Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра екологічного менеджменту

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

із дисципліни: «цивільний захист»

на тему: Захисні споруди: сховища протирадіаційне укриття, найпростіші укриття, їх призначення. Вимоги до них.

Студентки 5 курсу

групи МНС-15м-1д

Синельникової К.В.

Маріуполь, 2015

Зміст

Вступ

1. Поняття і сутність захисних споруд

2. Класифікація захисних споруд

3. Вимоги до сховищ

4. Будова сховища

5. Протирадіаційні укриття

6. Найпростіші укриття

Висновок

Список використаної літератури

сховище укриття захисний інженерний



Вступ

Захист населення і продуктивних сил країни від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру є однією із найважливіших функцій держави під час забезпечення національної безпеки і стійкого розвитку країни. Одним із шляхів вирішення цього завдання є створення на об'єктах економіки і в населених пунктах різних типів захисних споруд для укриття людей.

Для захисту населення від вражаючих факторів у надзвичайних ситуаціях у мирний час і воєнний період, рятувальників під час ліквідації надзвичайних ситуацій і працівників від небезпечних і шкідливих виробничих факторів широко застосовуються колективні й індивідуальні засоби захисту. За останні роки номенклатура захисних засобів значно розширилася, з'явилися принципово нові засоби, підвищилися їх захисні властивості, покращилися ергономічні характеристики.

Ефективність використання засобів захисту залежить від багатьох факторів, і в першу чергу від раціонального вибору і грамотного застосування конкретних засобів захисту з урахуванням специфічних особливостей умов праці, виробничого процесу, типу вражаючих факторів джерел надзвичайних ситуацій і сучасної зброї.

У сучасних умовах інженерний захист є найбільш ефективним способом захисту населення від небезпек, що виникають під час ведення військових дій або внаслідок цих дій.

Забезпечення населення захисними спорудами цивільної оборони являє собою комплекс правових, організаційних, інженерно-технічних, будівельних, санітарно-гігієнічних й інших заходів, спрямованих на укриття людей в захисних спорудах.



1. Поняття і сутність захисних споруд

У сучасних умовах в системі заходів цивільного захисту укриття людей в захисних спорудах, як спосіб захисту від небезпек, що виникають у воєнний час, в поєднанні з евакуацією із зон ураження (забруднення) і використанням засобів індивідуального захисту, підвищує надійність захисту населення, а в умовах, коли з ряду причин можуть бути утруднені евакуаційні заходи з великих міст в короткі терміни, цей спосіб захисту стає єдино можливим і ефективним [1].

Укриття населення в захисних спорудах -- це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту населення та підтримання їх у готовності до використання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Захисна інженерна споруда цивільного захисту - це інженерна споруда, призначена для укриття людей, техніки і майна від небезпек, що виникають в результаті наслідків аварій чи катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, або стихійних лих в районах розміщення цих об'єктів, а також від впливів сучасних засобів ураження [2].

До таких споруд належать сховища і протирадіаційні укриття. Окрім цього, для захисту людей можуть застосовуватися і найпростіші укриття

В останні роки в результаті реалізації планів інженерно-технічних заходів цивільної оборони на об'єктах економіки, в містах і населених пунктах створено певний фонд захисних споруд цивільної оборони. Ці споруди на сьогодні становлять основу системи інженерного захисту населення, створюють необхідні умови для збереження життя і здоров'я людей не тільки в умовах воєнного часу, але і в надзвичайних ситуаціях природного, техногенного та іншого характеру [3].

Захисні споруди можуть бути побудовані завчасно і за особливою вказівкою. Завчасно будують, як правило, окремо розташовані або вбудовані в підвальну частину будівлі споруди, розраховані на тривалий термін експлуатації. У мирний час передбачається можливість використовувати ці споруди в різних господарських цілях як побутові приміщення, навчальні класи, гаражі та ін. При цьому необхідно забезпечити можливість використання захисних споруд за прямим призначенням в найкоротші терміни.

На даний час ефективність захисту людей від сучасних засобів ураження залежить не тільки від готовності до прийому людей і технічної справності захисних споруд, обладнаних складним устаткуванням, але і від підготовки персоналу з обслуговування захисних споруд. Обслуговуючий персонал захисних споруд повинен уміти в різних ситуаціях прийняти правильне рішення і виконати усі проблеми, що виникають при цьому [4].

2. Класифікація захисних споруд

Основні розділи класифікації захисних споруд:

1. за призначенням:

- для захисту населення;

- для розміщення органів управління (командні пункти, пункти управління, вузли зв'язку) і медичних закладів.

Найпотужніші з них будуються для органів державного і військового управління і розраховані, як правило, на тривалий автономне перебування. Захисні споруди медичних установ призначені для укриття у воєнний час тяжкохворих, яких не можна перевезти в загрозливий період в заміську зону.

Для захисту робітників і службовців споруди будуються на території підприємств, а для населення - в місцях проживання.

У захисних спорудах, що розміщуються при атомних електростанціях та інших особливо небезпечних об'єктах, тривалість автономного перебування зазвичай доводиться до 5 діб.

2. За місцем розташування:

- вбудовані;

- окремо розташовані;

- розміщувані у підземних спорудах міського і сільського будівництва;

- розміщувані у гірських виробках [5].

Вбудовані захисні споруди є значно дешевшими, ніж окремо розташовані, оскільки базуються на конструкціях будівель, під якими зводяться, і використовують всі наявні там комунікації. Разом з тим, вбудовані споруди можуть виявитися заваленими в результаті руйнування будівель, під якими вони знаходяться, а окремо розташованим спорудам це не загрожує.

3. За термінами будівництва:

- зведені завчасно (за планами мирного часу);

- швидко зведені (будуються у період загрози, в першу чергу на підприємствах, які продовжують працювати у воєнний час);

4. за захисними властивостями:

- сховища;

- протирадіаційні укриття;

- найпростіші укриття;

5. за місткістю:

- малі (до 600 чоловік);

- середні (від 600 до 2000 чоловік);

- великі (понад 2000 чоловік);

6. за типом перекриття:

- земляні;

- монолітні бетонні;

- монолітні залізобетонні;

- тунельні;

- сталеві;

- комбіновані або багатошарові;

7. за конструкцією:

- відкритого типу (щілини, траншеї);

- закритого типу (сховища, протирадіаційні сховища);

- з індивідуальним захистом (сховища без ФВУ і ПРУ);

- з колективним захистом (з ФВУ, режимом ізоляції і регенерації).

До захисних споруд закритого типу з колективним захистом від небезпечних речовин (небезпечних хімічних речовин), радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів належать сховища, у яких захист забезпечується подачею у приміщення очищеного зовнішнього повітря за допомогою фільтровентиляційних установок або регенерацією внутрішнього повітря.

До захисних споруд закритого типу з індивідуальним захистом належать протирадіаційні укриття, повітря в які подається не очищене від отруйних речовин (отруйних хімічних речовин) і бактеріологічних засобів, а, у разі появи їх у зовнішньому повітрі, люди використовують для захисту засоби індивідуального захисту [6].

Окрім цього, за захисними властивостями, захисні споруди поділяються на 4 класи (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1

Класи захисних споруд

Клас	Надлишковий тиск у фронті повітряної ударної хвилі	Ступінь послаблення проникаючої радіації
А-I	5	5000
A-II	3	3000
A-III	2	2000
A-IV	1	1000

3. Вимоги до сховищ

Сховище - це захисна споруда герметичного типу, що забезпечує захист людей, які перебувають у ньому, від усіх вражаючих факторів ядерного вибуху, а також від отруйних речовин, бактеріальних засобів, високих температур і шкідливих димів [7].

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного зараження при ядерних вибухах, від отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також від високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж.

Сучасні сховища - складні у технічному відношенні споруди, обладнані комплексом різних інженерних систем і вимірювальних приладів, які повинні забезпечити необхідні нормативні умови життєзабезпечення людей протягом розрахункового часу.

Сховища повинні:

- забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів;

- будуватися на ділянках місцевості, які не затоплюються;

- мати входи і виходи з таким же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок обвалу -- аварійні виходи;

- мати вільні підходи, де не повинно бути спалимих матеріалів або матеріалів, які сильно димлять;

- мати основні приміщення висотою не менше 2,2 м і рівень підлоги, який лежить вище рівня ґрунтових вод не менше ніж на 20 см;

Фільтровентиляційне обладнання сховища повинно очищувати повітря від усіх шкідливих домішок і забезпечувати подачу чистого повітря в межах установлених норм. Використання сховищ у мирний час для потреб народного господарства не повинно порушувати їх захисних властивостей. Переведення приміщень на режим укриттів у надзвичайних ситуаціях повинно здійснюватися в мінімально короткі терміни.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для людей. Основними показниками цих умов є: вміст вуглекислого газу, температура і вологість повітря. Повітря має містити не більше 1% вуглекислого газу (гранично допустима концентрація дорівнює 3%), мати відносну вологість не більше 70% (гранично допустима -- 80%) і температуру повітря не вище +23 °С (гранично допустима -- +31 °С) [8].

4. Будова сховища

Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні. До основних приміщень належать: приміщення для укриття (відсіки), пункти управління, медпункти. До допоміжних належать: фільтровентиляційні приміщення, санвузли, захищені дизельні електростанції (ДЕС), електрощитові, приміщення для зберігання продовольства, станція перекачки, балонна, тамбур-шлюз, тамбури [9].

Приміщення, призначене для розміщення людей розраховане на певну кількість людей. На одну людину передбачається не менше 1,5 м. куб. внутрішнього об'єму (не враховується обсяг приміщення для ДЕС, тамбурів і розширювальних камер). Приміщення великої площі розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік, кожен обладнується дво- або триярусними нарами: при висоті приміщення від 2,15 до 2,9 м - двоярусними, а при висоті приміщення 2,9 і більше триярусними нарами. На одну людину має припадати площі підлоги 0,5 м. кв. при двох'ярусному і 0,4 м. кв. при триярусному розташуванні нар.

На першому ярусі роблять місця для сидіння розміром 0,45х0,45 м. кв. Висота лавок першого ярусу повинна бути 0,45 м. На другому і третьому ярусах роблять місця для лежання 0,55х1,8 м. Висота нар другого ярусу 1,4 м і третього ярусу 2,15 від підлоги. Відстань від верхнього ярусу до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше 0,75 м. Кількість місць для лежання повинно становити 20% місткості приміщення при двох'ярусному і 30% при триярусному розташуванні нар.

Кількість входів у сховище визначається з розрахунку один вхід розміром 80 х 180 см на 200 чол.; але й для сховищ малої місткості бажано мати 2 входи. Вони повинні розташовуватися на протилежних сторонах. Захист від потрапляння у сховище через вхід радіоактивних і отруйних речовин забезпечується обладнанням тамбурів.

Двері повинні мати резинові прокладки і клинові затвори, які забезпечують щільне притискання дверного полотна до дверної коробки. Аварійний вихід робиться у вигляді підземної галереї розміром у поперечнику 90x130 см з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну шахту, що закінчується оголів'ям (оголів'я -- верхня частина шахти аварійного виходу або системи повітропостачання; для запобігання потрапляння в шахту атмосферних опадів і сторонніх предметів обладнується козирком). Вихід у галерею закривається захисно-герметичними ставнями, які встановлюються із зовнішнього і внутрішнього боків стіни.

Оголів'я аварійного виходу повинне бути віддалене від оточуючих будинків на відстань, що становить не менше половини висоти будинку плюс 3 м, виступати над поверхнею землі на 1,2-1,5 м; у кожній його стіні повинен бути отвір розміром 0,6 х 0,8 м, обладнаний жалюзійними ґратами, які відчиняються всередину [2].

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ) промислового виготовлення. ФВУ очищає зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини та щілини.

В усіх сховищах передбачаються два режими вентиляції:

- режим чистої вентиляції, коли зовнішнє повітря очищається від пилу,

- режим фільтровентиляції, коли воно проходить крізь поглинальні фільтри, де очищається від радіоактивного пилу, отруйних речовин, сильно діючих отруйних речовин та бактеріологічних засобів.

У кожному сховищі є документи, які містять його характеристику, схеми зовнішніх і внутрішніх мереж із вказівкою місць відключення, а також журнал перевірки стану сховища.

Система водопостачання забезпечує людей водою для життя і гігієнічних потреб від зовнішньої водопровідної мережі. На той випадок, коли водопровід перестане діяти, передбачено аварійний запас води або її джерело. Кожна захисна споруда має систему каналізації для відводу фекальних стоків. Санвузол влаштовують у приміщенні, ізольованому перегородками від секцій сховища, обов'язково з витяжкою.

Система опалення сховища працює від опалювальної мережі будинку, під яким воно знаходиться.

Освітлюється сховище від міської (об'єктної) електромережі, в аварійних випадках - від автономної електростанції, а якщо її немає - від акумуляторів або ліхтарями.

Запас продуктів харчування робиться з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини у сховищі.

Медичне обслуговування здійснюють санітарні пости і медпункти об'єктів народного господарства [10].

5. Протирадіаційні укриття

Протирадіаційне укриття - це спорудження, що забезпечує захист людей від іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості, від світлового випромінювання, проникаючої радіації (у тому числі і від нейтронного потоку) і частково від ударної хвилі, а також від безпосереднього попадання на шкіру і одяг радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.

Частина з них будується завчасно у мирний час, інші зводяться тільки в передбаченні надзвичайних ситуацій або виникненні загрози збройного конфлікту [7].

Будівництво протирадіаційних сховищ здійснюють з промислових (збірні залізобетонні елементи, цегла) будівельних матеріалів. Починається воно з розбиття і трасування. Потім риється котлован глибиною 1,8 - 2,0 м, шириною по дну 1,0 м при однорядному і 1,6 - при дворядному розташуванні місць. У слабких ґрунтах влаштовується одяг крутостей (стін). Входи розташовують під кутом 90 до поздовжньої осі укриття. У протилежному від входу торці роблять вентиляційний короб або пристосовують найпростіший вентилятор. На перекриття насипають ґрунт товщиною не менше 60 см.

Розміщують протирадіаційні сховища в приміщеннях, розташованих у підвальних і цокольних поверхах будинків, на перших поверхах цегляних будівель, а також погребів, підпілля й інших придатних для цієї мети заглиблених просторів.

У протирадіаційних сховищах передбачають основні приміщення для розміщення людей і допоміжні приміщення для санвузла, вентиляційної, зберігання забрудненого верхнього одягу.

Норми площі підлоги приміщень для розміщення людей, відповідають нормам для сховищ, за винятком приміщень з висотою 1,9 м, де норма площі підлоги на одну людину становить 0,6м. кв. Висота приміщень повинна бути не менше 1,9 м при одноярусному, 2,2-2,4 м при двоярусному і 2,8-3,0 розташуванні нар. Місця для лежання повинні становити не менше 15% при одноярусному, 20% при двоярусному і 30% при триярусному розташуванні нар загальної кількості місць в укритті. На входах встановлюються звичайні двері, але обов'язково ущільнені в місцях примикання полотна до дверних коробок. Кількість входів в протирадіаційні сховища залежить від місткості, але має бути не менше двох шириною 0,8 м. При місткості укриття до 50 чоловік допускається влаштування одного входу при наявності евакуаційного виходу з люком розміром 0,7х1,5 м [2].

У протирадіаційних сховищах передбачається вентиляція - природна або примусова з механічним спонуканням. Природна вентиляція в основному використовується в протирадіаційних сховищах місткістю до 50 чоловік. Природна вентиляція здійснюється через повітрозабірні і витяжні шахти.

У протирадіаційних сховищах місткістю більше 50 осіб повинна бути примусова вентиляція, хоча б найпростішого типу.

Водопостачання протирадіаційних сховищ слід передбачати від зовнішньої або внутрішньої водопровідної мережі з розрахунком добової витрати на одну людину 25 л. За відсутності водопроводу у протирадіаційних сховищах треба передбачати місця для розміщення переносних баків для питної води з розрахунку 2 л на добу на одну людину. В укриттях, розташованих у будівлях з каналізацією, встановлюють нормальні туалети з відведенням стічних вод у зовнішню каналізаційну мережу. У малих укриттях до 20 чол., де такої можливості немає, для приймання нечистот використовують виносну тару, яка щільно закривається.

Електропостачання протирадіаційних сховищ здійснюється від мережі міста.

На кожне протирадіаційне сховище місткістю більше 50 осіб, призначаються комендант і ланка обслуговування, а за місткості менше 50 осіб - старший (звичайно з числа людей, що укриваються).

Після заповнення протирадіаційного сховища людьми, засувки у вентиляційних коробах повинні бути закриті. Протягом 3-5 годин після початку випадання радіоактивних опадів із хмари ядерного вибуху вентиляційні пристрої повинні бути закриті. Після цього і через кожні наступні 5-6 годин укриття вентилюють, для чого витяжні короби відкривають на 15-20 хвилин. Під час вентиляції люди, що переховуються повинні вдягати засоби захисту органів дихання [10].

6. Найпростіші укриття

Найпростіші укриття призначаються для масового укриття людей від вражаючих факторів джерел надзвичайних ситуацій. Це - захисні споруди відкритого типу. До них належать відкриті і перекриті щілини, котловани і насипні укриття. Щілини відривають землерийними машинами (траншейними екскаваторами) або вручну [2].

У слабких ґрунтах для запобігання від руйнування крутостей щілин їх одягають дошками, підтоварником або іншими місцевими матеріалами. Щілини відривають у вигляді ламаного окреслення з довжиною фасів (прямолінійних ділянок) 10-15 м, відстань між сусідніми щілинами повинні бути не менше 10м. Відкриті щілини викопують глибиною до 1,5 м, шириною поверху 1,1-1,2 м і шириною по дну 0,5-0,6 м. При переобладнанні перекритої щілини з відкритої їх глибину збільшують на 0,2-0,3 м. Довжину щілини визначають з розрахунку 0,5 м на одну людину.

Вхід в щілину обладнають під кутом 90, роблять у вигляді похилого ступеневої спуску з дверима. По торцях щілини встановлюють вентиляційні короби з дощок. При укритті в щілини 10 і більше осіб обладнають два входи. Стіни щілини роблять похилими. Кут нахилу залежить від міцності ґрунту. У слабких ґрунтах стіни щілини укріплюють одягом з жердин, обаполів, товстих дощок, хмизу, залізобетонних конструкцій та інших матеріалів.

Уздовж однієї зі стін влаштовують лаву для сидіння, а в стінах - ніші для зберігання продуктів і ємностей з питною водою. Під підлогою щілини влаштовують дренажну канавку з водозбірним колодязем. Порядок обладнання щілин передбачає спочатку вириття відкритих щілин за 10-15 годин, а потім протягом 10-15 годин дообладнання відкритих щілин одягом крутостей і перекриттям їх колодами (плитами, елементами хвилястої сталі і т.д.), укладанням по перекриттю якогось водонепроникного матеріалу і здійснення обсипання ґрунтом.

Щілини слід розташовувати поза зонами можливих завалів при вибухах, тобто на відстанях від будинків не менше половини їх висоти (але не ближче 7 м), а за наявності вільної території - ще далі. Разом з тим їх слід розташовувати за можливості ближче до місць перебування людей, які будуть користуватися щілинами.

Перекриті щілини будуть охороняти, крім того, від безпосереднього попадання на одяг і шкіру людей радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також від ураження уламками зруйнованих будівель. Разом з тим, навіть перекриті, вони не забезпечують повний захист від отруйних речовин і бактеріальних засобів. Тому слід використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання, а у відкритих щілинах і засоби захисту шкіри [6].



Висновок

Проблема інженерного захисту населення, в частині забезпечення його захисними спорудами, протягом усього періоду становлення і розвитку цивільного захисту завжди була актуальною. Залежно від виду та ступеня загроз і небезпек вона зазнавала певних кількісних і якісних змін, уточнювалися категорії населення, що підлягають укриттю в захисних спорудах і ступінь їх захищеності в даних спорудах.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих

Основними заходами з підвищення ефективності інженерного захисту населення є:

- вдосконалення інженерного захисту населення, покращення утримання і використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту;

- підтримування у готовності захисних споруд цивільного захисту, котрі забезпечують захист робітників і службовців, найважливіших об'єктів і населення від небезпек;

- пристосування у мирний час і у період загроз заглиблених приміщень, метрополітенів й інших споруд підземного простору для укриття населення;

- підготовка до будівництва у період загроз відсутніх захисних споруд цивільного захисту із спрощеним внутрішнім обладнанням і укриттів найпростішого типу.

Подальше вдосконалення інженерного захисту має бути нерозривно пов'язане з виробленням нових підходів до її організації із врахуванням сучасних умов і вимог.



Список використаної літератури

1. Классификация защитных сооружений [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://studopedia.org/6-18888.html.

2. Стеблюк М. І. Цивільна оборона та цивільний захист / М. І. Стеблюк. К.: Знання, 2010. 487 с. (2).

3. Защитные сооружения гражданской обороны [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.refsru.com/referat-6212-1.html.

4. Захисні споруди цивільного захисту [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://www.tomak.dp.gov.ua.

5. Пащенко В. Ф. Захисні споруди цивільного захисту [Електронний ресурс] / В. Ф. Пащенко - Режим доступу до ресурсу: http://te.zavantag.com/docs/317/index-121995-1.html?page=26.

6. Классификация защитных сооружений [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://sfsstroy.ru/klassifikacija-zashhitnyh-sooruzhenij.

7. Защитные сооружения гражданской обороны, их предназначение. Правила поведения в защитных сооружениях. [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.examens.ru/otvet/3/11/258.html.

8. Инженерная защита. Виды защитных сооружений. [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://studopedia.org/6-90785.html.

9. Основи цивільного захисту / В. О.Васійчук, В. Є. Гончарук, С. І. Качан, С. М. Мохняк. Львів: Львівська політехніка, 2010. 417 с.

10. Захист населення [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://www.docme.ru/doc/1072248/zahist-naselennya1.

Размещено на Allbest.ru

...