають кришку з фланцем для встановлення редуктора приводу швидкостеміра. Щодо повздовжньої вісі колісної пари повідки встановлюють на буксових отворах рами візка, переміщаючи корпус букси, відпускаючи або затягуючи відповідні болти буксових кришок. Гайки кріплення валів тяги і болти кріплення буксових кришок затягують із зусиллям 315--345 Н при плечі 450 мм.

2. Характерні несправності, причини їх виникнення і наслідки

Вірогідні відмови букс і буксових підшипників, способи їх усунення і технічні вимоги до відремонтованих деталей приведені в таблиці 1.

Забороняється підкочувати під ЭРС колісні пари і встановлювати тягові двигуни, ревізія підшипникових вузлів яких проводилася більше 3 років тому, а також що мають хоч би одну з подальших несправностей: тріщини в корпусі, кришках, обрив або втрата болта (шпильки), пошкодження стопорних пристосувань. Не допускається постановка на ЭРС, що має пробіг після капітального ремонту або ПР-3 менше 250 тис. км., колісних пар і тягових двигунів з пробігом після попередньої ревізії самшитових вузлів більше 250 тис. км.

Норми і допуски на знос деталей букс, буксових і моторно-осьових підшипників повинні відповідати інструкції ЦТ-0161. Вживане мастило ЖРО працездатне при температурах від --50 до +120°С. Заповнення мастилом проводять до виходу його з-під роликів. У передню частину мастило закладають з розрахунку заповнення 1/3 вільного об'єму передньої частини, включаючи кришку. Змішення мастил різних марок не допускається.

Таблиця 3 - Несправності букси

1-скол на ролику, 2-виплавлення, 3-повзун(лиска), 4-повздовжній задир

Рисунок 3- Пошкодження підшипників кочення

3. Вибір методу ремонту і його обгрунтування

Існує декілька способів очистки буксових вузлів і деталей вузла: в мийній машині струменевого типу, ультразвукова очистка, кавітаційна очистка.

Основним з них є очистка в мийній машині струменевого типу, де мийний розчин подається під тиском. Найчастіше використовується мийний розчин Лабомид -101 або Лабомид -102. Основним недостатком такого методу очистки є те що він не дозволяє повністю очистити підшипники від мастила, що погіршує дефектоскопію і призводить до налипання абразивного пилу після шліфування деталей. Крім цього, він володіє принциповими недоліками, що зменшує його широке застосування на локомотиворемонтних підприємствах, а саме: відсутність регенерації мийного розчину; не передбачена якісна сушка.

Ультразвукова очистка проводиться в установках очищення роликів підшипників моделі УОРП. До складу установки входить ультразвукова ванна, підставка, модуль очищення розчину, блок сушіння роликів і шафа управління.

Установка має ряд переваг: збереження комплектності роликів одного підшипника за рахунок використання спеціальних касет, що дозволяє працювати на всіх стадіях очищення роликів ( ультразвукове промивання, сушіння) із застосуванням однієї і тієї ж тари; вбудований вузол обертання в конструкції ванни забезпечує автоматичне обертання роликів, що призводить до більш рівномірного очищення поверхні, і в свою чергу скорочує час промивки до 2-3 хв; застосування синфазної групи ультразвукових випромінювачів є найбільш ефективним методом очищення поверхні від частинок металу і абразиву, які неминуче з'являються в процесі експлуатації або під час шліфування роликів; наявність модуля підготовки і регенерації миючого розчину що дозволяє максимально використовувати технічні миючі засоби за рахунок його безперервної фільтрації. У модулі здійснюється підігрів і підтримка температури миючого розчину на заданому рівні в автоматичному режимі; блок сушки видаляє залишки вологи з поверхні роликів, попереджаючи утворення корозійних плям.

Кавітаційна очистка може проводитись декількома методами.

Одним з схемних рішень є використання пристроїв, в яких кавітація створюється в струменях миючої рідини. При роботі відцентрової форсунки миюча рідина рухається в соплах. Розподіл перепаду тиску між вхідним перетином і соплом, а також величина кільцевого перерізу сопла, регулюється коефіцієнтом витрат. Миюча рідина, що подається насосом з централізованої системи турбулізується, проходячи через форсунку, а уривчастий руху пружнього пульсатора створює кавітацію, насичуючи рідину безпосередньо перед подачею в зону мийки. Наведені способи приготування миючої рідини найбільш ефективні для підвищення продуктивності і якості миття . При роботі струменевих блоків ролики підшипника отримують додаткове обертання під дією струменів миючої емульсії, що сприяє кращому ефекту промивки.

1 - завихритель струменя; 2 - пружний пульсатор

Рисунок 4-Схема форсунки

Проаналізуваши методи очистки і обмивки деталей буксового вузла обираємо метод кавітаційної очистки як найбільш раціональний.

4. Розробка технологічного процесу збирання буксового вузла

Перед складання букс з підшипниками кочення передбачається ряд підготовчих заходів. Необхідно протерти буксові шийки і передматочинні частини осі безворсовою серветкою у колісної пари , яка подана для виконання монтажу буксового вузла. Після цього потрібно виміряти діаметр посадки лабіринтового кільця на передпідматочинній частині осі колісної пари. Діаметр вимірюється посередині місця посадки кільця в двох взаємно-перпендикулярних напрямках. За фактичний розмір , по якому потім підраховують натяг , приймають середнє арифметичне значення двох вимірювань. Тоді підбирають лабіринтове кільце по діаметру передматочинної частини осі , враховуючи натяг на посадку в межах 0,050-0,160 мм. Правильність виконаних вимірювань контролюється виробничим майстром або бригадиром. Після цього потрібно підібрати внутрішні кільця заднього і переднього підшипників по діаметру посадочної поверхні буксової шийки осі колісної пари , витримуючи натяг під посадку в межах 0,035-0,065 мм.

Перед монтажем букс на шийку і передматочинну частину осі наносять тонкий шар мінеральної оливи , за винятком посадки внутрішніх кілець підшипників з полімерним покриттям. На шийку осі під посадку кілець з полімерним покриттям наносять графіт. Підібране по натягу лабіринтове кільце встановлюють в індукційний нагрівач і нагрівають його до температури 140-160 °С. Після цього нагріте кільце потрібно посадити на передматочинну частину осі колісної пари до упору в торець передматочинної частини осі і допресовувати його ударами монтажної втулки до одержання чистого металевого звуку. Після повного остигання лабіринтового кільця потрібно перевірити перевірити його перекіс щодо шийки осі в двох діаметральних напрямках. Перекіс у кожному з напрямків більше 0,05 мм не допускається.

Після посадки лабіринтового кільця підібрані по натягу внутрішні кільця підшипників встановлюють в індукційний нагрівач і нагрівають їх до температури 100-120 °С , після чого на шийку осі колісної пари послідовно насаджують внутрішнє кільце заднього підшипника , мале дистанційне кільце , внутрішнє кільце переднього підшипника та упорне фасонне кільце. Під час вистигання внутрішніх кілець підшипників треба накрутити на різьбову частину торця осі технологічну гайку і підтягувати її інерційним ключем. Після вистигання внутрішніх кілець підшипників з кінця осі необхідно згвинтити технологічну гайку і зняти упорне фасонне кільце. Контроль за щільністю прилягання кільця заднього підшипника до лабіринтового кільця , малого дистанційного кільця до кілець обох підшипників здійснюється за допомогою щупа. Пластина щупа товщиною 0,05 мм може проходити по довжині окружності не більше 1/3 частини.

Після вище перечислених операцій потрібно провести змащування буксового вузла. На поверхні кілець , змонтованих на шийці осі і на передпідматочинній частині осі наносять мастило ЖРО. Мастило набирають в спеціальну тару , місткість якої 4,0 кг , з розрахунку на один буксовий вузол. Тоді подають корпус букси з рольганга на стіл монтажу букс і вкладають у виточку фланця задньої кришки букси ущільнююче кільце , після чого встановлюють задню кришку в корпус букси і кріплять її болтами М20 з пружинними шайбами. Мастилом ЖРО вручну закладають порожнини задньої кришки і лабіринтове ущільнення. Після цього в корпус букси послідовно встановлюють блок заднього підшипника , велике дистанційне кільце та блок переднього підшипника. В блоки переднього і заднього підшипників закладають мастило ЖРО , продавлюючи його між роликами і сепаратором , між сепаратором і бортами зовнішніх кілець підшипників , а також в дистанційне кільце.

Закінчивши операцію по змащуванні буксового вузла потрібно застропувати корпус букси з встановленими блоками підшипників , перемістити його кран-балкою від столу до колісної пари з посадженими кільцями та надіти корпус букси на внутрішні кільця , що змонтовані на шийці осі. Мастило закладають в передню частину букси. Тоді потрібно поставити на шийку осі упорне кільце , а на різьбову частину торця осі від руки накрутити торцеву гайку до упора в кільце, після чого поставити стопорну планку у паз на торці осі в таке положення , при якому гайка при наступному затягуванні ключем закрутилася б на величину від половини до повної ширини свого шліца. Поворот гайки в зворотньому напрямку для введення хвостовика стопорної планки в шліц забороняється. Гайку дотягується інерційним гайковерт. Зазор між хвостовиком стопорної планки та шліцом гайки повинен бути в межах допуску на виготовлення деталей , а між гайкою та фасонним упорним кільцем підшипника допускається не більше 0,05 мм на довжині , не більше 1/3 окружності.

У виточку передньої кришки ставлять кільце з оливо стійкої гуми діаметром 3 мм , заповнюють одну третину порожнини передньої кришки мастилом та встановлюють її в корпус букси. Кришку кріплять до корпуса букси за допомогою болтів М20 з пружинними шайбами. Болти кріплять рівномірно по діагоналі.

По завершенні операцій по складанні буксового вузла два болти на передній кришці обв'язують гнучким дротом і опломбовують буксу.

5. Основні вимоги охорони праці і техніки безпеки

При зборці буксового вузла необхідно керуватися, і виконувати правила з техніки безпеки викладені в "Правилах по охороні праці по технічному обслуговуванню й технологічному ремонту тягового рухомого складу й вантажопідйомних кранів на залізничному ходу" НАОП 63.21-1.18-89, "Типова інструкція з безпечного ведення робіт для стропальників" НАОП 0.00-5.04-94.

1. Все експлуатоване устаткування повинне перебувати в повній справності. Робота на несправному устаткуванні, а так само при відсутності забороняється. Робота несправним або зношеним інструментом і приладами не допускається. Столи повинні бути міцними, стійкими й безпечними для роботи. Всі працівники повинні дотримувати правил особистої гігієни. Забороняється:

- мити руки гасом або маслом і витирати їх ветошшю, забрудненою стружкою;

- зберігати особистий одяг на робочому місці;

- приймати їжу на робочому місці.

По закінченні робіт зібрати матеріали й інструменти, упорядкувати робоче місце, здати зміну, повідомивши змінникові або майстрові про стан устаткування, вимити руки теплою водою з милом і при необхідності прийняти душ. На виробничій ділянці повинна бути аптечка з набором медикаментів і перев'язних матеріалів.

2. Експлуатація підйомно-транспортних механізмів вимагає строгого дотримання вимог техніки безпеки. Всі робітники, що працюють із підйомно-транспортними механізмами, повинні пройти спеціальне навчання. Забороняється працювати без захисної каски, знаходитись під вантажем.

6. Пристосування і технологічне устаткування

При ремонті букс з підшипниками кочення використовується наступне обладнання: індукційний нагрівач, кран-балку, машина для промивки підшипників.

1 -- основа індукційного нагрівача; 2 -- перехідне кільце з шарніром для підшипникових кілець; 3 -- перехідне кільце без шарніра; 4 -- кільце підшипника

Рисунок 5 - Універсальний індукційний нагрівач ТИН 070М

буксовий несправність безчелюстний деталь

Технологічні параметри

1) Потужність - 17,5 кВт;

2) Габаритні розміри - 514?137 мм;

3) Маса-39,8 кг.

Універсальний індукційний нагрівач використовують для зняття внутрішніх кілець підшипників, нагріваючи кільце до температури 120°-130°С. При відсутності індукційного нагрівача використовують механічний з`ємник, перед тим нагрівши кільце маслом нагрітим до температури 150°С. В крайніх випадках лабіринтне кільце можна розігріти газовою лампою.

Для переміщення корпусів букс, деталей використовують кран-балка А100.04, що дозволяє щвидко змінювати позиції ремонту букси.

Рисунок 6- Кран балка А100.04

Технічна характеристика кран балки А100.04

Вантажопідйомність …………………………….2т

Проліт……………………………………………..не більше 2м

Висота піднімання вантажу……………………..6м

Механізм піднімання і переміщення вантажу…таль електрична

Швидкість піднімання вантажу………………....8 м/хв

Швидкість переміщення талі……………………20 м/хв

Швидкість переміщення крана………………….22 м/хв

Ширина рейок…………………………………....40-60 м

Мийна машина має дві ванни, в першій проводять попередню обмивку, в другій чистову. Швидкість обмивки 24 підшипника за годину.

1-електротельфер, 2-балка підйомника, 3-повітропровід, 4-привод обертання підшипників, 5-насоси, 6-подвод пару

Рисунок 7- Машина для промивки підшипників

Размещено на Allbest.ur