Несмертельна зброя (аналітичний огляд)

1.3.3 Уявлення про психоінформаційну безпеку

Під психоінформаційною безпекою розуміється стан захищеності психіки людини від деструктивного інформаційного впливу (упровадження деструктивної інформації у свідомість і/чи підсвідомість людини, що призводить до неадекватного сприйняття ним дійсності). Психоінформаційна безпека населення є складовою частиною інформаційної безпеки і повинна займати особливе місце в державній політиці за її забезпечення.

Ця особливість визначається специфікою загроз та їх джерел в області психоінформаційної безпеки, особливим характером принципів і задач при реалізації державної політики в цій області. Потенційними джерелами погроз в області інформаційно-психологічної безпеки є:

- фізичні особи, що володіють від природи здібностями неусвідомлюваного впливу на інших осіб та об'єднання цих осіб;

- релігійні та інші групи або організації деструктивної спрямованості;

- джерела інформування;

- програми для ЕОМ;

- генератори фізичних полів і випромінювань;

- геопатогенні зони (території і зони місцевості, що володіють природним деструктивним впливом на психіку людини) ;

- антропогенні зони (території і зони місцевості, де раніше проводилися масові знищення і/чи поховання людей, бойні і т. п.).

Основними загрозами психоінформаційної безпеки є:

- блокування на неусвідомлюваному рівні волевиявлення людини, штучне прищеплювання йому синдрому залежності;

- розробка, створення і застосування спеціальних технічних і програмних засобів для деструктивного впливу на психіку людини;

- маніпуляція суспільною свідомістю з використанням спеціальних засобів впливу;

- деструктивний вплив на психіку людини геопатогенних і антропогенних зон;

- руйнування єдиного інформаційного і духовного простору населення країни, традиційних підвалин суспільства і суспільної моральності.

Діяльність в області психоінформаційної безпеки повинна будуватися на таких принципах:

- збалансованість (дотримання балансу інтересів суб'єктів правовідносин, їх взаємна відповідальність) ;

- реальність висунутих задач (з урахуванням наявних ресурсів, сил і засобів) ;

- пріоритетність прав людини в інформаційній сфері і забезпечення державних гарантій реалізації цих прав;

- державний і цивільний контроль за створенням і використанням спеціальних засобів впливу на психіку людини;

- державна монополія на розробку засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного впливу;

- обов'язковість ліцензування діяльності, зв'язаної з застосуванням засобів і методів неусвідомлюваного інформаційного впливу на психіку людини, а також їхньої сертифікації;

- наявність психоекологічної експертизи, При цьому під психоекологічною експертизою пропонується розуміти установлення відповідності неусвідомленого інформаційного впливу стандартам психоінформаційної безпеки і допустимості його застосування у визначених законом випадках.

Під стандартами психоінформаційної безпеки розуміються параметри інформаційного середовища, що не містять факторів деструктивного впливу на психіку людини. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки є найважливішою задачею держави, тому повинні встановлюватися державні гарантії захисту людини від деструктивних інформаційних впливів.

2. Психофізіологічне підґрунтя психоінформаційних впливів на особу

У багатьох роботах робляться спроби пояснення процесу виникнення інформації в складних неврівноважених структурах, однією з яких і є людська психіка. Необхідно звернути увагу на те, що в точках біфуркації неврівноважена система виявляє надчутливість до зовнішніх впливів і її еволюція порушення може зовсім непередбачено змінити свій хід і форму під впливом підпорогових сигналів [66, 92, 122].

Для розуміння й оволодіння проблемою має першорядне значення вчення академіка Н. Е. Введенського про парабіоз і лабільність [25]. Згідно цього вчення кожна жива система: цитоплазма, клітка, нерв, синапс, м'яз, нейрон, орган, нервовий центр і мозок у цілому має свою індивідуальну, власну лабільність (L), тобто свій власний оптимальний ритм (F опт) чи частоту, при якій мінімальний поріг (и опт) порушення, що має U-подібну форму в залежності від частоти стимуляції. При постійному тривалому зовнішньому впливі будь-яким подразником (струм, випромінювання, хімія, звук і т. д.) лабільність живої системи змінюється жорстко закономірно відповідно до U-подібної кривої, проходячи послідовно через ряд станів чи фаз парабіозу, фаз деградації чи умирання живого [25].

Стадії розвитку парабіозу: I фаза - екзальтація (посилення) ; II фаза - деградація зниження лабільності, оборотний чи фізіологічний парабіоз; III фаза - ультрапарадоксальне реагування, сприйняття підпорогових сигналів і блок звичайних сигналів; IV фаза - фізичний, необоротний парабіоз, денатурація білка, смерть.

Мозок системно керує своїми підсистемами методом фізіологічного парабіозу, перебудовуючи організацію взаємодії підсистем, керуючи лабільністю, гальмуючи, перериваючи чи підсилюючи зв'язок між зонами мозку чи нервовими структурами шляхом переведення їх у стан фізіологічного парабіозу або самокерованого наркозу. Це оборотний парабіоз - місцевий сон. Мозок пересуває робочу точку по кривій перемінній лабільності, змінюючи оптимальну частоту і поріг кожного органа, зони чи структури. Знаходячись в ультрапарадоксальній фазі III, нервовий центр має перекручену надчутливість. Він сприймає підпорогові сигнали, що у нормальному стані не сприймаються, а прийом звичайних сигналів неможливий [25].

Не тільки окремі нейрони і нервові центри проходять чотири фази парабіозу, але і цілий мозок. І. П. Павлов описав ці ж стадії при вивченні умовних рефлексів [111, 112]. Він знайшов також ультрапарадоксальну фазу сну при повільному зануренні мозку в сон і при пробудженнях.

Контроль динаміки лабільності й інформаційних процесів, що відбуваються при русі по кривій парабіозу можна проводити за методикою О. Г. Чарояна (Ростов-на-Дону) [182].

Спектр активності або поле випромінювання живої системи є нестабільний за частотою, амплітудою та місцем локалізації джерела у часі. Це необхідно враховувати, створюючи індикатори та детектори біологічних випромінювань. Ідеальними індикаторами чутливості та адекватності є біодетектори. Це або сам мозок, або біокультури мікроорганізмів чи рослин (наприклад, дріжджі) [44, 92 та ін. ]. Цей же висновок підтвердив своїми успішними досвідами по телепатії С. В. Сперанський у роботі «Телепатія як банальність» [155].

Відомо, що лише мізерно мале число актів діяльності людини досягає рівня, порога свідомості, яким завідує, згідно Р. Кхаббарду [84], аналітичний розум (АР) можливо, усвідомлюється не більш одного з мільйонів рішень, прийнятих реактивним розумом (РР) несвідомо, автоматично усередині мозку. Підкіркові структури, гіпоталамус, лімбічна система, що є морфологічним субстратом несвідомого, є також головним центром емоційної сфери [17, 46].

Основна ідея інформаційної теорії емоцій, розробленої академіком П. В. Симоновим [149], полягає в тому, що емоційний фон, сила і знак емоційної реакції залежить від імовірнісної оцінки інформації про майбутню діяльність, а також від сили мотивації і потреби. Як випливає з організації функціонування підсистем мозку, головний момент впливу на індивіда - це момент, коли мозок людини знаходиться в точці біфуркації, у IV-й ультрапарадоксальній стадії фізіологічного парабіозу, у несвідомий момент роботи РР, коли АР відключений. У ці миті все оточення, слова, емоції, фізичні і болючі подразники стають енграмами і записуються в командні реактивні банки інформації [75, 84 та ін. ].

2. 1 Система переробки інформації (СПІ) людини

Переробка інформації складає основний зміст роботи мозку. Кодування інформації в нервовій системі здійснюється у формі імпульсних і градуальних змін мембранних потенціалів нейронів. Однак, незважаючи на настільки «бідний» алфавіт, наявність багатьох мільярдів нейронів (у тому числі спеціалізованих), зв'язаних один з одним тисячами і десятками тисяч синапсів, забезпечує практично безмежне різноманіття просторово-часових патернів нейронних потенціалів, тобто тих нейродинамічних систем, що виступають у ролі власних сигналів (кодів) нервової системи, носіїв суб'єктивних явищ.

Інформаційний процес може протікати принаймні на двох тісно взаємозалежних рівнях: свідомості і несвідомого. Особливістю свідомих інформаційних процесів є «відкритість» інформації для особистості і можливість довільного оперування нею. У той же час зв'язок інформаційних процесів, що протікають несвідомо, з такими семантичними категоріями, як ціль, значення, зміст, визначає приналежність несвідомого до сфери психіки, не зведення його до чисто фізіологічних процесів.

Відповідно до сучасних уявлень, переробка кожної «порції» інформації здійснюється в кілька етапів. Їх кількість, послідовність, тривалість, повнота виведення з сигналу, що досягається в результаті переробки інформації визначаються багатьма як об'єктивними, так і суб'єктивними особистісними перемінними. Здійснення кожного з цих етапів зв'язується з визначеними гіпотетичними структурними блоками СПІ.

Більшість сучасних моделей СПІ базується на уявленнях про багатокомпонентну систему взаємодії процесів і явищ. Одна з таких моделей представлена на Мал. 2. 1. 1.

Мал. 2. 1. 1. Структурно-функціональна модель системи переробки інформації (за Р. Аткінсоном).

Послідовність інформаційних перетворень не обов'язково відповідає представленій моделі. При вирішенні деяких задач різні функціональні блоки моделі можуть активуватися в іншому порядку, а також утягуватися в одночасне виконання різних функцій. Однак можливість виконання паралельно декількох функцій обмежена наявними в розпорядженні СПІ «ресурсами» (іноді говорять про «ресурси уваги»), загальна кількість яких при даному рівні активації вимірюється більш-менш постійною величиною. Чим легше розв'язувана задача, тим більше резервні ресурси СПІ, що можуть бути виділені для одночасного виконання будь-якої додаткової діяльності. Виконання складної задачі може зажадати використання повного обсягу наявних ресурсів.

Обмеженість ресурсів СПІ, а також залежність характеру інформаційних перетворень на деяких етапах від результатів переробки інформації на попередніх етапах обмежують максимально досяжну людиною швидкість прийому і переробки інформації (перепускну здатність).

Необхідно взяти до уваги, що хоча описані блоки і називають «структурними елементами» СПІ, це не означає, що їм відповідають різні нервові структури. Скоріше, різні процеси і явища являють собою різні фази активації однієї і тієї ж нервової структури. Крім того, інформаційні процеси, що протікають в них, не є відособленими в такому ступені, у якому це передбачалося раніше. Нарешті, основним джерелом варіативності в індивідуальній поведінці є не стільки варіативність психологічних структур (і тим більше фізіологічних структур, що полягають у їхній основі), оскільки різні аспекти функціонування СПІ, що виявляються насамперед в особливостях стратегій, які вибирає суб'єкт для досягнення своїх цілей і для використання в конкретних видах діяльності. Тому переробку інформації людиною в ряді випадків зручно розглядати, спираючись на функціональну модель СПІ. Приклад такої моделі СПІ, включеної в більш загальну структуру діяльності, представлений на Мал. 2. 1. 2.



Мал. 2. 1. 2 Функціональна модель інформаційної взаємодії людини з навколишнім середовищем

Відповідно до приведених моделей, суб'єкт привносить у кожен «елементарний» акт інформаційної взаємодії з середовищем свої цілі, стратегії, очікування і т. д., що виявляються в цілому комплексі змін в організмі, що випереджають майбутні події. В основі таких змін полягають специфічні інформаційні процеси, виділені в моделі в блок антиципації. Залежно від характеру цих змін, деяка частина зовнішніх впливів перетвориться в сенсорні сигнали, що піддаються більш-менш повному циклу перетворень, які складають зміст сенсорно-перцептивних процесів. Частина виділених при цьому інформативних ознак включається в процеси активного синтезу, у яких бере участь частина сигналу, також активована у відповідності зі змістом і цінністю сигналу для суб'єкта. Результатом цих процесів є упізнання й інтерпретація сигналу. Залежно від характеру ситуації і цілей, що стоять перед суб'єктом, сигнал може зажадати від його на різних етапах переробки інформації прийняття певних рішень. Крім рішення про можливість віднесення даного сигналу до того чи іншого класу - ідентифікації, можуть прийматися рішення про необхідність здійснення відповідної поведінкової реакції, корекції цілей, зміни чи стратегій програм поведінки і т. ін. (останні приклади, мабуть, містять у собі також і елементи антиципації). Нарешті, реалізація поведінкового акту відповідно до прийнятого рішення і програм, що постійно коректуються, супроводжується надходженням на сенсорний вхід системи дуже важливих з погляду організації адаптивної поведінки сигналів зворотного зв'язку, що інформують його про хід виконання дії та про досягнуті при цьому результати; таким чином, формується замкнутий контур циркуляції інформації. Виділені в складі СПІ функціональні блоки тісно взаємозалежні. У цілому процес переробки інформації можна уявити собі як деяку множину, що складається з підмножин, які частково перекриваються. Вище уже відзначалася спільність деяких аспектів прийняття рішень і антиципації. До цієї ж області «перекриття» відноситься такий найважливіший процес, як визначення цілі, що сполучає в собі елементи обох блоків. Процеси прийняття рішення і сенсорно-перцептивні процеси виступають у єдності на етапах виявлення й упізнання сигналів. Інтеграція сенсорно-перцептивних процесів і антиципації виявляється в таких феноменах, як чекання, пильність і т. ін.

Здійснення процесів переробки інформації можливе лише при наявності певних умов. Основною умовою, що забезпечує здатність системи, яка самоорганізується, сприймати і переробляти інформацію, є, як уже відзначалося вище, наявність у неї тезауруса, тобто високоорганізованого інформаційного фонду, «банку» легкодоступних даних. У людини в ролі тезауруса виступає запас знань, зафіксованих у його довгостроковій пам'яті. Іншою важливою умовою ефективної взаємодії організму з середовищем є наявність у складі СПІ диференційованої підсистеми енергетичного забезпечення інформаційних процесів. Ця підсистема в людини складається з тісно взаємозалежних механізмів активації, селекції й емоцій, що виконують функції мобілізації і виборчого розподілу наявних у СПІ ресурсів відповідно до вимог ситуації і домінуючих інтенцій особистості.

Таким чином, роль і місце інформаційних процесів у структурі діяльності і поведінки в цілому визначаються тим, що вони відображають об'єктивні зовнішні умови, з одного боку; і потреби, мотиви, настанови та інші неусвідомлювані інтенції суб'єкта - з іншого; трансформують їх на основі наявних знань і навичок у цілі, стратегії і програми поведінки, забезпечують можливість постійного контролю за ходом їх реалізації та, при необхідності, здійснюють їхню корекцію в інтересах досягнення приоритетного результату.

Система переробки інформації залежно від характеру пізнавальної діяльності суб'єкта може функціонувати в різних режимах, що відрізняються переважним навантаженням на окремі її ланки. Режим, у якому значна частина ресурсів системи віддається оперативному витягу і перетворенню інформації, що надходить ззовні, називається сприйняттям. Режим, у якому пріоритет віддається переробці раніше отриманої і зафіксованої у пам'яті інформації, називається мисленням. Виділяють також специфічний вид пізнавальної діяльності, метою й основним кінцевим продуктом якої є отримання нових знань, - когнітивну діяльність.

Психофізіологічні основи СПІ є предметом інтенсивних досліджень. Існуючі уявлення [16, 19, 33, 71, 90, 175] спираються в основному на 2 групи даних. Перша відноситься до пошуку нейрофізіологічних механізмів кодування сенсорної інформації в ЦНС. Продемонстровано, зокрема, існування на різних рівнях аналізаторних систем спеціалізованих нейронів - детекторів ознак, кожний з який кодує цілком визначений параметр сигналу. Детектори організовані ієрархічно - чим вище рівень обробки, тим більш складні ознаки зовнішнього світу виділяються детекторами. Вищий рівень - так звані гностичні нейрони - реагують тільки на певні класи стимулів. Однак, принаймні для пояснення особливостей зорового сприйняття, ця схема виявляється недостатньою. Останнім часом був запропонований ряд моделей, у яких переробка зорової інформації описується по типу розкладання зображення на компоненти, що відрізняються за просторовою частотою. Виділені низькочастотні компоненти при цьому відповідають великим, грубим деталям зображення, а високочастотні - його дрібним деталям. Елементарний корковий аналізатор просторових частот нейроанатомічно являє собою кілька тисяч організованих у стовпчик коркових нейронів, що розрізняються за генерованою ними просторовою частотою в обмеженій області чи полі зору.

Друга група даних отримана в нейропсихологічних і психофізіологічних дослідженнях процесів міжпівкульної взаємодії в перцептивних процесах. Встановлено, що ліва півкуля краще сприймає знакові та символічні зображення і пов'язана зі сприйняттям мови, тоді як права краще сприймає картинні зображення, спроможна оцінювати локалізацію об'єкта в просторі та має здатність синтезувати цілісне за окремими частинами [17, 92, 93 та ін. ].

У світлі накопичених даних про спеціалізацію півкуль структура упізнання зорового зображення може бути представлена в такий спосіб.

На початку процесу права півкуля вибирає ділянку простору для більш детального наступного аналізу.

Потім обидві півкулі забезпечують конвергенцію осей очей для того, щоб обрана ділянка потрапила в зону ясного бачення.

Ліва півкуля здійснює виділення об'єкта з фону.

Права півкуля оцінює «інформативність» окремих ділянок виділеного об'єкта, намічає порядок огляду цих ділянок і керує рухами очей у ході огляду критеріями (за якими деяка ділянка зображення оцінюється як інформативна) можуть бути яскравість, контрастність, певний колір, перевага середніх просторових частот та ін.

У ході огляду в момент фіксації очей на певній ділянці ліва півкуля складає її схематичний опис і по проаналізованій частині висуває наближену гіпотезу про клас, до якого відноситься цілісний об'єкт.

Після висування гіпотези права півкуля актуалізує деяку кількість енграмм, що зберігаються в пам'яті, які належать до даного класу. Перевірка гіпотези здійснюється під керуванням правої півкулі. При перевірці права півкуля оцінює інформативність окремих ділянок актуалізованого зображення (гіпотези) і визначає нову стратегію огляду об'єкта відповідно до гіпотези. Якщо після зсуву очей ліва півкуля висуває по новому фрагменту ту ж гіпотезу про клас об'єкта, що й колись, гіпотеза вважається вірною. Якщо первісна гіпотеза не підтвердилася, висувається наступна гіпотеза, більш точна і т. д.

2.2 Особливості впливу полів різноманітної природи на організм людини

У теперішній час у різних країнах світу інтенсивно проводяться дослідження щодо вивчення енергетичних впливів різної природи на реакції організму людини. Так в роботі Richards [197] вплив слабких схильних імпульсних полів моделювали за допомогою комп'ютера. Дія поля вивчалася на групах чоловіків і жінок при частковій сенсорній депривації.

Показано більший вплив поля на праву півкулю головного мозку в жінок. Впливи викликали в них негативні відчуття, що торкалися власної гідності. Ці дослідження також підтвердили роль правої півкулі у відтворенні панічних настроїв.

Tiller та Persinger [198] відзначили суттєву зміну в ступені гіпнотизації випробуваних після короткого 15 хвилинного впливу слабкого пульсуючого магнітного поля. Випробовувані, які одержали вплив на праву півкулю головного мозку, відчули збудження. Це збудження піднімало рівень індукції гіпнозу.

Емоційне забарвлення цього впливу досліджувалось в [194]. Дослідження з виявлення ефекту впливу слабких магнітних полів були проведені на групі випробовуваних, що складається з 40 чоловіків і жінок. Експозиція впливу - 20 хвилин або плацебо. Область дії поля: права або ліва частина голови, або її верх. Випробувані, які одержали вплив поля на праву частину голови оцінювали його як винятково приємне, на відміну від тих, що одержали вплив на ліву півкулю головного мозку або її верх. Успішність діяльності випробуваних корелювала з рівнем приємних відчуттів. Наявність психічних ефектів у досліджуваних підтверджено в [198]. Дослідження з виявлення впливу на організм магнітних полів були проведені на 15 добровольцях. Дев'ять з них були піддані дії слабких імпульсних магнітних полів. Відчуття впливу поля випробовувані повинні були підтвердити натисканням на кнопку. Цей вплив викликав почуття “спалахуючих образів” вгорі та зліва.

Отримані результати підтверджують висунуту гіпотезу про наявність психічних ефектів при впливі імпульсного магнітного поля.

Магнітне поле може радикальним чином трансформувати психічний стан людини [195]. Була перевірена гіпотеза, відповідно до котрої галюцинації, що супроводжуються станом тривоги, можуть моделюватися в лабораторних умовах шляхом впливу змінного магнітного поля на різноманітні області головного мозку. Вплив проводився на праву півкулю мозку людини протягом 10 хвилин. Рівнобіжні електроенцефалографічні дослідження показали появу періодів активності, тривалістю 1-2 сек., наповнені хвилями з частотою 15 Гц. Під час експериментів у випробовуваних розвивалося почуття тривоги.

Такі впливи також змінюють працездатність людини [193]. Проводився почерговий 15 хвилинний вплив на праву або ліву півкулю головного мозку слабким імпульсним магнітним полем. Результати досліджень показали, що вплив на праву півкулю призводив до збільшення числа помилок при розпізнаванні літер. У той же час вплив на ліву півкулю не викликав такого ефекту. Це підтверджувалося змінами в електроенцефалограмі. Часткова сенсорна (акустична) депривація, очевидно, призводила до посилення цього ефекту.

Знайдені закономірності дії магнітного поля також пояснюють чутливість людини до природних змін геомагнітного поля [192]. Сучасна наука припускає існування фундаментальних алгоритмів, що визначають переробку інформації в головному мозку. Прямий вплив на ці механізми може здійснюватися на рівні, що виявляється при природних змінах геомагнітного поля. Цей процес може здійснюватися у вузькій смузі частот біля 10 Гц, що змінюється на 0, 1 Гц.

Не тільки магнітні поля мають психогенну дію. Зараз активно досліджуються реакції організму на дію так званих “генераторів впливу” [199]. Як прийнято вважати, “генератор впливу” стимулює розслаблення і зміну стану свідомості. У експериментах з цими генераторами проводилися оптико-акустичні (OAS) і електричні впливи (ES), що відбиваються на стані шкірного електроопору.

Діяльність на фоні зміненого за допомогою генератора впливу стану свідомості досліджувана при порівнянні з чистим відпочинком і плацебо. Тридцять учасників експерименту у випадковому порядку піддавалися впливу: відпочинку, плацебо, OAS і ES. Статистичні оцінки стану випробовуваних одержували до і після впливу. Встановлено різницю в електричному опорі шкіри випробовуваних у різних режимах експерименту. Розходження були знайдені між дією OAS і ES, а також між ними, відпочинком і плацебо. Автори вважають, що “генератори впливу” не мають помітного ефекту на загальний стан випробовуваних і рівень їхнього фізичного розслаблення, але можуть викликати певні психічні ефекти. Особи з психічними розладами не повинні піддаватися впливу таких генераторів.

Інша група дослідників вивчала вплив надповільних електромагнітних хвиль на якість екстрасенсорного сприйняття [191]. “Сферикс” - електромагнітні імпульси, що генеруються електричними розрядами, які викликаються блискавкою під час грози. Вони супроводжуються появою електромагнітних хвиль, що поширюються на тисячі кілометрів. “Сферикс” викликають біологічні ефекти типу синдромів болю, зміни часу реакції і зміни потужності альфа-ритмів ЕЕГ. Досліджувалися 100 випробовуваних, які брали участь у роботі з екстрасенсорного сприйняття. У результаті проведених досліджень була встановлена кореляція між якістю екстрасенсорного сприйняття і дією “Сферикс”. Причому ця кореляція була більш виразна в осіб з проявом нейротизму, що оцінювався за допомогою анкетного опитування.

Як показали наведені дослідники, виникнення нетрадиційних психогенних станів пов'язується з активацією правої півкулі головного мозку. Цікаво, що в осіб, які вже мають наведену асиметрію збудження виникають аналогічні особливі стани [196]. Нейрокогнітивні процеси, що полягають в основі формування парапсихологічних явищ, подібні з процесами, що відбуваються при виникненні шизотипічних образів. Вивчення поведінки показало, що й у осіб з шизотипічною уявою й у осіб, що сприймають паранормальні явища, виявляються подібні феномени, засновані на переважанні активності правої півкулі. Це переважання сприяє появі «вільних» і «незвичних» асоціацій. У прихильників паранормальних явищ спостерігається більш висока правопівкульна активація головного мозку у бета-2-діапазоні (18, 5-21 Гц) і зменшена асиметрія в омега-діапазоні. Зазначені маркери можуть складати нейрофізіологічний фундамент для пояснення сприйнятливості до паранормальних явищ і шизотипічної уяви.

Численні приклади впливу зовнішніх впливів на організм людини наштовхують на думку про універсальний механізм формування цих ефектів. Рушійною силою такого механізму може бути системоутворюючий фактор синхронізації ритмів у живій системі. Це обумовлено загальною тенденцією до синхронізації і є своєрідною закономірністю поведінки всіх матеріальних об'єктів. Безсумнівно, що така закономірність являє собою один з проявів тенденції матеріальних форм до самоорганізації.

Коливальні і синхронізаційні процеси являють приклад ізоморфізму природних закономірностей і слугують обґрунтуванням спроб застосування єдиних формальних процедур для їхнього опису.

У літературі [18] виділений ряд закономірностей синхронізації, загальних для динамічних об'єктів найрізноманітнішої природи:

Відсутність порогу синхронізації.

Синхронізація може виникнути при як завгодно слабких зв'язках між об'єктами, якщо тільки достатньо малою є відмінність відповідних однойменних параметрів об'єктів. Аналогічним чином “захвачування” можливе при як завгодно слабкому зовнішньому впливі.

Залежність синхронізації від парціальних частот об'єктів.

Найбільш істотно можливість або неможливість взаємної синхронізації автоколивальних об'єктів залежить від значень їх парціальних частот, тобто від частот при відсутності взаємодії. Якщо, наприклад, усі парціальні частоти достатньо близькі або однакові, то є проста взаємна синхронізація об'єктів, що, як правило, можлива незалежно від значень інших параметрів об'єктів і системи їх зв'язку. Водночас, навіть при слабких взаємних зв'язках тенденція об'єктів до синхронізації іноді може бути настільки сильна, що синхронізуються об'єкти з істотно різноманітними парціальними частотами та ін.

З теорії синхронізації випливає, що питання про поріг чутливості до дії фактора синхронізації може бути розглянутий з інших позицій, ніж ті, що представляються багатьма ученими. Дійсно, однією з головних закономірностей синхронізації багатьох типів автогенераторів є відсутність порогу синхронізації: яким би слабким не був зв'язок між такими об'єктами, їхня самосинхронізація неодмінно наступить, якщо тільки достатньо мале розходження між парціальними частотами об'єктів. При цьому входження в синхронізм супроводжується встановленням цілком визначених фазових співвідношень між коливаннями, тоді як при відсутності синхронізації фази були випадковими.

Таким чином, при достатній близькості парціальних частот навіть як завгодно слабкий зв'язок між об'єктами, що генерують, може призвести до помітної якісної зміни характеру коливань, тобто слабкий сигнал може бути сприйнятий. Якщо це так, то універсального фізіологічного порогу чутливості не існує: зазначений поріг різний для різноманітних випадків взаємодії живих об'єктів. Потужність сигналу, що посилається, звичайно, грає при цьому певну роль. Проте навіть при дуже малій потужності сигнал може бути сприйнятий, якщо він має певний спектр, що грає, таким чином, роль своєрідного ключа.

Звичайно, висновок про відсутність «порога синхронізації» відноситься до детермінованих систем. При наявності шумових ефектів такий поріг існує. Проте він визначається іншим способом і, може, за певних умов, виявиться значно більш низьким, чим «фізіологічний поріг».

3. Висновки

В теперішній час розробкою зброї несмертельної дії та захисту і протидії її впливу займається більшість розвинених країн, в яких цією проблемою займаються потужні державні організації та фірми. Перевагами її застосування є збереження життя мирних жителів, скритність і швидкість її розгортання, безшумність і раптовість застосування.

Результатом застосування такої зброї є формування надсильного стресу, що супроводжується підвищенням тривожності, неврівноваженості поведінки, занепокоєності, непевності, беззвітного страху, прагнення сховатись, наслідком чого є зниження боєздатності. Застосування зброї несмертельної дії може також викликати захворювання людей і тварин, зараження рослинності та місцевості. Вагомою складовою серед усіх видів зброї несмертельної дії є психотронна зброя.

Розробка, створення, застосування та захисту від зброї несмертельної дії є актуальною для України, яка знаходиться в оточенні держав, де ці роботи проводяться інтенсивно.

Однією з важливих складових “інформаційної війни” є психоінформаційний вплив на населення шляхом використання засобів і методів масових впливів на соціум та безпосередніх впливів на професійні групи і окремих людей.

При розробці методів і засобів протидії та захисту від психоінформаційних впливів необхідно враховувати взаємодію трьох компонентів інформаційного процесу (джерела інформації, суб'єкту інформаційного впливу і контексту інформаційної взаємодії) та їх характеристики.

Основними напрямками досліджень з розробки, застосування та захисту від дії психотронної зброї є:

вивчення механізмів та методів цілеспрямованого впливу на психічну діяльність і поведінку людини;

поглиблене дослідження паранормальних феноменів;

дослідження впливу біологічних полів і випромінювань на технічні системи керування і зв'язку Збройних Сил;

виявлення і контроль штучних і природних біовипромінювань;

вивчення функціонування зброї в несприятливих кліматичних та метеорологічних умовах і при прийнятті контрзаходів протидії та захисту.

Інформаційно-психологічна безпека є багатокомпонентною системою протидії деструктивним психоінформаційним впливам масових джерел інформації, спеціальних комп'ютерних програм, певних релігійних груп та організацій тощо.

Основною мішенню психоінформаційного впливу є система сприйняття і переробки інформації людини. Психогенна і психотронна зброя може діяти як на систему переробки інформації людини в цілому, так і на окремі її компоненти, найбільш уразливими з яких є сенсорно-перцептивні, активаційні та ємоційно-мотиваційні процеси.

Незалежно від видів інформаційних впливів (природи джерел, носіїв, перцепції) психофізіологічною основою виникнення особливих психогенних станів є феномен збільшення асиметрії функціонування структур головного мозку з переважаючою правопівкульною асиметрією.

При близьких парціальних частотах взаємодіючих структур головного мозку навіть малоінтенсивний, але переважаючий існуючі шумові ефекти навколишнього середовища сигнал може стати причиною збільшення рівня синхронізації структур мозку і виникнення психогенних реакцій. Наведений механізм може бути одним з пояснень виникнення психоінформаційних феноменів.

Доцільним є подальший науковий пошук і розробка засобів і методів захисту особового складу та протидії сучасним видам психоінформаційних впливів. Подальші науково-дослідні розробки потребують відповідного нормативно-правового підґрунтя, високого рівня організації та достатнього матеріально-технічного і фінансового забезпечення.

Література:

Ажажа В. Уфология: концепция на сегодня // Форум. - 1993. - № 11.

Акимов А. Е., Шипов. Г. И. Торсионные поля и их экспериментальное проявлением // Сознание и физическая реальность. - 1995. - №3.

Акимова Н. Е., Бинги В. Н. О физике и психофизике //Сознание и физический мир. - М. : Яхтсмен, 1995. - Вып. 1.

Актуальні проблеми надійності особового складу силових структур. Медико-біологічні та інженерно-технічні аспекти профвідбору // Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичного семінару. - К. : Європейський університет, 2001. - 153 с.

Алешенков М. С., Родионов Б. Н., Титов В. Б., Ярочкин В. И. Энергоинформационная безопасность человека и государства. Проблема и пути ее решения. - М. : Паруса, 1997. - 204 с.

Аносов В. Д., Лепский В. Е., Стрельцов А. А. Проблемы обеспечения информационно-психологической безопасности // «Информационное общество». - 1997. - № 4 - 6. - С. 43 - 47.

Анохин П. К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. - М. : Медицина. - 1968.

Баландин Р. Тайновидение вместо приборов? - М. : Знание, 1992.

Бассин Ф. В. Проблема бессознательного. - М. : Медицина, 1994.

Бауров Ю. А. О структуре физического пространства и новом взаимодействии в природе // Новые идеи в естествознании. - СПб. : Физика, 1995.

Бауєр Э. С. Теоретическая биология. - М. - Л. : ВИЭМ, 1935.

Белоусов Л. Б. Физические и химические основы жизненных явлений. - М., 1963.

Бехтерев В. М. Гипноз. Внушение. Телепатия. - М. : Мысль, 1991.

Бехтерева Н. П. Есть ли зазеркалье? // Терминатор. - 1994. - №1.

Бехтерева Н. П. Есть ли зазеркалье? // Терминатор. - 1994. - № 2 - 3.

Бехтерева Н. П. Мозговые коды психических процессов. - Л., 1977.

Бехтерева Н. П. О мозге человека. - СПб. : Нота-Бене, 1994.

Блехман И. И. Синхронизация в природе и технике. - М. : Наука, 1981. - 352 с.

Бодякин В. И. Куда идешь, человек? Основы эволюциологии. Информационный подход. Дискуссионное издание. - М. : Синтез, 1998. -332 с.

Бондаренко Ю. Г. Одухотворенная материя (Алгебра природы). - М. : Сфера, 1993.

Валдманис Я. Я. и др. Лозоходство - вековая загадка. - Рига: Зинатне, 1979.

Васильев Л. Л. Значение физиологического учения Н. Е. Введенского для невропатологии. - Л., 1953.

Васильев Л. Л. Таинственные явления человеческой психики. - М., 1963.

Васильев Л. Л. Экспериментальные исследования мысленного внушения. - Л., 1962.

Введенский Н. Е. Избранные произведения. - М. : АН СССР, 1951. - Т. 1, 2.

Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление. - М. : Наука, 1991.

Вернадский В. И. Пространство и время в неживой и живой природе. - М. : Наука, 1988.

Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. - М. : Наука, 1988.

Видеть чужими глазами // Техника-молодежи. - 1983. - № 7.

Винокуров И., Гуртовой Г. Психотронная война. - М. : Мистерия, 1993. - 366 с.

Волченко В. Н. и др. Измерение экстремальных значений физических полей человека-оператора // Технические аспекты рефлексотерапии и системы диагностики. - К. : КГУ, 1984.

Волченко В. Н. Неизбежность, реальность и постижимость тонкого мира // Сознание и физическая реальность. - 1996. - № 1 - 2. - С. 2 - 14.

Волькенштейн М. В. Энтропия и информация. - М. : Наука, 1986.

Вопросы медицинской электроники. - Таганрог: ТРТИ, 1984.

Воробьев А. И. Боевая психическая травма у военнослужащих, действовавших в районе Персидского залива // ВМЖ. - 1991. - № 6. - С. 70 - 71.

Выборнов С. Несмертельное оружие // Зарубежное военное обозрение. - 1993. - № 4. - С. 10 - 14.

Гончаров Г. Путь к сверхсознанию. - М, 1992.

Горбатов В. С., Полянская Р. Ю. Мировая практика криминализации компьютерных правонарушений. - М. : МИФИ, 1998. - 128 с.

Горский Ю., Лавшук В. Жизнь или смерть цивилизации. - Иркутск: Символ, 1994.

Гримак Л. П. Магия биополя. - М., 1983.

Грин Л. Л. Ментальная биолокация. - Воронеж, 1994.

Гроф С. За пределами мозга// Изд-во Трансперсонального института, 1993.

Гуляев Ю. В., Годик Э. Э. Физические поля биологических объектов // Вестник АН СССР. - 1983.

Гурвич А. А. Проблема митогенетического излучения как аспект молекулярном биологии. - М. : Медицина, 1968.

Гурвич А. Г. Теория биологического поля. - М., 1974.

Гурвич А. Г. Избранные труды. - М. : Медицина, 1977.

Гуртовой Г., Винокуров И. Психотронная война. От мифов к реалиям. - М. : Мистерия, 1993.

Гущо Ю. Введение в энциклопедию здоровья. - М. : Кольцо, 1993

Давиташвили Д. Бесконтактный массаж. Профилактическая методика.. -М. : Физкультура и спорт, 1989.

Двойрин Г. Б. Единая голографическая информационная теория Вселенной. - СПб. : ИТАН, 1995.

Демкин С. Существует ли психотронное оружие? // Российские вести. - 1 июля 1994.

Джан Р. Нестареющий парадокс психофизических явлений. - ТИИЭР, 1982. - Т. 70. - № 3.

Джан Р. Г., Данн Б. Д. Границы реальности. Роль сознания в современном мире. - М. : ИВТ РАН, 1995.

Дирак П. Воспоминания о необычной эпохе. - М. : Наука, 1990.

Дирак П. Пути физики. - М. : Энергоиздат, 1983.

Дичев Т. Психофашизм // Голос Вселенной. - 1991. - № 6. - С. 14 - 15.

Дмитрук М. Загадки телешарлатанов // Не может быть. - 1993. - № 5.

Домбровский Б. А. О биологической сущности «эффекта Кирлиана». - Алма-Ата: АН Каз. ССР, 1968.

Дубинин Н. П. Молекулярная генетика и действие излучений на наследственность. - М. : Госатомиздат, 1963.

Дубров А. П. Биогравитация // Конференция. - СПб., 1973.

Дубров А. П., Пушкин В. Н. Парапсихология и современное естествознание. - М. : Соваминко, 1990.

Дуринян Р. А. Мозг и его работа. - М. : Знание, 1965.

Дьюм Э., Мандино О. Циклы: таинственные силы, вызывающие разного рода события. - Нью-Йорк, 1970.

Дьяков В. А. Введение в квантовую электронику. - М. : Энергия, 1969.

Ефимов А., Лукашкин А. Проблемы безопасности программного обеспечения военной техники // Зарубежное военное обозрение. - 1994. - №3.

Иванов-Муромский. Электрический парабиоз ЦНС человека и животных. - К. : КДНТП, 1964.

Кажинский Б. Б. Биологическая радиосвязь. - К., 1962.

Казначеев В. П., Горяев П. П. и др. Солитонно-голографический геном с коллективно-симметрическим генетическим кодом. - ИКЭМ СО АМН СССР. Новосибирск, 1990. Препринт.

Казначеев В. П., Михайлова Л. П. Сверхслабые свечения в межклеточных взаимодействиях. - Новосибирск, 1981.

Казначеев В. П., Михайлова Л. П. Сверхслабые излучения в межклеточных взаимодействиях. - Новосибирск. СО АН СССР, 1990. - С. 119.

Казначеев В. П., Трофимов А. В. Энергоинформационные взаимодействия в биосфере. Опыт теоретических и экспериментальных исследований. - Реутово: Русская мысль, 1992. - № 1.

Казначеев В. П., Трофимов А. В. Научные итоги глобальных экспериментов по изучению информационного поля Земли. - Новосибирск, 1994.

Кандыба В. М. Тайны психотронного оружия. - СПб. : ИД «Невский проспект», 1998. - 413 с.

Капра Ф. Дао физики. Орис. - СП6., 1994.

Каструбин Э. К. Ключ к тайнам мозга. Факты о тайнах мозга. - М. : Триада, 1995.

Кирлиан С. Д., Кирлиан В. Х. Визуализация объектов живой и неживой природы в токах высокой частоты // Журнал научной и прикладной кинематографии. - М., 1961. - Вып. 6. - С. 118.

Коган И.. Прикладная теория информации. - М., 1981.

Колодный Л. Е. Феномен «Д» и другие. - М. : Политиздат, 1991.

Компьютерные террористы: Новейшие технологии на службе преступного мира. Энциклопедия преступлений и катастроф. Автор - составитель Т. И. Ревяко. - Минск: Литература, 1997. - 640 с.

Кому будет принадлежать консциентальное оружие в XXI веке?»Россия-2010» // Альманах межрегиональной государственности. - М., 1997.

Кондрашов А. Тайны психотронного оружия // «АиФ». - 1998. - № 29. - С. 7.

Консциентальные войны. - М. : Альманах «Россия-2010», 1997.

Коротков К. Г. Экспериментальные исследования активности сознания человека после смерти // Сознание и физическая реальность. - М., 1996. - Т. 1. - № 1 - 2.

Кхаббард Л. Р. Дианетика. Современная наука душевного выживания. - М. : Нью Эра, 1995.

Лазарев С. Н. Диагностика кармы. - СПб., 1993.

Левиков Д. Образ и функция // Огонек. - 1986. - № 31.

Лепский В. Е. Концепция субъектно-ориентированной компьютеризации управленческой деятельности. - М. : Институт психологии РАН, 1998. - 204 с.

Ли А. Г. Ясновидение. Формирование сознания для раскрытия экстрасенсорных способностей человека. - М., 1993.

Линде. А. Д. Физика элементарных частиц и инфляционная космология. - М. : Наука, 1990.

Линдсей П. Норман Д. Переработка информации у человека (Введение в психологию). - М. : Мир, 1974. - 550 с.

Лобсанг Т. Рампа. Третий глаз. - Л. : Лениздат, 1991.

Лощилов В. И. Информационно-волновая медицина и биология. - М. : Аллегро-пресс, 1998. - 256 с.

Майдуров А. Мозговой контроль // Голос Вселенной. - 1991. - № 7.

Макрей Р. Психические войны. - Нью-Йорк, 1984.

Мартынов А. Исповедимый путь. - М., 1991.

Мессинг В. Я - телепат. - М. : Интеркиноцентр, 1990.

Мишлоф Дж. Корни сознания. - Свердловск: Старт, 1991. - 82 с.

Монро Р. А. Путешествие вне тела. - К. : Наукова думка, 1994.

Московский А. В. Платон, Флоренский и современная наука // Сознание и физическая реальность, 1996. - Т. 1. - № 1 -2.

Московский А. В., Мирзалис И. В. Сознание и физически» мир // Сознание и физический мир. - М. : Яхтсмен, 1995. - Вып. 1.

Мякишев Г. Я. Элементарные частицы. - М. : Наука, 1979.

Налимов В. В. Спонтанность сознания. - М. : Наука, 1984.

Національна безпека України. 1994 - 1996 рр. // Наукова доповідь НІСД. Редкол. : О. Ф. Белов (голова) та ін. - К. : НІСД, 1997. - 197 с.

Новое оружие // Голос Вселенной. - 1991. - № 11. - С. 8 - 9.

Носов Н. А. Психологические виртуальные реальности. - М., 1994.

О чувствительности кожи человека к слабым информационным (тепловым) потокам // ДАН АН СССР, 1986. - № 3.

Окунь Л. Б. Физика элементарных частиц. - М. : Наука, 1988.

Олейник Б. Так кто же, извините, ху? // Правда. - 3 апреля 1993.

Осипов С. Люди в Зазеркалье //»АиФ». - 1998. - № 33. - С. 13.

Охатрин А. Ф. Датур В. Ю. Микролептонная концепция. -М. : «Эфа», 1988.

Павлов И. П. Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности. - М. : Медгиз, 1951.

Павлов И. П. Полное собрание сочинений. - М. : Изд-во АН СССР, 1951. - Т. З - 4.

Павлова Л. П. Системный подход в элекроэнцефалографическом исследовании биотелесвязи в физиологической школе. - М. : «Эфа», 1988.

Павлычев В. Психотронное оружие: миф или реальность? // Зарубежное военное обозрение. - 1993. - № 2. - С. 17 - 19.

Парапсихология: Учебный курс Мюнхенского института парапсихологии. - М. : Русский капитал, 1992.

Перевозчиков А. Феномен? Синдром, или…? - М. : Знание, 1990.

Петренко В. Ф. Основы психосемантики. - Смоленск: Изд-во СГУ, 1997. - 400 с.

Плыкин В. Д. В начале было СЛОВО или след на воде. - Ижевск: Изд-во Удмурдского университета, 1995.

Пономарев М. США разрабатывает несмертельное оружие и готовится его применить // Красная звезда. - 20 января 1993.

Почтарев В. И. Земля - большой магнит. - Л., 1974. - 119 с.

Пресман А. С. Организация биосферы и ее космические связи. - М. : Геосинтез, 1997.

Пригожин И., Николис Г. Самоорганизация в неравновесных системах. - М. : Мир, 1979.

Прилуцкий В. В. Анализ проблем создания психотронного оружия и способов его применения. - М., 1995.

Прищеп Л. Г. Эволюция сознания и сущность чародейства. - М., 1993.

Проблема безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / заг. ред. М. І. Пірен. - Київ-Чернівці: Київський військовий гуманітарний інститут, 1998. - 578 с.

Проблемы информационно-психологической безопасности //Информационный бюллетень. - М. : Институт психологии РАН, 1997. - № 1 (4). - 32 с.

Проблемы информационно-психологической безопасности. - М. : Институт психологии РАН, 1996. - 100 с.

Психология и безопасность организаций. - М. : Институт психологии РАН, 1997. - 104 с.

Психология ненормального человека. - Нью-Йорк, 1990.

Психология толпы. - М. : Институт психологии РАН, 1998. - 416 с.

Психотроника: правда и вымыслы // Аномалия. Экология непознанного. - 1994. - № 1. - С. 1 - 5.

Психотроника: правда и вымыслы // Аномалия. Экология непознанного. - 1994. - № 4. - С. 25 - 32.

Психотроника: правда и вымыслы // Аномалия. Экология непознанного. - 1995. - № 1. - С. 51 - 56.

Психофизиологическое обеспечение боевой деятельности частей и подразделений // Методические указания ГВМУ МО РФ от 6. 04. 1995. - М., 1995. - 58 с.

Психоэкология России. Проблемы безопасности информационного пространства и психосферы страны // Материалы совещания рабочей группы и актива по разработке законодательства в сфере информационно-психологической безопасности. - СПб., 1997. - 46 с.

Путхоф Г. Е., Тарг Р. Перцептивный канал передачи информации на дальние расстояния // ТИИЭР. - 1976. - № 3.

Раушенбах Б. В. Пространственные построения в живописи. - М., 1980.

Раушенбах Б. В. Системы перспективы в изобразительном искусстве. - М. : Наука, 1986.

Реитлер Р. Действие живых организмов на живые изолированные органы на расстоянии. - 1928.

Руэн Б. Соунистика - единая теория всего. - М., 1991.

Сафонов В. И. Невероятное. - М., 1993.

Сахаров А. Д. Вакуумные квантовые флюктуации в искривленном пространстве и теория гравитации //ДАН СССР. - 1967. - № 1.

Селье Г. Стресс без дистресса. - Рига: Виеда, 1992.

Сергиевский В. Ключевые технологии МО США // Зарубежное военное обозрение. - 1993. - № 5.

Сергієнко А. В. Проблеми безпеки Української нації на порозі ХХІ сторіччя. - К., 1993. - 82 с.

Серебренникова Л. В. К механизмам паранормальных явлений. - М., 1993.

Сиверцев М. А. Саентология: путь духовной сомоидентификации. - М. : Экспертиза, 1995.

Сидоренко А.. Дикарь - президент // Мир новостей. - 1997. - № 1.

Симонов П. В. Три фазы в реакции организма на возрастающий стимул. - Л. : Наука, 1962.

Симонов П. В. Эмоциональный мозг. - М. : Наука, 1965.

Смирнов И., Безносюк Е., Журавлев А. Психотехнологии. Компьютерный психосемантический анализ и психокоррекция на неосознанном уровне. - М. : Издательская группа «Прогресс», 1995. - 416 с.

Соболев С. С. Экспертная оценка (анализ) учения о деятельности религиозной организации Саентологическая церковь. - М. : «Культура», 1996.

Сознание и физическая реальность // Техника-молодежи. - 1996. - № 1 - 2.

Сознание и физический мир. - М. : Яхтсмен, 1995. - Вып. 1.

Сочеванов Н. Н. Проблемы биолокации // Техника-молодежи. - 1982. - № 2.

Сперанский С. В. Телепатия как банальность // Сознание и физическая реальность. - М., 1996. - Т. 1. - № 3.

Спивак Л. В. и др. Необычные психические феномен связанные с родами //Труды ИАГР РАМН. - СП6., 1993.

Стоянова К. Ванга. - София, 1989.

Такой прибор, как фотоумножитель фиксирует энергию биополя экстрасенса // Труд. - 22 марта 1980.

Тарг Р., Харари К. Психическая гонка. - Нью-Йорк, 1984.

Тейлор Р. Скалярные поля, тонкая энергия и многомерная Вселенная. //Сознание и физическая реальность. - М., 1996. - Т. 1. - № 3.

Терлецкий Я. П. Статистическая физика. - М. : Высшая школа, 1966.

Терлецкий Я. П. Современные теоретические и экспериментальные проблемы теории относительности и гравитации. - Ереван: ЕГУ, 1988. -457 с.

Технические аспекты рефлексотерапии и системы диагностики. - Калинин, 1984.

Токин Б. П. Теоретическая биология и творчество Э. С. Бауэра. - Л. : ЛГУ, 1965.

Толкунов А. Л. Похитители разума. - М., 1975.

Уотсон Дж. Молекулярная биология гена. - М. : Мир, 1967.

Файдыш Е. К. Измененные состояния сознания. - М., 1993.

Федосеев Л. Д. Научное мировоззрение и «Природа» // Природа. - 1991. - № 1.

Фейнман Р. Квантовая механика и интегралы по траекториям. -М. : Мир, 1974.

Фейнман Р. Странная теория света и вещества. - М. : Наука, 1983.

Фомин Ю. А. Гомо сапиенс или биоробот? // Голос. - 1991. - № 4.

Фомин Ю. А. Реальность невероятного. - Свердловск: Старт, 1991.

Фомин Ю. А. Анатомия чудес (Телепатия, парапсихология, спиритизм, НЛО и другие аномальные явления). - М. : Политиздат, 1990.

Фролов В. П. Упорядоченная структура из легких лептонов как переносчиков биоинформации // Непериодические быстропротекающие явления в окружающей среде. - Томск, 1988. - Ч. 1.

Хакен Г. Информация и самоорганизация. - М. : Мир, 1991.

Хакен Г. Синергетика: иерархия неустойчивостей. - М. : Мир, 1985.

Холодов Ю. Диалог с магнитным полем // Соц. индустрия. -1986.

Цыганков В. Д. Нейрокомпьютер и его применение. - М. : Система, 1993.

Цыганков В. Д., Лопатин В. Н. Психотронное оружие. - Томск, 1988.

Цыганков В. Д., Лопатин В. Н. Психотронное оружие и безопасность России. - М. : Синтез, 1999. - 152 с.

Цыгичко В. Н., Смолян Г. Л., Черешкин Д. С. Информационное оружие как геополитический фактор и инструмент силовой политики. - М. : Институт системного анализа РАН, 1997.

Чароян О. Г. Полезная информация. - Ростов-на-Дону, 1978.

Чугаевский Ю. В. Куда движется физика? Солитон от кванта до нечистой силы. - Кишинев, 1995.

Шенгалев О., Коротченко В. Финансирование военных НИОКР в США //Зарубежное военное обозрение, 1993. - № 6.

Шипов Г. И. Теория физического вакуума. - М. : НТ-Центр, 1993.

Шредингер Э. Что такое жизнь? - М. : Атомиздат, 1972.

Эйнштейн А. Собрание научных трудов в 4-х томах. - М. : Наука, 1965 - 1967 гг.

Юзвишин И. И. Информациология. - М. : Радио и связь, 1996.

Cohen D. A. Wer of nerves // New Scientist. - V. 129. - P. 42-44.

Cook C. M., Persinger M. A. Experimental induction of the «sensed presence» in normal subjects and an exceptional subject // Percept. Mot. Skills. - 1997. - № 2. - Р. 683-693.

Houtkooper J. M., Schienle A., Stark R., Vaitl D. Geophysical variables and behavior: LXXXVIII. Atmospheric electromagnetism: the possible disturbing influence of natural sferics on ESP // Percept. Mot. Skills. - 1999. - № 89. - Р. 1179-1192.

Persinger M. A. On the possibility of directly accessing every human brain by electromagnetic induction of fundamental algorithms // Percept. Mot. Skills. - 1995. - № 3. - Р. 791-799.

Persinger M. A. Increased emergence of alpha activity over the left but not the right temporal lobe within a dark acoustic chamber: differential response of the left but not the right hemisphere to transcerebral magnetic fields // Int. J. Psychophysiol. - 1999. - № 2. - Р. 163-169.

Persinger M. A., Richards P. M., Koren S. A. Differential ratings of pleasantness following right and left hemispheric application of low energy magnetic fields that stimulate long-term potentiation // Int. J. Neurosci. - 1994. - № 3-4. - Р. 191-197.

Persinger M. A., Tiller S. G, Koren S. A. Experimental simulation of a haunt experience and elicitation of paroxysmal electroencephalographic activity by transcerebral complex magnetic fields: induction of a synthetic «ghost»? // Percept. Mot. Skills. - 2000. - № 2. - P. 659-674.

...