Поліфункціональний характер діяльності офіцера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Статус і роль офіцера структури виховної роботи в системі військового управління

Поліфункціональний характер діяльності офіцера

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

військовий офіцер захист збройний

Одним із провідних соціальних інститутів держави є її збройні сили, які на сучасному етапі розвитку суспільства повинні бути не тільки військовою державною структурою, призначеною для оборони України, захисту її територіальної цілісності і недоторканості, а й висловлюючись словами військового теоретика, родоначальника військової педагогіки генерала М. Драгомирова,” …школою виховання народу, приготування його до життя суспільного”.

Ефективність виконання покладених на збройні сили завдань залежить від багатьох факторів, але як свідчить загальносвітовий досвід на першому місті стоїть людський. Наскільки б не була б досконалою зброя, яка носить колективний характер, вона все ж таки перевтілюється в груду безкорисного металу в руках непрофесіоналу, стає небезпечною, загрозливою для суспільства в цілому, ”…може перетворитися із засобу захисту держави у джерело небезпеки для неї, підриву її міжнародного авторитету та іміджу”. Отже, виконання збройними силами суспільно-значущих функцій залежить від відповідної професійної підготовки їх особового складу, насамперед офіцерів. Саме на якості професійної підготовки офіцерського складу як кадрової основи української армії, посилення її гуманітарної складової акцентував увагу, Президент-“завжди і скрізь, від первинних, базових ланок, вони (офіцери) повинні бути цементуючою силою і взірцем у всьому - ратній майстерності і дисциплінованості, поведінці у побуті і зовнішньому вигляді. Від офіцерів у першу чергу залежить, щоб армійська служба стала для нашого юнацтва не втраченим, викресленим з повноцінного життя часом, а періодом громадянського змужніння, розширення світоглядних горизонтів, формування особистісних якостей”. Виходячи з цього зростають вимоги до офіцерства як до військових педагогів і вихователів, до їх підготовки як фахівців військово-соціального управління.



Статус і роль офіцера структури виховної роботи в системі військового управління.

Методологічною основою, яка забезпечує всебічність вивчення професійної діяльності офіцера структури виховної роботи, являється єдність особистісного та соціально-діяльнісного підходу до її опису. Ця єдність реалізується за допомогою таких принципів:

-єдності особистості та діяльності;

-системності, яка дозволяє відокремлювати відносно самостійні рівні, які дають свою картину професії на даному її "зрізі";

-принцип розвитку, який дозволяє враховувати її динаміку та визначити перспективу;

-принцип цілеспрямованості, який визначає конкретні цілі діяльності;

-принцип адекватності, який випливає з вимог достатньої повноти описання професійної діяльності;

-принцип надійності, який вимагає врахування екстремальних умов діяльності офіцера структури виховної роботи.

В інтересах аналізу професійної діяльності офіцера структури виховної роботи необхідно вибрати сукупного його представника, діяльності якого були б притаманні найбільш суттєві риси всіх фахівців даної професії.

Як відомо, розрізняють три рівні військового управління - стратегічний, оперативно-тактичний і тактичний. Якщо на стратегічному рівні управлінська діяльність носить більш безособовий характер, а на тактичному він більше залежить від індивідуально-контактних форм управління, то на оперативно-тактичному ці дві форми управлінської діяльності поєднуються в складному їх переплетінні. Тому за базову діяльність офіцера структури виховної роботи візьмемо діяльність заступника командира бригади з виховної роботи як представника оперативно-тактичної ланки управління, який в своїй діяльності поєднує риси і стратегічного і тактичного рівня управлінь.

Для визначення статусу і ролі офіцера структури виховної роботи в системі військового управління необхідно дати визначення понять “соціальний статус” і “соціальна роль”.

Військова організація, як специфічна соціальна організація, має свою "соціальну карту", тобто певним чином розграфований організаційний простір. "Топографія" організаційного простору має чотири типи розподілу:

1. Географічний- розподіл військовослужбовців по частинах, підрозділах тощо.

2. Функціональний - розподіл за військово-обліковим фахом (інтереси, мовні стереотипи кожного військового фаху складають не менші перепони для процесу комунікації, ніж фізичний розподіл.

3. Ієрархічний розподіл - порядок підлеглості, визначення норм формальної структури.

4.Статусний розподіл - визначає правила поведінки людей, які займають в організації той чи інший статус. Правила і норми встановлюються для кожної посадової позиції і фіксують обов'язки і відповідальність індивіда по відношенню до організації, закріплюють набір цінностей їй притаманній.

Розподіл організаційного простору військової організації на чотири типи досить умовний, всі вони існують у взаємозалежності, взаємодоповнюють один одну. Нашому аналізу підлягає статусний розподіл військової організації.

Місце особистості в суспільстві, яке визначає її спосіб життя і належність до певних соціальних, професійних та інших груп, тобто ознаки, що характеризують особистість як певний соціальний тип, фіксуються в понятті "статус".

Соціальний статус - співвідносне положення (позиція) індивіда, або групи в соціальній системі.

Підґрунтя статусу становлять її права, які надаються особистості суспільством, конкретними соціальними групами і обов'язки, які вона повинна виконувати відповідно до її місця в соціальній структурі. Оскільки людина є центром перетину зв'язків різного рівня й різних спільностей, можна відокремити кілька статусів особистості (економічний, правовий, особистий), які виступають як соціальні ситуації її розвитку, складові інтегрального, соціального статусу.

Узагальнюючи погляди вчених на визначення статусу, враховуючи єдність об'єктивного і суб'єктивного, можна зробити визначення, що під статусом розуміється одиниця соціальної системи, певне місце в структурі синхронних зв'язків між учасниками соціальної спільності, яке визначене в термінах прав і обов'язків, привілеїв та свобод, ступеню відношення до влади, яка залежить від умов і характеру самодіяльності, так і від якості людини.

Залежно від того, на якому рівні ми розглядаємо статус особистості (соціальної структури, суспільства або конкретного колективу), обсяг і якість прав і обов'язків змінюються від найбільш загальних до конкретних відносин. Відповідно змінюються і вимоги до якості особистості - носія статусу. На рівні первинного колективу вони ґрунтуються на комплексі її поведінкових, соціально-психологічних властивостей, на рівні соціальної системи - узагальнених соціальних якостей.

Соціальний статус визначає місце особистості в системі суспільних відносин, які зафіксовані в керівних нормативних документах та можливості для всебічного розвитку й застосування своїх здібностей. Він розкриває основні функції особистості, як суб'єкта соціальних відношень, її діяльність в основних сферах життя й оцінку діяльності з боку суспільства, які визначаються в кількісних та якісних показниках (зарплата, премія, нагороди, завдання, привілеї, тощо).

Соціальний статус відповідає на питання "що повинна робити особистість згідно посади, яку обіймає та вимог керівних документів, норм і що вона за це отримує".

На питання "як вона це робить?" - відповідає поняття "соціальна роль".

Поняття "соціальна роль" фіксує соціально-психологічний аспект діяльності. Це поведінкова "технологія" реалізації соціальних функцій, закладених в статусі, конкретний спосіб їх виконання.

Соціальна роль розуміється як спосіб реалізації соціальної діяльності через певні вчинки особистості, її поведінку. Соціальна роль є ланкою зв'язку між статусом особистості та її позицією. Під останньою розуміється складна система відносин особистості, установок та мотивів, цілей та цінностей, певна спрямованість активності особистості, яка гарантується на її вибірковому, усвідомленому ставленні до людей безпосереднього оточення, суспільства, самої себе.

Роль - це характеристика особистості як члена колективу, соціальної групи, суспільства в процесі спілкування. Насамперед вона відображає залучення особистості до діяльності конкретного об'єднання, виконання в ньому певної функції та обов'язків за умови відповідної залежності між його членами.

Оскільки особистість завжди взаємодіє з багатьма групами і колективами, відіграючи в кожному з них специфічну роль, виявляючи різну міру активності, вона характеризується комплексом соціальних ролей, які утворюють рольове поле особистості. За допомогою цих ролей особистість включається в усі сфери суспільних відносин.

Для завершення теоретичного аналізу понять “статус” і “роль” потрібно звернути увагу на те що статус професії та роль її представників визначається шістьма цінностями-нормами, які їй притаманні. А саме:

1. Цілі даної професії, як відображення її соціальної функції, місця (статусу) у житті воєнної організації.

2. Історія професії, її ретро і перспективи.

3. Соціальна позиція професії стосовно інших соціальних груп і категорій у загальній системі класів, груп і категорій.

4. Зміст і умови професійної праці.

5. Особистісний зразок представника даної професії.

6. Професійні етика і звичаї, характерні для даної професії, які регулюють професійну діяльність і стиль життя її представників.

Поліфункціональний характер діяльності офіцера

Як уже визначалось діяльність офіцера структури виховної роботи носить поліфункціональний характер. Всі функції між собою тісно пов'язані, окремі компоненти однієї належать одночасно і іншим. Відокремлення їх одна від одної необхідна для аналізу їх специфіки і особливостей.

Головною функцією, яка покладається на офіцера структури виховної роботи, що визначається його професійним призначенням є функція - виховна.

Вона полягає у здійсненні цілеспрямованого і організованого впливу на розум, почуття, волю, поведінку особового складу з метою формування у них наукового світогляду, особистісних рис громадянина України на основі відродження традицій національної свідомості і самосвідомості, військового (військово-професійного), морального, правового, фізичного, екологічного розвитку, досягнення високого морально-психічного стану особового складу, згуртованості військових підрозділів і частин та їх готовності успішно вирішувати різноманітні та багатогранні завдання військової служби як в мирний, так і воєнний час. Кінцевим результатом виконання цієї функції офіцером структури виховної роботи повинно стати формування всебічно і гармонійно розвинених особистостей особового складу.

Виховну функцію офіцер структури виховної роботи здійснює шляхом реалізації наступних дій:

виділення конкретних рис і властивостей особового складу, які передбачається формувати;

вивчення, діагностика розвитку цих особистостей у цілому та окремих рис і якостей;

проектування особистості військовослужбовця, військових колективів на основі зразка-ідеалу;

проектування виховного процесу і практичне його здійснення;

організація засвоєння вихованцем соціального і військово-професійного досвіду, спеціальних військово-професійних рис і якостей, навичок і звичок, поведінки;

організація досвіду поведінки та діяльності вихованця відповідно до ідеалу;

спонукання вихованця до самовдосконалення своєї особистості та формування його мотивації;

контроль, оцінка і корегування ходу і результатів виховних заходів та всього виховного процесу.

На офіцера структури виховної роботи покладається завдання загальнодержавної програми виховання, але умови військової діяльності визначають певні особливості виконання ним виховної функції. До цих особливостей можна віднести:

- всебічний розвиток особистості сполучається з формуванням у неї військово-професійних навичок;

- виховання офіцерського складу спрямовано на формування якостей офіцерів-організаторів, бойових керівників підрозділів, глибоко розуміючих природу ведення всіх видів бойових дій, здатного не розгубитися в мінливій обстановці, творчо управляти підлеглими, наполегливо й рішуче добиватися визначеної мети, виконання наказів;

- процес виховання здійснюється в обстановці військового режиму, суворого статутного порядку, який розглядається як одна з умов і діючий засіб виховання;

- процес в значній мірі протікає в екстремальних умовах в ході тактичних навчань, несення бойового чергування, виконання навчально-бойових завдань, які максимально наближені до бойової обстановки.

Для ефективного виконання своєї виховної функції офіцер виховної роботи повинен вміло використовувати арсенал методів та форм формування свідомості воїна.

Цей арсенал можна розділити на три групи:

-методи і форми безпосереднього виховного впливу;

-методи і форми опосередкованого виховного впливу;

-методи і форми самовиховання.

Будь-яка група методів і форм повинна відповідати таким вимогам:

1.Чітка постановка цілей виховання.

2.Глибоке і повне розкриття суті того чи іншого поняття, логічна послідовна аргументація основних положень, обґрунтування значення в житті людини тих норм, про які йдеться мова.

3.Зміст та форма переконань мають відповідати віковим та індивідуальним особливостям, рівню розвитку особистості, ураховувати психічний стан людини, що в даний момент хвилює, що незрозуміло, що здається особливо важливим.

4.Забезпечення зв'язку основних аргументів з життєвою практикою особистим досвідом виховуємих.

5.Відверта впевненість вихователя в те, в чому переконує вихованця.

6.Використання способів оволодіння інформацією, яка збуджує до активності ситуації вибору, дискусії, які вимагають аналізу відповідей, суджень, оцінок.

Вибір методів і форм виховання залежить від:

-ідеалів виховання українських військовослужбовців та громадян нашої держави;

-загальних і військово-професійних цілей виховання, навчання, розвитку, психологічної підготовки та самовдосконалення військовослужбовців;

-провідних настанов сучасних технологій виховання, які мають враховувати загальнолюдські, національні та військово-професійні особливості виховання військовослужбовців;

-морально-психологічної насиченості сучасної війни;

-особливостей, змісту, методів і форм підготовки військовослужбовців конкретних видів і родів військ та формування в них сукупності певних загальнолюдських і військово-професійних якостей;

-врахування конкретного призначення як кожного окремого військового підрозділу та кожного військового спеціаліста у ньому;

-особливостей змісту часткових напрямків виховання військовослужбовців і відповідних методик виховання;

-мети, задачі, змісту матеріалу та виховного задуму конкретного заняття, виховного заходу;

-рівня моральної, розумової та фізичної підготовленості об'єктів виховання;

-наявності сучасної навчально-виховної бази, об`єктів культурно-просвітницької та спортивно-масової роботи;

-педагогічної майстерності вихователів;

-методичного задуму конкретного виховного заходу та ін.

З виховною функцією тісно пов'язана, випливає з неї, допомагає у вирішенні її завдань педагогічна функція, суть якої полягає в організації, плануванні та проведенні заходів спрямованих на підвищення ефективності навчально-виховного процесу, оволодіння військовослужбовцями системою знань, навичок і вмінь, необхідних для виконання підрозділом, частиною поставлених перед ним завдань.

Основними видами діяльності офіцера структури виховної роботи щодо реалізації даної функції можуть бути:

- навчання офіцерів, прапорщиків і сержантів системному підходу, формам і методам роботи з підлеглими, вивчення, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військах (силах);

- організація військово-патріотичного, морального, фізичного естетичного, етичного, екологічного і правового виховання особового складу;

-організація теоретичної і методичної підготовки керівників груп гуманітарної підготовки усіх рівнів;

-навчання командного складу, фахівців виховних структур формам і методам морально-психологічного забезпечення занять з бойової підготовки, а саме під час проведення стрільб (пусків ракет), водіння бойових машин, тактичних навчань, польових виходів, морських походів, польотів, технічної і спеціальної підготовки;

Формами реалізації педагогічної функції є: проведення занять, тренувань; інструкторсько-методичні заняття; вивчення, узагальнення та впровадження в практику передового досвіду проведення занять.

Психологічна функція полягає у здатності ефективно впливати на соціально-психологічні відносини та мікроклімат у військових колективах, формування групової згуртованості військовослужбовців, підтримку високої мотивації сумлінної служби, особистої зацікавленості у формуванні відносин взаємної відповідальності, високої військової дисципліни, нерепресивного спілкування.

Реалізується дана функція через:

- вивчення, оцінку і прогнозування соціально-психологічних процесів у військових та трудових колективах, профілактику в них негативних проявів, зняття психологічних навантажень, оцінка соціальних умов служби, побуту та їх впливу на стан військової дисципліни, проведення відповідних заходів щодо її поліпшення;

- забезпечення соціально-психологічної адаптації молодого поповнення та соціально-психологічного супроводу військово-професійної діяльності особового складу;

- проведення професійного добору, атестування, розстановки і обліку офіцерів, прапорщиків і мічманів структури виховної роботи;

- формування та розвиток у особового складу емоційно-вольової стійкості, здатності протистояти психотравмуючим факторам, непохитної волі , рішучості та наполегливості в досягненні мети навчально-бойового завдання;

- підтримка високої активності військовослужбовців, запобігання негатив-них індивідуальних та групових психічних явищ;

- поновлення (при необхідності) психологічної стійкості особового складу.

Основними видами діяльності офіцера структур виховної роботи щодо реалізації психологічної функції є: навчання особового складу прийомам саморегуляції, психологічної корекції, вольової мобілізації; проведення тренінгів, аутотренінгів, психологічного розвантаження; активний відпочинок, фізичні вправи; інструктування; обмін досвідом та інші.

Управлінська функція полягає в цілеспрямованому впливі на навчально-виховний процес в підрозділі (частині) з метою його вдосконалення, розвитку та підвищення ефективності впливу на свідомість, почуття та поведінку військовослужбовців на основі пізнання суспільного розвитку, воєнної справи, військово-педагогічної теорії і практики, самої виховної роботи, обліку об'єктивних можливостей і реальних сил.

Основні напрямки реалізації даної функції:

- керівництво розробкою перспективних і поточних планів виховної роботи, заходів морально-психологічної та гуманітарної підготовки, контроль їх виконання;

- керівництво діяльністю органу виховної роботи, установ та закладів безпосереднього підпорядкування;

- оперативне корегування змісту виховної роботи відповідно до особливостей обстановки та завдань, які вирішує особовий склад;

- перевірка стану виховної роботи у військах, бойової мобілізаційної готовності та організації діяльності підпорядкованих структури виховної роботи;

-керівництво проведенням військово-соціологічних і соціально-психологічних досліджень з актуальних проблем життєдіяльності військ;

- керівництво розробкою загальних методик професійно-психологічного відбору призовників, військовослужбовців, кандидатів для отримання різних рівнів освіти, військових спеціальностей, призначення на посаду, пересування по службі;

- визначення згідно вимог керівних документів, основних напрямів, цілей, форм і методів виховної роботи у військах, розробка відповідних рекомендацій;

- координація діяльності з державними інститутами, громадськими об'єднаннями, що діють відповідно до чинного законодавства України, творчими спілками, релігійними та іншими організаціями, засобами масової інформації з питань військово-патріотичного виховання військовослужбовців і підготовки молоді до служби у Збройних Силах, підняття престижу військової служби.

Технологія управління виховною роботою включає ряд послідовних операцій:

-визначення мети діяльності;

-аналіз передбачуваних наслідків;

-аналіз умов і можливостей діяльності;

-відбір варіантів досягнення цілей діяльності, розстановка та навчання виконавців;

-визначення програми і плану діяльності;

-прийняття управлінського рішення;

-доведення рішення до виконавців;

-перевірка усвідомлення програми дій виконавцями;

-визначення мети діяльності виконавців;

-аналіз можливих варіантів виконання рішення;

-вибір варіанту виконання рішення виконавцем;

-виконання;

-результат;

-оцінка і корегування.

Вона також передбачає застосування в інтересах управління:

-методів та прийомів (переконання, особистий приклад, критика та самокритика, надання допомоги та інші).

-Різноманітних форм (вказівка, розпорядження, інструктаж, наради, збори, семінари тощо).

Управлінська діяльність офіцера структури виховної роботи постійно змінюється та розвивається з часом, зі зміною умов. Основними тенденціями розвитку управлінської діяльності на сучасному етапі є:

-підвищення дефіциту часу і подальша інтенсифікація праці офіцера-вихователя;

-збільшення обсягу управлінських завдань;

-підвищення ролі технічних засобів в управлінській діяльності;

-збільшення питомої ваги виховної роботи;

-насиченість виховної роботи компонентами.

З управлінською функцією тісно пов'язана організаторська функція. Вона полягає в:

-організації і проведенні морально-психологічного забезпечення повсякденної життєдіяльності частин (підрозділів), бойової, мобілізаційної готовності, бойової оперативної підготовки, бойового чергування, польових виходів, бойової служби; морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень;

-організації інформаційно-пропагандистського забезпечення культурно-виховної та просвітницької роботи:

-організації проведення професійної підготовки офіцерів, прапорщиків та мічманів виховної роботи, навчання всіх категорій командирів і начальників формам і методам виховної роботи;

-організації морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій) в умовах виникнення війни (збройного конфлікту), про-ведення заходів інформаційно-психологічної протидії, взаємодія з питань її ведення з державними установами, відповідними органами військового управління;

-організації заходів щодо соціально-професійної адаптації військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, під час служби та після звільнення в запас;

-організації розробки методик і програм з морально-психологічної підготовки військовослужбовців.

Структура організаційної діяльності заступника командира з виховної роботи включає:

1. Планування його особистісних організаційних акцій у сфері морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ.

2. Планування діяльності підлеглих йому людей та організацій.

3. Доведення та роз'яснення завдань, що стоять перед частиною (підрозділом).

4. Мобілізацію військовослужбовців на успішне виконання поставлених завдань.

5. Контроль і стимулювання праці підлеглих.

6. Розбір та оцінка зробленого.

Зміст організаційної функції офіцера структури виховної роботи характеризується:

- усвідомленням цілей майбутньої роботи самим організатором і обмірковуванням заходів, які спрямовані на формування у підлеглих розуміння цілей і завдань;

- надання безпосередньої допомоги в плануванні діяльності підлеглим організаціям;

- формуванням цільових уявлень і установок у підлеглих про способи поведінки і дій в процесі виконання завдань;

- підтримкою позитивних психологічних станів, які впливають на вчинки та поведінку військовослужбовців.

Результатом організаторської діяльності офіцера виховної роботи є чітка система виховання та морально-психологічного забезпечення в частині, яка спрямована та всебічний розвиток воїнів, їх морально-психологічних та воєнно-професійних якостей.

Це досягається через реалізацію наступних методів організаторської діяльності:

1. Регламентація - закріплення функцій або робіт за визначеними виконавцями.

2. Нормування - визначення нормативів виконання робіт меж діяльності.

3. Інструктування - ознайомлення з умовами виконання робіт, роз'яснення.

Успішність організаторської діяльності офіцера-вихователя визначається наявністю у нього необхідних для цього організаторських якостей та вмінь, основними з яких є: комунікативність; діловитість; розпорядність; колегіальність; компетентність.

Проектувальна функція, полягає в своєчасному науково-обґрунтованому, конкретному, цілеспрямованому та реальному створенні проектів виховного процесу в частині (у вигляді планів, концепцій, систем робіт керівного складу тощо), спрямованому на морально-психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової та мобілізаційної підготовки зміцнення військової дисципліни з урахуванням специфіки завдань, які покладені на з'єднання, частини та підрозділи.

Так як мова йде про проектування виховного процесу то доречно казати про психолого-педагогічне проектування. Під яким розуміється попереднє цілеспрямоване творче визначення і конструювання діяльності суб'єктів виховного процесу в їх взаємодії та програма її подальшої реалізації, яка спрямована на забезпечення особистісно-розвивального підходу у вихованні.

Метою процесу психолого-педагогічного проектування є створення системи параметрів стану об'єкта, на якого спрямований виховний вплив, даних у динаміці, з урахуванням факторів, що регулюють та визначають цей стан, а також засобів регулювання.

Інформаційно-пропагандистська функція полягає в здійсненні заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою підвищення рівня обізнаності особового складу з питань державотворення, зовнішньої та внутрішньої політики, вирішення проблем військового будівництва, формування у військовослужбовців громадської свідомості та відповідальності.

Напрямки реалізації функції:

-впровадження інформаційної політики держави у Збройних Силах, розвиток інформаційного простору, підвищення ролі військових засобів масової інформації у вихованні військовослужбовців;

-організація військово-технічної пропаганди, виховання у особового складу дбайливого ставлення до навчально-матеріальної бази, бойової техніки і озброєння, пропаганда військово-технічних знань;

-формування у військовослужбовців морально-психологічної стійкості до можливого негативного інформаційно-психологічного впливу противника під час виконання бойових завдань;

-роз'яснення особовому складу сутності, значення військової дисципліни і правопорядку, вимог Конституції України, чинного законодавства, загальновійськових статутів, наказів командирів (начальників) щодо її зміцнення, підтримання в частинах і підрозділах здорового морально-психологічного клімату;

-роз'яснення військовослужбовцям особливостей виконання навчально-бойових та інших завдань, заходів безпеки з метою запобігання випадкам травмування, збереження їх здоров'я та життя;

-пропаганда ідейно-теоретичних та правових основ Української державності, історичної закономірності утворення незалежної Української держави, роз'яснення економічної політики держави.

Компонентами інформаційно-пропагандистської роботи є:

-інформування військовослужбовців з актуальних питань життя держави і армії;

-гуманітарна підготовка;

-використання педагогічного потенціалу ЗМІ;

використання засобів наочної інформації.

Культурно-просвітницька функція - полягає у впровадженні комплексу культурно-просвітницьких заходів в системі виховання особового складу, формуванні у нього високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу, задоволення естетичних потреб.

Соціально-правова функція, спрямована на соціальний захист військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, проведення соціально-правової роботи в межах якої здійснюється надання соціальних, психологічних і правових консультацій та допомоги, своєчасний розгляд звернень військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення прийому з особистих питань, вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги, участь у розв'язанні спірних питань у межах компетентності.

Функція кадрового забезпечення полягає в прийнятті участі у роботі з кад-рами, вивченні їх ділових, моральних та професійних якостей, атестуванні, плануванні та проведенні заходів професійно-психологічного відбору та комплектування частин і підрозділів особовим складом, здійсненні вивчення, підбору та навчання посадових осіб органів виховної роботи.

Визначені функції як і напрямки, форми і методи їх реалізації тісно пов'язані і складають єдиний алгоритм роботи офіцера структури виховної роботи.

Нормативно-правовим закріпленням цих функцій та напрямків реалізації є функціональні обов'язки посадових осіб органів виховної роботи та власне самі функції визначені в статутах Збройних Сил України та Положенні про органи виховної роботи Збройних Сил України.



Висновки

1. Професія офіцера належить до соціонімичного типу (людина - людина) і характеризується певним соціальним статусом та соціальною роллю в системі військової організації та військового управління.

2. Соціальний статус та престиж офіцерів залежить від їх професіоналізму, компетентності, рівня військово-професійної та спеціальної підготовленості.

3. Особливість діяльності офіцера полягає в її багатофункціональному характері, в різноманітності завдань, які він виконує та формах і методах їх реалізації.



Список використаної літератури

1. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема. - К.: Наукова думка, 1993. - 131с.

2. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогического сотрудничества: Кн. Для учителя. - К.: Освіта, 1991. - 111 с.

3. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности (личность как объект и субъект общественных отношений). - М., 1984 - 287с.

4. Барабанщиков А.В., Муцынов С.С. Педагогическая культура офицера. - М.: Воениздат, 1985. - 158 с.

5. Белин В.В. Атрибутивный анализ педагогической деятельности. - Челябинск, 1991 - 144с.

6. Військові статути Збройних Сил України. - к.: Варта, 1999. - 512 с.

7. Галєєв Соціальний статус військовослужбовця в умовах трансформації суспільства. Автореф.дис. …канд. філософ. наук. - К., 1995 - 40с.

8. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

9. Иванов С.П. О научных основах управления войсками. М.: Воениздат, 1975. - 268 с.

10. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - К.: Просвещение, 1987. - 190 с.

Размещено на Allbest.ru

...