Проблема легітимації українських збройних формувань у період антитерористичної операції (АТО) на сході України

Key words: legitimacy, image, the news military and political discourse, the world view, free associative experiment, «ours» and «strange».

В основі дослідження - герменевтичний метод тлумачення й розуміння інформаційних журналістських текстів. Концепції Я та Іншого П. Рікера та М. Бахтіна сприяють розумінню картини світу, репрезентованої / твореної засобами масової комунікації. Як інструментарій використано семіотико-структуральний підхід та метод вільного асоціативного експерименту (результати першого та другого етапів детально прописано у: (Годунок, 2016); (Сергійчук, 2015).

Матеріалом дослідження є замітки та репортажі про проведення АТО на сході України, публіковані на сайтах 112.ua, 24tv.ua, espresso .tv, www.5.ua, частково media.1plus1.ua у період травня, липня - серпня, грудня 2014 р., січня - лютого, жовтня - грудня 2015 р., лютого - березня, червня - жовтня 2016 р.

Результати дослідження

Імідж, за Г. Почепцовим...

• повинен бути регіонально зумовленим;

• повинен бути зумовлений часом;

• має бути пов' язаний зі змінністю потреб аудиторії;

• зумовлений демографічним фактором;

• залежить від етнопсихологічного чинника;

• зумовлений ситуативними факторами (Почепцов, 2000: 39) (переклад наш - З. Г.). Тож стратегія формування позитивного іміджу військового України, яка реалізується на сьогодні доволі системно (можемо говорити і про кампанії соціальної реклами; і про декларовані підвищення стандартів життя військового /напр., збільшення заробітної плати/; і про численні новинні чи аналітичні матеріали, які працюють саме з такою тематикою тощо), є, по-перше, на часі (в умовах АТО - війни на сході України та / тимчасової/ окупації РФ Криму), а по-друге, є великим вкладом у майбутнє (сильна армія - сильна держава - сильний партнер, що в умовах співпраці з ЄС, сусідством із РФ, претензіями на вступ до НАТО стає ключовою парадигмою до розгортання Української Держави).

Г. Почепцов уважає, що «армія, як і всі державні інституції, втрачає підтримку масової свідомості, оскільки слід постійно продукувати інформаційні ситуації, які дадуть змогу суспільству позитивно дивитись на свою армію [...] чи є в суспільстві відчуття героїзму щодо військових» (Почепцов, 2000). АТО на сході України забезпечує довготривалу ситуацію, за якої суспільство може осмислювати свою армію власне як захисників, яким можна довірити своє життя і своє майбутнє. У такому разі ми можемо говорити про цілком позитивну роль проведення АТО - війни на сході України: для створення позитивного іміджу військових / збройних формувань після їх дискредитації на Майдані і після захоплення Криму була потреба створення певної ситуації (як дійсної і як комунікативної), коли відбудеться актуалізація їхньої ролі захисника, причому в найкращому для них контексті. Тож акцент на тому, що на сході на початках конфлікту були добровольці, та ще й із числа представників внутрішніх військ України, Збройних сил України тощо, безумовно, позитивно впливає на формування / перетворення їх іміджу в масовій свідомості.

Перший (Сергійчук, 2014), другий (Годунок, 2016) та третій етапи вільного асоціативного експерименту, які були проведені в соціальних мережах ВКонтакте та Facebook серед аудиторії віком від 17 до 35 років, жителів західних областей України

(Рівненської, Волинської, Тернопільської та Хмельницької) / ІІІ етап: всього 208 респондентів; вибірка нерепрезентативна, однак отримані результати виявляються симптоматичними щодо аналізованої ситуації/, засвідчують, що попри свою нечисленність, саме асоціативні характеристики «захист», «захисники», а також пов'язані з ними «сила», «міць», «мужність», «щит» тощо виявляються найбільш стабільними для означення номінацій «нашого». Це зумовлено великою мірою через систематичне використання щодо позначення «нашого» позитивно конотованих номінацій; відтак навіть уживання семантично нейтральних слів («військові», «військовослужбовці») спричиняється до актуалізації в масовій свідомості їх позитивних характеристик. Звернімо увагу: І етап ВАЕ: номінація «/українські/ військові»: «сила» - 28% відповідей респондентів, «щит» - 9% відповідей респондентів; ІІ етап ВАЕ: номінація «бійці» - захист/ захисники - 21% відповідей респондентів; «українські бійці» - «сила» 18% відповідей опитаних, «мужність» 15%; номінація «військовослужбовці» - «захист/захисники» 15%; «українські військові» - «сила» 27% відповідей респондентів; ІІІ етап ВАЕ: номінація «військові» - «сила» 12%, «захист/захисники» 8%; «українські військові» - «захист/захисники» 14% тощо. Відтак використання на сьогодні таких номінацій, як «бійці / українські бійці / військові / українські військові / військовослужбовці», а також однозначно позитивно конотованих «воїни / герої» в новинних матеріалах, зокрема і жанрів замітки та репортажу, призначених на таку підаудиторію, безумовно, позитивно вплине на формування іміджу захисника в масовій свідомості. Це, своєю чергою, в умовах війни є необхідним кроком.

У ситуації збройного конфлікту (очевидно, що саме така ситуація є найбільш виграшною для творення позитивного іміджу військового: тоді він постає у СВОЄМУ контексті) «виникає потреба в легітимізації застосування сили, у змінах ставлення до цінностей, оцінок однієї культури іншою» (Почепцов, 2000). АТО - війна на сході України у цьому плані є ситуацією доволі специфічною (гібридність війни), відтак:

- по-перше, акцентування на тому, що у Криму й на сході України повстали проти нової влади, проведеної Майданом, власне українці (у виконанні російських ЗМК та представників російського політикуму, принаймні на початках конфлікту - представники самооборони), спричиняється до думки про внутрішній /інклюзивний - на чому наголошено в Мінську-1/ конфлікт, отже, постає проблема легітимації використання зброї супроти «внутрішнього ворога», того, хто постав із НАС.

Така ситуація є складною і в плані моральному, і в плані ідеологічному. Ідеться про потребу пошуку адекватних причин, чому ці люди є власне ворогами: акцентування на політичній, ідеологічній складовій конфлікту тут може зіграти визначальну роль (напр., «СБУ затримала двох зрадників зі шпигунською технікою з Росії» (виділення наше - З. Г.)); водночас ЗМК транслюють позицію, коли дії ворога тлумачаться як дії злочинні (напр., «... по наших позиціях у Пісках бандити прицільно вдарили з гранатометів» (виділення наше - З. Г.), «... активізувались бандити й на Луганщині», «Росія і підтримувані нею незаконні збройні формування.» (виділення наше - З. Г.)). Разом із тим, новинний воєнно-політичний дискурс не актуалізує сприйняття Іншого як власне НАШОГО з іншою позицією;

- по-друге, «російський слід» у подіях на сході України в новинному воєнно-політичному дискурсі є надто явним: «російські бойовики», «контрольовані РФ бойовики», «путінські терористи», «російсько-терористичні війська» тощо, - тож ідеться про конфлікт не інклюзивний. У такому разі засоби і способи легітимації використання зброї мають бути скеровані в інше русло: Іншим, ворогом, постає не українець, але РФ; моральний аспект пошуку «внутрішнього ворога» знімається, натомість мають актуалізуватися інші - напр., геополітичний. Свою роль може зіграти й аспект національний: коли ворогові (власне росіянину) протистоїть українець (такі синтаксичні й семантичні моменти теж реалізуються в текстах заміток та репортажів);

- по-третє, Інший (бойовики, терористи) в інформаційних текстах може бути «проросійським» - очевидно, громадянином України, українцем, однак поняття «українці» чи «українські» щодо «бойовиків» чи «терористів» ніколи не вживаються, щоб цілком виключити їх із семантичного поля «наше». У цьому ключі можна пояснити й мінімізування використання номінації «сепаратисти» на аналізованих новинних ресурсах. Відтак, повертаємося до пункту першого.

Замітки та репортажі за темою АТО все ж не здатні повною мірою здійснити геополітичні інтенції (тому що це інформаційні жанри, які працюють з одиничним фактом, подією, але не з причинно-наслідковими зв'язками, тенденціями), однак у такому ключі, напр., іронічна інтенція у стосунку до Іншого - бойовика / терориста / ворога / загарбника / противника, реалізована в інформаційних текстах, - може тлумачитися саме як не/с/ прийняття системи цінностей та орієнтацій Іншого.

Способи трансляція дії Іншого зумовлені потребою показу СЕБЕ, України, як жертви, яка захищається (для світового співтовариства ^ забезпечити лояльне ставлення до себе; для своєї аудиторії ^ забезпечити мобілізацію й консолідацію для протистояння сильному зовнішньому ворогу).

МИ легітимуємо застосування зброї тим, що виконуємо функції захисту, оборони: «Війська АТО [...] обороняють місто...». Це на сьогодні є важливою іманентою дії українського військового: 1) ми акцентуємо входження Іншого в наш часопростір із метою його руйнування; 2) ми дотримуємося Мінських домовленостей, відтак забезпечуємо лояльне ставлення світового співтовариства до нашої ситуації; 3) ми формуємо позитивний імідж українського військового, який віднині постає як захисник - виразно позитивна конотація, - що стає одним із пріоритетних напрямків роботи відповідного дискурсу.

Водночас така легітимація застосування сили, зокрема й можливість нападу для захисту, до певної міри нівелюється, оскільки ВОНИ лишаються невизначеними: хто вони, щоб від них захищатися / оборонятися? Чи відповідають їхні дії чужій ідеології, що створює небезпеку нашому світові? Тут якраз і спрацьовує «гра»: внутрішній чи геополітичний конфлікт на сході України? Новинний воєнно-політичний дискурс про АТО - війну актуалізує ці протилежні значення, відтак нагнітає негатив ситуації на реципієнта, на якого розрахований.

«Коли [...] імідж ми вмонтовуємо в певний контекст, виникає розвиток того чи того сюжету, в рамках якого є іміджі інших дійових осіб. Ось цей зв'язок іміджа з іншими іміджами в рамках певного сюжету ми й називаємо міфом. І тут залежність від того, що записано заздалегідь у масову свідомість, багаторазово зростає. Міф - це тільки те, що вже було закодовано у свідомості як варіант побудови тієї чи тієї ситуації» (Почепцов, 2000: 104). На сьогодні ані образ НАС, ані образ Іншого, отже, і міф, який кодує конфлікт на сході України, виявляються невизначеними, що, очевидно, зумовлено специфікою - гібридністю - конфлікту. Воднораз спроба ідентифікації себе (на прикладі /українського/ військового як захисника, українця) через те, ким є Інший, навряд чи можна вважати виграшною стратегією. Відтак постає потреба формування ідентичності (і національної), що здатна актуалізуватися, зокрема, і через ЗМК, але такої, що реалізується у боротьбі ЗА щось, а не проти когось.

Інформаційні жанри, які спрямовані на масову аудиторію, матеріали яких є найбільш тиражованими, які, попри свою декларовану об'єктивність, використовують численні маніпулятивні техніки (Годунок, 2016; Сергійчук, 2015), видаються цілком придатними для того, щоб створити базу формування такої - позитивної - ідентичності.

Висновки

Комунікативна ситуація актуалізації іміджу військових формувань України, скерована на поліпшення ставлення до них населення, спричиняється до їх сприйняття як захисників, тож повинен бути хтось, від кого потрібно захищати. З одного боку, для вирішення ситуації стає неважливим, хто ворог (внутрішній чи зовнішній), - позитивна функція захисту інтересів громадян реалізується в будь-якому разі. З іншого боку, невизначений, аморфний ворог насправді значно страшніший, аніж той, кого знаємо. Відтак посилюється не лише страх серед аудиторії, але й певні негативні тенденції усередині «сил АТО».

Легітимація дій українського військового сьогодні реалізована саме в контексті здійснення ним функцій захисту й оборони, що загалом виправдано ситуацією. Інформаційні жанри працюють із забезпеченням широкої аудиторії інформацією, яка актуалізує семантику захисту; використовують позитивно конотовані номінації /українського/ військового, які спрацьовують так, що навіть семантично нейтральні номінації актуалізують потрібні дискурсові значення; водночас аналізований новинний воєнно-політичний дискурс на сьогодні значно більше уваги приділяє діям Іншого: його активність у нашому дискурсі симптоматична, ставить перед нами ряд викликів, зокрема й формування ідентичності (політичної, геополітичної і навіть національної).

Література

1. Годунок, З. (2016). Самоусвідомлення МИ як форманта картини світу (на прикладі інформаційних матеріалів про здійснення АТО на сході України) / З. Годунок // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Культурологія». - Вип. 17 : Матеріали ІХ міжнародної наукової конференції «Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур». - Острог : Видавництво національного університету «Острозька академія». - С. 20-31.

2. Конституція України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 5 лютого 2016 р. : (Офіц. текст) (2016). - К. : Паливода А.В., - 64 с. - (Закони України).

3. Опублікований текст мінської угоди про припинення вогню [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.depo.ua/ukr/politics/opublikovan-tekst- minskogo-soglasheniya-o-prekrashchenii-ognya-07092014093400.

4. Повний текст документів, ухвалених на переговорах в Мінську (від лютого 2015 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://tyzhden.ua/ Politics/129751.

5. Почепцов, Г.Г. (2000). Имиджелогия / Г.Г. Почепцов. - М. : Рефл-Бук ; К. : Ваклер. 576 с.

6. Почепцов, Г. (2000). Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований [Электронный ресурс] / Г. Почепцов. М. : Реал-Бук ; К. : Ваклер. 576 с. - Режим доступа : http://www.e-reading.club/bookreader. php/113356/Pochepcov_-_Informacionnye_voyny.html.

7. Сергійчук, З. (2015). Структурно-семантична опозиція «своє / чуже» в жанрі короткої інформаційної замітки / З. Сергійчук // Нова інформаційна ситуація та тенденції альтернативного розвитку ЗМК в Україні : [мат. Третьої всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих учених]. Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія». С. 71-80.

References

1. Hodunok, Z. (2016). Samousvidomlennia MY jak formanta kartyny svitu (na prykladi informatsiynych materialiv pro zdiysnennia ATO na schodi Ukrainy) [Self-awareness of WE as a formant of the world view (in information materials about the implementation of the ATO in the east of Ukraine)]. Ostroh, Ukraine : Publishing House of the National Universityof Ostroh Academy. [in Ukrainian].

2. Konstytutsia Ukrainy. (2016). [The Constitution of Ukraine]. Kyiv, Ukraine : Palyvoda A.V. [in Ukrainian].

3. Opublikovano text Minskoiugody pro prypynennia vohn'u. (2014). [The text of the Minsk ceasefire is published].

4. Povnyy text dokumentiv, uchvalenych na perehovorach v Minsku. (2015). [The full text of the documents adopted at the talks in Minsk]. [in Ukrainian].

5. Pocheptsov, H. (2000). Imidgelogia [Image study]. Moskva, Russia : Refl-Book ; Kyiv, Ukraine : Vakler. [in Russian].

6. Pocheptsov, H. (2000). Informatsyonnye voyny. Osnovyvoenno-kommunikativnych issledovaniy [Information wars. Fundamentals of military communication studies]. Moskva, Russia : Refl-Book ; Kyiv, Ukraine : Vakler. [in Russian].

7. Serhiychuk, Z. (2015). Strukturno-semantychna opozytsia «svoe» / «tshuzhe» v zhanri korotkoi informatsiynoi zamitky [Structural and semantic opposition of «ours» and «strange» in the genre of short informative notes]. Ostroh, Ukraine : Publishing House of the National Universityof Ostroh Academy. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru