Обґрунтування організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у сфері логістичного забезпеченні сил безпеки

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія Національної гвардії України

Обґрунтування організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у сфері логістичного забезпеченні сил безпеки

Писаревський Сергій Васильович старший викладач

кафедри технічного та тилового забезпечення

м. Харків

Анотація

Досліджено теоретичні аспекти впровадження державно-приватного партнерства. Врахована думка наукової спільноти щодо розвитку державно-приватного партнерства у складових сектора безпеки і оборони України. Встановлено, що без впровадження широкомасштабного державно-приватного партнерства є майже неможливим створення ефективної системи логістичного забезпечення.

Обґрунтована необхідність здійснення процедур воєнно-економічного аналізу під час обґрунтування заходів впровадження державно-приватного партнерства в логістичне забезпечення сил безпеки України.

Сформовано авторське визначення організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки. Обґрунтовано структурну схему організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки.

Беручу за увагу існуючі трактування механізмів державного управління, а також спираючись на методологію організаційного механізму надано авторське визначення організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки.

Визначено, що важливою складовою реалізації організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки є здійснення процедур воєнно-економічного аналізу. Будь-які воєнно-економічні механізми мають базуватися як на ефективному інструментарії, так й на достовірної та оперативної інформації. Проте проблема створення єдиної системи цільової економічної інформації в секторі безпеки не тільки не вирішується, але навіть серйозно не ставиться.

Доведено, що використання організаційного механізму управління державно-приватним партнерством повинно поєднувати елементи ринкових перетворень, які утворюють середовище розвитку та державного регулювання властивого строго централізованій системі до яких належить сектор безпеки.

Ключові слова: державне управління, організаційний механізм, державно-приватне партнерство, логістичне забезпечення, сили безпеки, державна безпека.

Abstract

Substantiation of the organizational mechanism of public-private partnership management in the field of logistic security force

Pysarevskyi Serhii Valylovych Senior Lecturer of the Department of technical and logistics support of the National Academy of the National Guard of Ukraine, Kharkiv

Theoretical aspects of the implementation of public-private partnership are studied. The opinion of the scientific community on the development of public-private partnership in the components of the security and defense sector of Ukraine is taken into account. It is established that without the introduction of a large-scale public-private partnership it is almost impossible to create an effective system of logistics.

The necessity of carrying out procedures of military-economic analysis during substantiation of measures of introduction of public-private partnership in logistical support of security forces of Ukraine is substantiated. The author's definition of the organizational mechanism of public-private partnership management in logistical support of security forces is formed. The structural scheme of the organizational mechanism of public-private partnership management in the logistical support of the security forces is substantiated.

Taking into account the existing interpretations of public administration mechanisms, as well as based on the methodology of the organizational mechanism in management, the author's definition of the organizational mechanism of public- private partnership management in the logistics of security forces may be provided.

It is determined that an important component of the implementation of the organizational mechanism of public-private partnership management in the logistics of security forces is the implementation of military-economic analysis procedures. Any military-economic mechanisms should be based not only on effective tools, but also on reliable and operational information. However, the problem of creating a single system of targeted economic information in the security sector is not only not solved, but not even taken seriously.

It is proved that the use of the organizational mechanism of public-private partnership management should combine elements of market transformations, which form the environment of development, and state regulation, inherent in a strictly centralized system, which includes the security sector.

Keywords: public administration, organizational mechanism, public-private partnership, logistics, security forces, public security.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогоднішній розвиток нашої держави постійно супроводжується виникненням кризових ситуацій. Збройна агресія Російської

Федерації є прямий тому доказ. Існуючі загрози в сфері безпеки змусили Уряд впроваджувати реформи у сфері безпеки. Головним напрямом цього руху є реформування сил сектору безпеки відповідно до стандартів ЄС та НАТО. Ключовим етапом у процесі модернізації та оновлення сил безпеки України є формування сучасної системи логістичного забезпечення.

Логістичне забезпечення складових сектору безпеки полягає у проведенні організаційно-практичних заходів щодо своєчасного, повного тилового, технічного та медичного забезпечення з метою підтримання сил та їх органів забезпечення в високому стані бойової готовності, а також створення умов успішного виконання поставлених завдань.

За останні десятиліття різко зросло значення логістичного забезпечення військ (сил). Сьогодні з'явилися і продовжують розроблятися принципово нові засоби збройної боротьби, що призвело до збільшення потреб складових сектору безпеки у матеріальних засобах і, отже, розширення сфери діяльності логістичних органів. Переліки предметів постачання наразі містять сотні тисяч найменувань, у зв'язку з чим розширилося коло завдань логістичних органів, зросли вимоги до служб постачання, ремонту, військових перевезень та медичного забезпечення.

За таких умов виходячи з наведеного необхідно зазначити, що наразі без належної організаційної складової реалізація механізму державно-приватного партнерства є майже неможливим створення ефективної системи логістичного забезпечення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань розвитку державно-приватного партнерства було приділено увагу в працях С. Бєлая, В. Бойка, С. Гнатюка, Д. Дубова, М. Карра, В. Круглова, С. Ліндера, М. Ожевана, Г. Ходжа та ін. Проблеми розвитку організаційних механізмів в сфері державного управління досліджувалася в працях А. Антонова, А. Бабичева, В. Бесчастного, І. Волкова, В. Гошовської, А. Дєгтяря, С.Домбровської, М. Орлова, А. Роміна, В. Садкового та ін. авторів. Організаційні складові управління логістичного забезпечення сил сектору безпеки розглядалися в працях О. Бондаренка, С. Каплуна, Д. Павлова, С. Павленка, О. Роліна, І. Морозова, О. Морозова, С. Осипенка, В. Сисоєва, І. Шмакова та ін. науковців.

Вченими зроблено значний внесок у дослідження проблем державно - приватного партнерства у складових сектору безпеки, а також розвитку системи логістичного забезпечення. При цьому вони майже не досліджували питання розвитку організаційного механізму управління державно -приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки.

Метою статті є дослідження теоретичних питань організації державно - приватного партнерства у сфері логістичного забезпечення та обґрунтування методологічних складових відповідного організаційного механізму державного управління.

Виклад основного матеріалу

Загальновизнано, що логістикою є теорія і практична діяльність по організації і управлінню процесами руху єдиної сукупності матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних і правових потоків в системі ринкової економіки.

Логістика сьогодні виявляється як сучасна конкурентна стратегія господарюючих суб'єктів, цілеутворюючим чинником якої є ресурсозберігаючий алгоритм організації. Також логістикою є системний підхід, що представляє рух і розвиток матеріальних, інформаційних, фінансових і трудових ресурсів в категоріях потоків і запасів. Крім того під логістикою можливо розуміти алгоритм організації раціонального руху матеріальних потоків і супутніх ним потоків інформації і фінансів. Отже логістикою є організація діяльності, що спеціалізується на закупівлі, зберіганні і доставці сировини, матеріалів, продукції тощо.

Тому організація логістичного забезпечення полягає у проведенні комплексу заходів щодо: підготовки логістики сил безпеки, визначення порядку розміщення, переміщення та узгодженого застосування всіх його сил та засобів; вибору, обладнання та підтримки у задовільному стані шляхів підвезення та евакуації; підготовку та організацію централізованого використання транспортних засобів для забезпечення всіх видів військових перевезень; організації узгоджених дій сил і засобів логістики та служб з логістичного забезпечення підрозділів сил безпеки, організації взаємодії органів логістики; підготовки та здійснення захисту, охорони та оборони логістичних об'єктів; розгортання централізованої системи управління логістикою; організації використання місцевої військово-економічної бази (ресурсів) та вирішення інших завдань [1].

Основними організаційними засадами логістичного забезпечення є:

- постійна бойова та мобілізаційна готовність частин, підрозділів, органів логістики;

- рішуче зосередження основних зусиль логістики на забезпеченні органів та підрозділів сил безпеки, що виконують завдання за призначенням;

- забезпечення встановленої автономності угруповань сил безпеки у логістичному відношенні; висока живучість та гнучкість системи логістичного забезпечення; постійна наявність резерву зусиль і засобів логістики; відповідальність вищої інстанції логістики за повне та своєчасне логістичне забезпечення підлеглих сил;

- ефективне та узгоджене застосування сил та засобів логістики;

- стійке, безперервне управління органів та підрозділів логістики [2].

Щоб забезпечити найефективніше використання ресурсів, що виділяються державою для забезпечення високої бойової готовності складових сектора безпеки, необхідно на всіх рівнях управління проводити комплексний воєнно - економічний аналіз планованих заходів щодо зміцнення бойового потенціалу, починаючи з обґрунтування напрямів удосконалення існуючих та створення перспективних зразків озброєння та військової техніки та закінчуючи заходами з поточного обслуговування техніки у військах, а також інших заходах логістичного забезпечення.

Предметом воєнно-економічного аналізу є специфічні військово- економічні відносини щодо найбільш ефективних шляхів використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, що виділяються з державного бюджету для вирішення завдань забезпечення національної безпеки. В умовах жорстких бюджетних обмежень, які є скоріше правилом, ніж винятком, і характерні для всіх часів і держав, рівень бойової готовності складових сектору безпеки дедалі більше залежить не лише від обсягу ресурсів, що виділяються на оборону та безпеку країни, а й від ефективності їх використання [3].

Найбільш складними та важливими є завдання оптимального розподілу матеріальних та фінансових ресурсів з метою створення умов для раціонального розвитку сектору безпеки. Держава виділяє на сектор безпеки значні кошти, тому вони мають бути використані з максимальною ефективністю. Досягти цього неможливо без воєнно-економічного аналізу заходів, що плануються та проводяться всіма структурними елементами військової системи держави. Так, при розробці проектів державно-приватного партнерства основні труднощі становить узгодження потреб, що виражаються військовими фахівцями, та можливості приватних партнерів [4].

Зв'язок результатів діяльності всіх структурних елементів складових сектору безпеки зі ступенем ефективності використання ресурсів стає дедалі тіснішим і відчутним. Звідси випливає зростаюча роль державно-приватного партнерства. Механізми державно-приватного партнерства дозволяють на сприятливих умовах залучати приватні інвестиції та компетенції для створення якісних різноманітних послуг на базі існуючої матеріальної бази відповідно до встановлених часових рамок та бюджету [5].

Метою державно-приватного партнерства з економічної точки зору є стимулювання залучення приватних інвестицій у виробництво послуг, робіт та споживчих товарів, які мають бути забезпечені публічно-правовими механізмами за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також скорочення участі держави в економічному обігу, коли ті ж завдання можуть бути виконані бізнесом більш ефективно [6] .

З усього різноманіття регулюючих функцій держави одна з головних є організаційна функція, яка полягає у створенні політичних, економічних, правових та інших умов суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними конкретних проектів. У тій інституційній формі, в якій господарські партнерства держави та бізнесу існують зараз, вони є відносно новим щаблем розвитку теорії публічного управління. Становлення та розвиток державно-приватного партнерства визначається кількома базовими чинниками, що зумовили зростання партнерських форм господарювання у ринковій економіці на сучасному етапі.

Перше - одним із найважливіших напрямів лібералізації економіки, курс на який був узятий у більшості країн світу у 1980 -х - 1990-х роках, є приватизація державних активів. І тут державно-приватне партнерство покликане було зіграти одну з основних ролей.

Друге - національні уряди не мають у достатніх обсягах фінансових ресурсів, щоб модернізувати, обслуговувати і розширювати інфраструктуру, що перебуває у власності держави. Залучення бізнесу у відтворювальні процеси в інфраструктурних галузях стало одним із дієвих засобів вирішення інфраструктурних проблем. Не винятком в цьому є й сфера логістичного забезпечення сил безпеки, коли масштабні об'єкти воєнної інфраструктури (аеропорти, військові містечка тощо), а також розробка новітніх зразків озброєння та військової техніки можуть бути об'єктом впровадження механізму державно-приватного партнерства.

Третє - бізнес значно більшою мірою, ніж держава має мобільність, швидкість прийняття рішень, здатність до нововведень, використання технічних і технологічних змін.

Таким чином, уряд держави може полегшувати реалізацію проектів шляхом проведення низки інституційних заходів, і навіть з допомогою фінансово-економічних важелів, таких як субсидії, гарантії та інші видів підтримки. Тому становлення організаційного механізму державно -приватного партнерства сьогодні є на часі та потребує подальшого розвитку [6].

С.В. Бєлай зазначає, що у сучасному суспільстві механізми державного управління відіграють основну роль в державній політиці. В науці державного управління цим механізмам належить особливо важливе місце. Механізми державного управління є нібито «знаряддям управління» в устрої держави [7].

Сьогодні науковою спільнотою надано достатню кількість трактувань терміну «механізм державного управління». Однак для визначення методологічних засад функціонування та розвитку організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки доречно здійснити ґрунтовний аналіз цієї дефініції.

Стосовно класичного визначення поняття «механізм державного управління» можливо зазначити, що існує два основних тлумачення: вузьке трактування механізму державного управління, як сукупність певних складових частин, що призначені для виконання управлінських рішень, а також широке трактування - складна система державних органів, організованих для виконання завдань державного управління [8-10].

Під організаційним механізмом управління організацією розуміють сукупність різноманітних за своєю природою конкретних організаційних механізмів, покликаних організувати на користь власника ефективну діяльність підприємства (організації) як виробничо-господарської та соціальної системи, що діє в умовах потреб суспільства в умовах змінюваності і нестабільності зовнішнього середовища [3]. Основним призначенням організаційних механізмів у складі управління організацією є формування та посилення організаційного потенціалу компанії як складової ресурсів управління, що забезпечують вплив на фактори виробництва.

За своєю природою організаційні механізми можуть бути: організаційно - структурними, що здійснюють управляючі дії шляхом формування організаційних структур та їх реструктуризації; організаційно -технічними, що здійснюють вплив на технічні, соціотехнічні та технологічні параметри виробничого процесу; організаційно-економічними, які впливають на економічні параметри виробничо-господарської діяльності; організаційно - адміністративними, які здійснюють вплив на діяльність персоналу; комплексними, що володіють усіма або декількома зазначеними ознаками.

Таким чином, складовими організаційного механізму управління є структурні, організаційно-адміністративні, інформаційні механізми, які мають властивість комплексності впливу, оскільки, будучи організаційними за основним характером впливу, вони носять одночасно риси управлінського та мотиваційного механізмів і через це мають сильні взаємозв'язки між своїми складовими.

Беручу за увагу вузьке трактування механізмів державного управління, а також спираючись на наведених викладках методології організаційного механізму можливо надати наступне визначення організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки - сукупність практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, за допомогою яких органи управління складових сектору безпеки України організовують реалізацію державно-приватного партнерства в сферах логістичного забезпечення підлеглих військ (сил).

Отже на основі викладеного можливо сформувати наступну структурну схему організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у сфері логістичного забезпечення сил безпеки (рис. 1).

Рис. 1. Структурна схема організаційного механізму управління державно- приватним партнерством у сфері логістичного забезпечення сил безпеки

Аналіз потреб запровадження державно-приватного партнерства у логістичному забезпеченні сил безпеки є відправною точкою реалізації організаційного механізму державно-приватного партнерства. Визначення конкретних сфер впровадження є підґрунтям оптимізації логістичних послуг.

Визначення напрямів реалізації державно-приватного партнерства є наступною складовою організаційного механізму державно-приватного партнерства. Вичерпний перелік заходів впровадження є основним підґрунтям для подальшої співпраці органів управління логістики сил безпеки з приватними партнерами.

Як вже було зазначено, не менш важливою складовою реалізації організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки є здійснення процедур воєнно - економічного аналізу. Будь-які воєнно-економічні механізми мають базуватися як на ефективному інструментарії, але й достовірної та оперативної інформації. Проте проблема створення єдиної системи цільової економічної інформації в секторі безпеки не тільки не вирішується, але навіть серйозно не ставиться.

Проблема полягає в тому, що потрібно визначити нові підходи до оцінки результативності бюджетних видатків шляхом розрахунку співвідношення між результатами діяльності та витратами на їх досягнення, а також ступенем досягнення запланованих результатів діяльності. У сфері логістичного забезпечення сектору безпеки проблема обґрунтування переліку індикаторів, а також методів оцінки ефективності досягнення встановлених (прийнятих) індикаторів складніша, ніж у цивільному секторі економіки. Досить добре розроблені показники бойової ефективності, що враховують внесок у характеристику виконання завдання не тільки озброєння та військової техніки, але й особового складу, для систем тактичної і тим більше оперативної ланки вимагають переходу до індикативних показників, що інтегрують внесок кожного елемента складної системи у виконання службово-бойового завдання.

У разі отримання позитивної відповіді щодо ефективності запровадження заходів державно-приватного партнерства у логістичному забезпеченні сил безпеки за результатами проведення процедур воєнно-економічного аналізу здійснюється обґрунтування конкретних заходів державно-приватного партнерства у логістичному забезпеченні сил безпеки.

У разі отримання негативного результату, тобто доведення нерентабельності організації державно-приватного партнерства за визначеним напрямом, здійснюється зміна напрямів реалізації державно-приватного партнерства.

Останньою складовою організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки є реалізація заходів державно-приватного партнерства. Після завершення співпраці органів управління логістики сил безпеки з приватними партнерами робота організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки починається спочатку.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можливо зазначити таке.

1. Без впровадження широкомасштабного державно-приватного партнерства є майже неможливим створення ефективної системи логістичного забезпечення.

Наразі вченими зроблено значний внесок у дослідження проблем державно-приватного партнерства у складових сектору безпеки, а також розвитку системи логістичного забезпечення.

При цьому вони майже не досліджували питання розвитку організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки, що й актуалізувало напрям дослідження. безпека оборона україна логістичний

2. Беручу за увагу існуючі трактування механізмів державного управління, а також спираючись на методологію організаційного механізму в менеджменті можливо надати наступне визначення організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки - сукупність практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, за допомогою яких органи управління складових сектору безпеки України організовують реалізацію державно-приватного партнерства в сферах логістичного забезпечення підлеглих військ (сил).

3. Важливою складовою реалізації організаційного механізму управління державно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки є здійснення процедур воєнно-економічного аналізу. Будь-які воєнно-економічні механізми мають базуватися як на ефективному інструментарії, так й на достовірної та оперативної інформації. Проте проблема створення єдиної системи цільової економічної інформації в секторі безпеки не тільки не вирішується, але навіть серйозно не ставиться.

4. Використання організаційного механізму управління державно-приватним партнерством повинно поєднувати елементи ринкових перетворень, які утворюють середовище розвитку та державного регулювання властивого строго централізованій системі до яких належить сектор безпеки.

Напрями подальших наукових досліджень будуть спрямовані на розроблення шляхів вдосконалення механізмів державно-приватного партнерства у логістичному забезпеченні сил безпеки.

Література

1. Ларіна Р.Р. Формування та забезпечення надійності регіональних логістичних систем. Монографія. Донецьк: Норд-Пресс, 2005. 284 с.

2. Копашинський С.А. Основи логістики: навч.посіб. К.: НУОУ, 2011. 145 с.

3. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. Монографія. К.: КВІЦ, 1999. 463с.

4. Ольшевський В.Й. Воєнно-економічна безпека: теорія і практика. Наука і оборона. 1999. №3. 11-17.

5. Про державно-приватне партнерство : Закон України від 01.07.2010 р. № 2404-УІ. иКЬ: http://zakon2.rada.gov.Ua/l aws/show/2404-17.

6. Павлова Г. О. Державно-приватне партнерство: аналіз світового досвіду та шляхи розвитку в Україні. Публічне управління: теорія та практика, 2011. № 3 (7). ИКЬ: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-3/doc/ 3/02^1

7. Бєлай С. В. Державні механізми протидії кризовим явищам соціально-економічного характеру: теорія, методологія, практика. Монографія. Х. : НАНГУ, 2015. 349 с.

8. Дєгтяр О. А. Особливості формування та розвитку державно-приватного партнерства в соціальній сфері. Право та державне управління, 2013. № 2 (11). С. 103 - 108.

9. Дутко Н. Г. Європейський досвід державно-приватного партнерства. Державне управління: теорія та практика, 2011. № 1. ЦКЬ: http://www.academy.gov.ua/ej/ej11/txts/10dngdpv.pdf.

10. Мерзляк А. В., Дорошенко С. О. Практика застосування механізмів державноприватного партнерства в енергетичній та суміжних з нею сферах. Держава та регіони. Серія державне управління, 2013. № 4 (44). С. 95 - 101.

References

1. Larina R.R. (2005). Formation and reliability of regional logistics systems [Formuvannia ta zabezpechennia nadiinosti rehionalnykh lohistychnykh system]. Donetsk: Nord-Press. 284 p. [in Ukrainian].

2. Kopashynskyi S.A. (2011). Fundamentals of logistics [Osnovy lohistyky]. Kyiv: NUDU. 145 p. [in Ukrainian].

3. Muntiian V.I. (1999). Economic security of Ukraine [Ekonomichna bezpeka Ukrainy]. Kyiv: KVITs. 463 p. [in Ukrainian].

4. Olshevskyi V.I. (1999). Military and economic security: theory and practice [Voienno- ekonomichna bezpeka: teoriia i praktyka]. Science and defense [Nauka i oborona]. №3. 11-17. [in Ukrainian].

5. About public-private partnership [Pro derzhavno-pryvatne partnerstvo] : Law of Ukraine of July 1, 2010 № 2404-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2404-17. [in Ukrainian].

6. Pavlova H. O. (2011). Public-private partnership: analysis of world experience and ways of development in Ukraine [Derzhavno-pryvatne partnerstvo: analiz svitovoho dosvidu ta shliakhy rozvytku v Ukraini]. Public administration: theory and practice [Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka]. № 3 (7). URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-3/doc/ 3/02.pdf. [in Ukrainian].

7. Bielai S. V. (2015). State mechanisms for counteracting crisis phenomena of socioeconomic nature: theory, methodology, practice [Derzhavni mekhanizmy protydii kryzovym yavyshcham sotsialno-ekonomichnoho kharakteru: teoriia, metodolohiia, praktyka]. Kharkiv : NANGU. 349 p. [in Ukrainian].

8. Diehtiar O. A. (2013). Features of formation and development of public-private partnership in the social sphere [Osoblyvosti formuvannia ta rozvytku derzhavno-pryvatnoho partnerstva v sotsialnii sferi]. Law and public administration [Pravo ta derzhavne upravlinnia]. № 2 (11). 103 - 108. [in Ukrainian].

9. Dutko N. H. (2011). European experience of public-private partnership [Yevropeiskyi dosvid derzhavno-pryvatnoho partnerstva]. Public administration: theory and practice [Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka]. № 1. URL: http://www.academy.gov.ua/ej/ej11/txts/ 10dngdpv.pdf. [in Ukrainian].

10. Merzliak A. V., Doroshenko S. O. (2013). The practice of applying the mechanisms of public-private partnership in the energy and related fields [Praktyka zastosuvannia mekhanizmiv derzhavno-pryvatnoho partnerstva v enerhetychnii ta sumizhnykh z neiu sferakh]. State and regions. Public administration series [Derzhava ta rehiony. Seriia derzhavne upravlinnia]. № 4 (44). C. 95 - 101. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru