Військово-політологічні та психолого-педагогічні проблеми гуманітарного розвитку Збройних Сил України
Теоретичні основи виховання військовослужбовців. Військово-політологічні та психолого-педагогічні проблеми гуманітарного розвитку Збройних Силах України. Розгляд основних напрямків формування морально-бойових і психічних якостей у військовослужбовців.
| Рубрика | Военное дело и гражданская оборона |
| Вид | лекция |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.03.2016 |
| Размер файла | 88,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http: //www. allbest. ru/
1. ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
1.1 Теоретичні основи виховання військовослужбовців Збройних Силах України
Заняття 3. Зміст виховання військовослужбовців.
Навчальні питання і розподіл часу
|
Вступ |
- 5 хв. |
|
|
1. Завдання виховання військовослужбовців Збройних Сил України. |
-35 хв. |
|
|
2. Основні напрямки виховання у Збройних Силах України. |
-30 хв. |
|
|
Висновки та відповіді на питання |
-10 хв. |
1.2 Завдання виховання військовослужбовців Збройних Сил України
Цілі виховання знаходять своє відбиття у змістовному компоненті процесу виховання військовослужбовців, який представляє собою систему ідей, ідеалів, думок, факторів, основних напрямків виховного впливу. Цей компонент має відповісти на запитання: На яких ідеалах і цінностях слід виховувати воїнів?, Що вони повинні опанувати у процесі виховання?
Що слід розуміти під педагогічною категорією зміст виховання? Відповідаючи на це запитання, слід мати на увазі два аспекти: по-перше, державні вимоги до виховання, по-друге, специфіку військового виховання, яка викладена у Концепції виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях.
Основними складовими виховної роботи у Збройних силах України є:
морально-психологічне забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань;
морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень;
інформаційно-пропагандистське забезпечення;
культурно-виховна і просвітницька робота;
військово-соціальна робота.
Основними принципами виховної роботи є:
державна і патріотична спрямованість виховного процесу;
взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи;
повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовця, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні якості;
безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних і культурних традицій з почуттям нового;
конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи;
об'єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи.
Таким чином, Концепція визначає мету, завдання, основні напрямки та принципи виховної роботи, які конкретно визначають зміст виховання військовослужбовців. Цей зміст має враховувати призначення ЗС України, основну мету виховання військовослужбовців, завдання навчально-виховного процесу та задачі формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості - справжнього громадянина України. Мета і завдання виховання визначаються Воєнною Доктриною України, Військовою Присягою, законами України Про оборону України та Про Збройні Сили України, статутами Збройних сил України, наказами та іншими документами уряду і Міністерства оборони України, інструкціями, директивними документами, які регулюють організацію і хід бойової підготовки, зміст повсякденної життєдіяльності і військово-професійної діяльності військовослужбовців і військових підрозділів, використання Збройних сил України в мирний і воєнний час.
Безумовно, найважливішою складовою бойового і духовного потенціалу ЗС України є всебічно підготовлений військовослужбовець, його свідомість, переконання, мотивація, ідеали, творча та інноваційна активність, розвинута емоційно-вольова сфера психіки, знання, уміння, навички, військово-технічна кваліфікація. Усе це вимагає, по-перше, концептуального визначення освітніх, виховних і розвивальних цілей навчально-виховного процесу і, по-друге, конкретного формулювання змісту військового виховання.
Зміст і особливості сучасної війни, її надзвичайно висока морально-психологічна насиченість передбачають високу громадянську свідомість, всебічну морально-психічну стійкість і готовність воїнів.
Залишаючись в інтегральному зв'язку із загальною метою виховання у нашому суспільстві та враховуючи завдання ЗС України, можна формулювати такі завдання виховання:
формування громадянина, який має менталітет народу України;
прищеплення воїнам почуття вірності та відданості народу України та Військовій Присязі;
формування творчої мотивації військово-професійної діяльності;
розвиток почуття необхідності дотримання вимог статутів, наказів і військової дисципліни;
шанування правил спілкування і колективної діяльності;
формування волі бійця, почуття гідності, психологічної стійкості та готовності до військово-професійної діяльності тощо.
Ці якості впливають на якість виконання воїном службових обов'язків, сприяють формуванню статутних, водночас гуманних, взаємовідносин між військовослужбовцями та, врешті-решт, полегшують їх адаптацію до важких умов військової служби.
Отже, одним із головних завдань виховання у ЗС України є формування і розвиток світогляду українського військовослужбовця, в якому мають переважати патріотичні основи. “Світогляд - це форма суспільної свідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття й діяльності, визначає та сприймає своє місце й призначення в ньому”. Інакше кажучи, світогляд - це сукупність загальних переконань, які стосуються світу, людини та суспільства, місця військовослужбовця у світі, смислу його життя та які визначають його ідеали, ціннісні орієнтації, життєві настанови та характер діяльності. Він, з одного боку, складає струнку систему знань і переконань військовослужбовця, його світосприймання і світорозуміння, а з іншого - визначає його ставлення до світу, життєвий почерк, основу цілеспрямованої діяльності. Основними складовими світогляду військовослужбовця є знання, переконання і діяльність. Він виконує такі функції: регуляційну, оціночну, охоронну, практичну.
Світогляд впливає на якість виконання воїном службових обов'язків, сприяє формуванню статутних, водночас гуманних, взаємовідносин між військовослужбовцями та, врешті-решт, полегшує їх адаптацію до важких умов військової служби.
Під час визначення змісту виховання військовослужбовців необхідно також мати на увазі загальний освітній рівень військовослужбовців, їх фізичний і морально-психічний стан, індивідуально-психічні особливості, майбутню цивільну діяльність, потреби держави у відповідних військових і цивільних фахівцях.
Отже, докладне і конкретне визначення виховної мети та завдань виховного процесу має безпосередній позитивний вплив на формування змісту їх виховання.
Після цих міркувань щодо наукових, суспільних, військово-професійних, культурних, особистісних і психолого-педагогічних складових змісту виховання можна дати загальне його визначення. Під поняттям зміст виховання військовослужбовців розуміється система наукових, духовних і військово-професійних знань, навичок, вмінь і норм та правил поведінки, оволодіння якими забезпечує формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості - громадянина України, його прилучення до загальнолюдських і національних цінностей, освоєння ним світоглядних, морально-етичних властивостей, формування їх індивідуальності та підготовку до захисту Батьківщини.
Добір змісту виховання військовослужбовців має задовольнити такі вимоги:
1) відповідати соціальному замовленню суспільства, призначенню ЗС України;
2) бути спрямованим на здійснення головної мети військово-педагогічного процесу - формування і розвитку всебічно й гармонічно розвинутої особистості - громадянина України;
3) спиратися на сучасні загальнолюдські та національні цінності, ідеали та формувати науковий світогляд;
4) має відбивати зв'язок теорії з військовою практикою, забезпечувати загальну підготовку психіки особистості до складних умов сучасної війни;
5) відповідати духовним і фізичним можливостям військовослужбовців, сприяти їх активізації на самовиховання;
6) сприяти єдності виховання, навчання, розвитку, психологічної підготовки і самовдосконалення військовослужбовців;
7) має враховувати реальні можливості, потреби та особливості конкретних видів і родів військ, військових підрозділів і частин тощо.
Отже, особистість воїна формується і розвивається під впливом багатьох факторів: об'єктивних і суб'єктивних, природних і суспільних, внутрішніх і зовнішніх, незалежних і залежних від волі та свідомості військовослужбовців, які діють стихійно або на науковій основі у відповідності до поставленої мети виховання у ЗС України.
Також для визначення змісту виховання військовослужбовців слід мати чітке уявлення про предмети виховного впливу. У всі віки представників педагогічної думки хвилювало питання про предмети виховного впливу та їхню ієрархію згідно зі значущістю. У давнину їх було три: на перше місце вони ставили фізичне загартування тіла, а після цього - формування розумових і моральних якостей. Поривання, воля а також бажання, за Аристотелем, властиві навіть новонародженим дітям, оскільки розум і розсудливість, звичайно, появляються у них тільки з віком. Тому, вважав він, турбота про тіло має передувати турботі про душу, після тіла потрібно подбати й про виховання нахилів, щоб виховання їх сприяло вихованню розуму, а виховання тіла - вихованню душі. Таку думку поділяють багато інших представників педагогічної науки.
Як вважав український філософ і педагог Г.С.Сковорода, рушійною силою людської діяльності є думка. Тому й першим предметом виховання має бути розум людини. Правильне виховання - в єдності істини і доброчесності, знань і високих моральних поривань.
Другим предметом виховання є серце людини. Якщо виховання розумових здібностей - звернення до інтелекту, то виховання моральних якостей - звернення до серця. Треба виховувати, вважав Г.С.Сковорода, чесність, поміркованість, працелюбність, стриманість, зневагу до житейських спокус, до багатства, чинів, моди, лицемірства.
Важливим елементом педагогіки Сковороди є вимога виховання волі. Не досить мати розвинутий розум і працювати відповідно до “сродності”. Потрібна ще єдність думки і вчинку, слова і діла. А з цього виникає необхідність розвитку і зміцнення волі, яка допомагає людині реалізувати розумне начало у своїй діяльності, протиставляти недостойним пристрастям, негідним пориванням, плотським інстинктам високі прагнення. Єдність розуму і волі, думок, слів і дій - це природне, натуральне “супружество”. Отже, Г.С.Сковорода є прихильником триєдиного підходу до визначення змісту виховання.
З розвитком людського суспільства предметів виховного впливу становиться все більше і більше. Все це пояснюється потребами різнобічного і гармонійного розвитку особистості.
Відомо, виховання - це діяльність, яка спрямована на передачу новим поколінням суспільно-історичного досвіду людства: цілеспрямований, планомірний вплив на свідомість, підсвідомість, емоційно-вольову сферу і поведінку людини з метою формування визначених настанов, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.
Таким чином, основними предметами виховного впливу є свідомість, світогляд, підсвідомість, емоційно-вольова сфера, звички, навички та вміння гідної поведінки особистості воїна.
Формування особистості, насамперед, пов`язане із процесом формування свідомості людини. Свідомість - це найвищий рівень психічного відображення дійсності, властивий лише людини як суспільно-історичній істоті. Сутність свідомості полягає у здатності людини відображати світ за допомогою понять. Завдяки свідомості воїн орієнтується у суспільстві, накреслює більш чи менш віддалену мету власної діяльності, регулює свою поведінку, впливає на поведінку інших військовослужбовців.
Ядро суспільної та індивідуальної свідомості складає світогляд. Світогляд - це система поглядів на об`єктивний світ і місце у ньому людини, на ставлення її до навколишньої дійсності і до самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації. Основу світогляду складають переконання військовослужбовця. Відповідно, переконаннями для військовослужбовця є такі знання, які для нього мають особистісний смисл.
Теоретичною основою для суспільно корисної діяльності військовослужбовця є науковий світогляд, основними ознаками якого є формування поглядів і переконань на основі пізнання законів розвитку природи, суспільства і мислення, сукупність філософських, суспільно-політичних, економічних, військових, релігійних, етичних, естетичних знань. Він забезпечує військовослужбовця методологією і методикою правильного ставлення до навколишнього середовища, опанування військовою майстерністю та технологією обґрунтованої діяльності.
Виходячи з мети і завдань національного виховання українських громадян особливого значення набуває формування національного світогляду у військовослужбовців Збройних сил України, що являє собою систему історично зумовлених поглядів, переконань, ідеалів, які відображені у фольклорі, міфології, національній психології та характері українського народу, його культурно-історичних традиціях.
Підсвідоме - психічні процеси, які відбуваються під порогом свідомості. До підсвідомих психічних явищ належать такі психічні процеси, які в даний момент у військовослужбовця перебувають поза фокусом свідомості, але органічно з нею пов`язані, впливають на їх перебіг і з відповідною зміною умов легко переходять в її сферу.
Емоційно-вольова сфера психіки військовослужбовця забезпечує ефективність його психічної діяльності, зміцнює дієвість виховних заходів, сприяє гармонійному розвитку особистості військовослужбовця. Саме в цьому полягає взаємозв`язок свідомості особистості військовослужбовця з її емоційною сферою, що підкріплюється вольовими якостями. Такий взаємозв`язок має передбачати і зміст виховання військовослужбовців, який має охоплювати всі психічні процеси воїна: когнітивні - розумове виховання, афективні - моральне виховання, психомоторно-регулятивні -.психологічне і фізичне загартовування.
Будь-яке виховання тільки у тому випадку має цілеспрямованість, конкретність, ефективність, коли воно переводиться у практичну сферу. Тому слід намагатися формувати звички, практичні навички та вміння вихованої поведінки. Цього можна досягти широким залученням військовослужбовців до вирішення актуальних задач життя військового підрозділу, цілеспрямованим формуванням та дотриманням правил і традицій військового етикету.
Виховання своїм завершенням має:
приєднання військовослужбовців до загальнолюдської культури;
опанування воїнами національними ідеалами та цінностями культури;
формування мотивації самовиховання як головної мети всієї виховної роботи з військовослужбовцями.
Основні етапи процесу виховання військовослужбовців.
Формування у вихованців та вихователів чіткого уявлення про мету і основні завдання військового виховання. Мета виховання в українському суспільстві - формування гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, духовно багатої і фізично досконалої. Військовослужбовець ЗС України має забезпечити оборону держави, захист її суверенітету, територіальну цілісність і недоторканість.
Формування переконань. У процесі формування переконань вихователь має застосовувати різноманітні прийоми та методи, які дозволять домогтися глибокого розуміння правил військового етикету, суспільних норм і правил поведінки.
Оволодіння нормами і правилами поведінки. Перш, ніж діяти, вихованець повинен ознайомитися з тими нормами і правилами поведінки, у відповідності з якими він повинен жити.
Формування почуттів. Необхідно, щоб виховний вплив на вихованців мав безпосередньо емоційне забарвлення, переживання істинності тих чи інших положень, правил і норм поведінки. Формування почуттів полягає в тому, що замість байдужого ставлення до важливих явищ життя виникає адекватне (відповідне) позитивне емоційне ставлення.
Вироблення вмінь і навичок у поведінці. Озброєння вихованців вміннями і навичками діяти у процесі суспільних відносин відповідно до потрібних норм і правил поведінки. Переконання - це лише керівництво до дій, бо на цій основі необхідно виробити позитивні і необхідні вміння та навички у поведінці.
Самовиховання особистості. Передбачає опору на розвиток творчих здібностей і власних інтересів воїна.
Висновки по питанню:
Кожен із названих етапів процесу виховання діє в тісному взаємозв'язку і є діалектично взаємообумовленим, бо в цілому впливає на формування особистості громадянина України.
Таким чином, вищевикладене зумовлює зміст і основні напрямки виховання військовослужбовців Збройних сил України.
1.3 Основні напрямки виховання у Збройних Силах України
Важливим елементом процесу виховання є його зміст, який відбивається в основних напрямках виховання військовослужбовців. Наприклад, у Збройних силах Росії основними напрямками виховання військовослужбовців є: державно-патріотичне, військово-професійне, духовно-моральне, соціально-правове, екологічне і фізичне.
Військове виховання у Збройних силах України складає:
військово-професійне виховання;
національне виховання;
моральне виховання;
розумове виховання;
естетичне виховання;
соціально-правове виховання;
екологічне виховання;
фізичне виховання.
Військово-професійне виховання - спрямовано на формування системи якостей, які необхідні військовослужбовцям для виконання завдань в умовах мирного і воєнного часу. Предметом такого виховання виступає військово-професійна компетентність військовослужбовців.
Мета військово-професійного виховання - формування морально-бойових і психічних якостей у військовослужбовців, які забезпечують ефективність їх дій в умовах мирного і воєнного часу.
Зміст військово-професійного виховання:
формування вірності Батьківщині, Військовій Присязі, Бойовому Прапору військової частини, кращим традиціям бойового братерства;
прищеплення дисциплінованості, виконавчої дисципліни, свідомого підпорядкування жорстким вимогам і тяготам військової служби;
підняття престижу та надання смислу воїнського труда та позитивного емоційного забарвлення;
широке використання воїнських ритуалів, традицій;
формування наполегливості, стійкості, цілеспрямованості, ініціативи, сміливості, самовладання, хоробрості, відваги, мужності, героїзму, готовності битися за волю, честь і славу України, ненависті до ворогів, подвижництва у праці та в бою.
Досвід виховання має національні особливості: традиції, погляди, звичаї, світогляд та інші, тому що кожен народ творить свою систему виховання, яка відповідає характерним рисам його народності. Загальної системи виховання не існує ні в теорії, ні на практиці. У процесі виховання в першу чергу формується характер людини. А характер і є саме той грунт в якому корениться народність.
“Національне виховання - це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної поведінки, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь”. Національне виховання також передбачає широке розповсюдження серед військовослужбовців конституційних і правових норм, державної політики, патріотичних думок, формування у свідомості воїнів почуття честі, совісті, любові до Української держави, гордості за Батьківщину, готовності до її захисту.
Отже, мета національного виховання - формування національної свідомості та патріотизму у військовослужбовців.
Національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу і грунтуються на: вихованні любові до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв (в тому числі й бойових), готовності до мирної та ратної праці в ім'я України, формування почуття гідності й гордості за Батьківщину, вірності Україні, власної відповідальності за її долю.
Національне виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди.
Але суттєвою відмінністю національного виховання українських військовослужбовців має бути його спирання на загальнолюдські цінності. Наприклад, К.Д.Ушинський чітко визначав такі основи: народність, класицизм, науку, християнство.
Основною, базовою і визначальною складовою частиною змісту виховання військовослужбовців є моральне виховання. “Моральне виховання …полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. Воно залежить від моралі - однієї з форм суспільної свідомості, сукупності загальноприйнятих норм, принципів і правил, що регулюють поведінку людей.
Методологічною основою морального виховання є етика. Етика - наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві. Військова етика розглядає ці проблеми у військовій сфері.
Сьогодні прийнято говорити про дві етичні (моральні) системи, якими користується людство. Перша з них домінує у Західній Європі, в Америці. В її основі лежить принцип: заради досягнення навіть “великого добра” аж ніяк не можна допускати “мале зло”. Для представників другої етичної системи характерною є поєднання добра і зла (вона, практично, панує на території колишнього Радянського Союзу).
Оскільки моральність має суспільний характер, то і під нормами моральності слід розуміти вимоги суспільства до поведінки людей у певних ситуаціях, а стосовно до військовослужбовців - в умовах військової служби. Дотримання їх необхідне для підтримання і узгодження життєдіяльності військовослужбовців, їх соціальної взаємодії, узгодження службових і особистих інтересів. виховання військовослужбовець збройний психічний
Метою морального виховання є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній бойовій діяльності.
Зміст морального виховання - виховання любові, поваги до батьків і старших, вірності у дружбі та коханні, вірності традиціям і бойовому прапору, свідомого, творчого ставлення до виконання службових обов'язків і виховання, особистої відповідальності за оборону і безпеку України, сумлінного ставлення до вимог військової присяги, статутів ЗС України, наказів командирів і начальників, побратимства, формування поваги до Конституції та законів України, шанобливого та бережливого ставлення до України, до рідної землі, любові до рідної мови, вірності ідеям, принципам народної моралі та духовності, шляхетного ставлення до жінки, уміння захищати слабших, турбуватися про молодших тощо.
У ЗС України моральне виховання має відбуватися на національному ґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатої духовної культури українського народу, тих моральних якостей і норм, які є регуляторами взаємовідносин в українському суспільстві, узгодження дій і вчинків. Ці норми конкретизуються в моральних цінностях, моральному ідеалі, моральних принципах та, відповідно, підтримуються авторитетом громадської думки, прикладом, звичкою. Особлива увага має приділятися засвоєнню військовослужбовцями норм і традицій воїнського етикету. Цінність у цьому плані мають неписані закони кодексу лицарської честі (козацька педагогіка), яка передбачає:
виховання любові до батьків, рідної мови, вірності у коханні, дружбі, побратимства, шанобливого ставлення до України;
готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей;
шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;
непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та духовності;
відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;
турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;
прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів;
цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил. Волі, можливостей свого організму, уміння завжди і всюди поступати благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.
Кодекс лицарських звитяг:
готовність боротися на смерть за волю, віру, честь і славу України;
нехтування небезпекою, коли справа торкається друзів, побратимів, Матері-України;
ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від завойовників, героїзм, подвижництво у праці та бою.
Окрім неписаних законів лицарської честі та кодексу лицарських звитяг, можна виділити такі елементи системи моральних цінностей виховання військовослужбовців:
абсолютно вічні, які мають універсальне значення та необмежену сферу застосування і загальнолюдський характер (доброта, чесність, любов, гідність, мудрість, краса, справедливість тощо);
національні, які є значущими для одного народу і не завжди поділяються іншими народами (патріотизм, почуття національної гідності, історична пам`ять;
громадянські, які ґрунтуються на визнанні гідності людей і знаходять своє застосування в демократичних суспільствах (поняття прав і свобод людини, обов`язків перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії тощо);
сімейні, які складають основу сімейного життя, визначають закони подружньої вірності, піклування про дітей і старших та ін.;
особистісні, які щонайперше торкаються особистого життя людини, визначають риси її характеру, особливості поведінки, стиль життя тощо.
Основними методами морального виховання є переконання, привчання, заохочення тощо.
Результатом морального виховання військовослужбовця має бути формування моральної свідомості, на її основі - моральної культури, прищеплення навичок і звичок гідної поведінки. Моральна свідомість - це сукупність моральних понять, уявлень, поглядів, ідеалів, самоусвідомлення, системи моральних знань, які визначають стиль і смисл життя військовослужбовця, формують загальне розуміння щастя і нещастя, обов`язку і відданості. Складовими моральної культури є культура етичного мислення, культура почуттів і культура поведінки, які визначають рівень опанування військовослужбовцем морального досвіду суспільства, спроможність цілеспрямовано і послідовно дотримуватися у поведінці та взаєминах з товаришами по службі моральних цінностей, норми, принципи та готовність до постійного самовдосконалення. Л.М.Толстой стверджував: думай добре, і думки дозріють у добрі вчинки. Поведінка охоплює всі сторони життєдіяльності військовослужбовця. Тому про моральне виховання військовослужбовця роблять висновок по його поведінці. Кінцевим результатом морального виховання воїна має бути самодіяльність, самостійність у розв`язанні моральних проблем, його моральна саморегуляція та моральна зрілість.
Процес морального виховання воїна здійснюється у взаємозв'язку з інтелектуальним розвитком особистості та формуванням емоційно-вольових якостей. У комплексі вони становлять духовну сферу особистості. Духовність українського народу і його матеріальна культура мають складати серцевину морального виховання військовослужбовців.
Розумове виховання - важлива складова частина всебічного розвитку особистості військовослужбовця, підготовки його до життя і військової діяльності. Мета розумового виховання - розвиток мислення і пізнавальних здібностей військовослужбовців.
Завдання розумового виховання військовослужбовців:
1. Нагромадження загальних і військово-професійних знань;
2. Розвиток мислення взагалі та різних його видів (діалектичного, логічного, абстрактного, алгоритмічного, технічного, творчого, системного).
Формування культури розумової праці:
а) спеціальних умінь (читати мапу, електричну схему тощо);
б) уміння раціонально організовувати режим розумової праці;
в) здатність робити все точно і акуратно;
г) уміння зосереджено і уважно працювати в екстремальних умовах;
д) уміння долати труднощі військової служби;
е) розвиток різних видів пам'яті;
є) уміння вести спостереження;
ж) уміння контролювати себе;
з) уміння переносити знання в інші умови тощо.
Розумовий розвиток військовослужбовця здійснюється у процесі взаємодії з природою і суспільством. У ході розумового виховання відбуваються зміни у змісті та формах мислення. При веденні бойових дій в сучасних умовах розумове виховання набирає особливого значення.
Основним завданням розумового виховання військовослужбовців є формування наукового світогляду, який представляє цілісну систему військово-професійних, політичних, філософських, правових, психологічних, педагогічних, естетичних та інших понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають їх ставлення до оточуючої дійсності і самих себе.
Науковий світогляд військовослужбовця проявляється в його повсякденній поведінці і, відповідно, визначається:
а) оптимальним засвоєнням понять, законів, теорій та їх усвідомленням;
б) готовністю боротися за свої ідеали, відстоювати свої погляди та переконання;
в) проявом переконаності у щоденній поведінці та діяльності.
Науковий світогляд військовослужбовця формується у військово-педагогічному процесі, в ході проведення різноманітних виховних заходів, у процесі активної участі в життєдіяльності військового підрозділу і держави.
Естетичне виховання - складова частина змісту виховання військовослужбовців, яка безпосередньо спрямована на формування і прищеплення естетичних почуттів, смаків, суджень, художніх здібностей особистості, на розвиток її здатності сприймати й перетворювати дійсність за законами краси у всіх сферах діяльності.
Завдання естетичного виховання:
формування естетичних поглядів і смаків, навичок творити прекрасне;
розвиток творчих здібностей;
виховання у військовослужбовців гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітних проявах.
Основні форми естетичного виховання: використання естетики оформлення наочної агітації, світлиць, навчальних класів, участь у художній самодіяльності, в організації дозвілля, удосконаленні побутових умов тощо.
Соціально-правове виховання спрямовано на формування правової свідомості та культури воїнського труда, повсякденної життєдіяльності у відповідності з вимогами законів, військових статутів, загальноприйнятих норм і принципів поведінки. Воно пов`язано з формуванням поваги до Конституції та інших законів і правових актів України.
Сучасна кризова ситуація у суспільстві не сприяє позитивному формуванню сприятливого правового і морального середовища для виховання молоді. Неблагополучне соціальне оточення, важкі економічні умови, недоліки в організації виховання в різних освітньо-виховних системах призводять до браку у виховання підростаючого покоління, у тому числі й призовників, чия поведінка виходить за межі морального і правового виховання. Швидко зростає кількість призовників, які мають неповну середню освіту, не працюють, мають грубі порушення суспільного порядку, випадки вживання наркотичних речовин. Спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності. Все це зумовлює актуальність правового виховання військовослужбовців і необхідність його проведення у військовому середовищі.
Основні завданнями правового виховання військовослужбовців:
доведення до воїнів законів і нормативних актів України та допомога в їх усвідомленні;
систематичне інформування військовослужбовців з поточних і актуальних правових питань;
формування правової свідомості військовослужбовців;
прищеплення воїнам поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання;
доведення до воїнів правових норм, які стосуються Збройних сил України, правових основ їх діяльності;
ознайомлення з міжнародним гуманітарним правом;
вироблення у воїнів навичок і вмінь правової поведінки, поваги до жорстких вимог військової дисципліни та військової служби;
формування почуття нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, залучення вихованців до посильної участі у боротьбі з негативними явищами, які мають місце у життєдіяльності військового підрозділу;
подолання у свідомості окремих воїнів помилкових уявлень, негативних звичок і навичок поведінки, які формувалися під впливом негативних явищ тощо.
Екологічне виховання спрямовано на усвідомлення природної феноменальності людини, яка у повній мірі відповідає за життя і умови життєдіяльності на Землі.
Основні завдання екологічного виховання:
нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення;
прищеплення любові до природи, бажання берегти та приумножувати її;
формування навичок і вмінь діяльності у природі.
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:
світ природи - середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;
осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і військового підрозділу у природному середовищі;
усвідомлення воїнами необхідності забезпечення екологічної безпеки України (Верховна Рада України у 1993 році проголосила всю територію країни зоною екологічного лиха);
формування моральних почуттів обов`язку і відповідальності за збереження краси природи та участі в її охороні;
спонукання військовослужбовців до природоохоронної діяльності тощо.
Фізичне виховання - це складова частина загального виховання військовослужбовців, спрямована на зміцнення здоров`я й загартовування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь. Воно має відбуватися в єдності з розумовим, моральним, військовим і естетичним вихованням.
Мета фізичного виховання - формування фізичної культури, спроможності переносити фізичні навантаження, пов'язані з виконанням службового обов'язку.
Методи фізичного виховання: навчальні заняття, тренування (в тому числі попутні), гімнастика, кросова підготовка, маршева підготовка, рукопашний бій, спортивні ігри тощо.
Засоби фізичного виховання - фізичні вправи, природні фактори (сонце, вода, повітря), гігієнічні заходи, раціональний режим праці, відпочинку, харчування.
Досвід сучасних збройних конфліктів довів велике значення фізичного виховання, фізичної підготовки військовослужбовців для їхньої готовності переносити та витримувати ті значні навантаження, що припадають на долю воїнів. Це вимагає систематичного проведення його в кожному підрозділі, в кожній частині ЗС України.
ВИСНОВКИ
Всі напрямки виховання військовослужбовців мають створити гармонійну цілісність, забезпечити єдність виховного процесу у Збройних силах України, ґрунтуватися на ідеях українського державного патріотизму, вірності військовому обов`язку і готовності до захисту Батьківщини. Ефективна реалізація цих напрямків виховання військовослужбовців дає можливість формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість.
НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України. - К., 1996. - 80 с.
2. Воєнна доктрина України. / Указ Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. // Народна Армія. - 2004. - 23 червня.
3. Статути Збройних Сил України. - К.: Варта, 1999.
4. Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України / Указ Президента України №28/2004 від 12 січня 2004 р.
5. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України / Указ Президента України № 981/98 від 04.09.1998 // Збірник Указів Президента України. - К.: Політвидав, 1998.
6. Наказ Міністра оборони України від 07.08.2013 № 542 “Про введення посад та структурних підрозділів по роботі з особовим складом у Збройних Силах України”.
7. Наказ Міністра оборони України від 17.07.2013 № 491 “Про затвердження Положення про органи по РОС ЗС України”.
8. Організаційно-методичні вказівки щодо організації роботи з особовим складом у Збройних Силах України у 2014 році від 22.11.2013.
9. Безбах В.Г., Клименко В.С., Пацкан О.В., Первак І.О. Посібник з питань організації роботи з особовим складом у Збройних Силах України. Електронний посібник. - К.: ВІКНУ, 2014.
10. Безбах В.Г., Клименко В.С., Кубіцький С.О., Мацагор О.А. Організація виховної роботи в підрозділах Збройних Сил України. Навчальний посібник. - К., 2011. - 508с.
11. Військове виховання: історія, теорія та методика. Навчальний посібник / За ред. Ягупова В.В.- К., 2002.
12. Виховна робота у Збройних Силах України. Підручник. - Чернівці: Місто, 2011. - 408 с.
13. Коупленд Н. Психология и солдат / Пер.с англ. - М.,1958.
14. Скуратівський В.А., Трощинський В.П., Чукут С.А. Гуманітарна політика в Україні.Навчальний посібник.-К.:УАДУ, вид.Міленіум. - 2002.
15. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Є.М. Соціальна політика. Навчальний посібник. - К.: Вид.УАДУ. - 2003.
16. Кротиков В.П. Гуманітарна політика у Збройних Силах України: проблеми теорії і практики. Монографія. - К.: Вид. ТОВ “Видавничий будинок Аванпост - прим”. - 2010.
17. Бойко О.В., Коберський Л.В., Кожевніков В.М., Романишин А.М., Скрипник С.В. Військова педагогіка у професійній діяльності офіцера і сержанта. Частина ІІ. Методика та системи виховання військовослужбовців. Навчальний посібник. - Л.: Вид. АСВ. - 2012.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та правові основи господарської діяльності у Збройних Силах України. Військова частина як суб’єкт господарської діяльності, принципи та етапи процесу їх реєстрації. Порядок організації та особливості здійснення даної роботи у Збройних Силах.
курсовая работа [36,6 K], добавлен 11.09.2014Збройні Сили як важлива складова державності. Оцінка розвитку Збройних Сил. Аналіз державної політики щодо реформування армії. Головні проблеми, що заважали ефективному проведенню реформ. Коротка характеристика головних недоліків політики В. Януковича.
статья [21,9 K], добавлен 14.08.2017Історія створення регулярних Збройних сил Республіки Хорватія у 1991 р. Огляд створення хорватських військово-морських сил та військово-повітряних сил. Аналіз питання матеріального забезпечення та шляхів озброєння хорватських військ, їх боєздатності.
статья [23,9 K], добавлен 11.09.2017Історія створення та розвитку Збройних Сил УКраїни. Бойова діяльність українських миротворчих підрозділів. Структура та органи керування Збройними Силами. Склад сухопутних, повітряних, військово-морських військ. Професійні військові свята в Україні.
контрольная работа [31,5 K], добавлен 22.04.2011Риси і складові частини військового обов'язку. Підготовка громадян до військової служби за програмою підготовки офіцерів запасу. Виконання військового обов'язку в запасі та резерві Збройних Сил України. Комплектування військовослужбовців за призовом.
лекция [292,7 K], добавлен 25.05.2015Статутні взаємовідносини як засіб підвищення бойової готовності. Вимоги КВВ і статутів Збройних Сил України щодо формування статутних взаємовідносин серед військовослужбовців. Практика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у підрозділі.
курсовая работа [43,6 K], добавлен 30.04.2011Загальний стан ОЗС НАТО, національних збройних сил провідних країн блоку та ОЗС ЄС на сьогоднішній день, напрямки їх реформування та розвитку в майбутньому. Характеристика та перспективи збройних сил суміжних країн Східної Європи, а також країн СНГ.
реферат [40,9 K], добавлен 30.08.2009Теоретичний аналіз вивчення психологічної готовності стресостійкості та життєстійкості військовослужбовців–зв’язківців до ведення бойових дій. Способи адаптації до екстремальної ситуації і після неї. Життєстійкість як характеристика стресостійкості.
дипломная работа [58,6 K], добавлен 04.12.2020Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронного органу. Військові суди, військові прокуратури, органи Служби безпеки України. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України. Роль та місце військових правоохоронних органів в Україні.
курсовая работа [313,5 K], добавлен 30.03.2014Поняття про загальновійськовий бій, його характеристика. Види бою та вогню. Оборона і наступ. "Вогонь" і його значення в бою. Значення морально бойових якостей військовослужбовців, їх активності та ініціативності. Швидкий перехід від одних дій до інших.
презентация [3,6 M], добавлен 20.12.2013Організація речового забезпечення військової частини: складові, порядок, структура, задачі та контроль господарчої діяльності. Методика оцінювання речової служби військової частини Збройних Сил МО України, її недоліки, проблеми та шляхи вдосконалення.
дипломная работа [245,1 K], добавлен 12.10.2012Основні документи, які регулюють питання у військовій сфері, їх зміст та значення на сучасному етапі. Структура, чисельність та система управління Збройних Сил, визначення головних факторів, що впливають на дані показники. Види Збройних Сил, їх функції.
презентация [901,3 K], добавлен 20.12.2013Роль військово-транспортної авіації у перекиданні та десантуванні аеромобільних й повітрянодесантних підрозділів. Основні типи літаків військово-транспортної авіації. Призначення винищувальної, бомбардувальної та розвідувальної авіації, їх девіз.
реферат [7,9 K], добавлен 05.05.2010Вивчення завдань оборони країни. Захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. Історія створення армії в державі. Склад Збройних Сил України. Функції десантно-штурмових військ, правовий режим воєнного і надзвичайного стану.
презентация [612,8 K], добавлен 13.05.2019Формування, склад та призначення Сухопутних військ Збройних Сил України. Механізовані і танкові бригади. Роль ракетних військ і артилерії. Армійська авіація. Призначення аеромобільних частей. Роль формувань протиповітряної оборони Сухопутних військ.
презентация [1,8 M], добавлен 15.04.2014Аналіз норм національного законодавства, яким урегульовано відносини у сфері оборони. Визначення поняття з'єднань та військових частин. Опис особливостей їх функціонування та ознак армійських угруповань як основних елементів системи Збройних Сил України.
статья [21,9 K], добавлен 14.08.2017Характеристика елементарних та комплексних форм швидкості. Вправи на швидкість у фізичній підготовці іноземних армій світу. Управління процесом навчання та розвитком швидкості військовослужбовців. Принципи, методи, типова схема та засоби навчання.
методичка [130,4 K], добавлен 20.08.2009Швидкість як фізична якість: елементарні та комплексні форми швидкості, основні фактори, що обмежують швидкісні можливості людини. Навчання фізичним вправам на швидкість. Принципи розвитку швидкості як фізичної якості, основні засоби її розвитку.
реферат [135,0 K], добавлен 26.08.2009Польові виходи підрозділів ракетних військ і артилерії як одна з основних форм польової виучки особового складу частин і підрозділів РВіА Збройних Сил України. Підготовка навчальної матеріально-технічної бази. Загальна оцінка польового виходу підрозділів.
реферат [41,0 K], добавлен 23.08.2009Стрілецька зброя напередодні та у роки другої світової війни. Післявоєнна система стрілецької зброї. Розробка вітчизняного ручного кулемета. Кінцевий варіант снайперської гвинтівки. Переозброєння Збройних Сил новими зразками стрілецького озброєння.
лекция [30,3 K], добавлен 15.08.2009
