Рекомендації щодо побудови, удосконалення та організації застосування системи Територіальної оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рекомендації щодо побудови, удосконалення та організації застосування системи Територіальної оборони України

Фролов В.С., кандидат військових наук, старший науковий співробітник

Центр воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України, Київ

Резюме

У статті викладені основні висновки загального аналізу функціонування системи територіальної оборони України в умовах ведення широкомасштабної війни з Російською Федерацією та рекомендації щодо її удосконалення.

Ключові слова: територіальна оборона; національний спротив; Збройні Сили України; широкомасштабна війна.

Recommendations for building, improving and organizing the use of the Territorial Defense

System of Ukraine

Annotation

The invasion of Ukraine by military groups of the Armed Forces of the Russian Federation (RF) on 4 strategic directions simultaneously launched a large-scale war with Ukraine using most of the groups of the Army, the Russian Aerospace Forces, the Airborne Forces and the Black Sea Fleet in its entirety. Leading military experts, the military and political leadership of NATO and the world's leading states were not sure that the Ukrainian Defense Forces, in cooperation with the Territorial Defense Forces (TDF), would defeat the Russian troops in the battles for the defense of Kyiv and other operational areas and disrupt the achievement of the military and political goals of the so-called “special operation” of the Russian Federation. Assessment of the results of the organization of defense and combat operations throughout Ukraine requires a separate study and in-depth analysis.

The purpose of the article is to develop recommendations for improving the construction, organization of use and management of the Territorial Defense system of Ukraine based on the results of studying the legal acts of Ukraine, the content of the main tasks of the Territorial Defense and analysis of their implementation during the Russian-Ukrainian war.

The purpose of creating a TDF system, the principles of its construction and organization of TDF are determined. Firstly, the logistics forces are part of the Armed Forces of the State as a separate branch of the military. Secondly, the logistics system is created to strengthen the capabilities of the armed forces through the use of personnel who are not subject to mobilization for the armed forces.

The analysis of the conduct of territorial defense during the Russian-Ukrainian war, the compliance of the organization of territorial defense with the Constitution and legal acts of Ukraine allows us to conclude that the organizational structure and management system of Ukraine's territorial defense needs further adjustment and reform of some of its components. The laws of Ukraine and other legal acts need to be clarified and their requirements adjusted to each other.

Постановка проблеми

Вторгнення військових угруповань збройних сил Російської Федерації (РФ) в Україну на 4-х стратегічних напрямках одночасно, започаткувало розв'язання широкомасштабної війни з Україною із застосуванням більшої частини угруповань Сухопутних військ, повітряно-космічних сил Росії, угруповання військ Повітрянодесантних військ та Чорноморського флоту у повному складі.

Воєнно-політичне керівництво Росії основними цілями війни визначило “денаціоналізацію” та “демілітаризацію” України, що на практиці означає повну ліквідацію держави та української нації як такої. Протистояти півторамільйонній армії, яка має повну перевагу у повітрі, на морі, в чисельності та озброєнні сухопутних військ та стримати противника тільки угрупованнями регулярних військ (сил) Збройних Сил України, значна частина яких була задіяна у бойових діях в Донецькій та Луганській областях, на перший погляд було не можливо. Провідні військові експерти, воєнно- політичне керівництво НАТО та провідних держав світу не були впевнені, що Сили оборони України у взаємодії з силами територіальної оборони (ТрО), розгромлять угруповання російських військ у боях за оборону Києва, на інших оперативних напрямках та зірвуть досягнення воєнно- політичних цілей, так званої, “спеціальної операції” РФ.

Оцінка результатів організації оборони та ведення бойових дій на усій території України потребує окремого вивчення та глибокого аналізу. Досвід стратегічної оборони держави в умовах раптового нападу “другої” армії світу - чисельність тільки Повітрянодесантних військ і сил спеціального призначення збройних сил РФ перевищують чисельність угруповання усіх Збройних Сил України - увійде в історію світового воєнного мистецтва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досвід протистояння широкомасштабному вторгненню агресора на територію України показав, що без чіткої організації системи ТрО протистояти противнику, який має повну військову перевагу, надзвичайно складно.

Основи організації територіальної оборони розроблялись ще з 90-х років - з часів набуття незалежності України та розбудови Збройних Сил України.

Доктор технічних наук, академік Володимир Горбулін, один із провідних фахівців у сфері оборони, у своїй книзі “Як перемогти Росію у війні майбутнього” [1] розглядає територіальну оборону, по-перше, як “кадровий резервуар”, який у будь-який час здатний швидко поповнити мобілізаційний компонент сил оборони. По-друге, автор визначає, що в організації територіальної оборони необхідно передбачити виключну роль місцевих державних адміністрацій у підготовці та забезпечення військ ТрО. По-третє, матеріально-технічним забезпеченням індивідуальними засобами ведення бойових дій та автомобілями військові частини ТрО забезпечуються у мирний час. Іншими вогневими засобами, такими, як: ПТРК, мінометами, ПЗРК тощо комплектуються Збройні Сили України за мірою нарощування загроз військової агресії противника. По-четверте, система підготовки військ ТрО планується та поводиться із залученням максимально можливої кількості громадян. На думку автора, до завдань ТрО можуть належати ведення бою в населених пунктах, охорона важливих об'єктів, пошук і ліквідація ДРГ, агентури противника тощо.

Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки М. Забродський (2019-2023), розглядає систему територіальної оборони як “Рух опору”, який має бути розгорнутий у тилових районах держави як другий (резервний) комплект СВ ЗС України. [2]

Значний вклад у розроблення сучасної системи територіальної оборони внесла група РНБОУ під керівництвом першого заступника секретаря Ради Національної Безпеки і оборони України доктора військових наук М. В. Коваля На основі аналізу проблем існуючої системи ТрО України колектив військових фахівців розробив проєкт Закону України “Про основи національного спротиву”, який прийнято Верховною Радою України та введено в дію.

Разом з тим у дослідженнях авторів, не розглядаються проблеми відповідності варіантів організації Територіальної оборони Конституції та законам України, не розроблялись пропозиції щодо узгодження між собою вимог законів України. Авторами не повністю враховувались конституційні функції центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоуправління, правоохоронних органів, Командування ЗС України та Силами оборони України.

Мета статті - за результатами вивчення нормативно-правових актів України, змісту основних завдань Територіальної оборони та аналізу їх виконання під час російсько- української війни розробити рекомендації щодо удосконалення побудови, організації застосування та управління системою ТрО України.

Виклад основного матеріалу

територіальна оборона україна російський

Досвід ведення широкомасштабної війни з РФ, детальний аналіз практичного функціонування системи територіальної оборони підтверджують необхідність коригування деяких положень з метою удосконалення її побудови та управління.

Насамперед, доцільно чітко визначити мету створення системи ТрО, принципи її побудови та організації ТрО, яких на сьогодні існує декілька варіантів.

По-перше, сили ТрО входять до складу Збройних сил держави як окремий рід військ. Планування застосуванням та управління силами ТрО здійснюється Генеральним штабом на усій території держави без прив'язки їх до зон та районів відповідальності.

По-друге, система ТрО створюється з метою посилення спроможностей збройних сил за рахунок застосування особового складу, який не підлягає мобілізації для збройних сил, залучення цивільних підприємств та техніки, які можуть використовуватись для організації комендантської служби, ремонту (відновлення) військової техніки і озброєння, утримання та захисту бар'єрних дільниць маршрутів, мостів, тунелів тощо. Всебічне забезпечення (крім озброєння та спеціального спорядження) здійснюється за рахунок бюджетів та резервів органів місцевого самоврядування. Часто такий варіант ТрО називають тотальною обороною держави.

У деяких державах - членах НАТО, наприклад в Німеччині, територіальна оборона розглядається як система додаткових заходів держави для посилення потенціалу збройних сил оборони. Частини ТрО комплектуються добровольцями, які не можуть використовуватись для поповнення регулярних військ і відносяться до підрозділів Об'єднаних сил забезпечення ЗС. Доброволець не може служити в регулярних частинах збройних сил. Аналогічні системи застосовуються у польських Силах територіальної оборони, Китайської Народної Республіки, на Тайвані тощо [3, 4].

В Україні перший і другий варіанти ТрО об'єднані: Сили ТрО складають окремий рід військ ЗС України, разом з тим, основні завдання ТрО виконуються частинами зон та районів ТрО під загальним керівництвом Командувача Сил ТрО ЗС України.

Відповідно до ст. 1 (пункт15) Закону України “Про основи національного спротиву” [5] Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.

Відповідно до вимог ст. 1 (пунктіб) цього ж закону, територіальна оборона - це система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

З метою визначення сумісності завдань ТрО та ЗС України проведемо порівняльний аналіз визначених законами України їх функцій та завдань, що показано у Табл. 1.

Законом України “Про основи національного спротиву” визначено, що сили ТрО беруть участь у виконанні 10 завдань, які зорганізуються та проводяться правоохоронними органами України.

Законом України “Про Збройні Сили України” [6] визначні основні функції ЗС України. Включення Сил ТрО до складу ЗС України, як роду військ, передбачає їх повне підпорядкування Командуванню ЗС України та утримання їх за рахунок бюджету держави, виділеного для ЗС України.

Разом з тим до складу Сил оборони входять військові підрозділи правоохоронних органів, які відповідно до Закону України “Про основи національного спротиву”, організують виконання 10 із 13 завдань ТрО, а вся система територіальної оборони лише “бере участь у виконанні цих завдань”.

ЗС України беруть участь в організації виконання таких завдань ТрО:

своєчасне реагування та вжиття заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості;

забезпечення оперативного розгортання військ (сил) або їх перегрупування;

участь у підготовці громадян до національного спротиву.

Отже, якщо Сили ТрО підпорядковуються Командуванню ЗС України, як рід військ, то вони застосовуються рішенням Командування ЗС України на усій території держави, а зони та райони ТрО залишаються без засобів виконання визначених їм завдань.

Водночас, якщо планування та організацію ТрО покласти на ЗС України, то до функцій ЗС України необхідно додати 10 завдань ТрО та підпорядкувати ЗС України правоохоронні органи держави, які, відповідно до їх призначення, безпосередньо організують виконання завдань ТрО.

Таблиця 1

Порівняння функцій Збройних Сил України та завдань Територіальної оборони