Становлення та розвиток армійської авіації США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення та розвиток армійської авіації США

Потоцький О.О.,

Фуртес О.О.

Анотації

Стаття присвячена проблемі, пов'язаній з формуванням армійської авіації (далі - АА) Сполучених Штатів Америки (далі - США). Визначено основні етапи та закономірності творення АА як самостійного роду військ у складі Сухопутних військ (далі - СВ) США. Підкреслюється підвищення ролі АА в сучасних локальних війнах та збройних конфліктах. Метою нашої роботи є висвітлення на основі опублікованих матеріалів та праць американських і вітчизняних істориків процесу становлення і розвитку концептуальної моделі АА США. Загальнонаукові (аналіз, діалектичний) і спеціально-історичні (ретроспективний, хронологічний) методи стали ключовими під час висвітлення окресленої теми. Зроблено висновки про те, що тема потребує ретельнішого вивчення особливо в частині особливостей розвитку АА провідних армій світу. армійський авіація збройний

Ключові слова: армійська авіація, вертоліт, США.

The article is devoted to the problem of forming of United States (U. S.) Army Aviation (AA) Branch. The main phases and regularities of creation of АA as a separate branch within the U. S. Army have been determined. It is emphasized that the role of АА is increasing in presentday local wars and armed conflicts. The aim of our paper is to shed light on the process of establishment and development a conceptual model of U. S. АA using published materials and works of the American and native historians. General scientific (analysis, dialectical) and specially-historical (retrospective, chronological) methods became the key when highlighting the given topic. We have come to the conclusion, that the topic requires a more thorough study especially in part ofpeculiarities of the development ofАА of the world's leading armies.

Keywords: Army Aviation, helicopter, United States.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Незважаючи на успішний досвід бойового застосування (війни у Кореї, Південному В'єтнамі та Південному Лаосі) і досягнення у вертолітобудівництві, США на формування АА як окремого роду військ витратили більше 120 років від часу зародження ідеї використання авіації в інтересах наземних сил під час Громадянської війни в США та більше 70 років від появи у США поняття "армійської авіації", розвиток якого триває. Адже нові виклики у веденні збройної боротьби спонукають до пошуку нових форм і способів застосування АА, висувають нові оперативно-тактичні вимоги до авіаційної техніки та до їх озброєння.

Зважаючи на безсумнівне зростання ролі АА в умовах зміни характеру збройних конфліктів, актуальність статті полягає у необхідності комплексного вивчення та подальшого розвитку загальної теорії застосування АА, зокрема США, у воєнних операціях сучасності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вітчизняні науковці В. Соболєв [8, с. 107-113] та

О. Чернишов [10, с. 38-42] висвітлили особливості розвитку та застосування АА США у війні у В'єтнамі (1964-1975 рр.), Д. Лісовенко основну увагу зосередив на тактико-технічному аспекті розвитку АА у війнах ХХ-ХХІ ст. [4, с. 12-15], Ю. Григор'єв [1, с. 25-31], В. Куравський [3, с. 182192], М. Руденко, В. Кольченко [6, с. 220-224], O. Смірнов та О. Блінов [7, с. 67-75], провівши аналіз бойового застосування авіації в локальних війнах сучасності, здійснили спробу обґрунтування основних тенденцій застосування вертольотів.

Американські науковці Д. Карленд, К. Гейбл, П. Гаст, Д. Макгаррігл, Е. Рейніс, Д. Скот і Ф. Тейт основну увагу зосередили на окремі періоди становлення та бойового застосування АА США [12; 15; 16; 20; 22; 23; 24]. Єдину спробу подати узагальнений матеріал щодо обраної нами тематики дослідження здійснено ще в 1970-х роках у працях P. Вейнерта, який теж обмежився певним періодом (1950-1962 роки) [27]. Разом з тим, дослідники недостатньо уваги відвели аналізу основних чинників, що вплинули на стрімку еволюцію бойового застосування АА у другій половині ХХ століття.

Мета статті - обґрунтовано висвітлити ретроспективу процесу становлення і розвитку концептуальної моделі АА збройних сил США на основі аналізу опублікованих матеріалів та праць американських і вітчизняних істориків.

Для досягнення поставлених цілей необхідно проаналізувати основні етапи тактико-технічного розвитку авіаційної військової техніки, висвітлити погляди командування на призначення та бойове застосування АА, а також привести найбільш показові приклади досвіду застосування АА США.

Виклад основного матеріалу дослідження. І дослідник історії Військово-повітряних сил (далі - ВПС) США як виду збройних сил А. Голдберг [17, с. 1-4], і ті американські науковці, що висвітлювали особливості розвитку АА США як роду військ (Р. Т'єрні, Ф. Монтгомері та Р Вейнерт), передвісниками зародження авіації вважають аеростати американського професора Тадеуша Лоу, вперше застосовані з військовою метою у 1861 році в ході Громадянської війни в США [25; 27; 19].

Організаційно у складі армії Союзу був сформований Аеростатний корпус (Balloon Corps), що на початку 1862 року мав на озброєнні 7 аеростатів та проіснував 2 роки. В подальшому аеростати були використані Корпусом зв'язку (Signal Corps) на Кубі під час іспано-американської війни [30]. А до кінця Першої світової війни США сформували 92 роти, що мали на озброєнні 574 аеростати [21].

За своїми можливостями аеростати були спроможні з висоти 4 500 футів вести спостереження за полем бою на дальність близько 8 миль в кожному напрямку та розвідувати позиції і маршрути пересування військ противника, а також виявляти літаки.

Але саме з появою на полі бою Першої світової війни мобільних літаків-винищувачів різко зросли втрати аеростатів. Наприклад, у Франції експедиційні війська США втратили 62 % аеростатів з числа тих, що взяли участь у бойових діях. Крім того, аеростати, що баражували над військами, нерідко ставали хорошими орієнтирами для ворожої артилерії. Яскравим прикладом цьому стали події на Кубі 1892 року під час іспано-американської війни, де артилерія іспанського флоту нанесла вогневе ураження по американським військам, орієнтуючись саме на їхні аеростати [27, с. 1-2].

Тому до 1920 року військове керівництво США згорнуло як проект аеростатів, так і подібний йому проект із дирижаблями, зосередившись на розвитку літаків. Фактично описаний вище період в межах нашого дослідження став етапом становлення повітряної підтримки наземних сил.

Як було вже зазначено, літакобудування витіснило інші проекти літальних апаратів, започаткувавши етап формування поняття "армійської авіації" (Army aviation). Зокрема, Актом Конгресу від 18 липня 1914 року була створена Авіаційна секція (Aviation Section) у складі Корпусу зв'язку. На цьому етапі неозброєні літаки використовувалися для виконання повітряної розвідки, спостереження за полем бою та корегування вогню польової артилерії [28].

Залучення підрозділів Авіаційної секції в складі Американських експедиційних сил в Європі (American Expeditionary Force in Europe) під час Першої світової війни актуалізувало її потреби, що дало підстави президенту США Вудро Вільсону 20 травня 1918 року вивести Секцію з-під юрисдикції Корпусу зв'язку, а відповідальність за бойову підготовку та планування операцій були покладені на Директора військової аеронавтики (Director of Military Aeronautics). Нова структура незабаром офіційно отримала назву Повітряна служба (Air Service), а з 1926 року - перейменована в Армійський повітряний корпус (Army Air Corps). Організаційно станом на квітень 1926 року кожна дивізія мала ескадрилью з 13 літаків спостереження, а в кожному штабі корпусу була група спостереження, що складалась із двох ескадрилій спостереження [28].

Тобто вказаний етап відзначається не тільки введенням самого поняття АА, але й удосконаленням її структури та системи управління і підготовки. Разом з тим, економічна криза 1929 року в США та непривабливість серед пілотів кар'єри в спостережній авіації у порівнянні з бойовою (бомбардувальною та винищувальною) привели до зривів програм підготовки пілотів спостереження, що призупинило розвиток АА в тридцятих роках.

Щоправда, вимушена перерва дала можливість ретельно проаналізувати досвід застосування АА та розробити нові проекти її розвитку. Зокрема, у військах прийшли до висновку, що літальні апарати АА доцільно використовувати не тільки для спостереження, але й для управління військами та забезпечення зв'язку. А для цього від АА вимагалось бути здатними потрапляти на поле бою з необладнаних в аеродромному відношенні територій. Цим вимогам, на перший погляд, могли відповідати автожири, але проведені в 1936 році бойові випробування автожирів Kellett YC-1 і Pitcam YU-2 виявили їхню нездатність піднімати навіть невеликі вантажі, внаслідок чого проект закрили [27, с. 3-4].

Вже наступного 1937 року німецькі інженери досягли певних успіхів під час випробувань нового типу літального апарату із роторним двигуном - вертольота. В цей же період американський авіаконструктор українського походження Ігор Сікорський створив перший успішний вертоліт VS-300 класичної схеми (з рульовим гвинтом), який піднявся в повітря 13 травня 1940 року [2, с. 292]. Варто відзначити, що VS-300 став прототипом серійного американського військового вертольота R-4, який Сікорський обладнав бомбовим відсіком, започаткувавши таким чином концепцію озброєного вертольота [2, с. 312-313]. Проте події Другої світової війни уповільнили розробку вертольотів, оскільки фронт потребував ефективної авіації (літаків), а вертольоти на той час, на думку військових, могли лише підстрибувати.

Під час Другої світової війни літаки використовувалися практично для виконання всіх можливих завдань, що були окреслені керівним документом Army Regulation 95-5. Також це Положеня 20 червня 1941 року перетворило Армійський повітряний корпус у Повітряні сили СВ (Army Air Forces) [14, с. 260]. Крім того, найбільше зацікавлення у тактичній авіаційній підтримці виявили артилерійські війська, які потребували ефективних літаків для спостереження та корегування вогню. Результатом їхньої активності стало впровадження у червні 1942 року до штату польової артилерії авіаційних засобів, а саме: по 2 літаки в артилерійські батальйони та штаби батарей польових артилерійських бригад [16, с. 7].

Разом з тим, до 1947 року не було чіткого розуміння між відповідними установами щодо призначення літаків у структурних підрозділах СВ. Лише Закон про національну безпеку 1947 року (The National Security Act of 1947) уповноважив створення ВПС США як незалежного виду збройних сил [11]. Цей період відзначався формуванням осо- вних теоретичних підходів до застосування ВПС вцілому і АА зокрема.

В 1948 році командування ВПС США ще відмовлялось закуповувати вертольоти через невисоку думку про їхні літальні властивості, великий розхід палива та передбачувану уразливість від засобів протиповітряної оборони. Проте позитивний досвід застосування їх у Корейській війні (1950-1953) призвів до вертолітного буму в США, де близько десятка фірм створили більше 20 типів вертольотів, що поступили у збройні сили [1, с. 25].

Потенціал вертольотів забезпечувати наземні бойові сили додатковою мобільністю вперше розкрили морські піхотинці. А під завершення війни в Кореї з метою удосконалення способів переміщення підрозділів за допомогою вертольотів були проведені два широкомасштабних навчання, а саме: "SNOWSTORM" у березні 1953 року та "FLASHBURN" у квітні-травні 1954 року [27, с. 159].

Незважаючи на лімітовану кількість вертольотів та їх обмежені технічні можливості, на початок 50-х років XX століття вертольоти АА почали виконувати важливу тактичну роль, були закладені основи бойової підготовки та визначені основні напрями розвитку АА на найближче десятиліття.

Зокрема, досвід корейського конфлікту показав, що успішні аеромобільні операції вимагають використання озброєних вертольотів. Тому з 1954 року основні зусилля були направлені на розробку вертолітного озброєння та аеромобільних концепцій, що відповідало планам підготовки військ до проведення великомасштабних аеромобільних бойових операцій.

Хоча перші спроби озброїти вертольоти було запропоновано під час Другої світової війни, офіційні випробування (проект "ABLE BUSTER") для визначення можливостей використання армійських літаків та вертольотів в якості винищувачів танків були проведені на базі Школи армійської авіації (the Army Aviation School) в 1955 році. Щоправда перші випробування вказали на обмежені технічні можливості тогочасних вертольотів, а також занизькі швидкісні характеристики літаків для встановлення на них ракетного озброєння [27, с. 159-160].

Проте потреба вивчення нової аеромобільної концепції, а також експерименти щодо застосування ядерної зброї підштовхували до продовження розвитку озброєних вертольотів, першими серед яких стали H-13, H-21, H-34 та YH-40. Разом з тим, у Департаменті оборони США на кінець 1950-х років роль авіаційної підтримки військ відводили виключно ВПС США, а озброювання АА розглядалось як оборонний засіб.

В 1958 році були заключені перші контракти в рамках програми озброєння вертольотів кулеметами (з компанією Townsend Company) та 40-мм гранатометом для вертольота H-34A (з компанією General Electric Company) [27, с. 165]. Крім того, того ж року на базі Центру АА (Army Aviation Center) у Форт-Ракері (штат Алабама) в рамках розвитку концепції боротьби з танками з повітря проводились тестування двох вертольотів H-13, озброєних ракетами SS-10 [27, с. 167].

У свою чергу, напередодні війни у В'єтнамі компанією Bell Helicopter Co. був розроблений вертоліт UH-1, що виявився найбільш придатним для установки авіаційних систем озброєння. Крім того, в 1960 році були вироблені перші вимоги до озброєння вертольотів, які визначили їхній розвиток на найближче десятиліття.

Війна у В'єтнамі стала своєрідним полігоном для перевірки концепції аеромобільності. Підвищення мобільності військ за допомогою вертольотів привела до необхідності здійснювати вогневий вплив на противника як в ході сухопутного зіткнення, так і на маршруті перельоту. Тому нова концепція штурмової авіації передбачала застосування вертольотів нового класу - вертольотів-штурмови- ків, як їх найчастіше називають, вертольотів вогневої підтримки (ВВП). Першими вертольотами такого призначення були багатоцільові вертольоти UH-1, більш відомі під іменем "Ірокез", що став символом В'єтнамської війни.

Олексій Чернишов у циклі "Вогонь над В'єтнамом" важливим чинником зростаючої ролі вертольотів розглядає природні умови театру воєнних дій. Адже при веденні бойових дій в розосереджених районах на покритій джунглями гористій або болотистій місцевості точність і своєчасність, властиві вертольотам, мали набагато більше значення, ніж тонни бомб, скинутих літаками [10, с. 38].

Основною тактичною ланкою АА США у В'єтнамі був батальйон, який складався із 5-6 рот, де нараховувалось до 150-180 вертольотів та літаків. До складу дивізії входило до 4 батальйонів АА. Наприклад, 1 бронекавалерійська (аеромобільна) дивізія мала 428 вертольотів і 6 літаків [9, с. 37].

Розглядаючи еволюцію тактики АА, Чернишов звертає увагу, наприклад, на перебудову бойових порядків при перекодуванні десантників: приблизно кожний п'ятий вертоліт летів без десанту та був озброєнний. З часом співвідношення транспортних (CH-47 "Чінук") і забезпечуючих вертольотів в бойовому порядку склало приблизно 3:2 в умовах атаки сильно захищених позицій та 3:1 в умовах відносно слабкої протиповітряної оборони противника. Часто штурмовий ешелон вертольотів супроводжували легкі штурмові літаки А-1 "Скай- рейдер" та OV-10 "Бронко", а також літаки спостереження О-2 "Скаймастер" [10, с. 39].

"Ірокези" несли різноманітне озброєння - від 7,62 мм кулеметів до 40 мм гранатометів, 20 мм гармати та протитанкові керовані ракети SS-11 або TOW. Найбільш потужне озброєння мали австралійські та південнокорейські UH-1D/H, обладнані двома шестиствольними кулеметами GAU-2 Minigun швидкострільністю 6000 постр./хв. і двома блоками 70-мм некерованих реактивних снарядів (НКРС). Чернишов наводить яскравий приклад результативності екіпажів двох вертольотів UH-1B, озброєних ракетами TOW, - з 89 пусків 73 ракети вразили цілі, знищивши 26 танків [10, с. 42]. Щоправда, самі "Ірокези" мали невисоку бойову живучість в умовах інтенсивного зенітного вогню.

Разом з тим, "Ірокез" став основою для першого спеціалізованого двомісного ВВП AH-1G ("Х'ю Кобра"), який американці почали застосовувати з

червня 1967 року. Він обладнувався 40 мм гранатометом на турелі в носовій частині фюзеляжу, а на чотирьох вузлах підвіски містились блоки НКРС, кулемети або протитанкові керовані реактивні снаряди (ПТКРС).

Слід зазначити, що з цього часу американці розвивали свою армійську вертолітну авіацію шляхом реалізації одночасно двох програм: багатоцільового тактичного транспортного авіаційного засобу та удосконаленого бойового вертольота. Тобто, багатоцільові вертольоти "Ірокези" доповнили ударним вертольотом АН-1 "Кобра", а в подальшому замінили їх дуетом багатоцільового UH-60 "Блек Хок" і ВВП аН-64 "Апач" [5, с. 2].

ВВП "Кобра" хоч і стали першим поколінням бойових вертольотів, але по суті це були модифікації транспортного. А статус першого повноцінного бойового комплексу заслужено отримав ВВП АН-64А "Апач", розроблений американською корпорацією MacDonald Duglas та прийнятий на озброєння в 1983 році.

В цей же період, усвідомивши велику роль підрозділів АА, продемонстровану під час війни у В'єтнамі, міністерство оборони США 12 квітня 1983 року створило Командування АА як окремий рід військ [31]. Подальший досвід бойового застосування АА США під час проведення операцій в Гренаді, Панамі та Перській затоці продемонстрував не тільки їхню вирішальну роль, але й виявив їхній потенціал самостійно вирішувати великомасштабні задачі. Наприклад, під час проведення операції "Буря в пустині" 14 батальйонів ВВП "Апач" впродовж 100 годин повністю домінували на полі бою, створивши необхідні умови для успішного проведення сухопутної операції [24, с. 41-43].

Очевидно, нові воєнно-політичні виклики та технологічний прогрес стимулюють подальший розвиток ЗС загалом та АА зокрема. Тому із введенням в бойовий стрій АН-64А був оголошений конкурс LHX (Light Helicopter Experimental) для заміни цілої ланки вертольотів (бойових Bell AH-1, багатоцільових Bell UH-1 та розвідувальних Bell OH-58 і Hughes OH-6), ефективність яких зменшувалась із посиленням ППО умовного противника. Переможцем була визнана у 1991 році об'єднана команда фірм Boeing і Sikorsky, яка представила проект розвідувально-бойового вертольота (Reconnaisence and Attack Helicopter) RAH-66 "Ко- манч", розроблений по технології стелс [29].

На той час значне зниження помітності RAH-66 в радіолокаційних, інфрачервоних, оптичних і акустичних ділянках спектра вважалось суттєвою перевагою. Проте швидкі темпи розвитку безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) та їх ефективне використання у війнах в Іраку і Афганістані переконали керівництво армії США прийняти рішення в 2004 році закрити проект "Команч". Натомість в структурні підрозділи АА США поступили на озброєння безпілотні літаки-розвідники [18, с. 2-6, 2-7], що різко зменшило фінансові витрати та ймовірність втрат серед особового складу під час виконання як розвідувальних, так і вогневих завдань.

Згодом було запропоновано обладнати вертольоти нового покоління AH-64D "Апач Лонгбоу" устаткуванням для керування безпілотними літальними апаратами. Крім того, американські фахівці прогнозують, що у віддаленій перспективі БпАК замінять пілотовані літальні апарати у виконанні окремих завдань.

Водночас досвід застосування АА США в локальних війнах та збройних конфліктах кінця XIX - початку ХХ століття переконав керівництво ЗС США в 2009 році розробити стратегічний план FVL (Future Vertical Lift) для заміни вертолітного парку впродовж 25-40 років [13], що дозволить зменшити кількість типів вертольотів з існуючих 25 до 5 [26].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Таким чином, АА США пройшла всі можливі етапи творення: від ідеї використання підтримки наземних сил з повітря до самостійного роду військ. Зокрема, АА США зародилася в часи громадянської війни в США, отримала досвід бойового застосування ще в роки Першої світової війни на території Європи, використовуючи неозброєні літальні апарати для виконання повітряної розвідки і спостереження за полем бою.

Успішні розробки систем авіаційного озброєння заклали основу повітряної мобільності армії. Цьому сприяла і нова концепція аеромобільності, з розвитком якої стало очевидним, що для успішного проведення аеромобільних операцій необхідні озброєні вертольоти. Це підтвердилось успішим їх застосуванням під час війни у В'єтнамі, внаслідок чого відбувся подальший стрімкий розвиток АА, яка заслужено отримала статус окремого роду військ.

Таким чином, у процесі становлення і розвитку організаційно-функціональної моделі АА збройних сил США провідну роль відігравав військово- технічний чинник. Зокрема, простежено збільшення ролі озброєних вертольотів.

На основі проведеної розвідки окреслені наступні основні етапи тактико-технічного розвитку авіаційної військової техніки АА США: застосування аеростатів та дирижаблів (1861-1920), застосування літаків спостереження (1907-1936), екпериментальні автожири (1936), розробка вертольотів (1937-1941), застосування транспортних вертольотів (1950-1954), розробка озброєння вертольотів (1954-1960), застосування озброєниих багатоцільових вертольотів "Ірокез" (з 1960), застосування ударних вертольотів "Кобра" (з 1967), застосування вертолітного бойового комплексу "Апач" (з 1983), експериментальний розвідувально-бойовий вертоліт "Команч" (1983-2004), застосування безпілотних літаків-розвідників (з 1991), план FVL (з 2008).

Фактично спроможності ВВП "Апач" самостійно виконувати ширший спектр завдань і створила сприятливе підгрунтя для виокремлення АА США як окремого роду військ.

А досвід США, як родоначальника АА, дозволив іншим країнам розпочати формування своєї авіації СВ з останніх вищеописаних етапів, що виводить на перший план інші провідні чинники, які потребують окремого дослідження, що матиме науково-теоретичне і практичне значенням для визначення оптимальних шляхів розвитку АА.

Список використаних джерел

1. Григорьев, Ю 1995, `Исторический очерк развития боевого вертолета', Авиация и время, № 2, с. 25-31.

2. Катышев, ГИ & Михеев, ВР 1992, Крылья Сикорского, Воениздат, Москва.

3. Куравський, ВГ 2013, `Досвід застосування вертольотів армійської авіації у локальних війнах і збройних конфліктах (1946-1975 рр.)', Військово-науковий вісник: зб. наук. пр. Академії СВ, вип. 19, с. 182-192.

4. Лісовенко, ДВ 2008, `Тактико-технічний розвиток армійської авіації у війнах ХХ-ХХІ століття', Системи озброєння і військова техніка, № 2, с. 12-15.

5. Михеев, ВР 1996, `Винтокрылый штурмовик Миля. История создания и развития универсального армейского транспортно-боевого вертолета Ми-24', Авиация и время, № 3, с. 2-16.

6. Руденко, МП & Кольченко, ВВ 2004, `Тенденції розвитку застосування армійської авіації', Системи обробки інформації, вип. 2, с. 220-224.

7. Смірнов, ОА & Блінов, ОВ 2010, `Аналіз бойового застосування авіації в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини XX - початку XXI сторіч', Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(3), с. 67-75.

8. Соболєв, ВО 2017, `Розвиток авіації Сухопутних військ Сполучених Штатів Америки у війні у В'єтнамі', Воєнно-історичний вісник: Збірник наукових праць Національного університету оборони України, вип. 3 (25), с. 107-113.

9. Чернышов, АИ 1994, `Огонь над Вьетнамом. Часть II', Аэрохобби, № 1(5), с. 35-39.

10. Чернышов, АИ 1994, `Огонь над Вьетнамом. Часть IV', Аэрохобби, № 3(7), с. 38-42.

11. 80th Congress 1947, Public Law The National Security Act of 1947 - July 26, 1947. Available from: <http:// global.oup.com/us/companion.websites/9780195385168/ resources/chapter10/nsa/nsa.pdf>. [22 April 2019].

12. Carland, JM 2000, Combat operations: stemming the tide, May 1965 to October 1966 (United States Army in Vietnam), Center of Military History United States Army, Washington. Available from: <https://history.army.mil/html/ books/091/91-5/CMH_Pub_91-5-B.pdf>. [01 April 2019].

13. Chase, NA 2015, FVL Overview, US Government Presentations at AHS/VFS Events. Available from: <https:// vtol.org/files/dmfile/Chase_FVL_Overview-Oct2015.pdf>. [07 Мау 2019].

14. Craven, WF & Cate JL (eds) 1983, The Army Air Forces in World War II, Volume One: Plans and Early Operations, January 1939 to August 1942, The Office of Air Force History, Washington. Available from: <https://books. google.com.ua/books?id=6ZsTiBcmzNUC&printsec>. [01 April 2019].

15. Gabel, ChR 1991, The U.S. Army ^ GHQ maneuvers

of 1941, Center of Military History United States Army, Washington. Available from: <https://history.army.mil/html/ books/070/70-41-1/CMH_Pub_70-41-1.pdf>. [08 April

2019].

16. Gast, PC 1965, The evolution of aviation organization within the army division and an appraisal of the road aviation organization, U. S. Army Command and General Staff College, Fort Leavenworth, Kansas. Available from: <https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a365104.pdf>. [08 May 2019].

17. Goldberg, A 1957, A History of the United States Air Force, D. Nostxand Inc., Princeton, pp. 1-4.

18. Headquarters 2015, FM 3-04 Army Aviation, Department of the Army, Washington. Available from: <https://fas. org/irp/doddir/army/fm3-04.pdf>. [07 Мау 2019].

19. Hoehling, MD 1958, Thaddeus Lowe: America's One-man Air Corps, Kingston House, Chicago.

20. MacGarrigle, GL 1998, Combat operations: taking the offensive, October 1966 to October 1967 (United States Army in Vietnam), Center of Military History United States Army, Washington. Available from: <https://history. army.mil/html/books/091/91 -4/CMH_Pub_91 -4-B .pdf>. [01 April 2019].

21. Meador, M 2018, `A look back at Fort Sill's early aviation days', The Fort Sill Tribune, 9August, p. 3a. Avail able from: <https://www.swoknews.com/sites/default/files/ cannoneer/08-09-2018.pdf>. [01 April 2019].

22. Raines, EF 2000, Eyes of Artillery: The Origins of Modern U.S. Army Aviation in World War II (Army historical series), Government Printing Office. Available from: <https:// books.google.com.ua/books?id=n4H3B7zGwZwC&dq>. [08 April 2019].

23. Scott, JC 2014, "The Indernal Balloon" Union Aeronautics During the American Civil War, ARMYHISTORY, PB 20-14-4 (No. 93), Washington. Available from: <https:// history.army.mil/armyhistory/AH93(W).pdf>. [01 April 2019].

24. Tate, FW 2001, Army Aviation as a Branch, Eighteen Years After the Decision (a monograph), School of Advanced Military Studies United States Army Command and General Staff College, Fort Leavenworth, Kansas. Available from: <https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a394423.pdf>. [08 April 2019].

25. Tierney, R & Montgomery, F 1963, The Army Aviation Story, Colonial Press, Northport, pp. 12-20.

26. Trimble, S 2011, US Army reveals details of Joint Multi-Role fleet vision. Available from: <http://www. flightglobal.com/news/articles/us-army-reveals-details-of- joint-multi-role-fleet-vision-360794/>. [07 May 2019].

27. Weinert, RP 1991, A History of Army Aviation - 1950-1962 (TRADOC historical monograph series), Office of the Command Historian United States Army Training and Doctrine Command, Fort Monroe, Virginia. Available from: <https://www.amazon.com/history-army-aviation-1950- 1962-historical/dp/B0006EX0V6>. [01 April 2019].

28. Wikimedia Foundation 2018, Aviation Section, U.S. Signal Corps. Available from: <https://en.wikipedia. org/wiki/Aviation_Section,_U.S._Signal_Corps>. [01 April 2019].

29. Wikimedia Foundation 2018, Boeing-Sikorsky RAH- 66 Comanche. Available from: <https://uk.wikipedia.org/ wiki/Boeing%E2%80%93Sikorsky_RAH-66_Comanche>. [07 May 2019].

30. Wikimedia Foundation 2019, Union Army Balloon

Corps. Available from: <https://en.wikipedia.org/wiki/

Union_Army_Balloon_Corps>. [01 April 2019].

31. Wikimedia Foundation 2019, United States Army Aviation Branch. Available from: <https://en.wikipedia.org/ wiki/United_States_Army_Aviation_Branch>. [01 April 2019].

References

1. Grigor'ev, Yu 1995, `Istoricheskyj ocherk razvitiya boevoho vertoleta (Historical sketch of the development of a combat helicopter)', Aviatsiya i vremya, № 2, s. 25-31.

2. Katyshev, GI & Mikheev, VR 1992, Kryl'ya Sikorskoho (Sikorsky's Wings), Voenizdat, Moskva.

3. Kuravs'kyj, VG 2013, `Dosvid zastosuvannya vertol'otiv armiys'koy aviatsiyi u lokal'nykh viynakh i zbroynykh konfliktakh (1946-1975 rr.) (Experience in the use of Army aviation helicopters in local wars and armed conflicts (1946-1975)', Viys'kovo-naukovyj visnyk: zb. nauk. pr. Akademiyi SV, vyp. 19, s. 182-192.

4. Lisovenko, DV 2008, `Taktyko-tekhnichnyj rozvytok armiys'koyi aviatsiyi u viynakh XX-XXI stolitlya (Tactical and Technical Development of Army Aviation in the Wars of the XX-XXI Centuries)', Systemy ozbroyennya i viys'kova tekhnika, № 2, s. 12-15.

5. Mikheyev, VR 1996, `Vintokrylyj shturmovik Milya. Istoriya sozdaniya i razvitiya universal'noho armeyskoho transportno-bojevoho vertoleta Mi-24 (The Mile's Screw Attacker. History of creation and development of the universal army transport-combat helicopter Mi-24)', Aviatsiya i vremya, № 3, s. 2-16.

6. Rudenko, MP & Kol'chenko, VV 2004, `Tendentsiyi rozvytku zastosuvannya armiys'koy aviatsiyi (Trends in Army Aviation Application Development)', Systemy obrobky informatsiyi, vyp. 2, s. 220-224.

7. Smirnov, OA & Blinov, OV 2010, `Analiz boyovoho zastosuvannya aviatsiyi v lokal'nykh viynakh i zbroynykh konfliktakh druhoyi polovyny XX - pochatku XXI storich (Analysis of combat use of aviation in local wars and armed conflicts of the second half of XX - beginning of XXI centuries)', Nauka i tekhnika Povitryanykh Syl Zbroynykh Syl Ukrayiny, № 1(3), s. 67 75.

8. Sobolev, VO 2017, `Rozvytok aviatsiyi Sukhoputnykh viys'k Spoluchenykh Shtativ Ameryky u viyni u V'yetnami (Aviation Development of the United States Army in the Vietnam War)', Voyenno-istorychnyj visnyk: Zbirnyk naukovykh prats' Natsional'noho universytetu oborony Ukrayiny, vyp. 3 (25), s. 107-113.

9. Chernyshov, AI 1994, `Ohon' nad V'etnamom. Chast' II (Fire over Vietnam. Part II)', Aerokhobbi, № 1(5), s. 35-39.

10. Chernyshov, AI 1994, `Ohon' nad V'etnamom. Chast' IV (Fire over Vietnam. Part IV)',Aerokhobbi, № 3(7), s. 38-42.

11. 80th Congress 1947, Public Law The National Security Act of 1947 - July 26, 1947. Available from: <http:// global.oup.com/us/companion.websites/9780195385168/ resources/chapter10/nsa/nsa.pdf>. [22 April 2019].

12. Carland, JM 2000, Combat operations: stemming the tide, May 1965 to October 1966 (United States Army in Vietnam), Center of Military History United States Army, Washington. Available from: <https://history.army.mil/html/ books/091/91-5/CMH_Pub_91-5-B.pdf>. [01 April 2019].

13. Chase, NA 2015, FVL Overview, US Government Presentations at AHS/VFS Events. Available from: <https:// vtol.org/files/dmfile/Chase_FVL_Overview-Oct2015.pdf>. [07 May 2019].

14. Craven, WF & Cate JL (eds) 1983, The Army Air Forces in World War II, Volume One: Plans and Early Operations, January 1939 to August 1942, The Office of Air Force History, Washington. Available from: <https://books. google.com.ua/books?id=6ZsTiBcmzNUC&printsec>. [01 April 2019].

15. Gabel, ChR 1991, The U.S. Army GHQ maneuvers

of 1941, Center of Military History United States Army, Washington. Available from: <https://history.army.mil/html/ books/070/70-41-1/CMH_Pub_70-41-1.pdf>. [08 April

2019].

16. Gast, PC 1965, The evolution of aviation organization within the army division and an appraisal of the road aviation organization, U. S. Army Command and General Staff College, Fort Leavenworth, Kansas. Available from: <https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a365104.pdf>. [08 May 2019].

17. Goldberg, A 1957, A History of the United States Air Force, D. Nostxand Inc., Princeton, pp. -4.

18. Headquarters 2015, FM 3-04 Army Aviation, Department of the Army, Washington. Available from: <https://fas. org/irp/doddir/army/fm3-04.pdf>. [07 May 2019].

19. Hoehling, MD 1958, Thaddeus Lowe: America's One-man Air Corps, Kingston House, Chicago.

20. MacGarrigle, GL 1998, Combat operations: taking the offensive, October 1966 to October 1967 (United States Army in Vietnam), Center of Military History United States Army, Washington. Available from: <https://history. army.mil/html/books/091/91 -4/CMH_Pub_91 -4-B.pdf>. [01 April 2019].

21. Meador, M 2018, `A look back at Fort Sill's early aviation days', The Fort Sill Tribune, 9August, p. 3a. Avail able from: <https://www.swoknews.com/sites/default/files/ cannoneer/08-09-2018.pdf>. [01 April 2019].

22. Raines, EF 2000, Eyes of Artillery: The Origins of Modern U.S. Army Aviation in World War II (Army historical series), Government Printing Office. Available from: <https:// books.google.com.ua/books?id=n4H3B7zGwZwC&dq>. [08 April 2019].

23. Scott, JC 2014, "The Indernal Balloon" Union Aeronautics During the American Civil War, ARMYHISTORY, PB 20-14-4 (No. 93), Washington. Available from: <https:// history.army.mil/armyhistory/AH93(W).pdf>. [01 April 2019].

24. Tate, FW 2001, Army Aviation as a Branch, Eighteen Years After the Decision (a monograph), School of Advanced Military Studies United States Army Command and General Staff College, Fort Leavenworth, Kansas. Available from: <https://apps.dtic.mil/dtic/tr/fulltext/u2/a394423.pdf>. [08 April 2019].

25. Tierney, R & Montgomery, F 1963, The Army Aviation Story, Colonial Press, Northport, pp. 12-20.

26. Trimble, S 2011, US Army reveals details of Joint Multi-Role fleet vision. Available from: <http://www. flightglobal.com/news/articles/us-army-reveals-details-of- joint-multi-role-fleet-vision-360794/>. [07 May 2019].

27. Weinert, RP 1991, A History of Army Aviation - 1950-1962 (TRADOC historical monograph series), Office of the Command Historian United States Army Training and Doctrine Command, Fort Monroe, Virginia. Available from: <https://www.amazon.com/history-army-aviation-1950- 1962-historical/dp/B0006EX0V6>. [01 April 2019].

28. Wikimedia Foundation 2018, Aviation Section, U.S. Signal Corps. Available from: <https://en.wikipedia. org/wiki/Aviation_Section,_U.S._Signal_Corps>. [01 April 2019].

29. Wikimedia Foundation 2018, Boeing-Sikorsky RAH- 66 Comanche. Available from: <https://uk.wikipedia.org/ wiki/Boeing%E2%80%93Sikorsky_RAH-66_Comanche>. [07 May 2019].

30. Wikimedia Foundation 2019, Union Army Balloon

Corps. Available from: <https://en.wikipedia.org/wiki/

Union_Army_Balloon_Corps>. [01 April 2019].

Размещено на Allbest.ru