Цивільний захист

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання 1.

Умова: В результаті аварії на радіаційно- небезпечному об'єкті (РНО) (у промисловій зоні) через 5 годин після ядерного вибуху рівень радіації становить 42 (Р/год).

Завдання: Визначити, яким був рівень радіації через 1 год. після вибуху Р₀.

Визначити:

Що таке радіаційно-небезпечний об'єкт.

Привести рівні радіації до одного часу після вибуху та визначити рівень радіації на заданий час.

Намалювати графік для визначення рівня радіації після вибуху.

Підготувати рекомендації щодо захисту населення у разі ядерної аварії.

Рішення.

Потенційно небезпечний об'єкт -- об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС.

Серед потенційно небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно небезпечні об'єкти (РНО). Радіаційно-небезпечними називають об'єкти народного господарства, що використовують у своїй діяльності джерела іонізуючого випромінювання, або такі утворюються в процесі їхнього функціонування.

Вони, як відомо, являють собою особливу небезпеку для людей і навколишнього природного середовища і вимагають дотримання специфічних заходів попередження і захисту. В зв'язку з тим, що небезпека прихована від органів чуття людини, потрібно при всіх видах робіт на РНО звертати на це особливу увагу, щоб не допустити ураження (зараження) людей через їхню необізнаність і недостатню захищеність.

До типових РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту та інше.

По таблиці 1 у графі "Час, який пройшов після вибуху" знаходимо проти цифри 5 відношення Р/Р₀, яке дорівнює 6,9.

Р/Р₀= 6,9;

Р₀= Р · 6,9 = 42*6,9=289,8 Р/год.

Рівень радіації на будь-який час після вибуху можна визначити і за допомогою графіка. Для цього знайти на осі абсцис цей час, на осі ординат -- виміряний рівень радіації.

Рис. 1.1. Графік для визначення рівня радіації на будь-який час після вибуху

При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення:

а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;

б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);

в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри і одягу;

г) зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;

д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування і води.

Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тім числі й профілактичне застосування стабільного йоду.

Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 p., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ--1997).

Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

-- укриття населення;

-- обмеження перебування населення на відкритій місцевості;

-- евакуація у разі загрози здоров'ю;

-- проведення йодової профілактики;

-- тимчасова заборона вживання продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

-- тимчасове відселення;

-- евакуація -- переселення на постійне місце проживання;

-- обмеження вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;

-- заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рослинництва і лісогосподарської діяльності;

-- дезактивація території і будівель;

-- інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокористування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.

Критерієм для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення (табл. 111) з установленими двома рівнями радіаційного впливу -- нижнім і верхнім -- згідно з рекомендацією МАГАТЕ і НРБУ--1997.

Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.

З метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Тому необхідно:

-- на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;

-- визначити необхідну кількість людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;

-- інформувати населення про стан радіаційної обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;

-- розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;

-- обмежити перебування людей на відкритій місцевості; розмістити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;

-- провести герметизацію житлових і виробничих приміщень, дверей, вікон, димарів, вентиляційних отворів на час розсіювання радіоактивних речовин у повітрі й формування радіоактивного забруднення території;

-- провести йодову профілактику;

-- захистити органи дихання підручними засобами;

-- використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових робіт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;

-- евакуювати населення;

-- регулювати доступ у район забруднення;

-- організувати санітарну обробку населення при забрудненні шкіри й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;

-- провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);

-- воду використовувати із захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має бути по 3 л на людину на час робочої зміни;

-- продукти використовувати з герметичних складських приміщень, погребів, із щільно закритих діжок, герметичної скляної і металевої тари;

-- харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу і рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;

-- свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;

-- бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;

-- періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових і виробничих приміщень, обмітати стелю і стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;

-- провести дезактивацію будівель, присадибних ділянок, колодязів, доріг, залучивши для цього формування цивільного захисту.

Завдання 2.

Умова: В результаті аварії на атомній енергетичній установці через 12 годин після ядерного вибуху рівень радіації становить 150 (Р/год).

Завдання: Визначити, яким був рівень радіації через 16 год. після вибуху Р₀.

Визначити:

Що таке радіаційні аварії.

Привести рівні радіації до одного часу після вибуху та визначити рівень радіації на заданий час.

Накреслити графік для визначення рівня радіації після вибуху.

Визначити правила поведінки при аваріях на атомних енергетичних установках

Які медичні заходи слід вжити для захисту населення.

Рішення.

Радіацімйна авамрія-- подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі, встановлені нормами, правилами і стандартами з безпеки.

В результаті аварії може відбутися:витік (викид) радіоактивних речовин у навколишнє середовище (наприклад, палива, охолоджуючої рідини, відходи атомних електростанцій), вибухи (хімічні або ядерні), радіоактивне забруднення навколишнього середовища, організму людини, продуктів харчування і т. д.

Часто в таких випадках повинні бути прийняті заходи для евакуації людей з зони лиха.

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Приведення рівня радіації до одного часу після вибуху та визначення рівня радіації на заданий час.

У табл. 1 знаходимо відношення, що відповідає 12 і 16 год після вибуху: 19,72 та 27,86.

Шляхом складання звичайної пропорції знаходимо рівень радіації через 12 год після вибуху:

Р₁₆= Р₁₂ · 19,72/27,86 = 150 · 19,72/27,86 = 106,17Р/год.

Рівень радіації через 16 год після вибуху дорівнював 106,17 Р/год.

Рис. 2.1. Графік для визначення рівня радіації на будь-який час після вибуху

Дії населення і правила поведінки при аваріях на атомних енергетичних установках

Виникнення аварій (катастроф) на атомних енергетичних установках може призвести до радіоактивного зараження повітря і довкілля, що становить серйозну небезпеку для населення усієї України.

Радіаційними небезпечними об'єктами для населення України є: атомні електростанції; об'єкти господарської діяльності, які використовують у виробничій та іншій діяльності; прилади та устаткування на основі радіоізотопів.

Оповіщення про аварію (катастрофу) на радіаційне) не-безпечному об'єкті проводить управління з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення області (МЫС України). З цією метою по обласній (міських і районних) радіотрансля-ційній мережі буде передано спеціальне повідомлення. Дуб-лювання повідомлення буде здійснюватися за допомогою радіо, телебачення і рухомих звукомовних установок, а також праців-никами суб'єктів господарювання і житлових експлуатаційних контор.

Медичний захист населення, яке мешкає в районі розташування АЕС, складає важливу частину цілого комплексу захисних заходів, які реалізовуються штабами та службами ЦО у випадку виникнення радіаційно небезпечної аварії на такій станції.

Основною метою таких заходів є зведення до мінімуму кількості опромінених людей та доз їх опромінення, зумовлене знаходженням на радіаційно забрудненій території.

Заходи щодо захисту населення плануються та реалізовуються на підставі закону України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" для використання в роботі з питань ЦО та НС за № 54/09?1 від 24.02.98 р.

Планування вказаних заходів здійснюється органами управління ЦО згідно з вимогами "Типового змісту плану заходів по захисту населення у випадку загальної радіаційної аварії на АЕС".

Принципи організації медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії на радіаційно небезпечному об'єкті. Основні заходи при організації медичної допомоги ураженим включають:

- проведення заходів протирадіаційного захисту;

- надання в максимально короткі строки першої медичної допомоги;

- організація евакуації уражених із забрудненої зони;

- проведення санітарної обробки уражених та дезактивація їх одягу та взуття;

- максимальне наближення до місця аварії формувань ЕМД, що надають першу медичну допомогу;

- організація спеціалізованої медичної допомоги;

У випадку виникнення загальної аварії на АЕС, основними заходами місцевих сил цивільної оборони є:

- організація проведення йодної профілактики серед населення;

- лікувально-евакуаційне забезпечення уражених радіацією;

- забезпечення ЗІЗ та укриття хворих та персоналу медичних закладів у сховищах, ПРУ та пристосованих приміщеннях;

- медичне забезпечення евакуації населення із зони радіаційного забруднення;

-участь в контролі за рівнями радіації та визначення режиму праці та поведінки населення на забрудненій радіаційними речовинами території;

- радіометричний контроль за вмістом радіаційних речовин в продуктах харчування та питній воді;

-здійснення санітарного нагляду за радіаційною безпекою різних груп населення та за дотриманням санітарних норм та вимог радіаційної безпеки при проведенні робіт по ліквідації наслідків аварії;

- медичний контроль за станом здоров'я населення, що зазнало впливу радіаційного випромінювання внаслідок аварії на АЕС;

Завдання 3.

Умова: Наслідок аварії на хімічно небезпечному об'єкті (зараження повітря сильнодіючою ядучою речовиною (СДЯР)- аміаком при швидкості вітру , меньшій за 1 м/с) в південному регіоні України (ХНО): теріторія, що охопила НС- 1 область; кількість постраждалих - 180 чоловік; кількість загиблих - 6 чоловік; ті, у яких погіршилися умови життєдіяльності - 650 чоловік; сумарний економічний збиток - до 1% зведеного бюджету області.

Завдання:За даними про масштаби територіального поширення, кількість постраждалих, загиблих та тих, у кого погіршилися умови життєдіяльності, по розмірах економічних збитків, до яких привела НС, визначити рівень надзвичайної ситуації.

Визначити:

Що таке хімічно небезпечний об'єкт.

До якого ступеня хімічної небезпеки відноситься даний об'єкт.

За даними показниками визначити рівень надзвичайної ситуації.

Спрогнозуйте наслідки впливу сильнодіючої ядучої хімічної речовини та нанесіть зону зараження на схему.

Які заходи хімічного захисту населення треба провести?.

Рішення.

Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляють в Україні чи отримують з-за кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, обов'язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей.

Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробляють, використовують або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства, оснащені холодильними установками (молокозаводи, м'ясокомбінати, холодильники), котрі як холодоносії використовують аміак, підприємства з виробництва добрив і пластичних мас.

Об'єкти господарювання, на яких використовуються СДЯР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об'єкти. радіація ядерний вибух аварія

У результаті аварії на об'єкті, де виробляють або використовують СДЯР, обслуговуючий персонал і населення, яке проживає поблизу об'єкта, сільськогосподарські тварини, посіви та лісові насадження можуть бути уражені ядучими речовинами.

Викид (розлив) небезпечних хімічних речовин на хімічно небезпечному об'єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ураження людей, констатується як аварія на хімічно небезпечному об'єкті.

У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських та лісогосподарських рослин і насаджень. До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать:

1) заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДЯР;

2) заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;

3) виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДЯР;

4) підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

5) залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДЯР;

6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Ці об'єкти розподілені за ступенями хімічної небезпеки.

Перший ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає більше 75 тис. осіб) -- 76 об'єктів.

Другий ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження, в кожному з них мешкає від 40 до 75 тис. осіб) -- 60 об'єктів.

Третій ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного ураження, в кожному з об'єктів мешкає 40 тис. осіб) -- 1134 одиниці.

Четвертий ступінь хімічної небезпеки (зони можливого хімічного зараження, кожна не виходить за межі об'єкта) -- 540 одиниць.

Даний об'єкт (область в південному регіоні України) відноситься до ІІІ ступіня хімічної небезпеки.

За територіальною ознакою ситуація відноситься до територіального рівня. По кількості постраждалих - регіональний рівень; по числу загиблих -регіональний рівень; по кількості тих, у кого погіршились умови життєдіяльності - місцевий рівень, за економічним збитком - також регіональний рівень.

Таким чином, остаточно визначаємо, що рівень надзвичайної ситуації - регіональний.

Наслідки впливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті визначаються з метою прогнозування масштабів зараження при аваріях з небезпечними хімічними речовинами на промислових об'єктах, автомобільному, залізничному і трубопровідному транспорті, а також морському транспорті, якщо заражена хмара може дійти до прибережної зони, де перебувають люди.

Прогнозування масштабів зараження -- це визначення глибини і площі можливого і фактичного зараження території СДЯР, часу підходу зараженого повітря і небезпеки ураження людей, тварин і рослин.

Методика прогнозування застосовується для хімічних речовин, що перебувають у рідкому або газоподібному стані та при потраплянні в атмосферу переходять у газоподібний стан і утворюють хмару зараженого повітря (первинну і вторинну).

Розрахунки передбачається проводити для приземного шару повітря до висоти 10 м над поверхнею землі.

Прогнозування проводиться з метою планування організації захисту людей, сільськогосподарських тварин, урожаю, продуктів харчування та ін., які перебувають у зоні хімічного зараження.

Для прогнозування необхідні такі дані:

-- загальна кількість небезпечних хімічних речовин на об'єктах, які знаходяться в небезпечних районах (на воєнний час та для сейсмонебезпечних районів тощо), розлив хімічної речовини приймається "вільно"; кількість хімічної речовини в одиничній максимальній ємності -- залежно від умов зберігання приймається розлив хімічної речовини "у піддон" або "вільно"; висота обвалування та піддону;

-- метеоумови;

-- швидкість вітру в приземному шарі -- 1 м/с, температура повітря -- 20 °С, ступінь вертикальної стійкості повітря -- інверсія, напрямок вітру не враховується, тому поширення хмари зараженого повітря приймається у полі 360°;

-- заповнення ємності приймається за 70 % від паспортного об'єму ємності;

-- ємності при аваріях руйнуються повністю;

-- при аваріях на газо- і продуктопроводах величина викидання хімічної речовини приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними відсіка-чами (це 270--500 г);

-- середня щільність населення в цій місцевості;

-- захищеність населення, продуктів харчування.

При розташуванні в межах адміністративної території двох і більше хімічно небезпечних об'єктів та накладанні зон можливого зараження одна на одну чисельність населення, що може потрапити в зону зараження, визначають з розрахунку одноразового зараження території максимальною зоною можливого зараження СДЯР.

Зона можливого хімічного зараження -- це площа кола з радіусом, який дорівнює глибині поширення хмари зараженого повітря з уражаючою токсодозою.

За наявності на об'єкті або адміністративній території кількох небезпечних речовин прогнозування масштабів зараження та оцінювання ступеня хімічної небезпеки проводяться за тією речовиною, аварія з викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для населення.

Порядок нанесення зон зараження СДЯР на карти і схеми. При швидкості вітру, меншій за 1 м/с, зараження має вигляд кола (рис. 3.1), точка 0 відповідає джерелу зараження, ф = 360°. Радіус кола дорівнює глибині зараження. Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного зараження на певний момент часу.

Рис. 3.1. Нанесення зон зараження СДЯР на карту (схему) при швидкості вітру < 1 м/с.

Хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання хімічної обстановки, організацію та проведення хімічного контролю, розроблення типових режимів захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування.

Заходи хімічного методу забезпечуються: завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів індивідуального захисту, приладів хімічного контролю, якими забезпечуються насамперед особовий склад формувань, які беруть участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, а також персонал хімічно небезпечних об'єктів і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та біля них; терміновим впровадженням засобів, способів і методів виявлення та оцінювання масштабів і наслідків аварії на хімічно небезпечних об'єктах; створенням засобів захисту і приладів хімічного контролю; підготовкою об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту; завчасним створенням, пристосуванням та використанням засобів колективного захисту населення від хімічного ураження, організацією допомоги населенню в придбанні в особисте використання засобів індивідуального захисту.

Завдання 4.

Умова. В результаті вибуху на радіаційно-небезпечному об'єкті (РНО) на теріторії найближчого населеного пункту о 14 год. рівень радіації становить 110 Р/год. Через 5 год., тобто о 19 год. у тій же точці рівень радіації становить 80 Р/год. Площа зони радіоактивного забруднення, де знаходиться населений пункт, становить 70-80% теріторії радіоактивної хмари радіоізотопів.

Завдання. Зробити розрахунок часу ядерного вибуху та визначити зону забруднення.

Визначити:

Що таке радіоактивне забруднення.

До якої зони забруднення відноситься даний населений пункт.

Зобразити на малюнку слід радіоактивної хмари наземного ядерного вибуху з визначеною зоною забруднення (на теріторії якої знаходиться даний населений пункт) та рівнями радіації через 1 годину після вибуху.

Час ядерного вибуху.

Які медичні заходи слід вжити для захисту населення.

Рішення.

Радіоактивне забруднення є четвертим фактором, на який припадає близько 10 % енергії ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, які, осідаючи з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також всі предмети, що знаходяться на ній, споруди, лісові насадження, сільськогосподарські культури, урожай, незахищених людей і тварин.

Джерелами радіоактивного забруднення є радіоактивні продукти ядерного заряду, частина ядерного палива, яка не вступила в ланцюгову реакцію, і штучні радіоактивні ізотопи.

Радіоактивні речовини, які випадають зі хмари ядерного вибуху на землю, утворюють радіоактивний слід. З рухом радіоактивної хмари і випаданням з неї радіоактивних речовин розмір забрудненої території поступово збільшується. Слід у плані має, як правило, форму еліпса, велику вісь якого називають віссю еліпса. Розміри сліду радіоактивної хмари залежать від характеру вибуху і швидкості вітру, який є середнім за швидкістю і напрямком для всіх шарів атмосфери від поверхні землі до верхньої межі радіоактивної хмари. Слід може мати сотні й навіть тисячі кілометрів у довжину і кілька десятків кілометрів у ширину.

Під впливом різних напрямків і швидкостей вітру на різних висотах у межах висоти піднімання хмари вибуху слід може набувати й іншої форми ніж еліпс. Забрудненість місцевості радіоактивними речовинами характеризується рівнем радіації і дозою випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин.

Радіоактивне забруднення місцевості в межах сліду нерівномірне. Найбільше радіоактивних речовин випадає на осі сліду, від якої ступінь забруднення зменшується у напрямку до бокових меж, а також від центру вибуху до кінця хмари.

Слід радіоактивної хмари радіоізотопів, які випали на землю, поділяється на чотири зони забруднення.

Зона А -- помірного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 40 Р, на внутрішній межі 400 Р. Еталонний рівень радіації через годину після вибуху на зовнішній межі зони -- 8 Р/год. Площа цієї зони 78--80 % всієї території сліду.

Зона Б -- сильного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 400 Р, а на внутрішній -- 1200 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год. вибуху на зовнішній межі зони 80 Р/год. Площа -- 10--12 % площі радіоактивного сліду.

Зона В -- небезпечного забруднення, доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год після вибуху на зовнішній межі зони -- 240 Р/год. Ця зона охоплює приблизно 8--10 % площі сліду хмари вибуху.

Зона Г -- надзвичайно небезпечного забруднення, доза радіації на її зовнішній межі за період повного розпаду радіоактивних речовин 4000 Р, а всередині зони 7000 Р. Еталонний рівень радіації через 1 год після вибуху на зовнішній межі зони 800 Р/год.

Даний населений пункт відноситься до зони А -- помірного забруднення.

При нанесенні на карту (схему) зон радіоактивного забруднення спочатку накреслюють центр ядерного вибуху. Зверху, зліва від нього, записують: у чисельнику -- вид вибуху і потужність, у знаменнику -- час і дату вибуху. Потім від центру вибуху провести пряму лінію -- вісь сліду, що відповідає напрямку руху середнього вітру. Відкласти довжину і ширину кожної зони забруднення за даними табл. 36. Від кола зони забруднення, враховуючи ширину і довжину нанести зони, кожна певного кольору: зона А -- синя, зона Б -- зелена, зона В -- коричнева, зона Г -- чорна. Зони позначають з урахуванням масштабу карти (рис.4.1).



Рис.4.1 Схема прогнозу зон радіоактивного забруднення ядерного вибуху

Відношення рівня радіації при другому вимірюванні Р2 до рівня радіації при першому вимірюванні Р1:

Р₂/Р₁=80/110=0,727;

Проміжок часу між двома вимірюваннями:

19.00 - 14.00 = 5.

У табл. 2 на перетині графи "Відношення рівня радіації" при другому і першому вимірюваннях з графою "Час між двома вимірюваннями" (при значенні часу 5 год і відношенні Р₂/Р₁= 0,727) знаходимо, що від ядерного вибуху до другого вимірювання пройшло 20год.

14.00-20.00 = 18.00.

Таким чином, вибух стався о 18 год. попередньої доби.

Під осередком ядерного ураження розуміється територія з населеними пунктами, промисловими, сільськогосподарськими і іншими об'єктами, що зазнала безпосереднього впливу ядерної зброї противника.

Поведінка і дія населення у вогнищі ядерного ураження багато в чому залежать від того, де воно було в моменту ядерного вибуху: в притулках (укриттях) або поза ними. Сховища (укриття), як було показано раніше, є ефективним засобом захисту від усіх вражаючіх факторів і від наслідків.

Звичайно тривалість перебування людей в укриттях залежить від ступеня радіоактівногозараженія місцевості, де розташовані захисні споруди. Якщо укриття знаходиться в зоні зараження з рівнями радіації через 1 год після ядерного вибуху від 8 до 80 Р/г, то час перебування в ньому вкриваємося людей складе від кількох годин до однієї доби; в зоні зараження з рівнем радіаціі від 80 до 240 Р/г знаходження людей в захисній споруді збільшується до 3 діб; в зоні зараження з рівнем радіації 240 Р/год і вище цей час складе 3 доби і більше.

Якщо у результаті ядерного вибуху укриття виявиться пошкодженим і подальше перебування ньому буде пов'язане з небезпекою для переховуються, вживають заходів до швидкого виходу з нього, не чекаючи прибуття рятувальних формувань.

У всіх випадках перед виходом з укриття) на заражену територію необхідно надягти засоби індивідуального захисту і уточнити у коменданта напрям найбільш безпечного руху, а також про місцезнаходження медичних формувань.

Знаходження людей на зараженій радіоактивними речовинами місцевості поза сховищ (укриттів), недивлячись на використання засобів індивідуального захисту, пов'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвитку променевої хвороби. Щоб попередити важкі наслідки опромінення і ослабити вияв променевої хвороби, у всіх випадках перебування на зараженій місцевості необхідно здійснювати медичну профілактику поразок іонізуючими випромінюваннями.

Більшість наявних протирадіаційних препаратів вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого опромінення людини.



Завдання 5.

Умова. Через 1 год. після вибуху на радіаційно-небезпечному об'єкті (РНО) рівень радіації становить 110 Р/год. Визначити дозу опромінення, одержану механізаторами, якщо вони вийдуть в поле через 72 год після вибуху і будуть перебувати в житловій кам'яній одноповерховій будівлі 12 годин в зоні, площа якої становить 70-80% теріторії радіоактивної хмари радіоізотопів.

Завдання. Визначити дозу опромінення.

Визначити:

Можливі дози опромінення за час перебування на місцевості, забрудненій радіоактивнми речовинами.

Дозу опромінення, яку отримали працівники.

Охарактеризувати особливості радіаційного ураження людей і визначити, чи можна вважати працівників такими, що захворіли на променеву хворобу.

Зобразити на малюнку слід радіоактивної хмари наземного ядерного вибуху з визначеною зоною забруднення (на теріторії якої знаходяться чи працюють).

Які засоби індивідуального захисту можуть використати працівники.

Рішення.

За табл. 4 визначаємо дозу при рівні радіації 100 Р/год. На перетині графи "Час початку опромінення" -- 72 год і "Тривалість перебування" -- 12 год знаходимо 7 Р.

При рівні радіації 110 Р/год доза буде більшою (110/100 = 1,1) у 1,1 раза і дорівнюватиме 7 Р * 1,1 = 7,7 Р. Коефіцієнт ослаблення радіації в житловій кам'яній одноповерховій будівлі 2. Таким чином, доза опромінення механізаторів становитиме 7,7/2 = 3,85 Р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.91 № 106, розпорядженнями від 12.01.93 № 17-р і від 27.01.95 № 37-р до зон радіоактивного забруднення віднесено 2213 населених пункти (без Зони відчуження) дванадцяти областей України, в яких проживає 2 404 870 осіб (за станом на 1 січня 1995 р.). Площа зон радіоактивного забруднення, визначених Законами України, пов'язаними з Чорнобильською катастрофою, становить 50,5 тис. км2, із них Зона відчуження -- 2,19 тис. км2.

На місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, у людей і тварин можуть виникати радіаційні ураження, обумовлені як зовнішнім променевим впливом, так і внутрішнім опроміненням внаслідок потрапляння в середину організму радіоактивних речовин.

Зовнішнє загальне опромінення виникає від дії гамма-випромінювань.

Внутрішнє опромінення спричиняє дія радіоактивних речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею, водою, а також через шкіру і слизові оболонки.

При випаданні радіоактивних речовин можливий розвиток змішаної форми ураження як у людей, так і у тварин, обумовленої зовнішнім опроміненням і надходженням радіоактивних речовин в організм.

Клінічна картина радіаційного ураження при внутрішньому ураженні дещо відрізняється від гостропротікаючої хвороби, викликаної зовнішнім опроміненням.

Зовнішнє гамма-опромінення, як і проникаюча радіація, спричиняє у людей і тварин однакове ураження. При впливі проникаючої радіації організм одержує дозу за дуже короткий термін -- від десятих частки секунди до секунди, а при зовнішньому опроміненні доза нагромаджується за час перебування на забрудненій території нерівномірно. Основну дозу опромінення організм одержує за чотири доби: у першу добу -- до 63 % сумарної дози до повного розпаду радіоактивних речовин, а за три доби -- до 72 % загальної дози.

Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, одержане за перші чотири доби, а одержане за більше ніж чотири доби вважається багаторазовим.

З 3 по 30 добу нагромаджується від 5 до 35 %, а з 31 до 90 доби від 5 до 10 % сумарної дози до повного розпаду радіоактивних речовин.

Такий вплив опромінення залежить від потужності джерела опромінення, відстані до епіцентру вибуху, швидкості вітру. Тому особливо важливо організувати захист у перші чотири доби.

Залежно від дози опромінення, проникаючої радіації чи радіоактивних речовин загальне зовнішнє гамма-опромінення спричиняє у людей і тварин гостру променеву хворобу. Вона може бути від легкого до надзвичайно важкого ступеня.

Променева хвороба у людей.

Опромінення людей дозою від 100 до 200 Р призводить до легкого ступеня хвороби. У людини проявляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне зменшення лейкоцитів у крові. При цьому ступені ураження люди видужують.

Середній ступінь розвитку хвороби виникає при дозі опромінення від 200 до 400 Р. Ознаками хвороби є важке нездужання, головний біль, часте блювання, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують через кілька місяців, але можливі часті ускладнення хвороби.

Важкий ступінь ураження виникає при дозі опромінення від 400 до 600 Р. Стан здоров'я хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збудження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослаблюються захисні сили організму і з'являються різні ускладнення. Без лікування хвороба часто (до 50 %) призводить до смерті.

Надзвичайно важкий ступінь хвороби розвивається при одержаній дозі опромінення 600 Р і більше. Симптоми такі, як і при важкому ступені ураження, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80--100 % випадків призводить до смерті.

Таким чином, згідно з умовами задачі, можна вважати, що працівники не захворіли на променеву хворобу.

При нанесенні на карту (схему) зон радіоактивного забруднення спочатку накреслюють центр ядерного вибуху. Зверху, зліва від нього, записують: у чисельнику -- вид вибуху і потужність, у знаменнику -- час і дату вибуху. Потім від центру вибуху провести пряму лінію -- вісь сліду, що відповідає напрямку руху середнього вітру. Відкласти довжину і ширину кожної зони забруднення за даними табл. 36. Від кола зони забруднення, враховуючи ширину і довжину нанести зони, кожна певного кольору: зона А -- синя, зона Б -- зелена, зона В -- коричнева, зона Г -- чорна. Зони позначають з урахуванням масштабу карти (рис.5.1).

Рис.5.1 Схема прогнозу зон радіоактивного забруднення ядерного вибуху

Використання засобів індивідуального захисту полягає в застосуванні ізолюючих засобів захисту шкіри (захисні комплекти), а також засобів захисту органів дихання та зору (ватно-марлеві пов'язки, різні типи респіраторів, фільтруючі та ізолюючі протигази, захисні окуляри та ін.) Вони захищають людину в основному від внутрішнього опромінення.

Для захисту щитовидної залози дорослих і дітей від впливу радіоактивних ізотопів йоду на ранній стадії аварії проводиться йодна профілактика. Вона полягає в прийомі стабільного йоду, в основному йодистого калію, який приймають в таблетках у таких дозах:. Дітям від двох років і старше, а також дорослим по 0,125 г, до двох років по 0,04 г, прийом всередину після їжі разом з киселем, чаєм, водою 1 раз на день протягом 7 діб. Розчин йоду водно-спиртової (5%-ва настойка йоду) показаний дітям від двох років і старше, а також дорослим по 3-5 крапель на склянку молока або води протягом 7 діб. Дітям до двох років дають 1-2 краплі на 100 мл молока або живильної суміші протягом 7 діб.

Максимальний захисний ефект (зниження дози опромінення приблизно в 100 разів) досягається при попередньому і одночасному з надходженням радіоактивного йоду прийомі його стабільного аналога. Захисний ефект препарату значно знижується при його прийомі більш ніж через дві години після початку опромінення. Однак і в цьому випадку відбувається ефективний захист від опромінення при повторних надходженнях радіоактивного йоду.

Захист від зовнішнього опромінення можуть забезпечити тільки захисні споруди, які повинні оснащуватися фільтрами-поглиначами радіонуклідів йоду. Тимчасові укриття населення до проведення евакуації можуть забезпечити практично будь-які герметизовані приміщення.



Список використаних джерел

1. Мусиенко М.М., Серебряков В.В. Экология. Охрана труда: Словарь-справочник. - К.: КОО,2007. - 624с.

2. Действие радиации на организм человека // Дозиметр. - 2008.

3. Бобок С.А., Юртушкин В.И. Чрезвычайные ситуации: защита населения и территорий. - М.: "Издательство ГНОМ и Д", 2000.

4. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 487с.

5. Курс лекций дисциплины "Гражданская Оборона".

6. Указ Президента України "Про заходи щодо вдосконалення системи державного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи" № 755/2004 від 6 липня 2004 р. -- К., 2004.

Размещено на Allbest.ru

...