Професійна підготовка фахівців авіаційної галузі: зарубіжний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ АВІАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

заклад льотний підготовка авіаційний

Плачинда Т.С., д.пед.н., доцент, завідувач кафедри професійної педагогіки та соціально-гуманітарних наук Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету

У статті аналізуються особливості й основні вимоги професійної підготовки авіаційних фахівців, зокрема пілотів і диспетчерів, у країнах Євросоюзу та США. Систематизуються професійні вимоги для отримання ліцензії «PPL» у названих країнах. Звертається увага на ролі гуманітарної підготовки майбутніх авіаторів.

Ключові слова: авіаційний фахівець, приватний пілот, професійна підготовка, ліцензія «PPL», льотний навчальний заклад, льотне навчання.

Plachynda T.S. The doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of Professional Pedagogies and Human Sciences Department, Kirovograd flight academy National Aviation University

Professional training of specialists in the field of aviation: foreign experience.

The article accentuates how important it is for Ukraine, undergoing eurointegration process to study foreign aviation education system, aviation specialists training experience of other countries and implement their positive practice in civil pilots professional training. Peculiarities and basic requirements of aviation specialists professional training, in particular - of pilots and controllers in EU and US, are being analyzed in the article. Civil pilot certificate types issued in flight schools of different countries are studied in the article as well. Initial certificate, opening way to further professional training of aviation specialist is PPL - private pilot (amateur pilot). Author of the article systematizes professional requirements to obtain PPL license in EU countries and US. Thus, to obtain FAA license of amateur pilot (PPL, US) one needs 40 hours of «total flight time», in particular - 10 hours of «solo» flight, out of which 5 hours of «solo cross-country» flight for more than 50-miles distance between airports, 3 hours of «dual cross-country flight» with instructor for more than 50-miles distance between airports. Moreover, there is one «theory exam» to take.

In Europe «JAR - CPL» one needs the following aviation experience and training to obtain amateur pilot license («PPL»): 45 hours of «total flight time», in particular - 25 hours of «dual instruction» flights with instructor, out of which 10 hours of «solo» flight, 5 hours of night flight to obtain «night rating» - optional, 5 hours of «solo cross-country» between airports and one flight with total distance more than 150 nautical miles (270 km) with landing in two airports which are different from departure airport. There are nine theory exams to take (seven in GB).

When considering disciplines taught during professional training of future aviation specialists, the author pays attention to the role of humanitarian training of future aviators, since in professional development underestimated role of humanitarian knowledge brings to inhibition of creative thinking potentials of future specialists.

Conclusions: Taking into consideration the seriousness of the chosen profession, flight school cadets should realize their role in the future professional activity and directly in flight safety. The analysis of aviation specialists training systems in US and EU countries gives reasons to state the existence of strict requirements to theoretical knowledge and practical abilities and skills of candidates willing to obtain pilot and controller certificate.

Key words: aviation specialist, private pilot, professional training, license «PPL», flight training establishment, flight training.

Постановка проблеми. Метою сучасного етапу розвитку авіаційної освіти є підготовка авіафахівців із високим рівнем професіоналізму, загальною й авіаційно-професійною культурою, створення умов для безперервного підвищення рівня знань, практичних навичок авіафахівців, їхнього професійного розвитку та самореалізації. Для України, що перебуває в процесі євроінтеграції, важливо ознайомитися із зарубіжною системою авіаційної освіти, досвідом підготовки авіафахівців інших країн, таких як Великобританія, Німеччина, США тощо, і застосувати їхню позитивну практику в професійній підготовці авіафахівців, зокрема пілотів та диспетчерів у льотних навчальних закладах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання професійної підготовки фахівців авіаційної галузі є основним направленням багатьох наукових студій. Так, проблема фахової підготовки авіафахівців актуалізувалася у роботах Г. В. Герасименко, О. В. Довгого, О. М. Керницького, Є. В. Кміта, О. І. Москаленко, Н. А. Орленко, Т. С. Плачинди, Г. А. Пухальської та ін. Закордонний досвід професійної підготовки авіафахівців вивчають В. О. Красножон, О. М. Підлубна, К. В. Стасевич та інші. Проте, професійна підготовка авіаторів закордоном залишається недостатньо вивченим питанням, що й спонукало нас на це дослідження.

Метою статті є вивчення досвіду професійної підготовки авіаційних фахівців у зарубіжних льотних навчальних закладах з подальшим впровадженням його під час фахової підготовки вітчизняних авіаторів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сполучені Штати Америки - усесвітньо визнаний лідер економічної й авіаційної освіти. Льотні школи США поділяють на два типи: перший тип шкіл готує пілотів на рівні нетривалого навчання, яке проводить незалежний інструктор; другий тип шкіл має багаторівневу організацію й за структурою та програмою підготовки пілотів схожий на університети. Досвід США в аспекті льотної підготовки пілотів сприяв формулюванню системи, у якій чітко регламентовані функції льотних шкіл і вимоги до організації перевірки пілотів для отримання ліцензій. За таких обставин американський курсант має змогу вільно обирати спосіб навчання та льотну школу [1].

Керівництво роботою цивільної авіації в США й космічними програмами та контроль за нею покладено на Федеральне управління цивільної авіації США («Federal Aviation Administration», («FAA»)). У Сполучених Штатах Америки внесення до списку льотних шкіл у 14 «CFR» (частина 141) забезпечує якість і наступність, пропонує структурований підхід до льотної підготовки, тому що ці установи зобов'язані документально підтверджувати курс тренування та проводити практичні вправи, що затверджені «FAA». Суворість такого підходу допомагає школам, зазначеним у 14 «CFR», частині 141, завершувати сертифікацію й видавати пілотам кваліфікаційні відмітки [10].

Аналізуючи американську систему професійної підготовки пілотів, можна виокремити список сертифікатів: пілот-аматор («Recreational pilot»); пілот-спортсмен («Sport pilot»); приватний пілот («Private pilot»); комерційний пілот («Commercial pilot»); лінійний пілот авіакомпанії («ATP» - «airline transport pilot»); кваліфікований пілот-інструктор («CFI» - «certified flight instructor»).

Серед найбільш актуальних сертифікатів варто назвати, наприклад, «Private Pilot License» («PPL») - приватний пілот [6]. У кожному свідоцтві пілота зазначено класи й категорії повітряних суден, якими має право керувати пілот. «PPL» - перший етап до професійної авіації, для цього необхідно набути теоретичні знання та мати практичні навички польоту на легкомоторному літаку. Для отримання ліцензії пілота потрібно пройти медичну комісію й одержати медичний сертифікат. Теоретична підготовка починається після проходження медичної комісії, містить 9 предметів: «Air Law» - авіаційне законодавство; «Operational Procedures» - робочі процедури; «Aircraft general knowledge» - конструкція; «Principles of Flight» - аеродинаміка; «Aviation Meteorology» - авіаційна метеорологія; «Navigation» - навігація; «Human Performance» - людський чинник; «Radiocommunication» - радіотелефонія; «Flight Planning» - планування польотів.

Слід наголосити, що ці предмети спрямовані на поглиблення знань, формування й розвиток професійних умінь і навичок майбутнього пілота. Зазвичай, під час вивчення теорії виконують практичний наліт. Для ліцензії «PPL» необхідно налітати 40 годин, із них 10 годин - самостійних польотів. Під час перших польотів формуються основні навички керування літаком. Для пілота-початківця достатньо 45 годин, щоб навчитися літати на легкомоторних літаках «Cessna 172», «Tecnam» та «Piper Pa-28».

Серед основних вимог до майбутнього пілота - вік 17 років; знання англійської мови (середній побутовий рівень достатній для початку навчання, формальних іспитів немає); складання теоретичного іспиту («written test»); льотне навчання («flight training»), під час якого необхідно набути навички та вміння; скласти практичний іспит («check ride»).

Теоретичний іспит («written test») - важливий аспект професійної підготовки курсанта в США, що відбувається в спеціальних авторизованих тестових центрах, які розташовані по всій країні, переважно в аеропортах, у льотних школах. При цьому не потрібно навчатися саме в конкретній школі, щоб скористатися її центром. У ході перевірки теоретичних знань використовують комп'ютерне тестування, що являє собою одним з етапів отримання ліцензії пілота. Тест містить питання об'єктивного характеру з множинним вибором відповідей. Такий підхід до перевірки професійних знань майбутніх пілотів заощаджує час кандидата, унеможливлює суб'єктивність оцінювання, скорочує тривалість перевірки, створює всі умови для самостійної роботи курсанта. Належно впорядкована система комп'ютерних технологій допомагає підвищити ефективність навчання, розширює можливості представлення різнотипної навчальної інформації, наприклад, графіки, аудіо- й відеоінформації, анімації. Особливість комп'ютеризації навчального процесу в США сприяє покращенню підготовки майбутніх пілотів та робить освіту більш зручною для всіх учасників навчання [1].

Для навчальної програми підготовки пілотів розроблено стандарти перевірок практичних навичок («PTS» - «Practical Test Standards»). Керівництво за цими практичними тестами виконують інспектори з безпеки цивільної авіації («ASI» - «Aviation Safety Inspectors») і призначені пілоти-екзаменатори («DPE» - «Designated Pilot Examiner»). У Кодексі федеральних правил, постанов («CFR» - «Code of Federal Regulations») зазначено сфери діяльності, у яких кандидат повинен продемонструвати свої знання та навички, наприклад, знання законів аеронавтики, льотну підготовку, нічні польоти тощо. Оскільки «FAA» вимагає, щоб усі практичні тести проводили згідно з чинними стандартами виконання маневрування й порядку реалізації дій, під час професійної підготовки курсант повинен ознайомитися з посібником [6].

Один із важливих аспектів професійної підготовки пілотів у США - льотне навчання («flight training»). За категоріями мінімальний наліт перед складанням «check ride» повинен становити мінімум 40 годин загального нальоту; мінімум 10 годин самостійного нальоту; один політ за маршрутом завдовжки мінімум 100 nm (морських миль); мінімум 3 години підготовки безпосередньо до «check ride». Це лише теоретичні вимоги, на практиці реальна кількість наближається до 60 годин, лише інструктор оцінює спроможність курсанта пройти іспит. Після того як курсант відлітає достатньо годин для підготовки й успішно складе всі теоретичні іспити, інструктор, у якого курсант проходив льотну підготовку, уповноважений підтвердити готовність курсанта та записати на фінальний іспит [1].

Загальний час для складання іспиту становить дві години тридцять хвилин. Іспит вважають складеним, якщо правильних відповідей не менш ніж 70 % (мінімум 42 правильні відповіді) [6]. У Сполучених Штатах Америки надана змога підготуватися до іспиту самостійно або на спеціальних курсах («ground school»). Існує численна кількість навчальних посібників (у вигляді підручників, «DVD», комп'ютерних програм), які допомагають самостійно вивчити весь необхідний матеріал. Обсяг питань для іспиту становить приблизно 600 позицій, практично всі комп'ютерні програми для підготовки до іспиту містять їхній повний перелік, навіть імітують роботу комп'ютера в центрі тестування, тобто вдома на комп'ютері можна тренуватися саме в тому вигляді, як це буде відбуватися під час складання реального іспиту.

Під час екзаменаційного польоту курсант демонструє екзаменаторові здобутті знання, уміння та навички керування літаком. Іспит складається з таких завдань, як стандартний політ над аеродромом, політ за маршрутом із відмовами, із виконанням «touch and go» (захід на смугу з торканням і відходом). Успішно виконавши всі завдання, курсант отримує свою першу ліцензію пілота.

Організація професійної підготовки пілотів у США являє собою гнучку та мобільну систему, що дає змогу поєднувати необхідні основи професійної підготовки з можливістю обирати навчання. Аналіз багатокомпонентної системи професійної підготовки пілотів у льотних школах США доводить, що підготовка майбутніх пілотів орієнтована на отримання знань, умінь і навичок. Особливості навчання полягають у поєднанні теоретичної та практичної підготовки, упровадженні комп'ютерних технологій у навчальний процес, що значно покращує якість та ефективність навчання майбутніх пілотів [1].

Великобританія налічує 220 льотних клубів та Організацій із підготовки пілотів (ОПП). Льотні клуби пропонують льотну підготовку, а також надають інші, пов'язані з авіацією, послуги. ОПП займаються тільки льотною підготовкою. Курси, які вони проводять, розподіляють на дві категорії : основи льотної практики, плюс поглиблене вивчення предмета або курси для тих, хто хоче стати комерційним пілотом без фінансової допомоги з боку авіакомпанії. У Великобританії така практика має назву «самостійного вдосконалення».

У відомій «Oxford Aviation Academy» Великобританії, залежно від обраного літального апарату, приватний пілот може отримати свідоцтво «Private Pilots Licence» за категоріями: «PPL(A)» - на літак («Aeroplane»); «PPL(H)» - на вертоліт («Helicopter»), «NPPL» - («National») національну ліцензію на надлегкі літальні апарати.

Перед практичною підготовкою необхідно скласти 7 теоретичних екзаменів: повітряне законодавство («Air Law and Operational procedures»); основи літальних апаратів і принципи польоту («Aircraft General and Principles of Flight»); аеронавігація («Navigation»); метеорологія («Meteorology»); функціювання льотчика й обмеження («Human Performance and Limitations»); планування польоту («Flight Planning and Performance»); радіозв'язок («Radio Telephony»). Для допуску до польотів курсантові необхідно пройти медичне опосвідчення.

Стандартна програма первинної льотної підготовки включає 45 годин, із яких 25 годин можуть бути виконані з інструктором. Також необхідно налітати мінімум 10 годин самостійно («solo») і 5 годин маршрутних польотів («cross country»). Ставши власником «PPL», згідно з вимогами «JAA», пілот має кожні 2 роки подовжувати юридичну чинність ліцензії (ревалідація). Для цього потрібно на другому році від моменту отримання диплома або ревалідації пілотського свідоцтва мати наліт не менше ніж 12 годин, зокрема одну годину з інструктором.

«Oxford Aviation Academy» Великобританії пропонує як початкову підготовку пілотів, так і підготовку для отримання свідоцтва комерційного пілота («ATPL»). Для «ATPL» необхідно додатково пройти теоретичний курс, що становить 15 тижнів і складається з низки предметів: основи польоту, загальні знання літака (системи та інструменти), людський чинник, метеорологія, «VFR»-зв'язок та «IFR»-зв'язок, головна навігація, радіонавігація, планування польотів, льотно-технічні характеристики, експлуатаційні процедури, маса й баланс, повітряне право.

Практичний курс підготовки «ATPL» в «Oxford Aviation Academy» становить 20 тижнів із мінімальним нальотом 110 годин, із яких 10 годин на тренажері та 14,5 години польотів на дводвигуновому літаку, перед тим як керувати багатодвигуновим літаком [8].

Загалом у Великобританії льотні школи, що за своєю спрямованістю ведуть підготовку авіаційних фахівців, зобов'язані організовувати функціювання шкіл за останніми досягненнями науки та техніки, зосереджувати увагу на безпеці польотів та дотриманні інструкцій «CAA», а також проходити періодичну сертифікацію навчального закладу.

У такій розвинутій країні, як Німеччина, існує безліч авіаційних шкіл, мета яких полягає в професійній підготовці пілотів і диспетчерів [7]. Розвиток професійного авіаційного фахівця неможливий без ліцензії «PPL», що спонукає схарактеризувати основні вимоги до початкового рівня пілотування. Серед таких вимог - вік не менший від 16 років, відсутність притягнення до кримінальної відповідальності, наявність не менше ніж 4-х балів за «Flensburg», медичний допуск ІІ категорії та знання англійської мови. Теоретичний курс утворюють такі предмети: авіаційне законодавство; навігація; метеорологія; основи польоту; загальні знання про літаки; експлуатаційні процедури; людський чинник; льотно-технічні характеристики / планування польотів; радіообмін. Загалом теоретична підготовка становить 90 годин, після цього курсанти складають іспит. Теоретична підготовка диспетчерів включає такі дисципліни: закон про авіацію; аеронавігація; правила повітряного руху; навігація; метеорологія; аеродинаміка; загальні знання про літак; поведінка в особливих випадках; працездатність людини.

Практична підготовка охоплює брифінг з інструкціями до польоту інструктором або тренінг-менеджером перед початком польотів. Курсант має налітати мінімум 45 годин, зокрема п`ять годин на тренажері; 25 годин з інструктором; не менше від 10 годин самостійного польоту, із яких один переліт не менше ніж на 270 км [9]. До льотної підготовки повинні бути включені різні вправи: підготовка до польоту, зокрема визначення маси та центру ваги; контроль і розгортання систем літака; схеми польоту по колу, процедури для запобігання зіткненням і заходи з обережності; експлуатація літака за допомогою зовнішніх візуальних орієнтирів; політ на низьких швидкостях; політ на верхньому діапазоні частоти обертання; злети й посадки за умов бічного вітру; злети та посадки з максимальною продуктивністю на коротких злітно-посадкових смугах і з урахуванням висоти прольоту, перешкод на коротких злітно-посадкових смугах; аварійні процедури, зокрема імітація виходу з ладу обладнання літака; прибуття та відправлення з контрольованих аеродромів, польоти через зони контролю, дотримання процедур повітряного руху; радіозв`язок; політ за маршрутом, самостійний політ на відстань не менше ніж 270 кілометрів та посадки літака до повної зупинки на двох різних аеродромах, що відрізняються від аеродрому вильоту [11].

У разі бажання отримати більш професійну підготовку та підвищити свою кваліфікацію до рівня транспортного пілота («ATPL»), курсанти повинні навчатися від трьох до чотирьох років (залежно від обраної льотної школи в Німеччині) та отримати ступінь бакалавра.

Групу вимог для отримання свідоцтва авіаційних диспетчерів утворюють: підтвердження достатніх знань англійської мови, математики, фізики та проходження офіційно визнаних навчальних курсів. Теоретична підготовка авіадиспетчерів охоплює: закон про авіацію; правила повітряного руху та аеронавігаційні правила; навігацію; метеорологію; технологію; клієнт літаків; телекомунікаційне обладнання; передавання даних і процедури зв'язку; трафік цифр управління потоком («CFMU); підготовку до польоту; продуктивність людини.

Практичну підготовку курсанти розпочинають після складання теоретичного іспиту. Цей етап проходить безпосередньо в авіакомпанії впродовж трьох місяців. Курсанти виконують завдання з обслуговування польотів або з управління рухом повітряного перевізника; розвивають практичні навички підготовки до польоту, зокрема шляхом використання й перевірки комп'ютерних програм [11].

У Латвії пропонують європейську систему освіти льотних спеціальностей під час навчання в школі пілотів [2]. Починати навчання можна з будь-якого віку, але на момент першого самостійного польоту та за наявності ліцензії студента-пілота «EASA / LVA Student PL (A)», що видає Латвійське агентство цивільної авіації («САА» - «Civilas Aviacijas Agentьra»), студентові-пілоту повинно бути повних 16 років.

Дослідницької уваги потребують також вимоги до кандидатів на навчання в льотній школі та види підготовки в ній. Початковою є підготовка пілотів із подальшим отриманням свідоцтва «Private Pilot Licence» («PPL») - Ліцензії приватного пілота. Вимоги до кандидатів: освіта не нижча від середньої; вік - від 17 років; знання англійської мови - не нижчі за середній рівень; здоров'я - 1-го або 2-го класу за висновком лікарсько-льотної експертної комісії (ЛЛЕК). Перед проходженням ЛЛЕК кандидатові необхідно подати довідку з психоневрологічного диспансеру; довідку з наркологічного диспансеру; довідку від сімейного лікаря про пережиті або про наявні захворювання за останні 3 роки; флюорографію легень; флюорографію носових пазух.

Теоретичне навчання відбувається за такими предметами: повітряне право і процедури УПС; загальні знання літака; льотні характеристики та планування; людський чинник і надання невідкладної допомоги; метеорологія; навігація; експлуатаційні процедури; основи польоту; комунікація (зв'язки).

Теорію викладають в обсязі мінімум 153 години. У Латвійській льотній школі вважають, що цього достатньо для власника «PPL (A)», щоб безпечно виконувати польоти за правилами візуальних польотів на легких літаках із максимальною злітною вагою до 5700 кг, якими керує один пілот. Для отримання Європейської ліцензії приватного пілота «EASA / LVA PPL (A)» теоретичне навчання в школі поділене за видами: індивідуальне навчання, навчання в групі та дистанційне навчання.

Льотна практика включає не менше ніж 45 годин, із яких: 25 льотних годин - візуальні польоти з інструктором у районі аеродрому, пілотажної зони та за маршрутом для відпрацювання навичок пілотування, навігації й радіозв'язку як у нормальних умовах, так і в аварійних ситуаціях; 5 льотних годин - інструментальні польоти за приладами з інструктором, для відпрацювання навичок пілотування, орієнтації, навігації та радіозв'язку в особливих умовах польоту; 10 самостійних льотних годин - самостійне пілотування в нормальних й особливих умовах та в аварійних ситуаціях під наглядом інструктора (залікові польоти з елементами пілотування, навігації й радіозв'язку); 5 льотних годин у нічних умовах (як мінімум 3 години з інструктором, 1 година самостійних польотів за маршрутом і не менше від 5 самостійних злетів та посадок із повною зупинкою літака на землі) [2].

Завершальна процедура - складання іспитів у «САА» з теоретичних предметів і виконання екзаменаційного польоту з льотним екзаменатором та отримання свідоцтва пілота авіації загального призначення Європейського зразка «EASA/LVA PPL(A)».

У Польщі сформульовано низку вимог до кандидатів на отримання пілотного свідоцтва: наявність основної освіти або еквівалента; дозвіл батьків чи законних опікунів; досягнення 16-річного віку на момент першого самостійного польоту; медичне свідоцтво категорії 1 або 2. Першим кроком є отримання свідоцтва «PPL (A)», що надає право виконувати польоти по всій Європі на одномоторних літаках, злітна маса яких не перевищує 5700 кг. Після отримання «PPL (A)» може бути продовжена професійна підготовка авіаційного фахівця. Теоретичне навчання «PPL (A)» в авіаційній школі «Airbus Military» включає заняття з 10 предметів, протягом яких курсант оволодіває комплексом знань: принципи польоту, метеорологія, навігація, повітряне право тощо. Практичне тренування передбачає: зліт, посадку, політ у надзвичайних ситуаціях, польоти за приладами, маршрутні польоти тощо. Програма навчання цієї авіакомпанії гарантує в майбутньому виконання безпечних польотів за максимальною можливістю літака й погоди. Навчання закінчується внутрішньою експертизою та виданням сертифіката, після чого власник може розпочати складання іспитів у повітряній атестаційній комісії («ULC»). Позитиви в цій школі пов'язані з методом паралельного навчання, що дає змогу поєднувати теоретичну та практичну підготовку [3].

Звичайно, основний акцент під час професійної підготовки авіафахівців за кордоном робиться саме на професійно-орієнтованих дисциплінах, проте не залишається поза увагою у льотних навчальних закладах і гуманітарна підготовка майбутніх авіаторів. Так, в авіаційному університеті Ембрі - Ріддл майбутні бакалаври аеронавігації вивчають такі курси [5]:

- психологія (обов'язково);

- гуманітарні дисципліни 6 на вибір (античність і середні віки, ренесанс і постмодернізм, література, риторика, мистецтво, світова література, сучасні питання в науці, сучасна література, американська література, документальні фільми, етика і цінності, технології і сучасні цивілізації, міждисциплінарні дослідження, світова філософія, порівняльне релігієзнавство, творча каліграфія);

- азіатські дисципліни 3 на вибір (світова історія, китайська мова, світова література, відносини США і країн Азії);

- засоби масової інформації (обов'язково);

- міжнародні відносини 4 дисципліни на вибір (макроекономіка, світова історія, історія США, історія авіації у США, глобалізація і світова політика, міжнародний бізнес, війська історія США, відносини США і Росії, закордонна політика США, внутрішня політика США).

У державному Університеті Арізони майбутні бакалаври управління повітряним рухом вивчають наступні дисципліни [4]:

- психологія;

- гуманітарні науки, мистецтво, дизайн і культурна різноманітність у США 3 на вибір (американська література, американська культура, комунікація в професії, місцева американська література, література Латинської Америки, фольклор, релігія і популярна культура, кіно і культура, жінки в історії, психологія і релігія, культурна різноманітність і правосуддя, американська музика, релігія в Америці, історія релігії і інші);

- грамотність і дослідницька критика;

- гуманітарні науки, мистецтво, дизайн і історична свідомість 3 на вибір (афро- американська історія, світова архітектура, історія мистецтв, історія науки, національне американське мистецтво, теорія риторики і досліджень, огляд англійської літератури, світова література, всесвітня історія і інші);

- науки соціальної поведінки 3 на вибір (глобалізація, раса і суспільство, етнографія, технології і суспільство, етнографія, історія і антропологія, історія цивілізації тощо).

В професійному розвитку недооцінка ролі гуманітарних знань призводить до гальмування креативних потенцій мислення майбутніх фахівців. Важливість загальної гуманітарної підготовки майбутніх авіафахівців обґрунтовується твердженням, що гуманітарна освіта покращує когнітивні навички студентів, розвиває пам'ять та увагу, а також збільшує діапазон академічних та життєвих навичок, що загалом сприяє їхній успішній життєдіяльності.

Компаративний підхід до професійної підготовки авіаційних фахівців Євросоюзу і Сполучених Штатів Америки спонукав до систематизації професійних вимог. Для отримання ліцензії «FAA» пілота-аматора («PPL») необхідні 40 годин загального нальоту («total flight time»), зокрема 10 годин самостійного польоту («solo»), із них 5 годин самостійного польоту між аеропортами на відстань більше ніж 50 миль («solo cross-country»), 3 години польоту з інструктором між аеропортами на відстань більше ніж 50 миль («dual cross-country»). Крім того, потрібно скласти один теоретичний іспит («theory exam»).

У Європі («JAR - CPL») для отримання ліцензії пілота-аматора («PPL») необхідний такий авіаційний досвід і тренування: 45 годин загального нальоту («total flight time»), зокрема 25 годин польоту з інструктором («dual instruction»), із них 10 годин самостійного польоту («solo»), 5 годин польоту вночі для отримання допуску до нічних польотів («night rating») - за бажанням, 5 годин самостійного польоту між аеропортами («solo cross - country») та один політ із загальною відстанню більш ніж 150 морських миль (270 км) із посадкою на двох аеродромах, що відрізняються від аеропорту вильоту. Необхідно скласти дев'ять теоретичних іспитів (сім у Великобританії; «theory exam»).

Висновки та перспективи подальших досліджень

Зважаючи на серйозність обраної професії, курсанти льотних шкіл повинні усвідомлювати свою роль у майбутній професійній діяльності та безпосередньо в безпеці польотів. Аналіз системи підготовки авіаційних фахівців у Сполучених Штатах Америки і країн Європи дає підстави констатувати наявність суворих вимог до теоретичних знань та практичних умінь і навичок осіб, охочих отримати свідоцтво пілота або авіадиспетчера.

Подальше наше дослідження буде направлене на впровадження позитивного досвіду закордонних льотних навчальних закладів щодо підготовки авіафахівців у навчальний процес вітчизняних льотних освітніх закладів та забезпечення якості фахової підготовки вітчизняних авіаторів.

Список використаних джерел

1. Підлубна О. М. Особливості організації професійної підготовки пілотів цивільної авіації в льотних школах США / О. М. Підлубна // Science and Education a New Dimension: Pedagogy and Psychology. - Vol. 3. - Budapest, 2013. - С. 118-122.

2. Система обучения на пилота [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.pilot-school.lv/ru/obuchenie.

3. Airbus Militare. Wydzial Uslug Lotniczych w Mielcu [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fto.zua.com.pl/index.php.

4. Arizona State University [Елктронний ресурс]. - Режим доступа: https://www.asu.edu/.

5. Embry Riddle Aeronautical University [Електронний ресурс]. - Режим доступа: https://erau.edu/.

6. FAA Regulations / Pilot Schools. - part 141 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.faa.gov/

7. Flugschule KolnBonn [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.flugschule-koeln-bonn.de/ppl_a_eu_fcl.html.

8. Jetstar Asia Cadet Program Outline [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.caeoaa.com/jetstar-asia/course-outline/.

9. Luftverkehrsgesetz [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.buzer.de/gesetz/2468/b6889.htm.

10. Pilot's Handbook of Aeronautical Knowledge [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.faa.gov/regulations_policies/handbooks_manuals/aviation/pilot_handbook/.

11. Verordnung ьber Luftfahrtpersonal [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/luftpersv/.

References

1. Pidlubna О. М. Peculiarities of Civil Pilots Professional Training in US Flight Schools / О. М. Pidlubna // Science and Education a New Dimension: Pedagogy and Psychology. - Vol. 3. - Budapest, 2013. - pages 118-122.

2. Pilot Training System [Online Resource]. - Available at http://www.pUot-school.lv/ru/obuchenie.

3. Airbus Militare. Wydzial Uslug Lotniczych w Mielcu [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fto.zua.com.pl/index.php.

4. Arizona State University [Елктронний ресурс]. - Режим доступа: https://www.asu.edu/.

5. Embry Riddle Aeronautical University [Електронний ресурс]. - Режим доступа: https://erau.edu/.

6. FAA Regulations / Pilot Schools. - part 141 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.faa.gov/

7. Flugschule KцlnBonn [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.flugschule-koeln-bonn.de/ppl_a_eu_fcl.html.

8. Jetstar Asia Cadet Program Outline [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.caeoaa.com/jetstar-asia/course-outline/.

9. Luftverkehrsgesetz [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.buzer.de/gesetz/2468/b6889.htm.

10. Pilot's Handbook of Aeronautical Knowledge [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.faa.gov/regulations_policies/handbooks_manuals/aviation/pilot_handbook/.

11. Verordnung ьber Luftfahrtpersonal [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.gesetze-im-internet.de/luftpersv/.

Размещено на Allbest.ru