Методологія формування маршрутної системи перевезень небезпечних вантажів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія формування маршрутної системи перевезень небезпечних вантажів

Вступ

Уходження України до міжнародних транспортних організацій та структур, ратифікація ряду міжнародних угод, конвенцій та інших документів з питань транспортних систем і перевезень дають підстави сподіватися на подальшу інтеграцію національного транспортного комплексу у європейську транспортну систему та на збільшення вантажних потоків по мережі автомобільних доріг України. Цей процес вимагає відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, вивчення і аналізу діючих міжнародних актів, їх адаптація до умов України та поступове приведення національного законодавчого поля до рівня європейських вимог.

Особливе місце в системі автомобільних вантажних перевезень займає транспортування небезпечних вантажів. В Європі для таких перевезень визначена спеціальна маршрутна мережа та відповідні правила. В Україні розпочата діяльність у цьому напрямку, але системна робота відсутня із-за відомчої неузгодженості при вирішенні питань, передбачених законами України „Про перевезення небезпечних вантажів”, „Про автомобільний транспорт” тощо. Крім цього, виконаний аналіз мережі автомобільних доріг засвідчив значну невідповідність європейським вимогам перевезень небезпечних вантажів [1].

Формування теоретико-методологічних підходів до розроблення національної маршрутної мережі перевезень небезпечних вантажів по дорогам загального користування пов'язане з важливими науковими, а також практичними завданнями, які передбачені планом науково-дослідних робіт Національного транспортного університету.

Аналіз літературних джерел, останніх досліджень та публікацій свідчить, що застосування традиційних методів до формування маршрутної мережі, започатковане в роботах Геронімуса Б.Л., Воркута А.І., Панова С.А. та інших вчених [2], суттєво обмежене з огляду на об'єкт перевезень.

Мета роботи. Визначення методологічних засад формування маршрутної мережі для перевезення небезпечних вантажів.

Матеріал і результати дослідження. На території України знаходяться 29 радіоактивно небезпечних об'єктів, більше 180 хімічно небезпечних об'єктів (підприємства хімічної, газодобувної, целюлозно-паперової, текстильної промисловості, хімкомбінати, холодильні установки); величезна кількість вибухонебезпечних та пожежонебеспечних об'єктів (6 НПЗ, склади зберігання ГСМ, автозаправні станції і т.п.). Вони, як правило розташовані поблизу автомобільних доріг та мають свої під'їзні шляхи.

На перелічених потенціально-небезпечних об'єктах добувають, переробляють, транспортують, зберігають велику кількість різних шкідливих речовин, які при перевезенні прийнято відносити до небезпечних вантажів (НВ).

Перевезення НВ представляє сукупність операцій транспортного процесу, його доставки від вантажовідправника до вантажоодержувача і включає в себе: підготовку вантажу і рухомого складу, прийом вантажу до перевезення, його завантаження у транспортний засіб, оформлення документів транспортування вантажу, перевантаження вантажу з одного виду транспорту на інший, зберігання і його відвантаження.

До небезпечних вантажів (НВ) належать речовини, матеріали і вироби, що мають фізико-хімічні властивості, проява яких за певних умов транспортного процесу може призвести до загибелі або захворювання людей та тварин, нанести шкоду навколишньому середовищу та спричинити матеріальний збиток.

Транспортний ризик - це загальна характеристика небезпечного вантажу, що вказує на його негативний вплив у визначених умовах транспортного процесу на обслуговуючий персонал і населення, навколишню природу тощо.

До основних характеристик небезпечних вантажів, що обумовлюють їх транспортну небезпечність, належать: вибухонебезпечність, легкозайманість і самозагоряння, токсичність, радіоактивність, корозійність, здатність до окислення.

До умов транспортного процесу, при якому може проявитися транспортний ризик, належать:

- динамічний (механічний) вплив рухомого складу, тари і вантажу (наколи, проколи, тертя і т.п.);

- тепловий вплив (нагрівання, електричний розряд, іскра, відкритий вогонь);

- зміна температури, тиску, вологість і т.п.;

- непідготовленість і несправність тари , рухомого складу, навантажувально-розвантажувальних механізмів та інших пристроїв;

- допущений брак в роботі, аварії автотранспортних засобів.

Умови, в яких може проявитися транспортний ризик НВ, прийнято називати аварійними ситуаціями (АС з НВ). До них належать:

- несправність і пошкодження тари або рухомого складу з НВ;

- находження НВ (рухомого складу з НВ) у зоні аварії або краху;

- загоряння, пожежа, вибух НВ.

Аварійну ситуацію з НВ прийнято підрозділяти на аварії і аварійні інциденти. До аварій належать: вибух НВ у кузові; загоряння, вивільнення НВ з кузову або контейнеру з важкими наслідками (загибель і завдання шкоди здоров'ю людей, евакуація населення або персоналу, загроза навколишньому середовищу тощо). До аварійних інцидентів належать: сходи, зіткнення рухомого складу; самозапалення НВ, тощо без тяжких наслідків. Можливість створення на транспорті аварійних ситуацій визиває ряд серйозних проблем забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів, а також безпеки інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, загальноприйнятий однофакторний принцип маршрутизації перевезень (мінімальний пробіг, гарантований час доставки, тощо) не може бути прийнятним.

При побудові маршрутної мережі перевезень небезпечних вантажів необхідно виходити з принципу врахування всіх суттєвих ефектів. Тобто, раціональний варіант повинен вибиратись по сукупністю технічних, економічних і екологічних характеристик. Пряме порівняння маршрутів за довжиною траси, розташуванню і кількості населених пунктів, інтенсивності руху, ступеню аварійності на ділянках дороги ще не дає достатніх підстав для еколого-економічного вибору, хоча і впливає на нього в істотній мірі. Для цього необхідно враховувати весь комплекс критеріїв.

Зважаючи на вищезазначене, досить важко визначитись з вибором траси певного маршруту, яка б задовольняла економічним та екологічним умовам, а також умовам безпечної доставки вантажів разом.

Отже, задача синтезу маршрутної мережі для транспортування небезпечних вантажів є багатокритеріальною з можливістю застосування на етапі безпосереднього формування мережі відомих математичних методів теорії графів.

Для формування узагальнюючого критерію оцінки транси маршруту можливо застосовувати метод ієрархій [3]. Метод аналізу ієрархій є системною процедурою для ієрархічного представлення елементів, що визначають зміст проблеми. В основі методу лежать декомпозиція проблеми на більш прості складові частини і подальша обробка суджень на кожному ієрархічному рівні за допомогою парних порівнянь. У результаті може бути виражений відносний ступінь (інтенсивність) взаємодії елементів у даному ієрархічному рівні або "важливість" (перевага) одних елементів відносно інших. Цим судженням надається чисельна оцінка. Однією з важливих можливостей методу ієрархій є врахування як фізичних величин, так і експертних оцінок.

Таким чином, основною проблемою при формуванні маршрутної мережі перевезень небезпечних вантажів є формування комплексного критерію. З цією метою була розглянута система "дорога - транспортний засіб - вантаж".

У результаті виконаного аналізу встановлено, що безпека маршруту як комплексний показник повинна включати чотири основних блоки.

Перший - визначає нормативи перевезень вантажів за видами, параметри безпеки транспортування та межі безпеки.

Другий - характеризує дорожні умови перевезень та виражається через характеристики безпеки траси маршруту, аварійності на ділянках маршруту та можливі ризики при перевезеннях. Урахування цих показників надає можливість прогнозувати стан безпеки на маршруті та розраховувати рейтинг маршрутів.

Третій - характеризує параметри, готовність та придатність транспортного засобу та його екіпажу до перевезення певних видів вантажів з точки зору безпеки перевезень та ймовірності настання несприятливих подій, враховує особливості технології транспортування небезпечних вантажів, на які впливають відстань транспортування, конструкційні параметри транспортного засобу та фізико-хімічні властивості вантажів.

Четвертий - оцінка можливих еколого-економічних збитків у разі настання аварійних ситуацій за участю небезпечних вантажів.

Об'єднання чотирьох складових у комплексний узагальнюючий критерій методом ієрархій із застосуванням експертних дозволяє вести обґрунтовану побудову маршрутних мереж за ступенем небезпечності вантажів загальновизнаними методами. Подальший аналіз отриманих мереж дозволить сформувати узагальнену мережу для перевезень небезпечних вантажів з тим, щоб її ділянки доріг було першочергово приведено у відповідність до вимог країн ЄС та ратифікованих Україною конвенцій.

Висновки

Розбудова маршрутної мережі перевезень небезпечних вантажів має пріоритетне значення для транспортного комплексу України. Прийняті методологічні основи дозволяють кількісно оцінити траси маршрутів з урахуванням їх конструкційних та експлуатаційних властивостей. Запропонований методологічний підхід до побудови маршрутної мережі перевезень небезпечних вантажів дозволяє вести її направлений синтез.

Подальша робота заключається у зборі, зазначених у статті, характеристик по мережі доріг України та синтезі маршрутної мережі перевезень небезпечних вантажів.

Література

маршрутний мережа вантаж небезпечний

1. Шурупов В.О. Шляхи вирішення проблем перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом. // Вісник НТУ. - К.: НТУ, 2006. - №11. - С. 365-366.

2. Воркут А.И. Грузовые автомобыльные перевозки. - К.: Вища шк., 1986. - 447 с.

3. Саати Т., Керис К. Аналитическое планирование. Организация систем. - М.: Радио и связь, 1991. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru