Дії військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі (70-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

УДК: 359:355.49 "1970/2008"

20.02.22 Військова історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ДІЇ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ У БОРОТЬБІ

З ТЕРОРИЗМОМ НА МОРІ

(70-ті РОКИ ХХ ст. - ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Соколюк

Сергій Михайлович

Київ

2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі Військово-Морських Сил Національної академії оборони України, Міністерство оборони України.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

Рибак Микола Іванович,

Національна академія оборони України,

професор кафедри воєнної історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович,

Національна академія Служби безпеки України,

завідувач кафедри оперативного мистецтва та історії

спецслужб;

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник

Печенюк Ігор Степанович,

Науково-дослідний центр гуманітарних проблем

Збройних Сил України,

старший науковий співробітник

Захист відбудеться " 12 " травня 2009 р. о 14 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 при Національній академії оборони України за адресою: 03049, Київ-49, Повітрофлотський пр-т, 28.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії оборони України (03049, Київ-49, Повітрофлотський пр-т, 28)

Автореферат розісланий " 11 " квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. М. Грицюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена тим, що незважаючи на наявність низки опублікованих праць та значного обсягу матеріалу, дії військово-морських сил (ВМС) у боротьбі з тероризмом на морі залишилися малодослідженою галуззю воєнно-історичної науки. Аналіз історіографії засвідчив, що досі відсутня узагальнююча наукова праця, в якій би підсумовувалися попередні досягнення у вивченні морського тероризму та протидії йому з боку ВМС, комплексно аналізувався світовий досвід, чинники розвитку форм і способів застосування сил флотів у боротьбі з морським тероризмом у 1970-х рр. - на початку ХХІ ст.

Поряд з традиційними загрозами, пов'язаними з локальними війнами та збройними конфліктами, все активніше заявляє про себе тероризм, проти-стояння якого із суспільством набуло форм так званої "асиметричної війни". З 1970 по 1980 рр. у світі було здійснено 1814 терористичних актів, з 1980 по 1986 рр. їх кількість зросла більш ніж удвічі. За останні два десятиліття намітилася стійка тенденція до їх зростання, досягнувши максимуму на початку ХХІ ст. - з 346 у 2001 р. до 14 338 у 2006 р. У другій половині ХХ ст., починаючи з 1970-х років, поряд зі зростанням чисельності піратських нападів, найбільша кількість яких зареєстрована на межі ХХ-ХХІ ст., тероризм поширився на морський простір, через який доставляється понад 80% усіх торгових вантажів.

Відтак, на сучасному етапі особливої актуальності набуло запобігання та попередження актів морського тероризму. Верховний Головнокомандувач Збройних Сил - Президент України В. Ющенко наголосив, що у полі зору держави має бути військовий захист українських інтересів у нових зонах ризику, яким є, перш за все, боротьба з піратством, для чого "ми повинні застосовувати власні військові і технічні засоби та знайти спосіб для супроводу інтересів нашої держави". Участь у міжнародних заходах з підтримання миру і безпеки у різних регіонах світу стала одним із пріоритетних напрямів зов-нішньої політики нашої держави. З 2007 р. в операції НАТО "Активні зусилля" з попередження терористичних дій у Середземному морі беруть участь кораблі та підрозділи ВМС ЗС України. Це дозволяє не тільки вирішувати завдання з підтримання миру і стабільності у визначених регіонах і надає можливість набути досвід у протидії тероризму, зокрема, морському, а й сприяє захисту національних інтересів у Світовому океані.

Виходячи з вищезазначеного, дисертантом сформульовано наукове завдання, яке полягає у розкритті ролі і місця військових флотів у боротьбі з морським тероризмом та виявленні тенденцій розвитку форм і способів застосування військово-морських сил у боротьбі з ним у 70-х роках ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослі-дження проведено у відповідності до плану наукової і науково-технічної діяльності Національної академії оборони України в рамках науково-дослід-ницьких робіт: шифр "Тактика" (№ 0201U000343) на замовлення командувача ВМС ЗС України, де здобувач взяв участь у розробленні матеріалу до двох розділів, зокрема, провів аналіз сил і засобів морських терористів та основних тактичних прийомів їх дій; шифр "Епіцентр" (№ 0101U000791), у якій у співавторстві ним розроблено матеріал до двох розділів щодо доцільних форм і способів застосування військово-морських сил у протидії морському тероризму.

Мета та завдання дослідження. На основі аналізу відкритих джерел узагальнити досвід застосування військово-морських сил у боротьбі з теро-ризмом на морі в 70-х роках ХХ ст. - на початку ХХІ ст. та розробити практичні рекомендації щодо можливих напрямів його використання в діяль-ності ВМС ЗС України.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

дослідити історіографію та встановити ступінь наукової розробленості проблеми, проаналізувати джерела з обраної теми;

розкрити сутність та особливості сучасного морського тероризму;

виявити основні чинники, що визначали розвиток процесу застосування військово-морських сил у протидії тероризму на морі (70-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.);

узагальнити та систематизувати досвід застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі, виявити тенденції цього процесу;

на підставі узагальнення світового досвіду застосування сил флотів у протидії морському тероризму запропонувати рекомендації щодо використання цього досвіду в діяльності ВМС ЗС України у сучасних умовах.

Об'єкт дослідження. Боротьба з тероризмом на рубежі 70-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

Предмет дослідження. Дії військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі у 70-ті роки ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають прин-ципи історизму, об'єктивності, науковості, та власне історичні (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та історико-логічний) методи наукового пізнання. При підготовці дисертації автором використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

Застосування аналізу дало змогу розкрити сутність морського тероризму, а також сформулювати чинники, які впливали на процес застосування сил флотів у боротьбі з ним, та критерії класифікації антитерористичних дій (операцій) на морі. Завдяки синтезу були встановлені зв'язки між актами морського тероризму, проведена класифікація його різновидів та класифікація морських антитерористичних дій (операцій) за ознаками, виділеними аналізом. Методи індукції (дедукції) й аналогії дали змогу провести всебічне дослідження та сформулювати деякі практичні рекомендації. Застосовувались також методи емпіричного дослідження, зокрема статистичний та порівняння. Використовуючи статистичний метод, було встановлено динаміку чисельності актів морського тероризму, склад угруповань військово-морських сил у протидії його проявам. Застосування методу порівняння дозволило установити подібність і розбіжності різновидів морського тероризму.

Проблемно-хронологічний метод дозволив висвітлити досвід застосування військово-морських сил з урахуванням конкретних умов дій терористів та провести періодизацію цього процесу в означені часові рамки. Використовуючи порівняльно-історичний метод, автор зіставив різні варіанти дій сил флотів у боротьбі з морським тероризмом, проаналізував рівень їх ефективності. За допомогою історико-логічного методу було об'єднано і узагальнено вже виявлені та описані історичні факти, визначено тенденції розвитку форм і способів застосування військових флотів у протидії тероризму на морі, а також розроблено рекомендації щодо використання результатів дослідження в діяльності ВМС ЗС України.

Хронологічні межі охоплюють період 70-х рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст. (2008 р. включно). Нижня межа пов'язана з тим, що на рубежі 70-х рр. ХХ ст. на морський простір поширився тероризм, що змусило залучити до боротьби з ним військово-морські сили різних держав. Верхня межа зумовлена консо-лідацією зусиль країн світу у застосуванні військових флотів та інших видів збройних сил для охорони судноплавства в умовах активізації морського тероризму та його проявів на початку ХХІ століття у формі морської анти-терористичної операції багатонаціональних сил.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній воєнно-історичній науці зроблена спроба дослідити досвід засто-сування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі у 70-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст., при цьому:

визначено й обґрунтовано авторську періодизацію процесу боротьби з тероризмом на морі;

обґрунтовано критерії та проведено класифікацію морських антитеро-ристичних операцій (дій);

виявлено та теоретично обґрунтовано тенденції розвитку форм і способів дій військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом;

уведено до наукового обігу раніше не опубліковані архівні джерела;

удосконалено:

класифікацію різновидів морського тероризму;

підходи для обґрунтування чинників, які визначали розвиток процесу застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом;

визначення поняття "морський тероризм";

набуло подальшого розвитку:

дослідження історіографії та джерельної бази за даною темою;

вивчення сутності, змісту й особливостей сучасного морського тероризму.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Національної академії оборони України під час вивчення дисциплін "Застосування військових частин та угруповань сил (військ) Військово-Морських Сил в операціях", "Застосування сил (військ) Військово-Морських Сил", "Міжнародно-правове забезпечення застосування сил (військ) Військово-Морських Сил", у Севастопольському військово-морському інституті - під час вивчення дисципліни "Тактика Військово-Морських Сил". Подані у дослідженні конкретно-історичний матеріал, положення та висновки можуть бути використані для написання узагальнюючих праць, курсів лекцій, навчально-методичних посібників за даною тематикою, для удосконалення бойових статутів, настанов з бойової служби кораблів ВМС ЗС України та їх підготовки до участі в антитерористичних операціях (діях) на морі.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження та публікації автора у наукових фахових виданнях виконані особисто. У спільних статтях із Г. Ф. Костенком "Режим ліквідації тероризму на морі" та "Формування режиму ліквідації тероризму на морі" здобувач особисто провів ретроспективний аналіз нормативно-правової бази щодо боротьби з морським тероризмом та запро-понував напрями її удосконалення.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовано: на наукових і науково-практичних конференціях міжнародного, національного та відомчого рівнів: "Місце та роль ВМС у забезпеченні захисту національних інтересів у сучасних умовах" (Київ, 2005 р.), "Євроатлантична інтеграція України: формування у особового складу ЗС України позитивного ставлення до НАТО" (Київ, 2005 р.), "Війни ХХІ століття і оборонна політика держави" (Київ, 2006 р.), "Застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі: завдання, можливості, способи дій" (Київ, 2006 р.), "Місце та роль ВМС ЗС України в забезпеченні захисту національних інтересів України. Сучасний стан та перспективи розвитку ВМС ЗС України" (Київ, 2007 р.); "Актуальні питання вдосконалення національного законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних зло-чинним шляхом, і фінансування тероризму" (Київ, 2008). Основні положення дисертації доповідалися на науково-методичних семінарах та засіданнях кафедри Військово-Морських Сил Національної академії оборони України.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлені у 17 публікаціях автора, з них 7 - у наукових фахових виданнях з історичних наук, 4 - у наукових журналах і збірниках наукових праць, 6 - у матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації підпорядкована досягненню мети та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків (обсяг основної частини 180 с.), 9 додатків (58 с.), списку використаних джерел (458 най-менувань, 40 с.). Повний обсяг дисертації 278 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, окреслено його хронологічні рамки. З'ясовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, висвітлено особистий внесок дисертанта й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Історіографія, джерельна база та методологія дослідження" з'ясовано стан наукової розробленості теми дослідження, проведено аналіз наявної джерельної бази та визначені методи дослідження. Історіографія за темою дисертації умовно поділена на три групи: доробки радянських учених; праці сучасних українських дослідників, роботи зарубіжних авторів.

За радянських часів дослідження, присвячені тероризму на морі та досвіду застосування військово-морських сил у боротьбі з цим явищем у 70-х роках ХХ ст. - початку ХХІ ст. за рідким винятком не набули належного розвитку. Л. Моджорян у монографічних працях в історичному та правовому аспектах розглядала сутність тероризму взагалі та тероризму на морі зокрема. Проте застосування флоту у боротьбі з морським тероризмом подані нею фрагментарно. У працях І. Можейка та О. Снісаренка проведено аналіз піратства, виокремлено різновиди та охарактеризовані його тактичні прийоми від найдавніших часів до сучасності. Колективна праця М. В'юненка, Б. Макєєва, В. Скугарєва розкриває вплив розвитку озброєння і техніки на способи бойових дій на морі, значення військово-морського флоту у стримуванні протиправної діяльності на морі.

Сучасні українські дослідники розглядали тероризм переважно в кри-мінально-правому вимірі, однак декілька авторів частково аналізують тероризм на морі та роль флоту у протидії цьому явищу. Військово-морський історик Ю. Бадах провів ретроспективний аналіз бойового досвіду застосування ВМС у локальних війнах і збройних конфліктах у повоєнні роки, при цьому зупинявся на формах і способах боротьби з насильством на морі. Історики Г. Биструхін, Д. Вєдєнєєв аналізують сутність підривної діяльності антиурядових сил різного воєнно-політичного спрямування, розкривають форми і методи протидії їм сил спеціального призначення. Йдеться також про використання морського простору у діяльності терористичних організацій та про роль флоту в проведенні антитерористичних операцій. Військовий історик В. Радецький, розглядаючи особливості воєнних конфліктів другої половини ХХ ст., виокремлює роль ВМС, характеризуючи їх як високотехнологічний вид збройних сил. Дослідник розглядає терористичні організації в перебігу збройних конфліктів, класифікує їх за характером цілей, які вони переслідували. Автор відзначає зростання ролі багатонаціональних сил у проведенні сучасних військових операцій, що важливо для визначення можливостей ВМС під час ведення боротьби з теро-ризмом на морі.

М. Требін провів соціально-філософський аналіз явища тероризму. Серед його різновидів автор виділяє тероризм морський, розкриває його особливості, розглядає чинники, які визначали характер боротьби з цим явищем. В. Ліпкан, Д. Никифорчук, М. Руденко репрезентували нові погляди на явище тероризму, а боротьбу з ним розглядають з точки зору оперативно-розшукової діяльності. О. Маначинський розглядає поєднання практики протистояння держав і теро-ризму, зокрема морського, в єдину антагоністичну систему - асиметричну війну. Проте поза увагою дослідників залишилися питання застосування військового флоту у боротьбі з тероризмом.

Науковці Служби безпеки України В. Антипенко, В. Варганов, С. Качур, М. Дмитренко, В. Крутов, В. Пилипчук, В. Тимошенко зверталися до всебічного аналізу тероризму, розглядаючи особливості боротьби з цим явищем у контексті міжнародного співробітництва, з точки зору закону і практики. Дослідники Н. Агаєв, М. Карпов, О. Хміляр, В. Єфімова вивчали походження тероризму, особливості діяльності терористичних організацій, розглядали напрями та специ-фіку використання збройних сил у боротьбі з ними. І. Печенюк, М. Шевченко, Д. Штибліков відзначали глобальний характер сучасного тероризму, зокрема морського. О. Балобанов, Л. Багрій-Шахматов, С. Данилко, О. Довгань, С. Заго-роднюк, М. Левицька, І. Лукшин висвітлили сутність, особливості сучасного морського тероризму та піратства, їх спільні риси та відмінність, а також правові засади боротьби з цими явищами. О. Боріскін, І. Нікольський дали оцінку морському піратству як різновиду морського тероризму. Л. Артеменко та Є. Вєнікєєв дослідили розвиток піратства та його різновидів на Чорному морі. Загрози сучасного морського тероризму в Причорномор'ї та заходи країн регіону щодо його попередження і протидії досліджували С. Кулик, П. Лакійчук. Деяким аспектам застосування сил флоту у боротьбі з морським тероризмом присвячені публікації вітчизняних вчених, аналітиків та експертів з питань застосування ВМС В. Безкоровайного, П. Волотівського, І. Кабаненка, І. Князя, В. Литовченка, М. Пінкевича, А. Риженка, І. Фурмана, І. Чалого, О. Шталтовного, С. Яким'яка.

Проблеми злочинності на морі та її попередження розглядають також і російські дослідники. К. Жарінов, Ю. Кузнєцов, В. Нікольський, розділяючи морський тероризм на державний і тероризм недержавних організацій, дослідили його географію, тактику дій, особливості його різновидів, аналізували питання протидії морському тероризму, зокрема застосування військових флотів у боротьбі з ним. В. Грігорян, В. Дмітрієв, В. Сидорченко аналізували виник-нення морського піратства у всіх його проявах, розвиток тактики морських злочинців, дали правову оцінку цим явищам на сучасному етапі та реко-мендації щодо дій екіпажів суден у небезпечних для плавання районах. Ю. Боброва, І. Зєнкін, І. Міхєєв, Ю. Ромашев досліджували правові аспекти діяльності терористичних організацій на морі, тактичні прийоми та райони їх дій, а також питання правового регулювання боротьби з ними, відповідності міжнародного морського права сучасним умовам і об'єктивним потребам цієї боротьби. Особливу увагу приділили автори аналізу досвіду міжнародної співпраці у боротьбі з морським тероризмом, піратством, незаконним обігом нар-котиків, запропонували шляхи підвищення їх ефективності. Проте, як і у більшості дослідників, поза їхньою увагою залишилися питання застосування ВМС у протидії цим явищам.

У колективній монографії РАН під загальною редакцією А. Арбатова військово-морський експерт Б. Макєєв аналізує дії терористичних організацій на морі. Автор, досліджуючи організацію боротьби з морським тероризмом, окреслює шляхи підвищення ефективності протидії цьому явищу, при цьому розкриває особливості застосування військово-морських сил та їх взаємодію у формі морських антитерористичних операцій (дій) багатонаціональних сил.

Російські військові історики В. Доценко, М. Скріцкій, О. Розін, розглядаючи розвиток воєнного мистецтва військових флотів, висвітили їхню роль у боротьбі з морським тероризмом та його різновидом - піратством, підкреслюючи, що саме у діях проти морського піратства зароджувалися і вдосконалювалися сучасні форми і способи застосування військово-морських сил, які є найбільш ефективними під час проведення антитерористичних дій на морі. О. Брасс, С. Лавренов, І. Попов, О. Тарас, досліджуючи застосування збройних сил у військових конфліктах та війнах у післявоєнний період, приділяли увагу застосуванню військових флотів та сил спеціальних операцій у попередженні терористичних дій на морі деяких екстремістських організацій у 70-80-х роках ХХ ст.

Ю. Зав'ялов, О. Колпаков, М. Трусов, досліджуючи сучасний морський тероризм, надають рекомендації з удосконалення заходів антитерору для цивільного судноплавства. Монографії Ю. Гладишева та Г. Іванова присвячені проблемам морського тероризму та ролі ВМС у боротьбі з ним, проте закритий характер цих праць не дозволила належною мірою провести їх детальний аналіз, за винятком матеріалів, що були опубліковані у відкритих виданнях. Деяким аспектам сучасного морського тероризму й аналізу застосування ВМС у боротьбі з ним присвятили свої публікації О. Горшков, Б. Макєєв, В. Мясников, М. Резяпов, А. Сімонов, А. Смоловський, В. Петрович, В. Подсобляєв, М. Чертанов та ін.

Значна кількість праць з морського тероризму та ролі і місця ВМС у боротьбі з ним видані в інших країнах. Виділяється збірка праць англійських та американських дослідників Б. Дженкінса, Е. Елена, І. Ігнарські, Д. Мезона, С. Менефі, В. Перріта, Дж. Симона, X. Стоу, П. Уїлкінсона, Ж. Хавенса, С. Хейнса, X. Хівера, Т. Шіллера, Б. Херлоу, яка охоплює теорію та практику тероризму взагалі й тероризму на морі зокрема, причому як в умовах миру, так і в ході воєнних дій. Автори вбачають у піратстві попередника тероризму на морі, боротьба з яким повинна ґрунтуватися на тих же міжнародно-правових прин-ципах, що й боротьба з піратством. Ю. Дешамп (Франція), Я. Маховський (Польща) та Х. Нойкірхен (Німеччина) у своїх працях дослідили історію розвитку одного з різновидів морського тероризму - піратства - з найдавніших часів до кінця ХХ ст. Аналізуючи тактичні прийоми морських піратів, автори частково висвітлили форми і способи дій військових флотів у боротьбі з ними. Фахівці Центру дослідження терористичних ризиків "РЕНД" (США) М. Грінберг, Д. Ортіс, Г. Уїлліс, І. Хілко, П. Шелк аналізують природу загроз морського тероризму, виокремлюють морське піратство як його складову, вбачають шляхи протидії йому в ефективній міжнародно-правовій діяльності.

На відміну від попередників, роль і місце військово-морських сил у "глобальній війні" з тероризмом розкривають фахівці Комітету дослідження ВМС при національній дослідницькій раді США. У праці відображені загальні принципи використання ВМС у загальній системі протидії тероризму, про-ведений розподіл зон, районів та рубежів дій сил флоту у попередженні терористичних актів на морських об'єктах.

Дослідники А. Корін, Дж. Лой, Г. Люфт, Р. Ньюмен, Дж. Синай, М. Штейн-берг (США), А. Лоренц (Ізраїль), М. Біньйон, Е. Воткінс (Велико-британія), Б. Сіфантус (Франція), К. Кубяк (Польща), К. Колєв, Б. Мєднікаров (Болгарія), Б. Раман (Індія), Р. Гунаратна (Шрі Ланка) та інші у своїх публікаціях висвіт-лювали історію розвитку морського тероризму і піратства, діяльність терорис-тичних угруповань на морі, тактичні прийоми та способи їх дій, відображали погляди фахівців на застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі та розглядали деякі аспекти військового співробітництва у боротьбі з цим явищем. Значна частина з них присвячена проблемам формування і функціонування правових засад боротьби з цим явищем - режиму боротьби з морським тероризмом.

Під час підготовки дисертації були використані матеріали Державного архіву Одеської області - фонд фп-10868 - донесення помполітів суден Чорноморського морського пароплавства (ЧМП), в яких відображені факти терористичних актів проти цивільного судноплавства та випадки нападів морських піратів на судна ЧМП. У донесеннях дається стисла характеристика використаних сил і засобів морських піратів та їх тактичних прийомів. Використані архівні матеріали сприяли проведенню аналізу терористичних і піратських дій на морі у хронологічних рамках дисертаційного дослідження. Незначна кількість архівних джерел компенсована використанням міжнародних правових актів: резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради безпеки ООН, Міжнародної морської організації, міжнародних конвенцій, угод, декларацій, протоколів, кодексів тощо; законодавчих актів України: законів, прийнятих Верховною Радою, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України; керівних документів Міністерства оборони України, Генерального штабу, Ко-мандування ВМС ЗС України, матеріалів офіційної переписки між установами тощо.

Використано матеріали періодичних видань та мережі Internet, що дозво-лило "наситити" роботу новими даними. Для визначення основних термінів і понять, назв місць, де відбувалися події, дисертантом використовувалися спе-ціалізовані видання: словники, довідники тощо. Важливою часткою джерельно-історіографічної бази дослідження стали матеріали міжнародних, міжгалузевих науково-практичних, науково-методичних та інших конференцій.

Таким чином, аналіз історіографії та джерельної бази засвідчив, що до цього часу були видані окремі монографії, статті, науково-публіцистичні роботи, присвячені різним аспектам тероризму на морі. Проблеми протидії цьому явищу були розглянуті переважно в контексті міжнародного права. Дії військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом дотепер не були предметом спеціального воєнно-історичного дослідження в Україні, не розкриті та потре-бують всебічного висвітлення.

У другому розділі „Чинники, які визначали розвиток процесу засто-сування військово-морських сил у протидії тероризму на морі (70-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.)" дисертант розкрив сутність і зміст морського тероризму та дослідив основні чинники, які визначали розвиток процесу застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом.

У першому підрозділі "Сутність та особливості сучасного морського тероризму" при дослідженні змісту морського тероризму з'ясовано, що він, на відміну від повітряного та суходільного, має певні особливості. Близько двох десятків екстремістських організацій використовували морський простір для терористичних дій.

Встановлено, що морський тероризм має дві складові: політичну та економічну. Політичний тероризм має два різновиди: 1) тероризм організацій, що діяли незалежно від державних структур на морському просторі; він полягає у насильницьких діях на морі учасників незаконних військових формувань в умовах визвольних (партизанських) воєн і внутрішньодержавних конфліктів, емігрантських та сепаратистських рухів, реакційних "правих рухів" і псевдо-революційних організацій; 2) державний тероризм на морі - організоване насильство однієї держави (групи держав) або її органів проти іншої (інших), у тому числі й нейтральної (нейтральних), на морі або через море, за допомогою військових, інформаційних, економічних, політичних форм і способів за участі військово-морських сил чи сил спеціальних операцій (служб) з метою досяг-нення певних політичних цілей. Економічний тероризм на морі поділяється на два різновиди: 1) із застосуванням насильства - піратство (морський розбій), захоплення заручників з метою подальшого отримання викупу, торгівля людьми; 2) без насильства - незаконні перевезення морем вантажів (контрабанда) - зброї, наркотиків, зброї масового ураження та її елементів, нелегальна міграція, ведення незаконного промислу (незаконна економічна діяльність).

Разом з тим, виявлено, що в розвитку морського тероризму спосте-рігається перехід від нападів поодиноких груп до широко спланованих і скоординованих на значній акваторії одночасних масованих дій угруповань під єдиним регіональним керівництвом за підтримки зацікавлених осіб, організацій та урядів. Відбувається злиття політичного та економічного різновидів морського тероризму; зростання жорстокості піратства в окремих районах; перехід морських піратів від пограбування членів команди (пасажирів), оволодіння вантажем і викрадення суден до захоплення заручників для отримання викупу (в районі Африки, особливо - поблизу Сомалі). Спостерігається все активніший обмін досвідом між терористичними угрупованнями, які діють на морі.

У другому підрозділі "Характеристика чинників розвитку форм і способів застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом" дисертантом дана характеристика групам чинників, що впливали на процес роз-витку форм і способів застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом.

Перша група - чинники, які створювали умови для зародження та діяльності терористичних організацій на морі та впливали на протидію їм військово-морських сил, серед них:

1) суспільно-політичні - активізація внутрішньодержавних та міжнародних конфліктів у прибережних районах; зменшення присутності в морях і океанах державних військових флотів; зростаюче поєднання морського тероризму з піратством; підтримка морських терористів місцевим населенням, етнічними групами, а в окремих випадках - державними установами і урядами держав; комплектування злочинних груп колишніми бійцями спецпідрозділів, що діяли на морі;

2) юридичні (правові) - недосконалість правового статусу морських тери-торій та режиму прибережних районів, невідповідність існуючої нормативно-правової бази сучасним потребам безпеки судноплавства та боротьби з міжна-родною злочинністю на морі; недостатність участі міжнародних організацій у забезпеченні дотримання режиму судноплавства; недосконалість системи владних і судових органів у деяких прибережних державах; неузгодженість у формуванні та недосконалість законодавства щодо участі ресурсів сил флотів в анти-терористичних операціях на морі;

3) соціально-економічні - бурхливий розвиток торгівельного мореплавства; укорінення піратства як невід'ємної складової місцевих традицій та способу життя, засобу заробітку; легкість придбання суден за порівняно невелику ціну; інститут прапорної люб'язності ("дешевий прапор"); недостатнє фінансування потреб військово-морських сил.

Друга група характеризується чинниками, які складають сукупність тактичних прийомів та інших організаційних і військово-технічних аспектів, властивостей озброєння і технічних засобів морських терористів, а також сукупність їх дій, які, у свою чергу, визначали розвиток форм, способів і тактичних прийомів застосування проти них військово-морських сил, а саме:

1) військово-технічні - використання морськими терористами новітніх технологій, комунікаційних систем; відсутність системи технічного спосте-реження у деяких прибережних районах; можливість установлення точного місцезнаходження суден і маршрутів внаслідок використання відкритого радіо-зв'язку; наявність чи відсутність відповідних сил і засобів ВМС для ведення дій з тероризмом на морі;

2) тактичні чинники - рівень підготовки морських терористів, форми, способи і тактичні прийоми їх дій; стан бойової готовності та навченості сил, які залучалися для боротьби з ними; часові параметри.

Встановлено, що в якості основних форм ведення дій морськими теро-ристами використовувалися: операції ("Аль-Каїда", "Хезболла", "Абу Сайаф", "Морські тигри"), морські бої ("Морські тигри"), атаки і удари (практично усі морські терористичні угруповання). Доведено, що основними способами дій морських терористів були: напади на бойові кораблі, судна і об'єкти морської інфраструктури з метою їх знищення; здійснення терористичних актів проти об'єктів судноплавства з метою наживи, отримання викупу чи з наступним їх підривом (затопленням) у великих портах або в стратегічно важливих міжнародних протоках; знищення або пошкодження судна (об'єкта) шляхом атаки із застосуванням артилерійського, ракетного або іншого озброєння; неви-біркове знищення або пошкодження судна (об'єкта) від підриву на морських мінах; захоплення суден з небезпечними вантажами; захоплення об'єкта (судна, платформи) й узяття членів екіпажу чи пасажирів як заручників з висуненням політичних та економічних вимог; здійснення нападів на об'єкт з метою пограбування та (або) заволодіння ним; поставки зброї, наркотиків та інших заборонених вантажів, які використовуються для отримання прибутків або фінансування злочинних акцій.

Залежно від стану цілі відносно води, сил нападу, їх озброєння і засобів доставки, рівня підготовки, оснащеності, ступеня та рівня готовності корабля або судна-мішені - до відбиття нападу, морські терористи застосовують відповідні тактичні прийоми.

Третя група чинників пов'язана з особливостями районів дій морських терористів, місцями їх базування, а також вплив фізико-географічних умов на застосування сил флотів:

1) проходження судноплавних шляхів через вузини і протоки, наявність великої кількості архіпелагів зі складним рельєфом, невивченими гідрологічними умовами, розвинутою рослинністю і розрізаною береговою смугою, що дозволяє терористам влаштовувати засідки і водночас ускладнює проведення антитерористичних операцій (дій);

2) сприятливі кліматичні умови, ландшафт і рельєф місцевості та морського дна, наявність великої кількості островів, закритих бухт, лагун, заток створюють сприятливі умови для базування та переховування морських піратів і терористів, значно заважає проведенню заходів попередження та протидії морським злочинцям та застосування сил флотів у боротьбі з ними.

Взаємодія всіх наведених чинників суттєво ускладнювала проведення заходів попередження та спонукала до створення і вдосконалення міжнародної системи протидії морському тероризму та його різновидам, удосконалення форм, способів і тактичних прийомів застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом у 70-х роках ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

У третьому розділі „Застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі на рубежі 70-х років ХХ ст. - на початку ХХІ ст." проводиться аналіз процесу застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом.

У першому підрозділі "Особливості застосування військово-морських сил зарубіжних країн у боротьбі з морським тероризмом" під час дослідження світового досвіду застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом дисертантом з'ясовано, що основними завданнями флотів при цьому були: контроль судноплавства; виявлення і знищення плавзасобів та баз терористів; запобігання нелегальному транспортуванню (контрабанді) зброї, наркотиків, людей; визволення захоплених суден, їх екіпажів і заручників.

Встановлено, що застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом на постійній основі започатковано на рубежі 1970-х років, коли з виникненням палестинських екстремістських організацій у 1960-х роках, що поширили свою терористичну діяльність на море, ВМС Ізраїлю розпочали проти них систематичні дії. Разом з тим, активна військово-морська присут-ність сил флотів у завершальний період "холодної війни" у Світовому океані, зокрема у так званих "проблемних" районах, стримувала поширення тероризму на море. У цей період створюються і залучаються до боротьби з тероризмом на морі антитерористичні підрозділи. З початку 1990-х років, з розпадом біполярної системи світу зменшилася чисельність та відбулося обмеження дій військових флотів провідних країн в акваторіях морів та океанів, що на рубежі ХХ - ХХІ століть призвело до активізації морського тероризму. З оголошенням у 2001 р. "глобальної війни" з тероризмом, з метою запобігання та протидії цьому явищу на морі в найбільш небезпечних для судноплавства районах були запо-чатковані антитерористичні операції. У цей період відбувся перехід у застосуванні військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом від переважно поодиноких дій до морських антитерористичних операцій коаліційних (багатонаціональних) сил.

Дії ВМС у боротьбі з морським тероризмом проводилися у формі атак, ударів, морських боїв, антитерористичних операцій угруповань, зокрема різно-видових, різновідомчих та багатонаціональних. При цьому найбільш ефективними способами застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом стали: патрулювання в районах можливих дій терористів, конвоювання (ескортування) суден з цінними та небезпечними вантажами у загрозливих районах, завдання ударів (атак) по базах морських терористів, знищення плавзасобів терористів у морі та пунктах базування.

Аналізуючи процес становлення та функціонування світової системи бо-ротьби з тероризмом на морі, дисертант виокремив у ньому наступні етапи: 1) формування відповідної нормативно-правової бази (режиму боротьби з теро-ризмом на морі); 2) створення і функціонування ефективної системи розвідки, спостереження й оповіщення; 3) підготовка і проведення морських (різнорідних, різновидових, різновідомчих) антитерористичних операцій (дій) із залученням сил спеціальних операцій.

Встановлено, що розмах та масштаби дій ВМС у боротьбі з морським тероризмом залежить від рівня організації терористичних угруповань, їх оснащення та можливостей щодо завдання збитків. Поряд з тим, ефективність боротьби з морським тероризмом обумовлюється наявністю відповідних ресурсів для охорони судноплавства у тому чи іншому районі, а також національної належності судновласника, вантажу, під прапором якої держави перебуває судно, порту приписки та національного складу екіпажу.

Узагальнивши досвід застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом, дисертант установив, що в означений період були започатковані декілька морських антитерористичних операцій (дій) у різних регіонах світу: у Малаккській та Сінгапурській протоках; у районі острова Цейлон; у Середземному морі - у східній частині поблизу узбережжя Ізраїлю та Лівану, у всій акваторії - "Активні зусилля"; у Чорному морі -"Чорноморська гармонія"; поблизу західного узбережжя Африки - у Гвінейській затоці; в Індійському океані в районі східного узбережжя Африки - "Непохитна свобода", "Аталанта" та інші. При цьому з'ясовано, що вони розрізняються між собою за масштабами охоплення, рівнем участі (національні та міжнародні) та характером залучення сил (однорідні, різнорідні, одновидові, різновидові, різновідомчі). Разом з тим, цілі цих операцій (дій) мають певні відмінності: в районі Шрі Ланки - зі знищення сил та інфраструктури "морських тигрів" сепаратистського руху Тигри визволення Таміл Ілама, з протидії морським злочинцям - в районі Південно-Східної Азії, з попередження насильства на морі - перекриття каналів їх фінансування - незаконні перевезення (контрабанда), торгівля людьми та захоплення заручників.

У другому підрозділі "Використання в діяльності ВМС ЗС України досвіду застосування іноземних флотів у протидії тероризму на морі" показано особливості використання світового досвіду застосування ВМС у боротьбі з тероризмом на морі у діяльності ВМС ЗС України.

Автором проаналізовано етапи підготовки та участі ВМС ЗС України в антитерористичній операції НАТО у Середземному морі "Активні зусилля", Чорноморської групи БЛЕКСІФОР, операції "Чорноморська гармонія". При цьому висвітлено існуючі проблеми, пов'язані з лімітом сил і засобів для участі та недостатнім рівнем фінансування.

Розглянуто процес підготовки до створення стаціонарної системи підводного спостереження та оборони територіального моря України від нападів морських терористів, а також використання морських біотехнічних систем з метою запобігання та надійного захисту об'єктів ВМС ЗС України та берегової інфраструктури.

Виокремлюючи роль і місце ВМС ЗС України в загальнодержавній системі протидії морському тероризму, здобувач вважає за доцільне впрова-дження постійного несення кораблями ВМС ЗС України бойової служби в районах діяльності морегосподарського комплексу України, в яких відзначається найбільша активність дій морських терористів, та участі в міжнародних заходах протидії тероризму на морі.

Дисертант вважає, що участь кораблів та підрозділів українських ВМС в антитерористичних операціях (діях) сприятиме набуттю практичного досвіду застосування сил флоту, підвищенню рівня бойового вишколу особового складу, зміцненню боєготовності Збройних Сил України. Разом з тим, участь у колек-тивних заходах безпеки на морі слугуватиме поліпшенню безпеки вітчизняного та міжнародного судноплавства та утвердженню авторитету України як морської держави.



ВИСНОВКИ

У висновках формулюються результати дослідження, що виносяться на захист. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті ролі та місця військових флотів у боротьбі з морським тероризмом та виявленні тенденцій розвитку форм і способів застосування військово-морських сил у боротьбі з ним у 70-х роках ХХ ст. - на початку ХХІ ст.

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи.

1. Проведений історіографічний аналіз літератури та джерел з обраної теми засвідчив, що застосування військово-морських сил у боротьбі з теро-ризмом на морі донині не були предметом спеціального дослідження у вітчиз-няній історіографії та недостатньо висвітлені в сучасній науковій літературі. Наявні наукові праці розглядають переважно правові аспекти тероризму, а набутий досвід застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом висвіт-люють лише фрагментарно.

2. Встановлено, що через різноманітність поглядів єдиного визначення поняття морського тероризму до сьогодні не існує. Дисертант, аналізуючи різні підходи щодо визначення даного поняття, запропонував його власний варіант. Під поняттям "морський тероризм" слід розуміти злочин міжнародного характеру, що полягає у цілеспрямованому застосуванні або загрозі застосування насильства шляхом проведення злочинних дій на морі або морських об'єктах (плавзасобах, платформах, об'єктах берегової інфраструктури тощо) з метою досягнення політичних, воєнних, економічних, фінансових та інших цілей.

Запропонована авторська класифікація морського тероризму, який має два типи - політичний та економічний. Політичний поділяється на тероризм недержавних організацій та державний тероризм; економічний тероризм на морі має два види: із застосуванням насильства - піратство (морський розбій), захоплення заручників з метою отримання викупу, торгівля людьми; без на-сильства: незаконні перевезення морем вантажів (контрабанда) морем, нелегальна міграція, ведення незаконного промислу (незаконна економічна діяльність).

3. Доведено, що розвиток процесу застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом визначали три групи чинників: по-перше, суспільно-політичні, юридичні (правові), соціально-економічні; по-друге, війсь-ково-технічні, тактичні; по-третє, фізико-географічні умови.

Встановлено, що процес застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі в окреслені дослідженням часові межі пройшов три періоди. Перший: початок 70-х років ХХ ст. - закінчення "холодної війни" (1991 р.) - характеризувався окремими діями сил флотів проти морських терористів та військово-морською присутністю ВМС провідних країн у "проб-лемних" районах; другий: 1991 - вересень 2001 рр. - виділявся зменшенням чисельності військових флотів провідних країн у Світовому океані, створенням і залученням до боротьби з тероризмом на морі сил спеціальних операцій; на третьому - з жовтня 2001 - по 2008 рр. включно - відбувся перехід до засто-сування військово-морських сил у формі морських антитерористичних операцій коаліційних (багатонаціональних) сил.

4. Підтверджено, що головними завданнями у боротьбі з тероризмом на морі в означені роки були: контроль морського руху, запобігання транспор-туванню зброї масового ураження та її компонентів, виявлення і знищення плавзасобів та баз терористів, звільнення заручників.

Основними формами застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі були: на тактичному рівні - атаки, удари, систематичні бойові дії; на оперативному рівні - антитерористичні операції.

Встановлено, що найбільш дієвими способами застосування військово-морських сил у протидії морському тероризму стали: морська блокада районів дій і базування морських терористів, знищення морських терористів у базах, конвоювання (супроводження, ескортування) суден з важливими та небезпечними вантажами у вузинах поодинокими кораблями чи тактичними групами, патру-лювання (постійне, систематичне, контрольне) районів (судноплавних шляхів) можливих дій терористів з використанням катерів, авіації, дії сил спеціального призначення щодо нейтралізації (знищення) морських терористів, звільнення заручників.

5. Виявлені і теоретично обґрунтовані тенденції у боротьбі з морським тероризмом, а саме:

перехід від окремих (поодиноких, невзаємопов'язаних, в обмежених районах) дій на морі до широкомасштабних операцій (дій) коаліційних (багато-національних) сил, які характеризуються узгодженістю дій, єдиним керівництвом, широким просторовим розмахом, достатньо потужним угрупованням сил;

набуття сучасними антитерористичними діями (операціями) на морі запобіжного та упереджувального характеру;

зростання ролі багатоцільових військових кораблів середнього тоннажу під час ведення морських антитерористичних дій на морі;

зростання ролі розвідки, сил спеціальних операцій та підводних сил у боротьбі з морським тероризмом;

з розширенням масштабів боротьби з морським тероризмом зростає роль об'єднаних різновидових, різнорідних, різновідомчих угруповань військово-морських сил під єдиним командуванням.

Встановлено закономірності, які демонструють: а) залежність масштабів дій ВМС у протидії морському тероризму від рівня організації терористичних угруповань, їх оснащеності, тактики дій та можливостей завдання збитків, б) залежність ефективності протидії ВМС морським терористам від наявності й рівня повноважень сил і засобів для охорони судноплавства у районі плавання, державної належності судновласника, вантажу, під прапором якої держави перебуває судно (держави прапора), порту приписки та національного складу екіпажу.

6. Здійснено класифікацію морських антитерористичних операцій (дій) за:

масштабами охоплення: глобальні (у перспективі), регіональні та в окремих районах;

метою операції: зі знищення сил морських терористів, з протидії, з попередження їх дій;

рівнем участі: національні та міжнародні (коаліційні, багатонаціональні);

характером залучення сил: однорідні, різнорідні, одновидові, різновидові, різновідомчі.

7. На підставі результатів дослідження дисертантом запропоновані реко-мендації щодо використання набутого досвіду застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом:

для забезпечення охорони українського судноплавства та захисту націо-нальних інтересів нашої держави розширити участь ВМС ЗС України у проведенні міжнародних морських антитерористичних операцій (дій), впровадити постійне несення кораблями ВМС ЗС України бойової служби в районах діяльності морегосподарського комплексу України, в яких відзначається най-більша активність дій морських терористів;

для підвищення ефективності ведення боротьби з морським тероризмом до проведення антитерористичних операцій (дій) доцільно активніше залучати, поряд із надводними кораблями та спеціальними підрозділами, підводні човни та морську авіацію корабельного базування;

для забезпечення належного рівня участі України в антитерористичній боротьбі на морі та виконання повсякденних завдань ВМС ЗС доцільно прискорити створення багатоцільового корабля нового покоління середнього тоннажу в межах 2000 - 5000 т, з обов'язковим розміщенням на борту багато-цільового вертольота корабельного базування;

для підготовки та участі кораблів та підрозділів ВМС ЗС України в антитерористичних операціях під егідою НАТО розробити відповідну настанову (порадник, інструкцію), до якої окремим розділом включити порядок (алгоритм) підготовки кораблів та підрозділів ВМС ЗС України до участі в цих операціях;

розробити нормативно-правові акти стосовно застосування зброї кораб-лями (підрозділами) ВМС ЗС України під час виконання завдань антитеро-ристичних операцій на морі;

для запобігання та надійного захисту об'єктів ВМС ЗС України доцільно прискорити створення стаціонарної системи підводного спостереження та оборони територіального моря України від нападів морських терористів з використанням морських біотехнічних систем.

Перспективними напрямами подальших досліджень дисертант вважає:

досвід підготовки військово-морських сил до участі в морських анти-терористичних операціях (діях);

особливості управління силами коаліційних ВМС в антитерористичних операціях;

розвиток форм і способів застосування сил флотів у боротьбі з морським тероризмом у період, що передує хронологічним межам даного дисертаційного дослідження.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Соколюк С. М. Особливості дій угруповань міжнародного тероризму на морі / С. М. Соколюк // Воєнна історія. - 2006. - № 1-3 (25-27). - С. 62-68.

2. Костенко Г. Ф. Режим ліквідації тероризму на морі / Г. Ф. Костенко, С. М. Соколюк // Труди академії. - К.: НАОУ, 2006. - № 73. - С. 246-254.

3. Соколюк С. М. Морський тероризм: чинники розвитку / С. М. Соколюк // Воєнна історія. - 2007. - № 4-6 (34-36). - С. 32-43.

4. Соколюк С. М. Особливості застосування військових флотів у боротьбі з морським тероризмом та його проявами (І ст. до н.е. - перша половина ХІХ ст.) / С. М. Соколюк // Труди академії. - К.: НАОУ, 2008. - № 2 (82). - С. 311-319.

5. Соколюк С. М. Деякі аспекти застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України в антитерористичній операції НАТО "Активні зусилля"/ С. М. Соколюк // Воєнна історія. - 2008. - №3-4. - С. 28-32.

6. Соколюк С. М. Застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом (кінець ХХ - початок ХХІ століття) / С. М. Соколюк // Труди академії.- К.: НАОУ, 2008. - № 7 (87). - С. 73-84.

7. Соколюк С. М. Сучасна історіографія дій військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі наприкінці ХХ ст. - початку ХХІ ст. / С. М. Соколюк // Воєнна історія. - 2009. - №.1. - С.82-92.

Статті в наукових журналах і збірниках наукових праць:

1. Соколюк С. М. Угруповання міжнародного тероризму на морі / С. М. Соколюк // Збірник наукових праць. Випуск 2 (8) - Севастополь: СВМІ ім. П. С. Нахімова, 2005. - С. 45-50.

2. Соколюк С. М., Формування режиму ліквідації тероризму на морі / С. М. Соколюк, Г. Ф. Костенко // Чорноморська безпека. - 2007. - № 2 (6). - С. 59-66.

3. Соколюк С. М. Участь ВМС ЗС України в антитерористичних операціях та заходах військового співробітництва - важливий внесок у зміцнення безпеки Чорноморського регіону / С. М. Соколюк // Чорноморська безпека. - 2008. - № 2 (8). - С. 47-50.

4. Соколюк С. М. Дії військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом і піратством / С. М. Соколюк // Чорноморська безпека. - 2008. - № 4 (10). - С.62-87.

Статті в матеріалах і тезах конференцій:

1. Соколюк С. М. Сучасні тактико-технічні прийоми морського тероризму, його сили і засоби / С. М. Соколюк // Збірник матеріалів науково-практичної конференції "Місце та роль ВМС у забезпеченні захисту національних інтересів у сучасних умовах" (м. Київ, 31 липня 2005). - К.: НАОУ, 2006. - С. 51-56.

...