Методичні підходи щодо економії паливно-мастильних матеріалів в підрозділах охорони державного кордону

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького

Методичні підходи щодо економії паливно-мастильних матеріалів в підрозділах охорони державного кордону

Чмир В.М.

Вступ

Нафта є основною сировиною для виробництва паливно-мастильних матеріалів і відноситься до не відновлювальних видів сировини, запаси якої в надрах землі обмежені. Старі нафтородовища поступово вичерпуються , а нові відкриваються, як правило, у важкодоступних, малообжитих районах або на морському шельфі, тому витрати на добування нафти зростають.

Все це призводить до того, що темпи росту видобування нафти в останні роки значно знижуються в багатих країнах світу і в Україні зокрема.

Виникає невідповідність між все зростаючими потребами нафтопродуктів для різного виду техніки і можливостями задоволення цих потреб нафтопереробною промисловістю. Для подолання такої невідповідності необхідні значні зусилля як виробників нафтопродуктів, так і їх споживачів. [1] Державна прикордонна служба України (ДПСУ) є одним з головних споживачів нафтопродуктів.

Створення нової системи охорони та захисту державного кордону України передбачає залучення великої кількості різних за складом, призначенням і можливостями сил та засобів і потребує чіткої підготовки й узгодженості в їх діях. Вирішення цієї задачі не можливе без широкого застосування автомобільної та бронетанкової техніки (АБТТ), яка використовується для підвищення маневрених можливостей прикордонних нарядів, доставки їх до несення служби, забезпечення дій під час пошуку (переслідування) правопорушників, забезпечення особистої безпеки під час відбиття збройних вторгнень, нападів, ліквідації диверсійно- розвідувальних груп, а також виконання інших завдань. [2]

Тому, питання економного використання паливно-мастильних матеріалів в підрозділах ДПСУ на сучасному етапі розвитку системи охорони та захисту державного кордону України варто розглядати не як зниження їх витрат, а значно ширше - як визначення основних напрямків енергозберігаючої політики. В цьому і полягає актуальність дослідження.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукової літератури з вирішення проблеми економії паливно- мастильних матеріалів [1], [3], [4], [5], [6], наявних публікацій [7] дозволяє зробити висновок, що дійсно існує об'єктивна невідповідність між практичними потребами щодо покращення стану раціонального та економного використання паливно-мастильних матеріалів в підрозділах охорони кордону та можливостями існуючої науково- методичної бази у цьому напрямі.

Мета дослідження: на основі аналізу основних напрямків раціонального та економного використання паливно-мастильних матеріалів розробити практичні рекомендації щодо шляхів економії паливно-мастильних матеріалів в підрозділах охорони державного кордону.

Виробництво автомобільних експлуатаційних матеріалів потребує значних затрат, тому палива, мастильні матеріали і рідини є дуже цінними продуктами, економія яких має важливе значення у ДПСУ. У справі економії палив і мастильних матеріалів, як показує досвід експлуатації АБТТ в підрозділах кордону, великі, поки що не завжди використовувані можливості.

Економія автомобільних експлуатаційних матеріалів може бути досягнута тільки при правильно поставленому, ретельному врахуванні витрат палива, мастильних матеріалів і технічних рідин як в цілому у органі охорони державного кордону (ООДК), так і по окремих підрозділах.

Отже, обґрунтуємо нижче деякі практичні рекомендації з економії паливно-мастильних матеріалів в підрозділах кордону.

Втрат на складі і при заправці за рахунок протікань і відпливів можна практично уникнути цілком при технічній справності устаткування і зразковому порядку. Втрат від випаровування бензинів цілком запобігти не вдається, але значно скоротити їх можна. Цьому сприяє заправка закритим струменем, справні прокладки і клапани, герметичні насоси, засувки, рукави, роздавальні крани тощо.

Коли є можливість механізованої заправки, застосовувати для заправки відра, каністри й інший подібний інвентар неприпустимо, тому що при цьому неминучі значні втрати від випаровування, протікання палива, його забруднення.

Утрати палива при заправці автомобілів із застосуванням відер і лійок можуть складати до 1% від виданого на заправці. При механізованій заправці з колонок із роздавальними кранами втрати складають усього лише 0,06%.

Витрата палива й масел залежить від організації перевезень, на які впливає: ступінь використання корисної вантажності автомобіля; ступінь використання пробігу автомобілів.

Ступінь використання вантажопідйомності автомобіля характеризується відношенням маси перевезеного вантажу до номінальної вантажопідйомності автомобіля, тобто коефіцієнтом використання вантажопідйомності - у.

Зі збільшенням у зменшується питома витрата палива на одиницю транспортної роботи (тонно-кілометр), при повному використанні вантажопідйомності, коли у = 1, питома вага палива буде мінімальною. Збільшення коефіцієнта використання вантажопідйомності на 1% знижує питому витрату палива на 1,6% [ 3].

Витрати палива на одиницю транспортної роботи можуть бути скорочені при підвищенні коефіцієнта використання пробігу - в, що характеризується відношенням пробігу автомобіля з вантажем до загального пробігу. економія паливний мастильний транспорт захист кордон

Збільшення коефіцієнта використання пробігу на 1% знижує питому витрату палива на 1,3%. Для збільшення коефіцієнта в, автомобілі завантажують вантажем при прямуванні не тільки у прямому, але й у зворотному напрямку, складають маршрути прямування так, щоб були мінімальними нульові пробіги.

Значним резервом скорочення витрати палив і масел у транспортній роботі є застосування причепів. При організації перевезення вантажів на автопоїздах досягається скорочення палива на 25-30% у порівнянні з одиночними автомобілями.

Використання палива й масел, що не відповідають конструктивним особливостям двигуна, неминуче викликає його перевитрату. Це в першу чергу стосується таких показників якості палива:

- октанове число бензину;

- фракційний склад бензину;

- цетанове число дизельного палива;

- фракційний склад дизельного палива.

Робота автомобіля на такому паливі призводить до підвищених зносів, зниження надійності тощо.

Негативні результати дає використання палива, що не відповідає кліматичним і сезонним умовам. Якість палива й масла чинить взаємний вплив на їхню витрату. Якщо паливо має важкий фракційний склад, то воно проникає у великих кількостях у картер двигуна і передчасно призводить до непридатності масла.

Застосування невідповідних трансмісійних масел і масел для двигуна викликає збільшення витрати не тільки самих масел, але й палива.

Витрата бензину підвищується при заправці агрегатів вантажних автомобілів у зимових умовах трансмісійними маслами, що не відповідають даним кліматичним умовам (на 3-6% - при русі за містом по дорозі з асфальтобетонним покриттям; на 8-12% - при русі в міських умовах), у порівнянні з витратою бензину в тих же автомобілях, але з агрегатами, заправленими відповідними зимовими трансмісійними маслами. [3]

На витрату палива впливає також масло у двигуні, що має завищену в'язкість. Масло з неприпустимо низькою в'язкістю, поряд з іншими негативними явищами, витрачається у більших кількостях, ніж масло із нормальною в'язкістю. Таке масло у великих кількостях потрапляє у камеру згоряння і витікає через нещільності картера двигуна.

Пластичні мастила, що мають недостатню межу міцності, ефективну в'язкість і низьку температуру краплепадіння, також витрачаються у великих кількостях, тому що вони легко плавляться і швидко витікають із вузлів тертя. Масла або мастила, що не володіють необхідними властивостями, швидше стають непридатними для подальшої експлуатації, і їх частіше припадає заміняти свіжими, що також збільшує їх витрату.

Істотний вплив на витрату всіх паливних і мастильних матеріалів, і в першу чергу палив, має технічний стан АБТТ. Навіть дрібні несправності АБТТ, що не мають прямого відношення до витрати палива, можуть стати причиною його перевитрати.

Для підтримки матеріальної частини автомобіля в технічно справному стані необхідно проводити:

- технічне обслуговування перед виїздом і при поверненні в парк;

- періодичні технічні обслуговування після пробігу АБТТ визначеної відстані;

- технічні обслуговування при переході з одного сезону експлуатації на інший.

При цьому необхідно суворо додержувати виконання відповідних обсягів обслуговування, як цього потребують інструкції з експлуатації АБТТ. Недотримання термінів та об'ємів технічного обслуговування призводить до погіршення технічного стану АБТТ, до передчасної відмови їх у роботі і викликає перевитрату палива, масел і мастил.

Якість регулювання вузлів, приладів і агрегатів багато в чому визначає технічний стан АБТТ і впливає на розмір витрати палив, масел і мастил на одиницю транспортної роботи.

Знос ціліндро-поршневої групи, збільшує витрату палива на 4-6%, а порушення ряду регулювальних параметрів призводить до збільшення витрати палива до 20-25% [3]. Якщо при зносі двигуна потужність знижується на 8-15%, то при відхиленнях у регулюванні і порушеннях у роботі, потужність двигуна зменшується до 30%.

Підвищена витрата палива, відбувається за таких причин [5]:

- несправність або неправильне регулювання карбюратора, паливного насосу, насоса-форсунки;

- підтікання палива з приладів і трубопроводів систем

- живлення;

- неправильне регулювання системи запалювання;

- зниження компреси в циліндрах;

- незадовільний стан зчеплення, механізмів силової передачі і ходової частини автомобіля;

- несправність рульового керування.

Витрата палива АБТТ може змінюватися в залежності від його технічного стану і сягати до 20-30% від нормативної витрати, а при значних несправностях і більше.

Економії масел можна досягти за рахунок [3]:

- скорочення витрати “на угар”;

- запобігання псуванню і забрудненню масел.

При заправці вузлів та агрегатів АБТТ маслами необхідно стежити за тим, щоб разом з маслами в агрегати та картери, що заправляються, не потрапили пісок, бруд і вода. Для цього слід старанно очищати пробки заливних отворів від бруду, користуватися чистими заправними засобами і посудом.

Зливати масло з картера двигуна й агрегатів потрібно за можливістю відразу ж після зупинки АБТТ, поки воно не охолонуло, або після попереднього його прогріву. У цьому випадку масло зливається швидко і майже цілком. Промивати системи і вузли, якщо це необхідно, треба також гарячим маслом. Це сприяє кращому очищенню системи від відкладень, механічних домішок і продуктів зносу.

Витрата масел при експлуатації АБТТ відносно мала і складає для АБТТ із бензиновими двигунами не більше 3,5%, а з дизельними двигунами - до 6% від нормативної витрати. Відпрацьовані масла підлягають організованому збору і здаванню у відповідні органи.

Істотний вплив на витрату масла чинить чистота отворів у поршні для відводу масла і стан вентиляції картера. Якщо масловідвідні отвори у поршні забиті відкладеннями, масло гірше видаляється зі стінок циліндра і більш значна частина його “вгорає”. При цьому масло швидше забруднюється продуктами згоряння.

Скорочується термін служби масла при недотриманні періодичності промивання центробіжного фільтру і поганій роботі масляного фільтра через невчасну заміну елементу, що фільтрує масло.

Перевитрата масла на “угар” створюється і внаслідок підвищення теплового режиму двигуна. При цьому відбувається також більш інтенсивне окислювання масла і погіршення його якості. Тривала експлуатація двигуна на низьких теплових режимах призводить до прискореного утворення низькотемпературних відкладень, що також є причиною погіршення якості масла.

На витрату масла великий вплив чинить частота обертання колінчатого валу двигуна. Із збільшенням частоти обертання витрата масла зростає, тому при експлуатації АБТТ необхідно добиватися, щоб водіння здійснювалося на підвищених передачах при оптимальній частоті обертання колінчатого валу двигуна.

Витрата масла у двигуні істотно залежить від рівня його в картері. Якщо у двигун залито масла більше норми, то, крім прямої перевитрати масла, спостерігається прискорене погіршення його якості. При недостатній кількості масла в картері двигуна тертєві деталі швидше зношуються, а масло швидше забруднюється.

Витрата трансмісійних масел невелика і складає у порівнянні з нормативною:

0,8% для АБТТ з одною ведучою віссю;

1,1% - із двома ведучими осями;

1,4% - із трьома ведучими осями;

1,7% - із чотирма ведучими осями. [3]

Рівень масла в коробці передач, задньому мості й інших агрегатах силової передачі не повинний бути вище встановлених меж, тому що у противному випадку масло сильно розприскується, проникає при цьому через нещільності і сальникові ущільнення. Низький рівень масел в агрегатах силової передачі призводить до їхнього підвищеного зносу.

Економія пластичних мастил досягається за рахунок правильного змащення вузлів і належного збереження мастил у тарі в умовах підрозділів охорони кордону.

Змащення вузлів тертя варто проводити після роботи АБТТ, поки ці вузли не охолонули. Як відомо, в'язкість мастил при зниженні температури дуже швидко зростає і з холодного вузла тертя неможливо цілком видалити відпрацьоване мастило і замінити його свіжим. При цьому значна кількість мастила не проникає в канали, залишається на масльонках, забруднює вузли і безповоротно губиться. При заправці теплих вузлів цих утрат практично немає.

Для кожного виду мастила повинен бути окремий шприц. Це дозволяє уникнути змішання мастил і зменшити їхню витрату.

При експлуатації АБТТ необхідно суворо дотримувати вказівок щодо періодичності зміни мастил. При цьому витрата мастил складає приблизно 0,1-0,2 кг мастила на 100 л витраченого палива. Проте встановлена норма витрати мастил (0,6 кг на 100 л палива) значно вище дійсної витрати.

Економія мастил у підрозділах охорони кордону досягається за рахунок правильної організації їхнього збереження. Велика частина автомобільних мастил затарюється в дерев'яні бочки ємкістю 200-250 л, а економія мастил значною мірою залежить від розфасування. У зв'язку з цим намічено випуск автомобільні мастила в тарі різноманітної ємкості (від 1 л до 50 л).

Економія гальмівних рідин. Основне джерело економії рідин - акуратна заправка гальмівної системи, виключення випадків змішання касторових і гликолевих рідин, мінімальні втрати при прокачуваннях і ремонтах гідравлічних систем. Норми витрат гальмівної рідини на рік установлені в такому розмірі:

- на заповнення і прокачування гідросистем - до 2,2 заправки;

- доливання гідросистем при експлуатації - до 1 заправки (у жарких кліматичних умовах -- 1,5 заправки);

- ремонт гідросистем - не більше 1,1 заправки.

Великий вплив на витрату паливно-мастильних матеріалів чинить стан механізмів силової передачі і ходової частини АБТТ, стан дороги, пора року і доби тощо. Проте витрата паливно-мастильних матеріалів залежить ще й від індивідуальних якостей водія, його кваліфікації. Це й уміння і бажання водія заощаджувати паливо, володіння навичками ощадливого водіння, вибір швидкості руху, правильне використання накату, підтримка найбільш вигідного теплового режиму двигуна й ін.

Висновки

Таким чином, з наведеного вище основного матеріалу дослідження можна надати наступні практичні рекомендації з економії паливно-мастильних матеріалів в підрозділах кордону, а саме:

- запобігання і скорочення втрат на складі і при заправці АБТТ;

- якісна організація транспортного процесу;

- відповідність застосовуваних паливно-мастильних матеріалів конструктивним особливостям АБТТ й умовам експлуатації;

- експлуатація технічно справної АБТТ; уміле водіння технічно справної АБТТ.

Список використаних джерел

1. Бендера І.М. Паливно-мастильні та інші експлуатаційні матеріали: Навчально-методичний комплекс / І.М. Бендера, Дуганець В.І., Кизима М.І., Ковалишин С.Й., Кувачов В.П. та ін. - К.-П.:ФОП Сисин Я.І., 2016. - 419 с.

2. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №1261 від 19.10.2015 р. «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України». - 65 с

3. Ярмоленко О.Є. Автомобільні експлуатаційні матеріали: навч. посібник / О.Є. Ярмоленко. - Хмельницький: НАПВУ, 2000. - 294 с.

4. Сівак В.А. Експлуатаційні матеріали транспортних засобів: навч. посібник для внз / В.А. Сівак, В.А. Кириленко, Ю.О. Царьов та ін. - Х.: НАДПСУ, 2014. - 368 с

5. Стуканов, В.А. Автомобильные эксплуатационные материалы. Лабораторный практикум: Учебное пособие / В.А. Стуканов. - М.: Форум, 2006. - 208 с.

6. Кривенко И.В. Экономия топлива и смазочных материалов на автомобильном транспорте / И.В. Кривенко, Г.Ф. Савенко. - К.: Транспорт, 1981. - 166 с.

7. Марценяк О.П. Покращення паливної економічності та екологічних показників автомобілів раціональним використанням у Національній гвардії України. / О.П. Марценяк // Збірник тез доповідей УШ науково-практичної конференції “Наукове забезпечення службово-бойової діяльності Національної гвардії України - Х.: Вид-во НАНГУ, 2017. - С. 8-9.

Размещено на Allbest.Ru