Методи організації авіаруху

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний транспортний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук

МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ АВІАРУХУ

Спеціальність: Транспортні системи

Поліщук Кирило Ананійович

Київ, 2004 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аеронавігаційна система (АНС) відноситься до класу систем відкритого типу, яка функціонує в умовах дії внутрішніх та зовнішніх факторів. При цьому до внутрішніх факторів відносяться: структура розподілу повітряного простору, технології планування та оперативного управління повітряним рухом, склад та стан технічних засобів АНС, людський фактор тощо. До зовнішніх факторів відносяться особливості взаємодії АНС України з аналогічними АНС суміжних держав, з іншими підсистемами авіатранспортної системи України, з навколишнім середовищем тощо.

При існуючій інтенсивності повітряного руху стан АНС України в основному задовольняє потребам користувачів повітряного простору.

З огляду на зовнішні фактори, необхідно зазначити, що розвиток виробництва, інтеграція національних економік призводять до зростання авіаційних перевезень пасажирів та вантажів. Зважаючи на це, в 1996 році була розроблена концепція гнучкого використання повітряного простору Європи. Більш ефективне його використання передбачається завдяки реалізації програми “Єдиного європейського неба”, представленої Євросоюзом і прийнятої Євроконтролем у 2002 р.

Це вимагає подальшого розвитку АНС України, її гармонізованої інтеграції у загальноєвропейську систему.

Необхідність створення уніфікованої мережі загальноєвропейського управління повітряним рухом пов'язана:

- зі збільшенням обсягів авіаперевезень, що вже зараз призводить до виникнення перевантажень на основних повітряних трасах і зростання небезпеки польотів;

- з різким зростанням кількості затриманих рейсів через перевантаження найбільших європейських аеропортів (в середньому в аеропортах Європи затримується кожний п'ятий рейс, а середня затримка становить 20 хвилин, загальна кількість рейсів в Європі перевищує 8 млн. за рік і неупинно зростає);

- з відсутністю єдиної системи контролю за повітряним рухом і недостатністю координації дій диспетчерських служб різних країн, зі значною залежністю якості управління повітряним рухом від “людського фактору”;

- з недостатньо відрегульованим розподілом повітряного простору між цивільною і військовою авіаціями, що призводить до збільшення щільності польотів і додаткового ризику на маршрутах, які перетинаються.

Зважаючи на вступ України до Євроконтролю, питання підвищення ефективності аеронавігаційної системи України та її гармонізований розвиток у відповідності з вимогами Євроконтролю та Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) виходять на перше місце. Проблема може бути вирішена впровадженням в авіації нових технологій зв'язку, навігації, спостереження та автоматизації управління повітряним рухом (концепція CNS/ATM) та адаптацією АНС України з відповідними Європейськими системами.

Вирішення питань підвищення ефективності складних транспортних систем пов'язане з іменами відомих вчених: Т.Г. Анодіної, П.М. Аніщенка, О.О. Бакаєва, Л.С. Беляєвського, М.П. Бусленка, В.С. Дем'янчука, В.О. Ігнатова, В.В. Калашнікова, І.М. Коваленка, Г.О. Крижанівського, О.І. Кухтенка, Ю.С. Лігума, В.І. Мокшанова, Г.О. Пахолкова, В.І. Савицького, В.П. Харченка, Ю.М. Федорова, Ю.М. Цвєтова та ін.

Комплексний вплив зовнішніх та внутрішніх факторів обумовлює потреби проведення наукових досліджень ряду недостатньо вивчених питань, пов'язаних з процесами та системами управління повітряним рухом, пошук та обґрунтування шляхів удосконалення АНС.

При плануванні повітряного руху, аналізі його ефективності та ефективності АНС повинні більш широко використовуватись методи моделювання (в тому числі аналітичного) процесів та систем організації повітряного руху, які до цього часу розвинуті недостатньо і є предметом досліджень автора. В Україні розроблена довгострокова програма розвитку аеронавігаційної системи, в межах якої проводились дослідження автора.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у відповідності до цілей і задач, поставлених:

- Постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 7 вересня 2002 р., №1328 “Про затвердження Програми розбудови державної системи використання повітряного простору України на 2002 - 2006 роки”;

- Постановою КМУ від 13 грудня 2001 р., №1682 “Про заходи щодо удосконалення вітчизняної аеронавігаційної системи”;

- Постановою КМУ від 30 грудня 2000 р., №1931 “Про схвалення Державної програми розвитку транспортно-дорожнього комплексу на 2000 - 2004 роки”;

- Наказом Мінтрансу від 29 грудня 2001 р., №915 “Про План реалізації Програми інтеграції України до ЄС в галузі транспорту у 2002 р.”;

- Постановою КМУ від 19 липня 1999 р., №1281 “Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України”;

- Указом Президента України від 14 вересня 2000 р., №1072/2000 “Про Програму інтеграції України до ЄС”, а також в плані наукових досліджень Національного авіаційного університету з питань вдосконалення системи організації повітряного руху (НДР №985 - Х 2000 "Обґрунтування переліку нормативних документів з експлуатації радіотехнічних засобів обслуговування повітряного руху України та розробка документа "Правила зв'язку в цивільній авіації України" - номер державної реєстрації 1001/8322 від 31.10.2003р. в Міністерстві юстиції України та НДР "Доопрацювання програм забезпечення та розширення функцій автоматизованих систем аеронавігаційного обслуговування ДП Білаеронавігація, 2004 рр.).

Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційної роботи є розробка і аналіз методів підвищення ефективності систем організації повітряного руху з використанням створюваних аналітико-статистичних моделей, розробка та впровадження заходів організаційного та технічного характеру, які направлені на підвищення безпеки, регулярності та економічності повітряного руху.

Відповідно до мети досліджень в дисертації поставлені і вирішуються наступні задачі:

- аналіз існуючого стану використання повітряного простору України;

- обґрунтування доцільності дослідження процесів та систем управління повітряним рухом за допомогою методів аналітико-статистичного моделювання;

- аналіз критеріїв оцінки ефективності аеронавігаціонної системи як складової авіаційної транспортної системи;

- розробка та використання в дослідженнях комплексу аналітико-статистичних моделей з метою визначення шляхів підвищення безпеки, безперервності та економічності повітряного руху, підвищення пропускної спроможності зон повітряного простору;

- розробка методів та заходів забезпечення високоефективної організації повітряного руху.

Об'єкт досліджень - організаційно-технічні процеси та системи аеронавігаційного забезпечення польотів повітряних суден.

Предмет досліджень - методи підвищення ефективності системи організації повітряного руху.

Методи досліджень.

Для розв'язання поставлених задач були використані методи системного аналізу, аналітико-статистичного моделювання, теорії ймовірностей та теорії випадкових процесів.

Наукова новизна одержаних результатів. Автором вперше розроблені наступні положення:

- аналітико-статистична модель визначення характеристик обслуговування повітряного руху в аеродромній зоні;

- модель визначення ймовірності виявлення повітряних суден в просторі мультирадарного спостереження;

- аналітико-статистична модель безпечного польоту при порушенні мінімуму повздовжнього ешелонування;

- аналітико-статистична модель оцінки ризику зіткнень повітряних суден з перешкодами, вздовж яких здійснюються польоти;

- ряд аналітико-статистичних моделей для аналізу безпеки польотів на маршрутах, що перетинаються.

В дисертації дістали подальшого розвитку питання:

- визначення характеру потоків повітряних суден на маршрутах;

- адекватності аналітичних моделей з використанням марківських процесів при відображенні різних ситуацій польотів у повітряному просторі;

- встановлення кореляційної залежності між авіаційними пригодами різної складності;

- точності екстраполяції траєкторій польотів повітряних суден при автоматичному спостереженні за ними;

- узагальнення моделі Райха для визначення ризику зіткнень повітряних суден на паралельних маршрутах та маршрутах, що сходяться та розходяться в повітряному просторі;

- перспективного розвитку аеронавігаційної системи України для забезпечення ефективності управління повітряним рухом тощо.

Отримані результати становлять значний внесок у розвиток основ теорії і практики забезпечення високої ефективності однієї з основних складових авіаційної транспортної системи - аеронавігаційної системи, практично використовуються при її використанні та розвитку. Розроблені математичні моделі, методи і алгоритми сприяють підвищенню ефективності процесів та систем управління повітряним рухом шляхом забезпечення можливостей аналізу та прогнозування її показників. Результати дисертаційної роботи автора були використані в практичній діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України:

- “Національного плану конвергенції та імплементації України, рівень 1, STS.LCIP.VA, видання 2000-А від 25.10.2000”;

- “Національного плану конвергенції та імплементації України, рівень 1 і 2, STS.LCIP.VA, видання 2002-2006 рр., березень 2002 р.”;

- “Державної програми розвитку транспортно-дорожнього комплексу на 2000 - 2004 роки”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 р., №1931;

- “Програми інтеграції України до Європейського Союзу”, затвердженої Указом Президента України від 14.09.2000 р., №1072/2000;

- "Правил авіаційного електрозв'язку в цивільній авіації України" (ПЗЦА - 2003), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України та впроваджених в дію Наказом Міністра транспорту України №736 від 23.09.2003. - К.: Міністерство транспорту 2003. - 131 с.

Особистий внесок здобувача. Всі основні результати досліджень, які подані до захисту, одержані особисто автором. В роботі співавтору належить викладення питань взаємодії України з міжнародними авіаційними організаціями - ІCAO, EUROCONTROL, ECAC, CANSO. Викладення проблемних питань, пов'язаних з внутрішніми умовами держави, належать автору. В роботах автору належить розробка математичних моделей, постановка яких належить обом співавторам.

Розробка планів конвергенції та імплементації, програм розбудови цивільної авіації в Україні здійснювалась колективом, який очолював автор протягом ряду років і приймав безпосередню участь у їх створенні та реалізації.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень доповідались і обговорювались на:

- ІІІ-й Міжнародній науково-технічній конференції “Авіа-2001” (Київ, НАУ, 2001);

- ІV-й Міжнародній науково-технічній конференції “Авіа-2002” (Київ, НАУ, 2002);

- ІІІ-й науково-практичній конференції “Применение спутниковых навигационных систем” (Харків, ХАІ, 2003);

- V-й Міжнародній науково-технічній конференції “Авіа-2003” (Київ, НАУ, 2003);

- Науково-технічній конференції “Сучасні інформаційні технології в управлінні та професійній підготовці операторів складних систем” (Кіровоград, ДЛАЦА, 2003);

- Науково-технічному семінарі кафедр “Аеропорти” та "Транспортні системи і маркетинг" Національного транспортного університету (Київ, 2004 р.).

Публікації. Результати наукових досліджень автора опубліковані в 7 статтях фахових збірників наукових праць (з яких 3 індивідуально), тези конференції - у виданні, що не входить у перелік видань ВАК.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи складає 176 сторінок основного змісту, в тому числі 13 рисунків, 4 таблиці, список використаних джерел з 113 найменувань та Додаток на 16 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність проблем підвищення ефективності процесів та систем організації повітряного руху, сформульовані мета і основні завдання досліджень, визначаються предмет та об'єкт досліджень, наукова новизна і практична значимість роботи, наводяться дані щодо використання результатів роботи, її апробації та публікації основних результатів дисертації.

Функціонування авіаційної транспортної системи (АТС) пов'язане з протіканням багатьох різноманітних технологічних процесів: безпосереднє здійснення перевезень пасажирів та вантажів, аеронавігаційне, енергетичне, світлотехнічне, аеродромне, експлуатаційно-технічне, метеорологічне, інформаційне забезпечення польотів, забезпечення пально-мастильними матеріалами, організація процесу авіаперевезень, забезпечення безпеки перевезень, медичне забезпечення. Все це надзвичайно важливі складові АТС, без наявності яких про польоти не може бути і мови. Віддавати перевагу тим чи іншим складовим не слід.

Аеронавігаційна система являє собою систему організаційно-технічного типу, до складу якої входять екіпажі та технічні засоби ПС, авіадиспетчери та спеціальні технічні засоби управління повітряним рухом і інформаційного забезпечення. Органи управління повітряним рухом відіграють надзвичайно важливу роль у процесі здійснення польотів з високим рівнем безпеки, безперервності, регулярності та економічності. Поняття організації повітряного руху передбачає виконання функцій розподілу повітряного простору на зони відповідальності при прокладанні маршрутів польотів, планування польотів ПС та оперативного управління рухом у повітряному просторі.

Виконання цих функцій неможливе без використання спеціальних програмно-технічних засобів для реалізації покладених задач на базі комп'ютерних інформаційних технологій, засобів зв'язку, аеронавігації, спостереження, засобів автоматизованої обробки інформації та управління. В органах організації повітряного руху працює значна кількість фахівців, які постійно взаємодіють з екіпажами ПС та іншими службами авіакомпаній. Людський фактор відіграє значну роль в роботі АНС, що слід обов'язково враховувати. Питанням підвищення ефективності АНС присвячені роботи відомих фахівців. Але проблемних питань у цій галузі настільки багато і вони настільки складні, що сьогодні не можна вважати питання ефективності повітряного руху остаточно вирішеними.

В Україні задачі організації повітряного руху вирішуються фахівцями Державного підприємства обслуговування повітряного руху “Украерорух”. Успадковані від СРСР принципи організації повітряного руху, кадри та технічні засоби неупинно оновлюються з урахуванням передового зарубіжного досвіду. Здійснюється гармонізація розвитку АНС. Україна вибрала шлях інтеграції з Європою у створенні єдиного відкритого європейського неба. Це означає, що правила польотів ПС, принципи організації повітряного руху і необхідні для цього технічні засоби повинні бути однаковими. Складний економічний стан нашої держави, зміна орієнтирів у зовнішній політиці призвели до того, що значна більшість засобів аеронавігації відпрацювала технічний ресурс та морально застаріла і вимагає оновлення. Це значно ускладнює роботу з аеронавігаційного обслуговування повітряного руху, що вимагає планомірного оновлення АНС.

Важливими задачами організації повітряного руху та функціонування повітряного транспорту є прогнозування обсягів авіаперевезень і безпеки повітряного руху. Можна очікувати в найближчі роки зростання обсягів перевезень у зв'язку з розвитком виробництва, покращанням економічного стану держави та населення, з розвитком зовнішньоекономічних стосунків, міжнародних культурних стосунків, туризму тощо.

Прогнозування безпеки повітряного руху ускладнюється тим, що вона є функцією багатьох факторів, деякі з яких визначити дуже складно. Безпека руху в повітряному просторі залежить від закладених правил польотів, їх витримування на практиці, від метеорологічних умов, що змінюються за випадковими і недостатньо вивченими законами та прогнозуються з недостатньою точністю, від траєкторій руху ПС в повітряному просторі та їх взаємного розташування в польоті, від кваліфікації та психофізіологічного стану екіпажу та авіадиспетчерів, від точності та надійності аеронавігаційних засобів, аеродинамічних характеристик ПС, інтенсивності та щільності повітряного руху тощо. Це призводить до того, що дуже важко створити достатньо узагальнені, точні та вірогідні математичні моделі для прогнозування процесів управління повітряним рухом.

Відома модель Райха дозволяє прогнозувати ризик зіткнень ПС тільки при порушенні встановленого мінімуму бічного ешелонування на паралельних маршрутах в умовах нормальної атмосфери. Не розроблені адекватні моделі прогнозування безпеки польотів при порушенні мінімуму вертикального та горизонтального ешелонування, при польотах ПС на маршрутах, що перетинаються та перехрещуються, сходяться та розходяться. Існуючі моделі не враховують впливу оперативного управління повітряним рухом. Це спонукало автора займатися аналізом проблем безпеки повітряного руху та розробкою комплексу аналітико-статистичних моделей її прогнозування. Основні результати досліджень автора, викладені в цій дисертаційній роботі, опубліковані та впроваджені у практику.

У першому розділі - “Аналіз процесів організації повітряного руху” - розглядається доцільність використання аналітико-статистичного моделювання процесів та систем організації повітряного руху, аналізуються питання адекватності такого моделювання реальним системам.

Оперативне управління повітряним рухом здійснюється з метою запобігання зіткненням ПС між собою, з наземними перешкодами та з метою контролю і коригування траєкторій польотів ПС для забезпечення найбільшої їх ефективності.

В повітряному просторі для забезпечення руху ПС встановлюються певні інтервали повздовжнього, бокового та вертикального ешелонування, порушення яких розглядається як порушення правил польотів. В залежності від міри порушення мінімумів ешелонування можуть існувати несуттєве (але недопустиме) порушення встановлених мінімумів, небезпечне зближення та зіткнення ПС між собою або з наземними перешкодами. При прогнозуванні та аналізі безпеки повітряного руху важливо встановити кореляцію між цими трьома можливими подіями.

Зближення ПС між собою чи з перешкодами - процес не раптовий, він розвивається у часі і при своєчасному втручанні авіадиспетчера і реакції екіпажу найчастіше можна запобігти наслідків зближення.

При аналітичному моделюванні процесів управління повітряним рухом в дисертації використовуються моделі марківських випадкових процесів. Строго кажучи, потік ПС, що надходить в кожну з зон повітряного простору на обслуговування, не зважаючи на наявність розкладу руху, управління ним, зберігає випадковий характер у зв'язку з впливом ряду причин (впливу навколишнього середовища, технічних факторів тощо). Потік ординарний, протягом тривалих відрізків часу доби стаціонарний.

На відрізках часу, коли спостерігається відносно невелика інтенсивність польотів, потік можна вважати без наслідків післядії. Але на відрізках часу чи в аеропортах з великою інтенсивністю польотів в потоці проявляються властивості післядії так, що при достатньо високій інтенсивності він наближається до регулярного.

Розглядаючи процес обслуговування потоку ПС при обробці статистики, виникає проблема визначення тривалості часу обслуговування кожного з ПС. Бувають відрізки часу, коли в зоні управління обслуговується тільки одне ПС, і відрізки часу, коли авіадиспетчер одночасно обслуговує декілька ПС, що знаходяться в зоні управління.

Під обслуговуванням розуміється не тільки процес ведення радіозв'язку між авіадиспетчером та екіпажами ПС, але і процес спостереження за рухом всієї сукупності ПС, що одночасно знаходяться в зоні управління. При дослідженнях процесів обслуговування повітряного руху часто виникають потреби визначення середнього часу обслуговування кожного з ПС при їх одночасному знаходженні в зоні управління.

Адекватність аналітичних моделей реальним процесам надходження та обслуговування ПС має різний рівень в зонах повітряного простору з малою і великою інтенсивностями руху. Точність моделювання з використанням марківських випадкових процесів різна при різній інтенсивності руху. При відносно невеликій інтенсивності умова адекватності марківських моделей здійснюється в більшій мірі, ніж при великій інтенсивності, коли прогнозування показників дає найгрубішу очікувану оцінку.

В розділі аналізується використання повітряного простору України і розглядаються потреби у підвищенні ефективності аеронавігаційної системи.

У другому розділі - “Ефективність авіаційного транспорту та системи організації повітряного руху” - в якості критеріїв оцінки ефективності повітряного транспорту запропоновані: безпека, регулярність, безперервність, економічність повітряного руху. Критеріями ефективності АНС пропонується використовувати її внесок в забезпечення цих основних показників повітряного транспорту.

В дисертації розробляється комплекс аналітико-статистичних моделей, призначених для аналізу процесів функціонування АНС.

В дисертації розглядається аналітико-статистична модель оцінки показників обслуговування польотів ПС в аеродромній зоні.

До аеродромної зони відносяться етапи польоту ПС по колу та заходження на посадку і посадки. Тобто аеродромна зона включає в себе як мінімум два етапи польоту. В дисертації розглянута аналітико-статистична модель такої двофазної системи обслуговування при умові, що потік ПС пуассонівський і вони обов'язково здійснюють посадку на одній з декількох злітно-посадкових смуг (ЗПС) аеродрому прибуття. Етап польоту по колу розглядається як зона очікування можливості посадки ПС. При цьому використовується відомий математичний апарат багатоканального обслуговування, інтерпретований до особливостей польотів в цій зоні та роботи авіадиспетчера.

В розділі розглядаються питання інформаційного забезпечення процесу управління повітряним рухом, вимоги до систем інформаційного забезпечення цього процесу.

Розроблена методика визначення ймовірності виявлення ПС в районі мультирадарного спостереження за станом польотів з урахуванням залежності ймовірності виявлення ПС кожним окремим радаром.

Розглянуті шляхи забезпечення високої ефективності засобів та систем управління повітряним рухом.

У третьому розділі - “Аналітико-статистичні моделі прогнозування конфліктних ситуацій руху повітряних суден” - проаналізований характер потоків ПС на маршрутах польотів, проблеми їх ешелонування в польоті, складові мінімумів ешелонування, які враховують особливості роботи авіадиспетчера.

У четвертому розділі - “Розробка шляхів підвищення ефективності управління повітряним рухом” - розглянуто практичні питання гармонізації системи організації повітряного руху у зв'язку з інтеграцією України у повітряний простір Європи.

Європейська стратегія організації повітряного руху (АТМ) - АТМ-2000 спрямована на створення інтегрованої системи, яка в змозі задовольнити перспективні вимоги щодо безпеки, інтенсивності, рентабельності та економічності польотів. Передбачається, що держави (в тому числі і Україна), беручи участь в інтеграції та оновленні своїх АНС, будуть приділяти першочергове значення систематичному вирішенню проблеми забезпечення безпеки польотів. В дисертації аналізуються існуючі контури управління вирішенням цієї проблеми.

ВИСНОВКИ

В дисертації розроблені теоретичні та практичні методи підвищення ефективності системи організації повітряного руху. З цією метою проаналізований сучасний стан авіаційного транспорту України, який показав, що існують як потреби так і значні потенційні можливості підвищення ефективності системи організації повітряного руху стосовно збільшення обсягу пасажирських та вантажних авіаперевезень, забезпечення високих рівнів безпеки, регулярності і економічності повітряного руху.

При використанні методів теорії ймовірностей та теорії випадкових марківських процесів в дисертації розроблений комплекс аналітико-статистичних моделей функціонування аеронавігаційної системи, які дають можливість аналізувати та прогнозувати показники її функціонування, досліджувати можливості підвищення безпеки та економічності повітряного руху, визначати можливості збільшення пропускної спроможності для польотів зон повітряного простору. На базі проведених досліджень запропоновано та реалізовано ряд практичних методів забезпечення ефективного функціонування аеронавігаційної системи України.

В дисертації розроблена модель, яка встановлює взаємозв'язок між безпекою, пропускною спроможністю та економічними показниками повітряного руху в певній зоні управління з урахуванням наявних технічних засобів та впливу метеорологічних умов.

Показано, що збільшення пропускної спроможності при забезпеченні вимог безпеки польотів може бути досягнуто тільки завдяки покращенню інформаційного забезпечення та автоматизації процесів управління повітряним рухом.

Розроблені моделі для визначення характеристик обслуговування повітряного руху в аеродромній зоні, оцінки безпеки польотів при порушенні мінімуму повздовжнього ешелонування, прогнозування ризику зіткнень ПС в зонах сходження та перетину трас польотів, ПС з перешкодами, вздовж яких здійснюються польоти та ін. Узагальнена методика оцінки ризику зіткнень ПС на паралельних маршрутах, на маршрутах, що сходяться та розходяться. Розроблена модель визначення ймовірності виявлення ПС в районі мультирадарного спостереження, коли ймовірність виявлення кожного ПС залежить від його координат.

В дисертації також досліджені наступні питання:

- адекватність моделей керування повітряним рухом;

- критеріальна оцінка ефективності повітряного руху;

- визначення вимог до інформаційного забезпечення процесу управління повітряним рухом;

- питання ешелонування польотів повітряних суден;

- залежність точності визначення від законів екстраполяції траєкторії польоту повітряних суден на маршрутах, що перетинаються.

Проведена автором робота знайшла втілення в ряді розроблених нормативних документів та практичних заходах, які сприяють ефективній роботі та розвитку аеронавігаційної системи України.

Поставлені перед здобувачем завдання дослідження виконані, дисертація являє собою єдиний комплекс теоретичних і практичних результатів, спрямованих на розв'язання важливих господарчих задач підвищення ефективності функціонування авіаційного транспорту, невід'ємною складовою якого є аеронавігаційна система.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Поліщук К.А. Характеристики інформаційного забезпечення процесу керування повітряним рухом. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Випуск 6. - К.: НАУ, 2001. С. 26-28.

2. Клименко В.А., Полищук К.А. Проблемы внедрения CNS/ATM. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Випуск 7. - К.: НАУ, 2001. С. 7-14.

3. Поліщук К.А. Проблеми ешелонування повітряних суден. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Випуск 8. - К.: НАУ, 2002, С. 5-7.

4. Поліщук К.А. Багатофазний характер безпеки польотів // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Збірник наукових праць. Випуск 9. - К.: НАУ, 2003. - С. 17-19.

5. Клименко В.А., Полищук К.А. Оценка вероятности конфликта при неточной продольной локализации воздушных судов на пересекающихся траекториях. // Проблеми інформатизації та управління: Збірник наукових праць. Випуск 8. - К.: НАУ, 2003, с. 9-12.

6. Клименко В.А., Поліщук К.А. Определение вероятности конфликта при полете воздушных судов на пересекающихся маршрутах. // Проблеми інформатизації та управлінн: Збірник наукових праць. Випуск 8. - К.: НАУ, 2003, с. 20-23. повітряний транспорт аеронавігаційний

7. Клименко В.О., Поліщук К.А. Мінімальні навігаційні вимоги до польотів в позааеродромному повітряниму просторі // Проблеми інформатизації та управління: Збірник наукових праць. Випуск 7 - К.: НАУ, 2003. - С. 5-7.

8. Клименко В.А., Полищук К.А., Чередниченко Ю.А. Проблемы адаптации аэронавигационной системы Украины к использованию EGNOS - навигации. // Тезисы докладов 3-й научно-практической конференции "Применение спутниковых радионавигационных систем в Украине". - Харьков: Национальный аэрокосмический университет "ХАИ", 2003. - С. 106-116.

Размещено на Allbest.ru