1

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬН АКАДЕМІЯ

ДЕРЖАВНОІ ПРИКОРДОНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Курсова робота

з дисципліни „Загальна тактика”

Тема: Управління підрозділами в бою

Хмельницький

Зміст

Вступ

1. Основи управління

2. Управління взводом в ході бою

Список літератури

Вступ

Серед вимог, які пред'являються до офіцерського складу Збройних Сил України є здатність умілого управління підрозділами (частинами) як в повсякденній діяльності, так і при виконанні ними службово-бойових завдань.

Управління військами має важливе значення для підтримання високої бойової готовності, що підтверджується багатовіковою історією воєнного мистецтва. Досвід минулих війн, особливо Великої Вітчизняної війни, дає досить прикладів, коли уміле керівництво військами приводило до блискучих перемог над переважаючими силами противника.

У Яско-Кишинівській операції 1944 року війська 2-го та 3-го Українських фронтів, не зважаючи на перевагу противника, мали порівняно невеликі втрати, в той час як противник втратив 18 дивізій. Тільки полоненими радянські війська захопили 208600 ворожих солдатів і офіцерів. Важливе значення в досягненні успіху цієї операції відіграло уміле керівництво військами командирами і штабами.

Але є і такі приклади,коли добре озброєні війська терпіли поразку тільки тому, що було відсутнє наукове, тверде і безперервне управління зі сторони командирів і штабів.

Приведу декілька прикладів із локальної війни Російської Федерації в Чечні (1994-1996 рр.).

26 листопада 1994 р. чеченські опозиційні загони, при підтримці танків з російськими екіпажами, намагалися оволодіти столицею Чечні - Грозним. Не зважаючи на значну перевагу опозиційної сторони, вони були повністю знищені чи взяті у полон військами Дудаєва. В полон потрапили більше 70 російських військовослужбовців, які були звільнені до початку повномасштабної російсько-чеченської війни.

Ще один приклад. В новорічну ніч 1995 року російські частини пішли на штурм міста Грозний. Чеченці без особливої протидії пропустили наступаючі російські війська до центру міста, а потім почали знищувати бронетехніку і піхоту з укріплених позицій. Бійці федеральних військ не мали планів міста і погано орієнтувались в ньому, діяли не узгоджено і, фактично, без централізованого управління. Частина російських військ була знищеною, а частина блокованою в зайнятих будівлях і лише невелика частина російських військ прорвалася з міста. В полон потрапило до 500 військовослужбовців. Були спалені чи захоплені чеченцями усі російські танки, які були введені в місто. Розбір подій виявив серйозні недоліки у плануванні, підготовці, організації взаємодії та безпосередньо управлінні підрозділами у ході штурму міста.

Теорія і практика управління військами розвивається і вдосконалюється по мірі зміни озброєння, техніки, організаційно-штатної структури та тактики ведення бойових дій. З удосконаленням озброєння, зменшенням чисельності армій та зміною умов ведення бойових дій розширюється коло і ускладнюється характер завдань, що вирішуються в процесі управління.

На теперішній час, як ніколи гостро стоїть питання про підвищення ефективності управління. Управління справді стає мистецтвом.

Шляхи покращення управління різноманітні:

удосконалення організаційної структури систем управління;

розвиток та впровадження організаційних форм і методів роботи командирів і штабів;

покращення підготовки кадрів для органів управління.

Це дає підставу вважати, що головне завдання управління підрозділами (частинами) полягає в тому, щоб направити всі дії штатних, приданих підрозділів і вогневих засобів на успішне виконання бойових завдань з мінімальними втратами і у короткий термін.

Виходячи з цього актуальність даної роботи полягає в тому, що без знання основ управління підрозділами неможливо якісно організувати бойові дії та успішно управляти підрозділами в ході бою.

1. Основи управління

управління офіцерський командир бойовий

Термін "Управління" взагалі використовується в тому випадку, коли мова йде про такі дії об'єкта, які не повинні протікати стихійно, неорганізовано, коли потрібний той чи інший направляючий й організуючий вплив на нього з боку органа управління.

В сучасній науці управління прийнято ділити на три великі види:

- управління в неживій природі, в тому числі в машинах і комплексах машин;

- управління в живих організмах (біологічних системах);

- управління в людському суспільстві, в колективах людей, в їх суспільному житті, в тому числі і під час збройної боротьби (соціальне управління).

Між цими видами управління існує різниця як по характеру, так і по цілям.

Спорідненими за змістом (синонімами) зі словом “управління” є такі слова, як “керівництво”, “керування” та інші. Але ці терміни вживаються в тому випадку, коли мова йде про управління зі сторони вищих державних органів і посадових осіб і коли це управління носить більш загальний координуючий і направляючий характер,який сполучає у собі не тільки господарсько-економічні чи воєнно-стратегічні, але і соціально-економічні, виховні функції і таке інше. Наприклад, МО Збройних Сил не управляє, а керує.

Ознакою всякого управління є наявність певної структури, організації.

Сам термін управління передбачає, що є суб`єкт чи об`єкт,який управляє і разом з цим є той, яким управляють.

Перший прийнято називати органом управління, другий - об`єктом управління.

Але для того,щоб здійснити управління між органом і об`єктом управління обов`язково повинен бути певний зв'язок.

Таким чином, аналізуючи процес управління з погляду форми в будь-якому середовищі, слід розуміти діяльність органа управління по каналах зв'язку на об'єкт управління.

По своєму характеру мета управління може бути різною. Це буде залежати від призначення системи і умов її функціонування. Процес управління, який протікає у всякому матеріальному серидовищі, повністю відноситься і до управління підрозділами в бою.

управління військами, тобто людьми, озброєних бойовою технікою і зведених організаційно у відповідні військові формування, починається з таких первинних підрозділів, як відділення, бойовий розрахунок, екіпаж танку, тощо. Саме тут зароджується система, у якій у якості об”єкта управління і органа управління виступають люди, тобто командир відділення (розрахунку, екіпажу) і підлеглі йому солдати. Для зв`язку між ними використовуються, як правило, зорові, слухові, а іноді технічні канали прямого зв`язку і зворотнього зв`язку. В наявності, таким чином, поява ознак, властивих системі управління військами, тобто озброєними людьми.

Таким чином, у загальній структурі військ управління військами за своєю формою представляє не що інше, як цілеспрямовану діяльність командирів, штабів, начальників родів військ і служб по підтримці у бойовій готовності військ, підготовки їх до бою та управління ними під час виконання поставлених завдань. Враховуючи, що в роботі мова іде про управління підрозділами, то воно полягає у цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення, танку) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, танку), підготовки його до бою і управління ними під час виконання завдань, які поставлені.

Оскільки війська мають ієрархічну структуру, керований вплив на солдат, підлеглих підрозділів з боку кожної ланки, починаючи від взводу, здійснюється не безпосередньо на особовий склад, а через командирів. отже останні є органом управління стосовно своїх підлеглих і об'єктом управління для вищестоячого командира і органу управління. Таким чином, головною метою управління є:

- підтримка бойової готовності підрозділів;

- управління ними під час виконання завдань,які поставлені.

Своєчасно і добре організоване безперебійне управління підрозділами сприяє захопленню й утриманню ініціативи, потайності підготовки бою і раптовості завдання ударів по противнику, швидкому використанню результатів вогневого ураження противника та своєчасному здійсненню заходів щодо захисту підрозділів від зброї масового ураження, а також дає змогу ефективніше використовувати бойові можливості всіх сил і засобів, що беруть участь в бою, і добиватися перемоги в бою.

Управління підрозділами включає:

- організацію і проведення заходів щодо підвищення (підтримки) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності:

- безперервний збір, узагальнення, аналіз і оцінка даних обстановки;

- прийняття рішення;

- постановка завдань підлеглим;

- організація і підтримка взаємодії;

- організація і виконання заходів щодо всебічного забезпечення;

- організація управління, практична робота в підлеглих підрозділах по управлінню їхньою безпосередньою підготовкою до бою;

- організація і виконання поставленого завдання у ході бою та інші заходи.

Основою управління є рішення командира.

Високоманеврений характер бойових дій, а також різкі та часті зміни обстановки вимагають від командира підрозділу, щоб управління було стійким, безперервним, оперативним, потайним і здійснювалося так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався із наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань

Тому управління повинно бути:

стійким;

безперервним;

оперативним;

скритним.

Розкриємо зміст кожної вимоги.

Стійкість і безперервність управління полягають у постійному впливі командира і штабу на дії підлеглих в інтересах успішного виконання ними завдань у будь-якій обстановці.

Стійкість і безперервність досягається:

· знанням реальної обстановки;

· правильним з'ясуванням отриманого завдання;

· своєчасним прийняттям рішення і чіткою постановкою завдань підлеглим;

· підтримкою надійного зв'язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами (частинами);

· надійним захистом пунктів управління, вузлів зв'язку, командно-штабних машин від вогню артилерії, ударів авіації й інших вогневих засобів;

· захистом від радіоелектронного впливу противника, швидким відновленням управління і засобів зв'язку

· захистом від радіоелектронного впливу противника, швидким відновленням порушеного управління.

В умовах широкого застосування зброї масового ураження і високоточних систем звичайної зброї, а також засобів радіоелектронної боротьби в свою чергу пред'являють жорсткі вимоги до управління. Передусім, воно повинне бути стійким до впливу різних засобів ураження противника, а також його засобів радіоелектронної боротьби. У підрозділі це досягається умілим вибором командирами свого місця в бою, своєчасною зміною робочих частот радіостанцій.

Велике значення в сучасному бою має безперервність управління, яке виражається в постійному знанні командирами обстановки перед фронтом свого підрозділу на флангах, в можливості впливати на хід бою силами та засобами. У підрозділі (відділенні, танку) воно забезпечується активним веденням спостереження, стійким зв'язком з підлеглими підрозділами, старшими командирами і сусідами.

Оперативність управління полягає в здатності командирів і штабів виконувати покладені на них завдання в обмежений термін. При цьому вони повинні постійно знати обстановку, швидко реагувати на її зміни, своєчасно уточнювати прийняте рішення та поставлені підрозділам завдання. Швидке добування даних про противника, своєчасність доповідей підлеглих командирів підрозділів, добре налагоджена інформація з боку старшого штабу та сусідів мають вирішальне значення для підтримання оперативності управління. Особливо висока оперативність необхідна командиру взводу (відділення, танка) при виконанні завдань розвідки і похідної охорони. Так, наприклад, найменше гаяння часу командира взводу (відділення, танка) в подачі команд при раптовій зустрічі з противником може призвести до важких наслідків.

Скритність управління полягає у збереженні в таємниці всіх заходів, що проводять командири і штаби під час підготовки й у ході бою. Це досягається:

· суворим дотриманням установленого режиму переговорів по технічних засобах зв'язку;

· застосуванням різноманітних шифрів і кодів;

· використанням переговорних таблиць, позивних і сигналів, а також закодованих карт;

· забороною відкритих переговорів;

· надійним маскуванням командно-спостережливих пунктів і збереженням у таємниці всіх переговорів, що стосуються підготовки і ведення бою.

Командир підрозділу несе повну та одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку підлеглих йому підрозділів, правильне їх застосування й успішне виконання ними бойових завдань у встановлені строки.

У сучасних умовах, коли бойові дії розвиваються виключно у високих темпах і відрізняються граничною напруженістю і різкими змінами обстановки, тільки командир-єдиноначальник, наділений великими правами, здатний направити зусилля підлеглих на успішне виконання поставленого завдання. Саме тому на командира взводу (відділення, танка) покладається повна і одноосібна відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), зброї, бойової техніки до бою і успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну, психологічну підготовку і моральний стан особового складу.

При підготовці до бою і в ході його ведення командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний:

- підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість підрозділу в бою;

- знати обстановку на полі бою і своєчасно приймати рішення, ставити завдання підлеглим і вимагати неухильного їх виконання;

- постійно спостерігати за ходом бою;

- вести розвідку противника перед фронтом наступу взводу (відділення, танка) і на флангах;

- уміло використати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника;

- бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою;

- своєчасно організовувати технічне обслуговування бойової техніки і озброєння, а у разі їх пошкодження доповісти командиру рота (взводу) і організувати ремонт;

- стежити за витратою боєприпасів і пального, вживати заходи до їх поповнення; недоторканний запас матеріальних засобів витратити тільки з дозволу командира роти (взводу);

- при витраченні 0,5 і 0,75 боєприпасів, і пального доповідати командиру роти (взводу).

Роботу з організації бою командир підрозділу проводить, як правило, на місцевості. Якщо обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, тоді ця робота проводиться по карті або на макеті місцевості. Однак і у цьому випадку командир підрозділу повинен відшукати можливість для уточнення завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості.

Таким чином ми з вами розглянули в першому навальному питанні:

- сутність управління;

- зміст управління;

- вимоги, які пред'являють до нього.

Друге питання. Робота командира механізованого взводу щодо організації бою

Порядок роботи командира підрозділу залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

В якості первиних азів роботи командира підрозділу, більш конкретно розглянемо роботу командира взводу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

У висновках зі з'ясування завдання командир взводу визначає:

роль роти у виконанні батальйоном завдання;

місце взводу у бойовому порядку роти, його роль у завданні, яке виконує рота;

побудову бойового порядку взводу;

розрахунок часу роботи командира й особового складу взводу при організації оборони.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У висновках з оцінки противника командир взводу визначає:

сильні та слабкі сторони противника;

кількість сил і засобів противника;

напрямок зосередження основних зусиль і ділянки місцевості, від утримання яких залежить виконання бойового завдання;

побудову бойового порядку взводу;

по яких рубежах підготувати зосереджений вогонь.

У висновках з оцінки своїх і приданих підрозділів командир взводу визначає:

місце кожного відділення (засобів підсилення) у бойовому порядку взводу;

розподіл сил і засобів посилення;

рубежі відкриття вогню;

основні заходи щодо забезпечення взводу матеріальними засобами та підготовки техніки й озброєння до бою.

У висновках з оцінки сусідів командир взводу визначає:

з ким із сусідів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію;

порядок підтримки зв'язку з ними;

порядок забезпечення флангів і проміжків.

У висновках з оцінки місцевості командир взводу визначає:

напрямок зосередження основних зусиль;

ділянку місцевості, від якої залежить виконання бойового завдання;

можливі рубежі розгортання противника у бойовий порядок;

заходи щодо маскування, інженерного обладнання позицій, захисту взводу від запалювальної зброї.

У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

1 - орієнтири;

2 - склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

3 - завдання роти і взводу;

4 - об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

5 - бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, - завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

6 - час готовності до виконання завдання;

7 - своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно.

Під час постановки бойових завдань відділенням (танкам) командир взводу в бойовому наказі вказує:

завдання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу або об`єкт атаки і напрямок продовження наступу;

основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, порядок зміни позицій та напрямок руху;

ділянки зосередженого вогню і місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення;

завдання приданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, порядок зміни позицій та напрямок руху;

завдання черговим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, порядок знищення розвідки противника;

завдання безпосередньо підпорядкованим вогневим засобам;

якими вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і фланги.

Під час організації взаємодії командир взводу зобов'язаний узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання одержаного завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Під час організації взаємодії в обороні командир взводу зобов'язаний:

· визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки, у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і в тил;

· указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів;

· визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок танків);

· узгодити дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу, відбиття атак перед переднім краєм оборони і знищення його у випадку вклинення в оборону;

· указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування;

· повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Під час організації взаємодії у наступі командир взводу зобов'язаний:

· указати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий порядок, ведення вогню зі стрілецької зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків, рух в атаку, пророблювання проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

· узгодити дії відділень (танків) між собою і з приданими вогневими засобами та сусідами;

· указати порядок ведення вогню по повітряних цілях і заходи щодо захисту від високоточної зброї противника;

· повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

· номери (пізнавальні знаки) танків, що атакують попереду взводу, і напрямок їх наступу;

· під час атаки в пішому порядку місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації бойового забезпечення в обороні командир взводу забов`язаний:

а) під час організації охорони командир взводу указує:

порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналом командира роти;

місце та завдання спостерігачу;

порядок дій особового складу взводу (відділення, танка) під час раптового нападу противника;

необхідну кількість чергових вогневих засобів, їх місце і завдання;

б) під час організації захисту від зброї масового ураження командир взводу указує:

послідовність фортифікаційного обладнання опорного пункту (вогневих позицій);

порядок використання захисних властивостей місцевості і техніки;

порядок попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження;

сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними;

термін проведення медичних заходів;

заходи безпеки під час дій у зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень.

Одночасно з організацією захисту від зброї масового ураження командир взводу організовує і захист від високоточної зброї, для чого передбачає:

збільшення відстані між бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками під час дій на відкритій, на обладнаній в інженерному відношенні місцевості;

попередження відділень (екіпажів танків) про безпосередню загрозу і початок застосування противником розвідувально-ударних комплексів;

в) під час організації тактичного маскування командир взводу вказує:

які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення;

порядок додержання заходів маскування;

порядок здійснення і підтримання маскування в ході бою;

г) під час організації інженерного забезпечення командир взводу вказує:

місця позицій відділень, основних і запасних вогневих позицій, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, черговість і терміни їх фортифікаційного обладнання, де мати перекриті щілини (бліндажі), хто і до якого терміну їх обладнує;

місце розташування командно-спостережного пункту взводу;

хто виділяється для його обладнання і час готовності;

які табельні засоби і місцеві матеріали використати під час фортифікаційного обладнання і маскування, місця влаштування мінного поля та невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як улаштовувати, порядок вогневого прикриття;

обсяг роботи щодо дообладнання траншей і ходів сполучення після відривання їх землерийною машиною.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам та іншим вогневим засобам секторів обстрілу.

Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту, зобов'язаний указати:

місця для улаштування загороджень, які встановлюються особовим складом взводу;

ділянки розчищення місцевості для покращання спостереження і ведення вогню;

зображення і глибину окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення;

місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих ровиків;

які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати;

що зробити для забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї;

де, коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання;

порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання;

заходи щодо маскування.

Командир взводу особисто:

проводить розбивку окопів на відділення, траншеї та ходи сполучення, залучаючи для цього командирів відділень;

керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти.

В умовах відсутності зіткнення з противником для відривання окопів для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), траншеї, ходу сполучення застосовується вбудоване бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.

В опорному пункті механізованого, а також на вогневих позиціях гранатометного і протитанкового взводів у першу чергу встановлюються дротяні та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневими позиціями) взводу; розчищаються смуги обзору та обстрілу; відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників, які з'єднуються в окоп па відділення, а потім обладнується суцільна траншея; обладнуються окопи на основних вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів; споруджується командно-спостережний пункт взводу; відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; улаштовуються загородження на флангах та в глибині опорного пункту взводу.

У другу чергу відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших вогневих засобів, а також ходи сполучення до танків, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), до командно-спостережного пункту взводу і в тил; улаштовуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж або обслугу; обладнується суцільна траншея в батальйонному районі оборони; додатково улаштовуються загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами.

Надалі опорний пункт взводу, позиції відділень та вогневих засобів удосконалюються у бойовому і господарчому відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; улаштовується бліндаж на командно-спостережному пункті взводу; обладнуються фальшиві вогневі позиції, ділянки траншей та інші, об'єкти.

Всі позиції (спорудження) у взводному опорному пункті повинні бути підготовлені для захисту від запалювальної зброї і ретельно замасковані, для чого використовуються табельні засоби пожежогасіння та маскування і місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками утворюються маски, влаштовуються екрани та козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі та теплові імітатори (пастки).

д) під час організації забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту командир взводу вказує:

завдання з радіаційної і хімічної розвідки;

порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту;

розподіл індивідуальних вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів);

порядок проведення спеціальної обробки;

порядок використання термодимової апаратури машин та аерозольних (димових) засобів;

порядок забезпечення озброєнням військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту;

місце і час технічної перевірки протигазів.

Під час організації бойового забезпечення в наступі командир взводу забов`язаний:

порядок спостереження і дій особового складу при застосуванні противником ядерної, хімічної, запальнювальної та високоточної зброї у вихідному районі, під час висування до рубежу переходу в атаку і в ході наступу;

порядок інженерного обладнання вихідного району для наступу, його маскування;

порядок маскування в ході висування;

місце проходу в мінному полі противника, його позначення і порядок подолання;

під час атаки в пішому порядку - порядок подолання мінного поля по танкових коліях.

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв'язку.

Виховна робота у взводі здійснюється з метою досягнення психологічної стійкості військовослужбовців до бою, їх готовності та спроможності у будь-яких умовах виконати одержане бойове завдання.

Під час проведення виховної роботи командир взводу зобов'язаний:

формувати у підлеглих впевненість у власних силах та правильності своїх дій, роз'яснювати їм особливості бойової обстановки, своєчасно ставити завдання і надавати допомогу у їх вирішенні;

зміцнювати згуртованість підрозділу, формувати прагнення військовослужбовців до взаємодопомоги та взаємовиручки під час бою;

знати потреби та запити підлеглих, піклуватися про своєчасну організацію відпочинку;

з увагою ставитися до психологічного стану кожного військовослужбовця і відповідно підтримувати підлеглих у бойових умовах, навчати їх практичним прийомам подолання стресових реакцій;

своєчасно доповідати командиру роти (безпосередньому начальнику) про морально-психологічний стан особового складу, а також про військовослужбовців, які потребують спеціальної психологічної допомоги.

2. Управління взводом в ході бою

Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом. Постановка завдань може здійснюватись по радіо, провідними, рухомими засобами зв'язку, а команди ще сигнальними засобами.

Сигнали (походить від латинського сигнум - знак) - умовні знаки для передачі команд, розпоряджень, повідомлень і інформації.

По своєму призначенню поділяються на сигнали:

· взаємодії;

· оповіщення;

· пізнавання;

· управління ;

· цілевказання.

По характеру засобів передачі сигнали можуть бути:

звуковими;

світловими;

зоровими;

що передаються за допомогою радіотехнічних засобів.

Сигнали взаємодії - використовуються для обміну інформацією між військами (підрозділами), які виконують загальні бойові завдання.

Сигнали взаємодії для механізованого відділення встановлює командир взводу в залежності від виду бойових дій і завдань, які буде вирішувати взвод.

Встановлюються не тільки сигнали взаємодії, але і порядок дій за ними.

Сигнали оповіщення - використовуються для своєчасного оповіщення військ (підрозділів) про:

повітряний напад противника;

- безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної, біологічної зброї;

-радіоактивне, хімічне, біологічне зараження місцевості.

Сигнали оповіщення є єдиними і постійно діючими.

Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу, а командир взводу завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення, а при їх отриманні подає відповідні команди.

Сигнали пізнавання - використовуються для визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів.військ.

Сигнали пізнавання встановлюються статутами або старшим командиром встановлюються на добу.

Для взаємного пізнавання визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів від спеціально підготовленого відділення може призначатися пункт позначення роти.

Сигнали управління призначені для швидкої і таємної передачі команд, наказів, розпоряджень, донесень. Вони встановлюються статутами або командиром завчасно і вказуються при віддачі наказу.

Сигнали управління до відділення доводить командир взводу через командира відділення.

Сигнали цілевказання використовуються на полі бою для забезпечення вогневої взаємодії піхоти, артилерії, танків, авіації. Для сигналів цілевказання, використовуються трасуючі кулі і снаряди.

Передача сигналів, команд і постановка завдань по радіо здійснюється в такому порядку:

- позивний радіостанції, що викликається - два рази;

- слово "Я" і позивний своєї радіостанції - один раз;

- сигнал (команда) два рази (при хорошій якості зв'язку позивні передаються - один раз);

- слово "прийом" - один раз.

Сигнали і команди передаються без попереднього виклику кореспондента і одержання згоди на прийом.

Сигнали та загальні команди, подаються, як правило, для всіх кореспондентів радіомережі з використанням циркулярного позивного.

В решті випадків використовуються лінійні та індивідуальні позивні. При хорошій якості зв'язку дозволяється робота скороченими позивними або без позивних.

При циркулярній передачі команда повторюється два рази. Перед цим кореспондент головної радіостанції зобов'язаний переконатися в тому, що радіостанції мережі не працюють між собою.

На прийнятий сигнал (команду) негайно робиться перевірка шляхом точного повторення кожного сигналу (команди) або підтвердженням одержання команди передбачено слова "зрозумів ".

Крім того командир взводу повинен в ході бою управляти вогнем штатного та приданих підроздилів. Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу. Воно включає:

· розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження;

· вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби);

· цілевказання, подання команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань;

· спостереження за результатами вогню і його коректування;

· контроль за витрачанням боєприпасів.

Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Як і орієнтири вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів в якості орієнтирів вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них призначається основним.

Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль.

Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні - в глибині опорного пункту; у наступі - у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку - за цепом взводу в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом.

Всередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу управляє діями підлеглих командами, які подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважливішим обов'язком командира взводу в бою.

У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення.

Командир взводу негайно доповідає старшому командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів та озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв'язку із зміною обстановки.

Під час роботи на радіостанціях необхідно суворо дотримуватись правил ведення переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти перестроюються на запасні частоти.

Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами. Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення та при їх одержанні подає відповідні команди.

Висновок

Зміни, що відбулися в останні роки в засобах і способах ведення бойових дій істотно впливають на управління військами.

В сучасних умовах значно зростає роль розвідки. Досвід локальних конфліктів в Афганістані, Чечні і Іраку показує про те, що відсутність стійкого, оперативного, скритого управління приводять до неправильного рішення і як підсумок до поразки в бою та великих втрат. В умовах сучасного бою, коли застосування противником високоточної зброї, впливу його авіації, повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп можливо в будь який момент, командирам всіх рангів необхідно вміло організовувати управління частин та підрозділів.

Особливе значення мають висока бойова готовність командирів і штабів при управлінні військами.

Подальше удосконалення систем управління військами, покращення підготовки офіцерських кадрів у сфері управління буде сприяти підвищенню боєздатності Збройних Сил України.

Своєчасне і добре організоване безперебійне управління підрозділами сприяє захопленню й утриманню ініціативи, скритності по підготовці бою і раптовості нанесення ударів по противнику, швидкому використанню результатів вогневого ураження противника і своєчасному здійсненню заходів щодо захисту підрозділів від ЗМУ, а також дає можливість ефективніше використовувати бойові можливості всіх сил і засобів, що беруть участь у бою і досягають перемоги.

Список літератури

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. 2 (батальйон, рота).- Київ, 1998, ст. 313 - 320.

2. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. 3 (взвод, відділення, танк).- Київ, 1995, ст.151 - 168.

3. “Загальна тактика”. Частина ІІ. Навчальний посібник. - Хмельницький. Видавництво НАПВУ, 2002, с. 250 - 270.

4. “Загальна тактика”. Частина ІІІ. Навчальний посібник. - Хмельницький. Видавництво НАПВУ, 2004, с. 244 - 273.

5. Чирков К.М. и др. Мотострелковый взвод в бою. - М., Воениздат, 1966 г., с. 19 - 61.

Размещено на Allbest.ru

...