Організація та ведення контрбатарейної боротьби в операції на підставі аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет оборони України, Україна

Організація та ведення контрбатарейної боротьби в операції на підставі аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО

Пшава Дмитро Васильович

слухач командно-штабного інституту застосування військ (сил)

Вдовенко Олександр Олександрович

слухач командно-штабного інституту застосування військ (сил)

Науковий керівник:

Головченко Олег Володимирович

доктор філософії, начальник науково-дослідної лабораторії

кафедри ракетних військ і артилерії

Анотація

бойовий дія артилерія контрбатарейний

Практика ведення воєнних дій показує, що артилерійські підрозділи залишаються єдиним військовим формуванням, здатним забезпечити результативний контрвогонь. Аналіз результатів досліджень та здобутих уроків ведення бойових дій артилерією під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України показують, що у практиці організації та ведення контрбатарейної боротьби існує суперечність за ознакою результативності. Для вирішення цієї суперечності в теорії військового управління потрібно вирішити триєдине завдання: аналізу умов і чинників, розроблення науково-методичного апарату та обґрунтування рекомендацій. За результатами проведеного дослідження методом аналізу у статті визначено способи організації та ведення контрбатарейної боротьби й доцільні об'єкти ураження під час ведення проактивного та реактивного контрвогню в теорії військового управління армій країн - членів НАТО. Для розуміння змісту зазначених способів організації та ведення контрбатарейної боротьби проаналізовано та розтлумачено зміст понять "проактивність" та "реактивність" у практиці наукових досліджень в цілому і теорії' управління зокрема.

Ключові слова: управління, артилерійські підрозділи, контрбатарейна боротьба, проактивний контрвогонь, реактивний контрвогонь, операція, НАТО.

Вступ

Результати аналізу наукових публікацій [1,2], в яких розглянуто питання планування і ведення бойових дій артилерії (field artillery operations) в арміях країн - членів Організації Північноатлантичного договору (далі - НАТО), показують, що, розмірковуючи над питаннями організації та ведення контрвогню в операції (large-scale combat operations), генерал-майор британської армії Джонатан Б. А. Бейлі (Jonathan B.A. Bailey) дійшов висновку, що ентузіазм в організації та веденні контрвогневих дій (field artillery counterfire operations) зазвичай зростає у міру втрат від ворожої артилерії.

Постановка проблеми

Здобуті уроки застосування військ (сил) Збройних Сил України (далі - ЗС України) під час відсічі широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації (далі - РФ) проти нашої держави підтверджують зростання ролі вогневої підтримки (fire support) артилерійськими підрозділами (далі - АП) бойових підрозділів загальновійськових формувань (maneuver units of the brigade combat team) у різних формах ведення воєнних дій (warfare) [3-8]. Практика ведення воєнних дій показує, що артилерійські підрозділи (field artillery units) в умовах глибоко ешелонованої протиповітряної оборони сил і засобів воєнного противника України, наявності сучасних засобів радіоелектронної боротьби в його оперативній побудові (бойовому порядку) залишаються єдиним військовим формуванням (далі - ВФ), здатним забезпечити перманентну вогневу підтримку (далі - ВгП) бойових підрозділів загальновійськових формувань у різних видах операцій [9-11]. Водночас важливість АП у ЗС України визначається тим, що із прийняттям на озброєння артилерійських систем (далі - АС), суміжних з арміями країн - членів НАТО, артилерія поряд із ракетними військами (missile troops) здобула можливість результативно виконувати завдання ВгП як у тактичній (close area), так і в оперативній глибині (deep area). Результати аналізу відкритих джерел показують, що від початку широкомасштабної збройної агресії РФ проти України на озброєнні АП перебуває значна кількість АС калібру 155 мм: артилерійська система 2С22 "Богдана", причіпні гаубиці М777, гусеничні самохідні артилерійські гаубиці "Krab", причіпні гаубиці FH70, гусеничні самохідні гаубиці "Panzerhabitze 2000", колісні самохідні гаубиці CAESAR, гусеничні самохідні артилерійські системи М109 різних модифікацій.

Наукові результати [12-14], здобуті в ході проведення теоретичних досліджень методом контент-аналізу, дали змогу визначити основні тенденції в теорії та практиці ведення воєнних дій оперативним об'єднанням (з'єднанням, військовою частиною, підрозділом) зі складу сухопутних військ збройних сил РФ.

За результатами дослідження під час квантифікації за означенням "артилерія" визначено, що до 45% об'єктів, які будуть прийняті до вогневого впливу, становитимуть сили і засоби АП, що вважатимуться критично важливими об'єктами і будуть уражені за принципом "розвідав - уразив". На ВФ артилерії воєнного противника України буде покладено до 70% завдань вогневого впливу в операції. Результативність вогневого впливу зросте через широке застосування високоточних боєприпасів.

Таким чином, у практиці ведення бойових дій АП у сучасних умовах та на перспективу до 2030 року [15-21] існує суперечність між потребою у збільшенні обсягу вогневих завдань, виконуваних артилерією ЗС України для досягнення мети воєнних дій, з одного боку, та зростанням обсягів контрвогню ВФ артилерії противника для знищення або подавлення артилерії ЗС України за ознакою результативності ВгП бойових підрозділів в операції - з іншого. Враховуючи стрімкість трансформації ракетних військ і артилерії (далі - РВіА) ЗС України та їх перехід на принципи й стандарти НАТО, виникає актуальне завдання в теорії воєнного мистецтва в цілому та військового управління зокрема, суть якого полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо ведення контрбатарейної боротьби АП, на озброєнні яких є зразки, сумісні зі зброєю армій країн - членів НАТО. Водночас, на нашу думку, першочерговим частковим науковим завданням у процесі підвищення результативності контрбатарейної боротьби є аналіз доктринального забезпечення країн - членів НАТО і стандартів Альянсу, де розглянуто питання організації та ведення контрбатарейної боротьби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз науково-теоретичних та науково-практичних фахових видань України, на сторінках яких протягом останніх 5 років, тривало обговорення результатів наукових досліджень з питань воєнної науки в цілому та військового управління зокрема, показав наявність ряду наукових публікацій, у яких розглянуто окремі аспекти планування та ведення воєнних дій за принципами й стандартизованими процедурами, прийнятими в арміях країн - членів НАТО [22-24], проте підготовку та ведення бойових дій артилерії під час виконання завдань ВгП, у тому числі організації та ведення контрбатарейної боротьби, за поглядами військових фахівців НАТО науковці не досліджували. Водночас 2018 року в Національному університеті оборони України було представлено колективну монографію "Погляди провідних фахівців НАТО на вогневу підтримку з закритих вогневих позицій" [25], детальний аналіз якої показав, що питання організації та ведення контрбатарейної боротьби в арміях країн - членів НАТО автори також не досліджували. Аналіз наукової статті [26], присвяченої опису математичної моделі вогневого ураження АП противника РВіА в бойових діях, показав, що підходи до організації та ведення контрбатарейної боротьби, визначені у стандартах НАТО як вхідні дані, автор не розглядав. Отже, аналіз наукових праць показав, що дослідження теорії військового управління армій країн - членів НАТО за аспектами організації та ведення контрбатарейної боротьби в умовах набуття РВіА сумісності доктринального забезпечення з арміями країн - членів НАТО та з огляду на практику ведення бойових дій артилерією під час відсічі широкомасштабної збройної агресії рф проти України є актуальним науковим завданням в теорії воєнного мистецтва в цілому та військового управління зокрема.

Мета статті полягає в дослідженні організації та ведення контрбатарейної боротьби в операції на підставі аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО.

Виклад основного матеріалу дослідження

Результати аналізу доктринального забезпечення країн - членів НАТО [27-33] показують, що в теорії військового управління АП в операціях існує поняття контрвогню (counterfire). Дослідження, проведені методом аналізу, показують, що термін "контрвогонь", який позначає вогонь, призначений для знищення (destroy) або нейтралізації (neutralize) зброї противника, був внесений у доктринальне забезпечення Альянсу 1 березня 1973 року [27-29]. Під час планування та ведення бойових дій артилерією в операціях в аспекті ведення контрвогню АП органи військового управління та штаби з'єднань (військових частин, підрозділів) планують контрбатарейний і контрмінометний вогонь (counterbattery and countermortar fire). Метою ведення таких видів вогню буде вогневий вплив на озброєння противника, яке може вести непрямий вогонь.

За поглядами воєнних фахівців армій країн - членів НАТО, контрбатарейний і контрмінометний вогонь має захищати дружні сили (friendly forces), бойові функції (combat functions) та озброєння (facilities) від непрямого вогню противника через придушення (suppressing), нейтралізацію (neutralizing) або знищення (destroying) систем зброї непрямого наведення противника. Водночас контрвогонь має бути синхронізованим та інтегрованим з поточною і майбутньою схемами маневру, спрямованим на ураження сил і засобів зі складу комплексу інтегрованого вогню (the enemy integrated fires complex). На підставі аналізу здобутих уроків застосування військ (сил) під час відсічі широкомасштабної збройної агресії рф проти України визначено, що комплекс інтегрованого вогню противника організаційно буде представлений розвідувально-електронною вогневою системою. Результати аналізу військової публікації армії Сполучених Штатів Америки ATP 3-09.12 Field Artillery Counterfire and Weapons Locating Radar Operations від 26 жовтня 2021 року [31] показали, що для досягнення максимальної результативності контрвогню в операції потрібно уражати такі цілі противника: засоби наведення зброї противника (targeting enemy weapons), сили і засоби розвідки (target acquisition assets), пункти управління (command and control - C2 facilities), вузли зв'язку (communications sites) та логістичні вузли (logistics sites). На підставі аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО [27-33], визначено, що ураження зазначених цілей в операції відбуватиметься двома способами: проактивним та реактивним контрвогнем (proactive and reactive counterfire).

Результати аналізу стандарту STANAG 3680 в якому розкрито терміни та дефініції, які застосовують в арміях країн - членів НАТО, показали, що такий розподіл способів ведення контрвогню в теорії військового управління армій Альянсу в аспекті організації та ведення контрбатарейної боротьби був прийнятий 29 травня 2002 року. Для розуміння понять "проактивний контрвогонь" та "реактивний контрвогонь" як об'єктів дослідження в теорії військового управління розглянемо поняття "реактивності" та "проактивності" у практиці наукових досліджень.

Результати аналізу [34] показали, що поява терміна "проактивність" у практиці наукових досліджень пов'язана з іменем австрійського письменника, психотерапевта і філософа Віктора Франкла. У 1946 році за матеріалами перебування у нацистському концтаборі Віктор Франкл, відомий як засновник логотерапії та екзистенційного аналізу, опублікував книгу "Людина в пошуках справжнього сенсу", в якій застосував термін "проактивний" для позначення особи, що бере відповідальність за себе і своє життя, а не шукає причини для подій, які відбуваються з нею, у навколишніх людях та обставинах. У цьому сенсі поняття "проактивності" широко застосовують у популярній літературі з менеджменту для опису способів досягнення максимальних результатів на шляху до поставленої мети. Наприклад, Стівен Кові у книзі "7 звичок надзвичайно ефективних людей" перше місце серед навичок успішної людини віддав проактивності. Розглядаючи проактивне мислення як ефективний метод управління персоналом, авторка [34] дійшла висновку, що "проактивність" - це самостійні дії, а не перебування об'єктом впливу. Водночас аналіз запропонованих авторкою наукових викладок показав, що альтернативою проактивності є реактивність, коли вибір способу дій залежить від зовнішніх обставин, стимуляції.

Нині поняття "реактивності" та "проактивності" широко застосовують у теорії управління. Результати аналізу наукових публікацій [35, 36] показують, що в теорії управління ризиками та кризами виокремлюють два типи управління:

реактивний - відповідь на несприятливі ситуації, що виникають, розроблення заходів, спрямованих на запобігання повторенню подібної ситуації;

проактивний - розроблений ще до настання несприятливої ситуації як низку наперед спланованих кроків і дій кількісного оцінювання ризику, визначення можливих наслідків ще до прийняття рішень для мінімізації негативних результатів.

Аналіз монографії, присвяченої одній із найактуальніших проблем сучасної економіки - антикризового управління підприємством [37] показав, що розглядаючи основні теоретичні і прикладні задачі антикризового управління із запобігання кризовим станам на підприємстві і виведення з них, поліпшення ефективності їх діяльності, автори дійшли висновку, що в разі реактивного антикризового управління початок впливу на кризові прояви відбувається із запізненням стосовно моменту раціонального початку дії T 0 на відрізок часу (T0, T'). У дослідженні [38] автори запропонували підходи до ведення регіональної діяльності із запровадження заходів, проєктів і програм у галузі підвищення енергоефективності муніципальної інфраструктури і виокремили основні проблеми в системі управління такою діяльністю, базуючись на методологіях проєктного менеджменту. Як один із ключових підходів науковці назвали проактивність, визначену провідним принципом підготовки і прийняття управлінських рішень.

Водночас для формування термінологічно коректних понять "проактивний контрвогонь" та "реактивний контрвогонь" і виявлення їх діалектичних зв'язків не менш важливо розглянути терміни "proactive" та "reactive" у словниках загальновживаної лексики країн - членів НАТО, де пояснено не лише значення термінів, а й їх відтінки. У словнику опублікованим у Сполучених Штатах Америки, "Merriam-Webster's collegiate dictionary" поняття "proactive" було вперше застосовано та пояснено 1933 року [39]. Поняття має два тлумачення: 1) пов'язаний із чимось, спричинений або є перешкодою для здобутих раніше знань, пригадування або застосування у разі подальшого навчання; 2) дієвий для передбачуваних майбутніх проблем або змін. Водночас аналіз зазначеного словника показав, що поняття "reactive" є давнішим в англомовній загальновживаній лексиці (зафіксовано 1794 року) і теж має два тлумачення: 1) здатний реагувати на вплив зовнішнього середовища; 2) здатний легко реагувати на подразник або стан, який виникає внаслідок стресу або емоційного розладу.

Таким чином, у теорії наукових досліджень у цілому і теорії управління зокрема як "реактивність" об'єкта дослідження прийнято вважати його здатність реагувати на чинники зовнішнього середовища, тобто потік подій, які вже відбулися, а як "проактивність" - здатність вливати на зовнішнє середовище, тобто запобігати появі негативних чинників у майбутньому потоці подій, що можуть знизити результативність його застосування.

Результати аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО [29-32] показують, що терміном "проактивний контрвогонь" (proactive counterfire) позначають специфічний вогонь АП під час виконання завдань ВгП у різних видах операції, спрямований на ВФ артилерії противника - його артилерійські системи (enemy indirect fire systems), пункти управління (C2), сили і засоби ведення розвідки (sensors, platforms), підрозділи логістичного забезпечення (logistics). Метою проактивного контрвогню є ідентифікація, визначення місцезнаходження й вогневий вплив на ВФ артилерії противника, перш ніж вони зможуть вплинути на хід операції в цілому та військові формування зокрема. Відповідно до теорії військового управління армії США артилерійський підрозділ, озброєний системами MLRS (multiple launch rocket system) чи HIMARS (high mobility artillery rocket system), зі складу артилерійської бригади (field artillery brigade - FAB) чи артилерії дивізії (division artillery - DIVARTY), як правило, буде виконувати основний обсяг завдань проактивного контрвогню під час підтримки дій дивізії (support of division operations).

Результати аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО показали, що найдоцільнішими цілями під час організації та ведення проактивного контрвогню будуть: гармати, реактивні системи залпового вогню, пускові установки (cannon, rocket, and missile delivery systems); підготовлені стартові позиції (prepared launch sites); склади артилерійських боєприпасів (artillery ammunition storage facilities); пункти управління вогнем (fire direction centers); радари визначення місцезнаходження зброї та передові спостерігачі (weapons locating radars and forward observers); пункти базування авіації (fixed or rotary wing airfields/strip); комунікаційна інфраструктура сил і засобів вогневої підтримки (fire support communication infrastructure).

Терміном "реактивний контрвогонь" (reactive counterfire) позначають негайний органічний або спільний вогонь для нейтралізації, знищення або придушення ВФ артилерії противника після відкриття ним вогню не лише по артилерійських, а й по загальновійськових підрозділах. Метою реактивного контрвогню в операції є нейтралізація, подавлення або придушення ВФ артилерії противника, озброєних гарматами і мінометами, після відкриття ними вогню.

Висновки й перспективи подальших досліджень

Таким чином, у статті методом аналізу досліджено організацію та ведення контрбатарейної боротьби в операціях відповідно до теорії військового управління армій країн - членів НАТО. Результати дослідження дають змогу виокремити два способи організації та ведення контрбатарейної боротьби: реактивний та проактивний контрвогонь. За результатами проведеного дослідження як проактивний спосіб ведення контрвогню пропонуємо розуміти спосіб організації та ведення контрбатарейної боротьби в операції, мета якої полягатиме в запобіганні деструктивному вогневому впливу противника по артилерійських і бойових підрозділах загальновійськових формувань, як реактивний спосіб організації та ведення контрбатарейної боротьби в операції, яка залежатиме від зовнішнього середовища і буде прямою реакцією на вогонь військових формувань артилерії противника.

Наукові результати, здобуті в ході проведення теоретичних досліджень, показують, що для досягнення максимальної результативності ВгП маневрених підрозділів, у тому числі контрвогню, в теорії військового управління армій країн - членів НАТО артилерійські підрозділи поділяють за відносинами підтримки [10]. Таким чином, подальші дослідження шляхів підвищення результативності ВгП в цілому та контрбатарейної боротьби зокрема доцільно спрямувати на розроблення методики розподілу АП за відносинами підтримки (support relationships) у різних формах ведення воєнних дій.

Список використаних джерел

1. Wollenberg, C.D. (2021). Counterfire operations against peer competitors. Recalibrating sensory requirements?

2. Bailey, J.B.A. (Ed.). (1989). Field Artillery And Fire Power (1st ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203392997.

3. Головченко, О., Іщенко, О., & Линок, Н. (2021). Здобуті уроки ведення бойових дій артилерійськими підрозділами в ході збройного конфлікту на сході України за аспектом живучості в 2014-2015 роках. Воєнно-історичний вісник, 39(1), 82-96. https://doi.org/10.33099/2707-1383-2021-39-1-82-96.

4. Слісар, П., & Грицай, П. (2022). Використання методу лінійного програмування для визначення ймовірності досягнення потрібного ефекту координації вогневого ураження противника в операції. Grail of Science, (18-19), 96-99. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.26.08.2022.14.

5. Слісар, П. (2022). Удосконалена методика визначення ймовірності досягнення потрібного ефекту координації вогневого ураження противника в операції. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, 2(75), 40-46. https://doi.org/10.33099/2304-2745/2022-2-75/40-46.

6. Майстренко, О., Караванов, О., & Лихольот, О. (2022). Обґрунтування сукупності показників оцінювання стійкості функціонування розвідувально-вогневих систем. Честь і закон, 1(80), 19-25. https://doi.org/10.33405/2078-7480/2022/1/80/262458.

7. Лихольот, О., & Майстренко, О. (2021). Дослідження процесу вогневого ураження противника. Збірник наукових праць ЛОГОС. https://doi.org/10.36074/logos-10.12.2021.v1.39.

8. Maistrenko, O., Khoma, V., Lykholot, O., Shcherba, A., Yakubovskyi, O., Stetsiv, S., Kornienko, A., & SaveHev A. (2021). Devising a procedure for justifying the need for samples of weapons and weapon target assignment when using a reconnaissance firing system. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 5(3 (113), 65-74. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2021.241616.

9. Hohoniants, S., Repilo, I., Tytarenko, O., Kokoiko, A., & Golovchenko, O. (2021). Improving a method for determining the maneuvering intensity of the executive element of a special-purpose system. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 5(3 (113), 75-83. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2021.242688.

10. Репіло, Ю., & Головченко, О. (2023). Аналіз базових концепцій і понять вогневої підтримки артилерійськими підрозділами в бою армій країн НАТО. Grail of Science, (27), 209-211. https://doi.Org/10.36074/grail-of-science.12.05.2023.030.

11. Репіло Ю., & Іщенко О. (2022). Методика оцінювання відповідності можливостей безпілотних авіаційних комплексів щодо повітряної розвідки в інтересах виконання вогневих завдань артилерією у збройних конфліктах. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Військові та технічні науки, 88(3), 125-149. https://doi.org/10.32453/3.v88i3.1252.

12. Golovchenko, O. (2020). Content-analysis of trends of waging warfare by the army of the armed forces of the Russian Federation. Sciences of Europe, 58(2 (2020), 54-61. https://www.europe-science.com/archive/.

13. Golovchenko, O., & Ishchenko, O. (2020). Infantry division of the armed forces of the Russian Federation: analysis of combat opportunities and their influence at the survivability artillery units in armed conflicts. The scientific heritage, 55(5 (2020), 27-33. http://www.scientific-heritage.com/archive/.

14. Головченко, О. (2021). Тенденції ведення збройної боротьби армією російської федерації - дослідження через призму контент-аналізу. Грааль Науки, (7), 122-124. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.27.08.2021.020.

15. Репіло, Ю.Є., & Головченко, О. В. (2021). Модель ведення бойових дій артилерійськими підрозділами під час вогневої підтримки у ході ведення наступальних дій. Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence, 1 (40). 153-162. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-153-162.

16. Головченко, О. (2021). Математична модель застосування артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в наступі. Грааль Науки, (6), 90-92. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.016.

17. Репіло, Ю., Головченко, О. & Купрієнко, Д. (2022). Модель застосування ракетних та артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в операції (бою) з використанням теорії випадкових процесів зі скінченною множиною станів.

18. Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence, 2 (44). 28-37. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2022-44-2-28-37.

19. Репіло, Ю., & Головченко, О. (2021). Обґрунтування показників та критерію можливої живучості артилерійських підрозділів під час вогневої підтримки в наступальних діях. Системи озброєння і військова техніка, (3(67), 39-44. https://doi.org/10.30748/soivt.2021.67.05.

20. Ріман, О. (2021). Формалізація процесу ураження артилерійських підрозділів противника в сучасних умовах. Збірник наукових праць ЛОГОІ. https://doi.org/10.36074/logos-15.10.2021.12.

21. Maistrenko, O., Karavanov, O., Riman, O., Kurban, V., Shcherba, A., Volkov, I., Kravets, T., & Semiv, G. (2021). Devising a procedure for substantiating the type and volume of redundant structural-functional elements of reconnaissance-firing systems. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, 2(3 (110), 31-42. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2021.229031.

22. Кондратенко, Є., Стецюк, Р., & Головченко, О. (2023). Аналітико-стохастична модель ведення бойових дій розвідувально-вогневим комплексом під час вогневої підтримки з використанням теорії марковських випадкових процесів із безперервним часом. Grail of Science, (29), 97-103. https://doi.org/10.36074/grail-of- science.07.07.2023.015.

23. Репіло, Ю., & Россійцев, В. (2022). Аналіз базових принципів, концепцій та понять доктринального забезпечення збройних сил провідних країн світу. Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence, 1 (43). 79-90. https://doi.org/10.33099/2311 -7249/2022-43-1-79-90.

24. Репіло, Ю., Россійцев, В. & Школяренко, В. (2022). Аналіз основних методів планування воєнних дій прийнятих у НАТО. Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence, 3 (45). 55-62. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2022-45-3-55-62.

25. Репіло, Ю., Россійцев, В. & Іщенко, О. (2022). Аналіз базових принципів, концепцій та понять доктринального забезпечення збройних сил провідних країн світу. Modern Information Technologies in the Sphere of Security and Defence, 1 (43). 79-90. https://doi.org/10.33099/2311-7249/2022-43-1-79-90.

26. Репіло, Ю., та ін. (2018). Погляди провідних фахівців НАТО на вогневу підтримку з закритих вогневих позицій. Київ: НУОУ.

27. Shevtsov, R. (2023). An improved mathematical model of fire damage to enemy artillery units by missile forces and artillery in operations. Journal of Scientific Papers "Social Development and Security'', 13(1), 13-22. https://doi.org/10.33445/sds.2023.13.1.2.

28. NATO Standardization Office. (2021). AAP-06(2021) - NATO GLOSSARY OF TERMS AND DEFINITIONS. (STANAG 3680). Вилучено з: https://www.nato.int.

29. NATO Standardization Office. (2019). AAP-06(2019) - NATO GLOSSARY OF TERMS AND DEFINITIONS. (STANAG 3680). Вилучено з: https://www.nato.int.

30. NATO Standardization Office. (2013). AAP-06(2013) - NATO GLOSSARY OF TERMS AND DEFINITIONS. (STANAG 3680). Вилучено з: https://www.nato.int.

31. Headquarters, Department of the Army. (2020). Fire Support and Field Artillery Operations (FM 3-09). Вилучено з: https://armypubs.army.mil/.

32. Headquarters, Department of the Army. (2021). Field Artillery Counterfire and Weapons Locating Radar Operations (ATP 3-09.12). Вилучено з: https://armypubs.army.mil/.

33. Headquarters, Department of the Army. (2016). Fire Support for the Brigade Combat Team (ATP 3-09.42). Вилучено з: https://armypubs.army.mil/.

34. Headquarters, Department of the Army. (2017). Division Artillery Operations and Fire Support For the Division. (ATP 3-09.90). Вилучено з: https://armypubs.army.mil/.

35. Мутерко, Г.М. (2015). Проактивне мислення як метод управління персоналом. Економічний аналіз: збірник наукових праць, 2 (21), 169-173. Вилучено з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2015_21(2)__27.

36. Федорів, Т. (2012). Репутаційні ризики та комунікаційний менеджмент в органах державної влади. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 4, 137-147. Вилучено з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2012_4_19.

37. Коваленко, О.В. (2009). Удосконалення внутрішньогосподарського антикризового механізму. Механізм регулювання економіки: збірник наукових праць, 2 (4), 190195.

38. Рамазанов, С.К., Степаненко, О.П., Тимашова, Л.А. (2004). Методи антикризового управління. Луганськ: СНУ ім. В. Даля.

39. Шкуро, М.Ю., Бушуєв, С.Д. (2017). Особливості застосування проектного управління в муніципальних інфраструктурних проектах забезпечення енергоефективності. Вісник ЛДУ БЖД: збірник наукових праць, 16, 76-82.

Размещено на Allbest.ru