Дослідження особливостей розвитку транспортної інфраструктури України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Дослідження обраної теми “Транспортна система України” є вкрай актуальним, оскільки транспорт -- найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Транспортний комплекс бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами. Транспорт впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу. Головним у вивченні транспорту є встановлення основних направлень вантажів та пасажирів, виявлення нераціональних перевезень та оптимального поділу вантажів між окремими видами транспорту. Всі шляхи сполучення та всі транспортні засоби України в сукупності творять національну транспортну систему, яка постійно удосконалюється не тільки технічно, але й організаційно.

Мета дослідження: охарактеризувати транспортну систему України, визначити важливі проблеми цієї галузі господарства та намітити перспективні шляхи їх вирішення.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:

· розглянути етапи розвитку транспортної системи України;

· охарактеризувати структуру транспортної системи країни;

· дати характеристику основним видам транспорту;

· намітити основні проблеми розвитку транспортної системи та напрями її інтегрування в транспортні структури Європи,

· визначити перспективи розвитку транспортної системи країни.

Об'єктом курсової роботи є транспортна система України.

Предмет дослідження: особливості її розміщення та перспективи розвитку.

1. Теоретичні основи дослідження транспортної системи країни

1.1 Роль транспорту в національній економіці

Виробничо-господарський комплекс країни - це складна організаційно-економічна система, яка об'єднує взаємопов'язані та взаємодіючі компоненти, що орієнтовані на реалізацію заданої цільової установки і мають здатність до розширеного відтворення за рахунок власних та залучених ресурсів.

Іншими словами, виробничо-господарський комплекс країни - це складна система зв'язків підприємств, установ і організацій, які від одних одержують сировину, паливо, напівфабрикати, іншим відправляють готову продукцію. Ці зв'язки потребують транспортних засобів і шляхів сполучення, без яких не може відбуватися процес виробництва. У зв'язку з цим транспорт є невід'ємною, дуже важливою частиною виробничо-господарського комплексу країни і належить до матеріальної сфери виробництва.

Транспорт (від лат. transport - переношу, переміщую, переводжу) - одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби народного господарства і населення у перевезеннях.

Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків. Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере участь у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу.

Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він може прискорювати або ж затримувати процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечувати нормальне функціонування різних елементів їх територіальної організації в промислових комплексах. Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим розвиненіша, різноманітніша і розгалуженіша транспортна мережа, чим більше функціонує ефективних транспортних засобів, тим сприятливіше транспортне положення будь-якого об'єкта території (міста, промислові підприємства тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування і подальший розвиток господарства певної території.

Транспортний чинник певною мірою визначає галузеву і територіальну структуру народногосподарського комплексу. Це пов'язано з тим, що на будь-яке перевезення сировини, матеріалів чи готової продукції витрачається певна кількість праці. Внаслідок цього зростає, а іноді досить істотно, вартість продукції, що перевозиться. Тому, особливо за сучасної ситуації, найдоцільніше розміщувати господарські об'єкти там, де найменші транспортні витрати. Звичайно, що такими місцями в більшості випадків є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту і здійснюються перевалки вантажів. Це -- транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для постачання промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту і доцільним розподілом вантажопотоків між ними.

Транспортний вузол -- комплекс транспортних споруд у пункті, де сходяться, перетинаються або розгалужуються не менш як три лінії одного або двох видів магістрального транспорту, які у взаємодії обслуговують транзитні та місцеві перевезення вантажів і пасажирів. Залежно від видів транспорту, що стикуються, вузли поділяють на залізнично-автодорожні (Львів, Харків), залізнично-водно-автодорожні (Одеса, Київ, Миколаїв, Херсон) і водно-автодорожні (Ялта, Алушта, Канів). У кожному з цих вузлів може бути ще й повітряний та трубопровідний транспорт.

Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну, оборонну, соціально-політичну, культурну функції.

Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво, освоїти нові території і природні багатства. Транспорт - важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями і цим сприяє їх об'єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.

Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї.

Отже, повне і якісне задоволення потреб країни в перевезенні може бути досягнуте тільки в тому випадку, коли всі транспортні засоби будуть функціонувати і розвиватись у взаємозв'язку, як єдиний органічний елемент усього народного господарства.

1.2 Фактори впливу на територіальну організацію транспортної системи

Формами територіальної організації транспорту є залізничні станції, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транспортних вузлах змішаного типу.

Для територіальної організації транспортної системи характерним є поєднання лінійних і пунктових елементів. До лінійних елементів належить мережа шляхів сполучення.

Мережа шляхів сполучення - це сукупність усіх шляхів, що зв'язують населені пункти країни чи окремого регіону. Транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризує рівень потенційної транспортної забезпеченості держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямів значною мірою визначають обсяг транспортної роботи. Формування транспортної мережі, її видова структура, густота (щільність) шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

Серед пунктових виділяють транспорті пункти (залізничні станції, річкові пристані, річкові і морські порти, автостанції, аеропорти) і транспортні вузли (місця сполучення різних чи однакових транспортних шляхів).

Основними факторами, що впливають на процес формування транспортної системи є соціально-економічні, природні, історичні та інші. Передусім галузевий склад транспорту, густота транспортних шляхів зумовлюються рівнем розвитку господарського комплексу і спеціалізацією території. Залежить транспорт і від економіко-географічного положення району (центрального в країні чи прикордонного). Важливу роль у формуванні транспортної системи відіграє густота населення, людність населених пунктів, маятникові міграції. З природних умов найбільше впливає рельєф і клімат. Особливо залежить від клімату авіаційний транспорт, менше - водний і сухопутний. Вплив природних умов з розвитком науково технічного прогресу поступово зменшується.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне економіко-географічне положення визначили розвиток і розміщен­ня залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту.

При цьому економіко-географічне положення істотно вплинуло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбе­режжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту.

Отже, Україна має вигідне економіко - географічне положення , сприятливі природні та соціально - економічні умови для нормалізації територіальної організації транспортної системи країни, створення конкурентоспроможності, що дозволить покращити економічне становище країни та прискорити процес інтегрування України в європейську транспорту систему.

1.3 Характеристика окремих видів транспорту України

За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини та напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання або подальшої переробки, задоволення потреб населення у просторовому переміщенні з виробничими або приватними цілями), відомчий (внутрішньовиробничий, внутрішньобудівельний, внутрішньогосподарський, внутрішньозаводський і внутрішньопортовий), а також транспорт особистого призначення.

Виділяють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний, гужовий, в'ючний), водний (морський, річковий, озерний), повітряний та трубопровідний. Усі вони тісно пов'язані і взаємно доповнюють один одного.

В Україні розвинуті всі види сучасного транспорту: залізничний, автомобільний, морський, повітряний, річковий, трубопровідний, електронний.

Залізничний транспорт.

Залізничний транспорт відіграє важливу роль у функціонуванні та розвитку народного господарства країни і її економічних районів. Він забезпечує внутрішні зв'язки в системі матеріального виробництва, а також зовнішньоекономічні зв'язки із зарубіжними країнами. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів.

Першими залізницями в Україні стали Балаклавська залізниця (1855), Перемишль -- Львів (1861) на заході й Одеса -- Балта (1865) на півдні країни, яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць. До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному вже сформувалася.

Залізничний транспорт України має шість залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Південна (Харків), Південно-Західна (центр - Київ) та Придніпровська (Дніпропетровськ)), які підпорядковані “Укрзалізниці”. У мережі цих доріг нараховуються 1962 станції. Найважливіші внутрішні магістралі: Донбас - Кривий Ріг, Київ - Львів, Харків - Севастополь, Львів - Одеса. З'єднують Україну з найближчими сусідами залізничні магістралі: Донбас - Харків - Курськ - Москва, Донбас - Москва, Львів - Краків, Одеса - Київ - Москва, Чоп - Прага та ін. Паромна лінія Іллічівськ-Варна дає вихід на Балкани. Україна має вихід практично до всіх країн Центральної і Східної Європи, а через територію Білорусі - до країн Балтії. Функціонує залізнична паромна переправа з Криму через Керченську протоку в країни Закавказзя, а також до Туреччини та Ірану. Найбільшими залізничними вузлами з розвиненим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Ковель, Жмеринка, Сміла, Лозова, Знам'янка, Козятин, Шепетівка та ін. На цих магістралях крім звичайних пасажирських, курсують і фірмові пасажирські потяги.

Важливість залізничного транспорту в системі транспортних комунікацій України посилюється і тим, що через територію держави пролягають основні транспортні транс'європейські кордони: Схід - Захід, Балтика - Чорне море. Зокрема, транс'європейська залізнична магістраль Е - 30, що бере початок у Берліні, перетинає Україну за маршрутом Мостиська - Львів - Київ і йде далі до Москви.

Експлуатаційна довжина залізничних магістралей 22,8 тис. км., з них електрифікованих 8,3 тис. км. При середній щільності 38 км/тис. км2 території найвищим показником виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В названих областях щільність залізниць коливається від 40 до 62 км/тис. км2 території.

За загальною довжиною колій він посідає четверте місце у світі, за вантажооборотом він виконує основні обсяги перевезень - 40-50%, а за пасажирооборотом є незаперечним лідером - на нього припадає 50-70% від загального обсягу перевезень. . Українські залізниці вдвічі перевищують сумарний обсяг перевезень 12-ти разом узятих країн Європейського Співтовариства.

Основні вантажі (до 90% у залізничному транспорті України займає саме перевезення вантажів і лише 10% - пасажирів) до країн-сусідів - вугілля, метал, вироби машинобудування та хімічної промисловості, різноманітна продукція харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва. У зворотному напрямі везуть ліс, вироби з дерева, машини і прилади, продукцію легкої промисловості тощо.

Автомобільний транспорт.

У перевезеннях на невелику відстань поза конкуренцією перебуває автомобільний транспорт. Його перевагою є те, що він майже не залежить від природних умов і може доставляти вантажі від «дверей до дверей», він обслуговує промислові , будівельні, сільськогосподарські, торговельні й комунально-побудові підприємства, а також здійснює широкомасштабне перевезення людей. За густотою автодоріг (280 км на 1000 км2) з твердим покриттям Україна займає перше місце серед країн СНД.

Станом на 1940 рік загальна протяжність автошляхів на території УРСР становила 270,7 тис. км. Переважно це були ґрунтові дороги. Лише 10,8 % доріг мали тверде покриття. Найінтенсивнішими темпами дороги будувались у 60--70-і роки XX сторіччя. До кінця 80-х років загальна мережа автомобільних доріг в Україні була фактично збудована.

Наразі розвиток автомобільних шляхів загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990-2013 рр. їх протяжність практично не збільшувалася. Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 рази менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів, у Німеччині -- 12,5 тис. кілометрів, у Франції -- 7,1 тис. кілометрів, а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5--6 разів менший, ніж у зазначених країнах.

Протяжність автомобільних доріг загального користування становить 169,3 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейськими стандартами - незадовільна. Недосконалий автопарк, відсутність необхідного сервісу на дорогах, високі ціни на бензин роблять автотранспорт одним з найдорожчих видів транспорту.

Шляхи з твердим покриттям розподіляються по території досить нерівномірно. Найбільша їх частка, що перевищує 90 %, знаходиться в західних областях (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька), в Криму. Близькі до них за цим показником також Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Одеська, Тернопільська та Львівська області. На Поліссі рівень забезпечення шляхами з твердим покриттям значно нижчий.

У цілому найкраще забезпечені автомобільними шляхами Донбас, Придніпров'я, Передкарпаття, Закарпаття, Поділля, Автономна Республіка Крим, Київська область. Густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям нині становить 264 км на 1 тис. квадратних кілометрів території.

Автомобільний транспорт утримує перше місце за перевезенням пасажирів та друге - за вантажообігом. Так, за обсягом перевезень він стабільно перевищує залізничний транспорт у 4,5- 5 разів, а за обсягом перевезень пасажирів - у 5-6 разів. Вантажами, які перевозять автотранспортом, в основному є продукція сільського господарства, харчової і легкої промисловості, будівельні матеріали. В районах Донбасу і Придніпров'я велике значення має також транспортування продукції вугільної промисловості.

Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. Велике значення автотранспорт має для обслуговування АПК та доставки вантажів і пасажирів у важкодоступні райони. У перевезеннях вантажів важливого значення набуває спеціальний автомобільний транспорт, контейнерний, рефрижераторний та інші.

Найважливіші автомагістралі України: Одеса - Київ - Чернігів, Дніпропетровськ - Запоріжжя, Харків - Донбас, Запоріжжя - Севастополь, Львів - Київ, Харків - Київ, Полтава - Кишинів.

Основні вантажопотоки здійснюються автомобільними шляхами, що сполучають сусідні обласні центри, а також між Києвом, Харковом, Львовом, Донецьком, Дніпропетровськом та іншими великими промисловими вузлами. Вантажні перевезення за маршрутами Київ--Львів, Донецьк--Луганськ, Київ--Одеса, Дніпропетровськ--Запоріжжя, Київ--Харків, Сімферополь--Харків, Донецьк--Дніпропетровськ--Кіровоград є найбільш значними.

Важливими автомагістралями, що сполучають Україну з сусідніми державами, є Київ--Москва, Одеса - Київ - Санкт-Петербург, Харків--Москва, Донецьк--Ростов-на-Дону, Київ -- Брест, Одеса--Кишинів, Кіровоград--Кишинів та ін. Україна досить добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходами в Ужгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі -- в Угорщину і Австрію, в Порубному -- в Румунію, в Мостиській і Любомлі -- в Польщу.

Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську комунікаційну систему. До цієї системи наш транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради Київ-Мадрид. З паромною переправою Іллічівськ-Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, введеною у 1997 році, виникла можливість транспортувати автомобільні вантажі разом з автомобілями країни Закавказзя, а далі переправою Баку - Туркмен - Баші - в країни Центральної і Південної Азії.

Морський транспорт.

Дуже важливе значення морського транспорту України визначається великою протяжністю морського узбережжя, наявність морських шляхів, по яких здійснюється транспортні зв'язки економічних районів і міжнародних перевезень. Серед універсальних видів транспорту він вирізняється низькою собівартістю і високою продуктивністю праці. Морський транспорт є головним видом транспорту, що здійснює перевезення зовнішньоторгових вантажів. Йому належить третє місце за вантажооборотом, проте за кількістю відправлених вантажів він посідає незначне місце (близько 1%).

Загальна довжина морської берегової лінії України понад 2000 км. Регулярні морські перевезення Чорним й Азовським морями почалися наприкінці XVIII ст.. З 1978 р. діє одна з найбільших у світі паромна переправа між Іллічівськом і болгарським портом Варна протяжністю 435 км.

Виділяють три види морських перевезень:

1. малий каботаж - перевезення між портами однієї держави, одного моря;

2. великий каботаж - перевезення між портами однієї держави різних портів;

3. закордонні перевезення.

Організаційно морський транспорт нашої держави складається із трьох пароплавств: Чорноморського (ЧМП), Азовського (АМП) та Українсько - Дунайського (УДП), що володіють транспортним флотом сумарною вантажністю 5,2 млн. т і пасажирським флотом на 9,9 тис. місць. У Чорноморському басейні функціонує також паромна переправа Іллічівськ-Варна (Болгарія). До структури Чорноморського пароплавства входять 11 морських портів, три судноремонтних заводи. В Азовському пароплавстві судна спеціалізуються на перевезеннях вугілля, руди, зерна та конструкційних матеріалів. Працюють три порти: Маріуполь, Бердянськ, Керч. Дунайське пароплавство працює на річці і в морі, має 4 порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Кілія.

На території України розташовані 18 портів, до них належать 175 перевантажувальних комплексів, 8 судноремонтних заводів. Найважливішими морськими портами є Одеса, Ізмаїл, Іллічівськ, Херсон, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч та ін.

Через порти Чорного й Азовського морів здійснюються зовнішньоекономічні зв'язки країни. Основними експортними вантажами є кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, ліс, цукор, хімічні продукти тощо; імпортними -- машини, устаткування, мінерально-сировинні ресурси та ін.

Пасажирські перевезення здійснюють в Україні 17 морських портів. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялту (мал. 106), Євпаторію й Одесу, значно менший -- на Феодосію, Ізмаїл, Іллічівськ, Керч і Бердянськ. Серед пасажирських перевезень переважають каботажні. Досить інтенсивні зв'язки між Україною та Росією відбуваються за маршрутами Маріуполь - Єйськ, Бердянськ - Азов, Бердянськ - Єйськ.

Річковий транспорт.

Річковий транспорт в Україні має давню історію. Це, по-перше, судноплавний Дніпро, який був у свій час найпрактичнішою південною частиною важливого шляху "із варяг у греки”. Після будівництва в середині 30-х років Дніпрогесу і затоплення Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі. У XVIII -- першій половині XIX ст. в межах України споруджуються канали для з'єднання басейну Дніпра з басейнами Німану, Вісли і Західної Двіни. У 1775 р. завершено прокладання Дніпровсько-Бузького каналу, який з'єднав притоку Західного Бугу р. Муховець з притокою Прип'яті р. Пиною.

Загальна довжина судноплавних річок в Україні становить 4,4 тис. км, у тому числі з освітлювальною і світло відбивною обстановкою 3,9 тис. км. Найдовша внутрішня водна артерія -- Дніпро (1200 км). Річковий транспорт України представлений міжгалузевим державним об'єднанням "Укррічфлот", яке реформувалося в акціонерну судноплавну компанію, що складається з Головного підприємства та 290 структурних одиниць.

Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Частка річкового транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1 %, а пасажирів -- 0,2 %. Основними видами вантажів, що перевозяться річковим транспортом, є мінеральні, будівельні матеріали (більше 80%), руда (4%), кам'яне вугілля (2%). Річковим транспортом України перевозяться вантажі Дніпром, Дунаєм, Чорним і Середземним морями із заходу у річкові порти Румунії, Німеччини, Угорщини, Австрії, а також морські порти Туреччини, Греції, Ізраїлю, Франції, Італії.

Річковими судноплавними магістралями Дністра (до міста Орша) здійснюються міждержавні перевезення з Білорусією, Сіверського Донця - з Росією. Найважливішими річковими портами України є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Київ, а також Рені.

Повітряний транспорт.

У спадщину від Аерофлоту СРСР авіаційний транспорт України дістав старі, зношені машини: ТУ-134, ТУ-154, Як-42. Спрацювання парку літаків становило 70 %.

З вересня 1995 р. літаки державної авіакомпанії «Авіалінії України» працюють на 32 міжнародних маршрутах. Відкрилися повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Ізраїлю. Розширюватимуться зв'язки за допомогою повітряного транспорту з країнами Близького Сходу - Ліваном, Сирією, Пакистаном, Індією, а також з країнами Тихоокеанського регіону. Важливого значення набувають польоти в Китай і Японію. Україна вступила до міжнародних авіаційних організацій.

Повітряний транспорт -- наймолодший і найшвидкісніший, але поки що дорогий. Поряд з перевезенням вантажів, пошти і пасажирів він використовується для санітарних перевезень, а також для аерофотозйомок, хімічної обробки посівів та боротьби з лісовими пожежами. У транспортному пасажиро- і вантажообігу його частка менша 1%. Найбільшими з 36 аеропортів України є “Бориспіль” і “Київ”, Одесі - “Центральний” і “Застава”, в Сімферополі - “Сімферопольський” і “Заводський”. Повітряними воротами столиці України є Бориспільський аеропорт. Повітряний транспорт України об'єднаний в “Авіалінії України”, до яких належать майже 30 авіазагонів, 100 аеродромів, а також підприємства з ремонту авіатехніки, приватні авіалінії.

Трубопровідний транспорт.

До трубопровідного транспорту відносять газопроводи, нафтопроводи та трубопроводи різних хімічних продуктів.

Це відносно новий вид транспорту. В Україні він виник у 20-ті роки в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава - Стрий - Дрогобич (1924 p.). Особливого розвитку в 70-80-ті роки він отримав завдяки спорудженню низки трубопроводів для транспортування російської та туркменської вуглеводної сировини. Будівництво газопроводів почалося пізніше,в основному в 1960-1970-ті роки.

У теперішній час нафтопровідним транспортом поставляється 93,6% нафти, яку споживає Україна. Він включає 12 основних нафтопроводів довжиною 2,6 тис. км. з діаметр труб 720 мм. Середня щільність трубопровідного транспорту - 67 км на 1 тис. км2 території. В Україні діють нафтопроводи Долина (Івано-Франківська обл.), Дрогобич (Львівська обл.), Битків-Надвірна (Івано-Франківська обл.), Качанівка-Охтирка (Сумська обл.), Гнідинці - Прилуки (Чернігівська обл.), Кременчук (Полтавська обл.), Херсон, Кременчук - Черкаси, Самара - Лисичанськ - Кременчук - Херсон - Одеса, через який в Україну надходить сибірська нафта. Через територію України прокладено європейський нафтопровід "Дружба". До міждержавного належить і нафтопровід Мічурінськ (Росія) - Кременчук, протяжністю в межах нашої держави - 313 км.

Найбільші газопроводи - Шебелинка - Харків - Брянськ, Шебелинка - Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів, Шебелинка - Диканька - західні райони України.

В Україні створено мережу продуктопроводів: найбільший в Європі (протяжністю близько 25 тис. км) аміакопровод Тольятті - Горлівка - Одеса, етиленопровід Чепіль (Угорщина) - Калуш.

Міський пасажирський транспорт.

До основних видів міського пасажирського транспорту належать трамвайне,тролейбусне, автобусне сполучення, метро і таксі.

Трамвайне сполучення виникло в Україні ще наприкінці XIX ст. Перший трамвай в Російській імперії було введено до експлуатації в 1892 р. в Києві. Особливо швидкими темпами зростала кількість міст із трамвайним сполученням у 30-ті роки. Тепер таких міст налічується 24. Довжина трамвайних колій становить понад 2 000 км. Лінії швидкісного трамваю діяли у Києві та Кривому Розі. Нині за рік трамваями в країні перевозиться близько 2 млрд. пасажирів.

Тролейбусне сполучення виникло на 20 років пізніше від трамвайного, але за всіма показниками вже перевищило його. У 1995 р. тролейбуси перевозили пасажирів у 47 містах країни. Експлуатаційна довжина колії одиничної тролейбусної лінії перевищила 4 тис. кілометрів. Тролейбуси перевозять за рік приблизно 3 млрд. пасажирів.

Найпрогресивніший і зручний вид міського транспорту -- метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у 3 містах: Києві, Харкові і Дніпропетровську. Довжина колії метрополітенів у двоколійному обчисленні становить близько 100 км. Усього із 64 станцій метро в Києві знаходиться 37, Харкові -- 21, Дніпропетровську -- 6 станцій.

Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види. Понад 400 міст і сіл України мають автобуси загального користування для внутрішньоміських перевезень. У 164 містах працюють легкові таксі.

2. Стан та динаміка розвитку транспортної системи України у 2008 - 2012 рр.

2.1 Характеристика вантажообороту усіх видів транспорту України за 2008 - 2012 рр.

Робота транспорту при виконанні перевезень вантажів характеризується двома основними показниками: обсягом перевезень та вантажообігом.

Обсяг перевезень - це кількість перевезених або запланованих до перевезення вантажів та пасажирів. Обсяг перевезень (Р) показує кількість тонн вантажу, що була перевезена або планується до перевезень у визначений строк, та вимірюється у тоннах.

Вантажообіг - це виконана або запланована до виконання транспортна робота, витрачена на виконання перевезення вантажів. Вантажообіг (W) вимірюється у тонно-кілометрах та визначає виконану або заплановану до виконання транспортну роботу по переміщенню вантажів на певну відстань за конкретний період.

В залежності від тривалості періоду виконання транспортного процесу обсяг перевезень або вантажообіг буває - годинний, добовий, річний. Вантажообіг визначає собою вантажопотік. Вантажопотік - це кількість вантажу у тоннах, що прямує в певному напрямку за визначений період часу.

Вантажопотік може бути представлений у вигляді двох форм:

а) у табличній формі;

б) графічно у вигляді епюри.

Для забезпечення можливості ефективної організації перевезення вантажів, вантажопотоки вивчають різними методами. Потім враховують одержані матеріали у визначенні фактичних значень обсягів перевезень різних видів вантажів. Потужність та структура вантажопотоків, їх представлення у вигляді таблиць та епюр є основою для розробки транспортно-технологічних схем перевезення вантажів.

Динаміка вантажообороту усіх видів транспорту загального користування наведена в табл. 2.1

Таблиця 2.1. Вантажооборот усіх видів транспорту України у 2008 - 2012 рр., млрд. т/км.

Провідна роль у транспортно - економічних зв'язках належить залізничному транспорту, який працює протягом усього року і є найбільш масовим видом. Його частка в загальному вантажообороті галузі з роками підвищилася ( в порівнянні з 2008 роком частка вантажообороту зросла на 7 %). Найнижча частка вантажообороту припадає на авіаційний транспорт ( лише 0,1%) і цей показник залишається стабільним впродовж обстежуваного періоду. Можна припустити, що це пов'язано з тим, що даний вид транспорту є відносно молодий і дорогий.

Робота транспортної системи визначається обсягами перевезених вантажів та середньою дальністю їх перевезень. У перевезенні вантажів різко виділяється автомобільний транспорт. Його частка досить висока і становить 68% від загального обсягу перевезених вантажів транспортною системою України. Стабільними залишаються обсяги перевезення вантажів авіаційним транспортом (0,1%), у той час як усіма іншими видами транспорту ці обсяги постійно скорочуються. Частка трубопровідного транспорту досягла 7%. Питома вага залізничного транспорту дорівнює 25%.

Характеризуючи перевезення вантажів окремими видами транспорту України, необхідно звернути увагу на перелік вантажів, які перевозяться різними видами транспорту, визначити їх частку від загального обсягу перевезень. Перелік вантажів, які перевозяться залізничним, річковим, морським транспортами та трубопроводами наведено в таблиця 2.2 - 2.5.

Таблиця 2.2. Перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування(млн. т)

З таблиці 2.2 видно, серед переліку вантажів найбільший обсяг перевезень залізничним транспортом становить вугілля (27 %). Його показник протягом обстежуваного періоду залишався майже незмінним, коливаючись в межах 1 %. Найменший обсяг перевезень припадає на цемент (2 %) і лісові вантажі (1 % ). Зменшився обсяг перевезень хлібних вантажів і станом на 2012 рік спостерігаються відсутність перевезень даного вантажу залізничним транспортом. Стабільними залишаються обсяги перевезень коксу (3 %), нафти і нафтопродуктів (6%), хімічних та мінеральних добрив (3 %). Але необхідно звернути увагу, що сталість їх частки залежить не від збільшення обсягу їх перевезень, а зменшення загального обсягу перевезень. Наприклад, загальний обсяг перевезень вантажів у 2012 році порівняно з 2011 зменшився на 12 млн. т.

Таблиця 2.3. Перевезення вантажів річковим транспортом (тис. т)

З таблиці 2.3 бачимо, що перше місце за обсягом перевезень річковим транспортом займають будівельні вантажі (63%). Їх частка постійно збільшується. У 2012 році вона досягла 63%, що на 8 % більше ніж у 2008 році. Але збільшення їх питомої ваги є причиною зменшення загального обсягу перевезень. Враховуючи це, слід зазначити, що обсяг перевезень у 2012 році становить 4295 тис. т, що на 6999 тис. т (38 %) менше ніж у 2008 році Найменший обсяг перевезень вантажів в контейнерах, швидкопсувних вантажів, бавовни та льону, нафти та нафтопродуктів. Різко скоротилися обсяги перевезень різних металів, коксу, вугілля та різних руд. Обсяг перевезень хімічних та мінеральних добрив зріс і становить 130 тис. т. (3,3 %). Питома вага каботажного перевезення вантажів становить 71 %. Спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги закордонного перевезення річковим транспортом.

Таблиця 2.4. Перевезення вантажів морським транспортом (тис. т)

З таблиці 2.4 бачимо, що за обсягом перевезень морським транспортом за видом вантажів пріоритетне місце займає хлібна продукція (15,24 %), будівельні матеріали (14,55 %) та різні метали (14,49 %). Найменші показники обсягу перевезень даним видом транспорту припадають на папір (0,06 %), лісову продукцію (0,35 %) та вугілля (0,55 %). З роками значно зменшились обсяги перевезень вантажів в контейнерах (1,45 %), хімічних та мінеральних добрив (2,46 %), різних руд (2 %). За видами сполучення переважає закордонне сполучення, хоча з роками його обсяги знижуються. Збільшення обсягів перевезень одних вантажів і зменшення обсягу перевезень інших є наслідком зменшення загального обсягу перевезень усіх вантажів.

Таблиця 2.5. Транспортування (перекачка) вантажів трубопроводами (млн. т)

Згідно таблиці 2.5 за обсягами транспортування вантажів трубопроводами переважає газ. Його частка від загального обсягу транспортування всіх вантажів становить 84 %. Найменший показник транспортування вантажів припадає на аміак. Його частка становить лише 3 %. Спостерігається тенденція до зниження обсягів перекачки всіх видів вантажів.

2.2 Характеристика пасажирообігу транспорту загального користування за 2008 - 2012 рр.

Про роботу транспорту можна судити за його пасажирооборотом, який вимірюється в пасажиро-кілометрах. Пасажирообіг -- це кількість пасажирів, що перевозиться за певний період на певну відстань. Пасажирообіг є показовішим для оцінки ефективності того чи іншого виду транспорту, ніж кількість перевезених пасажирів, але не дає розуміння про швидкість цього перевезення та її прибутковості.

Динаміка пасажирообігу усіх видів транспорту загального користування наведена в табл. 2.6.

Таблиця 2.6. Пасажирооборот транспорту загального користування у 2008-2012 роках (млрд. пас. км)

Згідно таблиці 2.6 найбільший показник пасажирообороту припадає на автомобільний та залізничний види транспорту. Їх частки від загального обсягу пасажирообороту відповідно складає 38 % та 37 %. Найменші показники пасажирообороту припадають на річковий та морський видами транспорту. Їх частка відповідно становить 0,03 % та 0,07 %. Стабільними залишаються показники пасажирообороту тролейбусним (6 %) та метрополітен ним (4 %) видами транспорту.

Таблиця 2.7. Перевезення пасажирів за видами транспорту в 2008-2012 роках (млн.)

За даною таблицею 2.7 за перевезенням пасажирів переважає автомобільний транспорт, у тому числі і автобуси. Його частка від загального обсягу перевезень складає 51 %. Найнижчі показники перевезень пасажирів припадає на річковий транспорт, морський та авіаційний. Їх частки відповідно становлять ….%. Майже однакові обсяги перевезень пасажирів трамвайним та метрополітен ним видами транспорту.

2.3 Характеристика основних техніко-економічних показників роботи транспорту