Особливості організації та проведення фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн – членів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: «Особливості організації та проведення фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн - членів НАТО»

Зміст

Вступ

1. Організація фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн НАТО

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Однією з найважливіших проблем реформування у системі навчання військових фахівців є розробка і втілення в повсякденну діяльність нових технологій у сфері фізичної підготовки. Вирішення цієї проблеми потребує ґрунтовного аналізу різних аспектів фізичної підготовки військовослужбовців провідних країн світу. Такий аналіз дозволить об'єктивно оцінити переваги і недоліки підготовки українських військовослужбовців у порівнянні із зарубіжними.

На сучасному етапі становлення вітчизняних Збройних Сил, пріоритетним завданням є членство в НАТО. Згідно з керівними документами НАТО, кожен член альянсу може мати свою систему фізичної підготовки, яка відповідає умовам та особливостям країни, але рівень підготовки військовослужбовців повинен відповідати загальному стандарту.

Визначення основних тенденцій вдосконалення системи військо-фізичної підготовки в арміях провідних країн світу дозволить визначити шляхи оптимізації психофізичної підготовки вітчизняних військових фахівців, що і обумовлює актуальність даного дослідження.

Дослідження виконується згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011- 2015 рр. Міністерства освіти і науки, молоді і спорту» за темою Удосконалення програмно-нормативних основ фізичного виховання в навчальних закладах» (номер державної реєстрації 0111U001733).

Мета дослідження - аналіз сучасного стану організації фізичної підготовки військовослужбовців провідних країн світу.

Методи дослідження - аналіз, узагальнення та систематизація даних літературних джерел, нормативних документів з проблематики військово-фізичної підготовки політичним союзом (НАТО).

1. Організація фізичної підготовки армій в навчальних закладах країн НАТО

Країни НАТО об'єднали свої зусилля для колективної оборони, збереження миру і безпеки. Основною метою Альянсу є забезпечення свободи й безпеки всіх його членів політичними та військовими засобами відповідно до принципів ООН.

Ключовими країнами Альянсу є Сполучені Штати Америки, Німеччина, та Великобританія. Крім країн які входять до НАТО, існують «супердержави», які не входять до жодного військового блоку, але відіграють значну роль на світовому військовому та економічному просторі. Такою країною є Франція. Тому своє дослідження акцентуємо на аналізі організації фізичної підготовки саме в цих країнах.

Військові дії, які велись Сполученими Штатами Америки в Кореї (1950-1953) і В'єтнамі (1964-1973 рр.) показали, що військовослужбовці американської армії мають низький рівень фізичної підготовленості і тому часто не в змозі виконувати поставлені перед ними завдання у повному обсязі. Фізична непідготовленість військових американської армії породжувало в них невпевненість у власних силах, що, в свою чергу дуже негативно впливало на морально-психологічний стан військовослужбовців і підрозділів. Командуванням було недооцінено значення фізичної підготовки у мирний час, тому було прийнято рішення покращувати рівень безпосередньо в ході бойових дій.

Для досягнення належного рівня фізичної готовності контингенту командуванням американської армії були розроблені пріоритетні напрями організації процесу психофізичної підготовки [1, 11]:

розвиток загальної витривалості як основи високої фізичної працездатності та протистояння втомі, що постійно зростає;

розвиток м'язової сили та витривалості, необхідних для підтримання правильної пози і виконання необхідних обов'язків упродовж тривалого періоду часу;

формування військово-прикладних рухових навичок: різноманітних способів пересування, долання природних і штучних перешкод, перенесення вантажів, метання гранат, прийомів рукопашного бою;

розвиток необхідних психічних якостей, навичок самоконтролю в умовах фізичного і психічного стресу;

забезпечення раціонального масо-зростового співвідношення і оптимального складу тіла.

У відповідністю з діючою концепцією розвитку збройних сил США повна фізична готовність включає в себе фізичну придатність військовослужбовців до опанування і ефективного виконання відповідної військово-професійної діяльності, оволодіння наступними військово-прикладними руховими навичками [10]:

різноманітні способи пересування - подолання перешкод;

виживання у воді;

прийоми рукопашного бою;

оперативна фізична готовність до ведення бойових дій у конкретних кліматичних умовах.

Крім цього, повна фізична готовність передбачає наявність у військовослужбовців таких морально-вольових якостей, як сміливість, рішучість, упевненість у собі, агресивність та здатність діяти у складі групи і бути її лідером [2].

Згідно з настановою по фізичній підготовці армії США під повною готовністю військовослужбовця до бою слід розуміти технічну, психічну й фізичну готовність. «Якщо одного з цих видів бракує, - підкреслюється в цьому документі, - страждає бойова ефективність. Без технічної готовності військовослужбовець не володіє потрібним рівнем військових знань і умінь, без психічної йому бракує впевненості, без фізичної - бракує основних фізичних якостей, щоб виконувати встановлені завдання під час бойових дій» [4, с. 57]. Тренувальний процес військовослужбовців заснований на розумному застосуванні загальновідомих принципів: безперервності (поступове, оптимальне підвищення навантажень), прогресування тренувальних впливів (регулярне підвищення фізичного навантаження), збалансованості (гармонійне поєднання видів рухової діяльності), різноманітності, регулярності [3].

У 1974 році в збройних силах Великобританії була розроблена принципово нова система фізичної підготовки військ, в якій є багато спільного з американською, оскільки вона має схожу концепцію - «фізичну готовність» військовослужбовців до бойової діяльності [7].

Мета фізичної підготовки збройних сил Великобританії - забезпечення фізичної здатності військовослужбовців виконувати бойові завдання.

Основними завданнями фізичної підготовки військовослужбовців є:

підвищення ефективності професійної діяльності;

скорочення термінів приведення військ у повну бойову готовність;

підвищення рівня фізичного розвитку і зміцнення їх здоров'я;

зняття нервового напруження і забезпечення активного відпочинку.

Реформування системи фізичної підготовки виправдало себе і дозволило значно підвищити боєздатність військ. Після закінчення війни на Фолклендських островах уряд Великобританії визнав, що перемога була досягнута, головним чином, завдяки значній фізичній і психічній перевазі англійських солдат над противником. При цьому було підкреслено, що висока фізична підготовленість була необхідна особовому складу всіх родів військ [7]. фізичний військовий навчальний

Винятковою особливістю системи фізичної підготовки армії Великобританії є наявність спеціалістів «корпусу фізичної підготовки», які підпорядковуються безпосередньо головному інспектору фізичної підготовки. Для здійснення свої функціональних обов'язків вони відряджаються до відповідних військових частин. До складу цих частин спеціалісти «корпусу фізичної підготовки» не входять та їх командирам не підпорядковуються. Це дозволяє спеціалістам бути незалежними від місцевого командування. На спеціалістів покладаються обов'язки: здійснення контролю за виконанням програм фізичної підготовки у відповідності з вимогами керівних документів; періодичне проведення перевірок рівня фізичної готовності особового складу; розробка для командирів та інструкторів з фізичної підготовки рекомендацій щодо удосконалення фізичної підготовки і спортивної роботи.

Інакше кажучи, спеціалісти «корпусу фізичної підготовки» збройних сил Великобританії виконують роль контролерів і радників з усіх питань організації та методики проведення роботи з фізичної підготовки і спорту. Така система керівництва і організації фізичної підготовки, на думку англійського командування, створює найбільш ефективні передумови для діяльності спеціалістів фізичної підготовки, спрямованої на забезпечення належного рівня фізичної готовності особового складу всіх родів військ [1, 10].

У 1974 році аналіз бойових дій армій США в Кореї та В'єтнамі, Франції - в Індокитаї й Алжирі примусили командування Німеччини змінити погляди щодо фізичної підготовки особового складу як засобу підвищення боєздатності військ і вжити заходи для її вдосконалення. Внаслідок цього з'явилася розробка нової концепції фізичної підготовки у збройних силах ФРН, яка базувалась, головним чином, на засобах і методах спортивного тренування. Вона отримала назву «концепція фізичної придатності».

У відповідності з новою концепцією метою фізичної (спортивної) підготовки у бундесвері є «виховний вплив на цілісну особистість людини шляхом навчання рухам, зміцнення здоров'я і раціонального використання вільного часу». Основними завданнями спортивної підготовки вважався розвиток фізичних навичок і підвищення спортивних результатів [14].

Спорт став розглядатися, з одного боку, як «чудовий засіб військової підготовки і виховання солдатського духу», а з іншого - як частина загального виховання і освіти, яка не має нічого спільного з військово-прикладною спрямованістю. Таке протиріччя цільової установки накладало відбиток на організацію і зміст сучасної фізичної підготовки (спорту) збройних сил Німеччини [1].

У Збройних силах Німеччини фізична підготовка проводиться у двох формах «службового» і «позаслужбового» спорту. До «службового спорту» входять наступні види програм: загальна; особлива; перевірка то оцінка; масові змагання; підготовка спортсменів високої кваліфікації.

Аналіз системи фізичної підготовки військовослужбовців Німеччини свідчить, що найбільш характерними її особливостями є [10]:

чіткий організаційний поділ загальнорозвивальної та оздоровчої фізичної культури, спорту і військово-прикладної фізичної підготовки, яка вважається самостійним предметом бойової підготовки;

компенсація відсутності штатних фахівців фізичної підготовки масовим навчанням нештатних;

пристосування засобів спортивної спрямованості у поєднанні з уніфікованими програмними вимогами до специфіки комплектування та наявності двох основних категорій особового складу (призовників і професіоналів - контрактників).

В цілому реформування системи фізичної підготовки німецького війська спрямоване на зближення з французькою моделлю фізичної підготовки (в площині спортивної доктрини) та з англо-американською, яка адаптована до вимог професійних збройних сил.

2. Особливості фізичної підготовки військовослужбовців у навчальних закладах Франції

У 1966 році Франція виходить з військової організації НАТО та приймає військову доктрину «оборона по всім азимутам», що сприяло підвищенню вимог до фізичної підготовки.

Особливе значення у збройних силах Франції надається морально-психологічній підготовці. Військові фахівці вважають що психологічне загартування особового складу є фактором, який компенсує короткий термін служби та недостатність спеціальної підготовки [1].

Основним засобом психологічного загартування військових є фізичні вправи, які виконуються в умовах стресу, підвищеної небезпеки та ризику [10].

Метою фізичної підготовки військовослужбовців французького війська є сприяння ефективному оволодінню особовим складом військово-професійної діяльності й психофізичній підготовці його до участі у бойових діях. Виходячи із мети основними завданнями фізичної підготовки військових Франції є: розвиток основних фізичних та психологічних якостей; зміцнення здоров'я та підвищення працездатності; формування особистих навичок ведення бою, та дії у складі підрозділів; зміцнення дисципліни та згуртованості підрозділів.

Крім цього фізична підготовка виконує багато загальнонаціональних функцій, а саме [3]:

зміцнення єдності збройних сил і нації;

підвищення престижу військової служби серед молоді;

зміцнення зв'язків із союзниками;

надання допомоги та підвищення впливу на армії країн що розвиваються.

Основним принципом фізичної підготовки є особиста мотивація кожного військовослужбовця на підвищення та підтримання належного рівня особистої фізичної готовності. На відміну від системи фізичної підготовки армій Сполучених Штатів Америки та Великобританії, де мотивація виражена безпосередньо матеріальною зацікавленістю, у французькому війську спостерігається високий рівень зацікавленості у добровільному спортивному вдосконаленні.

Висновки

Отже, фізична підготовка в провідних країнах світу розглядається як компонент бойової підготовки військ та головний фактор реалізації їх технічної та психологічної готовності. Тенденція підвищення військово-прикладної спрямованості фізичної підготовки посилюється з кожним роком. В різних країнах існують свої стандарти, які залежать від конкретних умов цих країн, але рівень підготовки військовослужбовців повинен відповідати загальному стандарту НАТО для виконання спільних завдань.

Вирішальним аспектом пошуку альтернативних шляхів удосконалення процесу фізичної підготовки особового складу Збройних Сил України є спрямованість на формування та закріплення усвідомленої, заснованої на глибоких знаннях та переконаннях мотивації до фізичного загартування, стійкої звички самостійно турбуватися про власне здоров'я.

Список використаних джерел та літератури

1. Анохін Є. Д. Фізична підготовка в арміях провідних держав НАТО : навч. метод. посіб. / Є. Д. Анохін. - Л. : ЛВІ, 2005. - 115 с.

2. Аршинов О. Организация физической подготовки сил специальных операций США / О. Аршинов // Зарубежное военное обозрение. - 1994. - № 6. - С. 14-16.

3. Багдан Б. Физическая підготовка в Сухопутныхвойсках США // Зарубежноевоенное обозрение. - 1995. № 11. - С. 16 - 21.

4. Коваленко Т.Г. Физическая подготовка иностранных армий : методи- ческие рекомендации / Т.Г. Коваленко, Р.В.Коганов, П.П. Мачулин. - Волгоград : Изд-во Волгоградского гос. ун-та, 1998. - 33 с.

5. Лумпиров К. Подготовка личного состава сил специальных операций ВМС США / К. Лумпиров // Зарубежное военное обозрение. - 1992. - №9. - С. 56-57.

6. Ольховий О. М. Теоретико-методичні засади системи фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів : автореф. дис. д-ра. наук з фіз. виховання і спорту : 24.00.02 / О.М. Ольховий. - К., 2013. - 40 с.

7. Пихологічний супровід військовослужбовців в діяльності за екстремальних умов. Методичні рекомендації. Під наук. ред. Ложкіна Г.В. - Київ, 2003. - 132 с.

8. Приступа Є. Н. Військові багатоборства та військово-прикладні види спорту в системі підготовки фахівців Збройних Сил України / Є.Н. Приступа, С.В. Романчук // Вісник Кам'янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка. Серія: Фізичне виховання, спорт та здоров'я людини. - Кам'янець-Подільський, 2012. - Вип. 5. - С. 223-230.

9. Проверка и оценка физической подготовки в вооруженных силах США и Великобритании : учеб. пособие / В.Н. Утенко, В.А. Щеголев, Н.Г. Лутченко и др. - СПб. : ВИФК, 1996. - 32 с.

10. Романчук С. В. Теоретико-методологічні засади фізичної підготовки курсантів військових навчальних закладів Сухопутних військ Збройних Сил України : автореф. дис. д-ра. наук з фіз. вих. і спорту / С. В. Романчук. - Львів, 2013. - 42 с.

11. Стратегія національної безпеки України : указ Президента України №287 2015 від 26 травня 2015 // Офіційний вісник України. - 2015. - №43.

12. Тарасов В. В. Экологиячеловека в чрезвычайных ситуациях.- М.: Изд-во МГУ, 1992.- 128 с.

13. Утенко В.Н., Щеголев В. А. Влияние физической подготовки на служебное положение военнослужащих иностранных армий // Материалы докладов итоговой конференции за 2001 год. - Л.: ВДКИФК, 2001. - С. 15-20.

14. Штоль В.В. Роль и место НАТО в системе европейской и международ- ной безопасности в условиях глобализации / В.В. Штоль. - М. : Изд. «Научная книга», 2005. - 353 с.

Размещено на Allbest.ru