Сили територіальної оборони як складова воєнної безпеки держави в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сили територіальної оборони як складова воєнної безпеки держави в умовах воєнного стану

Неждана Михайлівна Удалова, викладачка Криворізького навчально-наукового інституту Донецького державного університету внутрішніх справ*

Валентина Ігорівна Гранкіна, викладачка факультету № 1 Криворізького навчально-наукового інституту Донецького державного університету внутрішніх справ**

Резюме

воєнна безпека територіальна оборона

Удалова Н.М., Гранкіна В.І. Сили територіальної оборони як складова частина воєнної безпеки в умовах воєнного стану

Робота присвячена аналізу проблеми забезпечення воєнної безпеки держави з огляду на сучасну політичну ситуацію та формування нових механізмів оборони. Для детального дослідження такого механізму оборони, як територіальна оборона, пропонується дослідити безпосередньо правову природу воєнної безпеки та національної оборони України. Надати характеристику територіальної оборони, зокрема проаналізувати її процес становлення, мету, структуру, зміст, завдання, ідею створен- ня тощо. Проаналізувати питання територіальної оборони у внутрішніх військах, її активну взаємодію з місцевою владою, органами силових відомств та громад.

Ключові слова: воєнна безпека, безпека держави, національна оборона, сили територіальної оборони, система терито- ріальної оборони, завдання територіальної оборони, доброволець.

Summary

Nezhdana Udalova, Valentina Grankina. Territorial Defense Forces as a Component of Military Security in Martial Law. Military security is a state of protection of vital interests of the individual, society and the state from external and internal military threats associated with the use of military threat or threat of its use, characterized by the absence of military threat or the ability to resist it.

Many factors characterize the state of military security of the state. First of all, it is a clear legislative regulation of the use of armed forces, defining ways and means of using military force to ensure military security and following the practice of the international community on the operation of defense mechanisms.

The basis of the military policy of the world community continues to be the desire to strengthen their military security. For Ukraine, this issue is a strategic goal of introducing national defense policy during the Ukrainian-Russian crisis in 2022.

The main content of ensuring the military security policy of Ukraine in this matter includes the formation and implementation of a unified state strategy in the field of military security; support for domestic political stability; protection of the constitutional order, integrity and inviolability of the country's territory; creation and support at the necessary level of defense system mechanisms, etc. This should also include the qualitative improvement of regular armed forces and other military formations, including the introduction of territorial defense. All these measures are aimed at maintaining and strengthening the country's military security.

Based on this, this article is devoted to the analysis of the problem of ensuring the military security of the state in view of the current political situation and the formation of new defense mechanisms. For a detailed study of such a defense mechanism as territorial defense, it is proposed to study directly the legal nature of Ukraine's military security and national defense. Provide a description of territorial defense, in particular to analyze its formation process, purpose, structure, content, objectives, idea of creation, etc. Analyze the issues of territorial defense in the internal troops, its active interaction with local authorities, law enforcement agencies and com- munities.

Key words: military security, state security, national defense, territorial defense forces, territorial defense system, territorial defense tasks, volunteer.

Постановка проблеми

Актуальність теми дослідження зумовлена об'єктивним характером, який свід- чить про те, що збройна агресія російської федерації проти України та потенційні загрози її національним інтересам, суверенітету і територіальній цілісності зумовлюють появу нових військових оборонних форму- вань. У сьогоднішньому світі територіальна оборона набуває особливо великого значення й проблеми, пов'язані з її запровадженням та діяльністю, залишаються нагальними. На даний момент особливе значення має проблема воєнної безпеки України. Набуває розвитку чітка військово-політична стратегія та сили забез- печення воєнної безпеки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно зазначити, що від початку створення система територіальної оборони в Україні до сьогодні з теоретичної та практичної точки зору набула значних змін. Останні суттєві зміни у законодавчому регулюванні територіальної оборони відбулися 1 січня 2022 р., коли вступили в дію положення закону «Про основи національного спротиву». Тож більшість наукових напрацю- вань до цього часу не повною мірою відповідають наявним завданням і потребам сьогодення. У цьому кон- тексті потрібна активізація наукових досліджень. Тому доцільно наголосити на необхідності подальшої тео- ретичної розробки цієї теми.

Формулювання мети статті. Виходячи з актуальності і значущості проблеми, мета даної статті поля- гає у дослідженні суті воєнної безпеки, механізму національної оборони, зокрема вивчення системи нового виду збройних формувань - сил територіальної оборони як складової оборони України. Стаття дасть певні уявлення про сутність та значення територіальної оборони в період запровадження воєнного стану загалом.

Виклад основного матеріалу

Від початку ескалації російської федерації щодо України й дотепер забезпечення інтенсивного розвитку воєнної безпеки України стало чи не найважливішим напрямом діяльності політичної сфери суспільства. Безпека суспільства, країни та її громадян є центральною зі стратегічно

важливих проблем для розвитку країни.

Воєнна безпека є незамінною складовою національної безпеки й оборони. Здійснюючи національну оборону, національні інтереси захищаються шляхом активного залучення державних інституцій, які мають обов'язки у цій сфері, а не лише залученням наявних ресурсів держави для забезпечення суверенітету, неза- лежності, єдності, територіальної цілісності та конституційної демократії в умовах протидії будь-якому виду агресії. Це досягається шляхом повної реалізації прав і свобод громадян, свідомого прийняття на себе обов'язків, утвердження держави як активного члена міжнародної спільноти та міжнародних організацій. Один із найважливіших ресурсів, необхідних для досягнення максимального рівня ефективності національ- ної оборони - це людський ресурс, який необхідно постійно готувати та навчати за допомогою різних форм підготовки. Наявність налагодженого механізму захисту та високий рівень підготовки кадрів визначають високий рівень національної оборони й воєнної безпеки держави.

Військова складова національної оборони, очевидно, є компетенцією й відповідальністю військового сектора влади, регулярної армії, а також інших структур, таких як сили спеціальних операцій, сили терито- ріальної оборони, компонент матеріально-технічного забезпечення, компонент інформаційних технологій тощо. Їх стратегічними цілями є придушення потенціалу противника, запобігання небезпеці з метою гаран- тування національних інтересів, захисту населення, охорона території тощо.

Сучасні наукові дослідження розкривають суть поняття безпеки у взаємодії суспільства і держави з метою запобігання, усунення та виявлення потенційних зовнішніх або внутрішніх загроз. Умова наявності безпечного стану є необхідною для злагодженого співіснування людини, суспільства і держави.

Воєнна безпека держави, як зазначено вище, є фундаментом національної безпеки та оборони, яка визначає стан захищеності суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності держави від збройних конфліктів. Одними із показників, з урахуванням яких слід розвивати воєнну безпеку як самостійне явище можна визначити:

– законодавче регулювання;

– налагоджена безперебійна система забезпечення та фінансування військових сил;

– система заходів щодо підвищення патріотизму та мотиваційного спектра суспільства;

– стан захищеності від зовнішніх чи внутрішніх загроз;

– наявність заходів для забезпечення готовності держави протистояти загрозам;

– наявність високого рівня військового потенціалу тощо.

Специфіка воєнної безпеки полягає в тому, що вона характеризує здатність держави та її Збройних Cил протидіяти або не допускати нанесення шкоди національній безпеці засобами збройного насилля.

Указом Президента України від 25 березня 2021 р. № 121/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію воєнної безпеки України» (далі - Стратегія). Дана Стратегія зумовлена наявністю передусім українсько-російської кризи, загрози повномасштабної війни та масових порушень прав українців. За даною Стратегією оборона України передбачає готовність сил оборони України, національної економіки, населення та всієї держави до надання відсічі збройній агресії проти України, створення цілісної системи територіальної оборони Збройних Сил України та руху опору за підтримки громадянського суспільства, розвиток їх спроможностей тощо. Всеохоплююча оборона України з комплексним використанням усіх окреслених в Стратегії воєнної безпеки України спектрів забезпечення захисту, усього потенціалу держави і сприяння міжнародної спільноти є найбільш раціональним підходом, який забезпечить воєнну безпеку України та допоможе досягти більш безпечного майбутнього1.

Система територіальної оборони існує у світі досить давно, практика іноземних країн показує її дієвість та переваги. В Україні це питання почало законодавчо регулюватися Законом України «Про оборону Украї- ни» від початку війни на сході України із залученням сил регулярної армії російської федерації й анексії Криму в 2014 р. Закон «Про оборону України» передбачав існування територіальної оборони в структурі Сухопутних військ, але не передбачав тонкощі організації, фінансування та деякі інші важливі питання діяльності територіальної оборони.

Сили територіальної оборони, як окремий рід сил, створені 1 січня 2022 р. на підставі Закону України «Про основи національного спротиву». Організація національного опору та територіальної оборони в нашій державі відбувається під егідою та безпосереднім керівництвом Збройних Сил України.

Територіальна оборона - це система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій2.

Головна філософія територіальної оборони базується на захисті тих населених пунктів, тих територій, де здійснюється безпосередня служба.

«Це та сила, яка може стримати ворога і не дати їм подумати про те, щоб ступити на нашу землю. Адже ціна за це буде величезна. Мета всього цього - чинити опір у кожному місті, кожному селі, на кожному вули- ці і в кожному будинку», - наголосив Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний3.

Головною метою даних формувань є підвищення рівня обороноздатності держави, надання обороні України всеохоплюючого характеру, сприяння забезпеченню готовності громадян України до всезагального національного спротиву. Ключовими функціями визначається підсилення регулярної армії в певному регіоні, захист тилу, забезпечення воєнної безпеки тощо.

Створення Сил територіальної оборони передбачає виконання нею таких основних завдань:

1. Підтримання безпеки на своїй території (області, міста).

2. Оборона відведених територій до моменту розгортання в її межах збройних сил, призначених для ведення бойових дій.

3. Оборона і захист державного кордону.

4. Охорона і оборона важливих об'єктів і комунікацій.

5. Розгортання на блокпостах.

6. Боротьба з диверсійно-розвідувальними силами агресора, сформованими незаконними збройними формуваннями та мародерами.

7. Організація опору, партизанських загонів - у разі захоплення території противником.

8. Проведення аварійно-рятувальних, евакуаційних та інших невідкладних робіт у небезпечних райо- нах, захист населення від наслідків воєнних дій, руйнувань, зумовлених застосуванням засобів ураження.

9. Підтримання правового режиму воєнного стану тощо.

Наразі сили територіальної оборони відмінні від звичних родів військ. Формування та комплектування підрозділів здійснюється переважно із резервістів. Резервіст являє собою добровольця, який з власних пере- конань, самостійно та за власним бажанням підписав контракт.

Від початку формування системи територіальної оборони в період воєнного стану підрозділи Сил тери- торіальної оборони вже сягають понад 130 тисяч осіб4.

На сьогодні чисельність добровольців стрімко зростає. Приблизне співвідношення складу підрозділів територіальної оборони один до десяти, тобто припадає десятеро добровольців на одного кадрового військо- вослужбовця, який несе регулярну дійсну службу.

Основні сили наразі перебувають на стадії воєнізації, мають стандартну військову побудову підрозділів і частин, а також управління, зосереджене по вертикалі від Командувача сил територіальної оборони.

Територіальна оборона об'єднує в собі добровольчі формування територіальних громад та Сили тери- торіальної оборони Збройних Сил України. Добровольчі формування утворюються завдяки співпраці з від- повідними територіальними громадами.

Основними вимогами вступу до територіальної оборони для резервістів за контрактом є:

– придатність до військової служби за станом здоров'я;

– достатня або відмінна фізична підготовка;

– психологічна стійкість;

– високі мотиваційні показники;

– сформованість ідейних цінностей,

– показники професійно-психологічного відбору;

– відсутність судимостей за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім реабілітованих, від- сутність більше двох судимостей за вчинення умисних злочинів тощо.

Результатом підписання контракту добровольця територіальної оборони є закріплення особи за конк- ретним підрозділом, з відповідною відміткою у військовому квитку про цей підрозділ та займану посаду. Підписання контракту фактично не змінює цивільне життя добровольця та не накладає додаткових зобов'язань, крім того, що доброволець повинен у мирний час пройти певну кількість навчальних заходів за рік, а в період воєнного стану пройти курс підготовки.

Держава також забезпечила заохочувальні фактори у вигляді соціальних та матеріальних пільг для добровольців. Тож головними та важливими пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Податковим кодексом, Кодексом законів про працю та іншими нормативно- правовими документами, є:

– у мирний час на період проходження зборів офіційно працевлаштовані резервісти звільняються від виконання обов'язків зі збереженням робочого місця та середнього заробітку за період зборів;

– у разі захворювання чи травми в період зборів резервіст має змогу отримати допомогу в медичних закладах Збройних Сил України;

– збереження місця роботи та середнього заробітку на строк до завершення особливого періоду для осіб, яких прийнято на контракт під час кризової ситуації;

– виплати органами місцевого самоврядування щорічної соціальної допомоги учасникам бойових дій;

– надання статусу учасника бойових дій або статусу особи з інвалідністю внаслідок, та отримання належних цим статусам пільг;

– безкоштовне забезпечення речовим майном;

– харчування за рахунок держави;

– грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірах, що не перевищують гро- шового забезпечення;

– відпустка за сімейними обставинами терміном до 10 діб, зі збереженням грошового забезпечення;

– соціальний захист для сімей загиблих (померлих) захисників та охоронців України;

– після призову за мобілізацією резервіст набуває всіх прав і обов'язків військовослужбовця;

– у разі мобілізації резервіста, який на той момент є фізичною особою підприємцем та не має найманих працівників, то він на весь період служби звільняється від подання податкової звітності і сплати Єдиного соціального внеску та єдиного податку тощо.

Тож у мирний час існування та коли настає воєнний період і резервістів мобілізують до лав їх підрозділів, територіальна оборона користується усіма гарантіями соціального та правового захисту військових сил. На практиці, як вже з'ясувалося, більшість резервістів добровільно підписують контракт з особистих переконань, будучи при цьому самодостатніми. Це свідчить про їх високу мотивацію до захисту своєї дер- жави та народу.

Після затвердження Верховною Радою України Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні»5 було акцентовано увагу на питанні практичного функціонування додаткових заходів підвищення воєнної безпеки країни. Активізувався процес зарахування добровольців до лав територіальної оборони. Оскільки ідея територіальної оборони передбачає координацію армії та громади, важливими тут є взаємодія та партнерські відносини з органами місцевої влади і самоврядування.

Наразі Сили територіальної оборони вже отримали змогу показати себе в дії. Масштаб патріотичних настроїв та бажання вступити до лав цього ряду військ у громадян досяг максимального рівня. Важливо, що з урахуванням нинішніх реалій дієвість територіальної оборони все ж значно нижча без її активної співпраці з місцевою владою. Добровольчі формування спираються на підтримку громади, для якої внаслідок цього можна визначити певні переваги. Однією з них є можливість швидко задіяти готові підрозділи у випадках виникнення надзвичайних ситуацій, рятувально-пошукових операцій, що потребують оперативного втручання. Також це участь в охороні критичної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Тому взаємодія органів місцевої влади з Силами територіальної оборони вкрай важлива. Фінансові ресурси, питання забезпечення територіальної оборони, харчування та інше - все цілком реальне для вико- нання місцевою владою.

Розглядаючи цивільну складову й настрої містян, територіальна оборона стала додатковим елементом об'єднання громад, така кооперація є корисною та ефективною на практиці. Тобто дієвість територіальної оборони залежить не тільки від опори на місцеву владу, а й на суспільство. Нині добровольцями активно стають члени громадських військово-патріотичних та молодіжних організацій, Асоціації учасників Операції об'єднаних сил, клубів боротьби, які вже мають певні навички військовослужбовців та досвід. Це є найголовнішим дієвим активом та основою для місцевої територіальної оборони.

Невід'ємною та вагомою є також взаємодія територіальної оборони з правоохоронним сектором. Йдеться про налагоджену систему тренувань за допомогою силових відомств. Це можуть бути фахові заняття з макетами зброї і техніки, виїзди на тренувальні полігони, стрільби, інструктажі.

Спираючись на приклади військових реалій, приходить розуміння, що спільною справою ці формування підвищують рівень довіри суспільства до цих органів, зростає відповідний рівень воєнної безпеки країни та почуття захищеності у людей.

Сучасна модель системи територіальної оборони за час дії воєнного стану в Україні вже розцінюється як ефективна. Спільно зі Збройними силами України та Національною гвардією підрозділи територіальної оборони дають відсіч ворогу та повністю контролюють ситуацію. Активна підтримка з боку держави, правоохоронних органів, органів місцевою влади та громад сприяє підвищенню рівня мотиваційного складу у громадян, що допомагає покращенню даного механізму оборони. Кількість охочих приєднатися до лав територіальної оборони не зменшується. Але ці процеси не свідчать, що даний механізм оборони зупинився у своєму вдосконалені та розвитку.

Висновки

Виходячи з сучасної політичної ситуації, збройної агресії російської федерації проти Украї- ни та загрози її національним інтересам архіважливою є забезпечення воєнної безпеки держави. Воєнна безпека є основою національної безпеки і оборони, визначає рівень захищеності суверенітету, територіальної цілісності й незалежності держави.

Воєнна безпека України нині перебуває на стадії формування та удосконалення. Для досягнення вищого рівня оборони здійснюється розробка додаткових механізмів військової оборони, послідовне проведення військово-політичного курсу, внесення відповідних змін до законодавства, зміцнення воєнної організації держави тощо.

Створення Сил територіальної оборони є відповіддю на потреби й виклики сьогодення. В умовах воєнного стану оборона країни є надважливою.

Підсумовуючи підкреслимо, що Сили територіальної оборони - це частина системи військових та загальнодержавних оборонних заходів, що проводяться дислокованими на певній території України різнорідними силами для захисту об'єктів та комунікацій як у мирний, так і у воєнний час від збройних дій агресора, вчинення диверсійних актів, а з введенням режиму воєнного стану - його встановлення та підтриман- ня. На територіальну оборону покладається організація, підготовка та виконання відповідних завдань, окреслених у статті.

Проаналізувавши суть територіальної оборони бачимо, що її відмінними рисами є локальний та обмежений у просторі характер. Підрозділи територіальної оборони знаходяться в оперативному підпорядку- ванні міністерства оборони України та формуються за територіальним принципом, беруть участь у здійсненні військових та цивільних задач. Їх ефективність зумовлена взаємодією з регулярним військом, правоо- хоронними органами, органами державної безпеки та інших служб. Значущу роль набувають місцева адмі- ністрація, органи управління силових структур, що дислокуються на цій території військові частини та місцева громада.

На нашу думку, територіальна оборона набула масового характеру, має налагоджену систему керівництва, має просту у вступі структуру та стала основою у філософії обороноздатності країни. Ефективність територіальної оборони повністю виправдовує її формування.

Посилання

1.Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України»: Указ Президента України. Урядовий кур'єр. 2021. № 59. База даних «Законодавство України».

2.Про основи національного спротиву: Закон України. Відомості Верховної Ради України 2021. № 41. С. 339. База даних «Законодавство України».

3.Володимир Зеленський: Ефективна модель тероборони - це надійний тил для армії, і разом вони становлять основу сильної України. Офіційне інтернет-представництво Президента України: матеріали засідання на президії Конгресу місцевих та регіональних влад у Харкові від 11 лютого 2022 р. URL: www.president.gov.ua/news/volodimir-zelenskij-efektivna-model- teroboroni-ce-nadijnij-t-72829.

4.В Україні пришвидшується формування підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ: інфографіка. Офіційний вебсайт Міністерства оборони України. 2022. ID: 66073. URL: www.mil.gov.ua/news/2022/01/18/v-ukraini-prishvidshuetsya-formuvan nya-pidrozdiliv-sil-teritorialnoi-oboroni-zsu/

5.Про затвердження Указу Президента України «Про запровадження воєнного стану в Україні»: Закон України Урядовий кур'єр. 2022. № 40. База даних «Законодавство України».

Размещено на Allbest.ru