Проблема оцінювання згуртованості військового підрозділу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема оцінювання згуртованості військового підрозділу

Б.Д. Бородін

Постановка проблеми. У сучасних умовах особливої актуальності набула проблема згуртованості військових колективів. Традиційні підходи до єднання військовослужбовців на засадах “дружби і братства” виявилися не ефективними. Події останніх років показали наявність принципових суперечностей у думках, поглядах та діях, які призвели до фактів зради і сепаратистських дій. Складання Військової присяги для певної частини військовослужбовців та правоохоронців стало формальністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У Збройних Силах України для оцінки морально-психологічного стану особового складу застосовується низка методів та методик [51. До числа таких методик належать методики, авторами яких є М.Й. Варій, Г.А. Давидов, Ю.А. Московчук. Оцінювання морально-психологічного стану особового складу за такими методиками передбачає оцінювання морально-етичного компонента через світогляд особистості та своєрідність її реагування на моральні й етичні аспекти фактів, подій, обставин відповідно до сформованих моральних цінностей. Серед критеріїв морально-психологічного стану як оцінюючого компонента зазначено рівень взаємовідносин у військовому колективі, який оцінюється шляхом визначення рівня згуртованості підрозділу самими військовослужбовцями. Такий суб'єктний спосіб отримання інформації за певних умов може задовольнити командира підрозділу. Але при цьому виникає проблема повноти, достовірності та відповідності отриманої інформації.

Метою статті є аналіз проблемних аспектів оцінювання згуртованості військовослужбовців у військових підрозділах НГУ відповідно до основних сфер, в яких відбувається взаємодія між ними, та умов згуртування як одного з факторів морально-психологічного стану військовослужбовців та підрозділів.

Виклад основного матеріалу. Командири всіх рівнів несуть відповідальність за виконання поставлених перед ними завдань, реалізація яких можлива за умов такої організації колективних дій, яка забезпечує досягнення визначеної командиром мети всіма без винятку підлеглими. Складність проблеми полягає в тому, що кожен військовослужбовець як самодостатня особистість і громадянин реалізує гарантовані Конституцією України права на вільний розвиток своєї особистості, на власну думку, свободу слова тощо. Відповідно робота командира з особовим складом ускладнюється в умовах принципових розбіжностей між підлеглими та несприйняття ними окремих поглядів, переконань, морально-етичних оцінок, поведінки тощо.

Управління соціальними процесами у військових колективах, до яких належить згуртування, передбачає своєчасне отримання командирами підрозділів об'єктивної інформації про морально-психологічний стан особового складу. Посадові обов'язки, викладені у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, вимагають від командирів підрозділів знання кожного підлеглого, зокрема, його військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, числа, місяця і року народження, віросповідання, ділових якостей та морально-психологічного стану, захоплень, роду занять перед військовою службою, родинного стану, адреси батьків (рідних), успіхів і недоліків на службі та постійного ведення індивідуальної роботи з виховання [4]. Персональна інформація про підлеглих для командира підрозділу є підставою для оцінювання їх морально-психологічного стану.

Основними джерелами для отримання персональних даних про підлеглих є документи особових справ, особисте спілкування та спостереження за підлеглими, а також інформація, яка надходить від третіх осіб, - молодших командирів та співслужбовців. Кожне із джерел має свої недоліки, головним серед яких є рівень достовірності. Багаторічний досвід переконує, що в документально оформлених характеристиках, наприклад, рівень повноти, а відповідно й достовірності інформації складає не більше 70 відсотків. Командир підрозділу особисто спроможний наочно фіксувати дії невеликої кількості підлеглих. Достовірність інформації, яка надходить до командира про підлеглих від третіх осіб, може варіювати у межах від 0 до 80 відсотків.

Відсутність повноти, достовірності та своєчасності інформації не лише створює проблеми з її легітимністю, а й ускладнює виявлення, вивчення та аналіз соціально-психологічних зв'язків і процесів, від яких залежать результати колективних дій.

Поняття “групової згуртованості” [3] як один із процесів групової динаміки характеризує ступінь прихильності до групи її членів. У сфері військової діяльності “згуртованість” трактується не лише як злагоджені дії з досягнення мети, визначеної командиром, а й процес формування особливого типу зв'язків, які дозволяють перетворити підрозділ у психологічну спільноту з .відповідним рівнем спільного сприйняття принципово важливих для військовослужбовців явищ та процесів, таких, як держава, внутрішня та зовнішня політика, соціально-економічні відносини, національні та особисті інтереси тощо.

У процесі служби відбувається взаємодія у різних сферах службової та позаслужбової діяльності, яка може мати не лише згуртовуючий, а й роз'єднуючий характер. Факторами, що впливають на результати спільної діяльності, є мотиви, цілі, умови, місце, характер служби. Для оцінювання їх впливів на великі групи використовують різні соціологічні методи. Для малих груп (підрозділів) доцільними є соціометричні методи, які дозволяють з достатньою мірою достовірності отримувати інформацію не лише про стан відносин між членами групи, а й визначати стан згуртованості підрозділу у різних сферах взаємодії на параметричних засадах.

З практичної точки зору визначення стану згуртованості як складової морально-психологічного потенціалу вимагає таке.

По-перше, з'ясування, у яких сферах взаємодії, що і як (позитивно чи негативно) об'єднує або розмежовує військовослужбовців підрозділу.

Вивчення проблеми дає підстави систематизувати основні сфери взаємодії в умовах служби за факторами та характером впливу у вигляді табл. 1.

Таблиця 1

Наведена таблиця допомагає зрозуміти, яка інформація потрібна керівникові для визначення ступеня та характеру взаємодії, і може стати вірогідною причиною згуртування (розмежування) осіб у групі.

По-друге, з'ясування ступеня та характеру згуртованості у визначених сферах взаємодії через визначення сприйняття членами групи один одного.

Ступінь згуртованості підрозділу на індексологічному рівні фахівці розраховують за прийнятою в соціометрії формулою [1]

у якій Gg - взаємність у групі за результатами позитивних виборів, Ay - кількість позитивних взаємних виборів (зв'язків) у групі, N - кількість членів групи.

По-третє, застосування спрощеної, зручної й економічної процедури отримання та оброблення даних.

Обов'язковими вимогами до такої процедури є: персоніфікований спосіб отримання інформації, забезпечення її конфіденційності, матеріальне забезпечення бланками-матрицями, кількісна обробка даних, визначення результатів на табличному та індексологічному рівнях.

Таким вимогам відповідає табличний спосіб отримання й оброблення даних, що передбачає побудову соціоматриці-таблиці, за допомогою якої узагальнюються результати.

Для підрозділу на підставі результатів, отриманих від окремих осіб, визначають загальну кількість позитивних та взаємних позитивних виборів, а також негативних та взаємних негативних виборів.

З метою спрощення і зручності визначення індексу групової згуртованості (ІГЗ) у військовому підрозділі пропонується формула R/5n (n-i), у якій R - сума взаємних позитивних виборів, n - кількість членів групи, що брала участь у дослідженні. Отже,

ІГЗ =32/(5 х 9) = 0,71.

Індекс згуртованості обчислюється у межах від 0 до максимального значення 1. Для зручності рівень ІГЗ можливо визначати і на оціночному рівні (від 1 до 5) (див. табл. 2).

Зразок соціоматриці для підрозділу

Таблиця 2

На підставі отриманої інформації можливо аналізувати кількісно-якісні параметри комунікативних зв'язків окремих осіб, а з урахуванням їх особистих якостей - колективний характер таких зв'язків у мікрогрупах.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити всі аспекти згуртованості підрозділу. Процедура дає змогу визначити лише найбільш суттєві зв'язки в конкретних сферах спільної взаємодії. Саме тому в ході аналізування отриманих результатів обов'язковому врахуванню підлягають певні фактори. Зокрема:

у сфері спільної службової діяльності - згуртування може відбуватись як на статутних (конструктивних) засадах відповідно до вимог загальновійськових статутів, так і на нестатутних (деструктивних) засадах, що вимагає більш глибокого подальшого вивчення проблеми;

у сфері міжособистісних відносин - ознакою проблеми, що потребує подальшого з'ясування, є наявність відносно великої чисельності дружніх малих груп, що не є ознакою загальної згуртованості;

у сфері національних відносин - фактором розмежування можуть слугувати розбіжності соціального, політичного, мовного тощо характеру, у той час як у міжнаціональних відносинах ці фактори можуть бути об'єднуючими;

вивчення угруповань на засадах земляцтва передбачає оцінку їхньої згуртованості не лише за ознаками спільного територіального походження, а й розбіжностей, що існують всередині територіальних громад, які вони представляють.

Оцінювання згуртування у сфері моральних цінностей ускладнюється тим, що потребує принципово важливих і максимально однозначних критеріїв. Аналогічний підхід стосується різноманіття політичних поглядів та переконань, які з практичної точки зору доцільно розподіляти за ознаками консолідації та конфронтації.

Особливий інтерес становить сфера соціально-економічних інтересів, згуртування в якій може здійснюватися на законних засадах, а також у сфері протиправних дій.

Таким чином, розглянуті проблемні аспекти визначення стану згуртованості військового підрозділу у різних сферах міжособистісної взаємодії мають як науковий, так і практичний характер. Запропонований варіант оцінювання згуртованості військових підрозділів можна розглядати як один із можливих інструментів для періодичного використання командирами (без спеціальної підготовки) у короткий термін для отримання достатньою мірою об'єктивної інформації про зміни в одному з принципово важливих процесів групової динаміки та існуючі проблеми у цій сфері з метою своєчасного й адекватного реагування на них.

Список використаних джерел

згуртованість військовослужбовець психологічний

1. Морено, Я.Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе [Текст] / Я.Л. Морено; пер. с англ. А. Боковикова. - Москва: Академический Проект, 2001.

2. Методики социально-психологической диагностики личности и группы [Текст] / Б.В. Васильев, Г.М. Парсаданов, С.П. Соловьев. - Москва: Front Cover, 1990. - 217 c.

3. Словник української мови [Текст]: [в 11 т.]. Т. 3 / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; редкол.: І.К. Білодід (голова) та ін. - Київ: Наук. думка, 1972. - 744 с.

4. Статути Збройних Сил України [Текст]: зб. законів. - Київ, 2017.

5. Інструкція про порядок оцінки морально-психологічного стану особового складу в МО України та ЗС України [Текст] (введ. у дію наказом МОУ від 21.05.2013 р. № 335): zakon.rada.gov.ua/go/z0915-13 зі змінами rada.gov.ua/go/z0029-16. - Назва з екрана.

Размещено на Allbest.ru