Транспортна інфраструктура як об’єкт державного регулювання

Мета дослідження полягає у встановленні складу та структури об'єкта при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування - для уточнення сутності транспортної інфраструктури, теоретичних засад та інструментарію державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури; системного та комплексного підходу - для визначення складових транспортної інфраструктури. Результати дослідження. У статті проведений аналіз наукової літератури дав змогу автору визначити найбільш комплексну та змістовну дефініцію «транспортна інфраструктура»; досліджено складові транспортної інфраструктури. Визначено основні завдання державного регулювання на транспорті. Встановлено склад і структуру об'єкту при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури: визначено сутність і зміст транспортної інфраструктури; сформульовано цілі та задачі державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури; встановлено взаємозв'язок транспортної інфраструктури як об'єкта державного регулювання та середовища; встановлено характер відносин транспортної інфраструктури як об'єкта державного регулювання та середовища; визначено інформаційне забезпечення зв'язків між об'єктом, суб'єктом і завданнями державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури. Запропоновано модель державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури. Наукова новизна. Полягає у визначенні складу та структури транспортної інфраструктури. Розроблено модель об'єкту при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури, яка сформована на основі ідентифікації та розмежування її складових. Практичне значення отриманих результатів. Модель об'єкта при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури, яка сформована на основі розмежування її складових і визначення основних характеристик, є підґрунтям для упорядкування управлінських процедур і застосування найбільш доцільних та ефективних методів їх реалізації.

Ключові слова: транспортна інфраструктура; державне регулювання; об'єкт державного регулювання; зовнішні та внутрішні чинники; системний підхід.

Дмитриева О.И. ТРАНСПОРТНАЯ ИНФРАСТРУКТУРА КАК ОБЪЕКТ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ

Транспортна інфраструктура відіграє важливу роль у функціонуванні та розвитку країни, забезпечує зв'язок виробництва та споживання, підтримує рух товарно-матеріальних потоків і робочої сили, задовольняє потреби населення в перевезеннях. Транспортна інфраструктура має забезпечувати своєчасне й ефективне перевезення пасажирів і вантажів та якісне надання супутніх послуг. Основним завданням державного регулювання у сфері транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів і вантажів та надання додаткових транспортних послуг.

Проте в умовах глобальної кризи транспорт зустрічається з багатьма проблемами, які пов'язані з державним регулюванням транспортної галузі. Сучасний стан інфраструктури і рівень організації перевезень не достатньо відповідають сучасним вимогам суспільства та стандартам якості, які висуваються до транспортних послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Транспортна інфраструктура як економічна категорія достатньо вивчена. Функціонування транспортної інфраструктури та її значення для економіки вивчали такі вітчизняні та зарубіжні науковці як Н. Іксарова, С. Максимова, І. Заблодська. Проблеми та питання, що пов'язані з державним регулюванням в галузі транспорту, досить актуальні та досліджувалися наступними авторами: І. Кузнецова, Н. Троцька, В. Авер'янов, Ю. Старилов.

Всі указані автори розглядають державне регулювання у сфері транспорту з різних аспектів, але не досліджували транспортну інфраструктуру як об'єкт державного регулювання.

Невирішені складові загальної проблеми. З огляду на зазначене, на сьогодні невирішеними залишаються питання формування транспортної інфраструктури як об'єкта державного регулювання та обґрунтування його складових.

Формулювання цілей статі. Метою статті є встановлення складу та структури об'єкта при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Методологічною основою визначення транспортної інфраструктури як об'єкту державного регулювання є системний підхід.

Процес формування об'єкту регулювання пропонується досліджувати за допомогою алгоритму, що запропонований у роботі [1], де представлено процес формування об'єкта управління при дослідженні систем управління.

Пропонується використовувати цей алгоритм, оскільки державне управління та державне регулювання є формами реалізації виконавчої влади, основним призначенням яких є забезпечення практичного виконання законів. Основна відмінність між державним управлінням і державним регулюванням полягає у тому, реалізацію яких інтересів вони забезпечують: державне управління здійснюється у сферах, де необхідним є забезпечення першочергової реалізації публічних інтересів, а державне регулювання - у сферах, де необхідно досягти певного балансу публічних і приватних інтересів [2].

У відповідності до запропонованого алгоритму на першому етапі визначається інформація про об'єкт і можливості суб'єкту.

Державне регулювання - це вид діяльності держави, яка полягає у впорядкуванні діяльності учасників суспільних відносин з метою забезпечення її відповідності вимогам закону та досягнення бажаного балансу публічних і приватних інтересів [2].

Суб'єктом державного регулювання виступають законодавчі та виконавчі органи держави, галузі, відомчі територіальні органи управління, органи управління підприємствами. Об'єкт управління - діяльність людини, а також різноманітні економічні відносини.

Керований вплив представлено створенням умов, за яких забезпечується виконання нормативно-правових актів: впорядкування, налагодження, визначення напрямків розвитку, підкорення певному порядку, встановлення вірної взаємодії, створення умов нормальної роботи. Державне регулювання передбачає встановлення певних стандартів, нормативів, лімітів, квот, тарифів тощо, дотримання яких є обов'язковим для учасників суспільних відносин і осіб, що здійснюють відповідну діяльність.

Суб'єктами державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури в Україні є: на загальнодержавному рівні - Міністерство інфраструктури України, яке відповідає за розвиток транспортно-дорожнього комплексу, координує роботу об'єднань, підприємств, установ та організацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, шляхового господарства; на регіональному рівні - комісії з координації роботи транспорту, створені органами місцевої влади та самоврядування.

У загальному вигляді об'єктом державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури є транспортна система України, що включає в себе: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний, міський, метрополітен); промисловий залізничний і відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Відповідно до чинного законодавства України основними завданнями державного регулювання в галузі транспорту є:

- своєчасне, повне й якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях;

- захист прав громадян під час транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

- захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств та організацій транспорту і споживачів транспортних послуг;

- створення однакових умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

- координація роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

- охорона довкілля від шкідливого впливу транспорту.

Далі при формуванні об'єкту державного регулювання необхідно визначити його сутність і зміст. Основні підходи до визначення терміну «транспортна інфраструктура» представлено у табл. 1.

Таблиця 1

Визначення поняття «транспортна інфраструктура»

Як бачимо з наведених визначень, автори по-різному підходять до терміну «транспортна інфраструктура». На сьогодні немає єдиного підходу до визначення вказаного поняття в науковій літературі - в основному розбіжність між науковцями полягає в дискусії навколо включення в поняття «транспортна інфраструктура» рухомого складу, підприємств, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, постачальницьких підприємств, галузевих закладів освіти тощо. Разом з тим, відповідно до статті 21 Закону України «Про транспорт», де надається визначення поняттю «єдина транспортна система України», до якої входять всі види транспорту та шляхів сполучення, зазначено, що єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування та технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України. Таким чином, транспортна інфраструктура є складовою частиною єдиної транспортної системи та покликана забезпечити умови її функціонування, тому не включає в себе рухомий склад, підприємства, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів.

Таким чином до складу транспортної інфраструктури відносяться: залізничні шляхи, автомобільні дороги різного рівня технічного оснащення, водні шляхи, повітряні траси, станції, мости, шляхопроводи, тунелі, морські та річкові порти, аеропорти, локомотивні та вагонні депо, підприємства транспортного машинобудування та ремонту.

На рис. 1 наведено склад і структуру транспортної інфраструктури.

Рис. 1. Складові транспортної інфраструктури

Транспортна інфраструктура - це економічно збалансована сукупність елементів загальної інфраструктури (мереж шляхів та об'єктів транспортного сервісу), що забезпечує функціонування та експлуатацію різних видів транспорту (морський, річковий, автомобільний, залізничний, повітряний, міський, трубопровідний).

На наступному етапі необхідно чітко сформулювати цілі та задачі державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури. Мета - це бажаний стан об'єкту або бажані результати його діяльності.

Основною метою функціонування транспортної інфраструктури є забезпечення потреб населення та господарства в усіх видах перевезень.

На наступному етапі необхідно встановити взаємозв'язок об'єкта регулювання та середовища. Чіткої межи між зовнішнім і внутрішнім середовищем, в якому функціонує об'єкт, не існує, але є тісний взаємозв'язок між ними. До внутрішніх чинників можна віднести: ресурси, організаційну структуру та структуру управління, систему управління, персонал і культуру.

Зовнішні чинники, що впливають на функціонування транспортної інфраструктури, представлені факторами макро- та мікросередовища. До факторів макросередовища відносяться: політико-правові; економічні; соціальні; технологічні; природні. До факторів мікросередовища відносяться: постачальники; споживачі; конкуренти; посередники; контактні аудиторії.

На основі вищевказаних елементів характер взаємодії транспортної інфраструктури як об'єкту державного регулювання з середовищем можна представити у вигляді моделі (рис. 2).

Рис. 2. Взаємодія транспортної інфраструктури як об'єкта державного регулювання з середовищем

Наступний етап формування об'єкта регулювання передбачає побудову моделі, що містить елементи об'єкта, суб'єкта та зв'язки між ними.

Згідно із системно-кібернетичним підходом [13] система управління як форма реального втілення певних управлінських впливів складається із двох взаємодіючих підсистем: керуючої - суб'єкт управління (формує управлінський вплив); керованої - об'єкт управління (зазнає сформованих впливів). У кожній без виключення системі управління є: прямий зв'язок - зв'язок керуючої підсистеми з керованою; протилежний за напрямом дії - зворотний зв'язок (від керованої підсистеми до керуючої). Таким чином, суб'єкт регулювання через канал прямого зв'язку впливає на об'єкт, коригуючи впливи на нього середовища. Це приводить до зміни стану об'єкта регулювання - він змінює свій вплив на середовище.

Процес державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури, згідно із системно-кібернетичним підходом, представлено у вигляді моделі (рис. 3).

Оскільки об'єктом регулювання виступає транспортна інфраструктура, то під регулюванням слід розуміти безперервний і цілеспрямований вплив на сукупність елементів транспортної інфраструктури.

Рис. 3. Загальна схема процесу державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури згідно системно-кібернетичного підходу

Висновки

Встановлено склад і структуру об'єкту при державному регулюванні розвитку транспортної інфраструктури: визначено сутність і зміст транспортної інфраструктури; сформульовано цілі та задачі державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури; встановлено взаємозв'язоктранспортної інфраструктури як об'єкта державного регулювання та середовища; встановлено характер відносин транспортної інфраструктури як об'єкта державного регулювання та середовища; визначено інформаційне забезпечення зв'язків між об'єктом, суб'єктом і завданнями державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури.

Запропонованомодель державного регулювання розвитку транспортної інфраструктури.

Перелік посилань

1. Шинкаренко В. Г., Криворучко О. М. Формирование объектов при исследовании систем управления. Економіка транспортного комплексу: зб. наук. праць. Харків: ХНАДУ. 2001. Вип. 4. С. 5-11.

2. Дєгтяр О. А. Державне регулювання розвитку соціальної сфери: концептуальні засади та практика: монографія. Харків: С.А.М, 2014. 508 с.

3. Про затвердження Концепції реформування транспортного сектору економіки: Постанова КМУ від 9.11.2000 р. № 1684. ЦКК http://www.nau.kiev. ua/nau10/ukr/getent.php?шd=1049.1530.0&nobreak (дата звернення: 11.02.2020).

4. Соколова О. Є. Проблеми управління логістичною інфраструктурою підприємств. Проблеми системного підходу в економіці. 2007. Вип. 2. ЦКК /http//www.nbuv.gov.ua/ejournals/PSPE/2007-2/index.html(дата звернення: 11.02.2020).

5. ПотееваМ. А. Роль транспортной системы в устойчивом развитии экономики Крыма. Культура народов Причерноморья. 2004. № 56. Т. 2. С. 123131.

6. ПікуликО. Б. Пріоритетні напрями розвитку транспортної системи Західного регіону України в умовах європейської інтеграції. НауковийвісникВолинськогонаціональногоуніверситетуім. ЛесіУкраїнки. 2008. № 7. С. 284291.

7. Ткаченко Н. Ю. Транспортна інфраструктура: сутність, функції та роль у забезпеченні економічних процесів. ВісникДонДУЕТ. Серія: Економічнінауки. 2006. № 4(32). С. 56-61.

8. Фастовець О. О. Розвиток транспортної системи з найдавніших часів до початку ХХ ст. як чинник виникнення туристичної галузі. Туристично- краєзнавськідослідження.Вип. 4. К.: Держ. п-во «Нац. турист. організація». 2002. С. 418-443.

9. Максимова С. Ю. Инновационные технологии в управлении развитием транспортно-логистической инфраструктуры региона. Инновации в экономике, управлении и образовании: монография. Ставрополь: СИЭУ ФПГТУ, 2009. 357 с.

10. Заблодська І. В., Бузько І. Р., Зеленко О. О., ХорошиловаІ. О. Інфраструктурне забезпеченнярозвиткутранспортної системирегіону: монографія. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. 193 с.

11. ІксароваН. О. Транспортнаінфраструктура як компонент економічної безпеки України. Економічнийпростір. 2010. № 36. С. 55-61.

12. Жовтяк Г. А. Теоретико-методичні підходи до визначення поняття «транспортна інфраструктура регіону». Ефективнаекономіка. 2011. № 11. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2011_11_35 (дата звернення: 12.02.2020).

13. Малин А. С., Мухин В. И. Исследование систем управления: учебник для вузов. М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2005. 400 с.

References

1. Shinkarenko, V. G., Krivoruchko, O. M. (2001), Forming the objects in the research of management systems [Formirovanieob"ektovpriissledovaniisistemupravleniya], Economy of transport complex, No 4, P. 5-11.

2. Diehtiar, O. A. (2014), Government regulation of development of the social sphere: conceptual principles and practice: monograph [Derzhavnerehuliuvanniarozvytkusotsialnoisfery: kontseptualnizasady ta praktyka: monohrafiia], Kharkiv: S.A.M, 508 р.

3. About claim of Conception of reformation of the transport sector of economy: Resolution of RWU from 9.11.2000 No 1684 [Pro zatverdzhenniaKontseptsiireformuvanniatransportnohosektoruekonomiky: Postanova KMU vid 9.11.2000 r. No 1684], available at: http://www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/getcnt.php?uid=1049.1530.0&nobreak (last accessed 11.02.2020).

4. Sokolova, O. Ye. (2007), Problems of management of the logistic infrastructure of enterprises [Problemyupravlinnialohistychnoiuinfrastrukturoiupidpryiemstv], Problems of system approach in economy, No 2, available at: http//www.nbuv.gov.ua/ejournals/PSPE/ 2007-2/index.html (last accessed 11.02.2020).

5. Poteeva, M. A. (2004), Role of the transport system in sustainable development of economy of Crimea [Rol' transportnoysistemy v ustoychivomrazvitiiekonomikiKryma], Culture of peoples of Black sea region, No 56 (2), P. 123131.

6. Pikulyk, O. B. (2008), Priority directions of development of the transport system of the West region of Ukraine in the conditions of european integration [PriorytetninapriamyrozvytkutransportnoisystemyZakhidnohorehionuUkrainy v umovakhyevropeiskoiintehratsii], Scientific herald of the Volyn national university named after LesiaUkrainka, No 7, P. 284-291.

7. Tkachenko, N. Yu. (2006), Transport infrastructure: essence, functions and role in providing the economic processes [Transportnainfrastruktura: sutnist, funktsii ta rol u zabezpechenniekonomichnykhprotsesiv], Herald of the DonDUET. Series: Economic sciences, No 4 (32), P. 56-61.

8. Fastovets, O. O. (2002), Development of the transport system from the oldest times to beginning of XX century as a facto r of occurrence of tourist industry [Rozvytoktransportnoisystemy z naidavnishykhchasiv do pochatku XX st. yak chynnykvynyknenniaturystychnoihaluzi], Tourism and local history research, No 4, p. 418-443.

9. Maksimova, S. Yu. (2009), Innovative technologies in management of development of the transport-logistical infrastructure of region. Innovations in economy, management and education: monograph [Innovatsionnyetekhnologii v upravleniirazvitiemtransportno-logisticheskoyinfrastrukturyregiona. Innovatsii v ekonomike, upravleniiiobrazovanii:monografiya], Stavropol: SIEU FPGTU, 357 p.

10. Zablodska, I. V., Buzko, I. R., Zelenko, O. O., Khoroshylova, I. O. (2016),

Infrastructural providing the development of transport system of region: monograph [Infrastrukturnezabezpechenniarozvytkutransportnoisystemyrehionu:

monohrafiia], Severodonetsk: Publishing House of SNU them. V. Dalia, 193 p.

11. Iksarova, N. O. (2010), Transport infrastructure as a component of economic security of Ukraine [Transportnainfrastruktura yak komponentekonomichnoibezpekyUkrainy], Economic space, No 36, P. 55-61.

12. Zhovtiak, H. A. (2011), Theoretical and methodical approaches to determination of concept "transport infrastructure of region" [Teoretyko-metodychnipidkhody do vyznachenniaponiattia «transportnainfrastrukturarehionu»], Effective economy, No 11, available at: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/efek_2011_11_35 (last accessed 12.02.2020)

13. Malin, A. S., Mukhin, V. I. (2005), Research of management systems: textbook for high schools [Issledovaniesistemupravleniya:uchebnikdlyavuzov], M.: Publishing. house of the Higher School of Economics, 400 p.

Размещено на Allbest.ru