Загрози та виклики інтеграції жінок у збройні силові структури та гендерний фактор в умовах озброєних конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 355-055.2

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

Загрози та виклики інтеграції жінок у збройні силові структури та гендерний фактор в умовах озброєних конфліктів

Лемішевська О.С.

У теперішній час в Україні актуалізується тема дослідження тендерних проблем, а також ролі жінок в сучасному суспільстві. Аналізу підлягають найрізноманітніші аспекти участі жінок і чоловіків в різних сферах життєдіяльності і особливо роль жінок в суспільстві, що трансформується з урахуванням конфлікту на Сході України.

Потреба вивчення необхідності та проблематичності участі жінок в озброєних конфліктах, антитерористичних операціях та силових структурах обумовлена часом.

Враховуючи те, що дотепер вищезазначена проблема залишається складною і відкритою, з роками підвищується інтерес громадськості, політичної та наукової еліти до цієї проблеми. Таким чином, беручи до уваги дану позицію актуальність цієї теми не викликає сумніву.

Автори статті тривалий час займаються питанням вивчення участі жінок у силових структурах України і деякі аспекти результатів дослідження були успішно презентовані на всеукраїнському конкурсі наукових робіт з тендерної проблематики. Дана наукова тема вимагає подальших напрацювань, виходячи з того, що ми вперше представили комплексне наукове дослідження ролі та значення тендерної складової військової сфери суспільства. Так як автори цієї роботи одними з перших зробили Грунтовний теоретико-методологічний аналіз предмету заявленої проблематики, є сенс розширити горизонти проведення широкомасштабного дослідження.

Окремі аспекти тендерних питань в озброєних формуваннях вивчаються як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Міжнародному досвіду інклюзії! жінок у Збройні силові структури присвячені праці таких вчених як Л. Батракова, А. Голуб, Т. Марценюк тощо. Національній політиці вирішення тендерних проблем у воєнній сфері приділяється увага в працях В. Ващевської, Н. Дубчак, Є. Дудко, І. Заворотько, А. Рибки і т.д.

Аналіз останніх публікацій, показав, що вчені займаються пошуком шляхів вирішенням проблеми забезпечення тендерної рівності у військовій сфері. Однак, не дивлячись на певну увагу фахівців до зазначеної теми, вона сьогодні залишається дискусійною і малодослідженою і потребує подальшого Грунтовного соціально-політичного пошуку в руслі політичного дискурсу.

Враховуючи вже існуючі наукові напрацювання представленої проблеми ставимо за мету розкрити специфіку інтеграції жінок у збройні силові структури з урахуванням світового та українського досвіду.

Світові тенденції показують певний прогрес у залученні жінок до військової сфери, а також до надання більших можливостей жінкам розвиватися в даному напрямку.

Служба жінок в армії має тривалу історію, проте дискусії щодо фемінізації армії тривають у багатьох країнах світу, навіть в тих, які в достатній мірі забезпечують рівність чоловіків і жінок.

Уперше у світі жінки нарівні із чоловіками, без професійних обмежень, отримали можливість стати повноправними військовослужбовцями з відповідним статусом у Канаді в 1895 році. їх стали приймати на військову службу в мирний час не тільки до різних структур забезпечення, але й у бойові частини як повноправних солдатів. Прийняття в Канаді в 1985 р. Закону про права людини сприяло тому, що жінкам стали доступними 75% військових спеціальностей.

Ізраїль також є яскравим прикладом залучення жінок на військову службу.

Коли в 1948 році створювався Ізраїль, жінки не залишилися осторонь і взяли активну участь в обороні своєї землі. На сьогодні 26% офіцерів ізраїльської армії - жінки. Більш того, є тенденція до збільшення цієї цифри. ЦАХАЛ (Армія оборони Ізраїлю) на 35% складається із жінок [1, с. 14].

У США з 1 липня 1973 була введена добровільна система комплектування Збройних сил, що кардинальним чином змінило їх тендерний склад. Так, з моменту запровадження контрактної служби кількість жінок- військовослужбовців в загальній структурі Збройних сил зросла із 42 000 на 1973 р. до 214 098 в 2012 р. [2, с. 8].

Норвегія стала першою європейською державою і першим членом НАТО, де буде запроваджено обов'язковий призов для жінок. В даний час обов'язковий призов для жінок існує в Ізраїлі і М'янмі. У М'янмі військова повинність для жінок була введена в 2011 р. [3].

Останнім часом, жінки в світі все частіше беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних з мілітаризмом. Спочатку, їх участь була обгрунтована потребою стереотипно-мирного і жіночого підходу до міжнародної безпеки, базуючись на їх «фундаментальних» відмінностях з чоловіками. Сьогодні їх участь Грунтується на помірній з ними рівності, що зумовлює жінок на рівних брати участь в практиці міжнародної безпеки. Прикладом тому служить те, що на даний момент, Міністрами Оборони Швеції, Норвегії, Нідерландів і Німеччини є жінки.

Країни, що мають давню історію включення жінок в армію (Данія, Норвегія, Польща, Туреччина, Франція, Чехія), а також сучасні армії Канади, Австралії, США, Ізраїлю використовують взаємний досвід для збереження найбільш кваліфікованих кадрів, найефективніші форми і методи залучення жінок на військову службу з урахуванням їх фізіологічних і морально-психологічних особливостей. Разом з цим відбувається зростання професійно-кваліфікаційного рівня, зміна структури зайнятості жінок-військовослужбовців. військовий інкорпорація силовий гендерний

Сучасні збройні сили більшості країн світу вже немислимі без жінок, але умови проходження служби значно різняться. Якщо в Норвегії і Канаді жінка може стати командиром підводного човна, то в Бельгії жінок не беруть на флот; якщо в Греції, Португалії, Туреччини та Франції жінкам доступні будь-які армійські посади, крім бойових частин, то в італійській армії жінкам взагалі було заборонено служити до 1999 року, в Люксембурзі жінкам не можна займати офіцерські посади, а 12-я стаття конституції Німеччини довгий час забороняла залучення жінок до служби в армії зі зброєю [4, с. 83].

Дослідження воєн у різних країнах показують, що, на загал, досвіди жінок та чоловіків під час збройних конфліктів відрізняються. Так, чоловіки зазвичай беруть до рук зброю та йдуть воювати, в той час як жінки часто стають біженками, жертвами згвалтувань, потрапляють у сексуальне рабство тощо. Вчені неодноразово зазначали, що мілітаризм та насильство як таке тісно пов'язані з маскулінністю та чоловіками. Так, військові структури в основному складаються з чоловіків, що надає їм майже повну монополію на використання зброї. Понад те, структури оборони та безпеки будуються на маскулінних якостях, таких як слухняність, ієрархія, контроль, влада та насильство. Однак, варто також зазначити, що хоча чоловіки частіше скоюють насилля (як у мирний, так і у військовий час), вони також стають жертвами цього насилля [5].

14 з 17 останніх держав у рейтингу Організації економічного співробітництва та розвитку з Тендерної рівності пережили воєнний конфлікт упродовж останніх 20 років. Дослідження 40 мирних процесів у 35 країнах протягом останніх ЗО років показало, що, коли жінки успішно впливали на мирний процес, майже завжди досягались домовленості, які потім виконувались. Імовірність дотримання мирних угод з тривалістю щонайменше 15 років вища на 35%, якщо в їх укладанні брали участь жінки. Більше представництво жінок у парламенті знижує ризики громадянської війни. Чим вищий відсоток жінок у парламенті, тим нижча кількість порушень прав людини: політичних ув'язнень, тортур, вбивств, зникнень людей. Якщо кількість жінок у парламенті зростає на 5%, то ймовірність застосування державою насильства на міжнародній арені зменшується у 5 разів. Коли в парламенті 35% жінок, ризик збройного конфлікту близький до нуля (дослідження 58 країн протягом 1980-2003 рр.) [6, с. 19].

Таким чином, останні дослідження світових тенденцій чітко демонструють переваги участі жінок у процесах миротворення, а також вплив ситуації з Тендерною рівністю в країні на мир і безпеку.

Україна взяла низку міжнародних зобов'язань, які повинна виконувати, у тому числі, стосовно забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. [1, с. 7].

Важливою подією стало затвердження Кабінетом Міністрів України ще у лютому 2016 року Національного плану дій щодо виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року.

Національний план дій спрямований на забезпечення стабільного миру та вирішення конфліктів з урахуванням тендерного аспекту, створення умов для розширення участі жінок в миротворчих процесах, запобігання та подолання тендерно зумовленого насильства, удосконалення системи захисту жінок, які постраждали від конфліктів (ідентифікація, створення системи допомоги, реабілітація, інформування) [7].

5 грудня 2017 року Верховна Рада України у першому читанні більшістю голосів прийняла за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях».

Законопроект спрямований на забезпечення тендерної рівності у війську. Відтак запропоновано внести кілька змін до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» та до пункту 269 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Нові зміни передбачають:

- надання особам обох статей рівні можливості щодо укладення контракту на проходження військової служби, визначивши, що жінки можуть укладати контракт на проходження військової служби до досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

- закріплення принципу, за яким жінки мають проходити військову службу на рівних засадах із чоловіками, що включає рівний доступ до посад і військових звань та рівний обсяг відповідальності під час виконання обов'язків військової служби;

- скасування обмежень щодо призначення військово- службовців-жінок у добовий наряд, відправлення у відрядження і звільнення від проходження зборів [8].

Таким чином, прийняття закону сприятиме підвищенню рівня правового захисту військово-службовців- жінок, сприятиме збільшенню кількості жінок на військовій службі, зокрема на вищих військових посадах.

Сучасна складна ситуація в Україні, посилена озброєним конфліктом на Сході країни призводить до необхідності переосмислення ролі жінок в цих процесах.

Так, станом лише на квітень 2016 року службу в зоні проведення антитерористичної операції пройшли більше ніж 1,5 тисячі жінок-військовослужбовців.

У Збройних Силах України проходять військову службу і працюють майже 50 тисяч жінок, що становить п'яту частину від загальної кількості всього особового складу.

Отже, частка жінок у військових формуваннях є значною і цілком зрозуміло, що активізація їх участі у даній сфері спричинила актуалізацію теми дотримання Тендерної рівності у секторі безпеки та оборони [9].

Водночас, наразі у Збройних Силах України ще існують певні проблеми та недоліки, пов'язані з проходженням служби жінками-військовослужбовцями. Науковий пошук показав, що серед головних проблем, що зумовлюють тендерний дисбаланс у військовій службі, можна виділити наступні:

1) На сьогоднішній день все ще зберігається присутність тендерних стереотипів у вітчизняних силових структурах, у порівнянні з позитивним світовими досягненнями впровадження форм і методів залучення жінок на військову службу з урахуванням їх фізіологічних і морально-психологічних особливостей. Тендерне виховання, яке отримують обидві статі в процесі соціалізації, виправдовує поведінку чоловіків в армії. Вони не можуть визнати і зміритися, в міру своїх переконань, світогляду та сприйняття, що жінки часто можуть бути більш фізично підготовленими, отримати в процесі навчання більше навиків, вмінь і знань, ніж деякі чоловіки.

2) Наразі очевидно, що обмеження прав військовослужбовців-жінок в Україні дещо мінімізовано, однак цілковитого дотримання принципу Тендерної рівності у цьому аспекті поки що не досягнуто, адже деякі посади у Збройних Силах України все ще є недоступними для жінок, особливо у спеціальних підрозділах та високомобільних десантних військах.

3) На незадовільному рівні на сьогоднішній день знаходяться умови проходження служби жінками, що гальмує зростання професійно-кваліфікаційного рівня та зміни структури зайнятості жінок-військовослужбовців.

Підсумовуючи слід констатувати, що не дивлячись на вищезазначені проблеми, які існують в плані забезпечення тендерної рівності в військовій сфері, представництво жінок у сфері оборони зростає, що відповідає загальносвітовим тенденціям розвитку держави. Українських жінок слід ширше залучати до миротворчих процесів, наразі ж їхній професійний потенціал є недооціненим.

Список використаних джерел

1. «Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО: соціол. дослідж. / Укр. жіноч. фонд; за заг. ред. Тамари Марценюк. - Київ: СТ-ДРУК, 2016. - 67 с.

2. Суркова И. Ю. Стратегии интеграции женщин в Вооруженные силы: гендерное табу против военной тактики / И. Ю. Суркова // Женщина в российском обществе. -2012. - №4. - С.3-14.

3. Батракова Л. Г. Гендерная структура занятости в вооруженных силах стран мира / Л. Г. Батракова, Г. Н. Краснова // Ярославский педагогический вестник. - 2013. - Т.І. - №2 (Гуманитарные науки). -С.81-85.

4. Дудко С. Гендерована війна: феміністичний аналіз / Є. Дудко // Журнал соціальної критики «Спільне». - 2014.

5. Розбудова миру. Профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації: соціально-педагогічний аспект [Навч- метод. посібник]. - К.: ФОП Стеценко В. В., 2016. - 192 с.

Анотація

Окреслена проблематика необхідності активізації залучення жінок у військову сферу. Проведено компаративний аналіз інтеграції жінок у силові структури різних країн світу. Доведено, що дотримання гендерної рівності можливо тільки у розі досягнення її у всіх сферах життя суспільства, включаючи і військову. Розглянуто дану проблему з позиції того, що права, обов'язки та можливості особи не залежатимуть від її приналежності до чоловічої чи жіночої статі. Аналіз інкорпорації жінок у силові структури в різних країнах світу та їх помірне зростання в часовому розрізі засвідчило, що є потреба в подальшому розвитку цієї сфери з врахуванням гендерного фактору. Виявлено, що в рамках силових структур питання гендеру розглядається переважно з позиції гендерної рівності та гендерних можливостей для жінокузбройних силах.

Ключові слова: гендерный фактор, військова сфера, чоловіча та жіноча стать, силові структури.

The article outlines the issue of the need to intensify the involvement ofwomen in the military sphere. A corrective analysis of the integration ofwomen in the power structures ofdifferentcountries ofthe 'world is carried out. Itis important to ensure that gender equality can only be achieved if it is achieved in all spheres of society, including the military. This article is considered 'with regard to thefact that the rights, obligations and merits of a person 'will not depend on his or her affiliation to a 'woman or a 'woman.