Бойова підготовка сухопутних військ США

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ТЕМА: “Бойова підготовка сухопутних військ США”

ЗМІСТ

ВСТУП

1. СКЛАД, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК В БОЮ

2. БОЙОВА ПІДГОТОВКА СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК США

2.1 Структура і зміст бойової підготовки

2.2 Навчання і підготовка особового складу

2.3 Планування і контроль бойової підготовки

2.4 Принципи навчання і форми організації навчального процесу

2.5 Сучасні інформаційні технології, які застосовуються в ході бойової підготовки

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Командування Сухопутних військ США у відповідності до широкомасштабної програми нарощування потужності Збройних сил проводить активні заходи, направлені на значне збільшення бойових можливостей з'єднань, частин і підрозділів за рахунок оснащення їх новітньою зброєю і військовою технікою, а також вдосконалення організаційно-штатної структури, переглядає погляди на їх бойове використання.

Практичним підтвердженням цього є ухвалення концепції Сухопутних військ «повітряно-наземна операція (битва)», що відображає якісно нові погляди американського командування на характер ведення бойових дій в сучасних умовах. Відповідно до неї буди перероблені основні польові статути, настанови, інструкції, що регламентують питання оперативної і бойової підготовки військ і штабів [1-5].

Вважається, що успіх в бою досягається шляхом рішучого розгрому противника за рахунок злагоджених дій формувань різних родів Сухопутних військ з частинами і підрозділами тактичної авіації, а при веденні бойових дій на приморських напрямах і Військово-морських сил.

При цьому особливу увагу надається одночасному й глибокому ураженню всіх елементів оперативної побудови (бойового порядку) військ противника з використанням сучасних систем зброї, і в першу чергу високоточної.

Американське командування, продовжуючи проводити заходи щодо подальшого розвитку Сухопутних військ, переслідує мету створити з'єднання, що володіють високою вогневою і ударною потужністю, тактичною мобільністю, здатні вести тривалі бойові дії.

1. СКЛАД, ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК В БОЮ

Бригада є основним бойовим з'єднанням дивізії. Вона не має постійного складу. Постійно в бригаду всіх типів дивізій входять тільки штаб і штабна рота. Для ведення бойових дій за рішенням командира дивізії мотопіхотні і танкові батальйони розподіляються по бригадах дивізії.

Бригади звичайно включають мотопіхотні, танкові, артилерійські, інженерні частини і підрозділи інших родів військ.

Угрупування бригади на напрямку головного удару по своєму складу може мати 2-3 мотопіхотних і 2-3 танкових батальйонів, посилених підрозділами і частинами інших родів військ.

На напрямку допоміжного удару угрупування бригади може складатися з 2-3 мотопіхотних батальйонів, посилених підрозділами інших родів військ.

Бригада діє в наступі як частина сил дивізії і може знаходитися в її першому або другому ешелоні. Знаходячись в першому ешелоні дивізії, вона може наступати на напрямку головного або допоміжного удару.

Бойова задача бригаді в наступі ставиться командиром дивізії по об'єктах. Залежно від умов обстановки найближчий об'єкт (найближча задача) може бути призначений на глибину 25 км і більше.

Залежно від конкретних умов бригада може наступати на фронті 6-10км і більше. В ході наступу ширина смуги бригади може змінюватися.

Бригада, що обороняється на головному напрямку, може одержувати смугу (район) оборони шириною 10-20 км. Глибина смуги (району) оборони бригади коливається в межах 10-25 км.

Одним з основних підрозділів механізованої дивізії є мотопіхотний батальйон, який складається з штабу і 6 рот: штабної, 4 мотопіхотних і протитанкової.

Штаб виконує задачі планування, організації і управління бойовими діями, здійснює облік особового складу і сі види бойового і тилового забезпечення штатних і доданих батальйону підрозділів. Штабна рота включає секцію управління і шість взводів: розвідувальний, мінометний, зв'язку, медичний, забезпечення, ремонтний.

Мотопіхотна рота складається з управління і трьох мотопіхотних взводів. Протитанкова рота включає управління і 3 протитанкові взводи.

Мотопіхотний батальйон веде бій, як правило, у складі бригади. Він може діяти, знаходячись в її першому або другому ешелоні, на головному або другорядному напрямку, в резерві, в бойовій охороні дивізії або у складі військ прикриття. В окремих випадках батальйон здатний виконувати задачі самостійно. Мотопіхотний батальйон може наступати на фронті від 2 до 3,5 км, а в окремих випадках до 5 км (за рахунок збільшення проміжків між ротами). В обороні йому призначається район оборони, ширина якого по фронту може досягати 5 км, а глибина - 3 км.

Реалізація основних положень концепції (ініціатива, глибина, швидкість і узгодженість дій) на тактичному рівні досягається в результаті бойового застосування загальновійськових підрозділів, зведених в батальйонні тактичні групи дозволяючи з достатньою ефективністю використовувати перебуваючи на їх озброєнні сучасні зразки зброї і бойової техніки.

Батальйонні тактичні групи створюються рішенням командира бригади і призначаються для вступу до безпосереднього зіткнення з противником для знищення його живої сили і вогневих засобів шляхом поєднання вогню і маневру у взаємодії з підрозділами і частинами інших родів військ і видів Збройних сил. Залежно від складу вони можуть бути трьох типів: мотопіхотні, танкові, збалансовані.

З ухваленням концепції «повітряно-наземна операція (битва)» з'явилися деякі особливості в питаннях бойового використання батальйонних тактичних груп. Основну увагу передбачається приділяти захопленню і утриманню ініціативи, веденню бойових дій на значну глибину, маневру з метою нанесення поразки першому і подальшим заслонам противника, організації ретельної розвідки.

Наступ є основним видом бойових дій, оскільки в ході нього можуть бути досягнуті рішучі цілі по розгрому противника, захопленню важливих об'єктів і районів місцевості, дезорганізація систем управління військами.

Американські статути [4,8] визначають 4 етапи наступальних дій: зближення з противником, власне наступ (може бути 2 способи - з ходу і завчасно підготовлений), розвиток успіху і переслідування.

Зближення має на меті досягти безпосереднього зіткнення з противником або відновити його. Вважається, що цей етап наступальних дій характеризуватиметься стрімкістю, відсутністю достатніх даних про противника і включати швидке висування підрозділів в похідних порядках і їх розгортання для наступу.

Наступ з ходу є основним способом бойових дій в сучасних умовах і може вестися на противника, що висувається або обороняється на слабо підготовлених позиціях. В першому випадку бойові дії класифікуються як зустрічні, в якому протиборчі сторони вирішуватимуть свої задачі наступом. В другому випадку наступ має ряд особливостей, які можуть зробити вплив на побудову бойового порядку і послідовність знищення вогневих засобів і живої сили противника.

Завчасно підготовлений наступ батальйонною тактичною групою, проводиться, як правило, у складі бригади на противника, оборона якого обладнана в інженерному відношенні і насичена вогневими і протитанковими засобами.

Розвиток успіху і переслідування є такими етапами ведення наступальних дій, які здійснюються з метою завершити знищення вогневих засобів і живої сили противника, порушити систему його тилового забезпечення, захопити ключові ділянки місцевості і досягти високого темпу наступу. Розглядається два варіанти атаки переднього краю противника: нанесення удару на одному напрямку і нанесення ударів на двох і більше напрямках, що більш сходяться.

Маневр - вид бойових дій, за допомогою якого досягається несподівана перевага в бою. Основними формами маневру, що застосовують підрозділи батальйонної тактичної групи в наступі є обхват, прорив і фронтальний наступ.

Велика увага приділяється веденню наступальних дій вночі, які повинні вестися з такою ж інтенсивністю, як і вдень. Передбачається широко використовувати метод просочування невеликих мобільних груп піхоти через бойові порядки тих, що обороняються з подальшим збором їх в призначеному районі, що знаходиться на віддаленні 2-3 км від пер. краю.

Оборона - вид бойових дій. до якого війська, як правило, переходять вимушено з метою зриву наступу противника, виграшу часу, зосередження сил на вибраному напрямі, встановлення контролю над важливими ділянками місцевості, виснаження противника перед переходом в наступ і утримання важливих в тактичному відношенні районів.

Американські статути [4,8] не передбачають єдиного способу ведення оборонних дій, в одному випадку це може бути позиційна оборона, яка ведеться виключно для утримання певних ділянок місцевості. Основний спосіб її ведення - вогонь із займаних позицій. В іншому випадку це мобільна оборона, основу якої складає маневр силами і засобами з метою порушити бойові порядки і знищити наступаючого противника.

Батальйонна тактична група веде оборонні бойові дії, як правило, у складі бригади. В окремих випадках вона може оборонятися і самостійно.

При веденні оборони у складі бригади батальйонна тактична група може діяти в першому ешелоні або бути її загальновійськовим резервом.

Управління в умовах сучасного бою вважається одним з важливих елементів в діяльності командира по виконанню поставленої задачі. Система управління, яка створена в батальйонній тактичній групі на період бойових дій включає три компоненти: органи управління, сили і засоби зв'язку, безпосередньо процес управління (послідовність і прийоми роботи командира і штабу).

Основу системи управління складають органи управління батальйонної тактичної групи, які створюються на базі її штабу, взводу зв'язку, доданих і обслуговуючих підрозділів.

Таким чином, сплановане створення батальйонних тактичних груп на період виконання бойових задач розглядається американським командуванням як найбільш оптимальний варіант бойового використання різнорідних сил і засобів з'єднань Сухопутних військ США в сучасному бою.

2. БОЙОВА ПІДГОТОВКА СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК США

Військова могутність - це рішуча зброя американських Збройних сил, тому що це змінює історію [4, р.467]. Командування армії США, активно проводить курс на нарощування бойової могутності військ, надає велике значення бойовій підготовці як одній з головних складових частин їх боєготовності. Воно вважає, що якщо в армії настає період докорінних змін, то вона покладається переважно на професіоналізм свого офіцерського та сержантського складу. Умілі дії командирів і особового складу на полі бою, їх високий професіоналізм можуть компенсувати перевагу переважаючого противника і сприяти виконанню поставлених перед ними задач. Професіоналізм - чи то в армії, чи в інших сферах життя - спирається на три основні якості: компетентність, відповідальність та відданість. Це три якості, які відрізняють професіонала від службовця, це обов'язкові якості для сучасної та майбутньої армії [10]. Успіхом цього служить висока якість навчання військовослужбовців, основою якої, на думку американських військових фахівців, є порядок комплектування військ, структура і зміст бойової підготовки, контроль і оцінка її якості.

Починаючи з 1973 року набір військовослужбовців в Сухопутні війська здійснюється в основному за так званим добровільним принципом, тобто по найму. На службу приймаються особи чоловічої і жіночої статі у віці від 18 до 35 років. Мінімальний термін контракту для рядового складу три роки. Разом з тим не відмінений закон про військову повинність. Він застосовується у випадках виникнення надзвичайної обстановки, а також розповсюджується на тих фахівців, яких не опиниться в числі добровольців. Кандидати проходять медичний, соціальний, психологічний і фізичний відбір. Особи, визнані придатними до військової служби, зараховуються в Сухопутні війська і прямують в навчальні підрозділи.

2.1 Структура і зміст бойової підготовки

Бойова підготовка в частинах і підрозділах Сухопутних військ планується згідно керівних документів [1,2,5] на навчальний рік, який в американській армії починається 1 липня і закінчується 30 червня наступного року.

Навчальний рік розділяється на чотири періоди. Бойовій підготовці в кожному періоді навчання відводиться 60 днів (480 год.), в місяць - 20 (160), в тиждень - 5 (40) і в день - 8 год. Всього в навчальному році бойова підготовка займає 240 днів (1920 год).

Бойова підготовка в Сухопутних військах протягом року проходить безперервно, оскільки процес надходження в з'єднання, частини і підрозділи нового контингенту військовослужбовців і звільнення тих, у яких закінчився термін контракту або служби, проходить постійно. Вона включає підготовку військовослужбовців як одиночну, так і у складі підрозділів (по американській термінології, індивідуальна і колективна).

Перша полягає в закріпленні, підтримці на належному рівні, відновленні втрачених і вдосконаленні отриманих знань, умінь і навиків окремих військовослужбовців, що пройшли підготовку в навчальних центрах (або на курсах для новобранців). Другою ж є процес бойового злагодження підрозділів і частин для ведення бойових дій в сучасній війні.

Структура бойової підготовки визначає, на думку американських військових фахівців, колективне навчання як основу. На нього в рік відводиться 144 дні (1152 год., або 60 % всього навчального часу), в квартал - 36 днів (288 год.), в місяць - 12 днів (96 год.), в тиждень - 3 дні (вівторок, середа, четвер), які не зайняті іншими заходами. На індивідуальне навчання виділяється в рік 72 дні (576 год., або 30 % навчального часу), в квартал - 18 днів (144 год.), в місяць - 6 днів (48 год.), в тиждень - 1,5 дні. Пів дня в тиждень відводиться для обслуговування техніки і зброї, проведення регламентних робіт, різних змагань, медичного огляду і інших заходів.

Зміст бойової підготовки в Сухопутних військах складають:

тактична, аеромобільна, потитанкова, вогнева, технічна, розвідувальна, інженерна, фізична, стройова, медична підготовка, підготовка зі зв'язку, захисту від зброї масового ураження, військової топографії, а також водіння бойових машин.

Значну увагу приділяється ідеологічній обробці і релігійному вихованню військовослужбовців.

Тематика тактичної підготовки охоплює всі види бойових дій, у тому числі в особливих умовах: наступ, оборона, марш і зустрічний бій, стримуючі дії, відхід, подолання смуги забезпечення, бій в місті, розвідка, боротьба з повітряними десантами, нічний бій.

Важливе місце в тактичній підготовці відводиться питанням ведення бойових дій в великих населених пунктах.

Планом бойової підготовки передбачається навчання підрозділів і частин веденню бойових дій вночі і в умовах обмеженої видимості. Найбільший акцент в цьому виді тактичної підготовки американським командуванням зроблений на підрозділи ланок роти і батальйону.

Боротьбі з десантами противника навчаються всі військовослужбовці незалежно від того, до якого роду військ (служб) вони відносяться.

Згідно вимог навчальної програми аеромобільна підготовка повинна проводитися при вирішенні будь-якої тактичної задачі. В сучасних умовах вона висувається на передній план, особливо після ухвалення в американській армії нової концепції «повітряно-наземна операція (битва)».

Як повідомляє іноземний військовий друк, в навчальний процес, починаючи з 1980 року, введено обов'язкове для всіх військовослужбовців Сухопутних військ навчання парашутно-десантній справі.

Протитанкова підготовка ставить задачу підготувати особовий склад до дій по боротьбі з танками на полі бою.

Американське командування небезпідставно вважає, що ефективність ведення вогню нерідко робить на хід і результат бою більший вплив, ніж кількість військ і їх оснащення. Тому вогневій підготовці особового складу і підрозділів надається найпильніша увага. Як і в інших видах бойової підготовки, процес навчання військовослужбовців ділиться на підготовку одиночну і у складі підрозділів. Перша переслідує мету закріпити отримані військовослужбовцями знання і навики в навчальних центрах, а також придбати нові, відповідні їх військовій спеціальності.

Американські військові фахівці вважають, що кожний солдат повинен з однаковою майстерністю володіти не тільки гвинтівкою, але і кулеметом, гранатометом, вогнеметом, безвідкатною гарматою.

Підготовка у складі підрозділів організовується для закріплення і вдосконалення вогневих навиків і проводиться у складі розрахунку, вогневої групи екіпажу, відділення, взводу, роти і батальйону у всіх видах бою, у тому числі в особливих умовах.

Вогнева підготовка є головним видом бойової підготовки особового складу в армії США. Уважається, що ефективність ведення вогню часто має більший вплив на результат бою, ніж кількість військ та їх оснащення. Як і в інших видах бойової підготовки, процес навчання ділиться на індивідуальний, і в складі підрозділу. Індивідуальна підготовка має за мету закріпити знання, отримані в навчальних центрах, і придбати нові знання, згідно з військовою спеціальністю військовослужбовця. Вивчається не тільки своя штатна зброя, але й зброя, що знаходиться у взводі, роті, батальйоні. Військовослужбовець опановує прийомами застосування кожного виду зброї в ситуаціях бойової обстановки й ведення прицільного вогню по цілям, що з'являються, нерухомим та рухомим у різних умовах. Отже, військовослужбовець повинен володіти всією зброєю на рівні відділення-батальйон. Підготовка в складі підрозділів організує для закріплення й удосконалювання навичок і проводиться в складі розрахунків, вогневої групи, екіпажа, відділення-батальйону у всіх видах бою, у тому числі вдень і вночі. У ході занять особовий склад навчається вогневій взаємодії, комбінації стрільб і маневрування, розвідці цілей, цілевказанню, коректуванню вогню. Закріплюються знання на полігоні в ході рішення комплексних завдань по основних видах бойової підготовки.

Особливе місце займає фізична підготовка, яка в американській армії розглядається як складова частина навчання і виховання військовослужбовців у дусі ненависті до вірогідного противника і захисту інтересів пануючих класів. Індивідуальна підготовка проводиться з метою досягнення високого рівня фізичної підготовки.

Останнім часом, судячи за повідомленнями зарубіжної преси, введений більш жорсткий режим фізичного виховання.

Для контролю і оцінки якості підготовки військовослужбовців і підрозділів складаються так звані індивідуальні і колективні навчальні задачі. Вони розробляються для кожного військовослужбовця з урахуванням терміну його служби, рівня навченості, фізичного і інтелектуального розвитку, схильностей, здібностей і можливостей, а також специфіки задач бойової підготовки, які вирішуються підрозділом. Відповідно до їх вимог кожна індивідуальна навчальна задача є не що інше, як перелік мінімальних вимог до рівня підготовки військовослужбовця на даному етапі його служби.

Зміст колективного навчання визначають колективні навчальні задачі. Вони розробляються для кожного відділення (екіпажу, розрахунку), взводу, роти, батальйону і бригади залежно від рівня навченості особового складу і бойової злагодженості в тому або іншому виді бою. Кожна така задача є комплексом взаємопов'язаних питань бойової підготовки.

Американське командування вважає, що навчання по окремих предметах поза зв'язком з тактикою може зробити негативний вплив на якість бойової підготовки в цілому. В організації бойової підготовки по навчальних задачах воно бачить один з шляхів інтенсифікації навчального процес і скорочення часу на підготовку особового складу і підрозділів в цілому. сухопутний військо бойовий підготовка

2.2 Навчання і підготовка особового складу

Бойова підготовка в армії США планується згідно керівних документів [1,2,5] і включає навчання особового складу в навчальних центрах або на курсах для новобранців у військових училищах (школах) родів військ (служб) і підготовку особового складу підрозділів і частин.

В американській армії прийнята програма початкової підготовки новобранців по якій передбачається їх навчання в одному навчальному центрі і у складі одного навчального підрозділу. Найбільш інтенсивно вона ведеться у Форті Беннінг, штат Джорджія [7].

Навчальні центри призначені для одиночної підготовки військовослужбовців, а також для дій у складі відділення, екіпажу або розрахунку. Навчання в них проводиться в два етапи: початкова бойова підготовка і підвищена одиночна.

Перший етап (вісім тижнів) обов'язковий для всіх новобранців незалежно від характеру їх подальшої служби і проводиться за загальною навчальною програмою. Його основним змістом є моральна і фізична підготовка військовослужбовців, придбання ними необхідних знань і навиків для дій на полі бою і т.п. Він ділиться на три періоди навчання. Протягом першого періоду здійснюється знайомство основами військового законодавства і військової дисципліни, проводяться заняття по стройовій і фізичній підготовці, вивчаються зброя масового ураження і захист від нього, військовий етикет і правила носіння форми одягу. Новобранці проходять початкову адаптацію в армійському середовищі. В другому періоді головну увагу приділяється вогневій підготовці. Особовий склад вивчає теорію стрільби, матеріальну частин}' зброї і набуває навики в поводженні з нею. В кінці періоду навчаємі виконують дві бойові залікові стрільби з гвинтівки М16А1. В третьому періоді вивчається тактика дій солдата на полі бою і застосування ним зброї, проводяться практичні заняття на місцевості з бойовою стрільбою. Ці стандартні навчальні курси служать доповненням до підготовки до бою в місті, наступу з підтримкою, веденню вогню під час атаки, діям вночі і рукопашному бою. Враховуючи, що вони, як правило, проводяться на ранній стадії бойової підготовки солдата, вони не повинні бути дуже важкими. Зайва напруга в перші тижні бойової підготовки може виявитися небезпечною. Перш за все у новачка потрібно розвинути відчуття впевненості, а потім, коли він вже включається в звичайний підрозділ і переходить до більш просунутої стадії бойової підготовки, заняття можна робити більш напруженими і можливо більш наближеними до дійсних умов. Основними предметами етапу початкової підготовки вважаються тактика, вогнева і фізична підготовка. Особовий склад вивчає також статути, прийоми ведення розвідки, інженерну справу, військову топографію, питання санітарної гігієни і надання першої медичної допомоги. Велика увага на цьому етапі відводиться ідеологічній і релігійній обробці новобранців. Завершується етап навчання здачею заліків.

Польова виучка новобранців перевіряється на смузі місцевості протяжністю приблизно 3200 м.

З військовослужбовцями, що отримали незадовільні оцінки, організовуються додаткові заняття і повторна здача заліків. Особовий склад, що не виконав залікові вимоги, після додаткових занять, проходить навчання за повною програмою етапу початкової підготовки.

Військовослужбовці, які успішно здали заліки і добре себе зарекомендували, прямують для проходження курсу підвищеної одиночної підготовки (по військово-обліковій спеціальності) в навчальні центри, на курси у військові училища (школи) родів військ (служб) або на курси в частини і підрозділи регулярної армії. Американські фахівці вважають, що дуже важливо, якщо основна підготовка солдатів буде здійснюватися у військах під час тренувань. Підготовка особового складу заснована на рівні майстерності, що досягається протягом проходження основної військової служби, і яка повинна дати задовільну основу для подальшої підготовки в операціях щодо підтримання миру (PSO).

Навчання (шість-вісім тижнів) охоплює комплекс теоретичних знань і практичних навиків, необхідних для подальшого проходження служби. Протягом останніх семи днів проводяться польові заняття у складі відділення (екіпажу) в умовах, максимально наближених до бойових. Вони закінчуються здачею заліків і добовим тактичним навчанням з бойовою стрільбою. Після цього військовослужбовці прямують у війська.

Сучасна американська система бойової підготовки є в усіх відношеннях здоровою, позитивною і реалістичною. Обов'язок кожного командира - внести в навчання максимум творчості і винахідливості, а також дотримуватися заходів безпеки.

Проте найкращі сучасні форми навчання повинні відповідати вимогам майбутньої найжорстокішої війни. Це означає, що ми повинні як ніколи підготувати солдатів до жахів війни шляхом творчого і реалістичного підходу до бойової підготовки [9].

2.3 Планування і контроль бойової підготовки

Про плани командування Сухопутних військ США по подальшому підвищенню ефективності бойової підготовки з'єднань, частин і підрозділів велику увагу надається питанням її планування і контролю. Вважається, що від цього багато в чому залежатимуть якість проведення занять і кінець кінцем боєготовність військ.

Основою для планування бойової підготовки є наказ міністра армії по бойовій підготовці на навчальний рік. З метою досягнення одноманітності в організації і проведенні бойової підготовки, а також економії часу на планування для командирів з'єднань і частин вищестоящими штабами розробляються рекомендації, навчальні плани, інструкції, методичні вказівки і т.п.

В дивізіях і окремих бригадах розробляються накази і загальні плани бойової підготовки.

Початковими плануючими документами в мотопіхотних і танкових батальйонах є програма бойової підготовки ARTEP 7-15 (Army training evaiuation programme) [5], настанова по організації і проведенню бойової підготовки, керівництво по бойовій підготовці, керівництво по підвищенню класності, а також польові статути FM 7-0 і FМ 7-1 [1,2].

Програма бойової підготовки є документом, який включає всі необхідні матеріали по організації бойової підготовки особового складу і підрозділів дивізій постійної готовності і забезпечує командирів інформацією з різних питань побудови навчального процесу. Програма складається з 13 глав. В перших чотирьох висловлені загальні положення, що розкривають її зміст, задачі навчання, методику проведення занять, обов'язки командирів різних ступенів по організації навчання особового складу, питання складання плануючих документів, контролю і обліку бойової підготовки, заходи безпеки при проведенні занять. В наступних двох перераховані навчальні задачі 3, 2 і 1-го рівнів підготовки і перевірки боєготовності батальйонів, рот, взводів, відділень (екіпажів). Окремий розділ присвячений протитанковій підготовці, а в інших висловлюються задачі по навчанню мотопіхотних (танкових) підрозділів спільно з підрозділами інших родів військ і спеціальних військ.

Настанова з організації і проведення бойової підготовки і керівництво з бойової підготовки використовуються як додатки до програми і містять рекомендації по розробці навчальних задач, дають ряд методичних порад з проведення занять.

Керівництво по підвищенню класності - головний документ, який визначає нормативи для кожного військовослужбовця і підрозділів в цілому.

Програми і плани бойової підготовки батальйонів розробляються на шість місяців. Основою при їх складанні для рот є зміст навчальних задач і черговість їх виконання.

В ротах на підставі вказівок командира батальйону, програми ARTEP 7-15, нормативів і керівництва по підвищенню класності складаються детальні плани бойової підготовки на квартал і докладні графіки на два тижні. За місяць до початку занять вони доводяться до особового складу і змінюються тільки у виняткових випадках.

У взводах і відділеннях розробляються тижневі плани, які оголошуються за два тижні. В ротах складаються розклади занять на п'ять днів тижня.

В основі організації бойової підготовки в Сухопутних військах лежить так званий принцип децентралізації. Він полягає в наданні достатньо широких прав командирам батальйонів і рот самостійно організовувати процес навчання підрозділів.

На підставі аналізу рівня підготовки особового складу, злагодженості підрозділів і задач бойової підготовки командири самі визначають, на яких навчальних задачах необхідно зосередити зусилля, які слід повторити, які можливо взагалі опустити.

При децентралізованій організації бойової підготовки навчальні задачі доводяться до кожного військовослужбовця, підрозділу в сумірній формі, а задачі бойового злагодження диференціюються, черговість їх виконання чітко визначається.

На думку зарубіжних фахівців, такий підхід базується перш за все на можливій децентралізації дій військ в сучасному бою. Застосування принципу децентралізації дозволяє більш конкретно враховувати реальні умови, в яких здійснюватиметься бойова підготовка, і сприяє підвищенню відповідальності командирів.

Контроль за ходом бойової підготовки розглядається командуванням армії США як найважливіший складовий елемент процесу навчання, стимулюючий систематичну роботу по виконанню програмного матеріалу, вдосконаленню професійної майстерності військовослужбовців, злагодженню підрозділів. Він дозволяє об'єктивно встановити рівень навченості особового складу виконанню своїх функціональних обов'язків. Основними формами контролю за ходом бойової підготовки є перевірки, які розглядаються як частина бойової підготовки і проводяться з великою інтенсивністю. На них відводиться до 14 % навчального часу. За складом перевірки вони бувають, як їх класифікують американські військові фахівці, колективними і індивідуальними, по методу і часу проведення - поточними, контрольними і інспекторськими.

Колективні проводяться для визначення ступеня навченості, бойової злагодженості підрозділів і з'єднань, індивідуальні - рівня одиночної підготовки військовослужбовців, виявлення недоліків в ній.

2.4 Принципи навчання і форми організації навчального процесу

Широке розповсюдження в армії США отримала система Тейлора, одним з головних компонентів якої є ідея матеріального заохочення або нагороди за виконання своїх функціональних обов'язків. Основним її змістом вважається роз'єднання людей і дія на них поодинці. Головне - натаскування, механічне запам'ятовування, вироблення автоматичних навиків, тобто створення такого солдата, який би був здатний бездумно виконувати будь-які накази, не відчуваючи ні вини, ні розкаянь совісті за свою діяльність.

Процес навчання військ в армії США здійснюється відповідно до шести основних принципів: мотивації (зацікавленості), цілеспрямованості (раціональності), практики, реалізму, опори на досвід навчаємого, значущості.

Американське командування, роблячи основний наголос на колективне навчання, головну увагу в бойовій підготовці зосереджує на організації польової виучки військ.

Останніми роками в бойовій підготовці Сухопутних військ знайшли розповсюдження такі форми організації навчального процесу для підрозділів і з'єднань Сухопутних військ, як польові виходи, цикли навчання (курси підготовки), заняття із зворотнім (перевернутим) циклом, спеціалізоване навчання. Польові виходи є спільним практичним навчанням підрозділів і частин різних родів військ.

Як вважають американські фахівці, застосування в навчальному процесі такої форми, як польові виходи, дає широкі можливості для відпрацювання і вдосконалення практичних навиків особового складу по виконанню поставлених задач в різних видах бою, по злагодженню дій підрозділів. Під час проведення польового навчання з підрозділом необхідно не забувати використовувати всі можливі практичні засоби для створення напруженості.

Така форма організації навчального процесу як цикли навчання (курси підготовки) застосовується для навчання підрозділів (відділень, взводів і рідше рот, батальйонів, бригад) спеціальним прийомам і способам дій, відпрацювання окремих складних питань, тактичних задач або тем за нетривалий час.

Бойове злагодження мотопіхотних, танкових, розвідувальних батальйонів, а також бригад по підготовці до ведення бойових дій на Європейському театрі воєнних дій здійснюється в процесі курсу підготовки в національному навчальному центрі Сухопутних військ США у Форті Ірвін, штат Каліфорнія [7].

З військовослужбовцями всіх родів військ армії США проводиться спеціальна підготовка (так званий цикл "виживання"), основним змістом якої є вивчення прийомів і способів виживання в бойовій обстановці і різних кліматичних умовах.

Як вважають американські військові фахівці, організація навчання підрозділів у вигляді циклів навчання (курсів підготовки) дозволяє зосередити увагу на вивченні певного кола задач, прийомів і способів дій, якість відпрацювання яких в ході проведення занять в інших формах не забезпечує досягнення бажаного рівня підготовки.

Суть такої форми бойової підготовки як заняття із зворотнім (перевернутим) циклом полягає в перенесенні частини денних занять на ніч. На думку американського командування, організація навчання у формі занять із зворотнім циклом дозволяє повніше використовувати нічний час для бойової підготовки, глибше і ширше вивчати питання ведення бою вночі, адаптувати в якійсь мірі психіку особового складу до нічних дій, понизити його стомлюваність і підвищити працездатність.

2.5 Сучасні інформаційні технології, які застосовуються в ході бойової підготовки

Сучасні інформаційні технології широко застосовуються в ході бойової підготовки СВ ЗС США. Одним із традиційних напрямків комп'ютеризації процесу підготовки військовослужбовців є створення віртуальної бойової обстановки в ході занять.

Історично виділилося два шляхи розвитку систем моделювання обстановки в інтересах бойової підготовки: призначені для індивідуальної підготовки й колективні. До першого класу належать різні тренажери, як індивідуальні, так і колективні, що дозволяють зменшити витрати на експлуатацію озброєння й військової техніки (ОВТ) в ході бойової підготовки, до другого - так звані автоматизовані системи моделювання бойової обстановки (АСМБО), що створюють єдину обстановку для посадових осіб органів управління з'єднань і об'єднань. Даний поділ обумовлений відмінністю в розв'язуваних завданнях. Так, якщо в першому випадку необхідно створити динамічну деталізовану обстановку для конкретного навчаємого, то в другому акцент робиться на імітацію бойових можливостей підрозділів, частин, з'єднань і об'єднань СВ, а результати моделювання представляються у вигляді графіків, схем (карт), таблиць і т.д. Крім того, якщо застосування тренажерів обмежене питаннями бойової підготовки, то АСМБО можуть застосовуватися в бойовій обстановці для пошуку оптимального рішення на бій (операцію), тобто повинні забезпечувати швидкодію вище реального часу.

За видами об'єктів, що моделюються і ступеню участі людини в цьому процесі моделювання прийнято виділяти наступні класи моделей:

1. Той, кого навчають, безпосередньо керує реальними об'єктами (Live Simulation). Моделі даного класу забезпечують візуалізацію керованого об'єкта (танка, літака, глибоководного апарата) у відомій обстановці, включаючи його, вид у різних проекціях (збоку, зверху і т.д.). Крім того, до цього ж класу відносяться системи, що дозволяють "уточнювати" бойову обстановку: позначати зони можливих руйнувань і затоплень, підсвічувати рекомендовані цілі і т.д.



2. Той, кого навчають, безпосередньо керує віртуальними об'єктами (Virtual Simulation). Це основний клас моделей, що лежать в основі тренажерів ОВТ. Крім того, системи даного класу застосовуються для відпрацьовування ухвалення рішення, наприклад, по керуванню вогнем артдивізіону, а також для вдосконалювання навичок командної роботи (на автоматизованих робочих місцях (АРМ) розподіленої АСУ).

3. Комп'ютерне управління віртуальними об'єктами при участі того, кого навчають (Constructive Model or Simulation). У моделях даного класу імітується поведінка програмно-керованих віртуальних об'єктів, як одиниць ОВТ, так і військових формувань. Роль людини полягає у визначенні вихідних даних, при цьому кінцевий результат визначається заданими закономірностями моделі. У даному класі виділяється підклас моделей, для яких еволюція траєкторії й динаміка її розвитку визначаються людиною безпосередньо під час роботи.

4. Комп'ютерне керування реальними об'єктами при участі того, кого навчають,. Цей клас модулів відноситься до робототехніки й в інтересах бойової підготовки в цей час застосовується вкрай обмежено.

Продуктом діяльності СМВН у ході бойової підготовки є синтезована (віртуальна) обстановка (Synthetic Environment) з достатнім ступенем точності відтворююча оперативну обстановку. Вона являє собою сукупність реальних і віртуальних об'єктів, взаємодіючих у єдиній уяві навколишнього світу.

Основа синтезованої обстановки -- комп'ютерні моделі сил (засобів) (Computer Generated Forces). Це загальний термін, що позначає моделюємі об'єкти: військові формування, зразки ОВТ, їх групи і т.д. Загальною рисою комп'ютерних моделей є реалізація їх поведінки у відповідності зі складною обстановкою без особистої участі людини.

При проведенні КШН й військових ігор застосовується трохи інший вид комп'ютерних моделей - SAF (Semi-Automated Forces). Його відмітною рисою є можливість динамічної реконфигурации людиною комп'ютерної моделі в реальному часі, що забезпечує більш реалістична поведінка моделюємого військового формування. Наприклад, на однобічних навчаннях до складу групи керівництва може вводитися спеціальна група підігришу, що складається з досвідчених офіцерів, які реагують на помилки тих, ких навчають, органів управління (ОУ). Також для забезпечення залежності стану оперативної обстановки від дій підлеглих (доданих) частин і підрозділів сценарій навчання може змінюватися відповідно до результатів виконання останніми практичних вправ, наприклад стрільб.

ВИСНОВКИ

Таким чином, згідно американських керівних документів [1-5], метою бойової підготовки є формування сильної, впевненої в собі бойової людини, яка здатна виконувати завдання і діяти у складі підрозділу; допомогти військовослужбовцю створювати і підтримувати агресивний дух - вступати в боротьбу і знищувати або захоплювати противника, а також створювати підрозділи, сила яких, воля, витривалість і майстерність забезпечать перемогу над більш чисельним противником в заключний, жахливий період, яким є війна.

Тому, одним з шляхів успішного рішення задач навчання особового складу підрозділів і частин, підвищення якості його польової виучки і як наслідок бойової готовності військ командування армії США бачить в постійному вдосконаленні методики організації і проведення бойової підготовки, зокрема в якнайповнішій реалізації принципів навчання, розробці і впровадженні раціональних форм організації навчального процесу, розробці нових і вдосконаленні існуючих форм навчання, пошуку найдоцільніших співвідношень діяльності тих, хто навчає і тих, які навчаються (в розвитку методів навчання), зацікавленості навчаємих, визначенні і застосуванні на практиці заходів, направлених на підвищення ефективності і інтенсифікації всього навчального процесу. Кінцева мета підготовки - добитися і підтримати стан бойової готовності для ведення бою або інших дій у відповідності з поставленими завданнями.

Размещено на Allbest.ru

...