Повені та економічні збитки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

«Повені та економічні збитки»

Вступ

У гідрологічному сенсі повінь означає затоплення прибережних районів річковим стоком, який перевищує повну пропускну здатність русла. У посушливих районах у момент великої стоку наповнюється саме русло, зазвичай не заповнений водою. Стадія повені починається при переповненні русла, коли вода виходить з берегів. Зазвичай встановлюють рівень водопілля, критичне з точки зору шкоди майну і перешкод людської діяльності. Повені можуть відбуватися як на постійних, так і на тимчасових водотоках, а також у районах, де взагалі немає річок і озер, наприклад в посушливих районах з зливовим типом опадів.

Проблема пристосування людини до повеней набуває особливо складний характер, тому що повені одночасно з негативним впливом на населення і на середовище її проживання мають і позитивні сторони. У небезпечних щодо повеней районах немає нестачі води та родючих заплавних земель. Спроби розв'язати конфлікт між необхідністю освоєння прибережних земель і неминучими збитками від повеней робилися протягом всієї історії людства. Навіть в умовах більш примітивно організованих доіндустріальних суспільств люди пристосовувалися до повеней.

В індустріальних суспільствах XX століття широко вкоренилася концепція багатоцільового використання річкових басейнів, згідно з якою зменшення шкоди від повеней повинно поєднуватися з плануванням раціонального водокористування.

Між майновим збитком від повеней і числом жертв зазвичай існує зворотна залежність. Товариства, яким є що втрачати в сенсі будівельних споруд, інженерних мереж, транспортних засобів тощо, звичайно розташовують і науково-технічними засобами для забезпечення моніторингу, оповіщення, евакуації населення та ремонтно-відновлювальних робіт, а все це сприяє скороченню числа жертв. Навпаки, доіндустріальні суспільства, особливо з високою щільністю сільського населення, несуть менш значні майнові втрати, але не мають необхідних коштів для здійснення попереджувальних заходів та порятунку людей.

Повінь є небезпечним природним явищем, можливим джерелом надзвичайної ситуації, якщо затоплення водою місцевості заподіює матеріальний збиток, завдає шкоди здоров'ю населення або призводить до загибелі людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

У межах України переважають повені перших двох видів (близько 70 - 80% всіх випадків).

1. Поняття і види повеней

повінь економічний рятувальний збиток

Повінь - це значне затоплення водою місцевості в результаті підйому рівня води в річці, водосховищі, озері або морі, викликане рясним припливом води в період сніготанення або злив, вітрових нагонів води, а також при заторах, зажорів і інших явищах.

За повторюваності, площі поширення і сумарному середньорічним матеріального збитку повені на території Російської Федерації займають перше місце в ряду стихійних лих, а за кількістю людських жертв і питомому матеріальному збитку (що припадає на одиницю ураженої площі) - друге місце після землетрусів.

Річки відрізняються один від одного різними умовами формування стоку води (стік води - кількість води, що протікає через замикаючий створ річки, за будь-який інтервал часу).

Різноманіття повеней можна звести до п'яти узагальнюючим групам, об'єднуючим різні повені з причин виникнення і характером прояву (табл. 2).

Загальновідомо, що стан і розвиток як біосфери, так і людського суспільства знаходиться в прямій залежності від стану водних ресурсів. В останні десятиліття все більше число фахівців і політичних діячів серед проблем, що стоять перед людством, під номером 1 називають проблему води. Водні проблеми виникають в чотирьох випадках: коли води немає або її недостатньо, коли якість води не відповідає соціальним, екологічним та господарським вимогам, коли режим водних об'єктів не відповідає оптимальному функціонуванню екосистем, а режим її подачі споживачам не відповідає соціальним та економічним вимогам населення і, нарешті, коли від надлишку води обжиті території потерпають від повеней.

У глобальному аспекті перші три проблеми були породженням що минає століття, а четверта супроводжує людському суспільству з найдавніших часів. І як це не парадоксально, протягом багатьох століть людство, що починають неймовірні зусилля для захисту від повеней, ніяк не може досягти успіху в цьому заході. Навпаки, з кожним століттям збитки від повеней продовжує зростати. Особливо сильно, приблизно в 10 разів, він зріс за другу половину минулого століття. За нашими розрахунками, площа паводконебезпечних територій складає на Земній кулі приблизно 3 млн. кв. км, на яких проживає близько 1 мільярда чоловік. Щорічні збитки від повеней в окремі роки перевищують 200 мільярдів доларів. Гинуть десятки і більше тисяч людей. Про повенях написано багато статей і сотні книг. Але, на жаль, у більшості з них дається проста констатація про що відбулися повенях, заподіяний ними збиток, або ж розглядаються окремі аспекти цього феномена, такі як прогноз повеней, причини, що викликають повені, інженерні методи захисту від них. В останні десятиліття, особливо в США і в першу чергу зусиллями Джільберто Уайта почали розглядати можливості впровадження не інженерних методів для зменшення лих, заподіюваних повенями. У вітчизняній літературі в першу чергу слід назвати книги Р.А. Нежіховского «Повені на річках і озерах», А.А. Таратутіна «Повені на території Російської Федерації», а також спеціальні розділи в роботах про водні проблеми Росії, що вийшли в 1996-1999 рр. в м. Єкатеринбурзі у видавництвах «Віктор» і «Аерокосмологія» під ред. проф. А.М. Черняєва.

Але до цього часу ні в одній з опублікованих робіт не дається уявлення про повені в масштабі Земної кулі, не розроблена класифікація повеней за масштабом соціального та екологічного збитку, не розроблені наукові основи раціонального використання територій, схильних до затоплення, не розроблена системна концепція заходів, які необхідно здійснити на паводконебезпечних територіях в періоди: до, під час і після повені. Зазначені та деякі інші проблеми досліджуються і розробляються нами за фінансової підтримки РФФМ (грант 99-05-65477).

Мета цієї статті - дати уявлення читачеві про причини повеней, про найбільших повеней, що сталися у минулі століття, про повені в масштабі Земної кулі в 1997-1999 роках, і ознайомити з авторською концепцією захисту від повеней.

Природні причини повеней добре відомі читачам, і тому ми лише згадаємо їх. У більшості районів Земної кулі повені викликаються тривалими, інтенсивними дощами і зливами в результаті проходження циклонів. Повені на річках Північної півкулі відбуваються також у зв'язку з бурхливим таненням снігів, зажорамі, заторами льоду. Передгір'я і високогірні долини піддаються повеней, пов'язаних з проривами внутрішньольодові і Завальний озер. У приморських районах при сильних вітрах нерідкі нагінні повені, а при підводних землетрусів і вивержень вулканів повені, що викликаються хвилями цунамі.

В останні століття, особливо в ХХ столітті, все більшу роль у збільшенні частоти і руйнівної сили повеней відіграють антропогенні фактори. Серед них у першу чергу слід назвати зведення лісів (максимальний поверхневий стік зростає на 250-300%), нераціональне ведення сільського господарства (у результаті зниження інфільтраційних властивостей грунтів, за деякими розрахунками в центральних районах Росії з IX по XX століття поверхневий стік збільшився в 4 рази і різко зросла інтенсивність паводків). Значний внесок у посилення інтенсивності паводків і надмірних внесли: поздовжня оранка схилів, переущільнені полів при використанні важкої техніки, переполіви в результаті порушення норм зрошення. Приблизно втричі збільшилися середні витрати паводків на урбанізованих територіях у зв'язку зі зростанням водонепроникних покриттів і забудовою. Істотне збільшення максимального стоку пов'язано з господарським освоєнням заплав, які є природними регуляторами стоку. Крім сказаного слід назвати кілька причин, які безпосередньо призводять до формування повеней: неправильне здійснення паводкозахисних заходів, що веде до прориву дамб обвалування, руйнування штучних дамб, аварійні спрацювання водосховищ та ін.

Легенди про великий потоп, в якому загинуло майже все людство, поширені по всьому світу. Багато дослідників вважають, що значна частина переказів про потоп ґрунтується на дійсно відбулися катастрофи в різних районах Земної кулі протягом кількох останніх тисячоліть.

Дослідженнями археологів, географів, істориків та етнографів встановлено, що в першій половині четвертого і третьому тисячолітті до нашої ери в Месопотамії відбулися грандіозні повені. Населенню, що проживає в долині Тигру та Євфрату, обжиті ними райони між горами і пустелею представлялися цілим світом. Тому катастрофічні повені, в яких загинула більша частина жителів долини, у багатьох вцілілих асоціювалися із всесвітнім потопом. Висловлюються припущення, що саме одне з цих повеней, про який йдеться в Шумерської легендою, послужило підставою для розповіді про всесвітній потоп в Старому завіті.

Зараз істориками, археологами та іншими фахівцями виконана велика робота з дослідження оповідей про великий потоп в різних країнах. З переліку цих оповідей випливає, що великі повені, як і в наш час, відбувалися практично в усіх районах Земної кулі. Дуже вражає один лише перелік оповідей про великий потоп: Вавілонське, Єврейське, Давньогрецьке, давньоіндійські, а також оповіді про великий потоп у Східній Азії, на островах Малайського архіпелагу, в Австралії, в Новій Гвінеї і Меланезії, в Полінезії і Мікронезії, в Південній Америці, в Центральній Америці та Мексиці, в Північній Америці, в Африці.

Зі зростанням населення, зведенням лісів і багатьма іншими видами діяльності людини повені, в тому числі і руйнівні, стали відбуватися все частіше і частіше.

Так, на р. Хуанхе в період з ХХI з ХVI століття до нашої ери повені відбувалися приблизно кожні 50 років. У період з 206 року до нашої ери по 25 рік нашої ери в правління династії Хен було відзначено 12 повеней з інтервалом в 20 років. З 618 по 907 рік нашої ери в період правління династії Тен сталося 31 повінь з інтервалом 9 років. У період династії Кінг з 1644 по 1911 роки було відзначено 480 повеней з інтервалом 0,55 року.

Ще більш вражаючі цифри стрімкого зростання збитків від повеней. Якщо на початку ХХ століття середньорічний збиток від повеней у США склав 100 млн. доларів, то в його другій половині він перевищував 1 млрд. доларів, а в окремі роки останнього десятиліття - 10 млрд. доларів.

Багато повені живуть в пам'яті людей століття, оскільки заподіяні ними руйнації та кількість загиблих людей порівнянний з самими кровопролитними війнами. Одне з найбільш катастрофічних повеней відбулося в 1332 р. на р. Хуанхе в Китаї. У результаті його і лютувала в наступні роки «Чорної смерті» (чуми) загинуло 7 млн. чоловік. Не менш велике повінь сталася восени 1887 р. Було затоплено 11 міст і 300 сіл. За офіційними даними, повінь забрала життя 900 тис. чоловік, а за даними неофіційних джерел, жертвами повені стали від 2 до 6 млн. чоловік.

Чимало повеней, що принесли незліченні лиха людям, сталося і в 20-му столітті. Тільки в 1998 р. з 12 червня по 30 серпня в Китаї стався 13 повеней, які торкнулися майже всю територію країни. Від повеней постраждало 240 млн. чоловік, тобто в 1,5 рази більше, ніж проживає в Росії. Понад 56 млн. осіб довелося тимчасово евакуювати. Тисячі людей загинули.

Особливо страшні повені там, де висота дна річки, загороджений дамбами, перевищує позначки прилеглої місцевості.

Китайська письменниця Дін Лін у своєму нарисі «Повінь» намалювала картину двох прибережних сіл під час нічного паводку: «Вода прибувала з гучним ревом, невидимими в темряві бурхливими, страшними потоками. Збожеволілі люди кричали так, наче хотіли підірвати своїм криком цей клятий світ… В диких зойках танули голоси тих, хто не втратив голову і умовляв припинити паніку, врятувати дамбу… У греблі з'являлися все нові й нові промоїни. Небо залишалося бездушним, розпач охопив цих душі, які не знають втомилися трудівників. Прокльони стрясали небо і землю. Вони могли б змусити розплакатися самого диявола… Раптом пролунав громовий удар - разом звалився ділянка дамби… Стіна води ніби з самого неба обрушилася на людей, тварин, будинки, все знищуючи на своєму шляху. Крики поступово замовкли. Вода опанувала безкрає просторами полів, поховавши сотні трудівників-селян разом з їхніми сім'ями».

Катастрофічні повені відбуваються не тільки в долинах річок, але і на узбережжі океанів і морів. Найбільше наганяння повінь XX століття сталося у дельті Гангу в 1970 р. 10-метрова морська хвиля, гнана штормовим вітром, повернула назад священну річку. Було затоплено близько 20 тис. кв. км території. З поверхні землі було знесено десятки міст і сотні сіл. Загинуло 1,5 млн. чоловік. Оскільки повінню було знищено майже всі колодязі, постраждалі райони залишилися без води. Сотні тисяч людей померли від голоду і спалахнули епідемій холери та тифу.

Найбільш катастрофічна повінь у Європі в ХХ ст охопило територію Нідерландів, Великобританії та Німеччини в 1953 р. При штормовому вітрі надзвичайної сили на північне узбережжя Європи обрушилися величезні хвилі. Вони викликали різкий підйом води на 3 - 4 метри в естуаріях Рейну, Маасу, Шельди та інших річок. Найбільше постраждали Нідерланди. Вода проникла углиб країни більш ніж на 100 км, затопивши 8 відсотків території країни. Загинуло 2 тисячі чоловік.

Більше 300 разів з моменту заснування піддавався повеней Санкт-Петербург. Одним з найбільш трагічних за своїми наслідками був штормовий нагону в 1824 р., коли рівень води в гирлі Неви піднявся вище 4 метрів. Це повінь А.С. Пушкін увічнив в «Мідному вершника».

Повені, що породжуються цунамі, характеризуються несподіванкою, циклічністю, швидкоплинністю і колосальною руйнівною силою. Відомо більше тисячі випадків, коли ці повені супроводжувалися великими людськими жертвами і величезними руйнуваннями. Найстрашніше цунамі було викликано виверженням вулкану Кракатау в Індонезії в 1883 році. Висота хвилі сягала 40 метрів. Загинуло 36 тисяч чоловік. У 1952 р. величезна хвиля обрушилася на Курильські острови. Загинуло багато людей. Від м. Північно-Курильська залишилися лише фундаменти будівель.

На Атлантичному узбережжі Європи найграндіознішої катастрофою було руйнування 15-метровою хвилею столиці Португалії Лісабона. Загинуло 70 тисяч людей.

Описом повеней в різних країнах світу, в результаті яких гинули десятки і сотні тисяч чоловік, можна було б заповнити багато томів книг. Але картини, що дає уявлення про повені в масштабі Земної кулі, немає ні в одному літературному джерелі.

Вперше вдалося це зробити завдяки роботі, що проводиться колективом Дартмутського обсерваторії при Ганноверського коледжі в США.

Співробітники цієї обсерваторії з 1996 р. збирають дані про повені, використовуючи різні джерела: офіційні урядові повідомлення, дані метеорологічних служб, телевізійні і радіо новини, газетні і журнальні матеріали.

З огляду на різнохарактерних і неповноту матеріалу, одержаного за окремим країнам з різних джерел і заснованого на різних методах розрахунку збитків від повеней, в даний час немає підстав стверджувати, що оброблені матеріали дають адекватну картину лих, спричинених повенями 1997-1999 рр. Але перші кроки в цьому напрямку, безсумнівно, зроблені. На підставі опрацьованих нами спільно з М.Н. Істоміної даних, по 339 повеней, що відбулися в 1997-1999 рр. у світі, випливає, що за три роки від повеней загинуло понад 170 тис. осіб, понад 150 млн. були тимчасово евакуйовані зі своїх осель, а загальний збиток від повеней перевищив 250 млрд. доларів. Дуже важливо, щоб світова спільнота не припиняло і рік від року вдосконалювало методику збору даних про повені в різних країнах і вироблення єдиної методики підрахунку наслідків шкоди від повеней.

Оскільки про число жертв при стихійних лихах повідомляють багато засобів масової інформації, можна думати про достатню достовірності цифр, що вказують число загиблих в більшості країн світу в період повеней. Менш надійні дані про тимчасово евакуйованих із зон затоплення. Але що приводиться порядок цифр сумнівів не викликає. Ми не наводимо дані про площі затоплення, оскільки вони в роботі Дартмутського обсерваторії є менш ніж по одній третині повеней, і до того ж у ряді випадків характеризують не загальну площу затоплення, а лише площа сільськогосподарських і в більшості випадків лише орних угідь, на яких загинула урожай.

До даних про збитки від повеней також слід ставитися з великою обережністю, тому що невідома методика підрахунку його в різних країнах. У більшості випадків враховується прямий збиток, пов'язаний з безпосереднім фізичним контактом паводкових вод з господарськими об'єктами, і розмір збитку визначається витратами на відновлення господарства або поточною ринковою вартістю зруйнованих (або порушених) господарських об'єктів. Таким же чином оцінюється збитки від порушення або руйнування житлових будівель та майна, що знаходиться в них, а також від руйнування мостів, автомобільних і залізних доріг, ліній зв'язку та електропередач, газо-і нафтопроводів.

У сільському господарстві збиток визначається в більшості випадків втратами сільськогосподарської продукції, витратами на відновлення порушеного родючості грунтів. У нього включають також витрати на виплати по страхуванню майна у випадку стихійних лих, одноразові виплати грошових і натуральних допомог, а також витрати на організацію рятувальних заходів, будівництво тимчасових захисних споруд тощо

Значно рідше визначається і враховується непрямий збиток, який являє собою втрати через порушення господарських зв'язків, спаду виробництва, торговельних та банківських операцій і т. п.

Непрямі збитки, методики підрахунку якого до цих пір практично відсутні, може позначатися точно також, як і прямий, протягом багатьох років після повені. З урахуванням викладеного ми вважаємо, що наведені цифри збитку можна вважати швидше за заниженими, ніж завищеними.

Обробка та аналіз даних співробітників обсерваторії при Ганноверського коледжі дають можливість з достатнім ступенем вірогідності стверджувати про кількість повеней, про їх розподіл по материкам, місяцях, про тривалість повеней.

Аналіз повеней за останнє сторіччя, проведений нами по багатьох країнах, показав, що в усьому світі, включаючи Україну, спостерігається тенденція значного зростання збитків від повеней, викликана нераціональним веденням господарства в долинах річок і посиленням господарського освоєння паводконебезпечних територій.

прогнозоване потепління клімату і неминуче зростання подальшого освоєння річкових долин безсумнівно приведуть до збільшення повторюваності і збільшення руйнівної сили повеней. Тому невідкладним завданням є розробка дієвих заходів запобігання повеней і захисту від них, оскільки це в 50-70 р?? з зменшить витрати на ліквідацію наслідків від завданих ними лих. Видається, що реалізація запропонованої нами концепції може зіграти суттєву роль у зменшенні лих, спричинених повенями. Безсумнівно, що тут має значення виконання кожного пункту пропонованої концепції, але відчутний ефект може бути досягнутий лише за умови повної реалізації запропонованих заходів і дій.

1. При господарському освоєнні паводконебезпечних територій, як в долинах річок, так і на морських узбережжях, слід проводити детальні економічні та екологічні дослідження. Їх мета - виявлення шляхів одержання максимально можливого економічного ефекту від освоєння цих територій і разом з тим зведення до мінімуму можливих збитків від повеней.

2. При розробці протипаводкових заходів у долинах річок слід розглядати весь водозбір, а не його окремі ділянки, оскільки локальні протипаводкові заходи, які не враховують всю ситуацію проходження паводку в долині річки, можуть не тільки не дати економічного ефекту, а й істотно погіршити ситуацію в цілому і привести в результаті до ще більшого збитку від повені.

Характерним прикладом є досвід із захисту від повеней територій у середній і нижній течії р. Тиса в Угорщині. Для збільшення пропускної спроможності в період проходження паводків русло річки в особливо звивистих місцях було спрямлено і поглиблено, довжина його в результаті скоротилася на 480 км. Ділянки, не охоплені русловиправітельнимі роботами, були обваловані. У паводок у 1879 р. поглиблені і випрямлення ділянки Тиси пропустили набагато більший обсяг вод, ніж у природних умовах. У неуглубленних і неспрямленних ділянках, де пропускна здатність русла залишилася колишньою, рівень води різко підвищився. У результаті дамби обвалування були прорвано в багатьох місцях. Це призвело до затоплення величезній території. Практично повністю був зруйнований м. Сегед.

3. Необхідно вміло поєднувати інженерні методи захисту з неінженернимі. До них, в першу чергу, належать: обмеження або повну заборону таких видів господарської діяльності, в результаті яких можливе посилення повеней (лесосводка тощо), а також розширення заходів, спрямованих на створення умов, що спричиняють зменшення стоку. Крім того, на паводконебезпечних територіях повинні здійснюватися лише такі види господарської діяльності, яким при затопленні буде завдано найменший збиток.

4. Інженерні споруди по захисту земель і господарських об'єктів повинні бути надійні, і їх здійснення має бути пов'язане з мінімальними порушеннями природного середовища.

5. Потрібно провести чітке районування та картування заплав з нанесенням меж паводків різної забезпеченості. З урахуванням виду господарського використання території рекомендується виділити зони з 20% забезпеченістю паводку (для сільськогосподарських угідь), 5% забезпеченістю (для будівель в сільській місцевості), 1% забезпеченістю для міських територій та 0,3% забезпеченістю для залізниць. Само собою зрозуміло, що в різних природних зонах і екологічних районах число зон та принципи їх виділення можуть в якійсь мірі змінитися.

6. У країні повинна існувати чітко працююча система з прогнозування паводків та за повідомленням населення про час настання повені, про максимально можливих позначках його рівня і тривалості. Прогнозування паводків та надмірних повинно здійснюватися на основі розвитку широкої, добре оснащеної сучасними приладами служби спостережень за гідрометеорологічної обстановкою.

7. Важливе значення слід приділяти завчасного інформування населення про можливість повені, роз'яснення про ймовірних його наслідки та заходи, які слід вживати у разі затоплення будівель і споруд. З цією метою слід широко використовувати телебачення, радіо та інші засоби інформації. У паводконебезпечних районах повинна бути широко розгорнута пропаганда знань про повені. Всі державні структури, а також кожен житель повинні ясно уявляти, що їм належить робити до, в період і після повені.

8. Дуже важливі розробка і подальше вдосконалення методик розрахунку як прямих, так і непрямих збитків від повеней.

9. Регулювання використання паводконебезпечних територій повинно бути прерогативою республік, країв, областей, районів і міст. Держава може направляти і стимулювати їх діяльність лише прийняттям тих чи інших законів про регулювання землекористування.

10. У систему заходів щодо захисту від повеней повинні бути включені як державні і громадські організації, так і приватні особи. Успішна робота такої системи повинна координуватися і направлятися центральним органом на федеральному рівні.

11. Найкращим інструментом з регулювання землекористування на паводконебезпечних територіях може бути гнучка програма по страхуванню від повеней, що поєднує як обов'язкове, так і добровільне страхування. Основний принцип цієї програми має полягати в наступному: у разі прийняття раціонального з позицій протипаводкового захисту виду використання території страхувальникові виплачується суттєво більша страхова сума, ніж у разі ігнорування їм відповідних рекомендацій та норм.

12. Комплекс заходів у паводконебезпечних районах, що включає прогнозування, планування та здійснення робіт, має проводитися до настання повені, в період його проходження і після закінчення стихійного лиха.

Детальна розробка названих вище положень концепції є невідкладним завданням ряду науково-дослідних і проектних інститутів, ряду міністерств і в першу чергу МНС.

До числа першочергових завдань в галузі вивчення повеней слід також віднести: розробку методики обліку збитку, викликаного змінами в природному середовищі: морфології долини, грунтовому покриві, рослинність, тваринний світ, якість води, а також методики обліку збитку, що наноситься здоров'ю людей в період і після завершення повеней.

Необхідно дослідження факторів, що ведуть до зростання повеней, особливо катастрофічних, в XXI столітті: зміни клімату (збільшення опадів, танення льодів і підвищення рівня океану та ін), подальшого зростання господарського освоєння річкових долин у зв'язку із збільшенням населення. Особливі проблеми повинні вивчатися в долинах тих річок, русла яких огороджені дамбами, і дно яких піднімається часом на багато метри над заплавами та надзаплавних терасами (Хуанхе, Янцзи та ін.)

Необхідні подальші уточнення концепції захисту від повеней з урахуванням широкого спектра екологічних, соціальних, технічних, культурно-освітніх та медичних заходів, що підлягають здійсненню в паводконебезпечних районах в періоди до, в процесі і після закінчення повеней.

Робота, що проводиться за грантом, приводить до наступних висновків:

1. Повені супроводжують людському суспільству з найдавніших часів і до наших днів.

2. У силу різних причин повені відбуваються в басейнах усіх річок Земної кулі, а також на значних ділянках узбережжя океанів і морів (нагінні повені, цунамі).

3. За історичний період чітко простежується зростання інтенсивності і руйнівної сили повеней природного характеру.

4. За останній час, особливо в другій половині ХХ століття, ростуть причини повеней антропогенного характеру і розміри заподіюваних ними збитків.

5. Незважаючи на те, що за кількістю жертв і збитку, що заподіюється суспільству, повені займають перше місце серед стихійних лих, до цього часу немає надійних довгострокових прогнозів їх появи, достовірних та загальноприйнятих методик підрахунку заподіюваних ними збитків і загальноприйнятої концепції захисту.

6. У перспективі, в силу ряду природних та антропогенних причин, збитки, заподіяні повенями, будуть рости, тому конче необхідно посилення науково-дослідних, організаційних та практичних робіт, спрямованих на зменшення збитків від повеней.

7. Запропонована нами концепція захисту від повеней може служити основою для подальших детальних розробок в цьому напрямку.

8. Особливе і невідкладне увагу вчених, проектувальників і державних діячів має бути приділена тим районам, де дно одамбованних річок вище навколишньої місцевості, оскільки без найменшого перебільшення можна говорити, що населення цих районів живе на вулкані.

9. З огляду на глобальний масштаб проблеми, її дослідження та практичного вирішення має бути приділена найсерйозніша увага урядами всіх країн і міжнародними організаціями.

Таблиця 1. Види повеней в залежності від причин виникнення та характеру прояву

Класифікація повеней в залежності від масштабу їх поширення та повторюваності представлена в табл. 2.

Таблиця 2. Класифікація повеней в залежності від масштабу розповсюдження і повторюваності

Будинки, періодично потрапляють у зону затоплення, втрачають капітальність: гниллю пошкоджується дерево, відвалюється штукатурка, випадають цеглини, піддаються корозії металеві конструкції, через розмив ґрунту під фундаментом відбувається нерівномірне осідання будівель і, як наслідок, з'являються тріщини.

2. Характеристики наслідків повеней

Основні характеристики наслідків повеней наступні:

* чисельність населення, яке опинилося в зоні, схильній до повеней (тут виділяються: кількість жертв, кількість постраждалих, кількість населення, яке залишилося без даху над головою, і т. п.);

* кількість населених пунктів, що потрапили в зону, охоплену повінню (тут виділяються міста, селища міського типу, сільські населені пункти, повністю затоплені, частково затоплені, що потрапили в зону підтоплення);

* кількість об'єктів різних галузей економіки, які опинилися в зоні, повені;

* протяжність залізних і автомобільних доріг, ліній електропередачі, ліній комунікацій і зв'язку, що опинилися в зоні затоплення;

* кількість мостів і тунелів, затоплених, зруйнованих та пошкоджених внаслідок повені;

* кількість житлових будинків, затоплених, зруйнованих та пошкоджених внаслідок повені;

* площа сільськогосподарських угідь, охоплених повінню;

* кількість загиблих сільськогосподарських тварин та ін

Узагальнені характеристики наслідків: величини збитку, що наноситься повінню.

Основними особливостями обстановки, що виникає при повенях, є: руйнівний характер надзвичайної ситуації, швидке наростання параметрів вражаючих чинників, обмежені терміни виживання постраждалих, що опинилися під їх впливом, складність доступу до постраждалих, необхідність застосування для цього спеціальних плавучих засобів, а також складні погодні умови (проливні дощі, льодохід, сіли і т. п.).

Основним вражаючим чинником повеней є потік води.

Головні характеристики потоку води наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Характеристика основного уражує чинника повеней

При повені можливе виникнення вторинних вражаючих факторів: пожеж (внаслідок обривів і короткого замикання електричних кабелів і проводів); обвалення будівель, споруд (під впливом водного потоку і внаслідок розмиву підстави); захворювань людей і сільськогосподарських тварин (внаслідок забруднення питної води і продуктів харчування) та ін.

3. Рятувальні роботи при наслідках повені

Головною метою аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в умовах повеней є пошук, надання допомоги та рятування людей, що опинилися в зоні затоплення, в можливо короткі терміни, які забезпечують їх виживання в умовах обстановки.

Успіх проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків повеней досягається:

* проведенням планомірної, завчасної підготовки органів управління та підрозділів військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних формувань і служб до ведення аварійно-рятувальних робіт; швидким реагуванням на виникнення стихійного лиха, приведенням у готовність і висуненням необхідних сил і засобів, організацією ефективної розвідки та розгортання системи управління;

* застосуванням ефективних способів і технологій пошуку і порятунку потерпілих, а також способів захисту населення і господарських об'єктів;

Рятувальні роботи в умовах повені та катастрофічних затоплень включають:

* пошук потерпілих;

* забезпечення доступу рятувальників до постраждалих і порятунок постраждалих;

* надання потерпілим першої медичної допомоги;

* евакуацію постраждалих з небезпечної зони.

Невідкладні аварійні роботи при ліквідації наслідків повеней включають:

* зміцнення (зведення) огороджувальних дамб і валів;

* спорудження водовідвідних каналів;

* ліквідацію заторів і зажорів;

* обладнання причалів для рятувальних засобів;

* захист і відновлення дорожніх споруд;

* відновлення енергопостачання;

* локалізацію джерел вторинних вражаючих факторів.

Основними способами захисту людей від вражаючих факторів повеней є евакуація населення з затоплювались районів, розміщення людей на не затоплюються частинах, не зруйнованих споруд і ділянках місцевості.

Залежно від місця розташування населеного пункту, часу до початку його затоплення, стану транспортних комунікацій та інших факторів евакуація може проводитися негайно до отримання сигналу про можливе затоплення цієї території або тільки при безпосередній загрозі затоплення, пішим порядком або з використанням транспортних засобів. Крім евакуації населення також організовано може проводитися вивіз сільськогосподарських тварин, матеріальних і культурних цінностей.

Ефективність евакуації як способу захисту населення при повенях залежить головним чином від своєчасного попередження про небезпеку, ступінь підготовленості населення і маршрутів.

З цією метою в зонах можливих затоплень створюється система оповіщення населення, завчасно доводиться інформація про місце розташування населених пунктів щодо можливої ??небезпечної зони і маршрути евакуації, з населенням і евакоорганамі проводяться тренування з практичного відпрацювання питань евакуації, в тому числі самостійного виходу людей на не затоплюються територію.

Крім безпосереднього впливу водного потоку загрозу для життя і здоров'я людей являють аспірація (попадання в дихальні шляхи) води, тривале перебування в холодній воді, нервово-психічне перенапруження, а також затоплення (руйнування) систем, що забезпечують життєдіяльність населення, особливо - вихід з ладу систем водопостачання і каналізації.

При тривалому вимушеному перебуванні людей у ??воді зі зниженою температурою наступає гіпотермія (переохолодження) тіла. При потраплянні людини у воду переохолодження можливо навіть при відносно високій температурі (табл. 4).

Розміщення людей на не затоплюваних частинах, не руйнуються споруд і ділянках місцевості застосовується в тих випадках, коли висока швидкість водного потоку обумовлює її швидкий прихід в населені пункти і (або) населення не може бути евакуйоване в безпечний район. У цьому випадку проведення таких захисних заходів, як правило, вимагає в подальшому здійснення рятувальних робіт з евакуації людей з місць тимчасового розміщення в небезпечній зоні. При цьому слід мати на увазі, що населення може використовувати як місце тимчасового перебування (укриття) і верхні частини дерев.

Таблиця 4. Час безпечного перебування людини у воді

Рішення на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час повені, приймається на основі даних розвідки, яка при повенях організовується для виявлення обстановки в районах лиха з метою максимального зменшення збитку.

Головними завданнями розвідки при повенях є:

* визначення меж затоплення;

* контроль динаміки розвитку повені;

* встановлення місць знаходження потребують допомоги людей і сільськогосподарських тварин;

* виявлення матеріальних цінностей, що підлягають вивезенню із зони лиха;

* вибір і розвідка маршрутів евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей плавзасобами, обладнання причалів;

* вибір і обладнання майданчиків для приземлення гелікоптерів в районі лиха.

Для виконання аварійно-рятувальних робіт призначаються підрозділи військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних загонів (служб), посилені переправочно-десантними засобами. Для виконання інших невідкладних робіт, з урахуванням їх характеру, призначаються інженерні, інженерно-технічні, дорожні підрозділи і формування.

При пошуку і рятування постраждалих, які перебувають у воді і на затоплених територіях, повинні широко використовуватися авіаційні технології із застосуванням літаків і вертольотів.

Застосування тих чи інших технологій ліквідації заторів (зажорів) льоду і обвалів залежить від масштабів повеней та пов'язаних з ними наслідків. Основним способом руйнування крижаного покриву, ліквідації заторів (зазорів) льоду, а також обвалів гірських порід є вибуховим. Роботи виконуються піротехнічними підрозділами, оснащеними плавзасобами і транспортом, обладнаними для доставки вибухових речовин і засобів підривання. При катастрофічних повенях, особливо на великих річках Півночі і Північного Сходу України, поточних з півдня на північ, практикується руйнування крижаного покриву, заторів і зазорів льоду з використанням бомбардувальної авіації.

Заходи щодо попередження повеней та ліквідації їх наслідків передбачаються в планах дій щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, що розробляються на всіх рівнях комісіями з надзвичайних ситуацій.

Організація взаємодії сил ліквідації, наслідків повеней і катастрофічного затоплення територій є одним з найважливіших факторів, що забезпечують успіх проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Взаємодія організовується перш за все в інтересах рятувальних підрозділів, виконання цих робіт у можливо короткі терміни.

Досвід останніх років з ліквідації катастрофічних наслідків повеней підказує, що з метою вдосконалення захисту населення і територій від повеней органам виконавчої влади суб'єктів України, органам місцевого самоврядування можна рекомендувати:

* прискорити формування територіальних систем моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій;

* вжити заходів з розвитку систем оповіщення населення, приділивши особливу увагу сільським районам;

* вжити заходів щодо створення і зміцнення берегозахисних споруд, ремонту гребель, поглибленню та очищення русел річок;

* активізувати роботу щодо створення пошуково-рятувальних формувань, що фінансуються за рахунок бюджетів суб'єктів країни

* з урахуванням зазначеного досвіду переробити плани дій щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

* створити в повному обсязі резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;

* розглянути питання про необхідність (доцільність) перерозподілу коштів бюджетів суб'єктів України у бік збільшення коштів на проведення невідкладних заходів, спрямованих на безпечне функціонування водогосподарських комплексів регіонів.

Характеристика надзвичайних ситуацій природного походження. Надзвичайні ситуації техногеного походження та їх наслідки. Дії населення при повенях, землетрусах, снігових заносах, ураганному вітрі

Стихійні лиха - це явища природи, які виникають, як правило раптово, вони носять надзвичайний характер і призводять до порушень нормального життя, інколи до загибелі людей та знищення матеріальних цінностей. До них відносяться: землетруси, повені, оповзні, урагани, снігові замети та ожеледь, масові лісові пожежі.

Кліматичні умови, рельєф місцевості з наявністю гірських річок робить можливими досить великі повені на території Івано-Франківської обл. 133 населених пункти, яких мешкає більш як 360 тисяч чоловік, знаходяться в зоні можливого затоплення. Особливо часті повені в басейнах рік Дністер і Прут. Головна причина повені у нас - затяжні дощі, таяння снігів у горах, які створюють підйом рівня води у ріках на 3-5 м, що веде до затоплення великих територій.

Під час такої повені підйом води відбувається досить повільно, що дозволяє своєчасно провести необхідні роботи для захисту матеріальних цінностей, житла, людей і тварин. Крім того на території області розміщенні два великих водосховища - Бурштинське та Рожнятівське, які у випадку руйнування їх греблі, можуть затопити декілька населених пунктів, що розміщені поблизу. В цих випадках підйом води може відбутись за короткий час, що значно ускладнить оповіщення населення в зоні можливого затоплення і проведення його евакуації.

Раптово виникають і землетруси, які являють собою підземні удари і коливання земної поверхні, що викликаються природними причинами. Землетруси, як правило, охоплюють великі території. Інтенсивність землетрусів характеризується ступенем струсівна поверхні землі і вимірюється 12-бальною шкалою. Сила поштовхів у 7 балів та більше відноситься до категорії сильних, руйнівних.

Поштовхи від 10 балів та більше носять катастрофічний характер, приносять величезні руйнування та людські жертви. Карпати відносяться до сейсмоактивної зони. Епіцентр карпатських землетрусів частіше буває в гірському масиві Вранча в Румунії. Під час землетрусу силою 6 балів люди відчувають страх, на будинках відколюються шматки штукатурки, речі падають з полиць, тріскається та б'ється посуд і скло. Слід пам'ятати, що на верхніх поверхах багатоповерхових будинків землетрус відчувається сильніше, ніж на нижніх.

Велику небезпеку для населення області складають урагани, буревії, смерчі. Вітер, швидкість якого складає 20.8 - 32. 6 м/с вважається штормовим, більше як 32.6 м/с - ураганним. Ураганні та штурмові вітри взимку можуть піднімати в повітря величезну кількість снігу і викликати снігові буревії, які призводять до утворення заметів, зупинки транспорту, порушення систем водо-, газо - тепло - та електро постачання та зв'язку. Влітку при високій температурі повітря іноді виникають смерчі - виходи швидко обертаючого повітря з великою швидкістю.

Перепади тиску в середині і зовні смерча бувають дуже великими, тому смерчі мають величезну руйнівну силу - зривають дахи, руйнують будівлі, піднімають і переносять на великі відстані автомашини.

На усіх схилах, крутизна яких 20° і більше, в різні пори року можливі оповзні - зміщення мас гірських порід по схилу вниз. Оповзні можуть мати швидкість руху від декількох десятків сантиметрів на рік до десятків кілометрів на годину. Вони можуть руйнувати населені пункти, знищувати с/г угіддя, руйнувати комунікації, трубопроводи тунелі.

У весняно-літній період, особливо в період дощів, можливі водо-кам'яні селеві потоки, які виникають в басейнах невеликих гірських річок та сухих болот. Небезпека селевих потоків не тільки в їх руйнівній силі, але і у раптовості їх виникнення. Останнє катастрофічне винесення грезєкамяного матеріалу в Карпатах відмічалося в 1969-70 роках З того часу в горах у місцях вирубки лісу, в руслах річок накопичилися велика кількість кам'яно-глиняного матеріалу, що за відповідних умов може призвести до його виносу в долини рік.

Серйозну небезпеку населенню області складають масові лісові пожежі, які до сухої погоди та вітрів можуть охопити значну територію. Вони призводять до загибелі лісу, заготовленої лісової продукції. Нерідко лісові пожежі виникають навесні і восени, коли в лісах багато сухого листя і трави. Статистика показує, що 90% пожеж в лісі виникають з вини людини і тільки 7-8% від блискавок.

Стихійні лиха можуть виникати як незалежно один від одного, так і взаємопов'язано: одно з них може викликати інше, призвести до надзвичайних обставин.

Надзвичайні ситуації техногенного походження дуже часто виникають внаслідок аварій та катастроф, повністю пов'язаних з діяльністю людей.

Аварія - це вихід з ладу машин, механізмів, обладнання, комунікацій, споруд та їх систем внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, заходів безпеки або в результаті стихійного лиха.

Катастрофа - раптове лихо, яке має трагічні наслідки: загибель людей, руйнування у великих масштабах, знищення матеріальних цінностей.

На території України діє 5 АЕС: Хмельницька, Рівненська, Південно-українська, Запорізська, Чорнобильська. Великі аварії на атомних електростанціях та об'єктах, які використовують радіоактивні речовини і які при витіканні або викиді їх можуть забруднювати великі території, призводять до небезпечних або катастрофічних наслідків (аварія на Чорнобильській АЕС).

Радіоактивне забруднення місцевості у небезпечних для людей розмірах можливе не тільки в результаті аварії на АЕС, у народному господарстві, медицині, геології широко застосовуються радіоактивні речовини, які в разі неправильного їх використання або зберігання можуть призвести до забруднення місцевості. Значно більшу небезпеку для населення можуть мати хімічно небезпечні об'єкти, які діють на її території.

Причинами аварій і катастроф на таких об'єктах є: перевищення нормативних запасів СДОР, порушення правил транспортування і зберігання, невиконання вимог техніки безпеки при використанні СДОР, у виробництві, вихід з ладу окремих агрегатів, механізмів трубопроводів.

Залізницею і автомобільними шляхами в області щоденно перевозиться 120-150 тонн різноманітних СДОР, в тому числі хлора і аміака, які у випадку аварії можуть бути джерелом небезпечного для населення хімічного зараження. Залізницею перевозяться різноманітні вибухові речовини, легкозаймальні рідини і гази, інший небезпечний вантаж, який у випадку аварії також може складати велику небезпеку населенню.

Правила поведінки людей в надзвичайних ситуаціях повинен знати кожний. Впевнено прийняти виклик природи зможе лише той, хто знає, як діяти в тій чи іншій ситуації та обстановці, попередити, наскільки це можливо, руйнівну дію стихії, врятувати себе, надати допомогу іншим.

Дії під час землетрусу. Сучасна наука має в своєму розпорядженні відомості про те, де може виникнути землетрус і якої приблизно сили поштовх очікується. При завчасному оповіщенні про загрозу землетрусу необхідно:

? вимкнути електроприлади, газ, загасити пічки;

? одягнути дітей, старих і хворих, одягнутись самим, взяти з собою необхідні речі, документи, запас продуктів, води та медикаментів і вийти на вулицю;

? відійти від будинків та споруд, великих дерев у напрямку площі, пустирю;

? суворо дотримуватись встановленого громадського порядку.

Якщо землетрус почався несподівано, коли зібратися і вийти із квартири неможливо, то необхідно захистити себе від уламків штукатурки, скла, та інших падаючих предметів. Для цього необхідно стати у дверному прорізі, кутку кімнати, заховатись під стіл, накрити голову руками, відвернутись від вікон. Як тільки стихнуть перші поштовхи землетрусу. То необхідно швидко вийти на вулицю.

При повені. Спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з повенню проводиться евакуація населення, якому загрожує небезпека. Населенню повідомляється місце розгортання збірних пунктів, строки прибуття на ці пункти, піші маршрути шляху руху та інші відомості згідно з обстановкою. У випадку раптових повеней попередження населення проводиться всіма можливими технічними засобами оповіщення. Якщо люди знаходяться на нижніх поверхах, а на вулиці йде підіймання води, то необхідно залишити квартиру і піднятись на верхні поверхи.

При урагані чи штормовому вітрі слід негайно приступити до проведення запобіжних робіт: закрити двері, вікна, люки, ворота у виробничі та тваринницькі приміщення. З дахів, балконів, лоджий забрати предмети, які при падінні можуть нанести людям травми. Всі зовнішні роботи припиняються, приймаються заходи до безаварійного функціонування підприємств.

Необхідно створити запас води і продуктів харчування на 2-3 доби, запастись медикаментами і перев'язочними засобами. Найбільш безпечним місцем під час урагану є захисні споруди ЦО.

Якщо ураган або смерч застали вас на відкритій місцевості, то краще всього сховатись в канаві, ямі, яру, будь-якій виємці. Особливо слід бути обережними із обірваними електропроводами.

При сніжних заносах. Необхідно обмежити або повністю виключити переміщення людей по вулицях, особливо в сільській місцевості, створити вдома необхідні запаси води, продуктів харчування і палива.

4. Аналіз економічних збитків внаслідок повеней

Державною санітарно-епідеміологічною службою областей продовжується здійснення моніторингу за санітарною та епідемічною ситуацією, станом довкілля та об'єктів підвищеного епідризику, проведення оцінки і прогнозування санітарно-епідемічної ситуації. Ускладнень санітарної та епідемічної ситуацій у зв'язку з несприятливими погодними умовами на сьогодні немає.

Держсанепідслужбою проводяться рейди-перевірки за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями та громадянами профілактичних заходів по ліквідації наслідків повені та дощових паводків.

Станом на 7 год. 31 липня в шести областях західного регіону, а саме: в Івано-Франківській, Львівській, Вінницькій, Чернівецькій, Закарпатській та Тернопільській, які постраждали внаслідок стихійного лиха (дуже сильні дощі, що призвели до різкого підняття рівнів води у ріках Карпатського басейну) залишаються підтопленими 619 населених пунктів (відведено воду від 148 населених пунктів), 32 тис. 354 житлові будинки (відведено воду від 12 тис. 348 будинків), а також залишаються охоплені водою 28 тис. 326 га сільськогосподарських угідь.

На виконання Указу Президента України від 27.07.2008 №678/2008 «Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків стихійного лиха 23-27 липня 2008 року» продовжується опрацювання реєстру потерпілого населення, що потрапили в зону стихійного лиха.

Станом на 7 год. 31 липня внаслідок ускладнення погодних умов (сильний дощ та пориви вітру місцями до 20 м/с) протягом 23-26 липня через спрацювання автоматики захисту та пориви ліній електропередач в п'яти областях залишаються знеструмленими 50 населених пунктів, а саме: в Івано-Франківській - 32 населених пункти, в Чернівецькій - 11, у Вінницькій - 3, у Львівській - 3 та в Тернопільській - 1.

Для ліквідації наслідків повеневої ситуації та попередження виникнення ускладнення епідемічної ситуації, по держсанепідслужбі введений в дію наказ МОЗ України від 28.07.2008 №414 «Про посилення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на потерпілих від дощової повені територіях», діють відповідні накази на території областей, штаби для проведення моніторингу санітарно-епідемічної ситуації та прийняття управлінських рішень, оперативні мобільні бригади з досвідчених лікарів, лаборантів, дезінфекціоністів для організації та здійснення контролю за проведенням санітарно-протиепідемічних заходів на підтоплених територіях і в місцях розміщення евакуйованого з них населення, відбору та аналізу проб питної води, харчових продуктів, проводяться дезінфекційні заходи.

Посилений державний санітарно-епідеміологічний нагляд за об'єктами підвищеного епідемічного ризику в місцях підтоплення та розміщення евакуйованого з них населення (водопроводи централізованого господарсько-питного та джерела децентралізованого водопостачання населення, підприємства харчової промисловості, ресторанного господарства, торгівлі, дитячі заклади, місця відпочинку та оздоровлення населення, тощо). Проводиться моніторинг якості питної води. Введено посилений режим дезінфекції водопровідної води. Проводиться дезінфекція криниць після відкачування води.

Проводиться щоденний моніторинг інфекційної захворюваності населення в розрізі адміністративних територій. Ускладнень санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуацій у зв'язку з несприятливими погодними умовами на сьогодні немає.

З метою попередження виникнення та поширення інфекційних хвороб в постраждалих населених пунктах працюють бригади фахівців держсанепідслужби в складі лікарів епідеміологів, гігієністів, дезінфекторів та персоналу лабораторних підрозділів, проводяться подвірні обходи.

Проблемним питанням залишається забезпечення достатньої кількості деззасобів (в т.ч. для посилення дезінфекційного режиму на водозабірно-водопровідних спорудах), пально-мастильних матеріалів, довозу населенню питної води, проведення очистки затоплених та замулених водозабірних споруд і криниць, відновлення роботи каналізаційних насосних станцій, тощо.

...