Гранатометний взвод на БТР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступна частина

Розділ І. Особливості оборонного бою

1.1 Організація, озброєння та бойова техніка гранатометного взводу на БТР

1.2 Оборона, мета оборони, підготовка та ведення оборонного бою гранатометним взводом

Розділ ІІ. Порядок роботи командира гранатометного взводу з підготовки гранатометного взводу на БТР до бойового застосування в оборонному бою

2.1 Бойовий порядок гранатометного взводу в оборонному бою

2.2 Дії командира гранатометного взводу після отримання завдання на підготовку та ведення оборонного бою

2.3 Розрахунок бойових можливостей гранатометного взводу на БТР в оборонному бою

Розділ ІІІ. Дії гранатометного взводу під час ведення оборонного бою

3.1 Розробка тактичної обстановки та прийняття рішення на ведення оборонного бою гранатометним взводом на БТР

Заключна частина

Література

гранатометний взвод оборонний

Вступ

Актуальність теми. Протягом останніх років відбулись позитивні зміни в усіх основних галузях військової справи: озброєнні, організації, методах навчання й виховання особового складу. Характер сучасного бою потребує від офіцерів усіх родів військ широкого оперативного і тактичного світогляду. Бій виграє той, чиї підрозділи краще підготовлені в тактичному відношенні, більш вміло вирішують бойові завдання, що стоять перед ними. Тому головна мета навчання військ - формування високих бойових, моральних, психологічних і фізичних якостей особового складу та удосконалення на їх основі бойової майстерності, здатності виконувати будь-яке бойове завдання в найбільш складних умовах обстановки.

Розгром противника в бою досягається тісним поєднанням вогню, удару й маневру підрозділів, частин і з'єднань різних родів військ і видів Збройних Сил. Завдання тактики полягає в тому, щоб знайти оптимальне поєднання елементів загальновійськового бою, а також сил і засобів, які беруть у ньому участь.

Загальновійськовий бій є частиною операції (битви). Він продовжує залишатися одним із найважливіших шляхів досягнення оперативних і стратегічних успіхів. Упровадження в життя планів оперативного мистецтва і стратегії здебільшого розпочинається, здійснюється та закінчується боєм загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів.

Оборона - вид бою, мета якого зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника та завдати йому значних втрат, утримати важливі райони (рубежі, об'єкти) і цим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ. Це досягається звичайними засобами ураження, широким маневром вогнем, силами і засобами, проведенням контратак у поєднанні зі стійким утриманням основних районів (рубежів). До оборони війська можуть переходити вимушено чи навмисно. Її застосовують у тих випадках, коли наступ вести неможливо або недоцільно, а також при необхідності шляхом економії сил і засобів на одних напрямках створити умови для наступу на інших, більш важливих. Оборону готують (можна готувати) завчасно або під час бою при відсутності безпосереднього зіткнення з противником чи в умовах зіткнення з ним.

Важливу роль при оборонному бою відводиться гранатометному взводу на БТР. Взвод автоматичних гранатометів є потужним підрозділом батальйону і призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих відкрито, в окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Він здатний подавити живу силу супротивника на площі до 1000м2, поставити загороджувальний вогонь на рубежі до 100м.

У бою гранатометний взвод застосовує два види вогню: зосереджений і загороджувальний. Дальність ведення вогню від 300м до 1700м.

Ручні протитанкові гранатомети являються ефективним і надійним - засобом механізованих підрозділів для боротьби з будь-якими сучасними танками і самохідно-артилерійськими установками противника при веденні бою в різноманітних умовах.

Ефективність та надійність стрільби з ручних протитанкових гранатометів досягається в першу чергу усвідомленим засвоєнням правил стрільби та вмінням правильно та швидко використовувати ці правила при веденні бою.

Обєктом роботи є структура та озброєння гранатометного взводу на БТР. Предметом роботи є дослідження комплексу відносин, що виникають в процесі організації оборонного бою гранатометним взводом.

Метою роботи є дослідження особливостей бойового застосування та бойових можливостей гранатометного взводу на БТР в оборонному бою.

Основними завданнями роботи є:

визначення тактичної підготовки як основи бойової підготовки взводу;

дослідження організації та озброєння гранатометного взводу на БТР;

визначення ролі гранатометного взводу в оборонному бою, його бойове застосування і бойові можливості.

Розділ І. Основи оборонного бою

1.1 Організація, озброєння та бойова техніка гранатометного взводу на БТР

За організаційно-штатною структурою гранатометний взвод входить до складу механізованого батальйону на БТР:

Безпосередньо веде стрільбу з гранатомета - старший навідник АГС-17. Він зобов'язаний:

- знати будову, прийоми і правила стрільби з автоматичного гранатомета і постійно підтримувати його в бойовій готовності;

- знищувати виявлені цілі за командою командира відділення або самостійно і доповідати про результати стрільби;

- систематично перевіряти стан автоматичного гранатомета, проводити його технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати про це командиру відділення;

- знати обов'язки посадових осіб розрахунку і при необхідності вміло їх виконувати;

- знати обов'язки командира відділення та при необхідності замінювати його.

- знати свою зброю, утримувати її в справному стані і вміти вести з неї влучний вогонь, спостерігати за результатами вогню і вміло коригувати його;

- безперервно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира чи самостійно знищувати їх вогнем; спостерігати за сусідами і підтримувати їх вогнем;

- вміти користуватися приладами і механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера);

- при вимушеному відриві від свого відділення негайно приєднатися до найближчого відділення і продовжувати бій в його складі.

До складу гранатометного взводу входять три відділення по 8 чоловік та командир взводу.

Всього у взводі налічується 25 чоловік.

До гранатометного відділення як до організаційно-штатної одиниці входять:

К (АК-74) -- командир відділення. Накази віддає голосом або, перебуваючи на БТР, сигналами за допомогою переносної радіостанції (рації).

НО БМП (АК-74) -- навідник-оператор БТР. Озброєний автоматом. Основне завдання -- вести вогонь з бортового озброєння.

MB (АКс-74у) -- механік-водій БТР. Основне завдання -- утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь-яких обставин.

СН (АК-74) -- старший навідник (2 чоловіки) АГС-17. Здійснюють стрільбу з гранатомета.

НО (АК-74) -- номер обслуги (3 чоловіки). Допомагають переносити гранатомет на полі бою та готувати його до стрільби.

Командир взводу має на озброєнні пістолет ПМ.

Таблиця 1 Бойовий та чисельний склад гранатометного взводу на БТР

№	Одиниця виміру	Офіцери	Солдати	Всього	БТР	АГС-17	АК-74	АКс-74у	ПМ
1.	Гранатометний взвод	1	24	25	3	6	21	3	1
2.	Гранатометне відділення	-	8	8	1	2	7	1	-

Чисельність особового складу взводу, в різних видах Збройних Сил і родах військ дуже різноманітна, в залежності від країни, роду військ і функціонального призначення. Організацію гранатометного взводу можна прослідкувати за схемою.

1.2 Оборона, мета оборони, підготовка та ведення оборонного бою гранатометним взводом

Оборона -- вид бою, що застосовується з метою відбиття наступу сил противника, що переважають, нанесення йому значних втрат, утримання займаних позицій і створення умов для переходу в рішучий наступ. Оборона повинна бути завзятою й активною, здатною протистояти зброї масового ураження, масованим атакам піхоти і танків, ударам авіації і вогню артилерії противника. Вона повинна бути нездоланною.

Нездоланність оборони забезпечується її стійкістю, глибокою побудовою бойового порядку і активним веденням оборони.

Тому оборона повинна бути протитанковою, протиповітряною, протихімічною і протидесантною, а також стійкою до застосування противником ядерної зброї. Активність оборони полягає в утриманні ініціативи бою у своїх руках, постійному нав'язуванні противнику своєї волі, митецьким маневром сил і засобів із глибини.

Вона повинна утримувати противника в напрузі, ставлячи перед ним все нові і нові несподівані завдання, які належить йому вирішувати.

Стійкість оборони досягається вмілим інженерним обладнанням місцевості і усіляким використанням її захисних властивостей, стійкістю, завзятістю і активністю військ при веденні оборонного бою.

Мета оборони -- завдати противнику значні втрати і утримати займану позицію. Це може бути досягнуто, якщо кожен солдат буде завзято утримувати свою вогневу позицію під будь-яким вогнем противника, якщо він буде вміло, холоднокровно використовувати свою зброю, а якщо противнику вдасться ввірватися на позицію, то рішуче знищити його в рукопашній сутичці.

Успіх оборони досягається витримкою, стійкістю і завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, особливо танків, умілим використанням місцевості, її інженерним обладнанням і ретельним маскуванням, мистецькою організацією системи вогню, твердим керуванням підрозділами й умінням тривалий час діяти на зараженій місцевості.

Сучасна оборона буде вестися в умовах широкого застосування противником, який наступає, ЗМУ, авіації, вертольотів вогневої підтримки і масованого застосування танків та інших броньованих машин.

Організація оборони і управління взводом в бою полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності взводу, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання бойового завдання. Командир взводу несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Оборонні дії війська ведуть із метою: - відбити наступ переважаючих сил противника; - нанести йому максимальні втрати; - удержати важливі райони (об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Таким чином, кінцева мета оборони підпорядкована рішенню військами наступальних завдань і її сутність полягає у відбитті наступу переважаючих сил противника, нанесенні йому поразки ядерними й вогневими ударами в сполученні із широким маневром вогнем, силами й засобами, контратаками, застосуванням загороджень, завзятим утриманням основних (ключових) районів і позицій, що перехоплюють імовірні напрямки наступу противника й створення тим самим сприятливих умов для переходу до наступальних дій.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною й маневреною.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільше повно відповідає головної мети оборони й ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противникові в ході завзятого втримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і насамперед там, де втрата території неприпустима.

Маневрена оборона - застосовується з метою нанесення противникові втрат, виграшу часу й збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв по заздалегідь наміченим і ешелонованим у глибину рубежам у сполученні з короткими контратаками. Вона припускає залишення деякої частини території й застосовується в умовах раптового нападу противника й при веденні бою в смузі забезпечення.

Основні розходження між розглянутими видами оборони полягають у побудові бойових порядків підрозділів, інженерному устаткуванні місцевості й способах ведення бою.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більше активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено - внаслідок несприятливо сформованої обстановки. Вона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися в ході бою. Перехід до оборони може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення із противником або безпосереднім зіткненням з ним.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або у безпосередньому зіткненні з ним.

Дії підрозділів у обороні повинні бути стійкими й активними, здатними відбити удари усіх видів зброї, атаку переважних груп танків і піхоти противника, які підтримуються потужним вогнем артилерії та ударами авіації, активними діями його повітряних аеромобільних десантів і диверсійно-розвідувальних груп.

Стійкість і активність підрозділів, що обороняються, досягаються:

- безперервною розвідкою противника;

- майстерно організованою обороною і системою вогню;

- ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);

- умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним обладнанням і створенням загороджень, застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

- своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами та вогнем;

- негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

- витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються, їх високим моральним духом;

- постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника;

- завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів;

- усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалого ведення бойових дій, у тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, загородження і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника й успішно вести боротьбу з його танками та іншими броньованими машинами.

Інженерні заходи, що виконуються взводом (відділенням, екіпажем, обслугою) своїми силами, повинні значно підсилити його живучість і стійкість. Кожна ділянка місцевості повинна бути перетворена у міцний опорний пункт, бойову і вогневу позицію, справжню фортецю з круговою обороною, яка забезпечує довготривале їх утримання навіть в оточенні противником.

Взводу забороняється залишати опорний пункт, який займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).

Бойовий порядок механізованого взводу залежно від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин (Гр.БМ).

Група управління і вогневої підтримки призначена для управління підрозділами і вогнем у ході бою, завдання ураження живій силі і броньованим машинам противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникають.

До її складу можуть включатися розрахунок кулемета, гранатометне відділення (обслуга), пара вогнеметників, мінометна обслуга, а в деяких випадках - БМП (БТР) взводу.

Група бойових машин призначена для підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості й активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах, закриття проривів, що утворилися внаслідок вогневих ударів противника, дій як кочуючих вогневих засобів і інших завдань. Їй призначається район розташування, кілька вогневих рубежів (позицій) і маршрути виходу до них. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

Гранатометний взвод діє, як правило, у повному складі або відділеннями і готує основні і запасні вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу - до 100 м, інтервали між відділеннями - 10 - 20 м.

Розділ ІІ. Порядок роботи командира гранатометного взводу з підготовки гранатометного взводу на БТР до бойового застосування в оборонному бою

2.1 Бойовий порядок гранатометного взводу в оборонному бою

При виконанні бойових задач гранатометний взвод в залежності від обстановки діють у похідному, передбойовому і бойовому порядках.

Похідний порядок взводу -- колона. Він застосовується на марші, при переслідуванні, при проведенні маневру і повинний забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки.

Передбойовий порядок -- побудова взводу при діях у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (у лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї.

Бойовий порядок -- побудова підрозділів для ведення бойових дій. Він повинний відповідати поставленій задачі, задуму майбутнього бою і забезпечувати: успішне ведення бою, як із застосуванням тільки як звичайної зброї, так і з застосуванням ядерної зброї й інших засобів ураження; повне використання бойових можливостей підрозділів; своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку (у районі); надійне ураження противника на всю глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль у ході бою і здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділів від ударів всіх видів зброї; підтримку безупинної взаємодії і зручність управління підрозділами.

Гранатометний взвод діє, як правило, в повному складі або по відділенням і готує основні дві (одну-дві) запасні вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу - до 100 м, інтервали між відділеннями -- 10-20 м.

Гранатометне відділення займає вогневу позицію до 20 м, а протитанкове -- до 50 м по фронту. Позиція гранатометного (протитанкового) відділення включає основні і запасні позиції вогневих засобів і бронетранспортера. На основних позиціях вогневих засобів обладнуються окопи з протиосколочними козирками, а для ведення вогню в додаткових секторах (на рубежах розгортання) -- окопи без козирків. Розташування вогневих позицій повинне забезпечувати взаємний вогневий зв'язок із сусідніми вогневими (протитанковими) засобами.

Вогнева позиція бронетранспортера обладнується, як правило, за позиціями вогневих засобів відділення на віддаленні до 50 м з таким розрахунком, щоб вогнем бронетранспортера забезпечувалося прикриття відділення на позиції.

Командир гранатометного взводу керує взводом, знаходячись на командно-спостережному пункті взводу, що розгортається за рубежем дій свого підрозділу, а при діях взводу по відділеннях -- при одному з відділень. Управління окремо діючими відділеннями здійснюють командири механізованих рот (взводів), яким вони придані.

Вогневу позицію гранатометний взвод займає в основному в проміжках між опорними пунктами рот (взводів) або на флангах.



Схема бойового порядку гранатометного взводу на БТР (БМП) в обороні

Гранатометному взводу вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, крім того, -- основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бронетранспортерам, гранатометам, кулеметам призначаються основні і одна-дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується в смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються границями праворуч і ліворуч. Кожна границя вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і при вклиненні в опорний пункт, підготовку даних для стрільби і створенні необхідних запасів ракет і боєприпасів.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Високо маневровий та насичений вогневими засобами сучасний бій вимагає забезпечення захисту механізованих підрозділів від вогню стрілецької зброї противника, проведення маршів і пересування на полі бою, подолання водних перешкод і підтримки підрозділів потужним вогнем. З цією метою і створений тип бойової машини - бронетранспортери.

Бронетранспортери, будучи транспортним засобом взводу, у бою багато в чому виконують роль бойових машин піхоти, підтримуючи вогнем кулеметів відділення в наступі і при веденні ними оборонного бою.

Бронетранспортер БТР-70(80) - бойова колісна плаваюча броньова машина, яка озброєна баштовою кулеметною установкою.

Бронетранспортер БТР-70(80) призначений для транспортування особового складу механізованих підрозділів та для їх вогневої підтримки.

Бронетранспортер озброєний 14,5-мм крупнокаліберним кулеметом КПВТ, здатним уражати легкоброньовані цілі, і спареним з ним 7,62-мм кулеметом ПКТ. Озброєння розміщене в баштовій установці. Бронетранспортери мають високу прохідність, здатні з ходу переборювати водні перешкоди, траншеї, окопи. Як і бойова машина піхоти, бронетранспортер має броню, що дозволяє надійно захистити особовий склад від вогню стрілецької зброї й осколків снарядів, а також у кілька разів знизити вражаючу дію ядерної зброї.

2.2 Дії командира гранатометного взводу після отримання завдання на підготовку та ведення оборонного бою

Порядок і зміст роботи командира гранатометного взводу залежать від умов переходу до оборони, особливо від віддалення противника, характеру його дій, отриманої задачі, і наявності часу. В усіх випадках командир повинен забезпечити швидке заняття оборони, організувати систему вогню до встановленого терміну, спостереження та інженерне устаткування опорного пункту.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир гранатометного взводу, одержавши бойове завдання:

приймав по карті рішення,

оголошує його командирам відділень,

виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього,

потай розташовує його і організовує безпосередню охорону.

Після цього він спільно з командирами відділень і приданих засобів:

проводить рекогносцировку,

віддає бойовий наказ,

організовує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і управління.

Потім командир взводу:

організовує зайняття опорного пункту,

створює бойовий порядок і систему вогню,

організовує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу повинен:

швидко прийняти рішення,

поставити завдання відділенням на заняття позицій в указаному взводу опорному пункті,

організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення, управління та інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

У ході рекогносцировки командир взводу:

вивчає місцевість,

указує командирам відділень орієнтири

уточнює: положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямок дій його бойових вертольотів; зображення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень і приданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), а також приданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об'єкти, по яких підготовляється вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

Під час постановки завдань відділенням командир гранатометного взводу в бойовому наказі вказує: завдання відділенням, їх основні та запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню і рубежі загороджувального вогню, завдання щодо забезпечення проміжків і флангів.

Командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен:

- визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки, в ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил;

- указати рубежі відкриття вогню з бойових машин піхоти, та інших вогневих засобів;

- визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї.

- узгодити дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу, відбиття атак перед переднім краєм оборони і знищення його у випадку вклинення в оборону;

- указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування;

- повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир гранатометного взводу, приданого механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, способи підтримання зв'язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

При організації бойового забезпечення командир гранатометного взводу вказує:

з розвідки:

- порядок організації і ведення спостереження;

з захисту від ЗМУ:

- послідовність інженерного обладнання опорного пункту

- порядок використання захисних і маскувальних властивостей місцевості

- сигнали попередження про безпосередню загрозу і початок застосування ЗМУ

- сигнали про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження і порядок дій за ними

- терміни проведення медичних заходів

- заходи безпеки при діях у зонах зараження, районах руйнувань, пожеж і затоплень.

з маскування:

- які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для

- маскування,

- термін здійснення;

- порядок здійснення маскування в ході бою;

з інженерного забезпечення:

- місця позицій відділень, основних та запасних

- вогневих позицій БМП

- черговість терміни їхнього фортифікаційного обладнання

- місце розташування КСП взводу, хто виділяється для його обладнання і термін готовності

- які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати при обладнанні і маскуванні позицій відділень

- місце встановлення мінного поля порядок його вогневого прикриття

- обсяг роботи з дообладнання траншей і ходів сполучення після відривання їх землерийною машиною

- за допомогою яких матеріалів, де і як встановлювати невибухові загородження.

з хімічного забезпечення:

- задачі щодо радіаційної і хімічно розвідки

- порядок використання засобів індивідуального захисту

- порядок розподілу індивідуальних вимірників дози (дозиметрів)

- місце, час і порядок проведення спеціальної обробки

- порядок використання термодимової апаратури машин і засобів

- місце і час одержання засобів захисту і перевірки протигазів.

з охорони:

- порядок спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира роти

- місце і сигнали спостерігачу

- порядок дій особового складу взводу при раптовому нападі противника

- місце і задачу черговому вогневого засобу.

При організації управління командир взводу уточнює радіо-дані і порядок користування радіо-засобами. Потім він організовує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організовує спостереження і інженерне обладнання опорного пункту, складає схему опорного пункту і надає її командиру роти, керує підготовкою особового складу, озброєння і бойової техніки до бою і перевіряє їх готовність.

При постановці завдань відділенням командир гранатометного взводу в бойовому наказі вказує:

- завдання відділенням, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції.

- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; завдання щодо забезпечення проміжків і флангів.

- командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту.

Командир гранатометного взводу зобов'язаний скласти схему вогню взводу. Схема вогню представляється - командиру батальйону.

На схемах зазвичай вказуються:

- орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них;

- положення противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; позиції відділень, їх смуги вогню та додаткові сектори обстрілу;

- основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, що забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

- ділянки зосередженого вогню взводу і місця в них, за якими мають вести вогонь відділення;

- ділянка зосередженого вогню роти і місце в ньому, за яким веде вогонь взвод, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того - рубежі загороджувального вогню і позиція мотострілецького підрозділу, якому взвод надано;

- рубежі відкриття вогню з танків, БТП, протитанкових та інших вогневих засобів;

- позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташований-них в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу;

- загородження та фортифікаційні споруди;

- позиції сусідніх підрозділів і межі їх смуг вогню на флангах взводу;

- місце ксп взводу.



Схема вогню гранатометного взводу

Гранатометне відділення займає вогневу позицію до 20м. Вогнева позиція відділення включає основні і запасні вогневі позиції вогневих засобів і бойової машини піхоти (бронетранспортера). Вогнева позиція бойової машини піхоти (бронетранспортера) обладнується зазвичай позаду позицій вогневих коштів відділення на видаленні до 50м і з таким розрахунком, щоб вогнем бойової машини піхоти (бронетранспортера) забезпечувалося прикриття відділення на позиції.

Командир гранатометного взводу управляє взводом, перебуваючи на командно-спостережному пункті взводу, а під час дій взводу по відділеннях - при одному з відділень. Управління окремо діючими відділеннями здійснюють командири мотострілкових рот (взводів), яким вони додані.

В обороні взвод знаходиться в постійній готовності до відбиття атаки супротивника.

2.3 Розрахунок бойових можливостей гранатометного взводу на БТР в оборонному бою

Взвод автоматичних гранатометів є потужним підрозділом батальйону і призначений для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих відкрито, в окопах (траншеях) і за складками місцевості.

Особливо гранатомети ефективні при відбитті атак мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони і відображенні його контратак в ході наступу.

Він здатний подавити живу силу супротивника на площі до 1000м2, поставити загороджувальний вогонь на рубежі до 100м.

Для розрахунку площі суцільного ураження береться радіус розльоту осколків гранати, рівний 7м.

Площа ураження (ПR 2) одним гранатометом дорівнює: 3,4 х 7 х 7м = 150м 2.

У бою гранатометний взвод застосовує два види вогню: зосереджений і загороджувальний. Дальність ведення вогню від 300м до 1700м.

Під бойовими можливостями прийнято розуміти кількісні і якісні показники, які характеризують можливості підрозділів щодо виконання ними визначених завдань у конкретній обстановці і у встановлений час.

Бойові можливості залежать від:

кількості особового складу підрозділу;

рівня його підготовленості до ведення бою;

наявності і стану озброєння, бойової і іншої техніки;

уміння командного складу управляти підрозділами;

забезпеченості матеріально-технічними засобами;

складу і характеру дій противника;

умов місцевості;

метеорологічної обстановки (стану погоди, пори року і часу) в який організується і ведеться бій.

Бойові можливості - це кількісні та якісні показники, що характеризують здатність підрозділу виконувати певні бойові завдання за встановлений час в конкретних умовах обстановки.

Складовими бойових можливостей:

вогнева міць,

ударна сила,

маневреність.

Вони залежать від багатьох чинників: кількості особового складу, рівня його бойової підготовки та морального стану, наявності та технічного стану бойової техніки і зброї, навченості та особистих якостей командирів, наявності боєприпасів та інших матеріальних засобів, тактики дій і можливостей противника, умов місцевості, пори року, погоди та ін.

Вогневі можливості підрозділу виражається сумарним об'ємом вогневих завдань, які можуть бути виконані штатними та доданими вогневими засобами. Результатом реалізації вогневих можливостей є збиток, що виражається ступенем придушення або знищення противника.

До показників вогневих можливостей відносяться кількість знищуваних танків та інших бронеоб'єктів, а також ступінь ураження вогневої сили противника вогнем стрілецької зброї.

До показників вогневої міцності загальновійськового підрозділу відносять:

кількість об'єктів (цілей), що уражаються;

ступінь їх ураження;

ширина фронту оборони (наступу).

Ударна сила підрозділу проявляється у здібності його наносити могутні удари по противнику складанням вогню і руху у вказаному напрямку. Підрозділи, використовуючи вогонь старших начальників і ведучи вогонь з усіх видів своєї зброї з ходу і коротких зупинок, можуть стрімко просуватися у глибину, знищуючи під час руху вогневі засоби і живу силу противника, що залишилась, і оволодівають вказаними рубежами (районами) місцевості чи опорними пунктами в обороні противника. Основу ударної сили загальновійськового підрозділу складає бронетанкова техніка (танки, БМП, БТР) та особовий склад.

Маневреність загальновійськового підрозділу - його здатність організовано і швидко здійснювати перегрупування та змінювати розміщення сил і засобів, приймати ту чи іншу побудову, готуватись до тих чи інших дій у визначений час; нарощувати силу першого удару; переносити зусилля з одного напрямку на інший, долати зони зараження, руїн, завалів і пожеж; перенацілювати свої вогневі засоби на одночасну поразку найважливіших об'єктів противника.

Методика розрахунку вогневої міцності загальновійськового підрозділу складається з ряду самостійних, часткових методик відповідно до виду зброї:

- артилерії;

- засобів ППО;

- протитанкових засобів;

- стрілецької зброї.

Методика розрахунку вогневої міцності щодо боротьби з бронеоб'єктами противника і іншими вогневими цілями вогнем прямої наводки базується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності. Щоб визначити вогневу міць підрозділу треба кількість засобів, які ведуть боротьбу з цілями даного типу, перемножити на коефіцієнт їх бойової ефективності.

Коефіцієнт бойової ефективності - це встановлене дослідним шляхом число, яке показує яку кількість танків і других броніоб'єктів противника що може знищити той чи інший протитанковий засіб, перед тим як він буде знищений сам.

На озброєнні гранатометного взводу є 3 од. БМП-2, які можуть вести вогонь по броньованим об'єктам противника, а також 3 од. гранатометів АГС-17, що можуть вести вогонь кумулятивними снарядами.

Бронетранспортер БТР-80 являє собою бойову колісну плаваючу машину, яка має озброєння, броньовий захист і високу рухливість

Таблиця 2. Тактико-технічні характеристики БТР-80

Бойова маса, т	13,6
Довжина, ширина, висота, м	7,6х2,9х2,3
Кулемети	спарений 14,5 мм; 7,62 мм зенітний
Максимальна швидкість по шосе, км/год	80
Максимальна швидкість на плаву, км/год	9
Запас ходу по шосе, км	600
Двигун	восьмициліндровий багатотопливний дизель
Потужність двигуна	260 л.с. (191 кВт)
Трансмісія (число передач КП)	5/1

Методика розрахунків вогневої могутності загальновійськових підрозділів щодо ураження противника вогнем стрілецької зброї базується на порівнянні щільностей вогню стрілецької зброї сторін, які виражаються кількістю куль/хв на 1 м фронту у вказаному секторі (смузі) ведення вогню.

Вогневі можливості по знищенню живої сили (АК-74):

1. Підрозділ певної організаційно-штатної структури.

- Гранатометний взвод.

2. Кількість стрілецької зброї для ураження противника:

- АК-74 - 12 од. (стріляючих в обороні)

Швидкострільність стрілецької зброї:

- АК-74 - 100 п/хв

Кількість куль, яку випускає підрозділ за 1 хв.:

- 12 х 100 = 1200 п/хв

Кількість к/хв при втратах в підрозділу 30% особового складу:

- 1200 х 0,7 = 840 п/хв

Фронт оборони підрозділу:

- 150м. (100 + 2 х 25)

Щільність вогню в обороні:

- 840 : 150 = 5,5 - 6 к/хв. (на 1 м фронту)

Під час ведення вогню лежачи із автомата, на віддалі 300 м для ураження одної цілі потрібно 4 кулі, а при веденні вогню на ходу для вирішення цієї ж задачі потрібно 25 куль. Таким чином, ефективність вогню взводу в обороні в 4-6 разів більша, ніж у противника, що наступає.

Досвід бойових дій показав, що для відбиття атаки піхоти противника обороняючийся повинен створити щільність вогню перед фронтом оборони і на флангах не менше 3-5 куль на 1 м фронту. Така щільність забезпечує 50% знищення атакуючої піхоти противника.

Автомат Калашникова АК-74 є індивідуальною зброєю і призначений для знищення живої сили противника.

Таблиця 3. Тактико-технічні характеристики АК-74

	ТТХ АК-74:
-	калібр	-	5,45 мм
-	вага автомату без багнету зі спорядженим магазином	-	3,6 кг
-	прицільна дальність стрільби	-	1000 м
-	дальність дійсного вогню	-	до 500 м
-	темп стрільби	-	600 п/хв.
-	бойова швидкострільність:
	при стрільбі чергами	-	до 100 п/хв
	при стрільбі одиночними пострілами	-	до 40 п/хв
-	місткість магазину	-	30 набоїв
-	гранична дальність польоту кулі	-	3150 м

Розрахунок можливостей по боротьбі з танками та іншими броньованими цілями базується на використанні коефіцієнту бойової ефективності зброї. Для БМП-2 він рівний 2.0. Для гранатомету АГС-17 він дорівнює 0.7. Таким чином, взвод спроможен знищити (3 БМП х 2.0 + 3 АГС-17 х 0.7 = 8.1) біля восьми танків або інших броньованих машин противника.

За досвідом війн, для зриву атаки противника достатньо знищити 50% його атакуючих танків.

Виходячи із бойових можливостей, гранатометний взвод, використовуючи вигідні умови місцевості і її інженерне обладнання, у взаємодії з сусідами, а також з підрозділами інших родів військ може відбити атаку переважаючих сил противника, нанести їм ураження і стійко обороняти позицію по фронту до 100м.

Про величину ударної сили підрозділів судять по кількісному складу, щільності і в кінці кінців кількості сил і засобів протидіючих сторін і темпам наступу. Щільності і співвідношення сил і засобів ближнього бою дозволяє зробити висновок про можливості розгрому противника і виконання поставленого завдання. При цьому, щільність у роті розраховується по відділенням, а у батальйоні - по взводам. Так, наприклад, для успішного ведення наступу необхідно мати 3-кратну перевагу на користь наступаючих підрозділів на фронті наступу роти (батальйону), а на ділянці прориву створити 4-7-кратну перевагу, тобто подавляючи перевага над противником і тим самим, використовуючи досягнуту перевагу, вслід за вогнем стрімко атакувати противника, розгромити його і захопити з ходу вказаний рубіж.

Ударна сила контратакуючих підрозділів залежить від кількості і якості танкових і механізованих взводів, які використовуються для удару, а також від кількості протитанкових засобів, які діють разом з контратакуючими підрозділами. З досвіду Великої Вітчизняної війни і після військових науково-дослідницьких теорій при застосуванні тільки звичайних засобів поразки для розгрому противника, який вклинився, рахувалось достатнім 2-3-кратна перевага над противником у силах і засобах на користь контратакуючих підрозділів, якщо противник не встиг закріпитися на досягнутому рубежі.

Основним вогневим засобом гранатометного взводу є 30-мм автоматичний станковий гранатомет АГС-17.

Гранатомети займають середнє положення між кулеметами і мінометами, поєднуючи легкість конструкції з міццю руйнування.

30-мм автоматичний станковий гранатомет АГС-17 "Пламя" розроблений і прийнятий на озброєння Радянської Армії в 1971 році. Призначений для озброєння піхотних рот і мотострілкових полків і служить для знищення незахищеної живої сили противника, розташованої як відкрито, так і за зворотними схилами висот та іншими перешкодами, настильною і навісною стрільбою. Гранатомет в тактичному відношенні вигідно поєднує властивість мінометів - здатність вести навісний вогонь, властивість автоматичних гармат - високий темп стрільби та легкість і маневреність станкових кулеметів. АГС дуже ефективний при накритті незахищених цілей і скупчень живої сили.

Таблиця 4. Тактико-технічні характеристики АГС

	ТТХ АГС
-	Калібр	-	30 мм
-	Довжина ствола	-	290 мм
-	Довжина гранатомета	-	840 мм
-	Вага гранатомета	-	18 кг
-	Вага з треножним верстатом	-	52 кг
-	Бойова швидкострільність:	-	65 п/хв
-	Радіус суцільного ураження	-	7 м
-	Темп стрільби	-	100 п/хв
-	Початкова швидкість гранати	-	120 м/с
-	Ємність стрічки гранатомета	-	29 гармат
-	Бойовий розрахунок	-	2 чол
-	Пріцільна дальність	-	1700 м

Види боєприпасів (пострілів) АГС-17:

осколкові;

навчальні;

кумулятивні.

Калібр АГС-17 менше калібру американського Мк-19, тому у вітчизняного гранатомета темп стрільби вище. Робота автоматики АГС-17 заснована на принципі використання енергії віддачі вільного затвора. Коробка зі стрічкою поміщається з правого боку ствольної коробки. Стріляні гільзи викидаються з неї вниз.

Спорядження гранатомета - від ланкової металевої стрічки з ланкою типу "краб". Ланки з'єднуються взаємним зачепленням за допомогою виштампованих загинів і вирізів і не мають окремих сполучних деталей (у вигляді пружин, кілець і т.п.). Захвати ланки утримують постріл не за корпус гільзи, а за корпус гранати - це викликано співвідношенням розмірів гранати і гільзи. Поздовжнє переміщення пострілу обмежується упором гільзи в відгин ланки. Подача пострілів здійснюється вижиманням їх у поперечному напрямку. Подача стрічки - правобічна. У піхотному варіанті стрічка містить 30 ланок, але її місткість - 29 пострілів. Це пов'язано з тим, що у стрічці не передбачені хвостовик або фальшзвено як окрема деталь, і цю роль виконує крайня пусте ланка, яка заводиться в лоток приймача. Стрічка укладається в патронну коробку зі спіральними направляючими, за формою нагадує равлика. Коробка кріпиться на верстаті справа. Стрічка споряджається як вручну, так і за допомогою снаряджальної машинки. Остання може використовуватися і для розспорядження стрічки.

Для стрільби прямою наводкою на дальності до 700 м використовується відкритий механічний приціл, розташований на корпусі гранатомета ліворуч. Він з'явився на гранатометі в кінці 70-х рр.. Гранатомети ранніх випусків відкритого прицілу не мали. Для стрільби на дальності до максимальної включно, в тому числі і з закритих позицій, використовується призматичний оптичний приціл ПАГ-17. Приціл ПАГ-17 має 2,7-кратне збільшення. У нічний час можливе підсвічування шкали прицілу за допомогою спеціального пристрою, що закріплюється на корпусі прицілу, і блоку живлення, що закріплюється на лівій нозі верстата.

Розділ ІІІ. Дії гранатометного взводу під час ведення оборонного бою

3.1 Розробка тактичної обстановки та прийняття рішення на ведення оборонного бою гранатометним взводом на БТР

Тактичне завдання

Загальна обстановка

Противник перейшов державний кордон, прорвав оборону наших військ і розвиває наступ в напрямку ДУБРОВИЦЯ, ШКЛО. О 06.00 12.12 колони його мотопіхоти та танків були виявлені в 100 км сх. ШКЛО. Авіація противника наносить бомбово - штурмові удари, здійснює висадження диверсійно - розвідувальних груп, тактичних повітряних десантів в тилу наших військ, проводить дистанційне мінування місцевості та веде розвідку.

2 мб в складі 130 омбр здійснивши 350 км марш, з 08.00 11.12 зосередився в районі: ксп. Степовий перехрестя доріг (20333) вдм. 43.6 (21321), перехрестя доріг (21311) де завершив підготовку до ведення оборонного бою.

Часткова обстановка

О 05.00 12.12 командир грв отримав від командира батальйону бойове завдання на дії з вогневої підтримки механізованих підрозділів, з якого йому стало відомо:

противник завершив підготовку до ведення бойових дій, перехід державного кордону можливий на протязі 11-12.12 . Його авіація порушує державний кордон. Виявлено активні дії диверсійно - розвідувальних груп в приграничному районі.

грв, має завдання здійснити вогневу підтримку механізованих підрозділів, організувати спостереження та бути в готовності вчасно виявити дії противника на позиції в проміжку між 1мр та 2мр: водонапірна вежа (20335), сарай (20323), розв. (20324) не допустити вклинення противника до розташування батальйону, вчасно виявити його появу і знищення, в випадку виявлення противника завзято обороняти займаєму позицію і затримати його просування та розгортання у ротні, взводні колони. Інженерне обладнання здійснити в обсязі завдань першої черги.

На флангах і в проміжках між вогневими позиціями відділень виставити спостережливі пости. Розвідку вести спостереженням. Дрібні групи противника - знищувати вогнем виділених вогневих засобів. З підходом сил противника, вступити у бій, міцно утримуючи позицію.

Витрата боєприпасів на виконання завдання - 1,5 бк, пального - 0,2 запр.

Готовність позиції грв до 09.30 11.12. Готовність системи вогню - 11.00, інженерного обладнання позиції - 21.00 11.12.

КСП 2 мб - у районі відм. 43,6 (21321).

Доповісти про готовність встановленими сигналами та до початку бойових дій зберігати радіомовчання. Зв'язок з командиром роти та батальйону по проводовому зв'язку - по радіо заборонено, до початку бойових дій, після, згідно таблиці позивних.

Додаткові дані

Попереду веде розвідку окремий розвідувальний дозор. 1/1 мв., особовим складом, озброєнням та бойовою технікою укомплектовані згідно штату. Особовий склад має досвід бойових дій.

Довідкові дані

Метеорологічні, фізико-географічні умови, стан комунікацій - реальний. Час - київський. Склад та укомплектованість збройних сил сторін - навчальні.

З'ясування завдання

Отримавши завдання на вогневу підтримку механізованих підрозділів, командир гранатометного взводу (грв) з'ясовує його. При цьому він повинен зрозуміти:

Під час усвідомлення завдання командир взводу повинен:

вивчити склад, положення противника і можливий характер дій на підступах до оборони або вірогідні напрямки наступу в глибині оборони, особливо його танкових підрозділів;

склад, забезпеченість і можливості свого взводу;

умови місцевості в районі засідки, її захисні і маскувальні властивості, вигідні підступи до місця засідки;

район збору, шляхи і порядок відходу взводу (відділення) після виконання завдання;

місце проходів у мінних полях, місце і порядок переходу переднього краю (якщо вогнева засідка організовується на підступах до оборони);

район зосередження після виконання завдання і порядок подальших дій.

З'ясування завдання командиром взводу під час розташування в опорному пункті (варіант)

В 09.00 11.12 нашою розвідкою встановлено висування підрозділів 9 мпбр 3 МД противника в південному напрямку. Голова колони підійшла до КАТЕРИНО-ПЛАТОНІВКА, що в 85 км півн. ксп. СТЕПОВИЙ (2133). Підхід передових сил противника до рубежу: відм. 48,4 (19338) - буд. навіси (19338) можливий о 8.00 12.12. Його авіація наносить удари по підрозділам наших військ і веде розвідку в напрямку: підсоб. госп. (19329) - від. 43,6 (21321).

Підрозділи гранатометний взвод отримав наказ занять до 16.30 11.12 опорний пункт по рубежу:

водонапірна вежа (20335), сарай (20323), розв. (20324), що є найбільш вірогідний напрямок дій танкових підрозділів.

Взвод укомплектований штатним озброєнням з боєкомплектом боєприпасів на виконання завдання - 1,5 бк, пального - 0,3 запр.

В райони розташування та обладнання опорного пункту місцевість відкрита з малою кількістю рослин але є окремі будівлі, що дозволять взводу якісно організувати вогневі позиції.

Оцінка обстановки

Після з'ясування отриманого завдання, командир взводу приступає до оцінки обстановки, у ході якої він вивчає:

віддалення противника і можливий характер його дій, вірогідні напрямки дій його диверсійно - розвідувальних груп, літаків і вертольотів;

стан, забезпеченість і можливості взводу та приданих підрозділів;

склад і розташування сусідніх підрозділів, умови взаємодії з ними під час відбиття нападу наземного противника;

місцевість, її захисні і маскуючі властивості, умови спостереження та ведення вогню;

пора року, час доби та стан погоди.

Оцінка обстановки командиром взводу під час розташування на місці (варіант)

Противник наземними частинами активних бойових не розпочав тому безпосередньої загрози для підрозділів не становить.

Найбільш вірогідні в даних умовах нальоти його авіації, удари ракет з застосуванням високоточних боєприпасів, а також дії диверсійно - розвідувальних груп, особливо з боку дороги. Тому необхідно в кожному відділенні вести цілодобове спостереження за наземним та повітряним противником, звертати особливу увагу на підступи з напрямку водонапірної вежі.

Для боротьби з повітряним противником необхідно передбачити чергові вогневі засоби. За сигналом оповіщення про повітряного противника особовий склад вкривається в щілинах. Для організованого відбиття нападу його диверсійно-розвідувальних груп необхідно вказати вогневі позиції для кожного БТР, довести до особового складу єдиний сигнал бойової тривоги.

БТР вимагають заправлення пальним і технічного обслуговування в обсязі ЩТО.

Взвод готовий виконувати бойове завдання.

Наявність гранатометного взводу в проміжку між 1мр та 2мр дозволяє підсилити дії механізованих рот в знищенні противника.

Дії спостережливих постів виключають раптовий напад противника уздовж дороги зі сходу. Для своєчасного виявлення противника зі сторони окремої будівлі необхідно передбачити спостерігача.

Місцевість у районі розташування взводу помірно закрита. Наявність невеликої кількості споруд помірно захищає взвод від візуального спостереження противника. У той же час з метою усунення демаскуючих ознак необхідно заборонити рух особового складу в районі, розведення багать, включення фар у нічний час.

Прийняття рішення

У рішенні командир взводу визначає:

порядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил противника перед переднім краєм;

відбиття його атаки;

...