Трохи про артилерію

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з захисту Вітчизни

Трохи про артилерію

Виконав:

Рижак Дмитро Олександр

Зміст

1. Коротка історія артилерії

2. Сучасна артилерія. Види та види боєприпасів

3. Принципи дії і пов'язані з цим деталі

Використані джерела

1. Коротка історія артилерії

Підґрунтя для використання артилерії з'явилося ще в таку давнину, коли про існування артилерії й поняття не мали, що воно хоча б можливе, адже людство досить давно винайшло фортеці, і воїни, які оборонялися в фортеці, мали тоді досить надійний захист (хоча фортеці тепер не будують, на зміну їм прийшли ДОТи та бомбосховища) від тодішніх мечів та луків.

Але, оскільки артилерії в ті часи ще не було, то для зруйнування фортець разом з таранами використовувалися метальні машини аркбалісти (гігантські арбалети, які встановлювались на землі), онагри (катапульти, в яких метальний “снаряд” (камінь, пляшка з “грецьким вогнем” і навіть облита спиртом і підпалена кішка чи собака) ставили в видовбаний кінець метального важеля, який перед тим ставили у вертикальне положення і тим самим накручували пружну мотузку, яка після відпускання важеля розкручувалася і ставила метальний важіль у вертикальне положення і тим самим метала “снаряд”).

Невідомо, коли точно було винайдено порох, але після його винаходу через певний час його стали використовувати у воєнних цілях, і в кінці XIII століття в Китаї вперше з'явилися примітивні гармати, які називали “вивергачами”.

В 1326-му році флорентійський уряд, можливо, вперше в Європі доручило міським чиновникам обзавестися “canones de metallo”, тобто гарматами.

Вперше за участю гармат було здобуто перемогу у битві при Крессі, коли англійці на чолі з королем Едуардом III використали гармати проти французів та генуезьких арбалетників на чолі з Філіпом VI, обстрілявши їх з гармат, чим вбили декількох чоловік і нажахали інших, перед тим як винищили їх стрілами з луків.

В XIV столітті винайдено гаубицю.

З XV століття використовується мортира.

В 1448 році був використаний сінгічжон - давній прототип ракетної системи залпового вогню.

Приблизно в кінці XV століття було винайдено гранульований, або, як тоді його називали, озернений порох, який був куди потужніше за використовувану раніше “порохову м'якоть” (порох у вигляді дрібного липкого порошку) за рахунок того, що в пороху був більший вільний простір між зернами, через який полум'я швидше проникав в глибину порохового заряду.

В XVII столітті винайдено клиновий затвор.

В кінці XVII століття в Нюрнбергу виготовлена перша нарізна гармата.

В середині XVIII століття в Росії вперше було винайдено гармати, які стріляли розривними ядрами-прообразом сьогоднішніх уламково-фугасних снарядів.

В 1860-х роках вперше використано дульне гальмо відкату, тоді ж замінено ядро на продовгуватий снаряд.

В 1862 році доктор Річард Гатлінг запатентував зброю з блоком стволів, що обертається.

В 1867 році А. Нобель винайшов динаміт, яким тоді почали заповнювати осколочно-фугасні снаряди.

В 1872 році В. Барановський винайшов поршневий затвор.

В 1886 році Поль В'єль винайшов бездимний порох.

В 1890 році Конрад Хаусснер винайшов гідропневматичний накатник.

В 1901 році Крістіан Беркеленд винайшов електромагнітну гармату котушкового типу.

В 1904 році винайдено міномет.

В 1908 році в Росії на заводах вперше ввели порох.

В 1916 році Карл Гаст (за іншими джерелами інформації в 1940 році Н.М. Афанасьєв) винайшов двохствольну систему, в якій в момент віддачі і завдяки віддачі одного ствола відбувалася перезарядка другого (тут навмисне написано “систему”, а не “гармату”, оскільки як Гаст, так і Афанасьєв винайшли за такою системою кулемет, але ця система використовується і в артилерії) (гармата за такою системою так і називається-гармата Гаста). В 1941 році винайдено вибухову речовину, яка і по цей день в основному міститься в артилерійських снарядах і ракетах.

В період від 1943 до 1946 років той-таки Н.М. Афанасьєв розробив запобіжник подвійної зарядки міномета (до цього при осічці міномета нерідко його заряджали ще одною міною, в результаті хвостова частина другої міни натикалася на капсуль-детонатор першої, обидві, звичайно ж, вибухали, і обслуга міномету гинула).

В 1980 винайдені електротермічна і електро-, термохімічна гармати.

В 1987 році винайдено найпотужнішу на наш день неядерну і не використовувану в об'ємних боєприпасах вибухівку-CL-20, якою на даний час через її ціну заповнюють зовсім невелику кількість снарядів, але яка може бути основною в майбутньому.

На даний момент використовується багато різних видів артилерії, але цей короткий опис має дати уявлення якщо не про всю, то принаймні про велику частину артилерії.

Що буде далі-поки відомо лише тим винахідникам, які вже, не так важливо, ще тільки в голові чи вже як модель, винайшли що-небудь, але все-таки є деякі підстави сказати, що досить ймовірний переворот, подібний до того, коли в історію вперше ввійшли гармати, або танки, чи ядерна зброя.

2. Сучасна артилерія. Види та види боєприпасів

а) за конструктивними особливостями:

Гармата-це знаряддя артилерії, яке вирізняється досить великою довжиною ствола (більше 40 калібрів снаряда), швидкістю снаряда та далекобійністю (не будучи при цьому спеціалізованою зброєю реактивної артилерії, але використання снарядів з реактивним двигуном можливе і дає ще більшу далекобійність, до того ж існують керовані реактивні боєприпаси для гармат), але не дуже великим кутом піднесення (окрім зенітних гармат-про них далі). Гармати, як і інші порохові артилерійські знаряддя, бувають різьблені (з гвинтовою різьбою всередині ствола) та гладко-ствольні (без різьби всередині ствола), а також з поршневим затвором (затвор, в якому є різьблені та гладкі ділянки, подібні до тих, які є в стволі ззаду зарядної камори) та клиновим затвором (затвор, в якому казенну частину ствола закриває клин, коли він піднятий, а коли опущений, казенна частина ствола відкрита для заряджання).

Мортира-це артилерійське знаряддя з довжиною ствола менше 15 калібрів для навісної стрільби. Як і гармата, буває з поршневим і клиновим затвором. В XX столітті вийшла з ужитку-її функції стали виконувати гаубиця та міномет (про них далі).

Міномет-різновид мортири, в якому проти накатних пристроїв нема, а віддача гаситься через опорну плиту землею або (у випадку самоходу міномета) шасі. Також відрізняється від інших видів (крім міномета-мортири-про неї далі), що міномети калібру від 50 до 120 мм. дульно-зарядні і часто без курка, а просто з бойком, завдяки якому міномет стріляє одразу ж після заряджання. Міномети калібру менше 50 мм. вийшли з ужитку (навіть міномети калібру від 50 до 60 мм. вже витісняються ручними протитанковими (деякі з яких формально протитанкові, а реально багатоцільові, як-от широковідомий РПГ-7) гранатометами), а міномети калібру 120 мм. і більше казно-зарядні.

Мортира-міномет-це артилерійське знаряддя, подібне до міномета, але в ньому віддача передається опорній плиті через конструкцію лафета, до того ж це знаряддя важче при однаковому калібрі і показниках ствола завдяки лафету і може вести вогонь прямою наводкою, що дає можливість вести вогонь шрапнеллю та істотно збільшує площу дійсного ураження (площа, на якій при розриві боєприпаси уражується не менше половини цілей) у шрапнельних боєприпасів з затримкою розриву. В іншому мортира-міномет від міномета не відрізняється.

Гаубиця-це артилерійське знаряддя для навісної стрільби переважно з закритих позицій, яке відрізняється від мортири довшим стволом при рівних калібрах (від 15 до 50 калібрів) і великим кутом піднесення, а також калібром від 100мм і вище.

Гаубиця-гармата-це артилерійське знаряддя, яке має довжину ствола, аналогічну гарматі, і може вести вогонь як навісом, так і прямою наводкою. Найчастіше крупнокаліберне-120 мм. і більше.

Артилерійське знаряддя - це таке артилерійське знаряддя, яке не має віддачі за рахунок того, що порохові гази виводяться з ствола не тільки в напрямку пострілу, але і в напрямку, протилежному пострілу. Легкі, але надають снаряду не надто велику швидкість. Іноді розміщаються не на лафеті, а на станку. Нема чіткої різниці між цими знаряддями (артилерія) і ручними гранатометами (піхотна зброя).

Все вищезгадане-порохова зброя, але не вся артилерія стріляє боєприпасам завдяки вибуху пороху. Найпоширеніша не порохова артилерія-реактивна:

- реактивна система залпового вогню-комплекс озброєння, який включає реактивні боєприпаси і багатозарядну пускову установку для них, а також допоміжні засоби на кшталт транспортної машини;

- реактивний бомбомет-пристрій для запуску реактивних глибинних бомб (про них далі).

Зенітно-ракетний комплекс - сукупність функціонально пов'язаних технічних і бойових засобів, які забезпечують рішення задач протиповітряної та проти космічної оборони. До складу входять:

- Зенітні керовані ракети (ЗКР);

- Засоби транспортування і заряджання ЗКР;

- Пускова установка ЗКР;

- Засоби розвідки повітряного супротивника;

- Наземний запитувач системи визначення держ. належності повітряної цілі;

- Керування ЗКР (при самонаведенні на самій ЗКР);

- Автоматичний супровід цілі (може бути на ЗКР);

- Автоматичний супровід ЗКР (самонавідним не потрібен);

- Функціональний контроль обладнання;

- Некерована авіаційна ракета.

Є ще електрична артилерія: електромагнітна гармата котушкового типа (по-видимому, вона ж гармата Гауса) - гармата, в якій снаряд по черзі притягується декількома соленоїдами, після чого вилітає зі ствола.

Рельсотрон - це гармата, в якій є два рейка, між якими поміщається боєприпаси і по яких пропускається струм, завдяки чому сила Лоренца розганяє боєприпаси.

Електротермічна гармата-це гармата, в якій ззаду снаряда поміщається два електрода, між ними який-небудь матеріал, між електродами створюється дуговий розряд, матеріал перетворюється на плазму, яка виштовхує боєприпаси зі ствола.

Принцип дії електро-, термохімічної гармати поки суворо засекречений, відомо тільки, що боєприпаси її може розвивати швидкість 5-6 км/с, для електротермічної 4 км/с, для рельсотрона-крупний-2, 25 км/с, дрібний-6 км/с. Можливо, принцип дії аналогічний дії електротермічної гармати, з тою тільки різницею, що матеріал, з якого утворюється плазма, складається з палива і окислювача, і тому розігрів, а послідовно, і утворення плазми, відбувається швидше за рахунок не тільки розряду, а й хімічної реакції горіння.

б) За призначенням:

- протитанкове артилерійське знаряддя;

- зенітне артилерійське знаряддя (зенітна гармата) - гармата з великим кутом піднесення і досить довгим стволом, і, відповідно, великою швидкістю снаряда, призначена для протиповітряної оборони;

- знаряддя берегової артилерії-артилерійське знаряддя, призначене для винищення морських цілей з берега;

- штурмове знаряддя-повністю броньована самохідна артилерійська установка (про них далі), призначена для підтримки піхоти і танків.

в) По типу носія знаряддя:

- танкове знаряддя;

- корабельне знаряддя;

- самохідна артилерійська установка-броньоване артилерійське знаряддя, установлене на шасі;

- авіаційне знаряддя-артилерійське знаряддя, установлене на літаку;

- залізничне знаряддя.

Види артилерійських боєприпасів:

а) взагалі і за знаряддями:

- снаряд з пояском-використовується в різьблених знаряддях;

- снаряд з оперенням-використовується в гладко-ствольних гарматах;

- оперена міна-використовується в дульно-зарядних мінометах і мінометах-мортирах;

- некерований реактивний снаряд-використовується в реактивних установках залпового вогню;

- реактивна глибинна бомба-реактивний боєприпаси, який розривається під водою від удару або тиску води, використовується в реактивних бомбометах;

- для гармати котушкового типу-снаряд з якого-небудь феромагнітного металу, найдоцільніше заліза;

Для рельсотрона - так само.

Для електротермічної і електро-, термохімічної гармат-снаряд з дуже міцною та термостійкою казенною частиною.

б) за внутрішнім устроєм:

- уламково-фугасні-боєприпаси, начинені вибухівкою, вражають укріплення фугасною дією, а живу силу, а нерідко й легко броньовані цілі-ще й уламками корпусу. Існують уламково-фугасні боєприпаси з детонатором подвійної дії, який можна поставити на ударну дію (для враження відкритої живої сили) і на ударно-сповільнену дію (для враження живої сили в окопі). Також існують уламково-фугасні боєприпаси, які розриваються на заданій відстані, використовуються, щоб вражати живу силу в окопах;

- бронебійний - боєприпас з м'якого металу з балістичним наконечником і твердим піддоном з вибухівкою і детонатором ударно-уповільненої дії. Призначений для боротьби з броньованими цілями супротивника. Ефективність пропорційна швидкості та масі. На даний момент витіснений кумулятивним, бронебійно-фугасним та бронебійним опереним з віддільним піддоном боєприпасами (про них далі);

- бетонний боєприпас з твердими стінками і ударно-сповільненим детонатором. Ефективність пропорційна швидкості та масі. Витіснений, як і бронебійний снаряд;

- кумулятивний - боєприпас з конусоподібною виїмкою в заряді спереду і мідним порожнистим бездонним конусом в цій виїмці. При ударі такого снаряда об броню снаряд розривається і завдяки виїмці в снаряді формується направлений вперед газовий струмінь, який несе перед собою конус з міді, який сплющився під дією ударної хвилі (газовий струмінь з сплющеним конусом так і називається-кумулятивний струмінь). Кумулятивний струмінь іноді пробиває до 10 калібрів стальної броні (тобто броню, товщина якої вдесятеро більша від снаряда). Ефективність мало залежить від швидкості та маси, але залежить від потужності вибухівки і від того як стабілізується снаряд (при стабілізації крученням бронебійна дія зменшується та при високій швидкості може розбитися об броню, перш ніж кумулятивний струмінь проб'є броню);

- бронебійно-фугасний боєприпас з тонкими стінками, товщим піддоном, ударно-сповільненим донним детонатором та пластичною вибухівкою. При влучанні в броню стінки лускаються, вибухівка розмазується по ділянці броні і підривається, за рахунок інтерференції хвиль, викликаних вибухом, від внутрішньої поверхні броні відколюються осколки і уражають живу силу за цією бронею;

- бронебійний оперений з опереним стержнем всередині, калібр якого значно менше калібру всього боєприпаса, і піддоном, який по вилиту снаряда з дула під дією опору повітря відділяється від стержня, а той сам по собі продовжує політ. Вибухівки не містить. Ефективність пропорційна швидкості, якої за рахунок малої ваги боєприпаса вдається досягти куди вищої, ніж в бронебійного. В реактивній артилерії броне пробивні снаряди, крім кумулятивного і з ударним ядром (про боєприпаси з ударним ядром далі), не використовуються, бо реактивна артилерія не може розігнати їх до потрібної швидкості, а оперений - ще й тому, що різниця між масами, а тому і швидкостями бронебійного буде менша;

- шрапнельний боєприпас з детонатором, який наводиться на певну дальність польоту боєприпасу, невеликим викидним зарядом з пороху, кругом, який відділяє викидний заряд від шрапнелі, і самою шрапнеллю-дрібними металічними кульками. Пролетівши задану відстань, викидний заряд викидає шрапнелі, які уражають досить велику овальну площу. На даний момент замість шрапнельного боєприпаса використовується подібний до нього боєприпас з тою різницею, що використовуються стріловидні елементи, позаяк від шрапнелі нескладно укритися і вона не пробиває стальний шолом;

- картечний-дрібні металеві кульки 5-10 мм. в циліндричній оболонці. По вильоту з дула оболонка руйнується, кульки розлітаються і вражають живу силу. Частково витіснений шрапнеллю.

3. Принципи дії і пов'язані з цим деталі

Спершу будемо розглядати найпростіше-реактивну артилерію. Вже з назви її ясно, що принцип її дії-реактивна сила, яка утворюється при викиданні тілом частини своєї маси, в реактивній артилерії-при викиданні газів, які утворюються при згорянні ракетного палива. Тут чим швидше витікають гази і чим більша витрата палива за секунду, тим більша реактивна сила і тим більше, відповідно, прискорення ракети. Швидкість витоку газів можна збільшити, використовуючи сопло, тоді в ракеті буде створюватися більший тиск газів і гази будуть виходити швидше, з цієї ж причини доцільно збільшити об'єм газів на кілограм палива і температуру його згоряння. Характеристики дальності реактивної зброї залежать тільки від характеристик палива, сопла двигуна, відношення маси палива до всієї іншої маси реактивного боєприпаса, та опору повітря (в далекобійній артилерії частину шляху боєприпаси пролітає в стратосфері, де опір повітря дуже слабкий, тому далеко не завжди можна вважати опір повітря сталим, до того ж опір повітря залежить і від форми боєприпаса). Створити ж окремий тип реактивно-ствольної артилерії недоцільно, бо це суперечить головній цілі створення реактивної артилерії-мати легке для своєї досить великої потужності, мобільне, просте, живуче, але не надто точне артилерійське знаряддя. Зношуваність реактивної артилерії дуже мала, бо на неї не діє високий тиск і величезне тертя боєприпаса об стінки ствола, а тільки полум'я реактивного двигуна і вага боєприпаса. Через те, що з стволів її знарядь не з такою величезною силою вириваються розпечені гази, віддача мала, і автоматику чи пів автоматику на основі одної тільки віддачі нереально, і тому скорострільність реактивної артилерії менша, хоча деяка реактивна артилерія й не потребує пів автоматики, оскільки в ній задач, які вирішаються в пороховій артилерії за допомогою пів автоматики, просто нема (наприклад, відкривання затвора і викидання гільзи, оскільки ні того, ні іншого в реактивній артилерії просто нема), але, з другого боку, зараз реактивна артилерія зазвичай крупнокаліберна, і заряджати її складно через велику вагу снаряда, а дрібнокаліберна реактивна зброя найчастіше піхотна (реактивні гранатомети), утім в ЗРК входять засоби заряджання, що дозволяє припустити, що в ЗРК автоматичне заряджання завдяки електричним засобам. В електромагнітній артилерії також не надто складні принципи.

Рельсотрон працює завдяки тому, що на обидва - подається струм, між ними поміщається струмопровідний боєприпас, який замикає контур, і на нього діє сила Лоренца. Характеристики дальності залежать від величини сили Лоренца, маси боєприпаса, часу, який вона відчутно діє на боєприпас, та опору повітря. Опір повітря гальмує боєприпас і зменшує дальність його польоту. Опір повітря можна зменшити, зробивши боєприпаси обтічної форми і стабілізувавши його, краще використовуючи оперений боєприпас (в стволі електромагнітного знаряддя не розвивається високий тиск, що міг би пошкодити оперення, а при використанні ведучих поясків і різьбленого знаряддя буде високе тертя, яке гальмує боєприпас і зношує рейки). Час, який сила Лоренца діє на боєприпас, це час, який снаряд стикається з рейками і по них проходить струм, і він тим більший, чим довші рейки (утім під дією струму снаряд розігрівається і час, який він рухається в стволі, а значить і довжину ствола, треба якось обмежувати, щоб він не встиг закипіти або згоріти, а ще краще так, щоб він і розплавитися не встиг. Час руху снаряда між рейками, а значить, і швидкість, можна збільшити, використовуючи негорючий, як можна більш тугоплавкий і як можна менш теплоємний матеріал для виготовлення боєприпаса.) За другим законом Ньютона, сила дорівнює масі на прискорення, послідовно, чим довше діє сила на боєприпаси, то тим довше і прискорення, тим більша швидкість по вильоту з-поміж рейок і тим більша його дальність. Чим менша маса боєприпаса, тим більша його швидкість, але менша дальність його польоту, бо після вильоту боєприпаса з-поміж рейок він рухається по інерції, а чим більша маса тіла, тим більша його інерційність. Сила Лоренца залежить від сили струму, який подається по рейкам, чим більша сила струму, тим більша сила Лоренца, і індуктивності струму, чим більша індуктивність струму, тим більша сила Лоренца. Індукція струму залежить від джерела струму, а сила-від джерела струму і опор рейок та боєприпаса. Зношуваність рельсотрона велика, оскільки схема рельсотрона передбачає доторкування боєприпаса до рейок, і на величезній швидкості, якої з недавнього часу добилися для боєприпасів рельсотронів, тертя боєприпаса об рейки величезне, через що рейки швидко псуються.

Гармата Гауса працює завдяки тому, що в ній є декілька електромагнітів, які при пострілі по черзі вмикаються і притягують до себе феромагнітний боєприпас. При пострілі спершу вмикається найближчий до казенної частини артилерійського знаряддя електромагніт, частково втягнувши в себе боєприпаси, вимикається, а вмикається той електромагніт, котрий найближчий до нього і спереду нього, і так далі. В стволі гармати Гауса нема такого тертя, як в стволі знарядь іншої артилерії, які взагалі мають стволи, тому гармата Гауса мало зношується, але швидко перемикати електромагніти вручну неможливо, а завдяки механізмам проблематично, до того ж треба використовувати надзвичайно живучу електроніку, яка б могла витримати різкий стрибок напруги. Рельсотрон і гармата Гауса мають потужну віддачу, тому потрібні важкий лафет, гальмо, накатник, але можна встановити автоматику і пів автоматику, до того ж непотрібна пружина, яка викидає гільзу, через її відсутність. В стволі в них нема газів, які розвивають високий тиск, тому ствол може бути тонкостінним для легшого транспортування (хоча тонкостінні стволи більш вразливі).

Принцип праці електротермічної гармати тут вже був згаданий. Характеристики дальності залежать від тиску, який створює плазма при незмінному об'ємі і температурі плазмової дуги, а оскільки плазма - це газ і за законом Шарля відношення тиску газу до температури константа, то залежать від температури, від часу руху в стволі, тобто від довжини ствола, від опору повітря, від маси боєприпаса, від відношення маси матеріалу, з якого формується плазма, до маси боєприпаса, від герметизації ствола і снаряда в стволі, оскільки при слабкій герметизації частина плазми може прорватися вперед, і в такому разі не вся плазма буде розганяти (але подовження ствола без збільшення кількості матеріалу, з якого формується плазма, відчутного результату не дасть, оскільки в такому разі відбудеться така ситуація, при якій боєприпас ще в стволі, а рушійний тиск вже помітно ослаб). Надійної герметизації ствола можна добитися, використовуючи спеціальне оздоблення з казенної частини ствола під назвою обтюратор. Надійної герметизації снаряда в стволі можна добитися, використовуючи різьбу в каналі ствола і на стінках боєприпаса. При заряджанні різьбленої електротермічної гармати треба добитися того, щоб поля між нарізами в боєприпаси ввійшли в нарізи всередині ствола гармати. Зношуваність цього артилерійського знаряддя завдяки високій температурі в стволі, високому тиску і агрегатному стані речовини “плазма”, в якому електрони відірвані від атомів, що повинно зробити будь-яку речовину агресивним реагентом, дуже висока. До того ж різьба має більшу площу, через що сильніше нагрівається від плазми, і силу тертя зі снарядом, ніж аналогічна гладко-ствольна ділянка, тому різьблена гармата псується швидше, ніж гладко-ствольна. Віддача цієї гармати потужна, тому можна встановити на ній автоматику і пів автоматику і підвищити її скорострільність, але завдяки їй же потрібно створювати для таких гармат важкий лафет з гальмом накатником, але завдяки тому, що працює на газі, можна використовувати дульне гальмо, оскільки воно працює тому, що через нього гази виходять з дула гармати не тільки вперед, але й в сторони і коло дула гармати. Все те ж саме можна сказати і про електро-, термохімічну гармату.

Порохове артилерійське знаряддя працює на основі того, що в казенну частині її ствола, зразу ззаду боєприпаса, заряджається заряд бездимного пороху-суміші хімічних сполук, яка при горінні виділяє великий об`єм газів, а притоку газів з повітря для горіння не потребує, позаяк в молекулах всіх або деяких хімічних сполук її наявні атоми кисню і одночасно частини молекул органічних сполук. Характеристики дальності залежать від об'єму газів, які утворюються при згорянні пороху, герметизації ствола і боєприпаса в стволі, від довжини ствола (подовження ствола без збільшення порохового заряду так само не дасть відчутного результату), від того, як змінюється площа горіння зерен пороху під час горіння, різниці між моментом вилітання боєприпаса з дула і моментом повного згорання пороху, маси боєприпаса, опору повітря, відношення маси порохового заряду до маси боєприпаса. Об'єм газів збільшують, використовуючи більш продуктивний порох, герметизації ствола і снаряда в стволі добиваються аналогічно електротермічній гарматі (точніше, в електротермічній гарматі добиваються цього аналогічно пороховій), з тою тільки різницею, що, окрім як в понад далекобійних гарматах і особливо крупнокаліберній артилерії, на боєприпаси нема готової різьби, а є ведучий поясок із досить м'якого металу, в якому поля різьби в стволі нарізають різьбу. гармата артилерія озброєння

Добиваються того, щоб площа горіння зерен пороху збільшувалася, використовуючи трубчатий порох, в якому завдяки спеціальному покриттю зерна пороху у формі трубки не згоряють зовні, а тільки зсередини. Час вилітання боєприпаса з дула і час повного згоряння пороху встановлюють за допомогою приладів. Масу боєприпаса і масу порохового заряду збільшують, використовуючи продовгуватий боєприпас. Опір повітря якомога зменшують, використовуючи снаряд обтічної форми. Зношування в порохових артилерійських знарядь зовсім різне, бо й самі артилерійські знаряддя різні. Скорострільність в них також різна, в автоматичних висока незалежно від калібру, в напівавтоматичних в крупнокаліберних нижча, бо обслузі треба витратити більше часу, щоб підняти і зарядити важкий боєприпас, дуже висока в гармат Гаста і надзвичайно висока в завжди або майже завжди дрібнокаліберних гарматах з блоком стволів, що обертається.

Використані джерела

1. Нікіфоров Н.Н., Туркін П.И., Жерєбцов А.А., Галієнко С.Г. Артилерія.

2. Інтернет джерела.

Размещено на Allbest.ru