Організація доставки матеріальних ресурсів у транспортно-логістичному ланцюзі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація доставки матеріальних ресурсів у транспортно-логістичному ланцюзі

Управління ланцюгом поставок (SCM) можна віднести до управління всім ланцюгом доданої вартості, від виробника, або постачальника до кінцевого споживача, або роздрібного продавця. Управління SCM має три основні мети: скоротити товарно-матеріальні запаси, підвищити швидкість транзакцій шляхом обміну даними у режимі реального часу та збільшити продажі шляхом більш ефективного виконання вимог клієнта. Тому для практичного управління ланцюгами постачань необхідно систематизувати рух матеріальних, інформаційних та фінансових потоків з метою інтегрування ключових бізнес-процесів для отримання цінності для споживачів та інших зацікавлених осіб. Необхідно виділити процес транспортування як окрему ланку логістичного ланцюга з урахуванням базисних умов поставки товарів Інкотермс 2010.

Питання управління ланцюгами поставок за останнє десятиліття знайшли доволі широке відображення в економічній літературі. Значну увагу їхньому вивченню з позицій логістики приділяють такі відомі зарубіжні вчені, як Бауерсокс Д., Кристофер М., Уотерс Д., Сток Дж. і Ламберт Д.

Серед вітчизняних вчених варто, насамперед, відзначити праці Крикавського Є.В., Ніколайчука В.Е., Окландера А.М., Чухрай Н.І.

Виділити фізичний процес доставки вантажів як ланку логістичного ланцюга - з розглядом вибору базисних умов поставки товарів згідно Інкотермс 2010.

Розглянемо систематизацію фізичного процесу доставки вантажів з виділенням початкової і кінцевої фази у зоні виробництва і споживання по окремим операціям їх просування. Процес переміщення вантажу від місця виробництва до місця його споживання складається, як правило, з трьох основних фаз (табл. 1).

При цьому транспортний процес розглядається нами з позиції перевізника. При забезпеченні матеріальними ресурсами підприємств торгівлі постає питання про розгляд транспорту як виконавця послуг, що вимагає вирішення додаткових завдань, пов'язаних з організацією доставки матеріальних ресурсів (МР).

Фази переміщення вантажів

логістичний транспортний страхування

Алгоритм прийняття рішення по організації доставки МР вантажоотримувачу зображено на рисунку 1.

При організації доставки матеріальних ресурсів в логістичному ланцюзі необхідно вибрати варіант організації доставки, вирішити наступні питання [3]:

- вибір варіанту виконання операцій транспортного процесу: доручити окремі операції зовнішнім виконавцям (перевізникам тощо) або використовувати власні, а при необхідності орендовані транспортні засоби.;

- організація доставки транспортним оператором, або транспортно-експедиційною компанією;

- перевезення самостійно в своїх транспортних засобах;

- заключення договору з перевізником на окреме перевезення або на транспортне обслуговування;

- організація доставки в орендованих транспортних засобах.

Отже, розподіл транспортних витрат при доставці товарів - від продавця до покупця (визначається, до якого часу належить платити продавцю, а коли дане зобов'язання переходить покупцеві) регламентуються умовами Інкотермс 2010.

Алгоритм прийняття рішень по організації доставки МР вантажоотримувачу

Цими правилами визначаються також момент переходу ризиків від продавця до покупця, які пов'язані з продавцем, у тому числі ризик пошкоджень, втрати; дата поставки товару [1]. Встановлюється момент, коли відбувається фактична передача товару від продавця покупцеві або його представнику

Вперше термін Інкотермс був введений в обіг в 1936-му році. Інкотермс (Incoterms 2010) - це міжнародні правила, визнані урядовими органами, юридичними компаніями і комерсантами по всьому світу як тлумачення найбільш застосованих в міжнародній торгівлі термінів. Інкотермс - документ, який має статус міжнародного нормативного акту, виданий у формі словника, що містить перелік термінів, що найбільш часто використовуються при укладанні договорів зовнішніх поставок і визначень до них. Його основне завдання - стандартизація та оптимізація умов міжнародних договорів постачання для приведення їх у відповідність із законами всіх країн-учасників контракту.

Основна увага приділяється франко. Цей термін позначає перехід - момент передачі відповідальності за товар від продавця покупцеві.

Базисні умови поставки класифіковані за чотирма категоріями, умовно названими - E, F, C, D залежно від зобов'язань, прийнятих на себе постачальником по доставці товару до певного місця згідно договору. Всі базисні умови поставки розташовуються між двома крайніми варіантами: від мінімальних обов'язків продавця щодо умов ЕХW (коли продавцю необхідно тільки підготувати товар до відвантаження: упакувати, замаркувати і сповістити про готовність до поставки) до максимальних за умовами DDU та DDP. Слід мати на увазі, що всі витрати, які несе продавець по доставці товару до пункту, позначеного в контракті, включаються в ціну товару й оплачуються покупцем.

- E - місце відправлення,

- F - термінали відправлення основний перевезення, ще не оплачена основне перевезення,

- C - термінали прибуття основної перевезення, вже проведена оплата основний перевезення;

- D - покупець, мається на увазі повноцінна доставка.

В даний час діють правила тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2010 року (таблиця актуальна на 2015, 2016 та 2017 року). Основна відмінність від попередньої версії 2000 року в тому, що тепер їх дія поширюється не тільки на світовий, але і на внутрішній товарообіг. Крім того, умови Інкотермс 2010 включають в себе дві нові абревіатури: DAP (постачання в пункті) і DAT (постачання на терміналі), використання яких дозволяє сторонам більш точно визначати момент переходу ризику від продавця до покупця.

11 правил Інкотермс 2010 розділені на два окремих класи. Перший клас «Правила для будь-якого виду або видів транспорту» включає сім правил Інкотермс-2010, які можуть застосовуватися незалежно від обраного виду транспорту та кількості видів транспорту [4]. Цей клас включає EXW, FCA, CPT, CIP, DAT, DAP і DDP. Вони можуть використовуватися навіть при відсутності морського транспорту, а також у випадках, коли судно використовується для здійснення частини перевезення.

У другому класі Інкотермс 2010 «Правила для морського і внутрішнього водного транспорту» морські та річкові порти є як пунктом поставки, так і місцем, до якого здійснюється перевезення товарів покупцеві. До цього класу відносяться FAS, FOB, CFR і CIF.

Вибір базису поставки покупцем МР повинен здійснюватися на основі розрахунків сумарних витрат по забезпеченню своїх обов'язків згідно з базисом поставки та інших витрат при доставці від місця передачі товару продавцем до складу покупця [2].

Іс = Пц + Іл + Пдп + Пдс + Iпп+ Ір + Ііз,

де Іс  ? сумарні витрати покупця по закупівлі МР у відповідності з даним базисом поставки, грн.;

Пц   ? платежі покупця за обов'язками базису поставки (щодо сплати ціни), грн;

Іл  ? витрати покупця по забезпеченню обов'язків базису поставки (ліцензій, свідоцтв та інших формальностей), грн.;

Пдп  ? платежі покупця за перевезення на всіх ділянках шляху від постачальника до складу покупця (за обов'язками базису поставки і на інших ділянках шляху), грн.:

Пдс   ? платежі покупця по страхуванню за час перевезення на всіх ділянках шляху від постачальника до складу покупця (за обов'язками базису поставки і на інших ділянках шляху), грн;

І пп  ? витрати покупця, пов'язані з прийняттям поставки та оглядом товару, які утворюються відповідно до обов'язків базису поставки, грн.;

Ір  ? витрати покупця, пов'язані з ризиками, згідно обов'язків базису поставки, грн.;

Ііз  ? витрати покупця, пов'язані з інформаційним забезпеченням, згідно обов'язків базису поставки, грн.

Отже, вибір базисної умови поставки товарів з урахуванням розподілу обов'язків між продавцем і покупцем відповідно до Інкотермс 2010 повинен здійснюватися з урахуванням мінімальних сумарних витрат покупця по закупівлі МР у відповідності з даним базисом поставки.

Викладені в статті підходи і методи організації доставки МР дозволяють приймати оптимальні рішення по вибору найбільш економічно вигідного базису поставки товарів. Розроблений алгоритм прийняття рішень по організації доставки матеріальних ресурсів дозволить оптимізувати процес доставки.

Список використаних джерел

1. Винников В.В. Системы технологий на морском транспорте (перевозка и перегрузка) / В.В. Винников, Е.Д. Крушкин, О.Д. Быкова; под общ. ред. В.В. Винникова: учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. - Одесса: Феникс, 2010. - 576 с.

2. Костров В.Н. Транспортная логистика: Учебное пособие / В.Н. Костров, А.М. Государев, В.В. Цверов, А.Г. Китов. - Н. Новгород Изд-во ФГОУ ВПО «ВГАВТ», 2006. -207 с.

3. Телегин А.И. Транспортное экспедирование: [учеб. пособие] / А.И. Телегин, В.В. Костров, А.О. Ничипорук, А.А. Никитин. - Н. Новгород: Изд-во ФГОУ ВПО «ВГАВТ», 2010. - 400 с.

4. Інкотермс Офіційні правила тлумачення торгове термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/988_007

Размещено на Allbest.ru