Міжнародні залізничні повідомлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

залізничний доставка міжнародний

Залізничний транспорт грає винятково важливу роль у розвитку економіки будь-якої держави, так як, здійснюючи перевезення вантажів відповідно до потреб виробництва, він забезпечує нормальне функціонування і розвиток усіх його галузей, регіонів і підприємств. Залізничний транспорт - життєво важлива галузь господарства, яка забезпечує економічну безпеку і цілісність держави.

Управління залізничним транспортом будується за виробничо - територіальним принципом, вся залізнична мережа поділяється на залізниці (їх вісімнадцять). Управління кожної дороги має у своєму складі різні служби і керує всією діяльністю залізниці. У свою чергу, дороги територіально поділяються на відділення, які здійснюють керівництво виробничо-господарською та фінансовою діяльністю лінійних виробничих підприємств, що знаходяться в їх межах. До лінійним підприємств відносяться: станції, локомотивні і вагонні депо, дистанції колії, ділянки енергопостачання та деякі інші. Ці підрозділи і виступають безпосередніми виконавцями всієї роботи з перевезення вантажів і пасажирів. На залізницях допускається приватизація або створення приватних підприємств, компаній і фірм, діяльність яких, проте, не перешкоджає здійсненню монополії держави.

Подібна система управління залізничним транспортом характерна для більшості країн світу. Лише в деяких країнах (США, Канада, Японія, Бразилія, Австралія) є приватні залізниці (у США і Японії всі залізниці приватні, в інших перерахованих країнах приватні дороги діють поряд з державними). Тим не менш, у всіх країнах світу допускається створення приватних підприємств, що діють в галузі залізничного транспорту; допускається також наявність приватних залізничних під'їзних колій на підприємства і внутрішньозаводського транспорту. Перевезення вантажів залізницями є досить складним у технічному, технологічному і правовому відношенні процесом. У цьому контексті дві сторони характеризують діяльність залізничного транспорту. Перша - пов'язана з вирішенням широкого кола завдань по безпосередній організації перевізного процесу. Друга сторона - це реалізація міжгалузевих технологічних зв'язків і правових відносин залізничного транспорту з підприємствами різних форм власності, приватними особами, а також іншими видами транспорту. Взаємовідносини, що виникають під час перевезення вантажів по залізницях в межах однієї країни, регулюються національними статутами, правилами та різного роду інструкціями, що видаються і затверджуються у порядку, встановленому законодавством даної країни.

Очевидно, що правові та технологічні норми перевізного процесу в міжнародному залізничному сполученні значно складніше, тому що при їх розробці необхідно враховувати інтереси декількох країн, особливості їх національних нормативних актів, умов роботи залізниць і технологічні особливості перевезень за кордоном.

Для забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків та розвитку міжнародної торгівлі виникає необхідність у створенні надійних транспортних зв'язків, які забезпечують своєчасне і схоронну доставку товарів, безперешкодну передачу вантажів на державних кордонах і забезпечення якості зданого до перевезення вантажу.

Специфіка участі залізничного транспорту в перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів Росії полягає в тому, що по території країни він доставляє переважну частину товарів до/з російських портів для подальшої їх відправки морським і річковим транспортом. Крім того, залізничний транспорт здійснює транзитні перевезення вантажів іноземної клієнтури по території Росії, експортуючи транспортні послуги. Таким чином, оцінюючи роль залізничного транспорту в зовнішньоекономічних зв'язках в цілому, не варто обмежуватися даними безпосередньо по залізничних перевезеннях, треба брати до уваги і обсяги вантажів, що перевозяться в змішаному залізнично-водному сполученні, а також транзитні перевезення.

1. Законодавча база діяльності залізних доріг. Правова основа перевезень вантажів залізничним транспортом

При виконанні перевезень вантажів залізниці (залізниці) вступають в певні відносини з вантажовласниками. Ці відносини регламентуються певними нормами та положеннями, єдиними і обов'язковими як для залізниці, так і для всіх підприємств, організацій та осіб, що користуються їх послугами. Основним документом, що встановлює права та обов'язки, а також норми відповідальності залізниць, з одного боку, і тих організацій та осіб, які користуються ними, з іншого, є Статут залізниць, який має силу закону.

Перший Статут залізниць був введений в серпні 1920 р., який називався «Загальний Статут залізниць РРФСР». Значні зміни, що відбуваються в економіці СРСР в наступні роки, примушували держава періодично переглядати організацію роботи залізниць і вводити нові правові акти. З 1920 р. по 1955 р. Статут зазнавав значних змін чотири рази: в 1922, 1927, 1935, 1955 рр… У зв'язку з реконструювання організації вантажної і комерційної роботи залізниць у 1964 році був введений новий Статут залізниць СРСР, який з окремими змінами і доповненнями, що вносяться Радою Міністрів СРСР

(за період з 1969 по 1991 рр.), і Урядом Росії (1995 р.), діє і понині.

Чинний Статут містить 179 статей і ділиться на сім розділів

1. Загальні положення;

2. Вантажне господарство;

3. Планування та організація перевезень;

4. Залізничні під'їзні колії;

5. Пряме змішане сполучення за участю інших видів транспорту;

6. Перевезення пасажирів, багажу і пошти;

7. Відповідальність залізниць, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів. Акти, претензії та позови.

Істотні положення зачіпають даним документом - це забезпечення безпеки руху поїздів; раціональне використання транспортних засобів і зниження транспортних витрат; координація різних видів транспорту; своєчасна доставка вантажу в пункти призначення і повна його збереження; матеріальна відповідальність залізниць, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо перевезень.

Статутом регламентується порядок складання та виконання плану залізничних перевезень, основні умови перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту, а також питання експлуатаційного характеру.

Статут містить лише основні положення і правові норми і не передбачає всього різноманіття конкретних умов і особливостей перевезень окремих вантажів.

Міністерство шляхів сполучення (МПС) має право за участю зацікавлених відомств розробляти і затверджувати в установленому порядку нормативні акти, що діють на залізничному транспорті і що регламентують окремі аспекти роботи даної галузі. Так, у різний час були розроблені та затверджені: Правила перевезень вантажів,

Технічні умови навантаження і кріплення вантажів. Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному і залізнично-автомобільне сполучення, Правила перевезень експортно-імпортних вантажів. Зміни та доповнення до Статуту, Правил перевезень і Технічних умов публікуються в спеціальних збірниках. Всі вони вводяться в дію з моменту опублікування, набувають силу закону і є обов'язковими для залізниць, відправників і одержувачів.

Статутом в першу чергу захищаються державні інтереси, які виражаються у задоволенні потреб народного господарства у вантажних перевезеннях, так як залізничний транспорт залишається на даний момент часу одним з найдешевших видів.

Крім Статуту дуже важливим документом для відправників і одержувачів є Правила перевезень вантажів, в яких досить докладно регламентуються:

1. правила прийому вантажу до перевезення;

2. правила видачі вантажу;

3. правила комбінування вагонів і контейнерів;

4. правила заповнення накладної і комплекту перевізних документів;

5. правила перевезень масових вантажів і складання маршрутних відправок;

6. правила перевезень вантажів з оголошеною цінністю;

7. норми точності зважування;

8. строки доставки вантажів;

9. правила зберігання вантажів;

10. правила передачі і переадресування вантажів;

11. правила пред'явлення і розгляду претензій.

Якщо мова йде про зовнішньоторговельних перевезеннях, то подібна регламентація зазначених питань має місце в Правилах перевезень експортно-імпортних вантажів. Обидва ці документи необхідні для організації і управління доставкою товарів залізничним транспортом і є буквально повсякденному книгою будь-якої організації або підприємства, регулярно вдаються до послуг залізничного транспорту.

2. Угоди про міжнародні залізничні повідомленнях

Основним інструментом, за допомогою якого вирішуються питання міжнародного співробітництва, в тому числі і в сфері залізничних перевезень, є міжнародні угоди. 'В області залізничного транспорту першою організацією міжнародного співробітництва для

Радянських залізниць з'явилася Організація співробітництва залізниць соціалістичних країн (ОСЗ). На ОСЗ були покладені питання розвитку економічних зв'язків в галузі залізничного транспорту між соціалістичними країнами. В області організації і здійснення перевезень першою угодою в галузі залізничного транспорту було

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка набрала чинності з 1 листопада 1951 Учасниками СМГС були СРСР,< p> Болгарія, Угорщина, В'єтнам, ГДР, Китай, Північна Корея, Монголія, Польща,

Румунія і Чехословаччина. СМГС - багатостороння угода, укладена на відомчому рівні.

Поряд з основним текстом СМГС на додаток до нього одинадцять країн-учасниць угоди (серед них СРСР) прийняли: Єдиний міжнародний транзитний тариф (ЕТТ), що застосовується для обчислення плати за перевезення вантажів транзитом по дорогах - учасниць СМГС; Службову інструкцію до

СМГС; Правила користування вагонами в міжнародному пасажирському і залізничному вантажному повідомленні (ОПВ); Правила розрахунків за СМГС. В

СМГС було зафіксовано ряд основних моментів, таких як:

1. було визначено, що вантажі можуть перевозитися по залізницях двох і більше країн за одним перевізним документом - міжнародної накладної.

У цьому випадку перевезення називатимуться «прямим міжнародним повідомленням».

2. Залізничні перевезення діляться на прямі, в яких беруть участь тільки залізниці, і змішані, в яких крім залізних доріг беруть участь інші види транспорту;

3. прямі міжнародні залізничні сполучення бувають перевантажувальними, коли вантажі перевантажуються з вагонів однієї колії у вагони іншої, і демон перевантажувальними, коли вантажі не перевантажуються, а кузова вагонів переставляються на візки іншої колії;

4. прямі міжнародні залізничні сполучення можуть бути біс перевантажувальними тільки в тому випадку якщо колія суміжних країн однакова (колію тієї ж ширини, що і в Росії мають такі країни як Монголія і Фінляндія, а окремі лінії залишилися в Польщі, Словаччини, КНДР);

З характеру СМГС випливає, що ця угода регулює взаємовідносини між залізницями різних країн його учасниць, що випливають з питань здійснення ними міжнародних перевезень: коли відправник укладає договір з однією з залізниць країн-учасниць на відправлення вантажу, і принаймні ще одна залізниця іншої країни-учасниці згодом також бере участь в даній перевезення.

Основна мета СМГС - створення єдиного регламенту в питаннях, пов'язаних з укладенням міжнародного договору перевезення, змістом взаємних прав і обов'язків сторін договору, результатом його невиконання і врегулюванням претензій внаслідок цього, а також правами і обов'язками особи, на користь якого здійснювалося перевезення (тобто одержувача вантажу). Обов'язок дотримувати постанови СМГС відноситься не тільки до залізницям, його уклали, але і до кожної залізниці, що приймає участь у даній перевезення та бере участь в СМГС.

Крім СМГС в Росії діють також такі важливі угоди в галузі міжнародних залізничних перевезень:

5. Угоди про пряме залізничне сполучення з Фінляндією, Афганістаном, Туреччиною, Іраном, Австрією, Югославією (з аналогічним СМГС сприяння з іржанням);

6. Угода про перевезення вантажів у контейнерах у міжнародному прямому змішаному залізнично-водному вантажне сполучення між СРСР і Болгарією (МЖВСК);

7. Угода про створення єдиної контейнерної транспортної системи (ЕКТС), укладена між колишніми країнами РЕВ;

8. Угода про міжнародне залізничне транзитний тариф (МТТ), явівшемся доповненням до ЕТТ.

9. Крім того, Радянський Союз брав участь, а Росія на правах правонаступника продовжує брати участь, у роботі Міжнародної асоціації залізничних конгресів (МАЖК) та Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії (ЄЕК). Розглядається питання про вступ Росії до Міжнародну конвенцію щодо перевезень вантажів залізничним транспортом (COTIF), що діє на залізницях країн Західної Європи.

Процес розпаду соціалістичного табору і колишнього СРСР торкнувся і залізничний транспорт. Залізнична транспортна система колишнього СРСР, що складалася протягом багатьох десятиліть як єдиний комплекс, сьогодні представлена сумою окремих державно-національних залізничних транспортних структур, проте, все ще пов'язаних певною мірою між собою технологічно і організаційно.

Зміна геополітичного становища Росії призвело, по-перше, до обмежену можливість безпосереднього виходу до європейських країн і, по-друге, до втрати прямих виходів до портів Прибалтики та України.

Тепер російських залізничних система знаходиться в значній залежності від залізнично - транспортних систем ближнього зарубіжжя і Прибалтики, тому що більша частина залізничних транспортних переходів розташована на їхній території. За межами Росії виявилися спеціалізовані портові потужності з перевантаження нафтових і хімічних вантажів (Вентспілс, Рига, Клайпеда, Іллічівськ, Одеса, Поті), сухих хімічних вантажів, масових навалювальних вантажів, зернових комплексів, поромних переправ Іллічівськ - Варна та Клайпеда - Мукран (порт Росток, Німеччина). В останні роки Росія змушена використовувати для перевезення експортно-імпортних вантажів сухопутні кордони України, Білорусі, Литви.

3. Основні умови доставки товарів за СМГС

В даний час учасниками СМГС є країни СНД, колишні соціалістичні країни Азії (Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам),

Болгарія і Польща, а також Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія, які денонсували СМГС, однак готові користуватися його положеннями, поки не укладена з ними нового подібної угоди.

Основне призначення СМГС полягає в тому, що для всіх залізниць-учасниць воно встановлює одні умови перевезення і застосування єдиних перевізних документів.

Угода складається з восьми розділів, якими регулюється весь комплекс питань транспортного процесу - укладення договору перевезення

(порядок прийому вантажу до перевезення, накладна, числення провізних платежів і т.д.), виконання цієї угоди, порядок його зміни, відповідальність залізниць і ін СМГС доповнюється рядом тарифів, правил та інструкцій.

Положеннями СМГС прямо передбачається обов'язок залізниць перевозити вантажі, включені в план перевезень по залізниці відправлення і обов'язок вантажоодержувача прийняти надійшов на його адресу вантаж. При цьому норми про порядок планування перевезень СМГС не містять, оскільки це сфера внутрішнього законодавства країн-учасниць. Умови перевезень імперативний і не можуть бути змінені ні угодами залізниць, ні за домовленістю між учасниками договору перевезення. До предметів, які за угодою допускаються до транспортування з дотриманням особливих умов, відносяться: залізничний рухомий склад, великовагові, довгомірні і негабаритні вантажі, небезпечні вантажі за особливим переліком та деякі інші. Для великовагових, негабаритних і довгомірних вантажів

СМГС наказує попереднє узгодження умов перевезень.

Порядок навантаження і відправлення вантажів визначається правилами дороги відправлення. З окремих питань розроблені загальні для всіх правила, наприклад, вимоги до тари, маркування; уніфіковані норми передбачені також для навантаження і кріплення вантажів на відкритих платформах.

Згідно зі статтями СМГС, перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється між усіма станціями, відкритими для вантажних операцій у внутрішніх повідомленнях.

4. Накладна СМГС і умови її застосування

Відповідно до положень СМГС перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні оформляються документом єдиного зразка. Комплект їх складається з п'яти листів:

1. Оригінал накладної - супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з листом повідомлення про прибуття вантажу і самим вантажем;

2. Дорожня відомість - супроводжує відправлення до станції призначення і залишається на залізниці призначення;

3. Дублікат накладної - видається відправнику після укладення договору перевезення;

4. Лист видачі вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і залишається на залізниці призначення;

5. Лист повідомлення про прибуття вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з оригіналом накладної і з вантажем.

6. Крім того, заповнюється необхідна кількість додаткових примірників дорожньої відомості для дороги відправлення, транзитних доріг, для потреб митних органів.

Відправник одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення кожної відправки повинен надати станції відправлення накладну і її дублікат, заповнені та підписані. Вони ідентичні за змістом і формою, але виконують різні функції. Накладна після накладення календарного штемпеля станції відправлення є доказом укладення договору перевезення і основним перевізним документом. Дублікат накладної - це підтвердження укладення договору перевезення і розписка залізниці в прийнятті вантажу до перевезення. Цей документ залишається у вантажовідправника і є основним при зміні договору перевезення і пред'явлення будь-яких вимог до залізниці.

Накладну і її дублікат заповнює вантажовідправник. Він вносить до них відомості, що стосуються вантажу, одержувача, станції відправлення, станції призначення, вихідних прикордонних станцій, через які слід вантаж.

Інші графи накладної, обведені жирною рискою на лицьовій стороні

(це такі відомості, як номер вагона, номер відправлення, номери пломб), і всі графи на зворотному боці заповнюють працівники дороги. Всі дані треба писати розбірливо чорнилом або друкувати на машинці, чи завдавати штемпелем. Виправлення записів не допускається. При необхідності змінити відомості заповнюється новий бланк накладної. У виняткових випадках зміни і доповнення відомостей допускаються, але робиться за підписом відповідного працівника залізниці, і засвідчуються у формі штемпеля.

Накладна повинна бути заповнена з дотриманням всіх умов СМГС.

Так, в якості, відправника або одержувача вантажу може бути названо тільки одна юридична або фізична особа. Вихідні прикордонні станції країни відправлення і транзитних країн, через які повинен слідувати вантаж, вказуються в накладній відправником. Причому, по можливості, він повинен вказувати ті прикордонні станції, відстань перевезень, через які від станції відправлення до станції призначення є найкоротшим.

Особливі вимоги пред'являються до найменування вантажу: його слід вказувати точно і досить повно. Після найменування вантажу треба вказувати номер позиції, до якої він віднесений відповідно до номенклатури товарів даного тарифу. Небезпечні вантажі приймаються до транспортування під тією назвою, яка зазначена в спеціальному додатку до СМГС. У всіх інших випадках допускається найменування вантажу за внутрішнім тарифом доріг країни відправлення або призначення. Якщо ж у номенклатурі тарифів такого найменування вантажу немає, то дається то назва, яке відоме в торгівлі ув'язнення. Після прийому вантажу до транспортування разом із накладною як доказ договору перевезення на всіх аркушах накладної і на всіх додаткових примірниках дорожньої відомості станція відправлення ставить свій календарний штемпель.

На зворотному боці накладної більшість розділів призначене для розрахунку провізних платежів окремо по залізниці відправлення, транзитних доріг і дорогий призначення.

Допущені відправником неправильності і неточності заповнення накладної можуть призвести до засилання вантажу, затримки його в дорозі, затримці вагонів під вантажно-розвантажувальних роботах, додаткових витрат, збільшення строків поставки та т.д. Тому спеціальна стаття СМГС передбачає, що відправник несе відповідальність за правильність відомостей у накладній. Відповідальність носить матеріальний характер і виражається у штрафах різних розмірів.

Дорожню відомість складає станція відправлення за даними, що містяться в накладній, і в повній відповідності з нею. Якщо за внутрішніми правилами залізниці відправлення всі перевізні документи надає відправник вантажу, то одночасно з накладної та її дублікатом він заповнює і дорожню відомість. Корінець дорожньої відомості залишається на залізниці відправлення і служить документом, що підтверджує приймання вантажу до перевезення і стягнення провізних платежів.

Накладна і один екземпляр дорожньої відомості разом з вантажем слід до станції призначення, де накладну видають разом з вантажем одержувачу, а відомість залишається на залізниці призначення як документ, що підтверджує виконання договору перевезення, видачу вантажу і факт сплати провізних платежів. Дорожня відомість являє собою основний документ для обліку перевезень.

У шляху проходження у перевізні документи вносяться відомості про всі операції з вантажем такі як: перевантаження на прикордонній станції у вагон іншої колії, перевірка стану тари, перевірка стану вантажу і т. п. У документах проставляється також час проходження вантажами прикордонних станцій. Всі ці дані засвідчуються підписом працівників дороги і календарним штемпелем станції. Супровідні документи, що стосуються виконання в дорозі митних, санітарних, ветеринарних та інших формальностей, відправник додає до накладної, перераховуючи їх у відповідній її графі. В інших випадках у накладній робиться відмітка, що докладати додаткові документи не потрібно.

Висновок

Положення СМГС передбачають, що під час перевезення вантажів за документами прямого залізничного сполучення від станції відправлення на залізниці країни відправлення до прикордонних станцій провізна плата стягується за тарифами, прийнятим для внутрішнього сполучення. Те ж встановлено для перевезень вантажів по залізниці країни призначення.

При транзитному сполученні за транспортування по залізницях країни відправлення і країни призначення плата стягується також за окремими внутрішніх тарифах для цих доріг, а для транзитних доріг третіх країн - за спеціальними транзитних тарифах.

Обчислюється ж плата за найкоротшим відстані між тими прикордонними станціями, які зазначені у накладній відправником. Але перевізник має право транспортувати вантажі і через інші прикордонні станції - коротшим шляхом, і тоді плата обчислюється за фактичною маршрутом. Важливо відзначити, що провізні платежі та штрафы при транспортуванні по дорогах країни відправлення і країни призначення обчислюються в місцевій валюті. За перевалку вантажів у вагон для колії іншої ширини або перестановку колісних пар вагонів на прикордонних станціях стягуються додаткові збори. Якщо ці операції виробляє залізниця призначення, такі збори визначаються за її внутрішнього тарифу, а в інших випадках - за ставками транзитних тарифів.

Транзитні тарифи - це найважливіша складова частина СМГС.

Одночасно з СМГС на початку 50-х років був прийнятий «Єдиний транзитний тариф» (ЕТТ). Основна його мета була створити сприятливі умови для розвитку перевезень зовнішньоторговельних вантажів транзитом по залізницях країн-учасниць СМГС. Цей документ призначений для обчислення і сплати вартості транзитних перевезень вантажів по всіх залізницях країн-учасниць цієї угоди, для визначення порядку оформлення перевезень з призначенням у треті країни, що не беруть участі в ньому.

При розробці ЕТТ його ставки були визначені на основі найбільш низьких національних тарифів, які в той період застосовувалися для транзитних перевезень вантажів між членами СМГС. При цьому передбачалося, що якщо яка-небудь країна встановить більш низькі тарифи, відповідно змінюється загальний для всіх них рівень транзитних тарифів. Так, у 1953 р., коли до СМГС приєдналася КНР і її тарифи виявилися нижчими, ЕТТ був переглянутий у бік зниження.

З тих пір на залізницях країн-учасниць СМГС відбулися істотні зміни (модернізація самих доріг і станційного господарства, реконструкція залізничних станцій, поява нового парку вагонів), які потребували нових капіталовкладень. Збільшилися експлуатаційні витрати залізниць. Розширилася номенклатура вантажів.

Все це викликало необхідність загального перегляду тарифу. У результаті в 1977 було підписано угоду про «Міжнародному транзитному тарифі» (МТТ). Цей документ підписали представники соціалістичних країн

Східної Європи та Монголії. МТТ набув чинності з 1 жовтня 1977. На даний момент обидва цих тарифу (МТТ и ЕТТ) продовжують діяти, однак при перевезеннях вантажів між Росією, країнами СНД та східно-європейськими країнами - учасниками СМГС, всі розрахунки за транзитні залізничні перевезення здійснюються за ставками МТТ, але у вільно конвертованій валюті (раніше це були «перекладні рублі»).

За СМГС провізні платежі стягуються:

- за перевезення вантажу залізницею країни відправлення - з відправника, на станції відправлення;

- за перевезення по залізниці країни призначення - з одержувача, на станції призначення;

- за перевезення по транзитних дорогах плата стягується з відправника або одержувача - залежно від базисних умов зовнішньоторговельних контрактів.

Список використаної літератури

1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про міжнародні змішані перевезення вантажів (Женева, 24 травня 1980 р.) / / Закон, 2010, №6.

2. Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. (Афіни, 13 грудня 1974 р.) / / Багатосторонні міжнародні угоди про морський транспорт, М., 2012 р., с. 111.

3. Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 р) / / Московський журнал міжнародного права, 2011, №1.

4. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбург, 1 березня 1978 р) / / Закон, 2013, №6.

5. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 7 грудня 1944 р.) (з ізм. І доп. Від 27 травня 1947 р., 14 червня 1954, 15, 21 вересня 1962 р., 12 березня, 7 червня 1971, 16 жовтня 1974 р., 6 жовтня 1980, 10 травня 1984 р)

6. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшава, 12 жовтня 1929 р) (з ізм. І доп) / / Закон, 2010, №6.

Размещено на Allbest.ru