Оцінка хімічної обстановки і захист населення після аварії на об’єкті з впливом СДОР

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Кафедра безпеки життєдіяльності

Розрахунково-графічна робота

з навчальної дисципліни «Цивільний захист»

на тему: «Оцінка хімічної обстановки і захист населення після аварії на об'єкті з впливом СДОР»

Виконала:

ст. гр. ДЗ-13-1сп

Порохня С.О.

Керівник:

Капелько В.М.

Кременчук 2013



1. Теоретична частина

За останні десятиріччя людство зазнає катастроф, які виникають внаслідок технологічних аварій, руйнування підприємств хімічної промисловості, порушення правил зберігання СДОР, а також аварій на транспорті.

Масові отруєння на виробництві мають певні особливості, які залежать від характеру виробництва. Передусім це тяжкі ураження великої кількості людей, які перебували в безпосередній близькості до осередку ураження, у закритому приміщенні та поблизу нього. Через відсутність вентиляції заражених приміщень створюються так звані не вентильовані зони, де концентрація токсичних речовин найвища, і люди одержують дуже тяжке отруєння.

Винесення токсичних речовин у навколишнє середовище призводить до масових уражень населення.

Варто пригадати кілька великих хімічних катастроф, які супроводжувалися масовим ураженням людей і важкими екологічними наслідками. У 1984 р. у Бхопалі (Індія) на хімічному підприємстві стався вибух 50-тонного резервуара з технічним метилізоціанатом, внаслідок якого постраждали близько 50 тис. осіб, причому близько 3 тис. людей загинули в перші години після аварії. Цей рік став трагічним і для Мексики (Іонава), де вибух сховища зріджених вуглеводнів призвів до загибелі близько 500 людей і ураження понад 5 тис. осіб.

Слід зауважити, що велика кількість хімічних підприємств, які мають різні технічні цикли і виробляють різноманітні хімічні речовини, сприяє унікальності кожної аварійної ситуації, зумовленої можливим викидом проміжних продуктів і продуктів розкладу СДОР. Ця особливість разом з іншими характерними особливостями катастроф на хімічних підприємствах (руйнування, пожежі, вибухи тощо) зумовлює високу ймовірність розвитку у потерпілих комбінованих (отруєння та опіки, отруєння і травми) і поєднаних (отруєння СДОР) уражень.

З аналізу діяльності Всесвітнього центру лікування отруєнь випливає, що найчастіше трапляються масові отруєння хлором, аміаком та іншими типовими токсичними агентами подразнювальної, задушливої (пари різних кислот) та загально токсичної дії (сірководень, суміш вуглеводню і меркаптанів).

Особливості хімічних катастроф визначають своєрідну організацію допомоги, основною метою якої є забезпечення виживання людей в умовах викиду СДОР. Досвід ліквідації наслідків хімічних катастроф свідчить, що найбільша кількість тяжких уражень спостерігається у персоналу, який перебуває в безпосередній близькості до епіцентру аварії. Тільки негайна медична допомога може врятувати життя таким ураженим.

В інших зонах ураження переважають середній і легкий ступінь отруєння. Однак через кілька годин після аварії або й одразу за рахунок подальшого розвитку інтоксикації питома вага тяжкоуражених може підвищитися. За таких умов спеціалізована допомога повинна бути забезпечена протягом перших двох годин. Через відсутність невідкладної спеціалізованої допомоги евакуація потерпілих стає прогностичне небезпечною.

У медичних закладах, які обслуговують працівників хімічних підприємств, чітко опрацьовані етапи подання допомоги в разі аварійних ситуацій, готовність до виконання аварійних робіт, допомога на місці аварії (само- та взаємодопомога в осередку, на межі осередку і під час транспортування потерпілих), невідкладна госпіталізація, інтенсивна терапія. У кожному конкретному випадку масового отруєння хімічними речовинами необхідно передбачити заходи щодо подання невідкладної допомоги.

Перша медична допомога полягає у вивезенні потерпілих з ураженої території, безперервній інгаляції кисню протягом кількох годин.

Осіб, які постраждали від отруєння СДОР середнього і тяжкого ступенів, необхідно госпіталізувати.

Існують кілька способів зберігання СДОР:

- в резервуарах під високим тиском (до 100 атм);

- в ізотермічних сховищах під тиском;

- в закритих ємностях без тиску при tо оточуючого середовища.

При всіх способах зберігання можливе руйнування ємності з СДОР і вихід його в оточуюче середовище.

При прогнозуванні наслідків аварії прийнято, що в мирний час можливе руйнування однієї ємності, а у воєнний час одночасне руйнування всіх ємностей, що знаходяться на ХНО.

В Україні найбільш потенційно небезпечними СДОР вважаються хлор та аміак.

За будовою і фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна. Біологічні ефекти отрут багатозначні. Таким чином, класифікувати їх можна на основі первинного синдрому, який виникає при гострій інтоксикації. А тому речовини, якi можуть викликати масовi отруєння при руйнуваннiхiмiчнихоб'єктiв, розподіляють (за синдромологічною класифікацією) на такі групи:

1. Речовини з домінуючою задушливою дiєю

а) з вираженою припікаючою дією (хлор, оксихлорид фосфору, 3-х хлористий фосфор);

б) з слабкою припікаючою дією (хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоцианат).

2. Речовини з домінуючою загальноотруйноюдiєю (динітрофенол, етиленхлоридгідрин, етиленфторидгідрин).

3. Речовини, якiволодiють задушливою та загальноотруйноюдiєю:

а) із вираженою припікаючоюдiєю (акрилонiтрил, азотна кислота);

б) iз слабкою припікаючоюдiєю (сiрчистийангiдрид, сiрководень, оксиди азоту, фтористий водень).

4. Речовини, що порушують генерацiю, проведення та передачу нервового iмпульсу (сiрковуглець, фосфорорганічні сполуки (ФОС).

5. Речовини, якiволодiють задушливою та нейротропною дiєю (амiак).

6. Цитотоксичні (метаболічні) отрути (оксид етилену, метилбромід, діхлорметилбромiд, метилхлоргiдрин, етан, діметилсульфат, діоксин, галогенiзовані вуглеводні).

Таким чином, висока потенційна загроза яку складають ХНО і токсичність СДОР вимагають від лікарів досконалих знань їх токсикології, яка буде розглянута в наступному питанні.

1. Аміак та його характеристики .

Аміак (NH3) Утворюється при гнитті продуктів рослинного і тваринного походження. Токсичні концентрації можуть виникати у вугільних шахтах, сірчаних копальнях тощо. Може бути побічним промисловим продуктом при виробництві віскози, целюлози, при рафінуванні нафти.

Аміак -- безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря. При ?33,35°С і звичайному тиску аміак скраплюється в безбарвну рідину, а при ?77,75 °C замерзає, перетворюючись у безбарвну кристалічну масу. Його зберігають і транспортують у рідкому стані в стальних балонах під тиском 6--7 атм.

У воді аміак розчиняється дуже добре: при 0°С і звичайному тиску в 1 об'ємі води розчиняється близько 1200 об'ємів NH3, а при 20°С -- 700 об'ємів. Концентрований розчин містить 25% NH3 і має густину 0,91 г/см3. При нагріванні розчину аміак легко випаровується.

Швидкодіюча отрута, утворює нестійкі вогнища ураження.

Механізм дії та патогенез інтоксикації: загальнотоксична дія обумовлена взаємодією його з атомами заліза цитохромів У, С, А, гальмуванням ферменту цитохромоксидази, що спричиняє гістотоксичну гіпоксію.

Уражаюча токсодоза 16,1 мг*хв/л, смертельна токсодоза 25,0 мг*хв/л.

Клініка уражень: Основний шлях надходження в організм інгаляційний, але не виключений і шлях інтоксикації через шкіру.

Клініка отруєння розвивається при вдиханні протягом години пари аміаку в концентрації 0610-2 г/м3. При цьому з'являються різь в очах, головний біль, сльозотеча, світлобоязнь, нежить.

При більш високих концентраціях - біль в очах, подразнення слизових оболонок очей, носоглотки, світлобоязнь, блефароспазм, нежить, металевий присмак у роті, головний біль, стиснення за грудиною, нудота. Можливий бронхіт зі слизовим, інколи кров'янистим харкотинням.

Продовження інгаляцій призводить до формування токсичного набряку легень.

При вдиханні аміака в концентраціях понад 0,9 г/м3 розвивається клініка, яка обумовлена загальнорезорбтивною дією. Можливий розвиток апоплексичної форми (миттєвий розвиток судом і смерть протягом декількох хвилин), а також судомно-коматозної форми (прояви отруєння розвиваються більш повільно).

Сьогоднi в основу органiзацiї медичної допомоги постраждалим в надзвичайних ситуацiях, зумовлених викидом СДОР, покладена двохетапна система лiкувально-евакуацiйнихзаходiв з евакуацiєю за призначенням. Сутнiсть її полягає в тому, щоб забезпечити надання першої лiкарської допомоги ураженим з пiдготовкою їх до евакуацiї в стацiонарнiлiкувальнi заклади.

Перший етап - надання першої медичної, першої лікарської допомоги ураженим. Медична допомога надається рятівниками рятувальних загонів, бригадами швидкої медичної допомоги, спеціалізованими бригадами постійної готовності першої черги та лікарями-спеціалістами загонів медицини катастроф у відповідно визначених об'ємах.

Другий етап -- надання кваліфікованої медичної допомоги та лікування в спеціалізованих медичних закладах до кінцевого результату.

В умовах надзвичайної ситуацiї багато залежить вiд сортування, особливо при великiйкiлькостi уражених та при впливiдекiлькох СДОР. Принцип сортування полягає в розподiлi уражених на групи, виходячи iз потреби в однорiдних лiкувально-евакуацiйних заходах.

При сортуваннi видiляються такi категорiї постраждалих: 1 - ураженi, яким необхiдно надати лише разову допомогу (категорiя легкоуражених); 2 - якi отримали не загрозливі для життя ураження i потребують лiкування в стацiонарi (середнього ступеню важкостi); 3 - із загрозливими для життя ураженнями, якi потребують надання невiдкладної медичної допомоги (важкоуражені).

Видiляють 3 фази, коли повинна залучатися медична служба.

Перша фаза (тривалiстю до З0 хвилин) - пiсля безпосереднього контакту людей з токсикантом. Необхiдне виведення постраждалих iзхiмiчного вогнища, деконтамiнацiя та екстрене симптоматичне лiкування, нацiлене на усунення розладiв життєво важливих функцiй (набряк легень, ларинго- та бронхоспазм тощо).

Друга фаза (години): - надання спецiальної медичної допомоги, з урахуванням вiдомостей про характер дiї токсиканту, можливостi антидотноїтерапiї; при наявностi латентного перiоду можливе застосування запобiжного лiкування.

Третя фаза (днi, тижнi) - реабiлiтацiя, з урахуванням характеру дiї отрути.

Перша фаза здiйснюється на догоспітальному, а друга i, частково, третя фази лiкування - на госпiтальному етапах.

Вiдповiдно сучасним уявленням необхiдно розглядати такi напрямки лiкування отруєнь:

- припинення мiсцевоїдiї отрути та її подальшої резорбцiї;

- форсоване виведення отрути з органiзму;

- застосування специфiчних протиотрут (антидотiв);

- пiдтримання життєво важливих функцiйорганiзму, сталостiвнутрiшнього середовища;

- усунення патологiчних змiн з боку окремих органiв i систем;

- запобiгання ускладненням та їх лiкування.

До першочергових вiдносяться заходи, якi спрямованi на припинення мiсцевої дiї отрути та її резорбцiї шляхом використання iндивiдуальних засобiв захисту, виходу (виносу) постраждалих за межi зараженої зони, проведення санiтарної обробки. Застосування широкого спектру дiї патогенетичних та симптоматичних засобiв показано при рiзко вираженому больовому синдромi, гострiй дихальнiй та серцево-судиннiй недостатностi, комi, психомоторному збудженні, судомах, якi часто спостерігались безпосередньо у вогнищах уражень. Отруту iз кровi можна видалити шляхом стимуляцiї природних видiльних процесiв (форсований дiурез та гiпервентиляцiя).

Серед синдромiв, одним з провідних є порушення функцiї центральної нервової системи, котре найчастiше проявляються розладами свiдомостi (сомналентнiсть, сопор, кома, гострий психоз), генералiзованими судомами та гiпертермiєю, якi розвиваються внаслiдок нейротропної дiїотрут, гiпоксiї, порушень центральної гемодинамiки, набряку мозку.

До заходiв патогенетичної i симптоматичної терапiї, при таких порушеннях вiдносять:

- недопущення механiчних травм (при судомах, психомоторному збудженнi);

- запобiгання та усунення гострої дихальної недостатностi центрального та аспiрацiйного генезу;

- введення препаратiв, якi покращують метаболiзм мозку та стан центральної гемодинамiки;

- при набряку мозку доцiльно придати пiдвищене положення тiла, пузир з льодом на голову, сечогiннi засоби, глюкокортикоїди, люмбальнапункцiя за показаннями, штучна вентиляцiя легень;

- при судомах, психомоторному збудженнi призначають діазепам, оксибутиратнатрiю.

Порушення функцiї зовнiшнього дихання при впливi СДОР можуть проявлятися подразненням дихальних шляхiв, аспiрацiйно-обтурацiйним та рестриктивним синдромами. При явищах подразнення верхнiх дихальних шляхiв показане введення кодеїну, еуфiлiну, антигiстамiннихпрепаратiв. Рестриктивний синдром (легенева форма гострої дихальної недостатності) в уражених СДОР, зумовлений в основному, токсичним набряком або опiком легень, якi можуть розвиватися в найближчий час пiсля впливу токсичної речовини незалежно вiд явищ, що мають мiсце у перiод рефлекторних реакцiй. Звичайно початком набряку легень прийнято вважати появлення бiльш або менш виражених клiнiчнихсимптомiв. Проте iнтерстицiйний набряк промiжної тканини, який призводить до гiпоксiї, гiстологiчно визначається вже в першi хвилини пiсля впливу токсиканту. Рiдше рестриктивний синдром, що виникає на фонi шоку, зумовлений розвитком так званої шокової легенi.

В зв'язку з цим, розроблений на цей час комплекс терапевтичних заходiв для лiкування постраждалих вiд впливу токсичних речовин подразнюючої та змiшаної дiї передусiм передбачає:

- надання постраждалому напiвсидячого положення;

- усунення подразнення дихальних шляхiв;

-вiдновлення прохiдностi дихальних шляхiв i, зокрема, усунення броноспазму;

- профiлактику i корекцiю кисневого голодування;

- нормалiзацiю дiяльностi серцево-судинної системи i нирок;

- корекцiю водно-електролiтного гомеостазу, киснево-лужного стану .

Для виконання цих завдань, в лікарській практицi широко застосовують кисневу терапiю, бронхолiтичнi, антигiстамiннi, глюкокортикоїднi, седативнi препарати, протиспiнюючi, сечогiннi, кардiотавазотонiчнi засоби; в тяжких випадках здiйснюється кровопускання, трахеостомiя та iн.

Крiм перелiчених вище синдромiв при отруєннi деякими СДОР (бензол, толуол, бромметил) можливе ураження паренхiматозних органiв - печiнки й нирок. До частих проявів інгаляційних отруєнь промисловими отрутами відносяться також гастроiнтестiнальні порушення. В більшості випадків мова йде про функціональні розлади шлунку, що супроводжуються диспепсією та блюванням (переважно повторним).

При тяжких формах уражень СДОР можуть спостерiгатися серйознi порушення водно-електролiтного балансу, киснево-лужного стану, гемокоагуляцiї (по типу синдрому дисемiнованоговнутрiшньосудинного згортання кровi), корекцiя яких здiйснюється вiдповiдно загальних принципів iвiнтенсивної терапiї.

Органiзацiя етапного лiкування уражених токсичними речовинами подразнюючої та змiшаної дiї, які викликають набряк легень заснована на таких положеннях:

- постраждалi незалежно вiд стану повиннi розглядатися як носилковiхворi;

- на всiх етапах евакуацiї повинно бути забезпечене зiгрiвання постраждалих (укутування, грiлки, тепле питво);

- евакуацiю постраждалих в стацiонарний лiкувальний заклад слiд здiйснювати не пізніше трьох годин пiсля контакту з токсикантом;

- ураженi в станi вираженого набряку легень з рiзкими порушеннями дихання i серцево-судинної системи є нетранспортабельними;

- всi особи, якi опинилися у вогнищі ураження токсикантами цiєї групи, повиннi пiдлягати спостереженню (на одну добу), пiсля чого, при вiдсутностi явищ iнтоксикацiї, можуть вважатися практично здоровими.

Передусiм, показаннями для проведення невiдкладної терапiї при отруєннях токсичними речовинами подразнюючої та змiшаної дiї є:

- асфiксiя, що виникає в перiод рефлекторних реакцiй в наслiдок спазму голосових щiлин й бронхiв, а також розвитку набряку тканин гортанi i голосових м'язiв i веде до гiпоксичної гіпоксії;

- клiнiчнi прояви токсичного набряку легень, якi супроводжуються розвитком спочатку гiпоксичної, а потiм -- циркуляторної i тканинної гiпоксiї.

Організація та надання медичної допомоги при виникненні надзвичайних ситуацій складають основну частину діяльності лікаря і так як до ліквідації наслідків руйнувань ХНО будуть залучатись різні медичні підрозділи, частини та установи як збройних сил (ЗС) так і формувань цивільної оборони (ЦО) -- вивчення цих питань важливе для лікарів усіх професій.

Уражений може тривалий час перебувати у комі. Після виходу з неї - апатія, сонливість, ретроградна амнезія.

Часто виникають легеневі та серцеві ускладнення, зниження інтелекту, психози, паралічі, а також різні розлади (сліпота).

Лікування симптоматичне, спрямоване на боротьбу з гіпоксією, порушеннями у серцево-судинній і нервовій системах, профілактику токсичного набряку легень. Специфічні антидоти відсутні.

Засоби індивідуального захисту ізолюючі та фільтрувальні протигази марок В, М, КД, захисний костюм, гумові чоботи, рукавиці.

2. Практична частина

Вихідні дані:

1. СДОР - амак.

2. Кількість, т - 75.

3. Напрям вітру, (град.) -150°.

4. Швидкість вітру, V (м/с) - 3.

5. Температура повітря, ?t(°C) - (-0,6).

6. Рельєф місцевості - закритий.

7. Чисельність робітників, осіб - 210.

8. Забезпеченість ЗІЗ, % - 40.

9. Відстань до об'єкта, км - 11.

10. Місце аварії - Лебедин.

11. Найменування населеного пункту(ОХУ) -Козлов.

12. Характер зберігання -Не обваловано.

На об'єкті «Б» сталось руйнування ємкості СДОР, на відстані L знаходиться населений пункт Козлов , який може потрапити у зону хімічного зараження.

Під час аварії виникла хмара СДОР. Вона складається з повітря, зараженого внаслідок переходу в атмосферу частини СДОР із зруйнованої ємкості, а також внаслідок його випаровування з площі розлиття.

Визначення площі і зони хімічного зараження.

1) За графіком для визначення ступеня вертикальної стійкості повітря знаходимо ступінь вертикальної стійкості повітря, якщо ?t = -0,6 °C,а швидкість вітру V= 3 м/с, то відповідно до графіку в даному випадку виникає ізотермія. ?t = -0,6°C, V= 3 м/с

2) За таблицею знаходимо глибину Г поширення зони хімічного зараження.

При закрітій місцевості, кількості СДОР= 25 т (аміак) і при ізотермії

Г = 0,37. Поправочний коефіцієнт при V= 3 м/с за ізотермії становить 0,55.

Для обвалованих ємкостей Г зменшується в 1,5 рази, тобто: Г = 0,37/1,5 = 0,25. Таким чином фактична глибина ЗХЗ:

Г = 0,25*0,55 = 0,1375 (км)

3) Знаходимо ширину Ш ЗХЗ з формули:

хімічний хлор аміак сдор



Ш = 0,06*Г (для ізотермії)

Ш = 0,06*0,1375 = 0,00825(км).

4) Визначаємо площу ЗХЗ, як площу трикутника:

Sзхз =1/2ГШ = 0,5*0,1375 *0,00825 = 0,00057 ().

Визначення терміну підходу зараженого повітря до населеного пункту на відстані до об'єкта L = 11 км.

Знаходимо середню швидкість перенесення хмари зараженого повітря.

При ізотермії V = 3м/с, L = 11 км;

W = 6 м/с.

Знаходимо термін подання зараженим повітрям на відстані L = 11 км:

t = L/(w*60);

t = 11/(6*60) = 11000/(6*60) = 30,55 хв.

Визначаємо термін урожаючої дії СДОР (сірководень) або її випаровування.

Значення часу випаровування для дії аміаку при обвалованому виді сховища і швидкості V = 3м/с становить t = 19 год.

Так як в даному варіанті V= 3 м/с використовуємо поправочний коефіцієнт Кпопр = 0,55.

Таким чином, tвип= 0,55*19 = 10,45 = 627 хвилин = 10 год 45хв

Визначення можливих втрат людей

Визначаємо можливі варіанти втрати людей при забезпеченні ЗІЗ 40% та кількості людей -210 осіб.

210*0,4= 84 (осіб).

Без протигазів можуть залишитись 210-84 = 126 (осіб).

Можливі втрати відповідно становлять: 58%.

Звідси:

Р=210*0,58=122 (осіб)

Згідно з приміткою:

Легкий ступінь ураження = 122*0,25=30 осіб

Середній і тяжкий = 122*0,4=49 осіб

Загинуть = 122-(30+49)= 43 осіб.

Визначення режиму хімічного захисту

Оскільки за мирного часу режим хімічного захисту № 1 не застосовується, а викиди (розлиття) СДОР на хімічно небезпечних підприємствах не мають нервово-паралітичної дії, для захисту робітників і службовців застосовується режим захисту № 2 (надіти протигази і продовжувати працювати).

Визначення заходів для локалізації й ліквідації осередків ураження

Роботи з ліквідації аварії на хімічно небезпечних об'єктах виконують в основному аварійно-технічні групи підприємств. При цьому перекриваються ушкоджені комунікації, СДОР із пошкоджених ємкостей по можливості перекачують у неушкоджені, а ділянки розлиття обваловують. Для зменшення глибини поширення зараженого повітря формування, що беруть учать у знезаражуванні, ставлять відсічні вертикальні водяні завіси, які розсіюють хмару парів СДОР на шляху їх поширення. Водяні завіси ставлять на кількох рубежах перпендикулярно осі поширення хмари зараженого повітря. Перший рубіж визначають у зоні зі смертельними концентраціями СДОР.

При цьому також відбувається часткова нейтралізація СДОР. Дегазація (знезаражування) СДОР в місцях аварії провадиться розчинами речовин, які вступають з ними в хімічну реакцію з утворенням нетоксичних продуктів.

Основний принцип знезаражування СДОР полягає в тому, що речовини кислого характеру дегазуються речовинами, що мають лужну реакцію (гашене вапно, розчин соди, їдкого натру), і навпаки.

Такі речовини, як хлор, аміак, знезаражуються великою кількістю води (1:10). Роботи провадяться з повітряного боку з використанням поливальних і пожежних машин, засобів захисту органів дихання та шкіри.

Після закінчення робіт провадиться спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей, що брали участь у знезаражуванні СДОР. Дегазація одягу, засобів індивідуального захисту здійснюється на станціях знезаражування одягу.

Визначення заходів захисту населення від ураження СДОР

За аварії з викидом СДОР, наслідки якої виходять за межі підприємства, черговий диспетчер негайно сповіщає чергові зміни аварійних служб (газо рятівної, протипожежної, медичної), штаб ЦО міста (району), а також керівників підприємств, установ і організацій відповідно із заздалегідь розробленою схемою оповіщення, текстом звернення, який передається після сигналу «Увага Всім» із включенням об'єктових електричних сирен.

Для захисту робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті використовуються промислові протигази або респіратори спеціального призначення типу РПГ-67, РУ-60, а також захисні споруди, які обладнані ІІІ режимом вентиляції. Люди, які знаходяться в житловому секторі, в будинках, повинні зачинити вікна й кватирки, вимкнути опалювальні прилади, загасити вогонь у печах, надіти протигази а підручні засоби захисту шкіри й швидко вийти із зони хімічного зараження.

Напрямок виходу населення, як правило, указують представники органів ЦО або міліції. У будь-якому разі виходити треба перпендикулярно до напрямку руху зараженого повітря, бажано на підвищену й добре провітрювану ділянку місцевості.

За відсутності протигазів під час виходу із зони зараження необхідно періодично затримувати на кілька секунд дихання, для захисту органів дихання використовувати тканини, змочені водою, та ватні частини одягу. Завдяки цьому значно знижується кількість повітря, що потрапляє до легенів, а відповідно зменшується ступінь ураження.

Після виходу із зони зараження люди, які отримали незначне ураження (кашель, нудота), повинні вернутись до медичних установ для отримання необхідної допомоги.

Про усунення небезпеки ураження населення сповіщають органи ЦО. У всякому разі вхід у житлові й виробничі будинки дозволяється тільки після контрольної перевірки вміст СДОР у повітрі приміщень.

Размещено на Allbest.ru

...