Розвиток вітчизняного автомобілебудування в умовах сучасних реалій української економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ І. Основні тенденції розвитку вітчизняного автомобілебудування

Одним із найбільших підприємств, які все ще спеціалізуються на збірці російських автомобілів, залишається «Кременчуцький автоскладальний завод» (КрАСЗ) корпорації «АІС». Однак навіть це підприємство в 2007 р. продовжило розширювати асортимент корейських і китайських автомобілів: до корейського SSANGYONG додалися китайські GEELY і GREAT WALL, загальний обсяг виробництва яких за 2007 р. склав близько 7 000 автомобілів.

Слід зазначити, що автомобілі ВАЗ на українському ринку представлені переважно автомобілями української збірки (з російських машинокомплектів). У сучасних умовах, після скасування пільг для вітчизняних складальних підприємств і вступу до ВТО (що означатиме зниження імпортних тарифів в майбутньому), українські складальники застарілих російських автомобілів програють конкурентну боротьбу не тільки європейським і японським виробникам, але й корейським, що пропонують більш якісну і сучасну техніку, а також китайським компаніям, готовим запропонувати максимум додаткового устаткування за мінімальну ціну. Втім, більшість українських підприємств вже перекваліфіковуються: популярною стає збірка корейських і китайських автомобілів.

Потужності для зростання випуску у компанії ще є (виробничі можливості підприємства оцінюються в 45 тис. автомобілів на рік), тому в майбутньому можна чекати інтенсифікації співпраці з іноземними партнерами з метою збільшення обсягу збірки автомобілів. На даний момент з'явилась інформація про можливе будівництво нових виробничих потужностей для випуску до 250 тис. автомобілів на рік.

Одним з найбільших автовиробників України є корпорація «Богдан», створена в 2005 р. з метою реалізації масштабних інвестиційних проектів, направлених на створення в Україні потужностей з виробництва автотранспортних засобів різних типів. На сьогодні до складу корпорації входять 20 компаній, в числі яких «Автомобільний завод «Богдан» (колишній Луцький автомобільний завод), «Хюндай Моторс Україна» та інші.

Сьогодні корпорація «Богдан» - одна з найбільш динамічних компаній на автомобільному ринку України. Корпорація досягла своєї мети - перетворитися з продавця автомобілів на виробника. За два роки існування компанії почалася реалізація проектів будівництва заводів з виробництва легкових автомобілів і переорієнтації майданчика у Луцьку з виробництва легкових машин на виробництво автобусів. Ці кроки дозволять корпорації в середньостроковій перспективі значно поліпшити своє положення на ринку: планом стратегічного розвитку корпорації «Богдан» до 2010 р. передбачено збільшення обсягів виробництва в 6,9 раза порівняно з 2005 р. до рівня 269 тис. од.

Сьогодні уже на етапі завершення знаходиться інвестиційний проект будівництва нового автомобільного заводу в Черкасах проектною потужністю більш 120 тис. легкових автомобілів на рік, який має бути прийнятий в експлуатацію в 2008 р.

Завод корпорації «Богдан», що будується в Черкасах, спеціалізуватиметься на випуску нових моделей російських автомобілів: спочатку - «Калина», в подальшому - перспективні моделі «Пріора» і «Проект С». Нове підприємство не просто буде збирати ВАЗи з комплектів, але й отримає можливість зварення кузовів. За даними заводу, російський «АвтоВАЗ» вперше в своїй історії уклав з іноземною компанією (у даному випадку - з корпорацією «Богдан») угоду, що включає не тільки збірку з машинокомплектів, але й зварення кузовів, що є кроком на шляху до повномасштабного виробництва.

Але потенціал марки ВАЗ на українському ринку вже практично вичерпаний, тому, крім російських ВАЗів, перспективним буде продовження співпраці з корейськими компаніями, що включає випуск автомобілів KIA і HYUNDAI. У планах компанії на майбутнє розширення модельного ряду автомобілів даних марок, в тому числі - включення в нього автомобіля KIA C'EED, що є найперспективнішим проектом щодо збільшення частки корейських компаній на європейському ринку, з реалізацією якого компанії пов'язують великі надії.

Відмовившись від багаторічних планів відродження вітчизняного позашляховика ЛУАЗ, корпорація «Богдан» вирішила сконцентрувати увагу на збірці автомобілів торгових марок ВАЗ, KIA, HYUNDAI.

Загальне виробництво машин в 2007 р. становило 53 919 одиниць, що на 33,6% більше, ніж за підсумками 2006 р.

Обсяг виробництва автомобілів Луцьким автомобільним заводом за підсумками 2007 р., за марками

Марка автомобіля	Обсяг виробництва, шт.
ВАЗ	19 581
KIA	17 990
HYUNDAI	16 348

агрегат технологічний ремонт дорожній

Основу складальної програми підприємства на даний момент все ще складають автомобілі ВАЗ, однак перспективні проекти збірки автомобілів LADA 1118 і LADA 21170 не найшли відображення в статистиці виробництва: за 12 місяців 2007 р. обсяг випуску автомобілів ВАЗ скоротився на 36,3%. Випуск корейських автомобілів в багато разів зріс: KIA - в 3,4 раза, HYUNDAI - в 3,7 раза.

Крім активної роботи корпорації на вітчизняному ринку, проводитиметься робота і на експортних ринках. Передбачено постійне зростання експорту автобусів, в планах стратегічного розвитку корпорації також експорт вантажних і легкових автомобілів.

Розвиток проектів будівництва нових автозаводів і розширення існуючих потужностей потребує значних інвестицій. Залучення інвестиційних ресурсів для розширення і модернізації виробничих потужностей, збільшення номенклатури продукції, освоєння нових ринків збуту, створення ефективної торгово-сервісної мережі - пріоритетні завдання компанії. Крім внутрішнього ринку, значна увага приділяється і зовнішнім запозиченням: так, у січні 2006 р. Луцький автомобільний завод вийшов на Франкфуртську і Берлінську біржі з продуктом Private Placement.

На сьогодні на підприємствах корпорації «Богдан» зайнято 5400 співробітників. Завдяки реалізації інвестиційних проектів корпорацією, кількість співробітників на всіх її підприємствах збільшиться на 8 тис. - майже до 14 тис. штатних робітників.

Практично єдиним великим автоскладальним підприємством в Україні, що не займається збіркою російських автомобілів, є компанія «Єврокар» (Закарпатська обл.). «Єврокар» - українське підприємство, забезпечене з боку концерну Volkswagen Group (Skoda AUTO a.s.) сучасним технологічним устаткуванням, ліцензійною документацією і жорстким контролем якості. Реалізація цього проекту мала на увазі будівництво нового автоскладального підприємства на території вільної економічної зони «Закарпаття» для великовузлової збірки автомобілів марки SKODA, потужністю 15 тис. автомобілів на рік. У подальшому планувалося збільшення частки українських компонентів в готовій продукції заводу. У 2006 р. пройшов перший етап збільшення потужностей підприємства, в подальшому планується вийти на показники 120 тис. автомобілів на рік.

У 2007 р., за експертними оцінками, компанія «Єврокар» виробила близько 23 тис. автомобілів SKODA, що на 21% перевищує показник 2006 р. з врахуванням виробництва автомобілів інших торгових марок VOLKSWAGEN Group (VOLKSWAGEN і SEAT), загальний обсяг виробництва в 2007 р. оцінюється на рівні 30 тис. автомобілів.

Виробництво вантажних автомобілів в Україні, так само, як і легкових, складається з власне виробництва і крупновузлової збірки. Виробництво представлено гігантом автомобільної промисловості СРСР «Кременчуцьким автомобільним заводом» (зараз - Холдингова компанія «АвтоКрАЗ»). Основна спеціалізація підприємства - важкі вантажівки, в тому числі вантажівки підвищеної прохідності і всіляка спецтехніка на шасі автомобілів КрАЗ (автоцистерни, бетономішалки, бурові установки, крани тощо).

Розділ II. Дані про галузеве підприємство

Я проходжу виробничу практику на СТО.

Автомобільні підприємства організовують перевезення вантажів і пасажирів.

За характером перевезень автомобільні підприємства поділяються на:

вантажні;

пасажирські;

мішані.

За приналежністю та призначенням вони бувають; загального призначення, які обслуговують клієнтуру незалежно від відомчої приналежності; відомчі, що здійснюють перевезення лише для організації, до складу яких вони входять.

Основні завдання автомобільних підприємств:

Організація і здійснення перевезень відповідно до плану;

Зберігання, технічне обслуговування й ремонт рухомого складу;

Добирання, розміщення й підвищення кваліфікації кадрів, організації праці;

Планування й облік виробничо-фінансової діяльності;

Утримання й ремонт будівель, споруд та обладнання.

Ці завдання на автомобільних підприємствах виконують такі служби:

експлуатації;

технічна;

управління.

Функції служби експлуатації залежить від упровадженої системи керівництва автомобільними перевезеннями.

За децентралізованої системи автопідприємство само керує перевезеннями, а до складу служби експлуатації входять:

диспетчерська група (старший та чергові диспетчери);

лінійний персонал (лінійні диспетчери і контролери);

начальник автоколон (тільки на автотранспортних підприємствах, що мають понад 150 авто).

За централізованої системи завдання автотранспортного підприємства зводяться до утримання рухомого складу в справному стані та випускання на лінію, де його роботою керує центральна диспетчерська.

Технічна служба виконує такі функції:

Забезпечує утримання рухомого складу в справному стані й підготовку його до виконання перевезень;

Складає графіки технічного обслуговування рухомого складу й забезпечує виконання їх;

Веде облік автомобілів;

Здійснює технічне нормування;

Вживає щодо безаварійної роботи і техніки бе6зпеки;

Вивчає і упроваджує прогресивні методи праці;

Розробляє й реалізує плани впровадження нової техніки;

Веде технічну документацію.

Технічна служба має в своєму розпорядженні:

зону стоянки й технічного обслуговування рухомого складу;

зону ремонту, майстерні та інші виробничі дільниці;

відділ головного механіка, який відповідає за справність цього обладнання автотранспортного підприємства.

Технічну службу очолює головний інженер, який є також заступник директора автомобільного підприємства.

До складу служби управління автомобільним підприємством входять:

адміністративно-господарський відділ;

бухгалтерія;

плановий відділ;

відділ постачання;

відділ кадрів.

Структура підприємства

Обладнення яке використовується на СТО:

Електрогайковерти для гайок коліс; візок для зняття коліс; запобіжна клітина ; стелаж вертушка ; колонка повітророздавальної автоматична ; пересувний пост слюсаря- авторемонтника ; візок для транспортування коліс; скриня для обтиральних матеріалів; слюсарний верстак ; перехідний місток ; канавний пересувний підйомник; пересувний пост електрика ; ящик для інструменту і кріпильних деталей; установка для відсмоктування відпрацьованих газів; підставка під ноги ; електромеханічний под'емнік. механізм приводу воріт ; установка теплової завіси ;

План цеху



Розділ III. Призначення, принцип дії, будова і робота агрегату

Передня підвіска ЗАЗ-968М Передня підвіска незалежного типу, важільно-торсіонна, бесшкворнева з додатковими пружинами, встановленими на телескопічні амортизатори. Базовою деталлю підвіски є вісь, виготовлена з двох сталевих труб, з'єднаних кронштейнами. У кожну трубу встановлено по одному торсіону, виготовленому з п'яти пластин. По кінцях торсіони зварені і виконують функції основних пружних елементів підвіски. У середній частині торсіони фіксуються від провертання і переміщення в прямокутних отворах стопорними болтами. На кінці торсіонів надіті важелі, опорами для яких є металокерамічні втулки, запресованих в труби. Важелі на торсіонах фіксуються таким же способом, як і в середній частині труб. Від витікання мастила на кінцях труб встановлені ущільнювальні манжети. З кожного боку труб до важелів підвіски за допомогою шарових пальців приєднані поворотні кулаки. Кріпляться кульові пальці до важелів підвіски клемними затискачами, які стягуються болтами і гайками. Кульовий шарнір поворотного кулака складається з пальця, шарова голівка якого спирається на вкладиш, натискного сухаря з вкладишем, пружини і регулювальної пробки з контрящаюся гайкою. На циліндричній поверхні шарових пальців виконані гвинтові канавки для регулювання розвалу колеса. Хід колеса вгору або вниз обмежується гумовим буфером. До верхнього пальця кріпиться нижня опора амортизатора. На амортизаторі встановлена додаткова пружина, що працює синхронно з торсіоном. Маточина переднього колеса виготовлена спільно з гальмівним барабаном і встановлена на двох радіально-упорних роликових підшипниках на цапфі поворотного кулака. Маточина з підшипниками кріпиться на цапфі гайкою і упорною шайбою. Ця ж гайка є регулювальною для підшипників маточин переднього колеса. З внутрішнього боку маточина ущільнена манжетою, а із зовнішнього - штампованим ковпаком. 1 - ковпак; 2 - гайка кріплення амортизатора; 3 - обойма; 4 - гайка; 5 - бризговики крила; 6 - подушки; 7 - амортизатор; 8 - пружина; 9 - опорна чашка; 10 - втулки; 11 - палець верхній; 12 - важіль верхній; 13 - шина; 14 - диск колеса; 15 - ковпачок; 16 - гальмівний барабан (маточина); 17 - манжета; 18 - ковпак декоративний; 19 - ковпак маточини; 20 - гайка; 21 - упорна шайба; 22 - підшипник зовнішній; 23 - кулак поворотний; 24 - підшипник внутрішній; 25 - гайка кріплення колеса; 26 - контргайка; 27 - болт кріплення торсіона (і важеля до торсіона); 28 - важіль нижній; 29 - буфер; 30 - пружина манжети; 31 - манжета; 32 - втулки важеля; 33 - торсіон; 34 - втулка фіксації торсіона; 35 - передня вісь; 36 - маслозаливна пробка; 37, 38 - болти кріплення передньої підвіски.

Розділ IV. Технічне обслуговування агрегату

Після перших 2000 км, а потім через кожні 10 000 пробігу, а також після сильних ударів об перешкоди на дорозі (попадання в ями, удари про випадкові предмети або камені і т.п.), перевіряють стан деталей передньої підвіски оглядом знизу а / м після встановлення його на підйомнику, естакаді або на оглядовій ямі.

Оглядом перевіряють, чи немає на деталях підвіски тріщин або слідів зачіпання про дорожні перешкоди чи кузов, деформацій важелів, розтяжок штанги стабілізатора, її стійок і елементів передка кузова в мостах кріплення вузлів і деталей підвіски. Деформація деталей підвіски і, перш за все розтяжок, реактивних штанг і деталей передка кузова порушує кути стикування коліс і може привести до неможливості їх регулювання. При виявленні таких деформацій необхідно перевірити кути установки. Після дерло 5000 км пробігу, а потім через кожні 30 000 км чи один раз на два роки перевірити при необхідності підтягнуті ВСІ різьбові з'єднання. Перевірити стан деталей передньої и задньої підвісок, сайлент - блоків, верхньої и нижньої опор. Перевірка и затягування кріплень виконується при ПОВНЕ статичному навантаженні автомобіля.

Гайки кріплення сайлент - блоків балки задньої підвіски повинні буті затягнуті моментом 40... 44 Н Ч м ( 4,0... 4,4 кгс Ч м), гайки кріплення сайлент - блоків амортизаторів ( Нижні опори ) - моментом 56... 62 Н Ч м ( 5,6... 6,2 кгс Ч м), три гайки кріплення верхньої опори амортизатора - моментом 25... 32 Н Ч м ( 2,5... 3,2 кгс Ч м). Болті кріплення Маточин задніх коліс повинні буті затягнуті моментами : Довгі болти 50... 56 Н Ч м ( 5,0... 5,6 кгс Ч м), Короткі болти 20... 25 Н Ч м ( 2,0... 2,5 кгс Ч м).

Через кожні 15 000 км пробігу перевірити стан гумових чохлів амортизаторів и сайлент - блоків. При наявності тріщин, вирваних частин, відшарування гумі від металу чи деформації замінити ці елементи.

Перевірити и при необхідності відрегулювати зазори в підшипниках Маточин передніх и задніх коліс, Який перевіряється при піддомкраченому колесі з надійно встановленного підставкою похитуванням колеса за шину у вертикальній площині. Осьовій зазор в підшипниках винен буті 0,04... 0,11 мм. При нормальному регулюванні колесо має обертатись вільно.

Через кожні 30 000 км пробігу ( для Маточин з регульованості підшипниками ) замінити мастильними матеріал ( Літол - 24) в підшипниках передніх и задніх коліс.

Для заміні мастила в підшипниках Маточин передніх коліс Знято шарнірні вали з Маточин. Потім замінити мастило, знову відрегулювати підшипники, перевірити и відрегулювати розвал и сходження коліс.

Для заміні мастила в підшипниках Маточин задніх коліс Знято колесо, розібрати гальмівний барабан, замінити мастило, Скласти и відрегулювати підшипники.

Основні несправності передньої підвіски автомобіля

Розділ V. Ремонт агрегату

Ремонт передньої підвіски включає в себе перевірку її технічного стану, розбирання, заміну і ремонт деталей, складання та регулювання кутів установки передніх коліс. Ремонт деталей підвіски включає звичайно ремонт амортизаційної стійки або амортизатора, а також перепрессовке сайлент- блоків важелів підвіски. Перевірка технічного стану передньої підвіски проводиться як при появі, так і в профілактичних цілях ( зазвичай при черговому технічному обслуговуванні а / м), оскільки справність підвіски безпосередньо пов'язана з безпекою руху.

Перевірка стану передньої підвіски полягає в огляді її елементів для виявлення їх пошкоджень (деформацій, тріщин, зносів ), у перевірці та підтягування кріплень її елементів, у перевірці стану кульових шарнірів і верхніх опор телескопічних амортизаторних стійок, у перевірці амортизаторів або амортизаторних стійок, а також у перевірці кутів установки коліс.

Огляд підвіски проводиться знизу а / м, для чого найзручніше вивісити його на підйомнику або встановити на канаву з підйомником. При наявності деформацій і тріщин на важелях і інших елементах підвіски, пошкодження захисних чохлів кульових шарнірів ( сайлент- блоків), а також підтікання рідини з амортизаторних стійок і амортизаторів. При наявності деформацій і тріщин на важелях і інших елементах підвіски, пошкодження захисних чохлів кульових шарнірів, а також підвищеному зносі пружних елементів, вони підлягають заміні. Знос гумово шарнірів визначається за їх просідання та випинанню з них гуми. При огляді одночасно проводиться перевірка кріплень елементів підвіски шляхом їх підтяжки.

Перевірка кульових шарнірів важелів передніх підвісок проводиться по люфтам в шарнірах при похитуванні вивішеного колеса у вертикальній площині. На передньопривідних (крім ЗАЗ- 1102 ) люфт контролюється по зміні відстані між нижнім важелем і захисним кожухом гальмівного вушка при вивішеному і знятому з маточини колесі.

Перевірка опади пружин передньої підвіски проводиться після установки а / м на рівній горизонтальній площадці при повній його навантаженні. При цьому вимірюється відстань від поверхні площадки до передньої балки або поперечки кузова.

Перевірка амортизаторів і амортизаторних стійок на а / м на спеціальному діагностичному стенді, при його відсутності можна перевірити амортизатор, розгойдавши кузов руками натисканням зверху на край крила з боку перевіряється амортизатора. Після припинення докладання зусиль руками положення кузова повинно стабілізуватися за 1-2 ходу.

Технологічний процес заміни нижнього важеля

Якщо при ремонті підвіски необхідна заміна нижнього важеля, то це зручніше почати безпосередньо на а / м. Для чого потрібно :

- Підняти автомобіль на підйомнику

- Відкрутити і зняти колесо

- Зняти амортизатор, відкрутивши верхню гайку штока амортизатора і два нижніх кріплення його

- За допомогою знімача стиснути пружину і витягти її

- Відкрутити нижню кульову опори і випресувати її з нижнього важеля за допомогою знімача 67.801.9513, після чого нижній важіль залишиться висіти на осі прикрутити до балки

- Відкрутити вісь, зняти з балки нижній важіль разом з віссю і Випресувати саленблоки за допомогою знімача 67.7801.9514 зняти вісь.

Збірка проводиться в зворотній послідовності, причому, запресовуючи сайлент -блоки, потрібно дотримуватися співвісність.

Передня підвіска - незалежна, важільно- пружинна (рис. 1 ).передня підвіска

Підвіска зібрана на поперечині і кріпиться до лонжеронів рами через гумові прокладки. На поперечині підвіски встановлюється двигун.

Нижні важелі підвіски - цільноштампованною, ночвоподібної форми. Важелі з'єднані з поперечкою за допомогою гумово шарнірів - сайлент- блоків, що складаються з двох металевих обойм, між яким встановлена ??з попереднім натягом гумова втулка. Верхні важелі - штамповані, з вварною втулками. З'єднані з поперечкою на сайлент- блоках, зовнішня обойма яких представляє собою три окремих сектора, а гума привулканізирована до внутрішньої і зовнішньої обойм.

Верхні важелі в зборі з віссю кріпляться до опори поперечки болтами. Між віссю і опорою розміщені регулювальні скоби і прокладки. Зміною кількості скоб регулюється кут поздовжнього нахилу осі повороту колеса, зміною кількості прокладок - розвал коліс. Стійка підвіски - кована. Верхній шарнір стійки не має регулювання осьового зазору. Знос сферичних поверхонь вкладишів і пальця компенсується нажимною пружиною.

Нижня шарнірне з'єднання стійки з важелем ( кульова опора ) регулювань не має, оскільки зазори в опорі по мірі збільшення зносу поверхонь тертя усуваються навантаженням від маси автомобіля, що припадає на відповідне колесо.

Гранично допустимі зноси і зазори, а також спеціальний інструмент.

Зняття і установка передньої підвіски

Для зручності роботи з підвіскою при знятті її з автомобіля або ж при ремонті окремих вузлів підвіски доцільно використовувати скобу - стяжку (рис. 2 ).стяжка - скоба

Виготовляти стяжку випливає з пруткової стали марки 45 діаметром 12 мм з подальшим гартом і відпусткою до твердості НВ 286-321. Установка стяжки необхідна для блокування пружин передньої підвіски і виключення випадкового травмування при розпусканні пружин. Скобу слід встановлювати перед зняттям передніх коліс, коли пружини підвіски навантажені вагою автомобіля. Розташування скоби показано на рис. 3.установка стяжки - скоби

Рис. 3 Спочатку встановите нижній кінець скоби в отвір нижнього важеля, а потім введіть в отвір поперечки верхній кінець. Якщо верхній кінець скоби не дістає до отвору, необхідно стиснути пружину додатковим навантаженням.

Зняття передньої підвіски проводите в наступному порядку:

1. Встановіть скобу - стяжку.

2. Вивісите двигун за допомогою троса або сталевого стрижня, встановлюваного між двигуном і бруском, що спирається на краю отвору капота.

З. Підставте домкрат під поперечину підвіски, підніміть передню частину автомобіля, опустіть на підставки колеса і зніміть їх.

4. Ослабте затягування гайок 11 і 12 (рис. 4 ) установка важелів на поперечині на осі нижніх важелів і гайок 8 на осі верхніх важелів для забезпечення вільного повертання важелів на їх осях і виключення випадкового руйнування гуми сайлент- блоків при подальшій розібрання або збірці підвіски.

5. Від'єднайте поперечну рульову тягу від сошки і маятникового важеля, а також гнучкі шланги гідроприводу гальм і заглушите отвори в скобах дискових гальм.

6. Викрутіть гайки 20 (рис. 5 )установка передньої підвіски на лонжеронах рами на стяжних болтах кріплення пальця кульового шарніра до стійки, вийміть болт 21 і вибийте хвостовик пальця шарніра зі стійки.

7. Розігніть стопорну пластину 3 (рис. 4 ) і виверніть болти 2 кріплення осі до опори поперечки, зніміть верхні важелі.

8. Викрутіть болти 3 (рис. 5 ) кріплення скоб стабілізатора до лонжеронів рами або від'єднайте нижнє з'єднання стійок 8 стабілізатора з важелем.

9. Виверніть болти кріплення гумових подушок передньої опори двигуна.

10. Викрутіть гайки 19 болтів 11 кріплення поперечки передньої підвіски до лонжеронів рами.

11. Опустіть підвіску на підлогу.

Нову або відремонтовану підвіску встановлюйте на автомобіль в зворотній послідовності. При цьому для зручності монтажу бажано встановити в підвіску стяжку - скобу (див. рис. 2 ) або ж пристосування для стиснення пружини.

Верхні важелі тимчасово зніміть, так як вони перешкоджають установці підвіски на лонжерони рами.

Слід мати на увазі, що при встановленні на автомобіль нової підвіски необхідно зберегти регулювальні прокладки 6 (рис. 4 ) і скоби 4 і 5 в місцях, встановлених при заводській регулюванні. Без установки прокладок буде потрібно додаткове регулювання кутів розвалу і поздовжнього кута нахилу осі повороту колеса.

При збірці необхідно виконати наступні умови:

1. Болт 11 (рис. 5 ) кріплення підвіски, скласти з шайбою 12, чашкою 13, гумовою втулкою 14 і розпинаючою металевою втулкою 16 встановіть в лонжерон і затягніть гайкою 19, момент затягування 44-62 Нм ( 4,4-6,2 кгс * м).

2. Встановіть верхній важіль на підвіску і загорніть болти кріплення осі з невеликим зусиллям.

Примітка. Остаточну затягування болтів 2 (рис. 4 ) кріплення осі і стопоріння пластиною 3 справляєте на автомобілі після регулювання на стенді розвалу і кута поздовжнього нахилу осі повороту колеса ( див. нижче).

3. Встановіть циліндричний хвостовик пальця кульового шарніра в отвір стійки, вставте стягнутий болт 21 (рис. 5 ) і затягніть гайку 20, прикладаючи момент 36-50 Нм ( 3,6-5,0 кгс · м).

4. Затягніть гайки 8 (рис. 4 ) на осі верхнього важеля при середньому положенні важелів підвіски.

Допускається затягування гайок 8 на осі верхнього важеля при наявності в підвісці стяжки (див. рис. 3 ), що забезпечує середнє положення важелів.

5. З'єднайте стійку 8 (рис. 5 ) стабілізатора з кронштейном на нижньому важелі. Наверніть на різьбовий кінець стійки гайку 9 і зашплінтуйте її.

6. З'єднання середньої рульової тяги з сошкою і маятниковим важелем, а також гнучких шлангів гальм виконуйте згідно вказівок у відповідних розділах даного керівництва.

Методика виявлення осідання пружини передньої підвіски або ресори задньої підвіски

Осадку пружин перевіряйте на автомобілі по зазорам між буферами стиснення на нижніх важелях і поперечиною підвіски в місцях торкання буферів. Якщо зазор Б ( рис. 6 ) стиск пружини пристосуванням при повному навантаженні в кузові автомобіля на обох сторонах менше 20 мм, потрібна заміна пружин.

У разі опади одного боку автомобіля визначте, що є причиною просідання, так як на крен передньої частини кузова також впливає просідання пружного елемента задньої підвіски ( ресори).

Для проведення робіт автомобіль встановіть на горизонтальну майданчик і замірте різниця висот однойменних точок, розташованих по центрам фар на лівій і правій сторонах. Замір проводите після розгойдування передньої частини кузова на пружинах підвіски. Потім на опорну п'яту гідравлічного домкрата встановіть опорну призму з фіксацією її за двома отворах на нижній площині поперечки підвіски ( рис. 7 ) установка опорної призми і підніміть передню частину автомобіля до відриву передніх коліс. Проведіть повторне визначення різниці висот до точок попереднього виміру. Якщо при вимірі висот різниця зберігається в обох випадках виміру, тобто автомобіль постійно нахилений на одну сторону - просіла ресора задньої підвіски на стороні меншої висоти. Якщо ж при початковому вимірі нахил автомобіля в одну сторону, а при вимірі на опорній призмі автомобіль вирівнюється або з'являється нахил у протилежний бік, просіла пружина передньої підвіски на стороні меншої висоти, заміряне при визначенні різниці висот однойменних точок (відстань до центру фар).

Зняття і установка пружини та стійки передньої підвіски

Пружини підвіски знімайте, видаливши амортизатори ( див. розділ " Амортизатори " ) і від'єднавши стійки стабілізатора від нижнього важеля. Для зручності виконання робіт використовуйте стяжні пристосування для стиснення пружини ( 9680-2084 ).

Зняття пружини та стійки передньої підвіски проводите в наступному порядку:

1. Встановіть стрижень 1 (рис. 6 ) стяжного пристосування з боку нижнього важеля 5 і наверніть гайку 2. Потім, обертаючи цю гайку, стисніть пружину до появи зазору 20-30 мм між буфером відбою 3 і його наполегливої поверхнею 4 на поперечині підвіски.

2. Від'єднайте кермові тяги та гнучкі шланги гальм.

3. Викрутіть гайку 20 (рис. 5 ), вийміть стягнутий болт 21 і вибийте хвостовик пальця кульового шарніра з посадкового отвору стійки.

4. Послабте контргайки 12 (рис. 4 ) і гайки 11 на осі нижнього важеля. Викрутіть гайки 15 (рис. 8 )нижній важіль

На болтах кріплення кульової опори до нижнього важеля і від'єднайте опору від важеля. Зніміть стійку.

5. Поступово відвертаючи гайку 2 (рис. 6 ) стяжного пристосування, повністю звільніть натяг пружини і вийміть пристосування. Потім зніміть пружину ( позначте ліву і праву пружини для їх відмінності ) і гумову прокладку 3 (рис. 1 ).

Призначені для установки в підвіску пружини повинні бути однієї розмірної групи ( з однаковим числом рисок ). У виробничих умовах пружини діляться на дві розмірні групи і маркуються ризиками, які наносяться на нижньому опорному витку (рис. 9 ).установка пружини

Перевірку пружин проводите при контрольній висоті 180 мм із застосуванням опорної шайби.

Пружини після їх контролю встановлюйте в передню підвіску в послідовності, зворотній зняттю. Пряма ділянка нижнього опорного витка пружини повинен розміщуватися у виїмці А (рис. 6 ) нижнього важеля.

Зняття і установка нижнього важеля і заміна сайлент- блоків

Нижній важіль можна зняти з автомобіля тільки після попереднього видалення пружини підвіски. Послідовність робіт відрізняється від попередньої тим, що не потрібно від'єднання верхнього важеля, рульових тяг і гнучких шлангів гальм, проте необхідно оберегти шланги від пошкодження.

Після видалення пружини зняття нижнього важеля проводите в наступній послідовності:

1. Викрутіть гайки 20 (рис. 1 ) і вибийте легкими ударами болти 17 кріплення утримувачів до фланців поперечки підвіски. Зніміть нижні важелі разом з віссю.

2. Викрутіть гайки 6 і 7 (рис. 8 ) і вибийте легкими ударами вісь 1 нижнього важеля. Після чого вийміть розпірну втулку 2, тримачі 3 і шайби 4.

Уважно огляньте сайлент- блок 5 в нижньому важелі. При виявленні великого стирання гумової втулки (внутрішня металева втулка переміщається або провертається зусиллям руки ) замініть сайлент- блок. Для випрессовкі сайлент- блоку застосовуйте оправлення 9480-1870. Колишні в експлуатації нижні важелі ретельно огляньте. При наявності у важелях тріщин або глибоких вм'ятин замініть їх новими. Сайлент -блоки запресовуйте в нижній важіль, використовуючи ту ж оправлення. При цьому забезпечте збіг торців А (див. рис. 8 ) зовнішньої втулки сайлент- блоку і втулки, привареної до важеля.

Установку важеля проводите в зворотній послідовності. Гайки 6 і 7 наверніть на вісь з невеликим зусиллям, так як їх остаточна затяжка виробляється на автомобілі при середньому положенні важелів. Ця умова необхідно для забезпечення найбільш сприятливих умов роботи гумових втулок сайлент- блоків.

Зняття, розбирання та збирання верхнього важеля

Встановіть у передню підвіску стяжку - скобу (мал. 3 ) для блокування пружини підвіски.

Перед зняттям верхнього важеля обов'язково звільніть на 2-3 обороту затягування гайок 8 (рис. 4 ). Ця умова необхідно для забезпечення вільного провертання важеля на осі виключення відриву гуми сайлент- блоку від металевої арматури при подальшій розбиранні.

Зняття і розбирання проводите в наступному порядку:

1. Викрутіть гайку 20 (рис. 5 ) і вийміть болт 21.

2. Від'єднайте палець кульового шарніра від стійки і відведіть важіль у верхнє положення для забезпечення вільного доступу до болтів кріплення осі.

3. Розігніть стопорну пластину 3 (рис. 4 ) і виверніть болти 2 кріплення осі верхнього важеля.

4. Зніміть верхній важіль з підвіски. Простежте за тим, щоб регулювальні прокладки 6, скоби 4 і 5 не були втрачені.

5. Виверніть болти 4 (рис. 10 )верхній важіль

кріплення кульового шарніра 5 і зніміть його з важеля.

Перед установкою верхнього важеля перевірте без розбирання сайлент- блоків їх працездатність. Для цього затисніть в лещатах вісь важеля так, щоб важіль міг повертатися на осі на кут приблизно 60 ° в обидві сторони ( гайки на осі повинні бути ослаблені ). Потім затягніть гайку 11, момент затягування 50-60 Нм ( 5-6 кгс * м), тільки на одному кінці осі, після чого зусиллям руки відіжміть pичaг в будь-яку сторону приблизно на 45-60 ° і різко відпустіть. Якщо важіль повертається у вихідне положення за рахунок пружності гуми сайлент- блоку, то можна вважати сайлент- блок з боку, де була затягнута гайка 11, придатним для подальшої експлуатації. Якщо ж при цьому важіль залишається в віджатому положенні - потрібна заміна сайлент- блоку новим.

Аналогічним способом визначте придатність сайлент- блоку на іншому кінці осі (гайка, затягнута на осі раніше, повинна бути ослаблена ).

Випресовкі зношеного сайлент- блоку з верхнього важеля справляєте на пресі. Для цього підкладіть під важіль з боку зношеної деталі опорну втулку і, натиснувши з протилежного боку на вісь 8 (див. рис. 10 ) і наполегливу шайбу 7, витолкніте сайлент- блок 6 з важеля.

Без спеціального пристосування 9680-3272 сайлент- блок неможливо встановити в верхній важіль, оскільки зовнішній діаметр арматури сайлент- блоку у вільному стані приблизно на 3 мм більше посадкового отвору у важелі. Тому перед запресовкою сайлент- блок необхідно обжати притиском 1, а потім запресувати оправкою 2 у втулку верхнього важеля.

При запресовуванні стежте, щоб торці Б (див. рис. 10 ) зовнішньої арматури сайлент- блоку і втулки в верхньому важелі збіглися.

Перед запресовкою другого сайлент- блоку в важіль встановіть вісь 8 і дві наполегливі шайби 7 таким чином, щоб фаска в отворі шайби 7 була звернена в сторону наполегливої торця осі. Способом, описаним вище, запресуйте в важіль другого сайлент- блок.

Установку верхнього важеля проводите в зворотній послідовності.

Зняття, розбирання та збирання кульової опори

Кульову опору 16 (рис. 8 ) знімайте з автомобіля для огляду або ремонту тільки в тому випадку, якщо стук прослуховується при роботі підвіски під час переїзду перешкоди на дорозі.

Зняття кульової опори проводите в наступному порядку:

1. Встановіть стяжку - скобу (мал. 3 ).

2. Зніміть колесо.

3. Розігніть шплінт 11 (рис. 1 ) і витягніть його з отвору, звільніть затяжку гайки 12, не знімаючи її.

4. Встановіть пристосування так, щоб воно одним кінцем входило в отвір верхньої бобишки стійки, а іншим - в центрове отвір пальця кульової опори.

Якщо не вдається послабити посадку пальця в конусі за рахунок обертання гвинта, допускається ударами молотка по виступаючому фланця цього пристосування вибити палець з конусного отвору.

5. Викрутіть болти 13 (рис. 8 ) кріплення кульової опори і зніміть її з нижнього важеля.

Перевірка придатності опори для подальшої експлуатації проводиться за величиною осьового переміщення пальця 1 (рис. 11 )нижня кульова опора зусиллям руки. Якщо переміщення більше 5 мм, розберіть кульову опору і замініть зношені деталі.

Примітка. Конструкція кульової опори допускає осьове переміщення пальця до 2,5 мм, тому стук, що виникає при натисканні зусиллям руки уздовж осі пальця за рахунок зазначеного зазору, не є ознакою несправності. Цей зазор при експлуатації постійно вибирається масою автомобіля. Причиною стуку при русі автомобіля може бути радіальний зазор, що утворюється в процесі зносу сферичних поверхонь сухаря З, пальця 1 і обойми 8.

Розбирання проводите в лещатах. Спочатку розігніть широку лапку А, розміщену в поглибленні. Потім кришку 10 відіжміть легким зусиллям і посуньте з корпусу 6. Дві вузькі лапки розгинати не рекомендується, оскільки при їх випадковій поломці погіршується ущільнення кришки і корпусу. Після видалення кришки всі деталі кульової опори вийміть з корпусу і уважно їх огляньте. Зношені і пошкоджені деталі заміните новими.

Збірку опори про переводять в зворотній послідовності. Для зручності складання та суміщення отворів рекомендується спочатку закріпити кришку болтами М8х1х22, а потім підігнути відігнуту лапку.

Момент затягування гайок на болтах кріплення кульової опори до нижнього важеля повинен бути 20-25 Нм ( 2-2,5 кгс · м).

Розбирання кульового шарніра

Кульовий шарнір розбирайте при наявності пошкодження чохла 10 (рис. 12 ) верхній шаровок шарнір і великого зносу сферичних поверхонь вкладишів 5, 8 і пальця 11. Якщо палець 11 вільно переміщається в шарнірі під дією власної маси ( при цьому сумарний знос понад 1,5 мм), то замініть вкладиші 5 і 8. У разі великого зносу або значного пошкодження сферичної поверхні пальця 11 - замініть палець.

При розбиранні зніміть шплінт - дріт 7, розігніть чотири лапки, загнуті на припливи корпусу 6. Ці лапки не впливають на ущільнення кришки, вони є технологічними, які забезпечують збереження вузла при транспортуванні.

При установці вкладишів 8 в корпус 6 забезпечте посадку виступів вкладиша у виїмки корпусу і збіг їх овальних отворів. Збірку шарніра проводите згідно малюнку 12, для забезпечення збігів різьбових отворів корпусу і отворів кришки перед загинанням лапок загорніть три болта M8x1x18, які перед постановкою на важіль повинні бути вивернуті. Момент остаточної затягування болтів 4 (рис. 144 ) 17-23 Нм ( 1,7-2,3 кгс * м).

Ремонт поперечки підвіски

При тривалій експлуатації автомобіля у важких дорожніх умовах або при аваріях поперечина підвіски може отримати різні пошкодження.

Наприклад, внаслідок ударів поперечиною про нерівності дороги деформується її передня вертикальна стінка. У результаті може змінитися відстань між опорами поперечки в місцях кріплення осей верхніх важелів. Крім того, поперечина може деформуватися при перевезенні в кузові автомобіля важкого вантажу або при русі по поганій дорозі з високою швидкістю.

Якісно визначити наявність деформації поперечки можна при регулювання кутів розвалу, яка у разі деформації поперечки буде неможлива, тобто якщо після видалення всіх регулювальних прокладок 6 (див. рис. 4 ) і колодки 7 кут розвалу залишається негативним. Ремонт поперечки підвіски вельми складний, вимагає спеціального обладнання, тому в разі пошкодження поперечину замініть новою. Винятком може бути заварка невеликих тріщин на опорі і на кронштейнах поперечки. Місця навколо тріщин ретельно зачистите, накладіть підсилювачі з листового металу товщиною 2-2,5 мм і приварите їх суцільним швом. Допускається заварка невеликих тріщин без накладення підсилювачів.

Після приварки підсилювачів поперечину загрунтуйте і пофарбуйте чорною емаллю.

До установки поперечки на автомобіль перевірте відстань між поверхнями кріплення осей верхнього важеля (див. рис. 4 ), яке має бути не менше 670 мм.

Регулювання кутів установки передніх коліс

Регулювання кутів установки передніх коліс необхідна для забезпечення нормальної роботи передньої підвіски. Порушення заданих величин кутів установки коліс погіршує легкість управління, знижує стійкість автомобіля при русі, призводить до передчасного зносу протектора шин.

Кути поздовжнього нахилу осей повороту коліс повинні мати позитивні значення (верхній кінець осі нахилений від вертикалі назад) і не повинні мати різниця кутів більш 0 ° 30 ' ).

Велика різниця кутів нахилу осей повороту коліс лівого і правого може викликати мимовільний відведення автомобіля убік від прямолінійного руху.

Порушення кута розвалу викликає односторонній знос протектора шин. При збільшеному позитивному куті розвалу зовнішня сторони протектора шини зношується швидше, ніж внутрішня. При негативному вугіллі розвалу швидше зношується внутрішня частина протектора шини.

Відхилення сходу коліс від допустимої величини призводить до інтенсивного зносу протектора шин. Збільшене сходження призводить до ступінчастому зносу протектора, вираженого в появі гострих східчастих кромок на поверхні протектора, спрямованих до поздовжньої осі автомобіля.

Негативний сход коліс призводить до зносу шин з появою гострих східчастих кромок, спрямованих назовні, і є більш шкідливим і небезпечним, так як в цьому випадку погіршується стійкість автомобіля.

Види і способи регулювань.

1. Регулювання кута розвалу виробляєте регулювальними прокладками, що встановлюються між віссю верхнього важеля і опорою поперечки підвіски ( рис. 13). установка прокладки для регулювання кута розвалу коліс

2. Регулювання кута поздовжнього нахилу осі повороту колеса виробляєте установкою додаткової скоби під один з болтів кріплення осі верхнього важеля ( рис. 14 ). установка скоби для регулювання поздовжнього нахилу осі повороту коліс

З. Регулювання сходження коліс виробляєте зміною довжини однієї або обох муфт 16 (рис. 4 ) рульової трапеції.

4. Регулювання кута найбільшого повороту колеса виробляєте болтом, встановленим в кронштейні лонжерона.

З огляду на те, що при прогинах пружин підвіски кути установки змінюються, регулювання робите при повністю навантаженому автомобілі (по 2 людини або по 150 кг на передньому і задньому сидіннях).

Знову зібрана підвіска передніх коліс має в шарнірах значне внутрішнє тертя. У результаті кузов ( при низинній навантаженні автомобіля) може мати певний крен вправо або вліво, внаслідок чого при вимірюванні кутів розвалу передніх коліс можуть бути отримані помилкові виміри.

У зв'язку з цим перевірку кутів розвалу виробляєте не тільки під навантаженням, зазначеної вище, але і при горизонтальному розташуванні кузова, коли зазори між однойменними точками нижніх важелів і поперечиною передньої підвіски зліва і справа однакові, наприклад зазор "Б" ( рис. 6 ). Для забезпечення горизонтального положення кузова і поперечній площині застосовуйте розпірки, що встановлюються в передню підвіску з обох сторін. Для забезпечення горизонтального положення кузова в поздовжній площині при вимірі кута поздовжнього нахилу осі повороту коліс застосовуйте спеціальну розпірку висотою 120 мм, що встановлюється по центру автомобіля між підставою кузова і картером заднього моста. Величина маси і її розподіл в кузові повинні забезпечити легкий затиск всіх розпірок. Допускається збільшення маси на передньому і задньому сидіннях.

Перед регулюванням зробіть наступне:

1. Перевірте і при необхідності відрегулюйте зазори в підшипниках передніх коліс і доведіть тиск повітря в шинах до норми.

2. Поставте автомобіль на спеціальний стенд або горизонтальну майданчик і навантажите його.

3. Встановіть передні колеса в положення прямолінійного руху.

4. Кілька разів покачайте передню частину автомобіля (перед вимірами) для усунення впливу тертя в шарнірах підвіски.

З огляду на те, що при зміні кутів поздовжнього нахилу осей повороту коліс за допомогою додаткових скоб змінюються і кути розвалу коліс, регулювання проводите в описаних нижче розділах.

Регулювання кута поздовжнього нахилу осі повороту колеса

Регулювання кута поздовжнього нахилу осі повороту колеса виробляєте для усунення відведення. Автомобіль веде вбік колеса, що має менший позитивний кут поздовжнього нахилу осі повороту. Регулювання кута справляєте на колесі, у бік якого веде автомобіль.

Після установки на автомобіль знову зібраної або відремонтованої підвіски перевірте кути поздовжнього нахилу осей повороту коліс і при невідповідності їх значень технічними даними на рис. 15 відрегулюйте.

Розділ VI. Оснащення робочого місця для ТО чи ремонту

Організація робіт з технічного обслуговування легкових автомобілів будується залежно від їх приналежності до державного або індивідуальному сектору. Для техобслуговування автомобілів державного сектора в автотранспортних підприємствах розробляють плани -графіки, що охоплюють весь рухомий склад автопарку. План- графік складають на місяць, за основу беруть періодичність, відповідну певним умовам експлуатації, з урахуванням фактичного добового пробігу.

Організація робіт з техобслуговування автомобілів може бути бригадної або агрегатно- дільничної.

Бригадна форма організації техобслуговування передбачає створення спеціалізованих бригад для проведення робіт по всіх агрегатів і вузлів автомобіля в межах даного виду техобслуговування і ремонту. При агрегатно- дільничної формі організують окремі виробничі ділянки, призначені для виконання всіх робіт з техобслуговування та ремонту певних агрегатів і вузлів автомобіля, закріплених за даною ділянкою.

Техобслуговування легкових автомобілів індивідуального сектору проводиться на станціях технічного обслуговування автомобілів ( СТОА ). Автомобілі, що надійшли на СТОА, піддаються обов'язковій мийці, а потім надходять на ділянку приймання для визначення їх технічного стану. Прийняті автомобілі направляють в зону технічного обслуговування, а потім в зону видачі. Перед видачею автомобіля власнику проводиться перевірка обсягу та якості робіт, яку виконують працівники відділів технічного контролю, безпосередньо не пов'язані з процесами обслуговування і ремонту.

Роботи з технічного обслуговування і ремонту автомобілів розподіляють між виробничими ділянками у відповідності з технологічною схемою виконання робіт. На станціях техобслуговування СТОА залежно від їх спеціалізації та обсягів виконуваних робіт застосовують два методи організації техобслуговування : на універсальних і спеціалізованих постах.

Метод техобслуговування на універсальних постах полягає у виконанні всіх робіт даного виду обслуговування (крім збирально -мийних ) на одному посту групою виконавців усіх спеціальностей (слюсарів, змазчиків, електриків) або робітників- універсалів. У тому і іншому випадку кожен фахівець виконує свою частину роботи в певній технологічній послідовності. При техобслуговуванні на універсальних постах можливе виконання неоднакового обсягу робіт, що характерно для СТОА, обслуговуючих автомобілі різних марок, коли потрібно часи для виконання робіт.

До недоліків обслуговування на універсальних постах слід віднести порівняно низьку продуктивність і необхідність багаторазового дублювання однойменного обладнання. Перевагою цього методу є більш чітка відповідальність за якість виконуваних робіт і можливість суміщення робіт техобслуговування з поточним ремонтом по необхідності.

При техобслуговуванні на спеціалізованих постах обсяг робіт даного виду технічного обслуговування розподіляється по декількох постах. Пости і робочі на них, а також обладнання постів спеціалізуються з урахуванням однорідності операцій або раціональної їх сумісності.

Техобслуговування на спеціалізованих постах може бути потоковим і операційно- постовим. При поточному методі спеціалізовані пости розташовані прямоточно по напрямку руху автомобілів або в поперечному напрямку, частіше послідовно по прямій. Необхідною умовою при цьому є однакова тривалість перебування автомобіля на кожному посту.

Сукупність постів становить потокову лінію обслуговування. При такому способі організації технічного обслуговування скорочуються втрати в часі на переміщення (автомобілів і робітників) і більш економно використовуються виробничі площі. Для переміщення автомобілів з ??поста на пост в цьому випадку використовуються конвеєри.

Слюсар - авторемонтник повинен : перевірити величину люфтів в зчленуваннях рульового управління і переднього моста ; перевірити стан і герметичність гальмівного крана, гальмівних камер, циліндрів і трубопроводів; відрегулювати ручне гальмо ; промити і зачистити колісні гальмівні механізми ; відрегулювати зазори між накладками гальмівних колодок і барабанами ; в разі інтенсивного і нерівномірного зносу малюнка протектора перевірити і відрегулювати кути установки передніх коліс і зробити перестановку шин; перевірити стан шин, ободів, замкових та бортових кілець; заміряти тиск повітря в шинах і при необхідності довести до норми



Розділ VII. Технологічна картка виконання зразка роботи

Хід роботи	Супроводження фото
1. Встановіть автомобіль на оглядову яму або підніміть і встановіть на опори передню частину автомобіля. Зніміть колесо.
2. Нанесіть на різьбові з'єднання важеля рідина типу WD- 40.
3. Викрутіть гайку кріплення стійки стабілізатора до важеля передньої підвіски, утримуючи болт від провертання, і вийміть болт.
4. Викрутіть гайку кріплення розтяжки до важеля передньої підвіски, утримуючи ключем розтяжку, щоб вона не поверталася в сайлентблоках ( гумово шарнірах ).
5. Зніміть спеціальну шайбу.
6. Випрессуйте з важеля передньої підвіски палець кульового шарніра
7. Викрутіть гайку кріплення важеля, утримуючи болт від провертання, зніміть пружинну шайбу і вийміть болт.
8. Вийміть кінець важеля передньої підвіски з кронштейна на кузові і зніміть важіль з розтяжки.
9. Зніміть з розтяжки спеціальну шайбу 2 і пакет регулювальних шайб 1, підрахувавши їх кількість ( якщо вони встановлені). Промаркируйте шайби, щоб надалі встановити їх на ту ж сторону важеля.
10. Ознаками зносу сайлентблоків ( гумово шарнірів ) важеля передньої підвіски є розриви і одностороннє випинання гуми, відшарування гуми від металевої втулки.
11. Встановіть на автомобільновий важіль передньої підвіски в порядку, зворотному зняттю. Регулювальні шайби встановіть в тій же кількості, а фаски на їх внутрішніх діаметрах повинні бути спрямовані в бік наполегливої бурту розтяжки. Остаточно затягніть різьбові з'єднання підвіски на автомобілі, що стоїть на землі.

Розділ VIII. Правила дорожнього руху

28. Рух по гірських дорогах і на крутих спусках

28.1. На гірських дорогах і крутих спусках, де зустрічний роз'їзд утруднено, водій транспортного засобу, що рухається на спуск, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються вгору.

28.2. На гірських дорогах і крутих спусках водій вантажного автомобіля, дозволена максимальна маса якого перевищує 3,5 т, трактора та автобуса повинен:

а) користуватися спеціальними гірськими гальмами, якщо вони встановлені на транспортному засобі заводом-виробником;

б) під час зупинки або стоянки на підйомах і спусках користуватися противідкотними упорами.

28.3. На гірських дорогах заборонено:

а) рухатися з непрацюючим двигуном та вимкненими зчепленням або передачею;

б) буксирування на гнучкому зчепленні;

в) будь-яке буксирування під час ожеледиці.

* Вимоги цього розділу стосуються ділянок доріг, що позначені знаками

1.6, 1.7

Розділ IX. Охорона праці при виконанні ТО і ремонту

Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконують двічі на рік для підготування автомобілів до експлуатації в холодну й теплу пори року й, як правило, суміщують з черговим технічним обслуговуванням. СТО передбачає: * заміну сезонних сортів мастильних матеріалів і охолодних рідин; * промивання відповідних систем; * установлення або зняття втеплювачів і приладів передпускового підігрівання двигунів; * інші роботи.

Усі роботи, пов'язані зі ЩТО та ТО-1 рухомого складу, слід здійснювати у міжзмінний час.

Для виконання технічного обслуговування на автотранспортних підприємствах (АТП) є спеціально пристосовані й обладнані примі-щення-профілакторії.

Залежно від виробничої площі АТП та обладнання профілакторію технічне обслуговування організовується на тупикових постах або на потоковій лінії.

На невеликих АТП, де всі роботи, за винятком прибирання й миття, як правило, виконуються на одному посту, технічне обслуговування організовують на тупикових постах.

На великих АТП, де щоденно виконується багато технічних обслуговувань, застосовують потоковий метод, за яким роботи, передбачені ТО, розподіляють на кількох спеціалізованих, послідовно розташованих постах: прибирання, миття, сушіння, кріпильних, регулювальних, електротехнічних робіт, мащення та шинних робіт.

...