2.5 Технічне обслуговування кузова

До кузова вантажного автомобіля відносяться кабіна для водія і одного-двох (у залежності від ширини кабіни) пасажирів, капот, облицювання, крила передніх коліс, бризговики задніх коліс і платформа для вантажу, що може мати різну конструкцію в залежності від перевезеного вантажу.

Кабіна штампується з тонкого сталевого листа і має двоє дверей і м'яке сидіння зі спинкою. Для зручностей водія положення сидіння можна регулювати. Сидіння після регулювання надійно фіксують. У кабіні розташовані всі органи керування, вона обладнана козирками, що захищають водія від променів сонця, і двома склоочисниками, за допомогою яких у дощ сніг очищається вітрове скло. Для кращого очищення вітрового скла склоочисниками, особливо коли воно покрито пилом чи брудом, на деяких автомобілях установлене пристосування для обмивання вітрового скла.

Дерев'яна платформа вантажного автомобіля має відкидні борти, з'єднані з підлогою платформи петлями. Борта в закритому положенні скріплені між собою запірними пристосуваннями. Підлога платформи зібрана на двох поздовжніх і декількох поперечних брусах. Поздовжні бруси прикріплені драбинами до рами автомобіля.

Під платформою зроблена шухляда для великих інструментів, а дрібні інструменти знаходяться в шухляді під сидінням водія. На передньому і задньому бортах праворуч установлені сигнальні відбивачі світла. На спеціальних вантажних автомобілях установлюють закриті кузови-фургони.

Догляд за кузовом автомобіля полягає в його митті, утриманні в чистоті оббивки, пофарбованих і хромованих поверхонь та своєчасному мащенні тертьових і схильних до корозії частин. Сукняні подушки та спинки сидінь слід очищати пилососом або щіткою, оббивку зі шкірозамінника - промивати мильною теплою водою, а потім протирати насухо м'якою ганчіркою або замшею. Кращий захист оббивки сидінь - застосування чохлів із тканини.

Для відновлення блиску пофарбованої поверхні її один раз на місяць треба протирати полірувальною рідиною. Для цього слід:

- ретельно вимити й протерти пофарбовану поверхню чистим тампоном із марлі або м'якої ганчірки нанести на поверхню;

- кузова тонкий шар полірувальної рідини, яку перед цим треба перемішати (збовтуванням);

- через 20…30 хв ретельно протерти поверхню кузова сухою фланеллю до дзеркального блиску.

Щоб підвищити довговічність фарбування, рекомендується один раз на три місяці покривати кузов восковою пастою №3. Пасту треба нанести на чисту суху поверхню кузова й тугим тампоном із ганчірки або вати втирати коловими рухами в пофарбовану поверхню до дзеркального блиску. Коли пофарбована поверхня кузова стає матовою й відновити блиск за допомогою воскової пасти та полірувальної води не вдається, застосовують полірувальну пасту. Проте, оскільки ця паста містить абразивні матеріали, які знімають певний шар фарби, Ії можна використовувати не частіше, ніж один-два рази на рік. Хромовані деталі кузова протирають чистою м'якою ганчіркою, попередньо покривши їх тонким шаром технічного вазеліну.

Іржу, що з'являється на хромованих деталях, видаляють за допомогою спеціальних речовин, а очищене місце покривають шаром парафіну або прозорим лаком, що запобігає дальшому поширенню іржі. Для захисту нижньої частини кузова від корозії заводи-виготовлювачі застосовують спеціальні антикорозійні мастики. Проте в процесі експлуатації автомобіля, коли під дією відцентрової сили з коліс скидаються вода, пісок, бруд, а взимку через потрапляння солі, якою посипають проїзну частину для видаляння снігового покриву на вулицях міст, антикорозійний шар руйнується, й метал зазнає підсиленої корозії. Щоб відновити антикорозійне покриття, треба:

- під струменем води, користуючись волосяними або капроновими щітками, видалити бруд;

- пошкоджені місця зачистити металевою щіткою до блиску (ті місця, де немає іржі, а мастика міцно зв'язана з металом, піддають тільки поверхневому зачищенню);

- зачищені місця знежирити за допомогою тампона, змоченого яким-небудь розчинником (уайт-спірит, нітророзчинник, бензин);

- нанести за допомогою пензля або пульверизатора шар ґрунтовки №147 або 138;

- після природного сушіння (25…30 год) за допомогою пензля або пульверизатора нанести бітумну мастику.

Добрі результати дає покриття пошкодженої поверхні свинцевим суриком, розведеним на натуральній оліфі.

Для захисту від корозії прихованих внутрішніх поверхонь кузова застосовують спеціальний консервант «Мовиль». Щоб мати доступ до внутрішніх поверхонь кузова, треба розкрити отвори, закриті пробками, а де їх немає, просвердлити нові отвори. Консервант наноситься на захищувані поверхні розпилюванням за допомогою стисненого повітря (можна використовувати фарборозпилювач або садовий обприскувач). Не допускається наносити консервант на поверхні, раніше покриті мастилом, а також на заіржавілі поверхні. Час утворення захисної плівки - 20…30 хв при температурі повітря 18…20° С.

Як профілактичний захід можна рекомендувати простіший спосіб захисту від передчасного руйнування антикорозійного покриття частин кузова й оперення, що полягає в утворенні оливної плівки. За допомогою пульверизатора або пензля треба змочити покриття поверхні кузова гасом і через 20…25 хв. ретельно промити сильним струменем води й просушити, обдуваючи стисненим повітрям, або природним способом. Потім на підготовлену поверхню з пульверизатора нанести шар оливної емульсії, яка складається з 50% оливи для двигунів і 50% гасу. Ця суміш легко просочується в усі щілини та нещільності й заповнює їх, що добре захищає від корозії. Крім того, емульсія сприяє кращому зберіганню кріпильних деталей, які не іржавіють і легко відкручуються під час виконання ремонтних робіт. Для збереження антикорозійного шару зазначену операцію достатньо виконувати двічі на рік, переходячи на осінньо-зимову й весняно-літню експлуатацію.

Періодично треба змащувати замкові щілини дверей та кришку багажника порошковим графітом (у теплу пору року) або технічним вазеліном (узимку). Шарнірні з'єднання й петлі поворотних стекол слід змащувати всесезонною оливою для двигуна (М_63/10ГИ або М_10ГИ). Торсіони кришки багажника, упор капота, обмежувачі відчинення дверей, шарніри та пружини кришки люка паливного бака змащуються технічним вазеліном ВТВ_1, а полозки переміщення передніх сидінь і замок дверей - консистентним мастилом (ФИОЛ_1)

2.6 Дефекти кузовів і кабін

Характерними дефектами деталей кузовів, кабін і оперення (рис. 1) є корозійні пошкодження, механічні пошкодження (вм'ятини, обломи, розриви, випини і т.д.), порушення геометричних розмірів, тріщини, руйнування зварних з'єднань і ін

Корозійні руйнування - це основний вид зносу металевого кузова і кабін. Тут має місце електрохімічний тип корозії, при якому відбувається взаємодія металу з розчином електроліту, що адсорбуються з повітря. Особливо сильно розвивається корозія у важкодоступних для очищення місцях, де періодично потрапляє в них волога зберігається тривалий час, і, у зв'язку з підвищенням температури навколишнього середовища, відбувається інтенсифікація реакції окислення. Корозійні руйнування зустрічаються також у результаті контакту сталевих деталей з деталями, виготовленими з дюралюмінію, пластмаси, вологої деревини та інших матеріалів.

Тріщини виникають в результаті втоми металу, порушення технології обробки металу, застосування низької якості сталі, дефектів складання вузлів і деталей, недостатньої міцності конструкції вузла, а також у схильних до вібрації місцях.

Руйнування зварних з'єднань відбуваються в результаті неякісної зварювання, впливу корозії, вібрації та навантажень при нормальній експлуатації автомобіля або в результаті аварійних пошкоджень.

Механічні пошкодження (вм'ятини, перекоси, розриви тощо) є наслідком перенапруження металу в результаті ударів і вигинів, а також внаслідок нетривкого з'єднання деталей.



Рис. 2.7. Характерні пошкодження:

а - суцільнометалевий кузов автомобіля:

7 - передній і задній прорізи вітрових стекол; 2 - дверні прорізи; 3 - стоїки під дах; 4 - передні і задні лонжерони; 5 - лівий і правий пороги підстави; 6-днище; 7 - лівий і правий задні бризковики; 8 - порушення геометричних розмірів; 9 - верх і низ відповідно лівого і правого задніх бризковиків; 10 лівий і правий передні бризковики; б - кабіна вантажного автомобіля:

Рис.2.8. Кабіна грузового автомобіля.

7 - руйнування зварювальних швів; 2 - розриви; 3 - вм'ятини і випини; 4 - прогин і перекоси стояків; 5 - пробоїни; 6 - корозія; 7 - тріщини

Правка панелей з аварійними ушкодженнями передбачає роботи з витягування, вирівнювання, видавлювання і вибивання деформованих частин кузова або кабіни для надання їм первинної форми і розмірів. При виконанні цих операцій необхідно, щоб розтягуюче зусилля було докладено під тим же кутом, під яким була прикладена сила, яка викликала пошкодження. Щоб розтягнення було регульованим, навпаки точки прикладання сили, що розтягує повинна бути додана протидіюча сила. При виконанні цих робіт необхідний контроль за процесом розтягування, а також за можливими попутними деформаціями, викликаними розтягуючим зусиллям.

Правку аварійних кузовів і кабін виконують на стендах з використанням комплекту пристосувань. Зусилля розтягування і стиснення створюють робочими циліндрами 7, 3, в які рідина надходить від насоса. Для редагування кузов 4 встановлюють на підставки б, що закріплені на фундаментній рамі 2. На підставки спираються силові поперечні труби, які губками затискачів закріплюють за ребра жорсткості порогів кузова. Кріплення останнього до рами виконують расчалоч-ними пристроями 5. Попередньою правкою усувають глибокі вм'ятини, вигини. Так як у процесі виправлення можуть утворитися тріщини або розриви, які в подальшому необхідно усунути, правку проводять перед зварювальними роботами.

Рис. 2.9. Стенд для правки кузова легкового автомобіля:

1,3 - робочі циліндри; 2 - рама; 4 - кузов;

5 - розчалочний пристосування; 6 - підставка

Видалення ушкоджених ділянок кузовів і кабін виконують газовим різанням, електрифікованим фрезерним інструментом або пневматичним різцем. Перевагипневматичної різця - це висока продуктивність праці (0,08-0,1 м / с) у порівнянні з газовим різанням (0,02 м / с) і кращу якість, крайок у місцях вирізки. Дефектні ділянки розмічають за допомогою шаблонів і крейди, а потім видаляють. При видаленні дефектних ділянок кузова або кабіни необхідно охороняти корпус від спотворень геометрії через ослаблення його жорсткості і під дією власної маси.



Рис. 2.10. Пристосування для виконання редагування деформованої ділянки кузова: а - комплект пристосування для усунення перекосів і перегинів, б, в і р - використання пристосувань при виправленні; 1 - оправлення для витягування увігнутих деталей, 2 і 3 - самозакрепляющіеся гідравлічні затискачі; 4 - оправлення з зубцями для захоплення випрямляємо панелі; 5 - насос; 6 - подвійне захоплення; 7 - натяжна циліндр С витягають пристроєм; 8 - натяжна циліндр із захопленнями; 9 - правильний пристрій

Тріщини і розриви в корпусі кузовів і кабін усувають напівавтоматичного дугового зварюванням у середовищі вуглекислого газу або газовим зварюванням. При ремонті віддають перевагу зварювання у середовищі вуглекислого газу, тому що продуктивність цього процесу і якість зварного шва вище. Зварюванняздійснюють напівавтоматами, що харчуються від джерел постійного струму зворотної полярності силою 40 А і напрузі 30 В, використовуючи для цього електродний дріт Св-08ГС або Св-08Г2С діаметром 0,7 мм. Для обмеження поширення тріщини в процесі зварювання її кінці необхідно засвердлити свердлом діаметром 8 мм.

Газової зварюванням усувають тріщини і розриви в панелях, виготовлених з листов№ 1 (для листів товщиною 0,5-1,5 мм) та № 2 (для листів 1,0-2,5 мм), використовуючи для цього дріт Св-08 або Св-15 діаметром (0,5 Н +1) мм, де Н - товщина металу, що зварюється. Щоб деталь при нагріванні не втратила свою форму, спочатку виробляють зварювання в окремих точках з інтервалом 10-30 мм, а потім у міру необхідності окремі ділянки проварюють суцільним швом від кінців тріщини до середини.

Виготовлення додаткової ремонтної деталі починають з редагування сталевого листа, його розкрою й різання заготовок по розмітці. Після чого деталь загинають або формують на спеціальному обладнанні, готові деталі обрізають, свердлять, правлять і зачищають. Матеріалом для виготовлення ремонтної деталі є тонколистова холоднокатана малоуглеродистая сталь товщиною 0,7-1,5 мм.

Кріплення ремонтної деталі на місця віддалених панелей до корпусу виконують дуговим зварюванням у середовищі вуглекислого газу. Перед приварюванням здійснюють їх прихватку до корпусу в окремих точках через 80-120 мм дротом діаметром 0,8 мм тієї ж марки, що і для зварювання основних швів при силі струму 90-110 А і напрузі 18-28 В. Остаточно їх приварюють суцільним швом внахлестку з перекриттям країв на 25 мм силою струму 45-100 А, напругою 17-20 В. Відстань від сопла до поверхні деталі - 8-10 мм, виліт електрода - 10-12 мм, нахил електрода до вертикалі-18-20 °

Проковування і зачищення зварних швів необхідна для зміцнення місця зварювання і надання йому необхідного профілю. Її виконують пневматичним молотком за допомогою комплекту підтримок і бойків. Після проковування місця зварювання зачищають абразивним кругом.

2.7 Ремонт неметалевих деталей кузовів

При виробництві автомобілів широко застосовуються неметалеві матеріали: дерево, пластмаси, синтетичні шкіри, скло, гума та ін Більшість деталей з цих матеріалів при ремонті відновленню не підлягають, а замінюються новими, виготовленими на ремонтному підприємстві або заводі-виробнику.

Дерев'яні деталі платформи і кузова виготовляють із пиломатеріалів хвойних порід (сосна, ялина), що мають вологість не вище 18%. Основними дефектами є поломки, тріщини, відколи, знос отворів. Деталі, що мають зруйновані шипи або гнізда під шипи, замінюють новими. Дерев'яні деталі платформи кузова ремонтують нарощуванням їх по довжині або заміною негідних дощок. Дошки або бруски розрізають на заготовки певних розмірів, стругають з усіх сторін, торцюють кінці, нарізають вушка, пази, свердлять отвори і т. п. Для склеювання дерев'яних деталей застосовують фенол формальдегідні клеї типу ВІАМБ-3 і казеїновий. Послідовність виконання робіт:

- поверхню, призначену для склеювання, обробляють так, щоб деталі щільно прилягали один до одного і забезпечували отримання рівномірною по товщині клейової плівки;

- клей наносять пензлем на склеювані поверхні (час витримки на повітрі для клею ВІАМБ-3 становить 4-15 хв);

- складання та витримка деталей під тиском 0,2-0,3 МПа при температурі 16-20 ° С протягом 5 год;

- отвори з-під випали сучків, болтів, шурупів закладають дерев'яними циліндричними вставками з тієї ж породи дерева, що і ремонтируемая деталь на клею, а тріщини заповнюють мастиками, шпаклівкою по дереву, смоляним клеєм або ж постановкою на клею дерев'яних вставок, щільно підігнаних за місцем розчиненою тріщини.

Обшивку текстильних матеріалів або кожзамінників при ремонті легкових автомобілів заміняють нової, так як в процесі експлуатації матеріал старіє, втрачає еластичність і інші фізико-механічні властивості.

Скло кабін і кузовів можуть мати ризики, подряпини, помутніння, жовтизну, райдужність, вироблення від щіток та інші дефекти. Лобові і бічні стекла з жовтизною, райдужною та виробленням від щіток вибраковуються. Ризики і подряпини усувають шліфуванням з подальшою поліровкою. Скло, що підлягає відновленню, очищають від бруду, пилу і жирових забруднень. Зазначені крейдою ділянки скла шліфують повстяної оббивкою кола, на яку наносять шар пасти, що представляє собою водний розчин пемзи, з частотою обертання кола 300-400 хв '1 до повного виведення рисок, подряпин і слідів помутніння. Потім зі скла змивають залишки пасти. Полірують скло водним розчином крокусу або поліріта з частотою обертання кола 700-800 хв '1 до отримання необхідної прозорості. Після обробки скло знежирюють і протирають насухо чистою ганчіркою.

2.8 Додаткове обладнання кузова (кабіни)

Система опалення призначена для обігрівання кузова легкового чи кабіни вантажного автомобілів.

Система опалення, яка встановлена у кабіні автомобілів ГАЗ-53А, ЗИЛ-130 і в кузові автомобіля ГАЗ-24 «Волга», використовує тепло системи охолодження двигуна.

На автомобілі ГАЗ-53А опалювач кабіни встановлюють під щитком приладів. Він складається з радіатора, зовнішнього люка припливу повітря, рукоятки керування кришкою люка, кришки зовнішнього люка, повітропроводу подачі теплого повітря для обдування вітрового скла і з'єднувальних шлангів.

Радіатор опалення з'єднується шлангами із сорочкою охолодження головки блока циліндрів і водяним насосом двигуна.

Під час руху автомобіля, коли відкрита кришка зовнішнього люка припливу повітря, зустрічний потік повітря надходить у люк і через решітку і кожух до радіатора. Проходячи через радіатор, повітря нагрівається і через розподільник надходить до кабіни.

Система вентиляції призначена для обміну повітря в кабіні або кузові (легкового) автомобіля. Конструктивно система опалення об'єднана із системою вентиляції.

Пристрої для обдування, очищення і обмивання вітрового скла кабіни (кузова). Щоб запобігти обмерзанню чи запотіванню вітрового скла, передбачено його обдування за допомогою вентилятора системи опалення автомобіля. Повітря через вентилятор подається до радіатора 7 опалення, там нагрівається і надходить по повітропроводах до двох щілин, які містяться на панелі кузова (кабіни) з внутрішнього боку вітрового скла. Вентилятор вмикається перемикачем.

Для очищення вітрового скла від води і снігу застосовують склоочисники. На автомобілі ГАЗ-53А встановлюють двошвидкісний склоочисник, що складається з двох щіток та електричного привода. Електродвигун через черв'ячний механізм приводить у дію щітки склоочисника. За допомогою перемикача вмикають електродвигун і регулюють частоту обертання його вала. Склоочисник автомобіля ГАЗ-24 «Волга» має таку саму будову і принцип дії, що і в автомобілі ГАЗ-53А. Автомобіль ЗИЛ-130 обладнаний склоочисником з пневматичним приводом від системи гальм. Для вмикання склоочисника і регулювання швидкості руху його щіток користуються краном, головка якого встановлена на панелі щитка приладів.

Для обмивання вітрового скла на автомобілях установлюють спеціальний пристрій. Він складається з електричного насоса розміщенного в бачку омивника який знаходиться під капотом, жиклерів встановлених зовні перед вітровим склом, жиклери з'єднують шлангами кнопки для вмикання омивача як правило кнопка включення омивача об'єднана з перемекачем щиток склоочисника. Щоб обмити скло, натискують на кнопку омивача прицьому запускаеться електронасос, завдяки чому вода з бачка подається до жиклерів і оприскує вітрове скло. Одночасно вмикають і склоочисник.

На кабіні вантажних автомобілів зовні встановлюють два дзеркала заднього вигляду; на легкових автомобілях дзеркало встановлюють всередині кузова, а також на лівих передніх дверях кузова або передньому лівому крилі.

Буксирний пристрій.



Рис.2.11. Буксирний пристрій

Вантажні автомобілі часто використовують як тягачі для буксирування причепів або інших автомобілів. Для цього автомобілі обладнують буксирним пристроєм, який має вигляд стержня з гаком 7, установленим у задній частині рами автомобіля. У цьому місці рама підсилена додатковими поперечками і розкосами.

Гак буксирного пристрою запирають защіпкою 6 і стопорною защіпкою 4у яка утримує пристрій від передчасного саморозкриття. При закритому положенні гак фіксують шплінтом 5, який вводять в отвір защіпки.

Стержень гака встановлено в корпус З, у якому між двома упорними шайбами 10 розміщено гумовий буфер 2, затиснутий гайкою 1, накрученою на стержень гака. Така будова пристрою оберігає раму автомобіля і з'єднувальні елементи причепа від різких ударів і струсів, які виникають під час рушання автомобіля з місця чи при гальмуванні.

Підйомний механізм кузова автомобіля-самоскида

Автомобілі-самоскиди обладнані металевим кузовом, який можна піднімати й нахиляти за допомогою гідравлічного підйомника з приводом від двигуна. Підйомний (самоскидний) механізм значно полегшує розвантажувальні роботи.



Рис.2.12. Схема підйомного механізму кузова автомобіля-самоскида

1-важіль включення коробки відбоа потужності, 2- кузов, 3- рама кузова, 4 гідравлічний циліндр, 5, 7, 8 - трубопроводи, 6 - масляний бачок, 9- коробка відбора потужності, 10 масляний насос, 11- корпус клапана керування, 12- шарнір гідравлічного циліндра, 13- запобіжний клапан, 14,15- рухомі штоки циліндра, 16- зворотній клапан, 17- золотник клапана керування

Самоскидний механізм платформи кузова такого автомобіля має вигляд гідравлічного циліндра корпус якого шарнірно з'єднаний з рамою автомобіля, а щиток поршня важільним механізмом -- з платформою кузова. Циліндр сполучений трубопроводами з масляним насосом шестеренчастого типу, який приводиться в дію від коробки відбору потужності, з'єднаної з коробкою передач автомобіля.

Кузов автомобіля піднімається чи опускається залежно від того, в яку порожнину циліндра нагнітається масло. Цим процесом водій керує з кабіни автомобіля за допомогою важеля, який вмикає або вимикає коробку відбору потужності. Важіль забезпечує й роботу крана керування. Для заповнення гідравлічної системи підйомного механізму застосовують масло, яке має невелику в'язкість. Під час заливання масла в бак його очищають, пропускаючи через фільтр, який установлено в баці.

Несправності додаткового обладнання кузова (кабіни).

Під час експлуатації автомобіля трапляються випадки, коли електродвигун системи опалення і вентиляції працює на малих частотах або й зовсім не працює.

Під час роботи склоочисника можуть бути такі дефекти: удари щіток об деталі кузова, щітки рухаються тільки з однією швидкістю, погане очищення вітрового скла.

Несправності пристроїв для обмивання вітрового скла: забруднення жиклерів, порушення герметичності з'єднувальних шлангів, пошкодження діафрагми

Додаткове обладнання автомобілів на прикладі VW

Рис.2.13. Омивач фар

Омивач фар управляється важілем. При кожному п'ятому омиванні вітрового скла та при включеному світлі фар включається автоматично. Об'єм баку для розприскування води складає приблизно сім літрів.

Рис.2.14.Протитуманні фари

Протитуманні фари вбудовані в бампер.



Рис.2.15. Блимаючі лампочки на даху

Блимаючі лампочки встановлені на задній частині даху зліва та справа та служать для більшої видимості автомобіля на дорозі (тільки для Kastenwagen та Kombi).

Рис.2.16. Фіксатор для вантажу передній та задній

Для надійного транспортування довгих, габаритних матеріалів на вантажній поверхні бортової платформи автомобіль може бути обладнаний переднім та заднім фіксатором для вантажу. Вантажопідйомність складає 100 кг. Задній фіксатор закріплений на задній частині бортової платформи та виставляється по висоті на три рівні (тільки для платформи).

Рис.2.17. Ящик з інструментами

Для бортової платформи зліва та справа під платформою розташоване практичне відділення для зберігання інструментів (27 л об'єму). Пластикові ящики стійкі до корозії, закриваються та можуть нести навантаження до 30 кг (тільки для платформи).

Рис.2.18. Спеціальне щеплення

Спеціальне щеплення, яке вмонтоване на причепному кронштейні, має причепне навантаження без гальмівної системи 750кг та з гальмівною системою для щеплення 2 800 кг. Щеплення сферичної головки для особливого причепного навантаження до 2800 кг можна отримати як додаткову опцію. Ваш дилер допоможе Вам зробити правильний вибір щодо наявних щеплень для автомобіля (тільки для платформи).

Рис.2.19. Мультифункціональне кермо

За допомогою мультифункціонального керма можна управляти бортовим комп'ютером, радіо та телефоном з blutooth, а також навігаційною системою.



Рис.2.20. Автоматичне включення фар

Ще більшу безпеку забезпечує автоматичне включення фар. Вона активується при не досягненні певного ступеня світла, при перевищенні певної максимальної швидкості та при сильних опадах.

Рис.2.21. Система сидінь в салоні Kombi

В салоні Kombi розміщується сім комфортних сидінь. Всі сидіння обладнані трьохточковим ременем безпеки та спеціальним ортопедичним підголівником.

Рис.2.22. Бокова обшивка Komfort

Матеріали для бокової обшивки в кабіні водія та салоні автомобіля можна вибирати з різних матеріалів та можливих комбінацій. На картинці зображено бокову обшивку "Komfort" (тільки для Kombi).

Рис.2.23. Направляючі для кріплення в підлозі, боковій стінці та каркасі даху

Направляючі для кріплення в підлозі кріпляться до кузова автомобіля їх можна одержати разом з дерев'яною підлогою. Направляючі для кріплення на боковій стіні знаходяться на поперечній лінії кузова, направляючі для кріплення на каркасі даху знаходяться під каркасом даху (тільки для Kastenwagen).

Рис.2.24. Дерев'яна підлога у вантажному відділенні

Дерев'яна підлога, в яку вбудовані направляючі для кріплення вантажу, поставляються як додаткова опція для вантажного відділення (тільки для Kastenwagen).

Рис.2.25. Бокова обшивка вантажного відділення



Бокову обшивку можна як опцію замовити з різних матеріалів тав половину висоти автомобіля абов повну висоту (тільки для Kasten).

Рис.2.26. Shiftmatic (SMC)

Автоматизована коробка передач Shiftmatic пропонує зручність автоматичної коробки передач та при цьому у використанні чітко більш вигідний варіант.

Рис.2.27. Круїз-контроль

Круїз-контроль при 35 км/год можна встановити вибрану швидкість. При щільному русі та поганому стані дороги (ожеледь, вологість і т.д.) з міркувань безпеки краще не використовувати круїз-контроль.

Рис.2.28. Панель приладів / бортовий компьютер



Індикатори на панелі приладів показують інформацію про початок руху, проїханий кілометраж та час, який пройшов в подорожі, зовнішню температуру, годинник, а також середню витрату пального на 100 км. Панель приладів можна одержати тільки в поєднанні з мультифункціональним кермом.

Рис.2.29. Автономний обігрівач з вимикачем годинникового механізму

Автономний обігрівач працює не залежно від установки обігріву/вентиляції автомобіля. Управління обігрівачем знаходиться в центральній частині речового відділення під стелею (не для платформи з окремою кабіною).

Рис.2.30. Бокові вікна, які електровиставляються

Задні бокові вікна в салоні автомобіля Kombi виставляються вперед до 40 мм. Відкриття та закривання відбувається через кнопку на верхній стороні обшивки дверей водія.



Рис.2.31. Кондиціонер Climatic

Кондиціонер з механічним керуванням можна одержати для всіх варіантів моделей. Вручну можна встановлювати як температуру, так і потужність повітряних потоків. Як додаткову опцію можна одержати для салону автомобіля.

Рис.2.32. Підігрів сидіння водія

Сидіння та підлокітники сидіння можуть підігріватися. При цьому завжди є можливість у виборі між двома ступенями підігріву, які відмічені на панелі управління контрольними лампочками.

Рис.2.33. Радіо RCD 4001

Радіо з RDS-тюнером та CD-програвачем має в розпорядженні клавіатуру для управління телефоном, комбіновану індикацію, а також вхід для телефону та CD-чейнджера.

Рис.2.34. Радіо-навігаційна система RCD 5001

Система з кольоровим дисплеєм та навігаційною картою містить RDS-тюнер, DVD-програвач, клавіатуру для управління телефоном включаючи функцію записної книжки, комбінований показник, а також з'єднання для телефону та CD-чейнджера.

Рис.2.35. Датчик світла та дощу з інтервальним включенням склоочисника

Датчик дощу інтегрований в лобове скло в зоні дзеркала заднього огляду. Він управляється автоматично і частота руху склоочисника залежить від кількості опадів, також і переключення фар відбувається автоматично.

Рис.2.36. Цифровий тахограф (ЄС-контрольний прилад)



Використання приладів з цифровим тахографом для двох водіїв. Для Crafter у промисловому вантажному транспорті, допустима загальна вага якого або загальна маса автопоїзда перевищує 3,5 т.

Рис.2.37. Індикація зовнішньої температури

Цифрова індикація зовнішньої температури знаходиться на панелі приладів між тахометром та показником швидкості. Починаючи з чотирьох градусів цельсія відбувається звуковий сигнал, що робить уважним водія щодо можливості винекнення ожеледі на дорозі.

Рис.2.38. Парктронік

Ультрасенсори в передньому та задньому бамперах та контрольні лампочки на зовнішніх дзеркалах та на панелі приладів полегшують паркування завдяки оптичним та акустичним сигналам.

Рис.2.39. Електронна сигналізація

При незаконному проникненні в Crafter електронна сигналізація спрацьовує автоматично.



ОХОРОНА ПРАЦІ

1. Загальні положення для електрогазозварника

1.1. До виконання електрозварювальних робіт допускаються особи, які досягли 18-річного віку, визнані придатними для даної роботи медичною комісією, пройшли спеціаль-не навчання з безпечних методів і прийомів ведення робіт та мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІ.

1.2. Електрозварник ручного зварювання, якого приймають на роботу, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, при-йомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим, бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами за роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

1.3. До початку роботи безпосередньо на робочому місці електрозварник ручного зварювання повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт. Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструкту-вав.

1.4. Електрозварник, що приймається на роботу, після первинного інструктажу по-винен протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажу-вання під керівництвом досвідченого, кваліфікованого електрозварника ручного зварю-вання, який призначається наказом (розпорядженням) по дорожній організації.

1.5. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи електро-зварник повинен проходити:

-періодично, не рідше одного разу на квартал;

-при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

-у зв'язку з допущеним випадком травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.6. Електрозварник ручного зварювання повинен працювати у спецодязі та спецв-зутті, передбачених Типовими галузевими нормами: костюмі брезентовому або костюмі для зварника, рукавицях брезентових, черевиках шкіряних. На зовнішніх роботах взимку: куртці та брюках бавовняних на утеплювальній про-кладці, валянках.

1.7. Робочі місця повинні бути забезпечені інвентарними загородженнями, захис-ними та запобіжними пристроями, повинні мати достатнє освітлення. В разі потреби, ко-ристуватися справним переносним світильником напругою не вище 42 В, а при роботі в котлах, цистернах, колодязях - не вище 12 В. Освітленість робочого місця має бути не менша за 50 лк.

1.8. Електрозварник повинен протягом усього робочого дня тримати в порядку і чи-стоті робоче місце, не захаращувати проходи до нього матеріалами та конструкціями.

1.9. Забороняється проводити зовнішні електрозварювальні роботи на риштуван-нях під час грози, ожеледі, туману, при вітрі силою 15 м/сек і більше.

1.10. Електрозварювальну установку розміщувати так, щоб були забезпечені віль-ний доступ до неї, зручність і безпека при веденні робіт.

При одночасному використанні кількох зварювальних установок їх треба встановлювати не ближче 350 мм один від одної, а ширина проходів між ними повинна бути не менше 800 мм.

1.11. Електрозварювальну установку включати в електромережу тільки за допомо-гою пускового пристрою. Забороняється живити зварювальну дугу безпосередньо від силової та освітлюва-льної електромереж.

Довжина проводів між живильною мережею та пересувною установкою не повинна перевищувати 10 м. Кабель (електропроводку) слід розміщувати на відстані не менше 1 м від трубопроводів кисню та ацетилену.

1.12. Відстань від місця проведення електрозварювальних робіт до місця встанов-лення газогенератора, балонів з газом та легкозаймистих матеріалів повинна бути не ме-нша за 10 м.

1.13. Забороняється зберігати легкозаймисті матеріали та вибухонебезпечні речо-вини в приміщеннях для зварювання.

1.14. У закритих приміщеннях і всередині ємностей електрозварник повинен пра-цювати при наявності припливно-витяжної вентиляції.

Забороняється одночасна робота електрозварника і газозварника (газорізальника) всередині закритої ємності або резервуара.

1.15. Робочі місця при роботі кількох електрозварників в одному приміщенні слід обгороджувати світлонепроникними щитами (екранами) з вогнетривкого матеріалу, за-ввишки не менше 1,8 м.

1.16. Виконувати електрозварювальні роботи на висоті з риштувань та інших засо-бів підіймання дозволяється тільки після перевірки майстром їх міцності і стійкості, а також після вживання заходів, що попереджають спалахування настилів, падіння розплавленого металу і огарків електродів на працюючих або людей, які проходять поблизу. Забороняється використовувати випадкові опори.

1.17. Електрозварник, при потребі, повинен спускатися в траншеї (котловани) по приставних драбинах, переходити через канави і траншеї по перехідних містках.

1.18. Електродотримач має бути заводського виготовлення, легкий, забезпечувати надійне затиснення і швидку зміну електродів без дотику до струмоведучих частин і бути справний. Держак повинен бути виконаний з теплоізоляційного діелектричного матеріалу. Забороняється застосовувати електродо¬тримачі з підвідним проводом у держаку при силі струму 600 А та більше, а також ручний інструмент, що має:

-вибої, відколи робочих кінців;

-задирки та гострі ребра в місцях затискання рукою;

-тріщини та відколи на затилковій частині.

1.19. Забороняється протирати деталі перед зварюванням бензином або гасом.

1.20. Необхідно стежити, щоб руки, взуття та одяг були завжди сухі.

Загальні положення для слюсаря по ремонту автомобілів.

2.1. До самостійної роботи слюсарем по ремонту автомобілів (далі - слюсарем) допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли:

- попередній медичний огляд (при ухиленні від проходження медичних оглядів працівник не допускається до виконання трудових обов`язків);

- вступний інструктаж;

- навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;

- первинний інструктаж на робочому місці.

До роботи з електрифікованими інструментом і обладнанням допускаються слюсарі, які пройшли відповідне навчання і інструктаж, а також мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Виконання робіт, не пов`язаних з обов`язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.

2.2. Слюсар зобов`язаний:

2.2.1. Дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку.

2.2.2. Правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуттю і іншим засобам індивідуального захисту.

2.2.3. Негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров`ю людей.

2.2.4. Виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

2.3. Забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Палити дозволяється тільки в спеціально обладнаних місцях.

2.4. Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

- падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;

- падіння кузова автомобіля-самоскида при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;

- падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;

- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;

- рухомі частини вузлів і агрегатів;

- наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в`їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

- термічні фактори (пожежі при зливанні паливно-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);

- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);

- знижена температура повітря в холодний період року;

- недостатнє освітлення;

- ураження електричним струмом;

- незручна робоча поза;

- гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

2.5. Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. Згідно з ДНАОП 0.00-3.06-98 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту» слюсареві по ремонту автомобілів видаються:

- костюм віскозно-лавсановий (термін носіння - 12 місяців);

- черевики шкіряні (термін носіння - 12 місяців);

- берет (термін носіння - 12 місяців);

- рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

- окуляри захисні (до зносу).

При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту на оглядових ямах, підйомниках, естакадах додатково видається:

- каска будівельна (чергова).

При виконанні робіт з розбирання двигунів, транспортування, перенесення і промивки деталей двигунів та при роботі з етилованим бензином видаються:

- костюм віскозно-лавсановий (термін носіння - 12 місяців);

- фартух прогумований (термін носіння - 6 місяців);

- чоботи гумові (термін носіння - 12 місяців);

- рукавиці гумові (термін носіння - 6 місяців);

- рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

- окуляри захисні (до зносу).

При виконанні зовнішніх робіт узимку, а також у приміщеннях при температурі в них, нижчій за допустиму, додатково видаються:

- куртка бавовняна на утеплювальній прокладці (термін носіння - 36 місяців);

- брюки бавовняні на утеплювальній прокладці (термін носіння - 36 місяців).

Роботодавець зобов`язаний замінити або відремонтувати спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що прийшли в непридатність, до закінчення встановленого терміну носіння по причинах, які не залежать від працівника.

2.6. При захворюванні або травмуванні як на роботі, так і поза нею необхідно повідомити про це керівника і звернутися в лікувальний заклад.

2.7. При нещасному випадку потрібно надати допомогу потерпілому відповідно до інструкції по наданню долікарської допомоги, викликати працівника медичної служби. Зберегти до розслідування обстановку на робочому місці такою, якою вона була в момент випадку, якщо це не загрожує життю і здоров`ю присутніх і не призведе до аварії.

2.8. При виявленні несправності обладнання, пристосування, інструмента повідомити про це керівника. Користуватися і застосовувати в роботі несправні обладнання і інструменти забороняється.

2.9. Виконуючи трудові обов`язки, слюсар зобов`язаний дотримуватися наступних вимог:

- ходити тільки по встановлених проходах, перехідних містках і майданчиках;

- не сідати і не спиратися ліктем на випадкові предмети і огорожі;

- не підійматися і не спускатися бігом по сходових маршах і перехідних містках;

- не торкатися до електричних проводів, кабелів електротехнічних установок;

- не усувати несправності в освітлювальній і силовій мережі, а також пускових пристроях;

- не знаходитися в зоні дії вантажопідйомних машин.

2.10. Звертати увагу на знаки безпеки, сигнали і виконувати їх вимоги. Заборонюючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати - працюють люди!" має право зняти тільки той працівник, який його встановив. Забороняється включати в роботу обладнання, якщо на пульті управління встановлений заборонюючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати - працюють люди!".

2.11. При пересуванні по території необхідно дотримуватися наступних вимог:

- ходити по пішохідних доріжках, тротуарах;

- переходити залізничні шляхи і автомобільні дороги у встановлених місцях;

- при виході з будівлі пересвідчитися у відсутності транспорту, що рухається.

2.12. Для питва потрібно вживати воду з сатураторів, обладнаних фонтанчиків або питних бачків.

2.13. Приймати їжу слід в обладнаних приміщеннях (столовій, буфеті, кімнаті прийому їжі).

2.14. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктаж



висновок

Електродугове зварювання - технологічний процес отримання нероз'ємних з'єднань, при якому нагрів та плавлення металу здійснюється дуговим розрядом, який виникає між зварювальним електродом та виробом, що зварюється.

Дуга - потужний стабільний розряд електрики в іонізованій атмосфері газів та парів металу. Іонізація дугового проміжку відбувається під час запалювання дуги та безперервно підтримується в процесі її горіння.

Вид з'єднання деталей при зварювальних роботах характеризується видом зварювального шва. Основними видами швів є стикові, кутові, таврові і внапуск. Конструктивні елементи різних видів швів регламентовані стандартом і в залежності від товщини зварюваних деталей і формою підготовлених кромок кожен вид шва має своє умовне позначення.

Кабіна - це частина транспортного засобу чи іншої машини, в якій при керуванні працює водій.

До кузова вантажного автомобіля відносяться кабіна для водія і одного-двох (у залежності від ширини кабіни) пасажирів, капот, облицювання, крила передніх коліс, бризговики задніх коліс і платформа для вантажу, що може мати різну конструкцію в залежності від перевезеного вантажу.

Догляд за кузовом автомобіля полягає в його митті, утриманні в чистоті оббивки, пофарбованих і хромованих поверхонь та своєчасному мащенні тертьових і схильних до корозії частин. Сукняні подушки та спинки сидінь слід очищати пилососом або щіткою, оббивку зі шкірозамінника - промивати мильною теплою водою, а потім протирати насухо м'якою ганчіркою або замшею. Кращий захист оббивки сидінь - застосування чохлів із тканини.



список використаних джерел

1. Зварювальне устаткування. Каталог-довідник, ч. 1--3. - К., 1992

2. Бельфор М. Г., Патон В. Е., Устаткування для дугового і жужільного зварювання і наплавлення, М., 1984;

3. Гитлевич А. Д., Етингоф Л. А., Механізація й автоматизація зварювального виробництва, М., 1982;

4. Севбо П. І. Комплексна механізація й автоматизація зварювального виробництва. - К., 1984;

5. Чвертко А. І., Тимченко В. А., Установки і верстати для електродугового зварювання і наплавлення. - К., 1999.

6. В.Ф. Кисляков, В. В. Лущик “Будова й експлуатація автомобілів” (229-268 ст., 385-387 ст.).

7. В.М. Кленнихов, Н.М. Шльин “Автомобиль” (320-321 ст.).

8. В.П. Фоминих, А.П. Яковлев “Ручная дуговая сварка” (27-29 ст.).

9. В.М. Семенов “Работа на тракторе” (219-224 ст.).

10. Крамаренко Г.В., Барашков И.В. Техническое обслуживание автомобилей. М.: Транспорт, 1982.

11. Кузнецов Ю.М. Охрана труда на авторемонтных предприятиях. М.: Транспорт, 1990.

12. Семенов Н.В. Техническое обслуживание и ремонт автобусов. М.: Транспорт, 1987.

Размещено на Allbest.ru

...