Реалізація ефективної державної політики розвитку морських портів країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

реалізація ефективної державної політики розвитку морських портів країни

Мишко Андрій Миколайович,

начальник служби комерційної діяльності та перспективного розвитку Бердянського морського торговельного порту, м. Бердянськ.

Анотація

У статті проаналізовано нинішній стан і проблеми розвитку портового господарства України. Досліджено його участь в інтеграційних процесах світового ринку. Розглянуто недоліки функціонування галузі та запропоновано шляхи їх усунення.

Ключові слова: розвиток морських портів, механізми державного управління, ефективна державна політика, транспортна інфраструктура держави, конкурентоспроможність портової галузі.

Постановка проблеми

Морські порти є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави на напрямках міжнародних транспортних коридорів. Вони розташовані на всьому морському узбережжі України: гирловій ділянці річки Дунай, у північно-західній частині Чорного моря - у лиманах Дністровський, Сухий і Григорьєвський, у Бузько-Дніпровському лимані, в гирлах річок Південний Буг і Дніпро, у Каркинитській затоці та далі на всьому морському узбережжі Криму, на півдні й у північно-західній частині Азовського моря [1].

Порти Північно-Західного Причорномор'я (Білгород-Дністров- ський, Іллічівськ, Одеса, Південний, Октябрьськ, Миколаїв, Херсон, Скадовськ) забезпечують транспортування зовнішньоторговельних та транзитних потоків масових вантажів далеких напрямків; обслуговують вантажопотоки Євроазіатського транспортного коридору.

Українські морські порти орієнтовані на перевалку сухих вантажів, частка потужностей для перевалювання наливних вантажів складає 26%. Наявність розгалуженої мережі морських портів і терміналів, які виконують роль початкових та кінцевих пунктів далеких океанічних перевезень, що зв'язують Чорноморський регіон України з країнами інших континентів, в цілому забезпечує перевалювання 35% вантажів Чорноморського регіону [2].

Державна Рада РК після проголошення про вступ до РФ націоналізувала цілісні майнові комплекси підприємств сфери управління Міністерства інфраструктури України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, які розташовані на території півострова. Відповідну постанову ухвалено 17 березня 2014 р. на позачерговому пленарному засіданні парламенту.

У список націоналізованих об`єктів увійшли: Керченська поромна переправа, Керченський морський торговельний порт, Керченський морський рибний порт, Феодосійський морський торговельний порт, Ялтинський морський торговельний порт, Севастопольський морський торговельний порт, Севастопольський морський рибний порт, Євпаторійський морський торговельний порт. Крім того, у власність республіки відійшло майно державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та державної установи “Держгідрографія” [3].

Євпаторійський, Севастопольський, Ялтинський, Феодосійський, Керченський торговельні порти, що розташовані на анексованій території, призначені, насамперед, для обслуговування транспортних потреб самого Криму. Такі порти, як Ялтинський і Севастопольський є перспективними для розвитку пасажирських, круїзних перевезень. Найбільші збитки буде мати Україна від привласнення Росією Феодосійського торговельного порту, який посідав друге місце в Україні по перевалці нафти й нафтопродуктів.

Як вплинуть зміни на портове господарство України? Які проблеми потрібно нагально вирішувати?

Серед основних проблем функціонування та розвитку портової галузі залишаться: зниження рівня прибутковості морських портів у зв'язку із значним зношенням основних засобів (більш як 70%);

повільне оновлення основних фондів морських портів; відсутність дієвого механізму залучення приватних інвестицій для розвитку морських портів та захисту прав інвесторів; зменшення обсягу транзитних вантажопотоків у зв'язку з недостатньо розвинутою інфраструктурою морських портів; недосконалість законодавства з питань митного оформлення, перетинання державного кордону; зниження рівня завантаженості морських портів у зв'язку із зменшенням обсягу транзитних вантажопотоків; зменшення обсягів експортних вантажопотоків через морські порти у зв'язку з перевезенням вантажів іншими видами транспорту (автомобільним, залізничним); нерозвинута транспортна інфраструктура в морських портах та на під'їзних шляхах тощо [2].

Серед нових проблем, які виникають перед портовою галуззю, з`являється необхідність додаткового захисту прибережної території, виділення земельних ділянок під нові військові об`єкти, якнайшвидше збільшення вантажообігу морських торговельних портів Північно-Західного Причорномор'я, компенсація збитків від вилучення з вантажообігу Кримських торговельних портів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

морський порт інфраструктура транспортний

Чимало науковців досліджували проблеми розвитку морських торговельних портів України. Зокрема, В.В.Чередниченко досліджено основні чинники конкурентоспроможності українських портів в умовах глобалізації [1], В.М.Мірошко визначено основи стратегічного планування економічного розвитку вантажних портів України [4], С.В.Ільченко проаналізовано організаційно-економічні основи інституціонального реформування морських портів [5].

О.О.Карпенко та Г.Ю.Продченко досліджено проблеми транзитних перевезень вантажів через морські торгівельні порти України [6].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. В умовах поширення інтеграційних процесів та підписання асоціації України з ЄС існує необхідність пошуку механізмів та методів підвищення ефективності функціонування та розвитку морських портів.

Метою статті є аналіз державної політики розвитку морських портів України, динаміки транзитних перевезень вантажів через морські торговельні порти України, та визначення чинників, що призвели до скорочення їх обсягів, а також пропозиції щодо покращення розвитку морських портів України.

Виклад основного матеріалу

Законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції України та складається з Закон України “Про морські порти України”,

Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України “Про транспорт”, “Про природні монополії” та інших нормативно-правових актів.

Закон України “Про морські порти України” [7] регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначає правовий режим об'єктів портової інфраструктури.

Закон регулює діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою мореплавства, нагляд та контроль у сфері діяльності морських портів, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, адміністрації морських портів України, власників морських терміналів, інших суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, та споживачів їхніх послуг.

Стратегія розвитку морських портів України на період до 2038 року [2] розроблена відповідно до Закону України “Про морські порти України” з урахуванням основних засад реалізації державної політики у сфері транспорту. Вона визначає прогнози щодо вантажопотоків, завдання, основні напрями та шляхи розвитку морських портів і портової галузі в цілому.

Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” [8] визначає транспортну сферу як одну з пріоритетних в економіці країни.

Найбільш значними з морських торговельних портів України є розташовані неподалік один від одного (у північно-західній частині Чорного моря) Одеський, Іллічівський і Південний порти. На їхню частку сумарно доводиться близько 70% усього вантажообігу українських морських портів. Ці порти мають найкращі морські підходи (осаду прийнятих судів - від 11,5 до 14 метрів), у той час як інші в змозі приймати судна зі значно меншим осіданням. В Одеському й Іллічевському торговельних портах перебувають і найбільші в Україні контейнерні термінали.

Дунайські порти (Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ) обслуговують вантажопотоки сьомого (Критського) транспортного коридору та вантажопотоки з Донбасу та Поволжя у країни Придунав'я та Центральної Європи.

У гирловій частині найбільших українських рік Дніпра й Південного Бугу розташована інша група морських портів - Миколаївський, Херсонський, “Октябрьск”, Дніпро-Бужський (порт глиноземного заводу), що працюють як з навалочними, так і з генеральними вантажами.

На північному узбережжі Азовського моря розташовані Бердянські й Маріупольський морські торговельні порти, для яких характерна близькість до найбільш про- мислово-розвинених районів України - Донбасу й Придніпров`я. Експорт металу й іншої продукції цих регіонів і забезпечує основне завантаження портів [5].

Головним портом Чорного моря є Одеса. Це універсальний порт, через який проходить понад 20 млн т вантажів (20% морського транспорту України). Другий за значенням чорноморський порт - Іллічівськ, з якого курсують не лише кораблі, а й пороми до болгарського міста Варни. Через ці порти транспортують сировину, продукцію машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти Херсон та Миколаїв.

В останні роки тільки близько 15% загального обсягу перевезень припадає на малий (у межах одного моря) та великий каботаж. Відповідно 85% припадає на зовнішні перевезення. У свою чергу, серед останніх близько 50% становлять експортні вантажі, близько 40% - транзитні, а понад 10% - імпортні товари. У структурі вантажів, які транспортують морські судна, переважають нафта, нафтопродукти, руди металів, кам`яне вугілля, будівельні матеріали.

Перевезення пасажирів морським транспортом у 2013 р. практично припинилися. На місто Севастополь, припадало понад 80% морських перевезень пасажирів, насамперед, для туристичних подорожей.

З набранням чинності Закону “Про морські порти України” у побудові роботи галузі відбулися суттєві зміни - відповідно до кращих світових практик та стандартів розмежовано адміністративні та комерційні функції. З метою виконання вимог Закону державні підприємства - морські порти - були реорганізовані. Усе стратегічне майно від них (причали, акваторії, канали, портова інфраструктура загального користування) було передано у відання спеціально створеної Адміністрації морських портів України (АМПУ), на яку покладено функції утримувати та забезпечувати ефективне використання цього майна. Зокрема, Адміністрація повинна була здійснювати модернізацію, ремонт, реконструкцію та будівництво гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту [9].

Кабінет Міністрів України 9 січня 2014 року ухвалив Постанову “Про внесення зміни до Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію”. Документ, розроблений Міністерством інфраструктури, передбачає доповнення Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію, об'єктами, що знаходяться на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”. Враховуючи складність ситуації на Кримському півострові та дату ухвалення Постанови, її потрібно переглянути, зокрема, уточнити перелік об'єктів. Стратегічні об'єкти України повинні залишатись у державній власності.

Нині в Україні вже успішно триває реалізація інвестиційних проектів на умовах державно-приватного партнерства не тільки у формі концесії. Зокрема, в Одеському порту продовжується будівництво причалу №35 (1-з) з перевантажувальним комплексом зерна (спільний проект з компанією ТОВ “Бруклін-Київ”) та будівництво контейнерного терміналу на Карантинному молу (спільний проект з ДП “ГПК-У- країна”). Уведено в експлуатацію залізничний роз'їзд “12 км” дільниці Чорноморська - Берегова Одеської магістралі (спільний проект Одеської залізниці та ТОВ “Трансінвестсервіс” щодо збільшення пропускної спроможності ділянки Чорноморська-Берегова) [10].

Аналіз динаміки відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту в Україні у 1980-2012 рр. (тис. тонн) за даними Державної служби статистики [11] свідчить про те, що з 1989 р. відбулось падіння обсягів перевезень як у морському так і в річковому виді транспорту. І до цих пір Україна не досягла навіть рівня 1980 року. Після світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. обсяги перевезень впали до мінімуму.

У першій половині 2013 р. в цілому відбувалось подальше падіння обсягів перевезень вантажів у морському та річковому транспорті. Однак, у листопаді 2013 р. спостерігалось пожвавлення у портовій галузі. Так, Миколаївський морський торговий порт збільшив вантажообіг на 26%. Це найбільший показник вантажообігу за місяць протягом 200-річної історії існування порту.

Найбільше в листопаді 2013 р. було перероблено зерна - 608 тис. тонн, вугілля - 98 тис. тонн і металопрокату - 297 тис. тонн. Усього в структурі рекордного вантажообігу порту превалював експорт, який сформував близько 65% сукупних обсягів.

Близько 25% становив імпорт; частка транзиту - близько 7% [9].

Потенціал переробки Миколаївського морського торговельного порту понад 15 млн. тонн вантажів на рік. Порт включено до списку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.

Миколаївське підприємство підготувало два перспективних інвестиційних проекти: створення морського терміналу в Очакові та реконструкція 8-го причалу порту.

Мета інвестиційних проектів - це диверсифікація та покращення логістики вантажів у напрямку Південно-Східної Азії та Китаю, підвищення комерційної привабливості портів Бузько-Дніпровського басейну з обробки суден [12].

Найбільш ефективними механізмами державного управління розвитком морських портів України мають бути організаційно-правові та фінансово-економічні.

Правові методи регулювання розвитку морських портів мають забезпечувати: лобіювання інтересів морських портів України, захист від недобросовісної конкуренції; стимулювання збільшення вантажопотоків, встановлення сприятливих режимів діяльності для вантажовласників та судновласників, стимулювання збільшенню транзитних вантажопотоків; узгодження інтересів та встановлення взаємовигідного співробітництва між морськими портами та місцевими органами влади.

Особливого значення для забезпечення ефективної державної політики розвитку морських портів мають економічні методи регулювання. Головні джерела фінансування портової галузі - портові збори, які зобов`язані використовуватися винятково на розвиток портової інфраструктури. Сьогодні вони найвищі, порівняно з іншими державами Чорноморського басейну.

Провідними напрямками податкової політики у регулюванні розвитку портів мають бути створення умов для економічного розвитку портів; залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів розвитку портів; застосування системи податкових пільг для портів; запровадження ефективного механізму взаємодії між портами та податковими органами. У нинішніх умовах система оподаткування стримує залучення коштів іноземних інвесторів у розвиток портів.

Україна - єдина країна в Чорноморському регіоні, яка не виділяє дотації на будівництво під`їзних шляхів до морських портів з державного бюджету. У всіх портах, що конкурують із українськими, такі дотації обчислюються мільйонами доларів. В Україні будівництво портових залізниць, естакад, автодоріг, під`їзних колій, підхідних каналів, акваторій здійснювалося винятково за рахунок портових зборів.

Стратегія розвитку морських портів до 2038 року, яка прийнята в 2013 р. у відповідності з Законом України “Про морські порти”, передбачає в довгостроковій перспективі збільшення щорічної переробки товарів портами до 210 млн тонн, залучення 26 млрд грн приватних інвестицій на розвиток об`єктів портової інфраструктури. Також у планах Стратегії підвищити на 80% ефективність використання перевалочних комплексів морських портів, створити 15 тис. робочих місць, підвищити екологічну безпеку портів.

За інформацією Міністерства інфраструктури капітальні інвестиції в рамках державно-приватного партнерства на 25 років у три морських торговельних порти Одеської області - Одеський, Іллічівський та Південний - можуть становити 70 млрд грн.

Українська суднобудівна і портова галузь також готується приступити до роботи в програмі державно-приватного партнерства. Для цього українські порти готують техніко-економічні обґрунтування з метою залучення інвестицій. Це дозволить вивести сектор на новий виробничий рівень, істотно підняти обсяги вивантаження-завантаження, налагодити високий рівень інфраструктури і поповнити Державний бюджет.

На мою думку, розвиток морських портів буде відбуватись у швидших темпах, ніж це було до анексії Росією Криму. Військові формування, які будуть сконцентровані у морських портах континентальної України, потребуватимуть харчування, новітнього оснащення, що збільшить вантажообіг у морських портах. З`являться нові робочі місця. Зростуть інвестиції у розвиток морських портів.

Враховуючи, що Феодосійський торговельний порт посідав друге місце в Україні по перевалці нафти й нафтопродуктів, порти: Одеський, Іллічівський і Південний збільшать перевалку відповідної сировини.

Ті величезні кошти, які прийдуть з метою збільшення потужності української армії, дадуть поштовх розвитку морських портів України.

Отже, основними завданнями державної політики розвитку морських портів є: підвищення конкурентоспроможності портової галузі; модернізації і розвитку об'єктів портової інфраструктури загального користування; забезпечення ефективного державного регулювання спеціалізованих послуг, що надаються в морському порту; забезпечення створення рівних і конкурентних умов для провадження господарської діяльності та отримання послуг у морському порту; забезпечення технологічного розвитку портової галузі та підготовки спеціалістів портової галузі; залучення приватних інвестицій для розвитку морських портів; активна участь у міжнародних організаціях з метою створення умов для транскордонних перевезень вантажів; приведення стандартів роботи морських портів у відповідність з європейськими тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень

морський порт інфраструктура транспортний

Завдяки своєму географічному положенню Україна має величезний потенціал розвитку портової галузі. Інтеграція України в світову господарську систему та активізація транзитних перевезень зумовлюють необхідність збільшення обсягів та підвищення якості транспортних послуг.

Реалізація ефективної державної політики розвитку морських портів України дозволить: підвищити імідж України як морської держави та конкурентоспроможність портової галузі; удосконалити систему державного управління портовою галуззю; впровадити дієвий механізм залучення приватних інвестицій для розвитку портової галузі; провадити морськими портами інноваційну діяльність шляхом застосування новітніх технологій, здійснення заходів з ресурсозбереження та зменшення негативного впливу на довкілля.

Україна має можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за умови реалізації певних заходів щодо подальшого розвитку й модернізації власної транзитної транспортної інфраструктури, а також створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни. У цьому контексті зростатиме роль морських портів як однієї із найважливіших ланок національної транзитно-транспортної інфраструктури.

Література

1. Чередниченко В.В. Основні чинники конкурентоспроможності українських портів в умовах глобалізації [Електронний ресурс] / В.В.Чередниченко // Електронне наукове фахове видання “Ефективна економіка”. - 2014. - №2. - Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2427

2. Розпорядження КМУ “Про затвердження Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року” від 11.07.2013 № 548-р.

3. Парламент Криму націоналізував морські порти автономії [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/parlament-kiyma- natsionaliziroval-morskie-porty-avtonomii-17032014140900

4. Мірошко В.М. Стратегічне планування економічного розвитку вантажних портів України [Текст]: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.03 / В.М. Мірошко; НАН України. Ін-т регіон. дослідж. - Л., 2007. - 20 с.

5. Ільченко С.В. Організаційно-економічні основи інституціонального реформування морських портів [Текст] : автореф.дис. ... канд. екон. наук. 08.00.04 / С. В.Ільченко ; НАН України, Ін-т проблем ринку та екон.-еколог. дослідж. - О., 2007. - 20 с.

6. Карпенко О.О. Аналіз транзитних перевезень вантажів через морські торгівель- ні порти України [Електронний ресурс] // О.О. Карпенко, Г.Ю. Продченко // Водний транспорт. - 2012, Вип. 2. - С. 123-128.

7. Закон України “Про морські порти України” від 17.05.2012, № 4709-VI. Редакція від 11.08.2013.

8. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року, № 5460-VI.

9. Уряд затвердив перелік українських морських портів, відкритих для заходження іноземних суден / Матеріали сайту Кабінету Міністрів України від 06.07.2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.

10. Адміністрація морських портів України зможе брати участь у концесійних проектах / Матеріали сайту Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.uspa.gov.ua.

11. Матеріали сайту Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

12. Матеріали сайту Міністерства інфраструктури України [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.mtu.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru