Транспортування забійних тварин на м’ясо-переробні підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Максимальне збереження кількості і якості м'ясної продукції, забезпечення її безпеки для здоров'я споживачів є однією з головних завдань ветеринарно-санітарної експертизи і гігієни виробництва на підприємствах м'ясної промисловості.

Мета ветеринарно-санітарної експертизи як науки і як однієї з великих галузей практичної діяльності ветеринарних фахівців - попереджати захворювання людей зооантропозоонозамі та іншими хворобами при споживанні харчових продуктів, а також профілактувати поширення хвороб серед худоби і птиці через корми тваринного походження. Виявлення захворювань забійних тварин у процесі переробки орієнтує ветеринарних працівників тваринницьких господарств на організацію відповідних заходів щодо ліквідації хвороб.

Розвиток м'ясної промисловості нерозривно пов'язано з необхідністю підтримання високого рівня гігієни на засобах використовуються для транспортування тварин та на підприємствах, так як без цього неможливо забезпечити високу якість і санітарний благополуччя вироблюваних м'ясних продуктів. транспортування забійний тварина м'ясопереробний

У зв'язку зі специфічністю сировини тваринного походження і готової продукції у м'ясній промисловості найважливіше значення мають питання, що дозволяють з'ясувати, яким способом транспортувати, яке обладнання, які способи виробництва і технологічні процесинайбільш відповідають вимогам гігієни, на що слід орієнтуватися при вдосконаленні та створенні нової техніки і технології. Фахівці повинні мати чітке уявлення, наскільки технологічний процес пов'язаний зі зміною санітарних показників сировини або продукту і які необхідно створювати виробничі умови, що запобігають погіршенню цих показників. Метою даної курсової роботи є вивчення вимог до транспортування тварин.



1. Методи транспортування забійних тварин на м'ясо-переробні підприємства. Оформлення супровідної документації

Тварин, призначених для забою на м'ясо, перевозять на м'ясо-переробні підприємства залізницею, автомобільним, водним, а іноді й повітряним транспортом. Перевезення тварин - складний і трудомісткий процес, що вимагає чіткої організації й проведення цілого ряду заходів при строгому дотриманні встановлених правил. Благополуччя перевезення худоби й птиці залежить від багатьох причин, у тому числі від ступеня підготовки тварин у господарстві, стану, у якому вони перебувають перед відправленням, якості транспортних засобів, швидкості пересування, умов завантаження й вивантаження, виконання службових обов'язків з боку супровідного персоналу, строгого дотримання ветеринарно-санітарних правил. Перевезення худоби й птиці всіма видами транспорту здійснюється тільки під контролем ветеринарної служби. Усяке пересування худоби допускається лише після оформлення необхідної документації на кожну партію тварин. [3]

Ветеринарне свідоцтво (форма № 1) (додаток 1) видається територіальним органом ветеринарної медицини у порядку й за формою, установленою Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Відповідно до Ветеринарного законодавства України видавати ветеринарне свідоцтво дозволяється тільки державним установам ветеринарної медицини. При цьому начальник управління ветеринарної медицини району своїм наказом надає дозвіл на видачу ветеринарних документів. Пересування тварин у межах території району дозволяється головним державним інспектором ветеринарної медицини району. Ветеринарне свідоцтво дійсне протягом трьох діб від дня видачі й тільки від пункту відправлення до зазначеного в документі м'ясо-переробного підприємства. [3]

Товарно-транспортна накладна - важливий документ, який складають у трьох екземплярах, з яких один залишається в господарстві, а два вручають старшому провіднику. При цьому один з них передають м'ясо-переробному підприємству в запечатаному конверті. Графи товарно-транспортної накладної на велику рогату худобу, коней і верблюдів заповнюють на підставі зважування окремо кожної тварини із вказівкою не тільки живої маси, але й статі, віку, вгодованості. У накладній на свиней, овець і кроликів дані заносять по групах тварин однакової вгодованості, а на птицю - по видах і вікових групах. Молодняк великої рогатої худоби підвищеної маси записують окремо. Зважування призначених до перевезення тварин здійснюють не раніше ніж через 3 години після останньої їхньої годівлі й водопою. Документ підписується особою, що прийняла худобу, керівником і бухгалтером господарства й скріплюється печаткою.[3]

Шляховий журнал видається при транспортуванні тварин по залізниці , на автомашинах, а також при далеких перегонах. У ньому вказують кількість виданих кормів, інвентарю, маршрут проходження, станції водопою, пункти вивантаження гною й т.д.

Підготовка тварин до транспортування. Під час транспортування різко змінюються умови утримання тварин, що негативно впливає на їхній стан, особливо в першу добу (тварини турбуються, погано поїдають корм). У наступні дні вони звикають до обстановки, заспокоюються, апетит поліпшується. Практика перевезення худоби показала, що тварин треба готувати до транспортування безпосередньо в господарстві. Призначених для перевезення тварин розділяють на групи з урахуванням статі, віку, вгодованості й живої маси. Кожну групу формують із розрахунку кількості голів, необхідної для завантаження у вагон або судно, і утримують окремо. Тварини звикають одна до одної й менше турбуються, що знижує можливість виникнення стресових ситуацій, травматизму, втрати живої маси й вгодованості. Стресова ситуація в заново сформованій для транспортування групі тварин особливо проявляється під час годівлі й поїння. При цьому, якщо в групу відібрані однорідні по статі, віку й вгодованості тварини, то ведуть вони себе більш-менш спокійно. Не менш істотну роль відіграє поводження в групі окремих тварин. Багато занепокоєння завдають корови, що перебувають у стадії охоти, або молоді бички. Таких тварин не слід включати в групу, призначену для транспортування. Причин агресивного поводження тварин багато: голод, спрага, охорона зайнятий площі, стремління “панувати” іт.д. У великої рогатої худоби в умовах нестачіплощізнижується засвоюваність корму. У кожній групі з'являються ватажки, які при переміщенні тварин відрізняються більшою рухливістю, вони більш енергійні. За ватажком без коливань прямує вся череда, що досить добре помітно в овець. [3]

Транспортування худоби може бути успішне тільки в тому випадку, якщо в господарстві при формуванні груп ураховують стан тварин і вживають заходів по усуненню причин, які можуть призвести до негативних результатів. Не можна не брати до уваги взаємини, що складаються між скотарем (пастухом) і тваринами, які звикають до нього, у його присутності почувають себе більш спокійно, стають слухняними й можуть прямувати за ним у вагон і т.д. При організації перевезення необхідно пам'ятати, що тварини, потрапляючи в новіумови або опинившись у неволі довгий час відмовляються від корму, води й слабшають. При цьому грубе поводження з ними посилює такий стан, про що треба чітко пам'ятати. У тварин сильно виражений рефлекс самозахисту. Характеризується він тим, що при найменших незручностях, створюваних людиною або тваринами, проявляється агресивність (укуси, удари й т.д.). Групи тварин, сформовані для перевезення, за 10 - 12 днів (не менш чим за 2 - 3 дні) до відправлення поміщають в окремі загони й переводять на раціон, що вони будуть одержувати під час транспортування. На одну голову великої рогатої худоби повинно припадати 2,7 м2, свиней і овець - 1,5 м2 площі підлоги. [3]

При перевезеннях залізничним, водним транспортом, а також при тривалих маршрутах автомобільного транспорту господарство зобов'язане забезпечити тварин доброякісними кормами й підстилковим матеріалом на увесь час знаходження в шляху відповідно до встановлених норм. З розрахунку на 1 ц живої маси добова норма сіна становить для великої й дрібної рогатої худоби 5,5 кг. Для свиней з розрахунку на голову запасають 2,5 кг і для птиці 8 кг концентрованих кормів, для кролика масою 2 кг - 100 г силосу або 300 г трави, або 100 г коренебульбоплодів, або 20 г концентрованих кормів. При більшій або меншій живій масі кроликів норми відповідно змінюють на 15 - 20 %. Зернові корми повинні бути в розмеленому виді, сіно в тюках. Не рекомендується в дорозі годувати тварин свіжою травою, що швидко псується й викликає розлад шлунково-кишкового тракту. У зимовий час, при температурі зовнішнього повітря мінус 15 0С і нижче, не можна згодовувати тваринам силос, жом і барду. У якості підстилки використовують солому, дерев'яну тирсу, стружку або сфагновий торф. [3]

Для перевезення худоби й птиці господарство виділяє необхідне число провідників, що мають досвід роботи й навички по утриманню тварин і догляду за ними. Старшим провідником призначається постійний працівник господарства, що раніше приймав участь у перевезеннях тварин на даному виді транспорту. Керівники й фахівці господарства зобов'язані провести інструктаж провідників і чітко роз'яснити їхні обов'язки при завантаженні, вивантаженні й догляді за тваринами в дорозі. [3]



2. Хвороби тварин, які пов'язані з транспортуванням. Заходи їх профілактики

2.1 Захворювання тварин при перевезенні залізницею

Під час перевезення залізницею на тварин впливають різні несприятливі фактори: незвичний шум, поштовхи, тряска тощо. Це веде до появи сильного збудження, а потім - до пригнічення і, як результат, до стресового стану, який виражається в різній ступені. До факторів, що викликають стрес, відносять: спеку, холод, травми, біль, голод, спрагу й інші. Стан стресу може виникати не тільки в окремо взятих тварин, але й у тварин всієї групи. Якщо тварини не можуть одночасно підійти до годівниці, починається штовханина, шум, бійки. Сильні тварини відтискують слабких, що для останніх не проходить безслідно, виникають стреси, які особливо часто спостерігаються у свиней. Встановлено, наприклад, що велика рогата худоба повільно звикає до умов транспортування й більш охоче п'є воду не відразу після зупинки поїзда, а через 2 - 3 години, тобто після невеликого відпочинку, що не завжди враховується провідниками. [2]

Особливу увагу звертають на регулювання мікроклімату у вагонах. Улітку для кращої вентиляції відкривають люки й двері, узимку - не повинно бути протягів. Особливо шкідливо впливає на організм тварини наявність у повітрі різних шкідливих газів. Так, збільшення концентрації вуглекислого газу в повітрі до 1 % веде до прискорення частоти дихання та пульсу. Максимально допустима кількість вуглекислого газу в повітрі не повинна перевищувати 0,25 - 0,3 %, або 2 - 3 мл/л. [2]

Аміак утворюється при розкладанні сечі, гною, підстилки, кормів. Постійне вдихання повітря навіть із невеликою концентрацією аміаку(0,1 мг/л) несприятливо відбивається на організмі тварин. Розчиняючись на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів і на кон'юнктиві, аміак подразнює їх, рефлекторно зменшує глибину дихання і як наслідок - вентиляцію легенів. У тварин з'являються кашель, сльозотеча, кон'юнктивіт, спазми верхніх дихальних шляхів, а іноді й набряк легенів. Аміак з гемоглобіном утворює сполуки, які не здатні переносити кисень, що викликає в організмі кисневе голодування. Крім того, аміак впливає на центральну нервову систему, у результаті чого спостерігаються непритомний стан і судоми. Максимально допустима концентрація аміаку в повітрі вагонів не повинна перевищувати 0,02 мг/л. [2]

Сірководень утворюється при розкладанні білків, до складу яких входить сірка. Навіть у невеликих концентраціях (0,015 мг/л) цей газ викликає запалення слизових, порушення діяльності нервової системи, а при високій концентрації в повітрі (1 мг/л) - швидку смерть тварин. Тривале вдихання повітря навіть із невеликою концентрацією сірководню супроводжується хронічним отруєнням, загальною слабкістю організму,__ порушенням травлення, запаленням дихальних шляхів. Максимально допустима концентрація сірководню в повітрі вагона - до 0,01 мг/л. Досить істотний вплив на стан здоров'я тварин здійснюють температура й вологість повітря. Зниження температури у вагоні, всполученні з високою вологістю, негативно впливає на організм тварин, веде до посиленої тепловіддачі, появи захворювань, зниженню вгодованості й втрати живої маси. При низьких температурах спостерігається обмороження окремих частин тіла (вуха, хвіст) або переохолодження організму. Дуже висока температура також шкідлива. Якщо вона вище 25 0С, відзначаються порушення терморегуляції, перегрів організму й зниження окисних процесів. Вологе повітря при низьких температурах підсилює тепловіддачу, веде до появи простудних захворювань.[2]

У брудних вагонах, при поганій їх вентиляції, в повітрі перебуває велика кількість пилу, що викликає подразнення органів дихання й слизових оболонок. Пил, що містить домішки хімічних речовин (отрутохімікати добрива й т.д.), може призвести до отруєння, а при наявності в ньому патогенної мікрофлори - до різних захворювань (пилова інфекція). Під час перевезення в переповнених вагонах, поганій вентиляції й високій температурі, спостерігаються теплові удари, удушення, травми й розлад шлунково-кишкового тракту тварин. Тривалі перевезення також негативно впливають на тварин. У таких випадках, у великої рогатої худоби, особливо в спеку, при недостатній годівлі та напуванні пульс і дихання прискорені, апетит поганий, спостерігаються гіперемія слизових оболонок, коліти. У більш важких випадках тварини лежать, закинувши голову набік, як при родильному парезі, іноді відзначаються сильні потуги й слабкість. Характерно, що температура тіла тварини нормальна або навіть знижена. Після вивантаження відпочинок тварин протягом декількох годин призводить до зникнення перерахованих ознак.[2]

У коней при транспортуванні може виникати специфічне захворювання плевроденія (підвищена хворобливість грудної частини тулуба), яке характеризується сильним пригніченням, великою чутливістю грудних стінок, черевним типом дихання, затримкою дефекації і сечовиділення, температура тіла не змінюється (39,8 °С). Пульс і дихання прискорені. Тварини відмовляються від корму, спостерігається ціаноз слизових оболонок, кров'янисто-слизові витоки з носа. Прогноз сприятливий, якщо тваринам створити нормальні умови утримання. [2]

Під час перевезення в холодну пору року у тварин іноді виникає транспортна лихоманка. Її появі сприяють протяги, висока вологість повітря. Збудником хвороби є фільтруючий вірус. У хворих тварин підвищується температура, частішають пульс і дихання, відзначається гіперемія слизових носа та очей, кашель, слинотеча й сльозотеча. Хвороба триває до 7 - 10 днів. У переповнених вагонах при поштовхах, різкому гальмуванні більші й важчі тварини підминають слабких і дрібних. Подібні випадки найбільш часто відзначаються під час перевезення свиней. При цьому можуть бути переломи ребер, кісток і інші травматичні пошкодження, мало помітні при зовнішньому огляді. Травматичні пошкодження виникають у всіх вікових груп тварин під час транспортування не пристосованим транспортом, або в результаті перевезення тварин без належного розташування у транспортному засобі (без врахування віку, статі, кондиції). Для профілактики цих пошкоджень вагонах улаштовують перегородки. Травми можуть виникнути й при несправності вагонів, наявності гострих предметів, цвяхів у стінах і на підлозі, про що необхідно пам'ятати.

Тепловий удар. Теплові удари можуть виникати як наслідок порушення норм завантаження тварин в жарку пору року і використання не пристосованого транспорту для перевезення. Тепловий удар тварин реєструється в умовах високої температури й вологості у вагонах. Ознаками теплового удару є різко прискорений пульс і дихання, слабкість, хибка хода, сильне потовиділення, підвищена температура тіла, гіперемія та синюшність слизових оболонок. Тварина падає і не встає. Надалі наступає коматозний стан і смерть. Для поліпшення стану постраждалих тварин, необхідно зупинити транспорт, на голову й область серця покласти змочену в холодній воді мішковину або ганчірку, їх треба частіше напувати водою й розмістити ближче до місця, де вентиляція більш сильна.[2]

Транспортна хвороба. Захворювання характеризується слабкістю і хиткою ходою. Температура тіла нормальна або понижена, пульс і дихання прискорені, гіперемія слизових оболонок. Тварини лежать, закинувши голову на бік, як при родильному парезі. Хвороба триває від кількох годин до кількох днів і може закінчитися загибеллю тварин, якщо їм не створити нормальних умов утримання і годівлі. Із хвороб шлунково-кишкового тракту при транспортуванні тварин реєструються здуття рубця, закупорка стравоходу, гастроентерити, функціональні проноси. Провідник повинен уміти надавати тваринам першу допомогу - зупиняти кровотечу, накладати пов'язки. Треба мати похідну ветеринарну аптечку, у якій повинні бути необхідні медикаменти, перев'язочні матеріали й мило.[2]



2.2 Вплив на тварин перевезень автомобільним транспортом

Перевезення автотранспортом значно впливає на організм тварини. Умови розміщення, годівлі, завантаження й вивантаження (тряска, поштовхи, різкі гальмування й т.д.) підвищують збудливість і напруженість тварин, сприяють появі стресового стану (відмова від корму й води, часті позиви до сечовипускання, стомлення, слабкість, втрата живої маси й т.д.). Особливо сильний вплив здійснює на тварин тривале незручне положення тіла при неправильному або занадто тісному розміщенні в кузові автомобіля. У тварин при цьому після вивантаження спостерігається м'язове тремтіння й посмикування окремих частин тіла. Низькі температури тварини переносять порівняно легше, ніж високі.[3]

Переохолодження або обмороження окремих частин тіла зазвичай спостерігається при температурі повітря -20 0С і нижче, якщо при цьому не вжиті додаткові заходи захисту тварин. При температурі вище 25 - 30 0С навіть обладнання кузова брезентовим навісом або використання підстилки (пісок), змоченою водою, не завжди охороняє тварин від перегріву й теплових ударів. Тому в спеку тварин (особливо свиней) краще перевозити в прохолодний час доби. Відомо, що втрати живої маси залежать від відстані й часу перевезень. При перевезеннях до 200 км втрати живої маси у великої рогатої худоби досягають 4,2 %, у свиней - 3,8 %. Втрати живої маси тварин зазначених видів залежно від відстані й тривалості перевезень представлені в таблиці 1.



Таблиця 1. Втрати живої маси тварин залежно від відстані й тривалості перевезення, %

Відстань,км	Втрата живої маси, кг	Тривалість перевезення в годинах без урахування відстані	Втрата живої маси, кг
	Свині	ВРХ		Свині	ВРХ
До 40 км	1,1	1,2	До 1 год.	1,1	1,2
40 - 80	1,9 - 2,8	2,1 - 3,1	2 - 4	1,9 - 3,0	2,3 - 3,5
100 - 150	3,1 - 3,5	3,5 - 3,9	5 - 8	3,3 - 4,0	3,9 - 4,6
Більше 150	3,7 - 3,8	4,0 - 4,2	9 - 15	4,1 - 4,5	4,7 - 5,0

Необхідно зазначити, що зростання відстані перевезень веде до менших втрат живої маси, чим збільшення одночасно відстані й часу перевезень. Час знаходження тварин у дорозі є істотним чинником, що впливає на організм тварини. Так, під час перевезення бичків протягом 3 годин втрати складають 2 %, а через 6 - 7 годин - уже 3,5 - 7,3 %. Має значення й час, витрачений від початку завантаження до відправлення. Затримка відправлення свиней на 1 годину збільшує втрати живої маси на 1 - 1,5 %, а на 1,5 години - до 2 %. Спостерігаються випадки, коли тривала затримка відправлення викликає у свиней сильний розлад нервової системи. Отже, затримка відправлення за впливом на організм тварин може бути прирівняна до часу знаходження їх у шляху проходження. При перевезеннях овець і кіз спостерігається така ж втрата живої маси, як і у великої рогатої худоби. На даний час перевезення великої рогатої худоби автотранспортом вважається задовільним, якщо втрати живої маси не перевищують норм, зазначених у.

Травматизм при перевезеннях автотранспортом виникає при неправильному розміщенні тварин і порушенні умов транспортування. Тварини, доставлені спеціальним автотранспортом, травмуються менше, ніж перевезені в пристосованих автомашинах. Значно більше число травм відзначається при поперечному розміщенні худоби в кузові. Травм тим більше, чим довший шлях проходження, особливо по поганих дорогах. У великої рогатої худоби виявляються травми, забиті місця із крововиливами в глибоких шарах тканин, колоті й рвані рани. При поздовжньому розміщенні тварин кількість травм знижується, вони спостерігаються, головним чином, в ділянці грудної клітки й бічної поверхні тіла. Слизька підлога, виступаючі гострі предмети й кути в кузові травмують тварин. Травматизм великої рогатої худоби різко знижується, якщо борта автомашин обшиті м'якими прокладками (наприклад, гумою), що зм'якшують удари при розгойдуванні, різкому гальмуванні тощо. У свиней найчастіше спостерігаються дрібні травми у вигляді подряпин і невеликих ран по всьому тілу, іноді виявляються переломи кінцівок і ребер, а також інші важкі ушкодження. Розтягання й розриви сухожилилок, переломи, вивихи кінцівок виникають частіше, якщо свиней перевозять без підстилки на слизькій підлозі кузова. В овець відзначається значне число випадків травматизму при перевезеннях по поганих дорогах.

Для профілактики травматизму велике значення має підготовка автотранспорту. При цьому перевіряють стан підлоги кузова, бортів, якість надбудов, перегородок, надійність прив'язей. Всінедоліки ліквідують. У кузові не повинно бути гострих предметів, що стирчать. Необхідно дотримуватися норм завантаження, раціонально розміщувати тварин у кузові й забезпечувати їх нормованою кількістю підстилки.[3]

Сонячний удар. Виникає під час транспортування тварин у непристосованому транспорті та відсутності даху на кузові. Щоб ліквідувати небезпеку, досить поставити машину в тінь і провітрити кузов.



3. Санітарна обробка і контроль якості очистки та дезінфекції транспортних засобів

Після вивантаження тварин або тваринної сировини транспортні засоби необхідно очистити і продезінфікувати. За ступенем санітарного благополуччя, їх зазвичай поділяють на 3 категорії.[1, 4]

До першої категорії належать транспортні засоби, на яких перевозили здорових тварин або сировину і продукти їх переробки. Після видалення гною їх миють водою з температурою +60 - 70 °С. Якщо найближчим часом передбачається знову перевозити продукти, то додатково обробляють 10,0 - 20,0 %-м розчином хлорного вапна, або 3,0 - 5,0 %-м розчином формаліну, а через 6 год - промивають водою.

До другої категорії належать транспортні засоби, що використовувалися чи використовуються для перевезення худоби, харчових продуктів і технічної сировини, уражених нестійкими збудниками інфекційних (бруцельоз, пастерельоз, ящур, чума і бешиха свиней), а також хворої птиці, кролів, коней. Гній знезаражують біотермічним методом. Сміття спалюють. Після очистки і промивання дезінфікують 3,0 - 5,0 %-м розчином хлорного вапна з вмістом 25,0 % активного хлору; 10,0 - 20,0 %-м вапняним молоком, 3,0 - 5,0 %-ю

сірчано-карболовою сумішшю, 1,0 %-ю кальцинованою содою. Через 6 год повторно промивають гарячою водою.

До третьої категорії належать транспортні засоби, на яких були доставлені тварини або вантажі, уражені збудниками стійких інфекційних хвороб (сибірка, емкар, злоякісний набряк, брадзот овець, сап, чума великої рогатої худоби, правець, сказ та ін.). Гній, підстилку, сміття і дерев'яні прилади спалюють. Потім двічі дезінфікують через 3 год одним з розчинів: 15,0 - 20,0 %-м розчином вапна з вмістом 25,0 % активного хлору; 5,0 % карболова суміш; 5,0 % кальцинована сода. Після дезінфекції миють все гарячою водою. Знезараження проводять на спеціальних дезінфекційно-промивних станціях.[1]

Контроль за дезінфекцією здійснює транспортна ветеринарно-санітарна служба, а на м'ясокомбінатах - офіційний лікар ветеринарної медицини.[1,4]



4. Ветеринарно-санітарний нагляд при транспортуванні забійних тварин на м'ясопереробне підприємство ПП «Агротем»

Тварин доставляють на м'ясокомбінат водним транспортом, залізницею, автотранспортом і гоном. Великі партії великої рогатої худоби можна доставляти на станції або на м'ясокомбінат, що знаходиться неподалік, по спеціальних трактах, які визначаються обласним чи крайовим виконкомом.

Середньодобовий перегін для великої рогатої худоби становить 15 - 20 км.

Місця зупинки гуртів для відпочинку і водопою визначаються заздалегідь і зазначаються у відповідних документах.[3,5]

4.1 Перевезення худоби автомобільним транспортом

Для перевезення великої рогатої худоби використовуються спеціальні автомобілі або звичайні бортові машини. Перевезення тварин в автомобілях-самоскидах заборонено. Перевезення великої рогатої худоби з ферми на ферму, чи з ферми до основного місця завантаження худоби здійснюють спеціальними трейлерами-скотовозами(рис.1).

Рис. 1. Трейлер-скотовоз ТС-9 для перевезення великої рогатої худоби



Велику рогату худобу та молодняк перевозять спеціальними автомобілями (скотовозами) (рис.2). напівпричепами (рис. 3) або звичайними вантажними автомобілями з нарощеними бортами (100 - 110 см). Кузов має природну припливну вентиляцію, двоє дверей із трапом, освітлення й гноєзбірник, а також перегородки висотою 1 м. Кузов машини повинен бути чистим, підлога дерев'яна без щілин і вкрита шаром підстилки (тирса, солома та ін. )

Рис. 2. Напівпричіп для перевезення великої рогатої худоби на великі відстані

Рис. 3. Напівпричіп для перевезення дорослих тварин та молодняку

Велику рогату худобу перевозять на прив'язі. У холодну пору року спереду кузова встановлюють міцний дерев'яний щит, що охороняє тварин від холодного вітру й протягів. Для запобігання тварин улітку від дії прямих сонячних променів, а в непогожі й морозні дні - від переохолодження, кузов обтягають брезентом. Не можна транспортувати тварин на автомашинах, що використовуються для перевезення хімікатів, отруйних або сильно пахнучих речовин, нафтопродуктів без попереднього їх ретельного очищення, промивання гарячою водою й просушки. У зимовий період, якщо кузов регулярно не очищається від гною, на підлозі утворюється крига, на якій тварини ковзають, падають, травмуються.[5,3]

Завантаження тварин на скотовози здійснюється за допомогою відкидного трапа, у пристосовані бортові автомашини - зі спеціальних площадок-трапів і платформ (рис.4).

Рис. 4. Відкидний трап для завантаження тварин

Успіх завантаження залежить від зручності й надійності вантажно-розвантажувальної споруди, і тварини це добре відчувають. “Довіру” тварин до завантажувального спорудження, в значній мірі, визначають швидкість, організованість і якість завантаження.

Найбільш надійними є стаціонарні площадки, споруджені із цегли або у вигляді земляного вала й у меншій ступені - дерев'яні. Між завантажувальним пристроєм і автомашиною встановлюють дерев'яний перехідний трап довжиною не менше 2 м, 1/3 трапу повинна перебувати на підлозі кузова, 2/3 - на площадці.

При транспортуванні на короткі відстані (до 2 годин у дорозі) у пристосованих вантажних автомобілях велику рогату худобу можна розміщувати трьома способами:

· поздовжнім - по довжині кузова головою вперед;

· поперечним - головою до бічної стінки;

· змішаним - ставлять поздовжньо, а позаду одну або дві - у поперек.

При тривалих перевезеннях дорослу велику рогату худобу розміщують тільки поздовжньо, головою вперед по ходу руху, міцно прив'язуючи її до переднього борту. Молодняк великої рогатої худоби у віці до двох років дозволяється перевозити без прив'язі, але в такій кількості, щоб тварини могли вільно лежати в кузові. У кузов автомобіля завантажують однорідних по виду, статі й віку тварин. У іншому випадку, тварин відокремлюють одну від іншої перегородкою. В одному кузові можна перевозити одночасно корів і волів, дорослу худобу з молодняком. Норми завантаження худоби в пристосовані автомашини встановлюють, виходячи з місцевих умов, стану дороги, пори року, з урахуванням виду й стану тварин. Прагнучи до максимальної місткості, треба одночасно забезпечувати умови для збереженості й здоров'я тварин.

Перевезення тварин, хворих інфекційними хворобами, а також реагуючих на туберкульоз і бруцельоз, можна здійснюватися тільки з дозволу фахівців ветеринарної медицини (район, область) відповідно до чинних інструкцій і правил. Такі перевезення повинні проводитися швидко й бажано в супроводі фахівця ветеринарної медицини. Автотранспорт, виділений для перевезення хворих тварин, піддають ретельному очищенню й дезінфекції за вказівкою й під спостереженням представників ветеринарно-санітарного нагляду. Провідники й водії, доставивши худобу з неблагополучних господарств, проходять санобробку. При виявленні в дорозі захворювання або загибелі тварин, рух припиняють, а потім виконують всі вказівки лікаря ветеринарної медицини найближчої ветеринарної установи.[3]

Тварини, які вирощувалися в умовах комплексу, дуже обмежені в русі, для них характерна гіподинамія, при якій змінюється структура м'язів, суглобів, кісток і вен, тому ветеринарно-санітарними вимогами встановлено, що відстань від спеціалізованих відгодівельних комплексів до м'ясокомбінату не повинна перевищувати 100 км. Для супроводу тварин у дорозі господарство підбирає досвідчених і сумлінних провідників і водіїв автомашин. Якщо тварин перевозять автоколоною, то на 2 - 3 автомашини призначається один провідник. Старший провідник, разом із технологом по виробництву і переробці продукції тваринництва або лікарем ветеринарної медицини, повинні провести інструктаж водіїв і провідників. Швидкість руху автомашин на асфальтованих дорогах не повинна перевищувати 60 км, на бруківці й щебеневих - 45, а на ґрунтових дорогах - 25 - 30 км за годину.

Під час перевезення тварин на невелику відстань, що займає за часом менше 6 годин, їх не годують і не напувають. Якщо перевезення займає більше 6 годин, то тваринам необхідно надати відпочинок. У таких випадках господарство забезпечує тварин кормами за встановленими нормами. На одну голову великої рогатої худоби беруть 4 - 5 кг сіна. Годівлю та напування (не менше 2-х разів на добу) тварин здійснюють на пунктах відпочинку. Якщо тварини знаходяться в дорозі більше 12 год, то через кожні 10 - 12 год тварин вивантажують для 3 - 4 годинного відпочинку. В разі відсутності умов для вивантаження й завантаження, як виключення, тварини відпочивають і одержують корм і воду в кузові, однак це небажано. Під час відпочинку провідник зобов'язаний очистити кузов від гною й замінити чи добавити свіжої підстилки. Автотранспорт, що використовувався для перевезення тварин, після механічного очищення, дезінфікують.

Правила здавання великої рогатої худоби на забій і її первинна переробка. Правила здавання худоби на забій передбачають два способи:

· за живою масою і вгодованістю, що визначаються прижиттєво;

· за кількістю і якістю м'яса, отриманого після забою худоби.

На кожну партію худоби має бути: ветеринарне свідоцтво, гуртова (вагова) відомість у двох примірниках і шляховий журнал при відправленні худоби залізницею і далекими перегонами. Окрім худоби, на м'ясокомбінат можна здавати і м'ясо від вимушеного забою. При цьому необхідно в акті, підписаному лікарем ветеринарної медицини, вказувати причини забою і висновки лабораторії.[3]

Худобу на м'ясокомбінат доставляють за графіком. При надходженні на м'ясокомбінат у товаротранспортній накладній вказується час прибуття, а також час закінчення зважування і визначення вгодованості худоби. Худобу, що прибула за графіком, м'ясокомбінат зобов'язаний прийняти протягом двох годин після прибуття. При прийманні худоби відбувається знижка фактичної живої маси на вміст травного каналу в розмірі 3 %, якщо худоба приймається не пізніше двох годин з моменту її прибуття; при прийманні тварин, доставлених автомобільним транспортом на відстань від 50 до 100 км включно - на 1,5 %. При доставці автомобільним транспортом на відстань понад 100 км тварини приймаються без знижки. Є також ряд інших причин, при яких зменшуються знижки при прийманні худоби. При наявності корів у другому періоді тільності, відбувається 10 % знижка живої маси плюс знижка на вміст травного каналу. При здаванні худоби з навалом (грудки гною на шкіряному покриві) встановлюють знижку до 1 % живої маси кожної голови. Розбіжності у визначенні вгодованості худоби вирішуються на м'ясокомбінаті шляхом контрольного забою тварин. Основою розрахунків за худобу є показники живої маси і вгодованості худоби. Правила здавання худоби за масою і якістю м'яса передбачають роздільне по господарствах розміщення худоби в приміщеннях чи загонах для передзабійної витримки. Худоба передається на забій порціями, що належать окремим господарствам. З метою визначення належності туш худоби господарству- постачальнику, в забійному цеху бирку чи татуювальний номер зрізують з вуха, прикріплюють до туші і зберігають до її зважування.

На туші худоби наносяться штампи з позначенням вгодованості тварин. Визначається маса туші. Оплату м'ясокомбінат здійснює господарству залежно від маси і якості отриманого м'яса. Передзабійне утримання худоби на м'ясокомбінатах і скотобійних пунктах передбачає: за добу до забою припинити давати худобі корм і за 2 - 3 години до забою - воду, що зменшує обсяг вмісту травного каналу. Тим самим знижується небезпека його розриву і забруднення м'яса при видаленні нутрощів.[3]

Забій худоби відбувається в скотобійному цеху м'ясокомбінату чи в забійному цеху на комплексі. Тварин забивають з попереднім оглушенням і без нього. На невеликих бойнях застосовують механічні засоби для забою тварин. Після знекровлювання приступають до обробки туші: відділення голови і кінцівок, забіловки (попереднє відділення шкури ножем вручну на окремих ділянках туші) і зняття шкури, видалення внутрішніх органів (нутровка), розпилювання туш, їхнього туалету. До харчових субпродуктів відносять голову, вим'я, хвіст та ін. Технічні продукти забою худоби - шкір, волосся, рогокопитна і кісткова сировина. Туалет туш може бути сухим і вологим. Сухий туалет полягає у видаленні з туші місць забруднення і згустків крові. Роблять зачищення зарізу, видалення залишків діафрагми, ниркового жиру і залишків жиру з хребта і внутрішнього боку напівтуш, видаляють спинний мозок і відрізають хвіст між другим і третім хребцем. Після цього приступають до вологого туалету туш - фонтануючими щітками напівтуші промивають теплою водою (30 -40 0С). Залишки води на туші видаляють тупим боком ножа.

4.2 Ветеринарно-санітарні вимоги до перевезення коней

Перед відправкою коні повинні пройти встановлений карантин і всі необхідні ветеринарно-санітарні обробки. У день відправки коней оглядають лікарі ветеринарної медицини, і тварин з ознаками захворювань не допускають до транспортування. Якщо під час транспортування у коня з'являються ознаки захворювання (відмова від корму, загальне пригнічення), необхідно терміново насамперед виміряти температуру, застосувати серцеві засоби та негайно звернутися по допомогу до лікаря ветеринарної медицини. Кожен вид транспортування має свої особливості, тому особи, які супроводжують коней повинні бути відповідним чином проінструктовані.

Перевезення коней автотранспортом

Автотранспорт - дуже зручний вид перевезення тварин, оскільки дозволяє доставляти їх з господарства в господарство прямо від стайні до стайні. При цьому час на доставку коней навіть на великі відстані (більш 1 тис. км) значно

зменшується порівняно з залізничним транспортом. Це дуже важливо при гастрольних поїздках на змагання і, особливо, на міжнародні. Так, наприклад, якщо транспортування коней по залізниці триває 8 - 10 діб, то спеціальним автобусом - 3 - 4 доби (рис. 5,6). При цьому в дорозі коням можна робити прогулянку.[3]

Рис. 5. Автомобіль для перевезення коней на базі автомобіля MAN TGA 26463 (5 -8 коней) серії люкс комфорт.

Рис. 6. Діагональне розміщення коней

Перевезення спортивних коней на відносно короткі відстані (до 50 - 200 км) останні роки практично проводять лише автотранспортом. Спеціальні автобуси, які вміщують 5 - 6 коней, використовують для доставки тварин на тренування. У деяких країнах чимало власників скакових коней возять їх для жвавих робіт на сусідні іподроми, тоді як інші тренування проводять у господарстві (рис. 7).

Рис. 7. Причеп для перевезення спортивних коней на 2 голови.

Щоб попередити травмування коней при транспортуванні у продажі є спеціальні захисні предмети для захисту окремих частин тіла (рис. 8, 10). Так, виготовлена із щільного фетру з окантовкою з бичачої шкіри, шапочка (рис. 8) забезпечує максимальний захист морди коня під час транспортування залізницею та автомобільним транспортом.

Рис. 8. Захисна шапочка

Використовують також високі транспортні ногавки (рис. 9) з каркасом із щільного поліпропілену, з 20 мм пінним наповнювачем і м'якою флісовою підкладкою. При цьому, застібки-липучки дозволяють здійснити індивідуальне припасування по нозі коня. Останні забезпечують максимальний захист і комфорт коня під час транспортування. [3]

Рис. 9. Ногавки

А неопреновий нахвістник з покриттям з полістеру й м'якою підкладкою, застібкою на липучці для безпечного й комфортного перевезення коня, охороняє хвіст від розчосів та травмувань (рис. 10).

Рис. 10. Нахвістник

Перевозити коней можна не тільки в спеціальних автобусах, а й у обладнаних вантажних машинах. У цьому випадку, за допомогою спеціальних знімних дерев'яних щитів, нарощують передній і бічні борти машини до 2,2 - 2,5 м. На відстані 50 - 70 см від передньої стінки на висоті 1,2 - 1,3 м облаштовують поперечний брус, бажано круглий і без сучків, а двох коней, розміщених у вантажній машині, розділяють перегородкою. Краще, якщо вона буде глухою, але можна користуватися поздовжньою перекладиною, як це роблять під час перевезення в залізничних вагонах. Бажано мати в машині відносно високу (до 1,5 - 2 м) задню стінку, до якої кріпиться поздовжня перегородка. Лише у крайніх випадках допускається задня поперечна поперечина без глухої перегородки. Щоб уникнути нещасних випадків підлогу кузова машини роблять подвійною. [3]

Грузять коней із спеціального майданчика при відкритому задньому борті, при цьому треба обов'язково закрити щілину між підлогою кузова і заднім бортом дошкою чи дерев'яним бруском. При облаштуванні вантажної машини під перевезення коней слід кузов накрити брезентом, добре натягнувши і зміцнивши його. Влітку, за хорошої погоди, на короткі відстані коней можна перевозити і в не накритій брезентом машині. При вивантаженні коней, знімають задній щит чи поперечину, потім прибирають поздовжню перегородку, і дві людини, тримаючи коротко повідки вуздечки, одночасно навертають тварин в один бік. Розвернувши коней у кузові, їх відразу по черзі виводять із машини.

В багатьох країнах світу створено різні типи спеціальних автобусів для коней, в деяких із них тварин розміщують не уздовж, як звичайно, а впоперек кузова. У таких машинах багатьох коней закачує, і вони меншпридатні для перевезень на довгі відстані, тим більше, що доступ до коней, при такому розташуванні, вкрай обмежений.

При перевезенні коней автотранспортом не можна допускати протягів, особливо в спекотну пору року. Під час зупинки слід відкрити двері, дати коням трохи охолонути і тільки після цього напувати їх теплою (+12 0С), а не холодною водою. Під час перевезення на довгі відстані (2 - 3 дні в дорозі) коням дають 2 - 3 кг вівса, 2 кг висівок і 7 - 8 кг сіна у день. Напувати і годувати концентратами слід 3 рази на добу в ті години, що й при звичайному розпорядку дня. Якщо можна під час стоянки організувати проводку коней, то її роблять протягом 30 - 40 хв. За цей же час очищають стійла від гною і провітрюють автомашину чи напівпричіп.

4.3 Ветеринарно-санітарні вимоги до транспортування свиней

До місця здавання свиней транспортують автомобільним (до 300 км), залізничним чи водним (більше ніж 300 км) транспортом або гоном. Кожний вид транспорту має відповідати вимогам для перевезення тварин (завантаження, утримання в дорозі, розвантаження). На партію свиней оформляють товарно-транспортну накладну і ветеринарне свідоцтво. Протягом періоду перевезення транспорт супроводжує провідник.

Під час транспортування на невеликі відстані (до шести годин) тварин не годують і не напувають. Якщо тривалість транспортування становить понад шість годин, то господарство-постачальник забезпечує їх годівлю концкормами відповідно до норм із розрахунку 3,5 кг на одну голову. Годують та напувають свиней у період відпочинку.



Транспортування свиней автомобільним транспортом.

Для перевезення свиней використовуються спеціальні автомобілі. Перевага цього виду транспорту полягає в тому, що їх можна перевозити в 2 - 3 рази швидше, ніж залізницею. Це значно знижує собівартість перевезення 1 ц живої маси свиней. При цьому заощаджуються корми, бо годувати тварин під час транспортування не потрібно.

Для транспортування на великі відстані (5000 км) використовуються вантажні автомобілі на шасі марки VOLVO, як з причепами, так і без них (рис. 11). Вантажопідйомність 3-ярусного причепа - 18 тон.

Машина оснащена всім необхідним обладнанням для транспортування живих тварин на далекі відстані в літній і зимовий час:

· система додаткової нагнітаючої вентиляції з фільтрацією повітря, що подається;

· для обігріву в зимовий час установлені електричні пушки (дизельний генератор забезпечує автономне електропостачання);

· система напування та годівлі тварин під час транспортування;

· завантаження й розвантаження свиней здійснюється автоматичним ліфтом.

Все перераховане дозволяє забезпечити збереження високого статусу здоров'я та живої маси тварин при тривалому транспортуванні.

Рис. 11. Автопричіп та автомобіль для перевезення свиней



Свиней завантажують із таким розрахунком, щоб тварини могли вільно лежати. Допускається спільне перевезення свиноматок і кастрованих кнурів,

дорослих свиней і добре розвинених підсвинків. У літній період свиней транспортують у найбільш прохолодний час доби, а на підлогу кузова насипають пісок, добре змочивши його водою. У холодну пору року

підстилка повинна бути сухою і теплою. Забороняється перевозити свиней автомашинами всіх систем при температурі нижче -20 або вище +25 0С. На сьогоднішній день розроблені контейнери для доставки свиней на м'ясокомбінат, які перевозять на напівпричепах: один ярус - 3 контейнери, два яруси - 6 (рис. 12).

Рис. 12. Автомобіль для перевезення свиней у два яруси

Свиней не прив'язують, але перевозять у такій кількості, щоб усі вони мали можливість лежати в кузові машини (рис. 13).

Рис. 13. Розміщення свиней у кузові автомобіля

Використання спеціалізованого автотранспорту дає можливість відвантажувати тварин великими партіями, що особливо важливо при транспортуванні свиней. Централізований вивіз забезпечує прийняття тварин на м'ясокомбінат за годинним графіком. Це скорочує простій тварин на м'ясокомбінаті та час перебування їх в дорозі, час утримання на передзабійних базах, що позитивно впливає на якість шкіри та м'яса.[3]

4.4 Перевезення птиці автомобільним транспортом

Для транспортування птиці автомобільним транспортом використовують

контейнери або клітки різних конструкцій (рис. 14). Найбільшого поширення знайшли клітки розміром для курей і качок 90Ч60Ч30 см, для гусей і індиків -90Ч60Ч40 см. Вони повинні бути міцними й легкими, дно й торцеві стінки клітки роблять суцільними, а бічні стінки й кришку - з рейокіз просвітами в 4 - 5 см. Дверцята для посадки птиці влаштовують у верхній частині клітки шириною 20 - 22 см.

Рис. 14. Завантаження птиці у спеціальні контейнери для транспортування

Кількість птиці, яку поміщають у контейнер чи клітку, залежить від віку та її живої маси, стану доріг, строку й умов перебування в дорозі (рис. 15). На 1 м2 площі підлоги клітки можна розміщати до 30 курчат- бройлерів, курей і качок середньою живою масою близько 1250 г і 10 - 15 гусей і індиків, живою масою 3 - 5 кг.[3]

Рис. 15. Розміщення птиці у клітках та контейнерах

Переущільнення призводить до більших втрат маси й загибелі птиці. При низькій температурі норму завантаження можна збільшити на 10 - 15 %, при високій - зменшити. Клітки із птицею встановлюють залежно від стану доріг, але не менш ніж у чотири (кури і качки) і три яруси (гуси й індики). Для кращої вентиляції повітря у першому ярусі залишають один поперечний або поздовжній ряд кліток вільним. Клітки першого ряду закріплюють рейками, щоб вони не зміщувались по підлозі кузова. У контейнерах облаштовують 6 - 7 ярусів. Відлов птиці, призначеної для транспортування, здійснюють вдень при зашторених вікнах або вночі при слабкому освітленні - 2 - 4 Лк, коли вона погано бачить і поводиться спокійно, що зменшує можливість появи стресу.[3]

При організації відлову птиці в приміщенні з підлоговим утриманням необхідно застосовувати перегородки (ширми або завіси), які відділяютьприблизно таку кількість птиці, яку можна розмістити в транспортній тарі, витрачаючи при цьому не більше 1 - 2 години на виконання вказаної роботи. Треба пам'ятати, що під час годівлі птиці сухим меленим кормом, воло звільняється через 6 - 8 годин. У цей проміжок часу птиця повинна бути відловлена, затарена і доставлена до забійного цеху.

Оптимальна відстань, на яку можна перевозити птицю в автомашинах, становить 50 - 100 км, а строк перебування в транспортній тарі - 4 - 5 годин. При довготривалих перевезеннях птиці через кожні 6 годин надають 2 - 3-годинний відпочинок, забезпечуючи її кормом і водою. Під час транспортування стежать за вентиляцією, охороняючи птицю від дощу, вітру, холоду, жари й сонячних променів.

При перевезенні птиці спостерігаються втрати живої маси, а при несприятливих умовах - травматизм і захворювання, що знижують якість м'яса. Втрата живої маси перебуває в прямій залежності від перебування птиці в транспортній тарі без корму й води. У курей через 6 годин транспортування втрати становлять 3,5 %, через 18 годин - 11,8 % і через 24 години - 15,4 %. За 4 години курчата-бройлери гублять до 4,6 % живої маси. Під час перевезення зі швидкістю більше 40 км/год втрати живої маси збільшуються. [3]



Заключення

Отже, перевезення тварин - складний і трудомісткий процес, що вимагає чіткої організації й проведення цілого ряду заходів при строгому дотриманні встановлених правил. Благополуччя перевезення худоби й птиці залежить від багатьох причин, у тому числі від ступеня підготовки тварин у господарстві, стану, у якому вони перебувають перед відправленням, якості транспортних засобів, швидкості пересування, умов завантаження й вивантаження, виконання службових обов'язків з боку супровідного персоналу, строгого дотримання ветеринарно-санітарних правил. Перевезення худоби й птиці всіма видами транспорту здійснюється тільки під контролем ветеринарної служби.



Література

1. Транспортування тварин і продукції (санітарно-гігієнічні аспекти) / Засєкін Д.А., Поляковський В.М., Соломон В.В. - К.: АГРАР-МЕДІА ГРУП, 2010. - 319 с.

2. В.В. Василенко, Р.Й. Кравців, О.М. Якубчак, В.В. Касянчук, М.В. Козак, М.Д. Гаврилюк. (Ветеринарно - санітарна експертиза м'яса і м»ясопродуктів): Вінниця, «Едельвейс і К». 2009 - 528с.

3. Ветеринарно - санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва / О.М. Якубчак, В.І. Хоменко, С.Д. Мельничук та ін.; За ред. О.М. Якубчак, , В.І. Хоменка. - Київ, 2005. - 800 с.

4. А.П. Онегов. Гигиена сельскохозяйственных животных: учебник /А.П. Онегов, И.Ф. Храбустовский, В.И Черных М. : Колос, 1977. - 400 с.

5. Інтернет ресурс: http://medbib.in.ua/transportirovka-uboynyih-jivotnyih.html



Додаток 1

Размещено на Allbest.ru

...