Проблеми забезпечення життєдіяльності людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Проблеми забезпечення та умови життєдіяльності населення в сучасних умовах

2. Захисні споруди цивільної оборони та їх характеристика

3. Перша долікарська допомога в екстрених ситуаціях

Список використаних джерел

1. Проблеми забезпечення та умови життєдіяльності населення в сучасних умовах

Можна виділити ряд важливих проблем, які постійно перебувають у полі зору людства для забезпечення нормальних умов життя і праці.

1. Дотримання параметрів середовища перебування людини в необхідних для життєдіяльності межах. Це одна із складних проблем, які стоять перед світовим співтовариством. Це пов'язано з тим, що трудова діяльність людей з року в рік активізується, ускладнюється, вводяться новіші знаряддя праці і технології. Виникає проблема технологічної безпеки.

Це означає, що збільшується навантаження на всі структурні частини навколишнього середовища, є очевидною небезпека виснаження природних ресурсів, незворотних забруднень і зміни безпечних параметрів середовища, за якими створюються реальні умови для виникнення різного роду небезпек.

Отже, кожна держава повинна мати професійно придатні структури і системи захисту від наслідків імовірних небезпек. Головною метою таких систем є захист населення та зниження рівня ризику при виникненні певних небезпек шляхом запобігання, реагування і ліквідації їх наслідків.

2. Забезпечення населення всіма видами енергоресурсів (електроенергією, газом, нафтопродуктами, кам'яним вугіллям, водою тощо). Енергетична криза, що існує сьогодні, суттєво впливає на життєдіяльність людей. Це одна з найбільш актуальних проблем забезпечення безпеки будь-якої країни світу.

3. Забезпечення населення всіма необхідними параметрами і нормами матеріального середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей у різних країнах є недостатня кількість житла, комунального транспорту, суспільних закладів, спортивних комплексів, медичних закладів та інших елементів системи життєзабезпечення.

4. Забезпечення продуктами харчування. Продукти харчування є фізіологічною основою життєдіяльності. Із збільшенням чисельності населення ця проблема стає особливо гострою. Якщо людство не розробить нові перспективні технології вирощування продуктів харчування і своєчасно не адаптується до них, може виникнути небезпечна ситуація глобального масштабу.

5. Наявність і раціональне використання питної (прісної) води. Йдеться про охорону прісної води від забруднення, що може призвести до непридатності її використання для потреб населення. Звідси випливає важливість очищення води, боротьба з промисловим і побутовим забрудненням, виснаженням водойм.

6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв, кількість яких щорічно зростає і, відповідно, збільшується кількість відходів.

Тому основні проблеми життєдіяльності людини зводяться до комплексу заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої природи (рослинний і тваринний світ) і неживої (ґрунт, вода, атмосфера, надра, клімат та ін.).

Принципи забезпечення життєдіяльності:

1) Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.

2) Взаємозв'язок і взаємозалежність з навколишнім середовищем. Життєдіяльність забезпечується такими факторами навколишнього середовища, як параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, продукти харчування, елементи штучного середовища тощо.

З іншого боку, життєдіяльність впливає на середовище життя: змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, корисні копалини, видозмінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.

З огляду на те, що науково-технічний прогрес ще не досяг такого рівня, коли всі технологічні процеси безпечні, безвідходні та неаварійні, вірогідність виникнення техногенних і технологічних криз не виключається.

3) Раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами. Грамотна організація праці передбачає управління, принципи організації, цілі і завдання, засоби праці, виробничу діяльність і результати праці.

Порушення норм праці, технологічних процесів, моральне і фізичне за старіння засобів виробництва, як правило, призводять до аварійних ситуацій.

4) Матеріальне заохочення при організації життєдіяльності. Безпосередньо пов'язане з продуктивністю праці, яка визначається:

-- людським фактором (способом матеріального заохочення);

-- працездатністю виробничого персоналу;

-- ступенем підготовленості до праці (професійним, фізіологічним, психологічним).

Певний вплив на продуктивність праці мають також індивідуальні особливості працівників, їх фізіологічні та психологічні можливості, параметри навколишнього середовища, технічні та організаційні умови.

Неуважність, недотримання послідовності виконання технологічних операцій, норм і вимог технічної документації, низький рівень професійної підготовки також можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

5). Захист здоров'я, меж і умов життєдіяльності. Для реалізації цього принципу людство створило спеціальні інститути: медичного забезпечення, екологічного захисту, оборони, моралі та ін. Окремі інститути як структурні частини життєдіяльності створюються для захисту людей і об'єктів господарювання в особливих (надзвичайних) ситуаціях. До них можна зарахувати: Міністерство з надзвичайних ситуацій, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, штаби цивільної оборони.

6). Ліквідація негативних наслідків життєдіяльності. У вищеназваних принципах зазначені випадки, при яких життєдіяльність окремих груп людей і населення Землі загалом супроводжується небезпечними ситуаціями техногенного, природного, соціально-екологічного характеру. Тому кожна держава повинна мати професійно придатні структури для ліквідації наслідків небезпечних ситуацій.

Способи забезпечення життєдіяльності

Кожен принцип має певну кількість способів його реалізації. Найбільш типовими з них є:

1) Усі види трудової діяльності, практики.

2) Способи розробки і створення засобів праці.

3) Забезпечення життєдіяльності людини параметрами штучного середовища.

4) Здоровий спосіб життя, профілактика здоров'я, відпочинок.

5) Оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх.

6) Функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек.

Основні функції БЖД повинні забезпечити безпеку життєдіяльності людини, охорону навколишнього середовища через:

-- опис життєвого простору, його зонування за значеннями негативних чинників на основі експертизи джерел негативних впливів, їх взаємного розташування та режиму дії, а також із урахуванням кліматичних, географічних та інших особливостей регіону або зони діяльності;

-- формування вимог безпеки до джерел негативних чинників -- їх гранично допустимих викидів, енергетичних впливів, допустимого ризику та ін.;

-- організацію моніторингу стану навколишнього середовища та контролю джерел негативних впливів;

-- розробку та використання систем захисту;

-- реалізацію заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

-- навчання населення основам БЖД, підготовку спеціалістів усіх рівнів і видів діяльності.

Отже, можна зробити висновок, що прийнятні умови життєдіяльності людини великою мірою ґрунтуються на забезпеченні належних умов безпеки перебування людини у навколишньому середовищі. А поява наукової галузі знань про безпеку життєдіяльності людини -- це закономірний процес розвитку суспільства, який обумовлюється, з одного боку, бурхливим розвитком науково-технічного прогресу, процесами глобалізації і створенням комфортних умов життя для людини, а з іншого -- зростанням різного роду небезпек.

2. Захисні споруди цивільної оборони та їх характеристика

Серед способів і засобів захисту населення від надзвичайних ситуацій укриттю населення у захисних спорудах надається важливе значення. Досвідом підтверджено, що укриття людей в захисних спорудах у поєднанні з іншими способами захисту забезпечує ефективне зниження ступеню ураження від можливих уражаючих чинників надзвичайних ситуацій.

Обсяг та характер захисних засобів визначається при урахуванні особливостей окремих районів та об'єктів господарської діяльності. Завчасне накопиченні фонду захисних споруд вирішується на підставі будівельних норм і правил з урахуванням розвитку засобів ураження та економічних можливостей держави.

Внаслідок реалізації інженерно-технічних заходів в країні створено значний фонд захисних споруд цивільного захисту. Ці споруди створюють необхідні умови для збереження життя і здоров'я людини не тільки в особливий період, але і у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру.

Захисні споруди - це інженерні споруди, які спеціально призначені для захисту населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного та природного характеру, зброї масового ураження, а також від впливу її можливих вторинних уражаючих факторів та застосуванні звичайних засобів ураження.

Захисні споруди класифікуються за такими ознаками:

а) за захисними властивостями:

- сховище;

- протирадіаційне укриття (ПРУ);

- прості укриття.

б) за призначенням:

- для захисту населення

для розміщення органів управління.

в) за місцем розташування:

- вбудовані (в підвальному або напівпідвальному приміщенні);

- окремо розташовані.

г) за термінами будівництва:

- завчасно збудовані (до надзвичайної ситуації);

- швидко споруджені (під час надзвичайної ситуації).

Сховище - інженерна споруда, герметичного типу, яка забезпечує захист людей від дії уражаючих речовин, наслідків аварій та катастроф техногенного і природного характеру.

Встановлено певний порядок використання захисних споруд цивільного захисту.

В режимі повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту вони можуть бути використаними для потреб підприємств, установ і організацій, а також для обслуговування населення. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, на балансі яких є захисті споруди цивільного захисту, забезпечують охорону конструкцій і обладнання, а також утримання їх в стані, який забезпечує приведення в готовність до використання за призначенням в термін до 12 годин.

Захисні споруди на атомних електричних станціях, інших потенційно небезпечних об'єктах утримуються в постійній готовності до використання за прямим призначенням.

Для повного забезпечення населення міст спорудами під час виникненням загрози надзвичайної ситуації будуються сховища, що швидко споруджуються, які за своїми захисними властивостям майже не поступаються сховищам, збудованим завчасно. Під сховища можуть пристосовуватись також деякі підвальні приміщення, які придатні для цієї мети.

У відповідності з нормами проектування інженерно-технічних заходів ЦЗ ДБН В2.2.5-97 до сховищ пред'являються такі вимоги:

1) Сховища будуються в межах зони можливих сильних руйнувань;

2) Сховища розміщають не далі 400 м від місця знаходження людей в 2-х і більше поверхових будовах і 500 м в одноповерхових будовах;

1) На категорійованих об'єктах сховища повинні будуватись з розрахунку укриття найбільшої працюючої зміни;

2) Місткість сховища по існуючих нормах приймається не менше 150 чол.

3) Обладнання сховища повинно забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб.

4) Забороняється розташовувати сховище:

а) під виробничими та складськими приміщеннями, в яких розташовані резервуари з хімічно шкідливими рідинами, печі з розтопленими металами або інші речовини, небезпечні для персоналу, який переховується;

б) у приміщеннях, в яких є магістральні транзитні газо-, тепло- та водопроводи,тякщо немає можливості двостороннього їх відключення, а також вводи електричної енергії високої напруги;

г) на схилах, які піддаються зсувам або іншим геологічним процесам, а також на територіях з виробками;

д) ближче 30 м від сховищ або складів з горючими матеріалами; при цьому повинні передбачатись заходи щодо захисту сховища та підходів до нього від затоплення горючою рідиною.

Сховища класифікують за захисними властивостями, за місткістю, за місцем розташування, за забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням, за часом спорудження.

За захисними властивостям (від дії ударної хвилі та радіоактивного випромінювання) сховища поділяються на чотири класи:

1 клас ДРф = 500 кПа Кпосл. = 5000;

2 клас ДРф = 300 кПа Кпосл. = 3000;

3 клас ДРф = 200 кПа Кпосл. = 2000;

4 клас ДРф = 100 кПа Кпосл. = 1000;

Надійність захисту сховищ досягається за рахунок міцності огороджувальних конструкцій та перекриття, а також за рахунок створення санітарно-технічних умов, які забезпечують нормальну життєдіяльність укритих в них людей.

Ступінь захисту сховищ встановлюється за їх призначенням, місцем розташування, характером виробничої діяльності людей, що укриваються та інших даних. Вона визначається Державними будівельними нормами ДБН В2.2.5-97.

За місткістю (чисельністю людей, що укриваються) сховища поділяються на: малі - до 600 чол., середні - від 600 до 2000 чол., великі - більше 2000 чол. Місткість сховищ визначається сумою місць для сидіння (на першому ярусі) та лежання (на другому і третьому ярусах). За місцем розташування сховища можуть бути вбудовані та ті, що стоять окремо. До вбудованих відносяться сховища, що розташовані у підвальних приміщеннях будинків, а до тих, що стоять окремо - ті, що розташовані поза будівлями. По можливості їх слід розташувати:

- відбудовані - під будинками малої поверховості з тим, що розташовані на цьому майданчику;

- окремо розташовані - на відстані від будинків і споруд, яка дорівнює їх висоті.

У вбудованих сховищах прокладення мереж інженерних комунікацій допускається за умови, встановлення вимикаючих та інших пристроїв, які виключають можливість порушення захисних властивостей сховищ. За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням сховища можуть бути з фільтровентиляційним обладнанням промислового виготовлення або із спрощеним, виготовленим із підручних матеріалів.

За часом спорудження сховища бувають: збудовані завчасно ще у мирний час та швидкоспоруджені, які будуються при загрозі надзвичайної ситуації.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це захисні споруди, які забезпечують захист людей від зовнішнього г і нейтронного випромінювання і безпосереднього потрапляння радіоактивного пилу в органи дихання, шкіру, одяг.

При розташуванні в зоні можливих слабих руйнувань ПРУ захищає і від ударної хвилі з ДРф = 20 кПа, уламків зруйнованих будівель і безпосереднього потрапляння на шкіру та одяг людей краплин отруйних речовин та аерозолів бактеріальних засобів. За ступенем захисту від радіоактивного випромінювання (ступеню послаблення радіоактивного випромінювання) протирадіаційні укриття поділяють на групи, та оцінюються коефіцієнтом послаблення радіації Кпосл, який показує у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більше від рівня радіації в укритті.

Коефіцієнт захисту ПРУ залежить від типу укриття, місця розташування, категорії розміщених в них людей. ПРУ обладнують з розрахунком на найменший необхідний коефіцієнт послаблення. Вони обладнуються насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд : саме Кпосл має максимальне для всієї споруди значення. Так, підвали 2-х і 3-х поверхових кам'яних будівель послаблюють радіацію в 200-300 разів, середня частина підвалу кам'яної будівлі в кілька поверхів - у 500 - 1000 разів, підвали в дерев'яних будинках - в 7-12 разів.

Таблиця 1. Класифікація ПРУ за ступенем захисту від радіації

Під ПРУ можна використовувати і наземні поверхи будівель і споруд. Найбільш придатні для цього кам'яні і цегляні будівлі, які мають капітальні стіни і невеликі площі отворів. Перші поверхи багатоповерхових кам'яних будинків послаблюють радіацію в 5-7 разів, а верхні (за винятком останнього) - в 50 разів. Завчасно збудовані ПРУ за місткістю не обмежуються, обґрунтована мінімальна місткість - 5 чол.

Для розміщення ПРУ рекомендується використовувати:

- приміщення з заглибленими будинками та спорудами незалежних від їх розташування (цокольні поверхи кам'яних будинків, підвали, льохи, споруди підземного простору міст);

- окремо розташовані будинки і споруди найбільш вдало захищені складками місцевості від дії іонізуючого випромінювання.

У випадку необхідності можуть плануватись швидко споруджувані ПРУ із матеріалів та конструкцій, що використовуються для будівництва швидко споруджуваних сховищ. Крім того, для будівництва ПРУ можуть застосовуватись жердини, дошки, хмиз та інші подібні матеріали.

Прості укриття.

Найпростішим укриттям для захисту населення є щілини і землянки які певною мірою захищають від ударної хвилі світлового випромінювання, радіаційного ураження. Для будівництва щілин і землянок вибирають сухі підвищені місця.

Будуються в місцях ймовірного скупчення людей, збірних і прийомних евакопунктах, пунктах посадки і висадки населення при евакуації та інших місцях. Якщо люди перебувають в простих, відкритих щілинах, то вірогідність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5-2 рази порівняно з перебуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості зменшиться в 2-3 рази. У перекритій щілині (землянці) захист людей від світлового випромінювання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5-3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60-70 см -- в 200-300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосереднього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, споруд, які руйнуються. Але найпростіші укриття не забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина щілини визначається кількістю людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5-0,6 м на одну людину. В щілинах можна передбачати і місця для лежання з розрахунку 1,5-1,8 м на одну людину. Щілину роблять глибиною близько 2 м, ширина по дну 0,8 м, по верху 1,1-1,2 м. Стіни щілини укріплюють дошками, жердинами, хмизом, очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Входи в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима. Перекриття щілини роблять з накату колод, потім шар глини товщиною 10--15 см, який захищає щілину від потрапляння дощових вод, і шар ґрунту 20--40 см. Зверху все це вкривають дерном. Поверхневі води відводять по стічних канавках. Якщо можливо, щілини можна будувати також зі збірних залізобетонних конструкцій. Для того щоб вирити щілину використовують землерийну техніку (екскаватори, канавокопи та ін..), а при її відсутності щілину риють вручну. Щілина вмістимістю на 10 чол. Може бути відрита трьома чоловіками за 10-12 годин, а ще трьома перекрита.

Надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування людей. Будують землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ширина землянки 2-2,5 м.

життєдіяльність цивільний оборона долікарський

3. Перша долікарська допомога в екстрених ситуаціях

Долікарська допомога - це комплекс медичних маніпуляцій, здійснюваних медичним персоналом (медсестра, фельдшер) з використанням табельних медичних засобів. Вона спрямована на порятунок життя постраждалих та попередження розвитку ймовірних ускладнень. Оптимальний строк надання долікарської допомоги - 1 година після отримання травми.

У доповнення до заходів першої медичної допомоги обсяг долікарської допомоги передбачає:

- введення повітроводу, ШВЛ за допомогою мішка «Ambu»;

- надягання протигазу (ватно-марлевої пов'язки, респіратора) на постраждалого під час знаходження його на зараженій місцевості;

- контроль серцево-судинної діяльності (вимір АТ, характеру Ps) та функції органів дихання (ЧДР і глибина дихання) у постраждалого;

- призначення та введення інфузійних засобів;

- призначення та введення знеболювальних та серцево-судинних препаратів;

- призначення та введення антибіотиків, протизапальних препаратів;

- призначення та введення седативних, протисудомних та протиблювотних препаратів;

- призначення та введення сорбентів та антидотів;

- контроль правильності накладення джгутів, пов'язок, шин, при необхідності - їх правильне накладання або доповнення табельними медичними засобами;

- накладення асептичних та оклюзійних пов'язок.

Список використаних джерел

1. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010. - 417с.

2. Медицина надзвичайних ситуацій. Екстрена медична допомога: навч. посіб. / С.О. Гур'єв, В.Д. Шищук, Ю.В. Шкатула; Укр. наук.-практ. центр екстр. мед. допомоги та медицини катастроф МОЗ України, Нац. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л. Шупика, Сум. держ. ун-т. - Суми, 2010. - 320 c.

3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: Підручник / М.І. Стеблюк. -- 3-тє вид., стер. -- К.: Знання, 2013. -- 487 с.

Размещено на Allbest.ru