Технологічний розрахунок АТП на 150 автомобілів ЛАЗ-42072 з проектуванням паливного відділення

(1.26)

де F_A - площа найбільшого автомобіля (причепа) в рухомому складі АТП;

n - кількість спеціалізованих постів у відділенні; для зварювального, кузовного відділень у всіх АТП, а також малярного відділення у вантажних АТП значення n=1; для малярних відділень пасажирських АТП n=2;

k_д=2,5...3,0 - коефіцієнт щільності.

F_d=8433,6x1x3,0=25300,8

Для механізації робіт спеціалізованих постів у зварювальному і арматурно-кузовному відділеннях необхідно оснастити їх підйомно-оглядовим обладнанням - підйомником, перекидачем або оглядовою канавою.

Попередній розрахунок площ виробничих відділень необхідно оформити у вигляді таблиці 5.

Для заповнення першої графи цієї таблиці треба використати дані, що містяться в таблиці 5.

При детальній розробці технології робіт у певному виробничому відділенні згідно із завданням на курсовуроботу його площа визначається виходячи із площі, яку займає обладнання. З цією метою попередньо визначається площа обладнання за залежністю, отриманою із (1.25):

(1.27)

Після визначення площі, що займає обладнання, за табелем [10,11] підбирається обладнання для виконання технологічних процесів у заданому відділенні і остаточно, за залежністю (1.25), розраховується його площа.

Відхилення у площах відділення, розрахованих за залежностями (1.24) і (1.25), допускаються в межах 20%.

Остаточно площа виробничих відділень визначається при плануванні виробничих корпусів АТП. Допустиме відхилення прийнятих при плануванні площ приміщень від розрахункових не повинно перевищувати 20%

Таблиця 9. Площі виробничих відділень

При безпосередньому плануванні виробничих відділень особливу увагу необхідно звертати на відповідність приміщень тим технологічним процесам, які в них виконуються, і дотримання основних нормативів проектування.

Для цього перед початком розробки планувань виробничих відділень необхідно детально ознайомитись із організацією і технологією робіт, що виконуються в даному відділенні, обладнанням і матеріалами, які при цьому використовуються, методами контролю за якістю виконання робіт, особливостями організації робочих місць, нормативами розстановки обладнання, що наведені в таблицях А.29 та А.30, і вимогами по оздобленню внутрішнього простору приміщень, наведеними в таблиці А.27.

При плануванні акумуляторного відділення необхідно передбачати його розташування в трьох поєднаних між собою приміщеннях, що ізольовані від інших виробництв: одне - для ремонту, друге - для зарядки батарей, третє - для зберігання кислоти і приготування електроліту.

Входи у приміщення виконання акумуляторних робіт і ремонту паливної апаратури необхідно відокремлювати від інших приміщень і коридорів тамбур-шлюзами.

Не слід забувати, що ширина виробничих приміщень повинна бути не менше трьох метрів.

8. Особливості організації виробничих процесів і компоновки основних виробничих корпусів, їх об'ємно-планувальні рішення

Про деякі особливості організації технологічних процесів у основних виробничих зонах АТП згадано в підрозділах 1.4 і 1.5 даного методичного посібника. Детальна інформація по цих питаннях наведена в роботах [13,14].

При вирішенні планувальних питань в курсовійроботі необхідно врахувати, що взаємне розташування виробничих приміщень на планах виробничих корпусів залежить від призначення, виробничих звязків, технологічної однорідності виконуваних у них робіт і спільності технічних, будівельних, економічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог. Виробничі звязки для основних приміщень і зон визначаються функціональною схемою і графіком виробничого процесу АТП, а для виробничих відділень - технологічним тяжінням їх до основних приміщень і зон.

Для виконання зазначених вимог необхідно притримуватись наступних рекомендацій.

1. Зону ТО-1 з організацією робіт на потоці краще розмістити у крайніх частинах будівлі, впоперек або уздовж її осі. Довжина лінії ТО-1, при розташуванні її впоперек будівлі, визначає ширину цієї будівлі. Поруч із потоковою лінією ТО-1 слід розташувати приміщення для виконання паливних, акумуляторних, електротехнічних та шинних робіт, а також склади масел і шин.

2. Розташування зони ЩО можна передбачати в окремому павільйоні . Це сприяє зниженню вологості повітря в основному виробничому корпусі. Поруч із потоковою лінією ЩО необхідно передбачити приміщення насосної, операторської мийної машини, сушіння спецодягу, зберігання обтирочних матеріалів.

3. Зону ТО-2 і ПР розміщують усередині виробничого корпусу або уздовж одного з його боків, поблизу відділень , які забезпечують ритмічність роботи постів. Зону ТО-2 розміщують поруч із виробничими відділеннями, які обслуговують роботи зони ТО-1, а також приміщеннями для виконання агрегатних, бляхарських, зварювальних робіт та зберігання запасних частин і агрегатів. Всі інші виробничі відділення технологічно тяжіють до постів зони ПР.

4. Вибираючи місце для постів зон ТО-2 і ПР по відношенню до вікон, перевагу віддають постам ТО-2, оскільки вони працюють в основному в першу зміну і на них виконують більше таких операцій, при яких потрібне природне освітлення.

5. Виробничі відділення ремонту і обслуговування агрегатів та механізмів розміщують по периметру виробничого корпусу , навколо зон ТО-2 і ПР із врахуванням розташування універсальних або спеціалізованих постів.

6. Гарячі відділення (ковальське, зварювальне, мідницьке, шиноремонтне) розміщують суміжно в одному блоці і відокремлюють вогнестійкими перегородками від решти приміщень.

7. Групу кузовних приміщень (арматурне, бляхарське, столярне, оббивне, малярне) з технологічних міркувань слід розташовувати поруч.

8. При агрегатно-дільничній формі організації виробництва з метою полегшення управління дільницями виробничі відділення і пости певної дільниці розміщують нерозрізнено.

9. Компресорну станцію слід розташовувати поблизу тих виробничих відділень і зон, у яких стиснуте повітря використовується у найбільших об'ємах. Аналогічні міркування необхідно враховувати і при розміщенні вентиляційних камер.

10. З метою скорочення довжини трубопроводів маслогосподарство слід розташовувати поблизу постів мащення. Якщо ТО-1 виконується на потоці, маслогосподарство (склад масел, насосну, спеціалізований пост, кімнату змащувальника) розміщують біля останнього поста лінії.

11. При плануванні виробничих процесів не слід приймати таких рішень, при яких потрапити в те чи інше відділення можна тільки через сусіднє. Це порушує зручність роботи і відвертає увагу виконавців.

12. Необхідно передбачити під'їзні шляхи для транспортування агрегатів і механізмів з одного приміщення в інше, користуючись даними таблиці А.30.

13. Перед робочими постами необхідно забезпечити простір, достатній для маневрування автомобілів, підвезення спорядження та устаткування, дрібних допоміжних робіт (див.таблиці А.23, А24).

9. Технологічні процеси технічного обслуговування і ремонту у виробничому відділенні, яке детально розробляється

Малярне відділення призначене для виконання фарбувальних робіт в об'ємі поточного ремонту кузовів та кабіни.

Процес фарбування кузовів, кабін автомобілів складається з певних технологічних операцій, які виконуються у наступній послідовності: підготовка поверхні до фарбування, ґрунтування, виправлення поверхні, шліфування, нанесення антикорозійної та проти шумної мастик на нижні та внутрішні частини, нанесення виявлюючого шару емалі, локальне шпаклювання, вологе шліфування, нанесення декількох шарів фарби, сушіння. Операція сушіння виконується після кожної операції нанесення лакофарбових покрить.

В залежності від типу рухомого складу у малярних відділення використовуються різні лакофарбові матеріали, і тому кожна технологічна операція має свої особливості для різних типів автомобілів.

Для підготовки поверхонь до фарбування застосовують механічний, хімічний та змішаний способи підготовки. Найчастіше користуються хімічним способом, який включає в себе травлення, знежирювання, фосфатування і пасивування поверхонь.

Нанесення на поверхню лакофарбових матеріалів при поточному ремонті кузовів і кабін здійснюється повітряним розпиленням із застосування фарборозпилювачів , або безповітряним розпиленням без участі стисненого повітря під високим гідравлічним тиском фарби в межах 2,1…4,2 МПа, створюваним гідронасосом. Для сушіння лакофарбового покриття використовують конвекційний, терморадіаційний та терморадіаційно-конвекційний способи.

При розробці планувань малярних відділень для різних типів рухомого складу першочергово необхідно ретельно ознайомитись із особливостями лакофарбових матеріалів, які застосовуються для конкретного типу автомобіля, особливостями технологічних процесів їх використання та обладнанням, яке необхідне для цього.

Таблиця 10. Характеристики технологічного обладнання виробничого відділення (зони)

Висновок

В цій курсовій роботі ми навчилися проектувати АТП, а саме вибрали і коректували вихідні нормативи технічного обслуговування і ремонту, розробили план обслуговування і виробничу програму з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, зробили розрахунок кількості виробничих постів, а також розрахували і підібрали технологічне обладнання виробничих зон і відділень. Загальна площа АТП по розрахунках - 2030 м², прийнята при проектувань 2160 м². При планувані було розташовано 6 поста ЩО, 1 пост очікування, 2 пости ТО-1, 1 пост Д-1 і Д-2, 2 поста ТО-2, а також 4 постів ПР. При планувані малярного відділення було вибрано основне обладнання для перевірки, технічного обслуговування, ремонту та випробувань приладів електрообладнання. В результаті було вибрано 9 одиниць обладнання. Дана курсова робота складається з креслення головного виробничого корпусу (1 аркуш), креслення паливного відділення (1 аркуш), і пояснювальної записки з розрахунками.

Перелік посилань

1. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. - Київ: Міністерство транспорту України, 1998. - 36 с.

2. Нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта. - М.: Гипроавтотранс, 1991. - 129 с.

3. Нормативы численности рабочих, занятых техническим обслуживанием и текущим ремонтом подвижного состава автомобильного транспорта. - М.: Экономика, 1988. - 207 с.

4. Краткий автомобильный справочник/ А.И.Понизовкин, Ю.М. Власко, М.Б. Ляликов и др. - М.: АО Трансконсалтинг, НИИАТ, 1994. - 779 с.

5. Коммерческие автомобили. Российский рынок. - М.: Третий Рим, 1999. - 200 с.

6. Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті. - К.: Міністерство транспорту України, 1998. - 80 с.

7. Табель технологического оборудования автотранспортных предприятий.- К.: ГосавтотрансНИИ проект, 1984. - 179 с.

8. Афанасьев Л.Л., Маслов А.А., Колясинский Б.С. Гаражи и станции технического обслуживания автомобилей./ Альбом чертежей/. - М.: Транспорт, 1980. - 216 с.

9. Правила охорони праці на автомобільному транспорті. Державний нормативний акт про охорону праці ДНАОП 0.00 - 1.28 - 97. - К.: Держнагляд охорони праці, 1997. - 328 с.

10. Шумик С.В., Болбас М.М., Петухов Е.И. Техническая эксплуатация автотранспортных средств: Курсовое и дипломное проектирование. - Минск: Вышейшая школа, 1988. - 206 с.

Размещено на Allbest.ru