Діяльність ПАТ "Одесавтотранс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика підприємства

2. Структура організації підприємства

3. Режим роботи підприємства

4. Характеристика потреби населення в перевезеннях

5. Методи обстеження пасажиропотоків

6. Організація перевезення пасажирів

6.1. Законодавча база

6.2 Перевезення пасажирів на підприємстві

7. Графік роботи водіїв

8. Стан охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища

Вступ

Вже на ранніх етапах розвитку людини суспільні відносини вимагали об'єднання людей у часі і просторі для ефективного здійснення процесів виробництва, споживання матеріальних і культурних цінностей, наукової, суспільно-політичної, військової, навчальної та іншої діяльності. Так виникли населені пункти. З часом територіальне розширення населених пунктів вступило в суперечність з необхідністю швидкого переміщення людей від місця проживання до місця тимчасового перебування. Дозвіл цього протиріччя забезпечив міський пасажирський транспорт

Пасажирський транспорт - частина єдиної транспортної системи. Сучасний пасажирський транспорт забезпечує перевезення людей, їх ручної поклажі та багажу в різних видах сполучення. Перевезення людей можуть здійснюватися як на професійній основі, так і самостійно громадянами в особистих (побутових) цілях. Такі перевезення можуть бути комерційними і некомерційними. Комерційні перевезення виконуються перевізником з метою отримання економічного результату (вигоди) і поділяються на перевезення транспортом загального користування і технологічні перевезення. Некомерційні перевезення виконуються громадянами з метою задоволення особистих (побутових) потреб, а також організаціями в інтересах державної або муніципальної служби (перевезення військовослужбовців, міліціонерів, чиновників тощо).

Автомобільний транспорт як один з видів наземного транспорту отримав найбільше поширення і займає провідне становище в перевезеннях пасажирів.

Економічна і соціальна роль пасажирського транспорту полягає в наданні послуг з перевезення пасажирів, їх ручної поклажі та багажу шляхом задоволення потреби людей в перевезеннях. Пасажирський транспорт відноситься до сфери послуг населенню.

Людина може здійснювати необхідні пересування пішки або з використанням засобів транспорту. Транспорт слід розглядати як своєрідний «підсилювач» здібності людей до пересування.

Підвищення швидкості руху транспортних засобів розширює так званий радіус доступності - відстань, на яке доцільно проводити переміщення по сукупності обмежень соціального, економічного, медико-фізіологічного, психологічного та іншого характеру. Заощаджений час використовується людьми для відпочинку, розвитку особистості, отримання додаткового заробітку, виховання дітей і особисто і соціально значущих цілей.



1 Загальна характеристика підприємства

Назва підприємства: ПАТ «Одесавтотранс»;

Місцезнаходження підприємства:

Адреса офісу: Україна, м. Одеса, вул.Транспортна,5;

Адресатранспортного відділу: Україна, м. Одеса, вул. Колонтаївська (Автовокзал Одеса), буд. 58;

Основні напрямки діяльності підприємства:

· організація пасажирських перевезень за міжміськими маршрутами;

· організація пасажирських перевезень за приміськимимаршрутами.

Історія заснування ПАТ «Одесавтотранс»:

Згідно приказу Міністерства транспорту України від 11.05.1994 р. № 236 «О заснуванні Державного підприємства «Одесавтотранс» було засновано Держане підприємство «Одесавтотранс» шляхом об'єднання наступних підприємств та підрозділів:

· Одеське обласне підприємство автобусних станцій 15199;

· Одеський центр «Економінформ»;

· Мале державне підприємство «Автотранспроекттехніка»;

· Одеський виробничо-технічний вузол зв'язку 15194;

· Одеське транспортно-експедеційне підприємство 15196;

· Одеське ремонтно-будівне підприємство;

· Одеський облавтоучкомбінат;

· Овідіопольська автотранспортна ділянка;

· Підсобне сільське господарство «Хаджибей»

· Підрозділи апарату Одеського територіально-виробничого об'єднання автотранспорту.

Згідно приказу Регіонального відділу Фонду державного майна України по Одеській області від 31.05.1995 р. № 657 Державне підприємство «Одесавтотранс» в результаті приватизації було перетворено в Відкрите акціонерне товариство «Одесавтотранс».

Як слідує з повідомлення Приморської РГА від 31.05.2002 р. о відміні державної реєстрації суб'єкту підприємницької діяльності юридичної особи була анульована реєстрація Одеського обласного державного підприємства автобусних станцій 15199 у зв'язку з входженням у склад ВАТ «Одесавтотранс». Правонаступником Одеського обласного державного підприємства автобусних станцій 15199 згідно цьому повідомленню являється ВАТ «Одесавтотранс» Згідно додатку к листу Регіонального відділу Фонду держмайна України по Одеській області від 09.04.1999 р. №1/1184 будівля АВ «Одеса» перейшло у власність ВАТ «Одесавтотранс».

В 2002 році на базі філіалу ВАТ «Одесавтотранс» було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське обласне об'єднання автобусних станцій». Зареєстрованим Установчим договором цього підприємства підтверджується, що будівля автовокзалу, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська,58, внесено до статутного капіталу ТОВ «Одеське обласне об'єднання автобусних станцій.

Відкрите акціонерне товариство «Одесавтотранс» перейменовано з 24.02.2011р. в Публічне акціонерне товариство «Одесавтотранс». Підстава: Протокол Загального зібрання учасників ВАТ «Одесавтотранс» від 22.02.2011р.



2. Структура організації підприємства

Під організаційною структурою управління розуміється упорядкована сукупність ланок управління та зв'язків між ними. Елементами організаційної структури є служби, групи та працівники, що виконують різні функції (Рисунок. 1).

Рисунок1 -Структура ПАТ «Одесавтотранс»

Головним на підприємстві є директор ПАТ. Він очолює ПАТ, слідкує за процесом надання послуг, роботою начальників та їх підрозділами. Проводить найбільш складні і відповідальні операції. Відповідає юридично перед державою. Має право управляти фірмою та працівниками на свій розсуд.

Заступники генерального директора забезпечують безперебійну роботу підприємства.Координує діяльність підпорядкованих йому підрозділів. Вживає заходівщодо забезпечення організації необхідним обладнанням і матеріалами.

Головний бухгалтер здійснює, виходячи з Положення про головних бухгалтерів, організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства і контроль за економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Забезпечує організацію обліку та звітності на підприємстві. Здійснює контроль за дотриманням оформлення первинних та бухгалтерських документів. Бере участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Головний механік координує роботу майстрів. Організовує роботу, пов'язану з експлуатацією транспортних засобів.

Інженер відділу кадрів веде облік особового складу підприємства і встановлену документацію щодо кадрів. Оформляє прийом, переклад і звільненняпрацівників відповідно до трудового законодавства, інструкціями і наказами.

Інженер безпеки руху та охорони праці здійснює контроль за дотриманням напідприємстві чинного законодавства, інструкцій, правил, норм піт охорони праці та техніки безпеки, стежить за наданням працівникам встановлених пільг і компенсації за умовами праці.

Юрист розробляє або бере участь у розробці документів правового характеру. Здійснює методичне керівництво правової роботи на підприємстві. Готує матеріал про розкрадання, розтрати, нестачі. Аналізує і узагальнює результатирозгляду претензій судових і арбітражних справ. Бере участь у роботі з укладення господарських договорів, а також у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованості.

Бухгалтерія здійснює матеріальний облік майна організації, виконує операції згрошовими засобами, враховує рух квиткової продукції і бланківсуворої звітності, взаємодіє з відділом збору доходів приоприходженні та інкасації виручки;

Відділ безпеки дорожнього руху проводить систематичні роботи, спрямовані на ліквідацію або попередження причин, що сприяють виникненню різних дорожньо-транспортних пригод.

Відділ кадрів займається організацією роботи щодо забезпечення фірми кадрами робітників, фахівців і службовців необхідних спеціальностей і кваліфікацій відповідно до планів з праці і заробітної плати, їх вивчення, розстановка, підготовка і виховання.

Економічний відділ. Основними завданнями економічного відділу є економічне планування й аналіз економічного стану підприємства та формування цінової політики підприємства.

Технічний відділ. Основними завданнями технічного відділу є якісний і вчасний ремонт устаткування підприємства та підтримка парку устаткування підприємства в робочому стані.

Транспортний відділ є основним структурним виробничим підрозділом ПАТ. Основні завдання - організовувати перевезення пасажирів, забезпечити виконання встановленого (по клієнтурі та номенклатурі) плану перевезень при найбільш ефективному використанні рухомого складу (Рисунок 2).

Рисунок 2 - Структура транспортного відділу

Заступник директора ПАТ «Одесавтотранс» по транспортному відділу очолює транспортний відділ підприємства, забезпечує ефективну роботу у напрямку перевезення пасажирів. Заступник директора по експлуатації підпорядковується директору ПАТ «Одесавтотранс».

Начальник автоколони в табелі водіїв планує вихід автобусів на лінію, відповідно до планів виходу автомобілів на маршрутта контролює запланований процес.

Пасажирська група займається вивченням пасажиропотоків та пасажирообігу, стану кінцевих зупинок. Вона приймає замовлення (заявки) на перевезення пасажирів, використання автомобілів на основі погодинних тарифів, складає зведений добовий оперативний план перевезень.

Диспетчерська група займається оперативним (змінно-добовим) плануванням перевезень, випуском рухомого складу на лінію і його прийомом при його поверненні з лінії, оперативним керівництвом роботи рухомого складу на лінії, складанням змінно-добового звіту про випуск рухомого складу на лінію, складанням добового звіту про роботу рухомого складу, оперативним аналізом виконання плану перевезень пасажирів (по клієнтурі та номенклатурі).

Обліково-контрольна група виконує первинну обробку подорожніх листів та інших транспортних документів і здійснює оперативний облік виконання плану перевезень пасажирів (по клієнтурі та номенклатурі, по колонам, бригадам та окремим водіям).



3. Режим роботи підприємства

Час початку та кінця щоденної роботи передбачені правилами внутрішнього розпорядку та графіками змінності у відповідності з діючим законодавством України.

Тривалість перерви у роботі між змінами повинна бути не менше подвійної тривалості часу роботи у попередній зміні, включаючи час обідньої перерви. Скорочений робочий день встановлюється для працівників та службовців віком від 16 до 18 років тривалістю 36 годин на тиждень, а від 15 до 16 років - 24 години на тиждень.

Режим роботи ПАТ «Одесавтотранс»:

- Понеділок:з 8:00 до 17:00, обідня перерва 12:00-13:00

- Вівторок:з 8:00 до 17:00, обідня перерва 12:00-13:00

- Середа:з 8:00 до 17:00, обідня перерва 12:00-13:00

- Четвер:з 8:00 до 17:00, обідня перерва 12:00-13:00

- П'ятниця:з 8:00 до 17:00, обідня перерва 12:00-13:00

- Субота та неділя - вихідні дні.



4. Характеристика потреби населення в перевезеннях

В житті людини є потреба в будинку, місті роботи, освіта, культурно-побутові потреби та відпочинку. В одному місті ці потреби не концентрується і для цього потрібно пересуватись.

Пересування є переміщення від дверей пункту відправлення до дверей пункту призначення. Переміщення бувають простими, складними, пішохідним, транспортними і складають ланцюг пересувань.

В простих переміщення використовується піший хід, а в складних пішохідні і транспортні переміщення з пересадками.

Інтенсивність пересувань кількісно виражають показником і називається рухомістю населення.

У загальному випадку рухомість це кількість пересувань однієї людини за рік.

Розрізняють транспортну, пішохідну, потенціальну, латентну, фактичну, реалізовану, нереалізовану, абсолютну, загальну та перспективну транспорту рухливість населення.

Пішохідна рухливість - число піших пересувань, що доводиться на одного жителя за рік.

Транспортна рухливість - кількість поїздок в розрахунку на одного жителя за рік. Транспортна рухливість населення являється основною вихідною величиною в розрахунках при проектуванні роботи транспорту. Знаючи транспортну рухливість населення і число жителів, можна визначити плановий обсяг перевезень.

Потенціальна рухливість - відповідає запиту населення на пересування. Кількість потенціальних пересувань визначаться кількістю бажаних пересувань (транспортних чи пішохідних) жителів. Визначити потенціальну рухливість розрахунковим шляхом не представляється можливим. Якщо людина, наприклад, не володіє інформацією про можливі способи пересування, то він взагалі може від них відмовитися, тоді відповідне число не заявлених пересувань складатиме латентну рухливість.

Латентна рухливість - існуючий, але не пред'явлений попит на пересування. У цьому випадку населення не звертається до перевізника через низьку якість послуг, відсутність інформації про існуючі маршрути та ін.. Володіючи інформацією про маршрути і розклади руху, достатньою кількістю грошових засобів і запасом часу, людина заявляє про намір здійснити конкретне пересування. Кількісно пред'явлений попит визначає фактичну рухливість.

Фактична рухливість - число заявлених пересувань. Ці пересування складають пасажири, які підійшли на зупинний пункт. Якість транспортного обслуговування характеризується рівнем задоволення запитів населення і пересуваннях, тобто це передбачає реалізацію фактичної рухливості. Наприклад, пасажир має намір здійснити поїздку, але в транспортному засобі для нього не виявилося вільного місця. У цьому випадку він може взагалі відмовитися від поїздки, а заявлена фактична рухливість не буде реалізована.

Реалізована рухливість - число здійснених пересувань, виконаних в конкретних умовах місця та часу. Реалізована рухливість оцінюється кількістю перевезених пасажирів, тобто обсягом перевезень.

Нереалізована рухливість - нереалізована потреба в пересуваннях, викликана низьким рівнем транспортного обслуговування населення.

Абсолютна рухливість - число пересувань на протязі року, що доводиться на одну людину з певної групи населення, яка приймає участь в пересуваннях.

Загальна рухливість - кількість пересувань, що здійснюються всіма групами населення, віднесене до числа жителів, які проживають в районі обслуговування. У великих містах загальна рухливість буде вище абсолютної рухливості жителів міста, так як в пересуваннях містом також приймають участь транзитні пасажири. При плануванні роботи пасажирського транспорту використовують саме загальну рухливість населення. Так як при розрахунках зручно оперувати числом пересувань, що доводяться на одного жителя населеного пункту. Для визначення майбутніх потреб в пасажирському транспорті використовують перспективну транспортну рухливість.

Перспективна транспортна рухливість - встановлюється на основі обробки звітно-статистичних даних і даних обстежень з врахуванням її перспективного росту. При цьому враховують фактичні дані про рухливість населення в інших містах, аналогічних за чисельністю жителів, соціальному складу населення, географічному положенню, планувальній структурі, рівня та видам транспортного обслуговування. На основі отриманих даних про перспективну транспорту рухливість населення визначають вірогідний обсяг перевезень на перспективу.

На кількість пересувань впливають різноманітні фактори:

· ссоціально-економічні фактори - ттранспортна рухомість населення в значній мірі залежить від матеріального стану населення, розміру національного прибутку населення.

· ттериторіальні фактори - відноситься виробничо-господарське ті історичне значення населеного пункту, кількість жителів, площа забудови та її щільність

· організаційні фактори - відноситься розгалуження та щільність транспортної мережі, зручність користування, якість обслуговування, регулярність руху, швидкість доставки пасажирів, витрати часу на пересування.

· природно-кліматичні фактори - транспортна рухомість населення в значній мірі залежить від клімату, погоди та природної зони, в якій розташовано місто.

Характер пересування залежить від розподілу населення за соціальним складом та основної мети пересувань.

За соціальним складом, потенційними пасажирами виступають:робітники підприємств, фабрик, заводів;трудівники обслуговуючих підприємств;учні вузів,технікумів, шкіл;непрацездатне населення.

В залежності від основної мети, розрізняють поїздки: трудові, учбові, службові, культурно-побутові, для відпочинку.



5. Методи обстеження пасажиропотоків

Успішне рішення запитань раціональної організації перевезень пасажирів і ефективного використовування рухомого складу неможливо без систематичного вивчення характеру змін пасажиропотоків транспортної мережі. Вивчення пасажиропотоків дозволяє виявити їх розташування по часу, довжині маршрутів та направлення руху. При проведені дослідів пасажиропотоків використовують будь-які методи. Існуючі методі досліду пасажиропотоків можливо класифікувати за певними ознаками.

1.По тривалості охоплюваного періоду розрізняють:

· систематичні обстеження;

· разові обстеження.

Систематичні обстеження проводяться щодня протягом усього періоду руху транспортних засобів по маршруту, як правило, працівниками служби експлуатації пасажирських транспортних підприємств.

Разовими обстеженнями називаються короткочасні обстеження, що проводяться в рамках розробленої програми, яка визначається поставленими цілями: відкриття або закриття маршруту, визначення місткості і необхідної кількості рухомого складу та ін

2. По ширині охоплення транспортної мережі розрізняють:

• суцільні обстеження;

• вибіркові обстеження.

Суцільні обстеження проводяться одночасно по всій транспортній мережі обслуговуваного району. Вони вимагають залучення великої кількості працівників (обліковців). За результатами суцільних обстежень вирішуються глобальні питання: ефективність функціонування транспортної мережі, напрямки її розвитку, координація роботи різних видів транспорту, зміна схеми маршрутів, вибір видів транспорту відповідно з потужністю пасажирських потоків та ін.

Вибіркові обстеження проводяться за окремим районам маршрутної мережі, конфліктних точках або деякими маршрутами з метою вирішення локальних, приватних, більш вузьких і конкретних завдань.

3. За способом проведення виділяють:

* анкетні обстеження;

* звітно-статистичні обстеження;

* натурні обстеження;

* автоматизовані обстеження.

Анкетний метод. Для нього характерно суцільне обстеження. Анкетний метод дозволяє встановити потенційну рухливість населення: реальні потреби у переміщеннях за кількістю та напрямками незалежно від існуючої маршрутної мережі. Цей метод передбачає отримання необхідних відомостей з допомогою попередньо розроблених спеціальних опитувальних анкет. Успіх анкетного обстеження і достовірність отриманих даних багато в чому визначаються характером, простотою і ясністю поставлених питань. Тому форма анкети має бути ретельно продумана відповідно до поставленої мети і передбачати можливість її машинної обробки. Анкетування проводиться в місцях масового скупчення населення. Найбільший ефект анкетне обстеження дає при опитуванні за місцем роботи населення: на основних пасажироутворюючих і пасажиропоглинаючих пунктах обслуговуваного району. У цьому випадку до опитування можуть залучатися співробітники організацій (працівники відділу кадрів). Складність даного методу обстеження полягає в обробці анкет. З метою зниження трудомісткості обробки питання і відповіді анкети можуть кодуватися і потім оброблятися з застосуванням ЕОМ.

Звітно-статистичний метод спирається на дані обстеження квитково-облікових аркушів та кількість проданих квитків. Крім проданих квитків, необхідно враховувати число осіб, перевезених за місячними проїзними квитками, службових посвідченнях, осіб, які користуються правом безкоштовного пільгового проїзду, а також не придбали квиток. З використанням звітних даних можна визначити обсяги перевезень за окремими маршрутами, встановити розподіл пасажиропотоків за годинами доби, днями тижня та ін. Але даний метод не дозволяє оцінити розподіл пасажиропоток у ділянках маршруту, тобто встановити максимальну завантаженість рухомого складу на маршруті.

Натурні обстеження передбачають отримання інформації профактичних пересування пасажиром шляхом безпосереднього взаємодії з ними. Натурні обстеження можуть бути талонними; табличними; візуальними; силуетними; опитувальний лист.

Автоматизовані методи забезпечують отримання інформації про пасажиропотоках в обробленому вигляді без залучення до безпосереднього збирання таких відомостей людей. Існують кілька методів автоматизованого обстеження пасажиропотоків, зокрема, контактні; неконтактні; непрямі; комбіновані.

Метод який використовується для індивідуального завдання по дослідженню пасажиропотоків називається табличним та відноситься до натурних досліджень.

Табличний метод обстеження проводиться обліковцями, які також розташовуються всередині транспортного засобу біля кожної двері. Обліковці забезпечуються таблицями обстеження, в яких вказується загальна інформація про транспортному засобі, номер рейсу, час відправлення, зупиночні пункти маршруту для кожного напряму. За кожнимзупиночним пунктом рейсу обліковці заносять у відповідні графи число увійшли і вийшли пасажирів, а потім підраховують наповнення на ділянках між зупиночними пунктами маршруту.. Табличний метод можна застосовувати при систематичному і разовому, суцільному і вибіркове обстеження. При суцільному і систематичному обстеженнях форма таблиць повинна дозволяти обробку даних обстеження з використанням ЕОМ.



6. Організація перевезення пасажирів

6.1 Законодавча база

Для організації перевезень пасажирів на автотранспорті потрібно вивчити та знати,виконувати та підкорятися декільком нормативно-правовим документам.

Основним документом, що визначає засади організації та діяльності автомобільного транспортує Закон України «Про автомобільний транспорт», який викладено у 7 розділах (8 глав, 60 статей).

У першому розділі першої глави розглянуті статті загальні положення організації та діяльності автомобільного транспорту; основні терміни; завдання законодавства з перевезень пасажирів та вантажів на автотранспорті; сфера дії цього Закону; використовування земель транспорту та інших земель відповідно земельного законодавства.

В другій главі розглянуті статті по державному регулюванню та контролю діяльності автомобільного транспорту його завдання та функції; з системи органів державного регулювання та контролю; забезпечення організації пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;по стандартизації і оцінки відповідності на автомобільному транспорті; завдання ліцензування на автотранспорті; тарифна політика; надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту; страхування на автомобільному транспорті; забезпечення діяльності (фінансування) автомобільного транспорту.

В третій главі розглянуті статті по розвитку автомобільного транспорту; засади розвитку; підтримка розвитку та інвестиційна політика.

В четвертій главі розглянуті статті по персоналу автомобільного транспорту; статусу персоналу(працівники які безпосередньо надають послуги по перевезенням) та регулювання відносин трудовим законодавством;вимоги до персоналу; особливості організації праці та контролю за роботою водіїв транспортних засобів.

В п'ятій главі розглянуті статті по транспортним засобам; класифікації та реєстрацій ТЗ; вимоги до ТЗ і частин до них; зберігання ТЗ; вимоги до ТО і Р ТЗ; контролю технічного стану ТЗ; вимоги до автомобільного палива, мастильних матеріалів та до їх реалізації; особливості договору про технічне обслуговування і ремонт ТЗ; обов'язки та відповідальність виконавця за договором про ТО і Р ТЗ ; права замовника за договором про ТО і Р ТЗ, вимоги до автостанцій та зупинок таксі.

В шостій главі розглянуті статті по автомобільним перевізникам,що займаються пасажирськими перевезеннями; їх засади діяльності; основні права і обов'язки;відносини до органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; відносини з власниками автостанцій ;також статті по автомобільним перевізникам, що здійснюють вантажні перевезення; вимоги до перевізників.

У другому розділі внутрішніх перевезень пасажирів сьомій главі розглянуті статті про загальні положення щодо перевезення пасажирів;послуги автостанцій; пільгові перевезень; вимоги до перевезення організованих груп дітей;документи на підставі яких виконуються перевезення; основні права та обов'язки водія автобусу,таксі,легкового автомобілю на замовлення при перевезені пасажирів;основні права та обов'язки пасажирів; договори щодо перевезення пасажирів; основні засади визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування; визначення умов перевезень та проведення конкурсу;вимоги до допуску на конкурс; проведення конкурсу.

Виходячи із цього закону потрібно знати прилягаючий к ньому другорядний нормативно-правовий документ «Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту». Цей документ визначає порядок здійснення перевезень пасажирів їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування на автостанціях.

«Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» - за цим документом встановлюються особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

«Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту» - за цим документом встановлені вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

«Порядок визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимами руху» - за цим документом установлюються вимоги до параметрів комфортності автобусів, процедуру визначення їх класу комфортності та сферу їхнього використання за видами сполучень та режимами руху.

«Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

«Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів» - цей документ регулює правові норми взаємовідносин між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг. Правила поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових.

6.2 Перевезення пасажирів на підприємстві

Міські перевезення - це перевезення в яких маршрут прокладається по місту його містобудівним об'єктами (підприємства,вокзали,ринки,спальні райони,культурно-просвітницькі заклади і т д.)

В міських перевезеннях великі пасажиропотоки та переважаючи використовуються автобуси малого класу с широкими прохідними майданчиками.

Приміські перевезення - це перевезення які здійснюються за границями міста на відстань до 50 км включно.

В приміських перевезеннях пасажиропотоки у вихідні можуть підвищуватись за потребою населення в дачному господарстві і активному відпочинку. Також зміни зростання пасажиропотоків йдуть залежно від сезонів(в осінньо-зимовий сезони пасажиропотік стабільний; з початку дачного періоду зростається та доходить до піку в літку; до пізньої осені зростання плавно зменшується). Рухомий склад використовується з більшою кількістю сидячих місць та узьким прохідним майданчиком.

Міжміські перевезення - це перевезення які здійснюється за границею міста на відстані більш 50 км

В міжміських перевезеннях пасажиропотоки нерівномірні. В час курортних сезонів у робітників на відпустці в літку пасажиропотоки підвищуються в три рази, а в зимовий період потреби на перевезення зводяться до мінімуму. Рухомий склад повинен розвивати високу швидкість руху, також мати тільки місця для сидіння з зручними регульованими сидіннями, багажники під полом та гардеробом в задній частині салону. На маршруті до 200 км автобус повинен відповідати таким вимогам: малий клас з мінімальним рівнем комфортом чи середній клас з нормальним рівнем комфорту. Вимоги до автобусів на маршрутах вище 200 км: нормальний та підвищений рівень комфорту з додатними налаштуваннями. Усі автобуси міжміських маршрутів повинні мати протисонячні вікна та штори на вікнах, ефективні системи вентиляції та опалення.

ПАТ «Одесавтотранс» займається перевезеннями на приміських та міжміських автобусних маршрутах:

1. Назва маршруту: №83Т «с. Прилиманське - Одеса АС»

Вид: приміського сполучення

Довжина маршруту : 11,3 км (прямий напрямок) - 11,3 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 30 хв. (прямий напрямок) - 30 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 2 зупинки (прямий напрямок) - 2 зупинки (зворотній напрямок)

Диспетчерські та контрольні пункти: Прилиманське, Одеса АС

2. Назва маршруту: № 311/312 «АС «АВ Київ - АС «АВ Одеса»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 480 км (прямий напрямок) - 480 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 8 год. (прямий напрямок) - 7 год. 40 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 6 зупинок (прямий напрямок) - 5 зупинок (зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Київ», АС «Жажків», АС «Уманська», АС «Любашівка», АС «АВ Одеса»

3. Назва маршруту: № 311/312 «АС «АВ Київ» - АС «АВ Одеса»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 480 км (прямий напрямок) - 480 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 8 год. (прямий напрямок) -7 год. 40 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 6 зупинок (прямий напрямок) - 5 зупинок(зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Київ», АС «Жажків», АС «Уманська», АС «Любашівка», АС «АВ Одеса»

4. Назва маршруту: № 271/272 «АС-1 «Кривий Ріг» - АС «АВ Одеса»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 334 км (прямий напрямок) - 334 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 8 год. 5 хв. (прямий напрямок) -7 год. 55 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 9 зупинок (прямий напрямок) - 9 зупинок(зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС-1 «Кривий Ріг», АС «Казанка», АС «Новий Буг», АС «Єланець», АС «Возесенськ», АС «Веселинове», АС «АВ Одеса»

5. Назва маршруту: № 513/514 «Овідіополь - Умань»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту: 331 км (прямий напрямок) - 331 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 6 год. 55 хв. (прямий напрямок) -6 год. 55 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 5 зупинок (прямий напрямок) - 5 зупинок(зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Київ», АС «Жажків», АС «Уманська», АС «Любашівка», АС «АВ Одеса»

6. Назва маршруту: № 693/694 «АС «АВ Одеса»- АС «Рені»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 317км (прямий напрямок) - 317 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 6 год. 38 хв. (прямий напрямок) -6 год. 38 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 14 зупинок (прямий напрямок) - 14 зупинок(зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Одеса», АС «Сарати», АС «Татарбунари», АС «Болград», АС «Рені».

7. Назва маршруту: № 633/634 «АС «АВ Одеса» - АС «АВ Херсон»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 186 км (прямий напрямок) - 186 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 3 год. 25 хв. (прямий напрямок) -3 год. 25 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 3 зупинки (прямий напрямок) - 3 зупинки(зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Одеса» - АС «АВ Херсон»

8. Назва маршруту: № 457/458 «АС «АВ Одеса» - АС «АВ Миколаїв»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 141 км (прямий напрямок) - 141 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 2 год. 30 хв.(прямий напрямок) -2 год. 30 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 2 зупинки (прямий напрямок) - 2 зупинки (зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Одеса» - АС «АВ Миколаїв»

9. Назва маршруту: № 17/18 «АС « Іллічівськ - АС «АВ Херсон»

Вид: міжміського сполучення

Довжина маршруту : 234 км (прямий напрямок) - 234 км (зворотній напрямок)

Тривалість рейсу: 5 год. 30 хв.(прямий напрямок) -5 год. 30 хв. (зворотній напрямок)

Кількість тарифних зупинок: 5 зупинок (прямий напрямок) - 5 зупинок(зворотній напрямок).

Диспетчерські та контрольні пункти: АС «АВ Херсон», АС «АВ Миколаїв», АС «АВ Одеса», АС «Іллічівськ»

7. Графік роботи водіїв

Графік роботи водіїв складається згідно Положенню про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

До робочого часу водія включаються:

а) змінний період керування;

б) підготовчо-заключний період;

в) час простоїв не з вини водія;

г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів);

ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі);

е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;

є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем;

ж) інший час, передбачений законодавством України.

Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує Перевізник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

Для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. одесавтотранс транспортний поїздка пасажир

Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час скорочується на одну годину.

Після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку.

Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після цього періоду .

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 10 послідовних годин.

Якщо протягом робочої зміни ТЗ керують два водії, кожний водій повинен мати щоденний відпочинок тривалістю не менше 8послідовних годин.

Водіям, яким установлено підсумований облік робочого часу, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшено до 8 послідовних годин протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочої зміни, при цьому робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норми робочого часу, установленої законодавством.

Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і надаються водієві у вигляді додаткових, вільних від роботи протягом облікового періоду, годин у порядку, передбаченому графіком змінності.

Тривалість щотижневого відпочинку водіями має бути не менше 45 послідовних годин.

Якщо зупинення роботи неможливо через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства), а також у зв'язку із здійсненням робіт, пов'язаних з необхідністю обслуговування населення і виконання ремонтних та вантажно-розвантажувальних робіт, то допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) робота водіїв у святкові та неробочі дні.

У разі встановлення підсумованого обліку робочого часу передбачена графіком змінності робота у святкові та неробочі дні включається до розрахунку норми робочого часу облікового періоду.

Щоденний (міжзмінний) відпочинок водія автобуса не може здійснюватися водієм у салоні автобуса, крім випадків, коли автобусом керують два водії і в автобусі є місце для відпочинку водія.

Водій автобуса протягом щоденного (міжзмінного) відпочинку повинен мати належні умови для відпочинку (ліжко або місце для відпочинку в салоні автобуса в разі, коли автобусом керують два водії, користування туалетом, можливість харчування гарячими стравами).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення норми тривалості робочого часу, що встановлена законодавством для водіїв ТЗ, на кількість робочих днів за календарем п'ятиденного робочого тижня, що припадають на обліковий період, з урахуванням її скорочення напередодні святкових, неробочих і вихідних днів.

Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 Кодексу законів про працю України

Робочий час водіїв, які працюють щоденно в певні години, що встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковується щоденно.

Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах).



8. Стан охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища

Первинний інструктаж на АТП, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт , що пройшов у встановленому порядку навчання з охорони праці та перевірку знань вимог охорони праці.

Інструктаж з охорони праці завершується усній перевіркою придбаних працівником знань і навичок безпечних прийомів роботи особою, яка проводила інструктаж.

Проведення всіх видів інструктажів реєструється у відповідних журналах проведення інструктажів з зазначенням підпису інструктованого і підписи інструктуючого, а також дати проведення інструктажу.

Первинний інструктаж

Перед початком роботи на новому робочому місці працюючий повинен вивчити:

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на даному робочому місці, виробничій дільниці, цеху.

2. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори

3. Безпечну організацію та утримання робочого місця.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, пускових приладів, інструменту та пристосувань, блокування, заземлення та інших засобів захисту) .

5. Безпечні прийоми та методи роботи, дії при виникненні небезпечної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на своєму робочому місці. Порядок і норми видачі ЗІЗ, терміни шкарпетки.

7. Схему безпечного пересування працюючих на території цеху, дільниці

8. Внутрішньоцехові транспортні та вантажопідйомні засоби і механізми. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах і транспортуванні вантажів.

9. Характерні причини аварій, вибухів, пожеж.

10. Обов'язок і дії при аварії, вибуху, пожежі. Способи застосування існуючих на дільниці засобів пожежогасіння, протиаварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться до початку самостійної роботи:

-з усіма знову прийнятими в організацію працівниками, включаючи працівників, що виконують роботу на умовах трудового договору, укладеного на строк до двох місяців або на період виконання сезонних робіт, у вільний від основної роботи час (сумісники) , а також на дому (надомники) з використанням матеріалів, інструментів і механізмів, що виділяються роботодавцем або придбаних ними за свій рахунок;

- з працівниками організації, переведеними в установленому порядку з іншого структурного підрозділу, або працівниками, яким доручається виконання нової для них роботи;

- з відрядженими працівниками сторонніх організацій, що навчаються освітніх установ відповідних рівнів, що проходять виробничу практику (практичні заняття) , та іншими особами, які беруть участь у виробничій діяльності організації.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться керівниками структурних підрозділів організації по програмах, розробленим і затвердженим у встановленому порядку відповідно до вимог законодавчих та інших нормативних правових актів по охороні праці, локальних нормативних актів організації, інструкцій з охорони праці, технічної та експлуатаційної документації.

Працівники, не пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням, випробуванням, налагодженням і ремонтом обладнання, використанням електрифікованого або іншого інструменту, зберіганням і застосуванням сировини і матеріалів, можуть звільнятися від проходження первинного інструктажу на робочому місці. Перелік професій і посад працівників, звільнених від проходження первинного інструктажу на робочому місці, затверджується роботодавцем.

Повторний інструктаж

Повторний інструктаж проходять усі працівники, зазначені вище, не рідше одного разу на шість місяців за програмами, розробленими для проведення первинного інструктажу на робочому місці.

Крім цього, проводиться позаплановий інструктаж, а також цільовий інструктаж

Стан пожежної безпеки.

Усі працівники зобов'язані твердо пам'ятати і суворо виконувати правила пожежної безпеки, знати місця розташування засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації, вміти використовувати їх за призначенням, знати свої дії і план евакуації.

У службових та адміністративних приміщеннях категорично забороняється:

· користуватися побутовими, електронагрівальними приладами (електрочайниками, електрокип'ятильниками, камінами, рефлекторами і т.п.);

· палити і користуватися відкритим вогнем;

· залишати без нагляду увімкнене електрообладнання (електроприлади, обчислювальні машини, вентилятори, лампи і т.п.);

· зберігати легкозаймисті та горючі речовини.

Особи, відповідальні за пожежну безпеку зобов'язані:

· роз'яснити працівникам правила пожежної безпеки і вимагати їх неухильного дотримання та виконання;

· стежити за станом використовуваного електрообладнання, електропроводки, вентиляції і вживати заходів до усунення виявлених несправностей;

· стежити за дотриманням працівниками, а також іншими особами протипожежного режиму;

· щодня, перед закінченням роботи, проводити ретельний огляд приміщення і всіх робочих місць, перевіряти відключення приладів та освітлення, проводити під розпис у журналі огляду протипожежного стану приміщення.

У разі виникнення пожежі, працівник, відповідальний за протипожежний стан приміщень, зобов'язаний негайно викликати пожежну команду, приступити до ліквідації пожежі, організувати порятунок людей, евакуацію документів і майна з вогнища.

Стан охорони навколишнього середовища.

Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів є одним з найважливіших завдань держави.

Автомобільний транспорт, як основний споживач нафтопродуктів, є одним з найбільших джерел забруднення навколишнього середовища, це виділення в атмосферу: CO, CO2, ТЕС, альдегідів сажі та інших токсичних речовин.

Для зменшення негативного впливу цих виділень на довкілля необхідно:

· використовувати автомобілі, які працюють на стиснутому природному газі;

· випускати на лінію тільки справний рухомий склад;

· постійний контроль за токсичністю відпрацьованих газів;

· організація миття автомобілів на спеціальних пунктах з використанням обладнання для очищення води від нафтопродуктів.

Размещено на Allbest.ru

...