Структура процесу формування професійної готовності майбутніх офіцерів у вищому військовому навчальному закладі прикордонного відомства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРУКТУРА ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ПРИКОРДОННОГО ВІДОМСТВА

кандидат педагогічних наук, доцент, докторант науково-дослідного

відділу Національної академії Державної прикордонної

служби України імені Богдана Хмельницького

Ключові слова: навчально-виховний процес, професійна готовність.

Аннотация

В статье раскрыты теоретические основы процесса формирования профессиональной готовности будущих офицеров в высшем военном учебном заведении пограничного ведомства. Подана система учебно-воспитательного процесса.

Ключевые слова: учебно-воспитательный процесс, профессиональная готовность.

Abstract

In the article theoretical bases of process of forming of professional readiness of future officers are exposed in higher military educational establishment of border agency. The structures of the system of educational process are revealed.

From the cybernetic point ofview the educational process is the management process and shows by itself the system, the functions of management of which are conditioned by set logical procedure of actions.

Analysis of pedagogical literature and results of practice of higher military educational establishments give possibility to define the structure of process of educational process as control, in basis of which there is an idea of conception of approach of the systems. Foundation of approach of the systems to the theory and practice of studies is a cybernetic concept of process, which determines the phenomenon as great number of connect elements taking into account his intracommunications and external factors. These elements fold certain unit in the mode and functioning.

Educational process, as a management process, even, in the mode which was set it can be unsteady type, because there are external factors and internal actions which can lead to that an ultimate goal will not be attained, that is why in the system there must be an organ, which adequately would react on a rejection and if necessary determined corresponding actions which will provide achievement of the put purpose.

Educational process control is carried out on principle of feed-back, or management for branching from the set program. The basic function of feedback is a removal of branching by adjusting of the system due to the use of current information and control of the system after initial results.

Taking into account the type of process, what inherent to the educational process which can be considered in reverse connection allows to determine its state in a certain time domain.

As well as any system, this structure exists in a certain environment which is determined by external factors. Most influential from them, to our opinion, there is a factor of the state with the socio-economic and political state. The action of factor takes place directly on the subsystems of the system of the educational process on the basis of current changes which take place in society, to the state in the process of educator work, and also through constituent: having a special purpose, semantic, technological.

Keywords: educational process, professional readiness.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Досліджуючи питання формування професійної готовності майбутніх офіцерів в умовах вищого військового навчального закладу як інтегративну модель органічного поєднання в особистості військово-спеціальної компетенції та психологічної готовності [1], нашу увагу привернув процес її відображення.

Технологічні нововведення, які активно впроваджуються в освітянський процес, сприяють розробці нових ефективних технологій навчання, застосуванню новітніх організаційних форм та методів у процесі навчання.

Аналіз науково-методичної літератури дозволив виокремити на сучасному етапі низку основних напрямів застосування технологій в освіті [2]:

методичний аспект - розробка сучасних видів подання навчальних матеріалів;

поліграфічний аспект - підготовка, видання та оперативна корекція навчально-методичної літератури;

інформаційний аспект - організація оперативного отримання інформації будь-якого ґатунку з використанням технологій комп'ютерних мереж;

дидактичний аспект - розробка сучасних форм і методів навчання та контролю за навчальною діяльністю і організацією навчального процесу;

організаційний аспект - організація навчання тих, кого навчають інформаційної культури, комп'ютерних технологій, які будуть використовуватись ними у своїй майбутній діяльності;

кваліфікаційний аспект - організація підвищення кваліфікації науково-педагогічного складу та дистанційного навчання.

Гармонічна та одночасна реалізація цих направлень, на нашу думку, буде сприяти ефективності навчального процесу, який відповідає вимогам вищої школи сьогодення і майбутнього. У прагненні реалізації цих направлень створюються концептуальні структури організації навчального процесу, логічні та фізичні проекції яких забезпечують необхідний рівень прогнозування та гарантування визначеної результативності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Проблемі професійної готовності та її формуванню в останні роки приділено досить багато уваги науковцями, особливо це стосується науковців військової сфери. Питання підвищення ефективності навчання на рівні професійної освіти вивчали В. Балашов, П. Дзюба, Д. Іщенко, А. Кучеренко, О. Маслій, М. Недбай, М. Нещадим, О. Пономаренко, Г. Яворська, В. Ягупов; на рівні теорії та методики навчання - С. Дяков, О. Федик; виховний аспект - А. Балендр, А. Галімов, І. Грязнов; психологічний аспект вивчали В. Журавльов, Є. Потапчук, С. Казмірчук, С. Чистяков.

Метою статті є розкриття теоретичних основ процесу формування професійної готовності майбутніх офіцерів у вищому військовому навчальному закладі прикордонного відомства.

Виклад основного матеріалу дослідження. З кібернетичної точки зору навчально-виховний процес є процесом управління і являє собою систему, функції управління якої обумовлені визначеним логічним порядком дій.

Аналіз педагогічної літератури і результатів практики вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) надає можливість визначити структуру процесу управління навчально-виховним процесом, в основі якої лежать ідея концепції системного підходу. Фундаментом системного підходу до теорії та практики навчання є кібернетичне поняття процесу, яке визначає явище як множину взаємопов'язаних елементів з урахуванням його внутрішніх зв'язків і зовнішніх факторів. Ці елементи посідають визначене ціле у своєму устрої і функціонуванні.

Навчально-виховний процес як процес управління, навіть у режимі, який встановився, може бути нестійкого типу, тому що існують зовнішні фактори та внутрішні дії, що можуть призвести до того, що кінцева мета не буде досягнута, тому в системі повинен бути орган, який би адекватно реагував на відхилення і за необхідності визначав відповідні дії, які забезпечать досягнення поставленої мети.

Управління навчально-виховним процесом здійснюється за принципом зворотного зв'язку, або управління за розгалуженням від заданої програми. Основною функцією зворотного зв'язку є усунення розгалуження шляхом регулювання системи за рахунок використання поточної інформації та контролю системи за вихідними результатами [3].

З огляду на вид процесу, який притаманний навчально-виховному, його з певними припущеннями можна вважати детермінованим, тому що зворотній зв'язок дозволяє визначати його стан у певний інтервал часу.

Систему навчально-виховного процесу представимо у вигляді трьох підсистем (рис. 1): системи управління навчально-виховним процесом і двох об'єктів - викладача і курсанта, які між собою пов'язані суб'єктно-об'єктними відносинами.

Як і будь-яка система, ця система існує у певному середовищі, яке визначається зовнішніми факторами. Найбільш впливовим з них, на нашу думку, є фактор держави зі своїм соціально-економічним та політичним станом. Дія фактора відбувається безпосередньо на підсистеми системи навчально-виховного процесу на основі поточних змін, які відбуваються у суспільстві, державі у процесі виховної роботи, а також через установчі компоненти: цільовий, змістовий, технологічний [4].

Рис. Структура навчально-виховного процесу

Цільовий компонент, визначається метою, яка поставлена перед навчальним закладом.

Змістовий компонент визначається спеціалізацією ВНЗ, освітньо-кваліфікаційною характеристикою з урахуванням специфіки організації навчально-виховного процесу.

Технологічний компонент визначає технологічну сутність процесу навчання, тобто методи, форми і засоби досягнення мети.

Наведені компоненти регламентуються для ВНЗ Законом України “Про вищу освіту”, наказом Міносвіти та іншими державними актами. Для відомчих ВНЗ додатково існують накази відповідних структур.

Система управління навчально-виховним процесом являє собою штатну структуру ВНЗ, яка безпосередньо визначає організацію всього навчально-виховного процесу. До неї відносимо: управління закладом (ректорат), навчальний відділ, відділи методичної роботи, професійної підготовки, матеріального забезпечення, науково-дослідний, профвідбору та психологічного забезпечення, інформаційно-обчислювальний центр, видавництво, кафедри, предметно-методичні комісії, командування навчальних підрозділів.

Система управління навчально-виховним процесом вирішує як функціональні, так і забезпечуючі завдання, і безпосередньо діє на науково-педагогічний склад і курсанта.

Дія на викладача з боку системи управління навчально-виховним процесом відбувається через систему навчальної та методичної керівної документації, якими визначається його діяльність, а також методичними заходами, тобто міжкафедральними нарадами та конференціями, методичними зборами науково-педагогічних кадрів тощо.

На курсанта система управління навчально-виховним процесом діє через управлінський апарат (командування навчальних структурних підрозділів).

У свою чергу, викладач діє на курсанта у певній формі навчання із застосуванням визначених методів. Цей процес складається з певних компонентів [5]:

цільовий, який являє собою усвідомлення педагогами й приймання тими, кого навчають, мети вивчення теми або дисципліни в цілому;

змістовий, визначається робочими програмами та тематичними планами і на окремих заняттях конкретизується безпосередньо педагогом відповідно до рівня підготовленості та інтересів тих, кого навчають, з урахуванням специфіки дисципліни;

стимулюючо-мотиваційний компонент, передбачає певні дії з боку педагога, які направлені на стимуляцію інтересу до навчання тих, кого навчають, потреби у прагненні до оволодіння усім циклом навчально-виховних завдань. Треба відмітити, що ці дії повинні спонукати до виникнення внутрішніх позитивних мотивів у тих, кого навчають;

операційно-діяльний компонент, відображає технологічну сутність процесу навчання. Тобто дію педагогів, яка протікає в певному часовому вимірі, у процесі якого реалізується завдання навчання. Для цього існують різні методи, засоби та форми організації викладання дисциплін;

контрольно-регулюючий компонент, який передбачає здійснення контролю за ходом вирішення поставлених завдань з боку викладача та самоконтролю тих, кого навчають. І контроль, і самоконтроль забезпечують функціонування зворотного зв'язку у навчальному процесі;

оціночно-результативний компонент навчання, забезпечує можливість оцінки педагогами і самооцінку тими, кого навчають, досягнутих результатів у процесі навчання, рівня відповідності їх поставленим завданням, визначення відхилень та нових завдань з метою усунення недоліків у знаннях та навичках.

Усі ці компоненти необхідно розглядати у закономірному зв'язку між собою, тобто вони обумовлюють один одного і в той же час рівень їх застосування може бути різним, а іноді деякі з них взагалі можуть бути відсутніми в певних умовах.

Наприклад, якщо завчасно відомо і тим, кого навчають, і викладачу, що тема заняття актуальна або вона є цікавою, то відпадає необхідність у стимулюючо-мотиваційному компоненті.

Або ж, якщо матеріал заняття зрозумілий, легко засвоюється чи воно, як кажуть, “обкатане” викладачем, то знижується рівень застосування операційно-діяльного компоненту і може бути взагалі відсутнім контрольно-регулюючий, і таке інше.

Крім того, треба зазначити, що зміна рівня застосування будь-якого з компонентів призводить до коливань рівня застосування інших, що у свою чергу буде впливати на навчальний процес у цілому, а значить і на його результативність. навчання компетенція психологічний організаційний

Для корегування діяльності науково-педагогічного складу між ними та системою управління навчально-виховним процесом існує зворотній зв'язок, який виражається у контролюванні їх професійного рівня відповідними структурами системи управління навчально-виховним процесом.

Між курсантом і викладачем існує зворотній зв'язок, який відбувається у процесі постійного спостереження за навчальною діяльністю курсантів у години занять, а також під час проведення поточного контролювання рівня засвоєння навчального матеріалу.

Для контролю за організацією навчально-виховного процесу між курсантом і системою управління навчально-виховним процесом існує зворотній зв'язок, через який система управління навчально-виховного процесу контролює відповідність його організації певним вимогам за результатами успішності та якості навчання.

Крім того, і підсистема викладач, і підсистема курсант мають внутрішній зворотній зв'язок, який міститься у процесі самоконтролю та самооцінки особистої діяльності.

Висновок

Наведена структура навчально-виховного процесу дозволяє охарактеризувати процеси, які відбуваються в навчанні, а також визначити елементи, ефективність яких найбільш суттєво впливає на її дієвість.

Напрями подальших досліджень. Визначити специфічні закономірності навчально-виховного процесу, притаманного вищому військовому навчального закладу прикордонного відомства.

Список використаної літератури

1. Полюк В. С. Інтегративна модель професійної готовності майбутніх офіцерів / В. С. Полюк // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету “Україна” ; [гол. ред. Чайковський М. Є.]. - Хмельницький : ХІСТ, 2013. - № 1(7). - С. 185-188.

2. Полюк В. С. Кібернетичний аспект структури навчального процесу / В. С. Полюк, М. А. Стрельбіцький // Збірник наукових праць № 20. Ч. ІІ / гол. ред. Балашов В. О. - Хмельницький : Вид-во НАПВУ, 2000. - С. 173-177.

3. Басова Н. В. Педагогика и практическая психология : учебн. пособие / Н. В. Басова. - Ростов н/Д : Феникс, 1999. - 416 с.

4. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы : учебн.-метод. пособие / С. И. Архангельский. - М. : Высшая школа, 1980.

5. Бабанский Ю. К. Педагогика / Ю. К. Бабанский. - М. : Просвещение, 1983.

Размещено на Allbest.ru