Створення спільного комунального пароплавства як можлива підстава розвитку суднобудівної та судноремонтної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення спільного комунального пароплавства як можлива підстава розвитку суднобудівної та судноремонтної галузі

Хачатуров Е. Б., к.т.н., с.н.с., проректор

НУ кораблебудування ім. адмірала Макарова

Анотація

пароплавство комунальний спільний законодавство

Стаття присвячена дослідженню питання щодо необхідності створення спільного комунального пароплавства як можливої підстави для розвитку суднобудівної та судноремонтної промисловості України. Проаналізовані норми чинного законодавства і міжнародно-правові акти та стандарти у суднобудівній галузі. Висловленні пропозиції щодо відродження пароплавства в Україні.

Ключові слова: спільне комунальне пароплавство, суднобудівна та судноремонтна промисловість, морська держава, власність територіальних громад, органи місцевого самоврядування.

Аннотация

Статья посвящена исследованию вопроса о необходимости создания совместного коммунального пароходства как возможного основания развития судостроительной и судоремонтной промышленности Украины. Проанализированы нормы действующего законодательства и международно-правовые акты и стандарты судостроения. Высказаны предложения по возрождению пароходства в Украине.

Ключевые слова: совместное коммунальное пароходство, судостроительная и судоремонтная промышленность, морское государство, собственость территориальных общин, органы местного самоуправления.

Annotation

The article investigates the question of the necessity of establishing a joint municipal Company, as a possible reason to develop the shipbuilding and ship repair industry in Ukraine. Analyzed the current legislation and international instruments and standards shipbuilding. Suggestions to revive Shipping Ukraine.

Keywords: General Municipal Corporation, the shipbuilding and repair industry, maritime nation, the property of local communities, local governments.

Актуальність

Актуальність досліджуваної проблеми для забезпечення потреб ринку морських перевезень полягає в розробці наукових пропозицій, що мають важливе значення для вдосконалення діючого українського морського законодавства та законодавства, яким врегульоване річкове судноплавство з метою відродження традицій морських та річкових перевезень в Україні за допомогою податкових, митних та інших преференцій, а також встановленні нових механізмів функціонування пароплавств, заснованих на власності територіальних громад, вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування щодо створення спільних комунальних пароплавств з метою задоволення потреб територіальної громади та народу України у морських та річкових перевезеннях, а завдяки цьому -- відродження в Україні морської державності та розвитку суднобудівної та судноремонтної промисловості.

Аналіз останніх досліджень

Теоретичними та практичними питаннями щодо створення, діяльності, функціонування та розвитку спільних пароплавств опікувалися провідні вчені та практичні діячі: С.В. Ківалов, Є.В. Додін, С.О. Кузнецов, Д.О. Нікіша та ін. Дослідження зазначених науковців розглядають різні елементи правового статусу створення спільного комунального пароплавства, а також визначають його особливості.

Метою статті є дослідження розвитку правової природи створення спільного комунального пароплавства як чинника стимулювання розвитку суднобудівної галузі України.

Виклад основного матеріалу

Розглянувши комплекс проблем, пов'язаних із розвитком України як морської держави, Рада національної безпеки і оборони України відзначає наявність загрозливих явищ та системних недоліків у цій сфері. У наслідок практичної втрати основного потенціалу вітчизняного морського флоту стан морських перевезень не відповідає потребам економіки України. Майже третина причального флоту перебуває у незадовільному технічному стані, що обмежує потенційні можливості вітчизняних портів. За відсутності належного державного фінансування та недостатніх інвестицій портове господарство не встигає за потребами в обробленні вітчизняних та транзитних вантажів.

Система забезпечення безпеки мореплавства є морально і фізично застарілою. Забезпечення сучасного контролю за навігаційним станом та надання своєчасної допомоги вітчизняним та іноземним плавзасобам у надзвичайних ситуаціях унеможливлюється відсутністю в України власної інтегрованої супутникової системи зв'язку.

Сили й засоби рятування на водах розпорошені між відомствами, діяльність яких не узгоджена. Відсутня державна стратегія щодо освоєння вуглеводневого потенціалу морського прибережного шельфу, не приділяється достатньої уваги розвитку морського туризму. З огляду на загрозливу ситуацію, що склалася у морегосподарському комплексі, а також ураховуючи, що настав критичний стан основних виробничих фондів провідних галузей промисловості, до яких належить, зокрема, суднобудування, необхідні термінові запобіжні заходи від уряду [1].

Розвиток національного флоту є пріоритетним напрямком в діяльності Президента України і це повинно стати пріоритетом для всіх гілок влади. Однак потужності вітчизняного флоту за минулі роки були втрачені. В той же час портова та морська інфраструктура є важливим фактором у відродженні економіки нашої країни. Керівництво держави докладає значних зусиль, щоб кардинально змінити ситуацію в секторі морегосподарського комплексу [2].

У серпні 2012 р. на засіданні Кабміну Прем'єр- міністр України відзначив: «Настав час заявити: Україні потрібен власний великий флот -- морський і річковий. Україні потрібні глибоководні порти з найкращими умовами перевалки вантажів. Ми збираємося експортувати з часом понад 20 мільйонів тонн зерна, отримувати щороку до 10 мільярдів кубометрів зрідженого газу, експортувати мільйони тонн мінеральних добрив. У нас є унікальний транспортний потенціал Дніпра та Дунаю. Тому возити власними судами все те, що потрібно нашим торговим партнерам і все те, що потрібно нам -- логічно і вигідно». 30 листопада 2012 р. під час візиту до Норвегії, зустрічаючись з міністром рибного господарства та прибережних справ Норвегії Прем'єр зазначив: «Ми поставили перед собою амбітне завдання відродити свій рибальський і торговельний флот» [3].

14 лютого 2013 р. в Міністерстві інфраструктури відбулося засідання «круглого столу» на тему «Перспективи розвитку торговельного флоту України».

Вів засідання директор Департаменту держполітики в галузі морського та річкового транспорту Мінінфраструктури В.В. Севрюков. Він закликав учасників «круглого столу» бути реалістами у своїх пропозиціях, враховувати ту обставину, що за 21 рік незалежності України держава практично не виділяла коштів з бюджету на розвиток торговельного флоту країни. Тому не варто розраховувати на держбюджет, а варто зосередитися на інших варіантах, заходах щодо створення умов для відродження вітчизняного торгового флоту. Для досягнення позитивного результату, на його думку, добре було б заручитися підтримкою вантажовласників та депутатського корпусу, забезпечити організаційно-правовий супровід, щоб громадськість розуміла значення відродження національного торговельного флоту для економіки країни.

25 березня 2013 р. відбулося засідання колегії Міністерства інфраструктури України, де було зазначено, що у 2012 році переробка вантажів у морських торговельних портах України склала 109,8 млн. т. За оцінкою учасників ринку, з 1 по 25 березня 2013 року, Україна експортувала понад 1 млн. тонн зерна. Найближчим часом з портів буде вивезено ще більш 464 тис. тн кукурудзи (в ЄС, Ізраїль і Єгипет) [4].

Наведений стан у морегосподарському комплексі та звернення виборців територіальної громади були підґрунтям народному депутату України, президенту НУ «ОЮА» академіку С.В. Ківалову доручити колегам -- провідним фахівцям під керівництвом професора Є.В. Додіна започаткувати створення 1го Українського сумісного комунального пароплавства -- суб'єкта господарювання комунального сектора економіки, який має задовольнити спільні інтереси декількох територіальних громад. Але в історії незалежної України такого прецеденту не було [5].

Морські транспортні підприємства (пароплавства) -- це підприємства, які фактично надають транспортні послуги, пов'язані з переміщенням вантажів, пасажирів та їх багажу, а також інші послуги у сфері торговельного мореплавства. При цьому торговельне мореплавство визначається в Кодексі торговельного мореплавства України, як діяльність, пов'язана з використанням суден не тільки для надання транспортних послуг, а й в інших господарських, наукових, культурних, навчальних цілях і спорту (ст. ст. 1, 15) [6].

Наявність відповідних типів самохідних суден дозволить повноцінно освоїти Дніпро, Волгу, Дон, Каспій та налагодити торгові відносини з продажу зерна, металопрокату та ін. з Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном та іншими країнами морем, а не сушею, а також й перевезення Чорним морем [7].

Однак без власного флоту неможливо виконати поставлені завдання і досягти суттєвих результатів. Тому приємно дізнатися, що у теперішній час, коли проводяться перші організаційно-правові заходи зі створення спільного комунального пароплавства, вже є справжні патріоти, які підтримують цю ідею і готові вкладати немалі кошти в її реалізацію. Про такі плани будівництва різних суден в Україні на своєму суднобудівному і судноремонтному заводі повідомив генеральний директор ТОВ СП НІБУЛН О.А. Вадатурський [8]. До підтримки та розвитку цієї ідеї у Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова наказом ректора професора С.С. Рижкова створено спеціальне проектно-конструкторське бюро із провідних спеціалістів і успішних студентів для пошуку і розробки проектів сучасних суден типу «ріка-море». Розробляються проекти стосовно до будівництва суден на вітчизняних суднобудівних заводах. Безумовно, на одному ентузіазмі неможливо виконати задумане [9]. Саме тому створена ініціативна група під керівництвом професора кафедри морського та митного права НУ «ОЮА» С.О. Кузнецова, яка провела зустрічі з керівництвом міських рад міст Керч, Феодосії, Ялти, Севастополя, Херсона, Миколаєва щодо організації та проведення громадських слухань для територіальних громад з метою отримання їх підтримки, яка дозволить прискорити вирішення усіх питань по створенню 1-го Українського спільного комунального пароплавства [7].

На підставі нових правових знань про переліченні аспекти функціонування комунального пароплавства мають бути знайденні інноваційні шляхи вдосконалення їх діяльності на території України та розроблені організаційно-правові засади створення і діяльності спільного комунального пароплавства, можливості надання йому пільг і преференцій на початковому етапі роботи. Ці розробки мають отримати вигляд змін та доповнень до діючого українського законодавства. Очікувані результати є цілком новими у вітчизняній науці та законодавстві, вони будуть віддзеркалюватися новітні зміни у соціально-економічному розвитку України та окремих регіонах, які зацікавлені у створенні та розвитку спільного комунального пароплавства. Розробки базуватимуться на новому законодавстві та зроблять значний внесок у розбудову України як морської держави. При цьому слід зазначити, що морський та річковий флот України відіграє важливу роль у міжнародних зв'язках, економічні вигоди від розвитку українських пароплавних компаній є беззаперечними [10].

У Морській доктрині України на період до 2035 року, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1307 від 07.10.09 р., зазначено, що Україна як морська держава бере участь у вивченні, освоєнні та використанні ресурсів Світового океану, що в свою чергу, потребує визначення і законодавчого закріплення національних інтересів у цій сфері діяльності, встановлення пріоритетів їх реалізації [11].

Організація спільного комунального пароплавства ставить питання про створення певного фінансового плану та відповідної законодавчої бази, а також встановлення системи певних економічних гарантій. Також, в теперішній час в Україні чітка морська політика не є цілком сформованою, приватні компанії віддають перевагу роботі під «зручним» прапором. Але, наявність власного національного флоту -- це важливий фактор зовнішньоекономічної незалежності країни.

На сьогодні гостро поставлене питання фінансової участі у створенні спільного комунального пароплавства в умовах нестабільної економіки нашої країни. Серед ряду проблем, відсутність належного законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності у даній сфері та відсутність чіткої системи економічних гарантій мають першочергове значення. Необхідна розробка нормативних актів з метою нівелювання страху та недовіри громадян, що допоможе зацікавити громаду та залучити її до участі у створенні спільного пароплавства на базі сумісної комунальної власності. Для реалізації даної задачі необхідно, щоб для кожної особи, яка візьме у цьому участь була гарантія забезпечення тих засобів та коштів, які вона буде вкладати в ідею спільного комунального пароплавства [5].

Створення цієї господарської організації означає початок нового етапу організації управління морегосподарським комплексом. До створення спільного комунального пароплавства, яке не підпадає, ані під статус державної, ані під статус приватної компанії, науковці, особливо ті, що працюють в галузі адміністративно-правової науки, ніколи не звертали уваги на можливість створення судноплавних компаній які є власністю територіальних громад. Тому ідея створення спільного пароплавства, заснованого на комунальній власності, має не тільки теоретичний, але й практичний інтерес. Проблема функціонування спільного комунального пароплавства є комплексною і багатоаспектною. Невирішеність багатьох питань з цієї сфери, зокрема нормативно-правового забезпечення, спричиняє суттєві перешкоди як економіці України в цілому, як і флоту зокрема. Результати аналізу економічної ситуації, яка склалася у морському господарстві України, а також тенденції можливих змін, свідчать про те, що у разі відсутності державної підтримки галузі неможливо подолати негативні закономірності її розвитку. Насамперед ця підтримка повинна полягати в удосконаленні правового регулювання діяльності спільного комунального пароплавства в Україні. Зокрема, потребують вивчення особливості дії міжнародних і національних правових норм з фрахтування суден на умовах тайм-чартера та бербоут-чартера, з наступним їх викупом та ін. [12].

Нині вітчизняні бізнесмени не прагнуть вкладати кошти у вітчизняне суднобудування і відродження пароплавства. Собівартість будівництва суден на українських заводах є вищою за зарубіжну, строк будівлі є довшим, комплектуючі імпортні -- простіше замовити за кордоном. Почати будівництво суден різних типів на наших суднобудівних заводах сьогодні без відповідної підготовки практично неможливо -- ні бізнесмени, ні влада, ні громадськість -- не готові до цього. Тому запропонована ідея створення 1-го Українського спільного комунального пароплавства на базі тих плавзасобів, яким можна вже сьогодні присвоїти відповідну класифікацію і «поставити» на попередньо обраний маршрут заслуговує пильної уваги та всебічної підтримки. Тільки демонстрація результатів діяльності такого пароплавства переконає бізнесменів і владу в правильності втілення в життя результатів виконання держбюджетної теми «Інноваційний організаційно-правовий механізм створення і функціонування комунальних пароплавств в Україні» [11].

Висновки

З наведеного вище можна зробити наступні висновки:

1. Створення 1-го Українського пароплавства опосередковано дасть поштовх початку відродження суднобудування. Використовуючи наявний портофлот та інший наявний в організаціях та у фізичних осіб потенціал плавзасобів, пристосований, після невеликого переобладнання, для роботи на певних маршрутах, демонструючи якомога «яскравіше» результати комерційних рейсів і можливості подальшого їх розвитку, неодмінно зацікавить бізнесменів в участі.

2. Ритмічна робота пароплавства, нехай з початку не дуже об'ємна, не залишиться непоміченою у іноземних партнерів у місцях швартування та обслуговування, які також можуть приєднатися до цієї справи. Для цього необхідно активно проводити агітаційно-роз'яснювальну роботу.

3. У процесі діяльності пароплавства звичайно з'являться нові пропозиції щодо її вдосконалення, напрями бізнесу і звичайно ж акціонери. Це обумовлено сьогодні природною, економічною, політичною, соціальною актуальністю головної теми -- відродження українського пароплавства.

4. Об'єднуючи фінансові ресурси і забезпечуючи правовий супровід учасників, втягуючи в головну тему «здібних» акціонерів, які бажають взяти в ній активну участь, неодмінно призведе до її розвитку, аж до розробки та утвердження державної програми з аналогічною назвою.

5. Тільки постійний моніторинг, координація взаємодії, оперативне реагування всіх учасників, сумлінне виконання ними своїх функцій, дозволить пароплавству впевнено здійснювати свою діяльність за всіма напрямами з економічними результатами, що забезпечують його подальший розвиток.

Отже, ідея створення спільного комунального пароплавства є доволі цікавою, але як в теоретичному, так і практичному руслі існує ряд проблем, що стосуються втілення цієї ідеї у життя. Проте варто зазначити, що в України ще наявний досить великий потенціал і цим варто скористатися, щоб підняти економіку країни на якісно новий рівень і це можливо зробити саме за допомогою пароплавств, створених на базі комунальної власності.

Планований захід з відродження 1-го Українського пароплавства --актуальний, корисний, вигідний, необхідний, своєчасний і зробить істотний внесок у розвиток морегосподарського комплексу України. Ця задумка дійсно відповідає тезам «Від простого до складного» і «Від загального до конкретного».

При цьому, суднобудівні заводи одержать замовлення спочатку на ремонт і переобладнання плавзасобів, а потім на будівництво нового комунального флоту.

Ця програма формально може послужити форматованим початком виконання Закону України від 06.09.2012 р. «Про проведення економічного експерименту за державної підтримки суднобудівної промисловості».

Конструкторсько-технологічні та проектні організації розроблять проекти ремонту, переобладнання та будівництва нових суден для комунального пароплавства України.

Особливістю новостворюваного комунального флоту України «Наш флот нашим дітям» є його призначення -- вантажопасажирські перевезення і туризм морськими і водними маршрутами України і зарубіжжя.

Перевагою цієї програми є її короткострокове приведення в дію: реєстрація спільного комунального пароплавства, підготовка його до роботи, початок роботи повернення витрат, отримання дивідендів.

Література

1. Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави: рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16.05.2008 р. // Офіційний вісник України. 2008. № 38. Ст. 1265.

2. Храмов О. Розвиток флоту - пріоритет в роботі Президента України / Олексій Храмов // Флот України. 07.07.2010 р. № 53. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://fleet.sebastopol. ua/articles/.

3. Азаров М. Україна має намір відродити свій торговий флот / М. Азаров. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ua.for-ua.eom/politics/2012/11 /30/084521.html.

4. Перспективи розвитку торговельного флоту України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sismit.gov.ua/perspektyvy-rozvytku-torghoveljnogh.

5. Нікіша Д.О. Розгляд інноваційного організаційно-правового механізму створення та функціонування комунальних пароплавств в Україні в рамках III всеукраїнської школи з морського права / Д.О. Нікіша, Н.О. Мачкур // Митна справа. 2013. № 2 (86). С. 114-118.

6. Морський і річковий транспорт України. [Електронний ресурс ]. Режим доступу: http:// proukrai ne.net.ua/transport /water_trans.

7. Наш флот - нашим детям. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// nashflot.seafarer.od.ua /?p=134#more-134.

8. Синявский В. Компания «НИБУЛОН» завершила строительство наиболее продуктивного в Украине плавучего крана «Святой Николай» / Виталий Синявский // Николаевские новости. 31.07.2013 г. № 92.

9. Рыжков С. Кризиса судостроения в Украине нет / С. Рыжков. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nuos.edu.ua/.

10. Аверочкіна Т.В. Обгрунтування доцільності та необхідності розробки науково-лослідної теми «Інноваційний організаційно-правовий механізм створення та функціонування комунальних пароплавств в Україні» / Т.В. Аверочкіна, Д.О. Нікіша // Митна справа. 2013. № 2(86). С. 96-98.

11. Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року: постанова Кабінету Міністрів України № 1307 від 07 жовтня 2009р. // Офіційний вісник України. 2009. № 94. Ст. 3216.

12. Пережняк Б.А. Правовий статус муніципального морського пароплавства / Б.А. Пережняк, Н.Є. Бабенко // Международное морское право и Черноморский регион: Матер. семинара (Одесса, 12-17 ноября 2001 г.). 2001. C. 165-174.

Размещено на Allbest.ru