Особливості операторської діяльності штурманів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

по дисципліні: «Виробнича діяльність операторів екстремальних видів діяльності»

на тему: «Особливості операторської діяльності штурманів»

Гаврилюк Є.Ю.

Київ - 2014

Зміст

Вступ

1) Особливості діяльності штурмана

2) Ефективніть роботи та надійність штурманів

3) Проблема формування професійної надійності штурмана і шляхи її рішення

4) Ефективність методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах

Висновки

Список використано літератури

Вступ

За даними численних досліджень і практики експлуатації повітряних суден найбільш актуальною проблемою сьогоднішнього дня є проблема безпеки польотів. Близько 90 % всіх аварій і катастроф пов'язані, головним чином, з людським фактором, який визначає надійність особливо складної ергатичної системи “льотчик - літак - середовище”. Основна причина - недосконалість професійної підготовки льотного складу.

Найбільшу кількість помилкових дій (до 60%) допускає командир повітряного судна і другий пілот, основними з яких є недостатня стійкість професійних знань, навичок і умінь в екстремальних умовах. Саме в цьому напрямку за останні 20-25 років був зроблений стратегічний науковий пошук шляхів підвищення професійної надійності пілотів.

Однак, в склад багатомісних літаків, що здійснюють трансконтинентальні польоти, включені й інші члени екіпажа - штурман, бортінженер і бортрадист. За даними літературних джерел і наукових досліджень встановлено, що біля 30-35% із загальної кількості помилкових дій льотного складу приходиться на штурмана.

На жаль, дослідженням, які присвячені підвищенню надійності діяльності штурмана в екстремальних умовах польоту, приділялося в 5-6 разів менше уваги, ніж для пілотів. Що ж стосується педагогічних робіт, то практично не було проведено жодного дослідження в цьому напрямку.

Актуальність дослідження обумовлена практикою експлуатації повітряних суден транспортної і військової авіації, і вимагає пошуку шляхів формування професійної надійності штурмана, особливо в умовах підвищеної екстремальності. Відсутність методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах підкреслює актуальність досліджуваної проблеми.

1) Особливості діяльності штурмана

Штумрман (нід. stuurman, від stuur -- кермо і man -- людина) -- фахівець із водіння надводних кораблів, літаків, або підводних човнів, батискафів та деяких інших транспортних засобів.

На посаду штурмана призначаються особи з досвідом морської або льотної справи, офіцери у військовому флоті. На кораблях штурман зазвичай прокладає курс руху, визначає положення судна, обчислює переміщення і зазначає пересування на карті, а також стежить за справною роботою навігаційних приладів. У торгівельному флоті штурман виконує обов'язки помічника капітана і є фахівцем з водіння судна.

Головне завдання штурмана полягає в тому, що він вказує пілоту напрямок польоту, контролює безпечний і точний політ літака згідно із запланованими маршрутом та висотою; у будь-який час визначає місцеперебування повітряного лайнера і забезпечує його прибуття до визначеного пункту у призначений термін.

Використовуючи різні бортові та наземні засоби і орієнтири, штурман вирішує завдання навігації, її суть полягає у безпечному виведенні літака в задану точку простору у визначений час з потрібною швидкістю за встановленою програмою польоту траєкторією. Основна умова успішного вирішення завдань навігації - збереження орієнтування в польоті, оскільки, не знаючи, де знаходиться літак у даний момент часу, не можна вивести його в заданий пункт, тобто не можна продовжити цілеспрямований політ.

Робота штурмана починається ще на землі. Він розраховує і вводить у бортовий навігаційний комплекс програму польоту. Потім під час польоту за допомогою навігаційних засобів періодично визначає просторово-часові координати літака, а також різні навігаційні параметри руху - справжню та шляхову швидкості польоту, швидкість вітру, курс, шляховий кут, висоту польоту і вертикальну швидкість.

За показниками різних навігаційних приладів штурман визначає розбіжність поточних параметрів польоту і координат літака із заданими значеннями, виробляє необхідні рекомендації і ведає їх командирові. Частина навігаційної інформації надходить безпосередньо в систему управління літака. Число параметрів та елементів управління, з якими працює в польоті штурман, складає кілька десятків, а на окремих повітряних трасах - навіть сотень. Це вимагає від нього не лише глибоких теоретичних знань, та й інших навичок із літаководіння, що досягається регулярним тренуванням і досвідом роботи.

Крім зазначених основних завдань, штурман у польоті вирішує й інші, окремі питання навігації, до яких належать:

· спостереження за повітряною і метеорологічною обстановкою за маршрутом задля запобігання зіткнення літака з різними перешкодами у повітрі і на землі, обхід грозових центрів, смерчів, зон високої турбулентності, струйних течій;

· передача інформації службі управління повітряним рухом про проліт кордонів районів диспетчерських служб, про погодні умови на трасі та інших даних;

У роботі штурмана важливі швидкість і точність сприйняття інформації приборів, гарне орієнтування у просторі, логічне мислення, вміння приймати правильні рішення, особливо в умовах нестачі часу й інформації. Твердість, наполегливість, рішучість і сміливість у діях, висока емоційна стійкість, ініціативність, самокритичність - ось далеко не повний перелік вольових рис характеру, притаманних штурману. Гарні обчислювальні здібності й навички, розвинута оперативна, довгочасова і зорова пам'ять, стійка увага з широким її розподіленням і переключенням, здатність до вирішення проблемних завдань багато в чому визначають успішну роботу штурмана.

2) Ефективніть роботи та надійність штурманів

Аналіз авіаційних подій і помилкових дій, скоєних з вини штурманів показав, що в основі лежить недостатній рівень професійних знань, навичок, умінь та професійно важливих якостей (емоційна стійкість, якість уваги, якість пам'яті, здатність прогнозувати розвиток ситуації, здатність працювати в ліміті і дефіциті часу, здійснювати комунікацію діяльності, стійкість розумової діяльності, просторове орієнтування, здатність переробляти додаткову інформацію на фоні основної діяльності і т.д.).

Варто підкреслити, що професійна надійність штурманів в значній мірі залежить від професійно важливих якостей, які і визначають стійкість інтелектуальної діяльності в екстремальних умовах польоту.

Таким чином, в основі професійної надійності штурмана лежить високий рівень теоретичної підготовки, що складає основу професійного мислення і професійно важливі якості, які визначають діяльність штурмана в екстремальних умовах.

Слід зазначити, що за результатами наявних досліджень (В.Г. Кодола, М.О. Кобельков, Є.І. Шеришев та інші) для формування професійної надійності необхідно адаптувати теоретичні знання до умов близьких до реальної льотної діяльності штурманів (тренажерній підготовці).

Однак, теоретична підготовка (яка проводиться тільки в рамках аудиторних занять), за відсутністю цілісності у підготовці штурмана, з великими психолого-педагогічними труднощами адаптується до умов моделювання реальної льотної діяльності (тренажерній підготовці), на що вказує теорія і практика льотного навчання. Це приводить до умов, коли професійний інтелект штурмана не може бути реалізований в екстремальних умовах, бо не розроблені цілі, задачі, принципи, зміст, методи, форми організації, технічні засобів навчання, критерії і методи оцінки такої підготовки.

Незважаючи на великі успіхи, досягнуті в теоретичній і тренажерній підготовці штурманів, усе активніше заявляє про себе факт відсутності спеціальної методики підготовки штурмана, що зв'язує в єдину систему теоретичну і тренажерну підготовку, а отже негативно відбивається на професійній надійності штурманів.

Варто також вказати на те, що на штурмана, як і на інших членів екіпажа, впливає ціла низка негативних факторів польоту (можлива гіпоксія, акселераційні перевантаження, вестибулярні розлади, вібрація, монотонія, фактори психологічної несумісності, стомлення, шуми та інші), що дестабілізують професійну діяльність (збір суперечливої приладової інформації, її обробка, побудова концептуальної моделі образа діяльності і видача необхідної інформації командиру повітряного судна).

Викладене гіпотетично передбачає досягнення ефективності діяльності штурмана при взаємозв'язку двох видів підготовки (теоретичної і тренажерної), створюючи тим самим психолого-педагогічні умови.

Дослідженнями доведено, що надійність професійної діяльності забезпечується таким комплексом знань, навичок та умінь.

Знати:

· проблеми безпеки польотів та шляхи їх вирішення;

· теорію та практику образу польоту;

· методи роботи в різних варіантах інформаційного поля;

· методи роботи в умовах ліміту та дефіциту часу;

· методи роботи в умовах впливу стресу.

Мати навички:

· виконання польотів в простих та складних метеоумовах;

· виконання польотів с відмовами пілотажно-навігаційних приборів та систем літака;

· виконання польотів в різних варіантах інформаційного поля, умовах ліміту та дефіциту часу;

· виконання розрахунків відходу на запасний аеродром при мінімальних значеннях погоди та стану аеродрому.

Уміти:

· виходити зі складних екстремальних ситуацій, пов'язаних з погодними умовами, з труднощами, обумовленими станом радіотехнічних засобів та відмовами пілотажно-навігаційних приборів та систем літака;

· при роботі в різних варіантах інформаційного поля передавати командиру повітряного судна для прийняття та реалізації рішення тільки конкретизовану й адресну інформацію, пов'язану зі штурманським забезпеченням польоту;

· визначать стратегію і тактику по виробленню гіпотез, прийняття та реалізації рішення, забезпечувати командира повітряного судна тільки конкретною та точною інформацією;

· працювати в ліміті та дефіциті часу в різних варіантах інформаційного поля, та в умовах впливу стресу.

3) Проблема формування професійної надійності штурмана і шляхи її рішення

У першому розділі "Проблема формування професійної надійності штурмана і шляхи її рішення" проведено аналіз безпеки польотів, який показав, що з людським чинником пов'язано 90 % аварій, катастроф, передумов до льотних подій. Близько 30% з них відбувається через зіткнення справних літаків з височинами і втратою просторового орієнтування. Основна причина помилкових дій - недосконалість професійної підготовки штурмана.

Помилкові дії штурмана обумовлені низьким рівнем професійних знань, навичок, умінь та професійно важливих якостей (емоційна стійкість, якості уваги, якості пам'яті, здатність прогнозувати розвиток ситуації, здатність працювати в ліміті і дефіциті часу, здійснювати комунікацію діяльності, стійкість розумової діяльності, просторове орієнтування, здатність перероблювати додаткову інформацію на фоні основної діяльності і т.д.). штурман професійний екстремальний навчання

Вивчення помилкових дій і особливостей професійної діяльності штурманів показало, що в основі професійної надійності штурмана лежать високий рівень теоретичної підготовленості, який складає основу професійного мислення, і професійно важливі якості, що визначають діяльність штурмана в екстремальних умовах.

Аналіз наукових досліджень і практики експлуатації повітряних суден показав, що для формування професійної надійності необхідно розробити методику професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах, яка дозволить адаптувати теоретичні знання штурманів до умов близьких до реальної льотної діяльності (тренажерній підготовці).

Однак, не дивлячись на інтенсивне наукове супроводження, у даний час не обґрунтовані і не визначені етапи підготовки, засоби підготовки, розподіл засобів підготовки по етапах, мета і задачі підготовки, немає цільових настанов, що визначають її сутність, не розроблені і не обґрунтовані задачі, у яких згадувалося би поняття професійна надійність. Відсутні критерії і методи оцінки професійної надійності.

Встановлено, що розробку методики необхідно вести з урахуванням психологічних особливостей професійної діяльності штурманів в очікуваних і екстремальних умовах (в умовах ліміту і дефіциту часу, в умовах впливу стресу, у різних умовах наповнення інформаційного поля та ін.) і психологічної класифікації відмов систем і устаткування повітряного судна.

Для розробки методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах необхідно вирішити ряд організаційно-технологічних (етапи підготовки, засоби підготовки, розподіл засобів підготовки по етапах, мета, задачі) і дидактичних задач (принципи, зміст, методи і форми навчання, технічні засоби навчання, критерії і методи оцінки).

Методика професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах базується на сучасних психолого-педагогічних теоріях:

· системної організації процесу навчання;

· керування процесом навчання;

· оптимізації процесу навчання;

· поетапного формування розумових дій;

· теорії проблемного навчання;

· теорії ігор;

· теорії діяльності й особистості.

4) Ефективність методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах

Для проведення експерименту з числа штурманського складу, що проходять переучування з літаків другого класу на літаки першого класу було сформовано дві групи: контрольна й експериментальна. Комплектування груп здійснювалося таким чином, щоб досліджувані до початку формуючого педагогічного експерименту мали вірогідно однаковий рівень спеціальної теоретичної підготовленості, інтелектуальних здібностей, фізичного розвитку, оцінки професійно - психологічного добору, віку, а також стажу і кількості годин нальоту.

Як показав аналіз формуючого педагогічного експерименту, заняття за пропонованою нами методикою в експериментальній групі сприяли вдосконаленню професійно важливих якостей (швидкість сприйняття інформації, оперативна пам'ять і мислення, здатність переключати і розподіляти увагу, здатність переробляти додаткову інформацію на тлі основної діяльності, емоційна стійкість), що відобразилось в достовірному зменшенні часу виконання контрольного психофізіологічного тесту (t=5,03 при Р>0,999) досліджуваними експериментальної групи, що також достовірно краще заключних показників контрольної групи (t=2,21 при Р>0,95).

Так, після формуючого педагогічного експерименту у досліджуваних експериментальної групи недоліки у виконанні психофізіологічного тесту не відзначалися. А в контрольній групі (після проходження навчання по традиційній програмі) були відзначені поліпшення лише по зчитуванню цифрової інформації, що на наш погляд і вплинуло на достовірне зменшення часу виконання тесту (t=2,29 при Р>0,95).

Однак, відзначені вище недоліки залишилися тими ж. Це свідчить про те, що у випробуваних контрольної групи рівень оперативної пам'яті і процесів мислення, здібності переключати і розподіляти увагу, здібності переробляти додаткову інформацію на фоні основної діяльності та емоційної стійкості після проходження навчання за традиційною методикою залишився на тому ж рівні.

Також встановлено, що заняття за пропонованою нами методикою сприяли підвищенню рівня знань, навичок і умінь, які лежать в основі професійної підготовленості і визначають надійність діяльності оператора, що виразилося у достовірно більш високій оцінці (t=2,67 при Р>0,98, t=5,00 при Р>0,999, t=2,54 при Р>0,98, t=3,75 при Р>0,999 відповідно по етапах польоту) за виконане польотне завдання досліджуваними експериментальної групи в порівнянні з контрольної.

При аналізі виконаних польотних завдань випробуваними контрольної групи було виявлено такі помилки:

на етапі зльоту - при введенні відмови яка викликає стрес-реакцію, випробувані в 52% випадків довгий час (до 5 хвилин) не могли прийняти рішення. У 20% прийняте рішення було невірне, в наслідок чого літак значно відхилявся від лінії заданого шляху;

на етапі польоту по маршруту - відмова (складна для виявлення) залишалась непоміченою (у 24% випадків) чи була неправильно ідентифікована (у 36% випадків), і як наслідок - відхилення повітряного судна від маршруту і повна втрата просторового положення повітряного судна;

на етапі заходу на посадку - досліджувані контрольної групи в 20% випадків пізно виявляли відмову (складна для реалізації), у 8% - відмова була неправильно розпізнана, у 24% - порядок дій був неправильним і 20% бездіяли. Це приводило до того, що досліджувані не витримували встановлені схеми зниження для заходу на посадку;

на етапі посадки - при введенні відмови яка викликає стрес-реакцію, випробувані в 60% випадків не могли прийняти рішення, у 24% прийняте рішення було неправильним. При цьому літак значно відхилявся від лінії заданого шляху, після чого було необхідно “уходити” на друге коло (повторний захід).

Досліджувані ж експериментальної групи, в 92% випадків відмови ідентифікували вчасно, а прийняті рішення (у 80% випадків) і порядок дій (у 76% випадків) були правильними. При цьому відхилення навігаційних елементів у 96% були незначними, що не впливало на безпеку та ефективність польоту. Даний факт говорить про більш високу надійність сформованих професійних знань, навичок і умінь.

Аналіз отриманих результатів показав, що заняття за пропонованою методикою також сприяли позитивному впливу на рівень “психофізіологічної оплати” професійної діяльності випробуваних експериментальної групи в польоті за рахунок вироблення необхідної для льотної діяльності психофізіологічної стійкості, яка визначає надійність професійної діяльності. Так, досліджувані експериментальної групи мають достовірно кращі значення (при Р від 0,95 до Р>0,999) частоти серцевих скорочень, хвилинного обсягу подихів, частоти подихів, психофізіологічних резервів, проби “емоційний піт”.

Слід зазначити, що більш високі значення частоти серцевих скорочень, хвилинного обсягу подихів, кількості дихальних рухів і емоційного поту у досліджуваних контрольної групи в порівнянні з експериментальною групою були зареєстровані ще перед стартом. Це говорить про тривожно - збуджений стан, у якому знаходились досліджувані контрольної групи перед польотом. У такому стані знижується психологічна готовність до майбутнього польоту і зростає кількість помилкових дій і рішень. Це обумовлено тим, що у досліджуваних експериментальної групи була сформована психологічна готовність до самих екстремальних ситуацій і до дій при їхньому виникненні.

Висновки

Вивчення особливостей професійної діяльності штурманів показало, що в основі їх професійної надійності лежить високий рівень вимог до теоретичної підготовки, що складає основу професійного мислення та професійно важливі якості, що визначають професійну надійність діяльності штурмана в екстремальних умовах.

Встановлено, що значна частина (близько 30%) всіх авіаційних подій і катастроф відбувається через втрату просторового орієнтування і зіткнення справних літаків з височинами, що лежить в основі професійної компетенції штурмана. Основна причина помилкових дій криється в низькому рівні професійної підготовки штурмана, яка обумовлена недостатнім рівнем професійних знань, навичок, умінь і професійно важливих якостей (емоційна стійкість, якості уваги, якості пам'яті, здатність прогнозувати розвиток ситуації, здатність працювати в ліміті і дефіциті часу, здійснювати взаємодію в складі екіпажу, стійкість розумової діяльності, просторове орієнтування, здатність переробляти додаткову інформацію на фоні основної діяльності і т.д.).

Аналіз наукових досліджень та практики експлуатації повітряних суден показав, що для формування професійної надійності штурмана необхідно адаптування теоретичних знань до умов близьких до реальної льотної діяльності штурманів.

Таким чином, назріла гостра потреба розробки методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах з використанням засобів теоретичної та тренажерної підготовки.

Розробку методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах необхідно вести з урахуванням психологічних особливостей професійної діяльності штурманів в очікуваних та екстремальних умовах, з урахуванням психологічної класифікації відмов систем та устаткування повітряного судна. Для розробки методики необхідно вирішити також ряд організаційно-технологічних задач. Однак, у даний час не обґрунтовані і не визначені етапи і періоди підготовки, засоби підготовки, розподіл засобів підготовки по етапах, не розроблені і не обґрунтовані мета і задачі, у яких би згадувалося поняття “професійна надійність”. Відсутні критерії і методи оцінки професійної надійності.

Відсутність зазначеної методики перешкоджає вирішенню проблеми безпеки польотів, яка обумовлена професійною діяльністю штурманів повітряних суден.

Список використаної літератури

1. Селезньов О.В. Психофізіологічна підготовка курсантів-штурманів у період первісного льотного навчання. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск V , частина І, 2000, С.77-81.

2. Селезньов О.В. Проблема формування професійної надійності штурманів і шляхи її вирішення. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: спеціальний випуск VІ, 2002, С.81-95.

3. Селезньов О.В. Теоретичні посилки для розробки психолого-педагогічних умов підвищення професійної надійності штурмана. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск VІІ, 2002, С.48-53.

4. Макаров Р.М. Пухальська Г.А. Селезньов О.В. Діагностика психофізіологічних і фізичних якостей при пролонгованому професійно-психологічному відборі. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск VІІ, 2002, С.15-25.

5. Селезньов О.В. Професіограма авіаційного штурмана як системоутворюючий фактор професійного навчання. Видавництво УІПА. Вип.3. Харків: Проблеми інженерно - педагогічної освіти, 2002, С.166-172.

6. Макаров Р.М. Пухальська Г.А. Селезньов О.В. Становлення професійно - психологічного відбору в системі навчання фахівців складних професій. Видавництво УІПА. Вип.3. Харків: Проблеми інженерно - педагогічної освіти, 2002, С.156-160.

7. Селезньов О.В. Структура і зміст методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск VІІІ, 2003, С.67-80.

8. Селезньов О.В. Організація та методи експериментальних досліджень ефективності методики професійної підготовки курсантів-штурманів до дій в екстремальних умовах. Видавництво ДЛАУ, Наукові праці академії: випуск VІІІ, 2003, С.100-107

Размещено на Allbest.ru