"Сухий порт": окремий вид морського порту?

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Сухий порт»: окремий вид морського порту?

Аягут Н.Г.,

ад'юнкт кафедри господарсько-правових дисциплін Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України

Стаття присвячена визначенню поняття та сутності «сухого порту». У статті розглядаються основні елементи кількох концепцій «сухого порту» розроблених іноземними науковцями, а також підходи до визначення «сухого порту» з урахуванням порівняльного аналізу іноземних та вітчизняних джерел. Виокремлено види «сухого порту», переваги і недоліки проекту «сухий порт» та встановлено, що до загальних переваг належать: користь для екосистеми навколо порту, розвантаження автомобільних доріг, оптимізація логістики. Наголошено, що основні недоліки знаходяться у правовому полі режиму використання «сухого порту». З метою внесення практичного досвіду в теорію «сухого порту» в Україні було розглянуто організаційно-правову форму, структуру, місце розташування, спектр послуг «сухого порту» в Одесі. Встановлено проблемні аспекти реалізації цього проекту в українських реаліях портової системи. Розглянуто питання існування і функціонування в Україні відокремлених терміналів морського порту та проаналізовано сучасний стан законодавства, що стосується визначення правового статусу відокремлених терміналів морського порту.

Проведено порівняння внутрішнього терміналу морського порту та «сухого порту». У статті надано власне визначення поняття «сухого порту», яке базується на поєднанні теоретичної та практичної складової частин.

Доведено, що термін включає результати оцінки підходів до визначення «сухого порту» та сучасний стан розвитку проектів «сухого порту» в Україні.

Визначено основні ознаки «сухого порту», які відрізняють його від інших об'єктів, які здійснюють частину властивих портам операцій. Зазначено, що краща форма впровадження інфраструктурного проекту «сухий порт» - це реалізація інвестиційної ініціативи в рамках державно-приватного партнерства. Також запропоновано внесення відповідних змін до законодавства із використанням вказаного визначення. Обґрунтовано відповідь на питання, чи є «сухий порт» окремим видом морського порту, та встановлено місце «сухого порту» в системі класифікації морських портів.

Ключові слова: морський порт, внутрішній термінал, логістика, інтермодальний термінал, «сухий порт», класифікація портів.

«DRY PORT»: SEPARATE KIND OF A SEAPORT?

The article is devoted to defining the concept and essence of “dry port”. The article deals with the basic elements of several concepts of “dry port” developed by foreign scientists, as well as approaches to the definition of “dry port” taking into account the comparative analysis of foreign and domestic sources. The types of “dry port”, the advantages and disadvantages of the “dry port” project are identified and the general advantages are identified: benefits for the ecosystem around the port, unloading of roads, optimization of logistics. It is emphasized that the main disadvantages are in the legal field of the dry port regime. In order to bring practical experience into “dry port” theory in Ukraine, the organizational and legal form, structure, location, range of “dry port” services in Odessa were considered. Problematic aspects of implementation of this project in the Ukrainian realities of the port system have been identified. The issue of existence and functioning of separate seaport terminals in Ukraine is considered and the current state of the legislation concerning the determination of the legal status of the separate seaport terminals is analyzed. The internal terminal of the seaport and the “dry port” are compared.

The article gives its own definition of the concept of “dry port”, which is based on a combination of theoretical and practical components. It is proved that the term includes the results of the assessment of existing approaches to the definition of “dry port” and the current state of development of “dry port” projects in Ukraine.

The main features of “dry port” are distinguished, which distinguishes it from other objects that make part of the ports of operation. It is stated that the best form of implementation of the “dry port” infrastructure project is the implementation of an investment initiative within the framework of a public-private partnership. It is also proposed to amend the legislation accordingly, using the above definition. The answer to the question is the dry port a separate type of seaport and a “dry port” location in the seaport classification system was established.

Key words: seaport, inland terminal, logistics, intermodal terminal, port classification.

Постановка проблеми

сухий порт проект

В умовах прагнення України стати повноправним членом європейського співтовариства виникає необхідність узгодження національного законодавства до визначених норм, стандартів та положень європейського законодавства. Відсутність нормативного визначення «сухого порту» в українському законодавстві створює проблеми в розумінні цього об'єкта. В Україні функціонує «сухий порт» в Одесі, заплановано побудувати «сухий порт» на Львівщині. Тому вважаємо за необхідне надати визначення та встановити видову приналежність «сухого порту» для застосування цієї категорії в національному законодавстві.

Стан дослідження. Концепція «сухого порту» у вітчизняній літературі вивчалася дуже мало. Так, з вітчизняних науковців питання щодо функціонування «сухого порту» зачіпали в роботах В.В. Щербина, О.М. Тимощук. Натомість серед іноземних науковців концепцію «сухого порту» розробляли В. Росо, Й. Воксеніус, К. Кьюлінейн, Жан-Пол Родріге, Д. Моніос та інші.

Саме тому метою статті є встановлення поняття та сутності «сухого порту», дослідження теоретичних та практичних аспектів функціонування «сухого порту» в Україні, надання власного визначення поняття «сухого порту», а також встановлення його місця в системі класифікації морських портів.

Виклад основного матеріалу

З огляду на наукову літературу, констатуємо, що вітчизняні та іноземні науковці не мають загальноприйнятого визначення поняття «сухий порт». Крім того, для позначення «сухого порту» також застосовують інші назви (внутрішній термінал, сухий термінал, інтер- модальний термінал та інші).

Розглянемо більш детально визначення «сухого порту» з літературних наукових джерел.

Так, К. Кьюлінейн зазначає, що концепція визначення «сухого порту» як внутрішнього терміналу розвивалась в умовах контейнеризації та пов'язаних із цим змін в операціях із вантажами. В результаті термін «сухий порт» став розпливчастим. Термін міг використовуватися в різних аспектах, навіть для позначення «сухого порту» просто як місця, де надаються специфічні послуги [1, с. 2].

Т. Нотебум та Ж.-П. Родріге вказують на існування трьох основних типів інтермодальних терміналів, кожен з яких має своє місце розташування та вимоги до обладнання: термінали морського порту, залізничні термінали та розподільчі центри [2, с. 4-5].

Дж. Моніос, вважає, що використання функціонального підходу, який полягає в класифікації різних місць як видів, більш корисне, ніж використання таких загальних термінів, як «сухий порт» або «внутрішній порт» [3, с. 5].

В. Росо та ін. визначають «сухий порт» як внутрішній інтермодальний термінал, безпосередньо з'єднаний із морським портом (портами) із високомістким транспортом, щоб замовники могли залишити або забрати свій товар так само, як у морському порту [4, с .4].

О.М. Тимощукта ін. зазначають, що «сухий порт» -- це режим взаємодії двох терміналів, портового і сухопутного. Крім того, термін «сухий порт», за визначенням фахівців, означає також і те, що сам порт не пов'язаний безпосередньо з морем, але є як би філією іншого порту в традиційному його призначенні [5, с. 28].

В.В. Щербина зазначає, що всі операції з комплектації, консолідування вантажів, зокрема, за логіс- тичною технологією крос-докінгу мають здійснюватися в припортових логістичних центрах, сухих терміналах тощо [6, с. 93].

О.В. Галін вважає, що «сухий порт» -- це внутрішній сухопутний транспортно-логістичний термінал, що має прямий зв'язок із морським портом через спеціально організовану транспортну інфраструктуру [7, с. 88].

Для більш детального аналізу, а також із метою визначення сутності варто розглянути деякі з концепцій «сухого порту».

Концепція «сухого порту» розроблена в 2004 р. Й. Воксеніусом, В. Россо та ін. базувалась на безпосередньому сполученні морського порту з інтермодаль- ними терміналами, де товари можна здати в інтермо- дальні навантажувально-розвантажувальні об'єкти так само, як і в порту [8, с. 1]. Пізніше у 2008 р. авторами було розширено вищевказану концепцію зазначенням, що зв'язок «морський порт -- інтермодальний термінал» здійснюється через залізницю, а порядок використання контейнерів у терміналі такий самий, як і самому морському порту.

При цьому автори зазначали, що «сухий порт» від внутрішнього терміналу відрізняє свідомий та стратегічний розвиток, який полягає в інтеграції фізичної конфігурації відповідно до потреб відповідного ринку, а якість доступу до «сухого порту» та якість автомобільного, залізничного та водного шляху визначає продуктивність терміналу. Тому необхідно мати планування, надійність, транспорт для сполучення із портом. Таким чином, «сухі порти» використовуються більш свідомо, ніж внутрішні термінали. Крім того, сухий порт не обов'язково має обслуговувати один порт, а може бути частиною мережі континентальних послуг.

Автори концепції також виділяли три типи «сухих портів»: ближній, середньої дальності та дальній. Найбільш значущою перевагою «сухих портів» Й. Воксеніус, В.Росо та ін. вважали сприяння продуктивності терміналу і залізничних операцій у разі великих транспортних потоків. Також, крім загальної користі для екологічного середовища та якості життя шляхом переміщення потоків від автомобільної до залізничної дороги, концепція «сухого порту» в основному пропонує морським портам змогу забезпечити ринок у глибинці, збільшуючи пропускну здатність без фізичного розширення порту, а також покращити послуги для вантажовідправників та транспортних операторів.

При цьому виграють портові містечка, а також часто і портові органи від зменшення перевантаженості доріг та/або меншої потреби інвестування в інфраструктуру [4, с. 1--7].

Інша концепція «сухого порту» була визначена в 2012 р. К. Кьюлінейном та ін. Автори концепції вважали остаточним проявом концепції «сухого порту» концепцію з формою «розширених воріт», завдяки якій оператор контейнерного терміналу може в односторонньому порядку і незалежно перерозподілити контейнери назад у внутрішні місця без залучення інших зацікавлених третіх осіб. При цьому термін «сухий порт» охоплює широкий спектр потенційних конфігурацій, включаючи конкретну форму «розширені ворота». Але, на думку авторів, більш важливе значення для розкриття концепції має низку спільних рис розвитку «сухих портів»:

— за винятком версії концепції «розширених воріт», «сухий порт» не обов'язково має бути ініційований, контрольований портом або бути власністю порту чи управлятися ним;

— існує можливість для участі приватного та державного секторів у всіх аспектах розробки та впровадження «сухого порту»;

- причини розвитку «сухого порту» можуть бути суто фінансовим або економічними. Однак в обох випадках екологічні міркування чинять великий вплив і стають важливою причиною реалізації цього проекту;

- уряд відіграє певну роль у формулюванні відповідного політичного та регуляторного контролю задля досягнення екологічно спрямованих цілей;

- успіх або невдача проектів «сухого порту» може бути зарахована до неадекватності політичного та/або регуляторного режиму та/або існування інсти- туційних бар'єрів, які перешкоджають ефективному функціонуванню «сухого порту» [1, с. 1--10].

Отже, наявність різних підходів до визначення, концепції та класифікації «сухих портів» говорить про особливості цього об'єкта, які полягають у неоднозначності його сприйняття та зумовлюються, в тому числі, правовим статусом у різних країнах.

Згідно із термінологією Закону України «Про морські порти України», морський термінал -- це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс [9].

Тобто морський термінал має знаходиться у межах морського порту. З огляду на це, «сухий порт» не можна вважати морським терміналом (або іншими словами, внутрішнім терміналом), адже для виконання призначення «сухого порту» він має знаходитися за межами морського порту. При цьому відстань від морського порту до «сухого порту» може бути доволі великою.

Тоді доцільно розглянути питання щодо зарахування «сухих портів» до відокремлених морських терміналів. Правовий статус відокремлених морських терміналів в Україні не визначено. Хоча спроби врегулювати відносини, пов'язані із діяльністю відокремлених морських терміналів, були. Мається на увазі проект Закону від 18.12.2015 р. № 3675 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення недоторканості права власності та інших речових прав на нерухоме майно і землю власникам відокремлених морських терміналів», який так і не було прийнято.

Частково питання щодо діяльності відокремлених морських терміналів визначено у Законі України «Про морські порти України», де зазначено, що територія та акваторія морського порту можуть включати відокремлені від основної території та акваторії земельні ділянки та водні об'єкти (їх частини), які мають однаковий з основною територією та акваторією правовий режим використання [9]. Така норма викликала критику з боку приватних підприємців -- власників цих терміналів, які вбачали в ній примусове підпорядкування Державному Підприємству «Адміністрація морських портів України» та посягання на приватну власність.

Перший і поки єдиний в Україні проект «сухий порт» було реалізовано в Одесі. Інвестором проекту виступило Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» (далі -- ТОВ «Євротерми- нал»), яке на договірних засадах тоді з Державним Підприємством «Одеський морський торговельний порт» здійснювало співробітництво щодо обробки транспортних засобів, що прямують для розвантаження та/або навантаження на територію порту, а також контейнерного вантажопотоку, що проходить через порт [10].

Відповідно до Реєстру морських портів України ТОВ «Євротерминал» включено в перелік «портових операторів, операторів терміналу» Одеського морського порту [11]. «Сухий порт» ТОВ «Євротер- минал» знаходиться в безпосередній близькості від Одеського порту та з'єднується з ним магістральним шляхопроводом (естакадою). Відстань до найдальшого причалу порту по естакаді -- 6 км. На території «сухого порту» функціонують накопичувальний транзитний майданчик, вантажний митний комплекс (частина пункту пропуску Одеського морського торговельного порту), вільна митна зона і спеціальний проект «Автохаб».

На території «сухого порту» ТОВ «Євротерми- нал» надаються окремі види портових послуг. Так, головне завдання накопичувального транзитного майданчика -- накопичення і диспетчеризація руху автотранспорту, що прямує з порту/в порт. На території накопичувального транзитного майданчика здійснюються регулювання руху великовантажного транспорту, оформлення усіх видів вантажної документації, автоматична реєстрація транспорту у відповідних електронних базах порту і стивідорних компаній, є безпечна автостоянка для вантажних автомобілів, які прямують в Одеський порт, сервіс для водіїв. Також на території накопичувального транзитного майданчика функціонує термінал з обробки контейнерів. Вантажний митний комплекс -- портовий оператор, на території якого надаються усі види послуг, пов'язаних із митним оформленням вантажів та автотранспорту (огляд, зважування, сканування). «Автохаб» надає повний спектр послуг від ввезення транспортного засобу на митну територію України до його постановки на облік у філії сервісного центру МВС [12].

Отже, організаційно-правова форма вищевказаного «сухого порту» -- підприємство, власником якого є ТОВ «Євротерминал». Компанія обладнана необхідною інфраструктурою для надання окремих видів портових послуг. Оскільки одна з основних відмінностей «сухого порту» від внутрішнього терміналу полягає у його місцезнаходженні за межами морського порту, з цієї точки зору, «сухий порт» варто розглядати як відокремлений термінал. У такому разі ситуація, коли один «сухий порт» обслуговує два або більше морських портів, можлива на договірних засадах.

Нині в Україні залишається відкритим питання законодавчого врегулювання діяльності відокремлених морських терміналів. І це призводить до проблемних ситуацій, в тому числі пов'язаних із порушенням антимонопольного законодавства. Так, згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 21.12.2017 р. №720-р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» -- власника «сухого порту» -- було визнано таким, що у період з березня 2016 р. по листопад 2017 р. займало монопольне становище на ринку послуг, пов'язаних з обслуговуванням вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд в Одеський морський торговельний порт є неможливим [10].

Також важливо відрізняти «сухі порти» від інших об'єктів та внутрішніх терміналів, які здійснюють частину властивих портам операцій із вантажно- розвантажувальних робіт, митного оформлення і таке інше. Для цього варто виділити низку ознак «сухих портів»: знаходження за межами порту, сполучення з портом за допомогою транспортного шляху (естакади тощо), співробітництво з портом на договірних засадах, створення в рамках проекту «сухий порт». Зазначимо, що «сухий порт» також може бути з'єднаний із річковим портом і, таким чином, виступати ланкою транспортного ланцюгу: морський порт -- «сухий порт» -- річковий порт і навпаки, що може бути використано для розвитку внутрішнього трансшипменту.

Висновки

На підставі здійсненого аналізу вважаємо, що «сухий порт» -- це інфраструктурний проект, який застосовують переважно у великих морських портах. Особливістю є те, що він застосовується для налагодження логістичних зв'язків між портом та певною територією усередині країни. Така логістична оптимізація необхідна для розвантаження автомобільних доріг від великотоннажного транспорту, що прямує в порт або з порту, підвищення ефективності діяльності морського порту шляхом перерозподілу завантаження морського порту на «сухий порт», підвищення рівня надання послуг.

Варто зазначити, що найбільш затребувана форма впровадження нових проектів «сухого порту» -- державно-приватне партнерство із застосуванням концесійних механізмів. Тому у широкому сенсі «сухий порт» -- це інфраструктурний проект, який має впроваджуватися в рамках державно-приватного партнерства. Водночас «сухий порт» -- відокремлений термінал морського порту, розташований за його межами і сполучений із ним спеціально збудованим транспортним шляхом, який діє у формі суб'єкта господарювання і співпрацює з портом або кількома портами на договірних засадах щодо надання окремих видів портових послуг. Тому пропонуємо внести зміни у ст. 1 Закону України «Про морські порти України», де надати запропоноване визначення «сухого порту».

На підставі вищевказаного вважаємо, що оскільки «сухий порт» є частиною морського порту, його не можна розглядати як вид морського порту. Разом із тим морський порт, частиною якого є «сухий порт», можна називати морським портом, де застосовується вищезазначена технологія.

Список використаних джерел

1. Cullinane, K., Bergqvist, R., Wilmsmeier, G. The dry port concept - Theory and practice. Maritime Economics & Logistics. 2012. № 14. P. 1-13.

2. NotteboomTheo, Jean-Paul Rodrigue. Inland Terminals within North American and European Supply Chains. PDF. Transport and Communications Bulletin for Asia and the Pacific. 2009. № 78. URL: (дата звернення 27.02.2020 р.).

3. Monios, J. (2011). The role of inland terminal development in the hinterland access strategies of Spanish ports. PDF. Research in Transportation Economics. 33 (1): 59-66. URL: www.researchgate.net> publication > 25159... (дата звернення 28.02.2020 р.).

4. ROSO V., WOXENIUS J. and LUMSDEN K. The dry port concept: connecting container seaports with the hinterland. PDF. 2008. Journal of Transport Geography. URL: citeseerx.ist.psu.edu >viewdoc> download (дата звернення 01.03.2020 р.).

5. Тимощук О.М., Мельник О.В., Мірошник О.В. Застосування митної логістики на водному транспорті. Економічна наука. 2017. Вип. 2. С. 27-30.

6. Щербина В.В. Проблеми та завдання розвитку портової логістики України. Розвиток методів управління та господарювання на транспорті : Збірник наук. праць. 2019. № 2 (67). С. 89-101. DOI: 10.31375/2226-1915-2019-2-89-101.

7. Галин А.В. Сухие порты как часть транспортной инфраструктуры. Направления развития. Вестник государственного университета морского и речного флота имени адмирала С.О. Макарова. Логистика и транспортные технологии. 2014. Вып. 2. С. 87-92.

8. JOHAN WOXENIUS, VIOLETA ROSO, KENTH LUMSDEN. The Dry Port Concept - Connecting Seaports with their Hinterland by Rail. Conference Paper. Dalian, 22-26 September 2004. URL: www.gu.se>digitalAssets> 1344857_2004_... (датазвернення 01.03.2020 р.).

9. Про морські порти України : Закон України від 17.05.2012 р. Редакція від 20.10.2019 р. № 4709-VI. База даних «Законодавство України». URL: zakon.rada.gov.ua> ... (дата звернення 03.03.2020 року).

10. АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ РІШЕННЯ. URL: nashigroshi.org>евротерминал-амку

11. Адміністрація морських портів України. URL: www.uspa.gov.ua> ... (дата звернення 03.03.2020 року).

12. Євротерминал. URL: euroterminal.ua> ... (дата звернення 06.03.2020 р.)

Размещено на Allbest.ru