Правові основи цивільного захисту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій зумовлена тенденціями зростання людських втрат, що спричиняються небезпечними природними явищами, промисловими аваріями і катастрофами, а також причинами військового характеру.

Такі поняття та проблеми в державі які зумовлені різним характером виникнення а також і подальшим їх руйнівним характером і призвело до регулювання на законодавчому рівні питань пов'язаних з діями як до настання аварій, техногенних катастроф, військових дій, негативних природних явищ в країні так і дії під час таких подій та ліквідації наслідків які спрямовані на захист життя і здоров'я людей.

Метою роботи є зазначення чинного законодавства та аналіз його змісту який спрямований на захист життя, здоров'я та майна людей, моніторинг та аналіз для зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Правові основи цивільного захисту в Україні

Під час надзвичайних ситуацій потенційні небезпеки для життя і здоров'я людей проявляються в більшій кількості, з більшою ймовірністю негативних наслідків. Загрози життєдіяльності під час надзвичайних ситуацій поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні загрози пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних екологічних катастроф.

Внутрішні загрози пов'язані з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру або спровоковані терористичними діями.

Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї та на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності і підпорядкування. [1. ст.4-5] Держава як гарант цього права створює і розвиває Єдину загальнодержавну систему цивільного захисту.

Цивільний захист це захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Кодексом цивільного захисту визначено, що він регулює відносини пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.[2. ст.3-4] Тобто кодексом регулюються комплекс заходів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу, та ліквідації надзвичайних ситуацій, що загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків.

Насиченість території України промисловими об'єктами у декілька раз перевищує насиченість розвинених європейських країн. Майже третина з цих підприємств становить потенційну небезпеку. Цілі регіони являють собою зону з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження, внаслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні цінності, ускладнюються умови виробництва і життя. Цей ризик постійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного.

Кодексом цивільного захисту ст.4 визначено, що цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. [2. ст.5-6]

Метою цивільного захисту визначається:

o реалізації державної політики, спрямованої на гарантування безпеки та захисту населення та територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період;

o подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.

Закон України “ Про об'єкти підвищеної небезпеки ”. Визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.[3. ст.4-5]

Тобто, в законі зазначаються та регулюються питання пов'язані з об'єктами підвищеної небезпеки - об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Закон України,, Про захист населення від інфекційних хвороб,, Визначає правові засади, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. [4. ст.3-4]

Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”. Регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.[5. ст.4-5]

Крім законів прийнято ряд Постанов Кабінету Міністрів України, основними з них є:

· З метою створення єдиної системи класифікації надзвичайних ситуацій та визначення їх рівнів, забезпечення оперативного і адекватного реагування на такі ситуації Кабінет Міністрів України постановою від 15 липня 1998 р. № 1099 “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій ” визначає порядок класифікації надзвичайних ситуацій.[6. ст.5-6]

· „Положення про організацію оповіщення і зв'язку в надзвичайних ситуаціях “, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 192, визначає порядок створення й експлуатації систем зв'язку й оповіщення.

Законодавство України визначає основні дії та заходи при виникненні надзвичайних ситуацій в країні та порядок дій, передбачає підготовку та реалізацію заходів спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки ступенів ризику, завчасне реагування на події, що становлять загрозу виникнення надзвичайних ситуацій з метою запобігання лиху або пом'якшення його можливих наслідків.

Також, зазначає мету державної політики у сфері цивільного захисту є зниження ризику і пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, підвищення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства та навколишнього середовища в межах показників ризику.

цивільний захист життєдіяльність загроза

Список використаних джерел

1. Конституція України, Закон від 28.06.1996.

2. Кодекс цивільного захисту України, Закон, від 02.10.2012.

3. Закон України,, Про об'єкти підвищеної небезпеки,, Закон від 18.01.2001.

4. Закон України,, Про захист населення від інфекційних хвороб,, Закон від 06.04.2000.

5. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ” Закон від 24.02.1994.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій ”.

Размещено на Allbest.ru