Реформування системи стратегічного керівництва обороною Республіки Польща: досвід для України
Досвід Польщі щодо реформування системи стратегічного керівництва обороною. Реформування системи управління Збройних Сил відповідно до стандартів НАТО, проблеми. Розмежування функцій застосування та підготовки військ як основа концепції реформування.
| Рубрика | Военное дело и гражданская оборона |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.05.2018 |
| Размер файла | 262,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
2
Реформування системи стратегічного керівництва обороною Республіки Польща: досвід для України
Постановка проблеми
реформування оборона збройний військо
У Стратегічному оборонному бюлетені [1] проблемами функціонування сил оборони в умовах існуючих та потенційних загроз визначено відсутність чіткого розподілу відповідальності за формування та застосування сил оборони, що негативно позначається на здатності керівництва держави до ефективного управління у сфері оборони, та відсутність об'єднаного керівництва силами оборони, яке здійснювалося б відповідно до принципів і стандартів, прийнятих державами - членами НАТО.
На підставі положень Стратегії національної безпеки України [2], Воєнної доктрини України [3] та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України [4] Стратегічним оборонним бюлетенем Стратегічною метою № 1 визначено “об'єднане керівництво силами оборони, що здійснюється відповідно до принципів і стандартів, прийнятих державами - членами НАТО”. Очікуваний результат - створення системи управління силами оборони на основі нового розподілу повноважень, функцій, завдань, обов'язків і відповідальності у сфері оборони згідно з принципами, прийнятими в державах - членах НАТО.
Метою статті є вивчення системи стратегічного керівництва обороною Республіки Польща (РП), досвіду переходу збройних сил (ЗС) РП до нової структури системи управління, що відповідає стандартам НАТО, можливості використання цього досвіду при створенні системи управління силами оборони в Україні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукову і науково-технічну діяльність з проблем оцінки та прогнозів загроз у воєнній сфері, сферах стратегічного планування розвитку Збройних Сил України, трансформації та інтеграційних процесів у воєнній сфері, воєнної стратегії, оборонного планування тощо здійснює Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Так, проблемні питання управління військами (силами) та можливі шляхи їх вирішення на основі досвіду проведення антитерористичної операції досліджуються В.І.Пеньковським [5], підходи щодо стратегії протистояння та протидії агресору -
В.С.Фроловим, Ф.В.Саганюком та М.М.Лобком [6], окремі шляхи уникнення небезпечних ризиків у процесі оборонної реформи - Р.І.Тимошенком, Ф.В.Саганюком та В.Я.Мірошниченком [7]. Історію європейської оборонної інтеграції, підвищення оборонних можливостей Європейського Союзу на основі концепції “Об'єднання і спільне використання” з метою ефективного реагування на гібридні загрози, пошук ролі й місця України в цьому процесі вивчаються А.М.Іващенком [8].
Досвід реформування ЗС Республіки Польща, зокрема передумови та причини розробки керівництвом РП нової редакції Стратегії національної безпеки досліджувалися О.С.Александровим [9]. Проблемні питання реформування системи військового управління ЗС РП розглянуто колишнім начальником Генерального штабу ЗС України генерал-полковником у відставці А.Лопатою [10].
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових досліджень
Система стратегічного керівництва обороною РП тісно пов'язана із Системою анти- кризового реагування, яка на сучасному етапі перебуває на стадії доведення до сучасних потреб, що стосується протидії тероризму. Основним документом, що регламентує головні завдання та функціональні обов'язки всіх державних установ РП щодо забезпечення національної безпеки і оборони країни, є “Політично-стратегічний план оборони Республіки Польща”.
Система керівництва обороною РП поєднує в собі системи управління законодавчими, виконавчими та суто військовими структурами держави, повноваження яких закріплені в Конституції РП та інших нормативно-правових актах, для виконання рішень, пов'язаних з обороною країни, на всіх рівнях державного управління. Органи управління, які відповідають за реалізацію оборонних завдань, функціонують у єдиному інформаційному просторі та взаємодіють відповідно до визначених положень. Система керівництва обороною країни є складовою системи державного управління, вона формується заздалегідь, у мирний час та перебуває в стані готовності до розгортання під час загрози безпеці країни (у разі військово-політичної кризи) і війни.
Президент РП і Рада Міністрів РП як органи виконавчої влади є головними органами управління обороною країни та виконують завдання, що стосуються оборони РП, відповідно до Конституції РП і чинного законодавства.
Рада Міністрів РП через підпорядковані міністерства та відомства, органи територіального самоврядування здійснює керівництво та контроль за вжиттям заходів відповідно до затвердженої парламентом оборонної політики країни. Рада Міністрів РП в мирний час взаємодіє з Президентом РП у рамках упровадження внутрішньої та зовнішньої політики. Дорадчим органом Ради Міністрів РП із цих питань є Комітет Ради Міністрів з питань оборони країни.
і 61
Дорадчим органом Президента РП у галузі внутрішньої та зовнішньої безпеки відповідно до Конституції РП є Рада національної безпеки (РНБ). Серед головних завдань РНБ є розгляд питань, пов'язаних із безпекою країни, та надання пропозицій стосовно:
• головних положень безпеки країни;
• основних напрямів закордонної політики;
• напрямів розвитку ЗС РП;
• проблем внутрішньої безпеки;
• зовнішніх загроз та засобів протидії.
Система керівництва ЗС Республіки Польща
Президент РП є гарантом суверенітету РП та здійснює загальне керівництво всіма державними структурами в галузі внутрішньої та зовнішньої безпеки країни. Президент РП є Верховним головнокомандувачем ЗС РП (див рис.). Він визначає головні напрями розвитку системи оборони та підготовки ЗС для захисту країни, а також здійснює контроль за практичною реалізацією оборонної політики держави.
За посередництвом Міністра національної оборони Президент РП у мирний час виконує функції Верховного Головнокомандувача ЗС РП. Міністр національної оборони керує діяльністю Міністерства національної оборони (МНО) РП і ЗС безпосередньо або за допомогою своїх заступників, Начальника Генерального штабу Війська Польського (ВП), Генерального командувача видів ЗС та Оперативного командувача видів ЗС.
Призначення на посади Начальника Генерального штабу ВП, Генерального командувача видів ЗС, Оперативного командувача видів ЗС здійснюється на 3 роки з можливістю призначення на новий термін. Водночас зазначені посадові особи можуть бути звільнені з посади раніше терміну завершення трирічної каденції Президентом РП за поданням Міністра національної оборони РП.
Міністерство національної оборони РП є найвищим органом державної влади Республіки Польща у сфері оборони держави та здійснює керівництво всім спектром діяльності ЗС РП, а також готує проекти, що стосуються основних принципів організації оборони держави та здійснює загальне керівництво з питань виконання загального військового обов'язку оборони держави.
До сфери відповідальності Міністерства національної оборони РП належать: здійснення керівництва діяльністю ЗС; підготовка проектів, що стосуються основних принципів організації
оборони держави, у тому числі пропозицій щодо розвитку та структури ЗС РП, а також формування, переформування і розформування військових частин та комплектуванням їх штатів; реалізація основних положень, рішень і директив Ради Міністрів РП у сфері оборони держави та координація реалізації завдань, що випливають із зазначених положень; здійснення у сферах, що визначені Радою Міністрів РП, загального контролю за реалізацією оборонних завдань органами державної адміністрації, державними інституціями, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарської діяльності тощо; загальне керівництво в питаннях виконання загального військового обов'язку оборони держави; керівництво резервом особового складу з метою виконання загального військового обов'язку оборони держави; загальна координація дій стосовно збереження державної таємниці в оборонному відомстві; ви-значення цілей, напрямів та завдань військової освіти; керівництво кадровими питаннями у ЗС РП; організація проходження військової служби, виховання військовослужбовців та задоволення їхніх соціально-побутових потреб; організація забезпечення матеріальних, технічних та фінансових потреб ЗС РП; організація роботи працівниками ЗС РП; укладання міжнародних угод відповідно до рішень Ради Міністрів РП щодо участі польських військових контингентів у міжнародних миротворчих місіях та гуманітарних акціях, а також військових навчань, що проводяться спільно з іншими державами або міжнародними організаціями; організація, визначення переліку завдань та керівництво діяльністю військових представництв за кордоном; підтримання контактів з військовими відомствами інших держав та міжнародними військовими організаціями; виконання завдань та союзних зобов'язань, які випливають з участі РП у Програмі інвестицій Північноатлантичного Альянсу у сфері безпеки (NSIP); керівництво фінансовим господарством ЗС РП; представлення інтересів Фонду державного майна РП стосовно майна, що перебуває в користуванні підрозділів ЗС РП, а також виконання визначених відповідними керівними документами процедур щодо державних бюджетних установ та приватних форм власності, які функціонують у військовому відомстві; керівництво господарчою діяльністю ЗС РП; виконання завдань, визначених керівними документами, які регламентують діяльність вищих військових навчальних закладів, військових науково-дослідних установ, державних підприємств Міністерства національної оборони РП, військових лікувальних закладів, агенцій та фондів; керівництво місцевими органами виконавчої влади в питаннях, пов'язаних з обороноздатністю держави, а також взаємодія з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями; виконання інших завдань, що випливають з інших законів та підзаконних актів.
Начальник Генерального штабу ВП очолює Генеральний штаб Війська Польського та здійснює стратегічне планування щодо використання ЗС РП у мирний та воєнний час, керівництво від імені Міністра національної оборони ЗС РП у мирний час, керівництво підрозділами, які виконують завдання поза межами країни, польськими військовими представництвами при міжнародних організаціях, міжнародних військових структурах.
У період з 2009 до 2013 р. на виконання програми “Модель збройних сил Республіки Польща 2009-2018” реформування ЗС РП в основному спрямовувалося на вдосконалення саме системи управління.
Із січня 2014 р. ЗС РП перейшли на нову систему управління військами (силами), що має 3 рівні: стратегічний - Міністерство національної оборони та Генеральний штаб як його дорадчий орган; оперативно-стратегічний - Оперативне командування видів ЗС РП і Генеральне командування видів ЗС РП та інші служби; тактичний - командування та інспекторати видів і сил підтримки (див. рисунок).
Генеральне командування видів ЗС є оперативно-стратегічним органом управління та відповідає за загальне керівництво й управління ЗС РП.
Генеральний командувач видів ЗС РП здійснює керівництво військовими частинами та організаційними структурами ЗС РП за винятком військових частин та організаційних структур ЗС, підпорядкованих безпосередньо Міністру національної оборони РП, іншим органам військового управління та Оперативному командувачу видів ЗС.
Оперативне командування видів ЗС РП є оперативно-стратегічним органом управління, що відповідає за оперативне управління частиною ЗС РП, яка підпорядкована йому на підставі рішення Міністра національної оборони РП, і призначене для планування, підготовки, управління та координації об'єднаних операцій, а також навчань щодо забезпечення злагодженості об'єднаних компонентів у міжнародних та союзних масштабах.
Перехід на нову структуру відбувся поступово, протягом 14 років, починаючи з перетворення Генерального штабу ЗС РП в об'єднаний штаб за зразком НАТО і закінчуючи створенням Оперативного і Генерального командувань видів Збройних Сил у 2014 р., після розгортання відповідних систем автоматизованого управління. Основою концепції реформування було визначено розмежування функцій застосування та підготовки військ.
На практиці, як зазначають польські фахівці, виявилися недоліки нової системи управління. Розмежування функцій застосування та підготовки військ призвело до порушення вертикалі управління військами та їх всебічного забезпечення у разі передачі військових частин та окремих підрозділів від Генерального командування видів ЗС у підпорядкування Оперативному командуванню видів ЗС РП.
Під час заходів, присвячених двосторонньому військовому співробітництву між оборонними відомствами України та РП, представники керівного складу ЗС РП обговорювали проблеми, які виникли при переході на нову систему управлін-
і 63ня. Так, Оперативне командування видів ЗС РП являє собою орган управління, який не впливає на рівень бойової готовності та підготовки підрозділів (військ), які передаються йому в підпорядкування. Тому існує потреба в інтеграції систем управління переданих з'єднань та військових частин у систему управління Оперативного командування видів ЗС РП та додаткових заходів щодо забезпечення їх злагодженості. Крім того, необхідна перебудова системи управління з метою інтеграції у воєнний час органів військового управління (Оперативного командування видів ЗС РП, Генерального командування видів ЗС РП та Генерального штабу) в єдину систему управління.
На цих та інших проблемних питаннях зосередив увагу у своїх виступах і колишній начальник Генерального штабу ЗС України А.Лопата, який зазначив, що після остаточного завершення реорганізації в нову систему управління і керівництва почали з'являтися ознаки її недосконалості та проблемні питання, що пов'язані з новим порядком функціонування і життєдіяльності. Виявилося, що запроваджена система управління і керівництва ВП не враховувала один із головних принципів військового управління - наявність єдиного центру управління, наділеного певними повноваженнями та відповідальністю.
Намагаючись виправити ситуацію, наші сусіди були вимушені прийняти закон, що передбачає призначення Головнокомандувача ЗС РП на воєнний час, але він не розв'язував решти проблем. Тому сьогодні розробляються плани реформування загальної системи управління, розглядається можливість повернення Генеральному штабу Війська Польського ролі єдиного органу
Висновки та перспективи подальших досліджень
Вивчення досвіду реформування системи управління ЗС РП відповідно до стандартів НАТО є надзвичайно актуальним. Адже Україна теж намагається впроваджувати стандарти НАТО, а згідно зі Стратегічним оборонним бюлетенем однією із визначених оперативних цілей є “удосконалення системи військового керівництва силами оборони шляхом розмежування питань формування та підготовки військ (сил) від їх застосування” [1, с. 5].
З'ясовано, що польський досвід свідчить про можливість порушення вертикалі управління військами та їх всебічного забезпечення. Водночас будь-які порушення вертикалі управління військами в умовах проведення антитерористич- ної операції на Сході України та загрози переростання інспірованого та підтриманого Росією збройного конфлікту на частині територій Донецької та Луганської областей у відкрите збройне протистояння між Україною та Російською Федерацією є неприпустимим і може призвести до надзвичайно тяжких наслідків.
Виходячи з цього обґрунтовано, що недоцільно бездумно копіювати системи управління більш розвинутих країн - членів НАТО. Необхідно враховувати під час планування перебудови системи управління Збройними силами національні особливості, стан і розвиток інфраструктури та економічні можливості країни.
Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку шляхів перебудови системи керівництва силами оборони.
Список використаних джерел
1. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 6 черв. 16 р. № 240/2016. - Режим доступу : http://www.president. gov. ua/documents/2402016-20137
2. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року “Про Стратегію національної безпеки України” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 26 трав. 2015 р. № 287/2015. - Режим доступу : http://www.president. gov. ua/documents/2872015-19070
3. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 24 верес. 2015 р.
References
1. The President of Ukraine (2016), Decree “On the de cision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated May 20, 2016 “On the Strategic Defense Bulletin of Ukraine” of 06.06.16 No. 240/2016, available at:http://www.president.gov.ua/documents/2402016-20137 (Accessed 12 May 2017).
2. The President of Ukraine (2015), Decree “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated May 6, 2015 “On the Strategy of National Security of Ukraine” of 26.05.2015 No. 287/2015, available at: http://www.president.gov.ua/ documents/2872015-19070 (Accessed 12 May 2017).
3. The President of Ukraine (2015), Decree “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated September 2, 2015 “On the new edition of the Military Doctrine of Ukraine”, available at: http:// № 555/2015. - Режим доступу : http://www.president. gov.ua/documents/5552015-19443
4. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року “Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 14 берез. 2016 р. № 92/2016.- Режим доступу: http:// www.president.gov.ua/documents/922016-19832
5. Пеньковський В. І. Проблемні питання управління військами (силами) та можливі шляхи їх вирішення на основі досвіду антитерористичної операції /І. Пеньковський // Зб. наук. пр. Центру воєн- но-стратег. дослідж. Нац. ун-ту оборони України ім. Івана Черняховського. - 2015. - № 3 (58). -104-107.
6. Фролов В. С. Деякі підходи щодо стратегії протистояння та протидії агресору / В. С. Фролов, Ф. В. Са- ганюк, М. М. Лобко // Зб. наук. пр. Центру воєн- но-стратег. дослідж. Нац. ун-ту оборони України ім. Івана Черняховського. - 2017. - № 1 (59). -С.5-11.
7. Тимошенко Р І. Оборонна реформа: деякі шляхи уникнення небезпечних ризиків / Р. І. Тимошенко, Ф. В. Саганюк, В. Я. Мірошниченко // Зб. наук. пр. Центру воєнно-стратег. дослід. Нац. ун-ту оборони України ім. Івана Черняховського. - 2017. - № 1 (59). - С. 12-15.
8. Іващенко А. М. Об'єднання і спільне використання оборонних можливостей Європейського Союзу для реагування на гібридні загрози / А. М. Іващенко // Зб. наук. пр. Центру воєнно-стратег. дослідж. Нац. ун-ту оборони України ім. Івана Черняховського. - 2015. - № 3 (58). - С. 130-134.
9. Александров О. С. Нова Стратегія національної безпеки Польщі - відповідь на європейські виклики та загрози сьогодення / О. С. Александров // Стратег. пріоритети. - 2015. - № 1 (34). - С. 131-138.
10. Стратегічний оборонний бюлетень - прихована безпорадність Радбезу [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://glavcom.ua/columns/ lopata/strategichniy-oboronniy-byuleten-prihovana- bezporadnist-radbezu-358358.html www.president.gov. ua/documents/5552015-19443 (Accessed 15 May 2017).
4. The President of Ukraine (2016), Decree “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated March 4, 2016 “On the Concept of Development of the Security and Defense Sector of Ukraine” of 14.03.2016 No. 92/2016, available at: http:// www.president.gov.ua/documents/922016-19832 (Accessed 15 May 2017).
5. Pen'kovs'kyj, V.I. (2015), “Problematic Issues of troops (forces) management and their possible solutions based on the experience of counterterrorist operation”, Zbirnyk naukovykh prats' Tsentru voienno-strate- hichnykh doslidzhen' Natsional'noho universytetu oborony Ukrainy im. Ivana Chemiakhovs'koho, vol. 3(58), pp. 104-107.
6. Frolov, V.S., Sahaniuk, F.V. and Lobko, M.M. (2017), “Some approaches to the strategy of confrontation and counteraction to the aggressor”, Zbirnyk naukovykh prats' Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen' Natsional'noho universytetu oborony Ukrainy im. Ivana Cherniakhovs'koho, vol. 1(59), pp. 5-11.
7. Tymoshenko, R.I., Sahaniuk, F.V. and Mirosh- nychenko, V.Ya. (2017), “Defense reform: some ways to avoid dangerous risks”, Zbirnyk naukovykh prats' Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen' Natsional'noho universytetu oborony Ukrainy im. Iva- na Cherniakhovs'koho, vol. 1(59), pp. 12-15.
8. Ivaschenko, A.M. (2015), “Unification and common use of the European Union's defense capabilities to respond to hybrid threats”, Zbirnyk naukovykh prats' Tsentru voienno-stratehichnykh doslidzhen' Natsional'noho universytetu oborony Ukrainy im. Iva- na Cherniakhovs'koho, vol. 3(58), pp. 130-134.
9. Aleksandrov, O.S. (2015), “The New National Security Strategy of Poland - The answer to the challenges and threats of Europe today”, Stratehichni priorytety, vol. 1 (34), pp. 131-138.
10. “Strategic Defense Bulletin is the hidden helplessness of the Council of Defense”, available at: http:// glavcom.ua/columns/lopata/strategichniy-oboronniy- byuleten-prihovana-bezporadnist-radbezu-358358. html (Accessed 12 June 2017).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Загальний стан ОЗС НАТО, національних збройних сил провідних країн блоку та ОЗС ЄС на сьогоднішній день, напрямки їх реформування та розвитку в майбутньому. Характеристика та перспективи збройних сил суміжних країн Східної Європи, а також країн СНГ.
реферат [40,9 K], добавлен 30.08.2009Збройні Сили як важлива складова державності. Оцінка розвитку Збройних Сил. Аналіз державної політики щодо реформування армії. Головні проблеми, що заважали ефективному проведенню реформ. Коротка характеристика головних недоліків політики В. Януковича.
статья [21,9 K], добавлен 14.08.2017Воєнна політика держави: сутність, структура та функції. Оборонна достатність України. Принципи воєнної політики України. Воєнна доктрина. Реформування та розвиток Збройних Сил. Армія як знаряддя воєнної політики. Фактори взаємовідносин армії і політики.
реферат [39,0 K], добавлен 14.01.2009Історичний вітчизняний та зарубіжний досвід лікувально-евакуаційного забезпечення в умовах збройних конфліктів. Прогрес медичної науки. Основні положення принципів розрахунку небойових санітарних втрат, їх вплив на лікувальне забезпечення військ.
статья [29,2 K], добавлен 17.08.2017Забезпечення суверенітеру України. Зміст та мета оборонної операції оперативного угруповання військ. Оцінка факторів, які впливають на функціонування системи тилового забезпечення Сухопутних військ. Підготовка та проведення активних диверсійних дій.
курсовая работа [65,7 K], добавлен 01.04.2019Історія створення регулярних Збройних сил Республіки Хорватія у 1991 р. Огляд створення хорватських військово-морських сил та військово-повітряних сил. Аналіз питання матеріального забезпечення та шляхів озброєння хорватських військ, їх боєздатності.
статья [23,9 K], добавлен 11.09.2017Формування, склад та призначення Сухопутних військ Збройних Сил України. Механізовані і танкові бригади. Роль ракетних військ і артилерії. Армійська авіація. Призначення аеромобільних частей. Роль формувань протиповітряної оборони Сухопутних військ.
презентация [1,8 M], добавлен 15.04.2014Льотно-технічні характеристики літаків, системи управління озброєнням літаків різних модифікацій. Тактико-технічні характеристики керованого ракетного озброєння. Дані оптико-прицільної та навігаційної систем, комплекс бойової живучості літаків.
методичка [56,7 K], добавлен 17.08.2009Етапи створення, розвиток та перспективи аеромобільних та повітрянодесантних військ, основи їх бойового застосування, повітрянодесантна підготовка. Методика розрахунку коштів на організацію тренувань та проведення заходів повітрянодесантної підготовки.
методичка [69,7 K], добавлен 17.08.2009Основні чинники воєнно-політичної обстановки. Реальні та потенційні загрози національній безпеці України. Зміст операції щодо ліквідації збройного конфлікту. Форми та способи бойового застосування РВіА в операції щодо ліквідації збройного конфлікту.
лекция [8,6 M], добавлен 14.08.2009Стрілецька зброя напередодні та у роки другої світової війни. Післявоєнна система стрілецької зброї. Розробка вітчизняного ручного кулемета. Кінцевий варіант снайперської гвинтівки. Переозброєння Збройних Сил новими зразками стрілецького озброєння.
лекция [30,3 K], добавлен 15.08.2009Вивчення завдань оборони країни. Захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. Історія створення армії в державі. Склад Збройних Сил України. Функції десантно-штурмових військ, правовий режим воєнного і надзвичайного стану.
презентация [612,8 K], добавлен 13.05.2019Історія становлення та етапи формування системи світового цивільного захисту. Цивільна оборона СРСР у 1961-1991 рр. Періоди розвитку системи цивільного захисту в Україні. Роль, місце та значення цивільної оборони у загальній системі оборонних заходів.
реферат [30,5 K], добавлен 09.12.2010Аналіз норм національного законодавства, яким урегульовано відносини у сфері оборони. Визначення поняття з'єднань та військових частин. Опис особливостей їх функціонування та ознак армійських угруповань як основних елементів системи Збройних Сил України.
статья [21,9 K], добавлен 14.08.2017Створення та застосування буксируємих та самохідних артилерійських систем польової артилерії, боєприпасів до них та засобів управління вогнем. Розвиток технологій реактивних систем залпового вогню. Досвід бойового застосування артилерії та вдосконалення.
курсовая работа [83,3 K], добавлен 17.02.2015- Застосування з'єднань та військових частин (підрозділів) армійського корпусу в спеціальних операціях
Методики керівників НАТО по веденню спеціальних операцій (бойових дій). Класифікація спеціальних операцій та їх відмінні риси, умови використання. Сутність принципу децентралізованого застосування військ. Рейдові дії та війська, що використовуються.
методичка [113,0 K], добавлен 14.08.2009 Бойове застосування військ РХБ захисту, їх організація, та тактика дій. Високоманеврений характер сучасного бою. Комплектність машин радіаційної, хімічної і неспецифічної, бактеріологічної (біологічної) розвідки. Засоби для проведення спеціальної обробки.
методичка [137,7 K], добавлен 15.08.2009Організація експлуатації, ремонту, хімічного чищення та списання речового майна. Порядок організації ремонту майна. Порядок забезпечення ремонтними матеріалами та інструментом у військових речових ремонтних майстернях внутрішніх військ МВС України.
дипломная работа [2,6 M], добавлен 12.10.2012Вплив форм, стилів і методів роботи командирів на ефективність управління підрозділом. Основні характеристики стилів керівництва. Програма яка пропонується до використання у військах. Розповсюдження передового досвіду. Професійне становлення старшин.
дипломная работа [99,3 K], добавлен 10.08.2014Риси і складові частини військового обов'язку. Підготовка громадян до військової служби за програмою підготовки офіцерів запасу. Виконання військового обов'язку в запасі та резерві Збройних Сил України. Комплектування військовослужбовців за призовом.
лекция [292,7 K], добавлен 25.05.2015
