Управлінська компетентність офіцерів військово-соціального управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управлінська компетентність офіцерів військово-соціального управління

Мацевко Т. М., кандидат психологічних наук, СНС, начальник НДВ (підготовки військ) НЦ Сухопутних військ Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Анотація

управлінський компетентність офіцер

У статті проводиться аналіз підходів до визначення структури управлінської та професійної компетентності фахівців, та на основі врахування особливостей професійної діяльності офіцерів по роботі з особовим складом Збройних Сил України, пропонується структура їх управлінської компетентності.

Ключові слова: управлінська компетентність, структура, офіцери по роботі з особовим складом, військово-соціальне управління

Аннотация

В статье проводится анализ подходов к определению структуры управленческой и профессиональной компетентности специалистов, и на основе учета особенностей профессиональной деятельности офицеров по работе с личным составом Вооруженных Сил Украины, предлагается структура их управленческой компетентности.

Ключевые слова: управленческая компетентность, структура, офицеры по работе с личным составом, военно-социальное управление

Annotation

Administrative competence officers of military-social management

Matsevko T. M., candidate of psychological sciences, senior research worker

The article analyzes the approaches to determine the structure of management and professional competence ofspecialists, and on the basis of the peculiarities ofprofessional activity of officers for work with the personnel of the Armed Forces of Ukraine, the structure of their managerial competence. The administrative competence of officers of military social control is seen as an integral characteristic of the professional training of an officer, the main indicator of which is its commitment to the management of educational process, socio- psychological and socio-pedagogical phenomena in military units. In the structure of professional competence revealed the following important directions for the development and professionalization of the individual officer, as a general competence, scientific expertise, combined competence, special military competence, managerial competence.

Key words: administrative competence, structure, officers on human resource manager, military-social management

Практика функціонування військової організації суспільства переконливо свідчить, що ефективність її діяльності суттєво залежить від управління. Вона забезпечується чіткою організацією і координацією діяльності її членів, або групою людей, які здійснюють управлінські функції.

В сучасних умовах ведення бойових дій в зоні проведення Антитерористичної операції управлінська компетентність офіцера набуває першочергової ваги. Відповідно, виникає потреба в керівниках- лідерах нового типу з високими професіональними та особистішими якостями, які можуть швидко орієнтуватися у мінливому соціальному середовищі, брати відповідальність на себе, приймати і втілювати управлінські рішення.

Існуюча система підготовки фахівців у вищих військових навчальних закладах, яка основана на наданні слухачам певної системи знань та виробленні професійно необхідних навичок й вмінь, не може в повній мірі задовольнити сучасні вимоги. Метою та результатом професійної підготовки фахівця, на думку багатьох дослідників, є його компетентність [5, 6, 13].

Виходячи з цього, проблема формування управлінської компетентності офіцерів військово-соціального управління в процесі їх професійної підготовки постає як одна з вагоміших, вирішення якої, багато в чому, забезпечить сталий розвиток такої складної соціальної системи як Збройні Сили.

Метою статті є обґрунтування структури професійної компетентності офіцерів військово-соціального управління та визначення у ній місця управлінської компетентності

Вирішення проблеми ефективного формування та розвитку професійної компетентності фахівців залежить від знання структури останньої. Таким чином, є нагальна наукова потреба проаналізувати вітчизняні та зарубіжні дослідження щодо структури професійної компетентності управлінців (менеджерів) організацій і фахівців психолого-педагогічного напрямку, врахувати особливості управлінської діяльності у військовій сфері та визначити на цій основі структуру професійної компетентності офіцерів військово- соціального управління. Розглянуті вище проблеми і виступають основними завданнями цієї статті.

Значні розбіжності в розумінні поняття “компетентність”, необхідність обґрунтування структури компетентності фахівця для кожного окремого виду професійної діяльності у поєднанні із загальною компетентністю особистості та невизначеність критеріїв адекватного вимірювання й оцінювання рівнів його компетентності є стримуючим фактором введення компетентнісного підходу до підготовки фахівців як основного результату діяльності вищого навчального закладу.

Провівши аналіз психолого-педагогічної літератури щодо проблем визначення професійної компетентності, ми дійшли висновку, що вона має такі характеристики:

-- містить процесуальний характер;

-- має динамічний характер;

-- охоплює всі сфери особистості та є провідною умовою у процесі її самоактуалізації;

-- визначається як адекватна орієнтація людини в різних галузях її діяльності;

-- виявляється у процесі діяльності в її результатах;

-- показує якість і рівень засвоєння фахівцем компетенції певної професійної діяльності.

Управлінська компетентність офіцерів військово-соціального управління - це інтегральна характеристика професійної підготовленості офіцера, основним показником якої є його готовність до управління виховним процесом, соціально-психологічними й соціально-педагогічними явищами у військових частинах (з'єднаннях), що забезпечує його творчу особистісну та професійну самоактуалізацію у військово- професійній діяльності. У цьому визначенні управлінська підготовленість офіцера військово-соціального управління розглядається як стан опанування ним системою управлінських знань, навичок й вмінь, культурою військового менеджера та сформованість у нього особистісних, професійних й провідних індивідуально- психічних якостей, які сприяють його ефективній управлінській діяльності.

Цілі, завдання і зміст формування компетентності офіцерів військово- соціального управління визначаються через аналіз управлінської діяльності офіцерів по роботі з особовим складом, тобто різновиду соціального управління та військової діяльності, цілеспрямованого, послідовного впливу на підлеглий особовий склад на основі єдиноначальності у мирний і воєнний час [2 с.411]. На основі вивчення змісту, особливостей та спрямованості діяльності офіцера по роботі з особовим складом, можна зробити висновок про те, що його професія належить до психолого- педагогічних та він є менеджером процесу виховання військовослужбовців у військовій частині, а його діяльність представляє військовий психолого-педагогічний менеджмент [6 с.170].

Як суб'єкти здійснення управлінської діяльності, менеджери розв'язують чотири групи проблем в організації, що визначає коло їх компетенції.

По-перше, менеджер виступає як керівник, формує відносини усередині і поза організацією, здійснює мотивацію членів організації на досягнення цілей, координує їх зусилля і, нарешті, виступає як представник організації.

По-друге, це інформаційні проблеми, у процесі розв'язання яких менеджер збирає інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище, поширює її у вигляді фактів і нормативних установок, а також роз'яснює політику й основні цілі організації.

По-третє, проблеми щодо прийняття та ухвалення рішень, що виражаються в тому, що менеджер вибирає напрямок руху організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточні корегування.

По-четверте, проблеми щодо підтримки балансів інтересів і вирішення конфліктів. Вони полягають у тому, що менеджер визначає баланс інтересів при розробці систем або виконанні операцій у «ланцюжках»: власник - менеджер - виконавець (службовець); розроблювач - виробник - посередник - продавець - споживач товару [10, с.34].

Виходячи з кола компетенцій висуваються вимоги до професійної компетентності менеджерів, які дуже різняться як за кількістю, так і за змістом. Основними серед них (які найчастіше визначаються дослідниками) вважаються такі вимоги:

1. Розуміння природи управлінської праці і процесів менеджменту.

2. Знання посадових і функціональних обов'язків менеджера, способів досягнення цілей і підвищення ефективності роботи організації.

3. Уміння використовувати сучасні інформаційні технології і засоби комунікації, які необхідні в управлінському процесі.

4. Володіння мистецтвом керування людськими ресурсами.

5. Володіння мистецтвом налагодження зовнішніх зв'язків.

6. Здатність до самооцінювання, уміння робити правильні висновки і постійно підвищувати кваліфікацію -- знання й уміння [12, с.30].

Вітчизняні вчені пропонують усю сукупність вимог до компетентності менеджерів умовно розподілити на дві групи.

Першу групу складають знання й уміння виконувати професійну роботу в такій спеціальній сфері, як управління. Вони включають:

- уміння обґрунтовувати і приймати рішення у ситуаціях високої динамічності і невизначеності;

- інформованість з питань розвитку галузі, у якій працює підприємство: стан досліджень, техніки, технології, конкуренція і т.д.;

- знайомство з досвідом управлінської діяльності в інших організаціях і галузях;

- здатність керувати ресурсами, планувати і прогнозувати роботу організації, володіти способами підвищення ефективності керування;

- уміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації і зв'язку.

Друга група вимог до професійної компетентності менеджерів пов'язана з їхньою здатністю працювати з людьми і керувати самими собою. Тут визначають такі особистісні якості:

- високе почуття обов'язку і відданість справі;

- чесність у відносинах з людьми і довіра до партнерів;

- уміння чітко виражати свої думки і переконувати;

- поважне і турботливе ставлення до людей незалежністю від їх положення в організаційній ієрархії;

- здатність швидко відновлювати свої фізичні і моральні сили та критично оцінювати власну діяльність [10, с.32].

Цікавим, на нашу думку, є дослідження іноземних фахівців, які працюють над проблемами формування компетентності управлінців різних рангів. Вони визначаючи структурні елементи їх професійної компетентності, наповнюють кожний компонент конкретними якостями, які забезпечують, на їх думку, результативну діяльність керівника.

За даними М. Беляцького дослідження, які були проведенні у ФРН дозволили визначити узагальнену структуру компетентності сучасного керівника, яка складається з таких ключових компетентностей:

1. Стратегічна компетентність.

Включає в себе: глобальне мислення, системне мислення, здатність бачення, здатність вирішувати проблеми, безпека відносин.

2. Соціальна компетентність.

До складу цієї компетентності входять: здатність працювати в міжнародній команді, здатність мотивувати і переконувати, здатність до навчання і нововведень, особиста привабливість, здатність до вирішення конфліктів.