Методика оцінювання як інструмент вимірювання прогресу воєнних дій: запровадження стандартів НАТО у діяльність сил оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, м. Харків

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Методика оцінювання як інструмент вимірювання прогресу воєнних дій: запровадження стандартів НАТО у діяльність сил оборони України

Ігор Ролін

доктор військових наук, професор

професор кафедри тактико-спеціальних дисциплін

Дмитро Купрієнко

доктор військових наук, професор

заступник начальника кафедри логістики

Олександр Серпухов

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

начальник інституту

Володимир Марущенко

кандидат біологічних наук, доцент

заступник начальника інституту з навчальної та наукової роботи

Анотація

військовий управління стандарт

На основі опрацювання доктринальних публікацій НАТО та Сухопутних військ США, бойового досвіду сил оборони України було виявлено та систематизовано нові для діяльності вітчизняних органів військового управління раціональні принципи, прийоми та процедури, які доцільно впровадити у відповідні стандарти з управління військами. Показано, що, з метою мінімізації впливу невизначеності та мінливості обстановки у сучасній війні, під час ведення операцій потрібно покладатися насамперед на принципи, а не на плани, оскільки плани швидко “застарівають” і потребують коригувань.

Підкреслюється, що в державах-членах НАТО командири та органи управління всіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів з реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов. Вона є безперервною, спрямовує усі функції операційного процесу, завершує кожну операцію чи фазу операції та застосовується в кожній ланці управління. На жаль, процедура оцінювання, як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану операцій, доктринальними документами сил оборони України наразі не визначена. Показано, що наявна методика Assessment достатньо повно викладена в публікаціях НАТО та держав-членів НАТО, однак вона подається не завжди структуровано, а сприйняття її суті та змісту ускладнюється спеціальними термінами, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології.

Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій. Для наочності приводиться актуальний для російсько-української війни приклад розроблення фрагмента методики оцінювання.

Розкрито, що основою методики Assessment є формалізована модель оцінювання, яка базується на експертному виборі показників ефективності та індикаторів цих показників. Якість вибору залежить від компетентності, креативності та, головне, практичного досвіду тих, хто планує. Завжди існує ризик необ'єктивності експертних оцінок, тому використання зазначеної методики не означає, що результати воєнних дій є математично детермінованими. Отже, командири та офіцери штабу мають застосовувати логічні судження до математичних результатів процедури оцінювання, щоб оцінити прогрес максимально цілісно. У результаті командир отримує як математично чіткий аналіз, так і висновки експертів, щоб комплексно та всебічно оцінити прогрес, що сприятиме адекватності його рішень в умовах мінливої обстановки.

Зроблено висновок, що реалізація методики Assessment сприятиме підвищенню спроможності органів управління оцінювати прогрес ведення воєнних дій та скеровувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки. Також її використання може підвищити оперативну та тактичну сумісність підрозділів сил оборони України з підрозділами держав-членів НАТО під час планування спільних операцій.

Ключові слова: воєнні дії; операція; органи військового управління; оцінювання; планування; методика; стандарти НАТО.



Rolin I., Kupriyenko D., Serpukhov O., Marushchenko V.

Assessment method as a tool for measuring the progress of military operations: adaptation of NATO standards in the activities of the defense forces of Ukraine

Abstract

Based on the study of the doctrinal publications of NATO and the US Army, the combat experience of the defense forces of Ukraine, new rational principles, technique and procedures for the activities of domestic military administration bodies were identified and systematized, which may be appropriate to implement in the relevant standards for the management of troops. It is shown that, in order to minimize the impact of uncertainty and variability of the situation in modern warfare, when conducting operations, it is necessary to rely primarily on principles, and not on plans, because plans quickly “outdated” and require adjustments.

It is emphasized that in NATO member states, commanders and management bodies of all levels apply the assessment procedure (Assessment), which is understood as a com-parison of predicted results with real events in order to determine the overall effective-ness of the use of troops and progress in achieving the specified goals and creating the desired final conditions. It is continuous, directs all functions of the operational process, completes each operation or phase of the operation, and is applied in each chain of command. However, unfortunately, the evaluation procedure, as a technique that would be used for continuous adjustment of the plan of operations, is currently not defined by the doctrinal documents of the Defense Forces of Ukraine.

It is shown that the existing Assessment methodology is sufficiently fully explained in the publications of NATO and NATO member states, but it is not always presented in a structured way, and the perception of its essence and content is complicated by special terms that do not always correspond to Ukrainian military terminology.

The mentioned circumstances made it necessary to improve the existing methodology due to the algorithmization of its content, as well as to ensure semantic interoperability (interpretation of basic principles and concepts) in the field of land operations planning. For clarity, an example of the development of a fragment of the evaluation methodology relevant for the russian-Ukrainian war is given.

It is revealed that the basis of the Assessment methodology is a formalized assessment model, which is based on expert selection of performance indicators and indices of these indicators. The quality of the choice depends on the competence, creativity and, most importantly, the practical experience of those who plan. It is emphasized that there is always a risk of bias of expert evaluations, therefore, the use of the mentioned methodology does not mean that the results of military actions are mathematically deterministic and, therefore, commanders and staff officers should apply logical judgments to the mathematical results of the evaluation procedure in order to assess progress as holistically as possible. As a result, the commander receives both a mathematically rigorous analysis and the con¬clusions of experts in order to thoroughly and comprehensively assess progress, which will contribute to the adequacy of his decisions in the conditions of a changing situation. It was concluded that the implementation of the Assessment methodology will contribute to increasing the ability of management bodies to assess the progress of military operations and to direct the plans of these operations in accordance with changes in the situation. Also, its use can increase the operational and tactical compatibility of units of the defense forces of Ukraine with units of NATO member states during the planning of joint operations.

Key words: military action; operation; military administration bodies; assessment; plan-ning; methodology; NATO standards.



Вступ

Постановка проблеми. Успішне проведення наступальних операцій восени 2022 року силами оборони України дає вагомі підстави для твердження, що успіху на полі бою досягають ті командири, які діють активно, 82 прагматично та нестандартно в інтересах виконання поставленого бойового завдання, більшою мірою зважаючи на реальну обстановку, покладаючись на досвід, прагматизм і здоровий глузд, чим на детальні плани. Виявлення вразливих місць противника та його дезорганізація за рахунок раптового удару (shock action) відносно невеликими тактичним загонами (групами), захоплення, збереження і розвиток ініціативи із застосуванням рішучого тиску в місцях, де противник найменше на це очікував, комбінація летальних і нелетальних засобів впливу не тільки на фізичну (матеріальну) складову противника, але й на його свідомість, згуртованість, волю до опору - саме такий підхід був застосований в операціях зі звільнення Харківщини та північної частини правобережної Херсонщини.

Зазначений підхід до сухопутної операції є класичним прикладом реалізації сучасної “натівської” концепції маневреного підходу (Manoeuvrist Approach), яка наразі вважається ключовою в Доктрині сухопутних операцій [1], [2]. Згідно з цією доктриною, від командирів вищих ланок вимагається розуміння, позитивне сприйняття на психологічному рівні й реалізація принципів і процедур, які сформовані не на основі філософії виконання наказу за “будь-яку ціну”, а на філософії досягнення мети операції, коли командири нижньої та середньої ланок не просто мають можливість, але зобов'язані проявляти ініціативу та самостійність під час вибору способів досягнення визначених старшим командиром мети операції та бажаних кінцевих умов.

Отже, стає все більш очевидним, що використання принципів і процедур командування та управління за стандартами НАТО не тільки підвищує бойову ефективність, але є ключовою умовою досягнення перемоги над агресором. Важливість їх впровадження в бойову практику сил оборони України підсилюється розумінням того, що фізичне існування та подальший розвиток суверенної України можливі лише у безпековому союзі з державами-членами НАТО.

Тому буде логічним вважати, що для вітчизняних науковців у сфері військового управління актуальним завданням є виявлення (на основі опрацювання публікацій НАТО та держав-членів НАТО) нових для наших органів військового управління раціональних прийомів і процедур, їх адаптація до звичної нам спеціальної лексики (забезпечення семантичної інтероперабельності) і популяризація в силах оборони України.

У цьому сенсі, на нашу думку, актуальним є дослідження суті та методики проведення процедури оцінювання (Assessment), яку застосовують командири та штаби всіх рівнів у державах-членах НАТО як універсальну методику для безперервного моніторингу стану виконання та коригування як плану дій, так і вимірювання прогресу під час ведення операції адекватно змінам умов обстановки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Стаття є логічним продовженням і доповненням вирішення проблематики, висвітленої у публікаціях [3], [4], в яких було сформовано зміст основних термінів і розкрито систему керівних принципів командування та управління військами (силами) за стандартами НАТО, досліджено суть, зміст та ключові ідеї маневреного підходу, яка наразі вважається сучасною і провідною концепцією асиметричних сухопутних операцій НАТО. У цих наукових працях не ставилось за мету детально конкретизувати певні управлінські методики-процедури. Зокрема залишилось нерозглянутим питання суті оцінювання операцій (Assessment) як важливої процедури вимірювання прогресу дій на етапах планування, підготовки і виконання функцій командування та управління, згідно з вимогами стандартів НАТО та держав-членів НАТО.

Метою статті є створити умови для покращення органами управління спроможності оцінювати прогрес ведення воєнних дій і скориговувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки завдяки удосконаленню методики оцінювання прогресу їх ведення (Assessment).



Результати дослідження

З аналізу принципів планування застосування підрозділів за стандартами НАТО [4] випливає, що ознакою ефективного плану є не стільки виконання дій згідно з планом, а те, як план сприяє успішності дій у важкопрогнозованих умовах.

З урахуванням того, що в мінливому середовищі сучасних операцій плани швидко “застарівають” і потребують коригувань, у державах-членах НАТО командири та органи військового управління (ОВУ) усіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів із реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов [5]-[7] .

У теорії та практиці управління військами в силах оборони України традиційно важливими вважаються принципи централізації, а також твердість і наполегливість у реалізації прийнятих планів. Утім у тимчасових бойових статутах 2021 року ці принципи зазнали суттєвої трансформації завдяки такому доповненню: “Зважаючи на те, що обстановка у ході ведення бою (дій) характеризується частими та різкими змінами, командиру не слід допускати впертого дотримання рішення, яке прийняте ним раніше і вже не відповідає обстановці, що склалась, та суперечить здоровому глузду. У цих умовах командиру необхідно вносити корективи та уточнення у плани і порядок подальших дій” [8].

Виникає логічне питання стосовно наявності процедури внесення корективів у плани і порядок подальших дій в доктринальних документах сил оборони України. Згідно зі стандартами держав-членів НАТО такі корективи вносяться на основі визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов.

Отже, для визначення новизни зазначеної “натівської” процедури Assessment для сил оборони України буде доцільним порівняти її з аналогічними процедурами, які є традиційними та визначені доктринальними документами з управління військами в силах оборони України. Наприклад, у пострадянських бойових статутах, які наразі залишаються керівними документами в Збройних Силах України, у загальних рисах визначено процедуру оцінювання обстановки. Суть її полягає у вивченні факторів та умов, які впливають на виконання отриманого завдання, на основі детального оцінювання противника, своїх військ, сусідів та фізико-географічних умов (району бойових дій). Оцінювання даних обстановки здійснюється з метою прогнозування її подальшого розвитку. Ця процедура в теорії і практиці управління військами пострадянських країн традиційно вважається основним завданням командирів та органів військового управління під час підготовки та ведення воєнних дій.

Натомість для оцінювання обстановки в державах-членах НАТО застосовується процедура mission analysis (аналіз бойового завдання), яка є певною мірою схожою із зазначеною. Mission analysis вважається найбільш важливим етапом процесу прийняття військових рішень, оскільки має сприяти розумінню (візуалізації) командиром обстановки та структуруванню проблеми. Розуміння має бути настільки чітким, щоб командир зміг усвідомити та сформулювати перебіг бою (дій) у своєму початковому намірі та вказівках з планування. Результатом mission analysis є визначення того, що військовий підрозділ повинен виконати, коли і де він мусить це виконати та, головне, навіщо це потрібно виконати [7], [9].

Не вдаючись у відмінності, можна стверджувати, що процедури mission analysis та оцінювання обстановки мають схожі риси, оскільки для них характерні прогностичні функції, що базуються на кількісно-якісному аналізі факторів та умов обстановки. Утім, як можна бачити, вони не призначені для вимірювання ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов (як процедура Assessment).

У доктринальних документах з управління та планування застосуванням сил оборони України [8], [10]-[12] також передбачена процедура аналізу та оцінювання плану дій, яка проводиться за результатами контролю готовності підрозділів до виконання визначених завдань та з урахуванням змін обстановки, що відбулися після затвердження плану дій (але не під час дій). Критерії оцінювання плану (пріоритетність, узгодженість, безперервність і повнота) апріорі визначені цими документами і є обов'язковими. Більшість із цих критеріїв, на жаль, мають складний для розуміння фізичний зміст, що суттєво обмежує можливості з їх кількісного оцінювання. Вони, на нашу думку, є недостатньо конкретними і майже не орієнтовані на досягнення мети бою (дій). Той факт, що ці критерії визначені апріорі керівними документами (а не розробляють командир і офіцери штабу під конкретну обстановку) свідчить не на користь заохочування ініціативи підлеглих командирів під час дій.

З наведених міркувань та аналізу випливає, що процедура оцінювання як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану операції на основі визначення загальної ефективності застосування військ та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов доктринальними документами сил оборони України, наразі не визначена.

У силах НАТО процес ведення операцій (operations process) - це основні функції командування та управління (command and сопшої), що виконуються під час ведення бойових дій / операцій: планування, підготовка, виконання завдань і безперервне оцінювання ситуації. Під терміном “операція” (орегаШп) мають на увазі бойовий процес, який містить пересування, забезпечення, наступ, оборону і маневри, необхідні для досягнення цілі будь-якого бою або кампанії (далі - операція) [7], [13]. Командування є рушійною силою процесу ведення операцій, однак, важливо підкреслити, що кожна функція цього процесу (планування, підготовка і виконання) супроводжується безперервним оцінюванням, як показано на рис. 1 [1], [7].

Отже, процедура оцінювання (Assessment) є безперервною, іде попереду, спрямовує усі функції процесу ведення операцій і завершує кожну операцію чи фазу операції. Процедура оцінювання застосовується в кожній ланці управління.

З огляду публікацій НАТО і Сухопутних військ США щодо процедури Assessment [5] - [7] випливає її функціональна структура, яка містить три основних компоненти: моніторинг поточної обстановки для збирання відповідної інформації; аналіз прогресу в досягненні кінцевого стану, цілей та виконанні завдань; рекомендації або коригування дій для поліпшення обстановки. Ці компоненти є безперервними і логічно послідовними.

Рис. 1. Місце процедури оцінювання (Assessment) в операційному процесі (operations process) в силах НАТО

Моніторинг - це безперервне збирання інформації про поточну обстановку, яку можна порівняти з прогнозованою обстановкою, яка описана в намірі командира та концепції (замислі) операції. Без точного розуміння поточної обстановки не може бути оцінено прогрес у виконанні місії, як не можуть бути прийняті ефективні рішення. Тому кожний підрозділ штабу фіксує поточну інформацію, яка стає основою для аналізу з метою визначення ступеня відповідності поточної обстановки наміру командира, місії (бойовому завданню) та концепції (замислу) операції.

Аналіз є основою процедури оцінювання. Штаб аналізує інформацію, яка зібрана за допомогою моніторингу, для оцінювання прогресу операції і допомагає командирам відповісти на такі питання: Який поточний ступінь прогресу в досягненні бажаних умов? Чому досягнуто саме такий ступінь прогресу? Як краще виконати місію?

Аналіз базується на використанні показників оцінювання та індикаторів.

Показники оцінювання використовують двох типів:

Показники ефективності (measures of effectiveness - MOEs) допомагають визначити, чи були намічені цілі досягнуті під час виконання місії. Вони допомагають відповісти на питання: Чи робимо ми правильні речі? Приклади показників ефективності (MOEs) для мети “Забезпечити громадський порядок та безпеку громадян”: зниження активності бойовиків; збільшення довіри населення до місцевих сил безпеки тощо.

Показники виконання (measures of performance - MOPs) допомагають визначити, чи виконане завдання належним чином, та відповісти на такі питання: Чи була дія виконана? Чи були завдання завершені за стандартом? Приклади показників виконання (MOPs): маршрут X підготовлено до руху військ; генератори доставлені, знаходяться у робочому стані і під охороною в селах A, B і C; закріпилися на висоті 785 м тощо.

У контексті аналізу, індикатор - це елемент інформації, який дає розуміння про стан показника оцінювання. Індикатори допомагають відповісти на питання: Який є поточний стан показника ефективності (MOE) або показника виконання (MOP)?

Приклади індикаторів для показника ефективності (MOE) “Зниження активності бойовиків”: кількість терористичних актів противника в районі щотижня; кількість схованок зброї та боєприпасів, виявлених в районі щотижня.

Індикатори визначаються на основі звітів підлеглих, обстежень і опитувань. Один індикатор може давати інформацію декільком показникам виконання (MOPs) і показникам ефективності (MOEs).

Аналіз передбачає вивчення того, чому розвиток подій відбувається або не відбувається за планом. Командири і офіцери штабу пропонують і розглядають можливі причини. Ключовим аспектом аналізу є визначення відхилень - різниці між поточною обстановкою і обстановкою, яка була передбачена в плані та мала б бути в певний час. Ґрунтуючись на значеннях відхилень, штаб готує рекомендації командирові, яким чином скорегувати план операції, щоб виконати бойове завдання більш ефективно. Це робиться постійно з критичним переосмисленням основних припущень, які були зроблені під час виявлення проблеми. У контексті операцій, проблема - це чинник чи декілька чинників, які заважають командирам досягти бажаного кінцевого стану [7], [13]. Коли допущення стає недійсним, тоді актуальності набуває переосмислення проблеми.

Рекомендації або корегування дій. Хоча моніторинг і аналіз є найважливішими видами діяльності, проте оцінювання є неповним без рекомендацій або скеровування дій. Оцінювання лише діагностує проблеми, але поки воно не перетвориться на рекомендації, його використання для командира вельми обмежене.

На підставі аналізу прогресу, штаб намагається знайти можливі покращення до плану та виносить попередні судження про відносні переваги цих змін. Офіцери штабу визначають ті зміни, які мають достатні переваги, і подають їх як рекомендації командирові або вносять корективи у межах повноважень, які їм делеговані.

Рекомендації командирові змінюються в діапазоні від продовження проведення операції за діючим планом до коригувань, які не передбачалися. Внесення коригувань передбачає: постановку нових завдань підлеглим; перегляд пріоритетів підтримки; коригування ISR-плану (ISR: intelligence, surveillance, and reconnaissance (розвідка, спостереження та рекогносцирування) і плану синхронізації (аналог планової таблиці взаємодії); істотне змінення варіанта (способу) дій.

Командир інтегрує рекомендації штабу, підлеглих командирів та інших партнерів зі своїми власними оцінками. На основі цих рекомендацій командир вирішує, як змінити хід операції, щоб краще виконати бойове завдання.

Оцінювання на тактичному рівні фокусується на найближчій перспективі та більшою мірою ґрунтується на безпосередньому спостереженні й судженнях, ніж на детальних методах оцінювання. Це не означає, що тактичні підрозділи не можуть використовувати детальні методи оцінювання.

Для невеликих підрозділів (без штабу) оцінювання має в основному неформалізований характер. Командири невеликих підрозділів зосереджуються на оцінюванні готовності своїх підрозділів (особового складу, зброї та бойової техніки, припасів, морального духу) і здатності підрозділу виконувати поставлені завдання. Вони також визначають, чи виконав підрозділ завдання, які були поставлені. Якщо ці завдання не мали бажаних результатів, командири з'ясовують причини і розглядають, які поліпшення могли б бути зроблені для операцій підрозділу.

Процес оцінювання сприяє отримуванню бойового досвіду, використання якого дозволяє змінювати тактику, способи дій і процедури.

Наведене описання сутності процедури оцінювання є вельми загальним, однак показує ступінь складності та трудомісткості цієї процедури. Повноцінне її проведення вимагає наявності більш детальної методики та достатньої кількості підготовленого особового складу в органі управління.

Наявну методику оцінювання Assessment викладено у військових публікаціях НАТО та держав-членів НАТО [5] -- [7] з достатньою повнотою. Утім у цих публікаціях вона подається, на наш погляд, не достатньо структуровано, іноді з надмірною деталізацією не дуже суттєвих аспектів. Водночас порядок розроблення ключових елементів методики оцінювання (наприклад, складання формалізованої моделі) розкрито доволі поверхнево. Розуміння суті та змісту методики вітчизняними військовими фахівцями ускладнюється через використання у ній спеціальних термінів, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології.

Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику Assessment за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій. Також доречним, на наш погляд, є наведення актуальних (для російсько-української війни) прикладів розроблення і використання найбільш важливих фрагментів методики.

Отже, методика оцінювання містить шість кроків, які командири та офіцери штабу відпрацьовують під час планування операції, а саме:

крок 1: зібрати інструменти та інформацію для оцінювання;

крок 2: зрозуміти поточні та бажані умови;

крок 3: розробити показники оцінювання та потенційні індикатори;

крок 4: розробити план збору (отримання) інформації;

крок 5: розподілити відповідальність за проведення аналізу і вироблення рекомендацій;

крок 6: визначити механізми зворотного зв'язку.

У штабах ця методика використовується під час складання плану оцінювання (у підрозділах, де немає штабів, такий план може не розроблятися, однак оцінювання проводиться). Далі детально розглянемо зазначені кроки.

Крок 1: зібрати інструменти та інформацію для оцінювання.

Командир починає процес прийняття військового рішення з отриманням бойового завдання або у передбаченні нового бойового завдання. На цьому етапі оповіщається особовий склад штабу; визначаються наявний час для планування та підготовки, метод роботи в процесі планування; оновлюються поточні оцінки обстановки і збираються інструменти та інформація, які необхідні для аналізу бойового завдання і подальшого планування, зокрема для процедури оцінювання [9]. Список спеціальних інструментів та інформації щодо оцінювання може містити (але не остаточно): план або наказ старшого штабу (командира), включно з додатком з оцінювання (по можливості); у випадку заміни підрозділу, усі поточні оцінки та результати оцінювання попередників; релевантні продукти оцінювання (обмеженого доступу або з відкритих джерел) цивільних і військових організацій; список потенційних джерел даних (перевага віддається офіційним установам і цивільним експертам у предметній області).

Крок 2: зрозуміти поточні та бажані умови.

Оцінювання - це вимірювання прогресу в досягненні необхідного кінцевого стану. Тому важливо чітко зрозуміти поточні умови, в яких перебувають свої війська (підрозділ), а також візуалізувати та сформулювати бажані умови, що характеризують кінцевий стан (що ми хочемо зробити і навіщо?). Процедура аналізу бойового завдання та розвідувальна підготовка району дій сприяють розумінню поточної ситуації. У процесі визначення бажаних умов командир і штаб важливу інформацію, якої не вистачає, заміщують припущеннями, які постійно перевіряються, та у міру отримання інформації - замінюються фактами чи спростовуються.

Засновуючись на розумінні обстановки, командири формулюють свій намір - commander's intent (не слід плутати з замислом - concept of operations). Намір командира є чітким та стислим викладенням мети операції та бажаного кінцевого стану (результату бою / дій), що забезпечує здійснення децентралізованого управління (mission command), зосереджує увагу штабу та допомагає підпорядкованим і підтримуючим командирам діяти з метою досягнення бажаних результатів без подальших наказів, навіть якщо операція розгортатиметься не так, як планувалось. Зазвичай, формулювання наміру командира складається з 3-5 речень і містить такі елементи: мету (Expanded Purpose) - що треба виконати і навіщо; ключові завдання (Key Tasks), кінцевий стан / результат (End State). Кінцевий стан описує умови, досягнення яких приведе до успішного виконання завдання [13], [14]. Наприклад, для батальйону, який готується до позиційної оборони населеного пункту, намір командира може бути таким.

Приклад:

Мета цього бою - не допустити прориву 21 БТГр противника через рубіж “Піон”, що дозволить нам утримати вигідну та добре укріплену позицію, яка послужить плацдармом для нашого майбутнього наступу.

Ключові завдання нашого батальйону:

скоригувати вогонь артилерії, що підтримує нас, для нанесення максимальних втрат артилерійським і танковим підрозділам противника, особливо на рубежі “Астра”;

у разі виходу противника на рубіж “Гортензія”, нанести йому максимальних втрат вогнем мінометної батареї;

у разі переходу противника в атаку, фланговим вогнем відсікти його піхоту і знищити танки та ББМ із засадних позицій ПТКР на рубежі “Червоний мак”.

Результатами (кінцевим станом), які приведуть нас до перемоги, є такі: 21 БТГр противника зупинили, населений пункт Брама утримали, противнику нанесли втрати, несумісні з подальшим його наступом. Наш батальйон готовий до переходу в наступ у другому ешелоні 99 омбр у взаємодії з 2 тб.

Підрозділ штабу, що відповідає за план оцінювання, виокремлює і конкретизує кожну бажану умову, яка згадана в намірі командира. Для наведеного прикладу бажаними будуть три умови.

Умова 1: 21 БТГр зупинили, населений пункт Брама утримали.

Умова 2: 21 БТГр нанесли втрати, несумісні з її подальшим наступом.

Умова 3: батальйон готовий до переходу в наступ у другому ешелоні 99 омбр у взаємодії з 2 тб.

Вимірювання бажаних умов, що характеризують кінцевий стан, по суті є оцінюванням прогресу операції. Моніторинг фокусується на відповідних умовах поточної обстановки. У разі змінювання умов, що визначають кінцевий стан, під час планування штаб вносить корективи до плану оцінювання.

Крок 3: розробити показники оцінювання та індикатори.

Основою методики є модель оцінювання, приклад якої подано на рис. 2.

Модель оцінювання має ієрархічну структуру, вершиною якої є опис кінцевого стану (End State), за яким слідують показники ефективності (MOEs), і далі - індикатори (Е). Командири описують кінцевий стан операції в намірі командира (commander's intent). Потім з наміру командира визначаються конкретні бажані умови (conditions). Кожна умова оцінюється показником ефективності, які описуються конкретними та вимірюваними індикаторами.

Найбільшу складність у процедурі оцінювання представляє вибір (розроблення) показників ефективності (MOEs) та індикаторів до них, що мають відповідати певним вимогам і правилам, а саме:

вибирати потрібно тільки ті MOEs, які вимірюють ступінь досягнення бажаного результату (кінцевого стану) кількісно чи якісно;

для кожної умови MOEs мають бути різноманітними (не схожими), особливо щодо їх причинно-наслідкових зв'язків;

доцільне використання однакового MOE для різних умов (якщо це можливо);

повинні підтримуватись MOEs індикаторами, які мають бути суттєвими (тобто давати чітке уявлення про стан показника) і вимірюваними (з мінімальними відхиленнями), а також такими, щоб інформацію про величину індикаторів можна було б відносно просто зібрати;

Індикатори та MOEs повинні бути максимально зрозумілими і конкретними (із зазначенням часових показників, локації, назви об'єктів тощо);

MOEs записують як твердження (але не як запитання).

Приклад:

Умова: “21 БТГр зупинили, населений пункт Брама утримали” може підтримуватись такими показниками ефективності та індикаторами.

MOE 1: Противнику не вдалося подолати рубіж “Піон”.

Індикатор 1: Кількість танків / ББМ, що прорвались через рубіж “Піон” за останні 24 год.

Індикатор 2: Кількісний склад піхоти противника, що прорвалась через рубіж “Піон” за останні 24 год.

MOE 2: Артилерію противника подавлено.

Індикатор 1: Кількість пострілів артилерійських систем противника за останні 24 год.

Індикатор 2: Кількість БпЛА противника, що були зафіксовані західніше рубежу “Астра” за останні 24 год.

Індикатор 0: Підтверджена кількістьзни- щених гармат та мінометів противника, виявлених з початку бою.

MOE 3: Противник ніг мат панування у повітрі.

Індикатop Н: Кількість прольотів ліоаків У вертольотів проуивника західніше рубежу “Астра” за оррадні 2p нтД:

Індикатор» К: Підтветджзна кіаьлізнк знищених літакіт Ь ьрооольотів противника в районі оборонибаозльйо н..

Індикатор» 3: КалькістнБпЛА прокитни ьу, що були зафіььовзні західніші руЛвжу “Астрп” за останні І*2 год.



Рис. 2. Модель оцінювання / assessment (варіант)

Рис. 3. Масштабування значень індикаторів (варіант)

На рис. 3 можна бачити, що значення різнорідних індикаторів масштабовані і виражені у відносних одиницях на шкалі від 0 до 10 (верхня шкала). Наприклад, одна відносна одиниця відповідає 0,2 БК 120 мм мін або 2 од. знищених артилерійських систем противника, або 20 шт. зафіксованих артилерійських пострілів противника. Якщо за фізичним смислом індикатор шкодить прогресу, як, наприклад, “Кількість зафіксованих артилерійських пострілів противника за останні 24 год”, то його значення має бути від'ємним.

У реальних воєнних діях деякі чинники та умови можуть впливати на прогрес більшою мірою, тому вони мають бути більш вагомими і в математичній моделі оцінювання. З цією метою можуть використовуватись вагові функції (М), які виражають відносну важливість елемента моделі-індикатора, показника чи умови (рве. 2).

З метою підвищення наочності та розуміння того, що є “добре”, а що - “погано”, для конкретного індикатора аб2 показника ефективності може встановлюватися порогове значення (X'), рум явим роь^іеться число, що характеризує елемент моделі, перевищенні: якого вважається сукделим покращенням прогресу, чи навпаки, його погіршенням (на риз- 11 ЗНЛЗОНУЯ X' уз вьнпнолоені).

Визначення порогових показників ефективності, індикаторів, вагових коефіцієнтів і порогових значень вимагає практичного досвіду і міркувань у певній предметній області. Логічні міркування стосовно того, чому показники ефективності та індикатори були обрані саме такі, мають бути записані. Це полегшує обмін інформацією у разі зміни особового складу та розуміння плану оцінювання різними підрозділами штабу.

Усі елементи моделі математично об'єднуються розрахунками. Значення кожного показника ефективності визначається із значень індикаторів, що характеризують цей МОЕ; значення умови - із значень MOEs, що її характеризують, значення кінцевих умов (прогресу) визначається зі значень усіх умов. Коефіцієнти ваги обов'язково враховуються.

Значення будь-якого показника (МОЕ) визначається за формулою



де Mu - коефіцієнт ваги u-ї умови.

Приклад розрахунку елементів моделі показано на рис. 2. Розрахунок легко автоматизується з використанням програми Excel.

Розроблена таким чином модель вважається формалізованим планом оцінювання (formal assessment plans). Цей план ґрунтується на вимірюванні змін в обстановці й перевірці того, чи дійсно бажані умови досягаються, при постійному моніторингу та оцінюванні припущень, для їх підтвердження або спростування. Для цього, як було продемонстровано на прикладі, використовуються показники ефективності (MOEs). Натомість показники виконання (MOPs), як правило, не є складниками планів оцінювання. Їх розробляють і відслідковують підрозділи штабу, який інтегрує інформацію про хід операції, а також у поточних оцінках підрозділів штабу, які відповідають за певні функції (розвідку, логістику, зв'язок тощо).



Висновки та перспективи подальших досліджень

На основі опрацювання доктринальних публікацій НАТО та Сухопутних військ США, бойового досвіду сил оборони України були виявлені та систематизовані раціональні принципи, прийоми та процедури, які, на нашу думку, доцільно буде впровадити у відповідні стандарти з управління військами (статути, настанови тощо).

З метою мінімізації впливу невизначеності та мінливості обстановки сучасною доктриною НАТО щодо сухопутних операцій визначено, що в бойових умовах потрібно покладатися насамперед на принципи, а не на плани. Водночас планування підтримує війська орієнтованими на створення бажаних кінцевих умов, визначених в намірі командира, незважаючи на складність, мінливість і суперечності поточної обстановки.

У мінливому середовищі сучасного бою плани швидко “застарівають” і потребують коригувань. У державах-членах НАТО командири та органи управління всіх рівнів застосовують процедуру оцінювання (Assessment), під якою розуміється порівняння прогнозованих результатів із реальними подіями з метою визначення загальної ефективності застосування військ і прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов. Вона є безперервною, спрямовує усі функції операційного процесу та завершує кожну операцію чи фазу операції. Процедура оцінювання застосовується у кожній ланці управління.

Процедура оцінювання як методика, яка б використовувалася для безперервного коригування плану бою (дій) на основі визначення загальної ефективності застосування підрозділів та прогресу в досягненні визначених цілей і створенні бажаних кінцевих умов, доктринальними документами сил оборони України наразі не визначена.

Наявна методика Assessment достатньо повно викладена у військових публікаціях НАТО та держав-членів НАТО, утім вона подається не завжди структуровано, а сприйняття її суті та змісту ускладнюється спеціальними термінами, які не завжди мають відповідності в українській військовій термінології.

Зазначені обставини спричинили необхідність удосконалити наявну методику за рахунок алгоритмізації її змісту, а також забезпечення семантичної інтероперабельності (тлумачення базових принципів і понять) у сфері планування сухопутних операцій.

Основою методики Assessment є формалізована модель оцінювання, яка базується на експертному виборі показників ефективності та індикаторів цих показників. Якість цього вибору залежить від компетентності, креативності та, головне, практичного досвіду тих, хто планує. Завжди існує ризик необ'єктивності експертних оцінок. Тому використання зазначеної методики не означає, що результати воєнних дій є математично детермінованими і, отже, командири та офіцери штабу мають застосовувати логічні судження до математичних результатів процедури оцінювання, щоб оцінити прогрес максимально цілісно. У результаті командир отримує як математично чіткий аналіз, так і висновки експертів, щоб комплексно та всебічно оцінити прогрес, що сприятиме адекватності його рішень в умовах мінливої обстановки.

Реалізація методики Assessment сприятиме підвищенню спроможності органів управління оцінювати прогрес ведення воєнних дій та коригувати плани цих дій відповідно до змін умов обстановки. Також її використання може підвищити оперативну та тактичну сумісність підрозділів сил оборони України з підрозділами країн-членів НАТО під час планування спільних операцій.

Використання принципів і процедур планування за стандартами НАТО не гарантує поліпшення умов застосування підрозділів під час виконання бойових завдань. Однак, якщо планування проведене правильно і з використанням прийомів та методів, що відповідають умовам та характеру дій, то воно підтримує підрозділ орієнтованим на виконання визначених у намірі командира кінцевих умов, незважаючи на поточні проблеми та мінливість обстановки.

Подальшим напрямом дослідження може бути розроблення варіантів моделей оцінювання для різних видів операцій і функцій ведення воєнних дій.



Список використаних джерел

1. NATO STANDARD ATP-3.2.2. Command And Control of Allied Land Forces. URL: https://standards.globalspec.com/std/10065007/ATP-3.2.2 (дата звернення: 10.01.2023).

2. Allied Joint Doctrine for Land Operations AJP- 3.2. URL: https://www.gov.uk/govemment/publications/allied-joint-doctrine-for-land-operations-ajp-32 (дата звернення: 10.01.2023).

3. Ролін І.Ф., Лобанов А.А., Марущенко В.В. Управління як функція ведення воєнних дій силами оборони України. Наука і оборона. Київ: НУОУ, 2019. № 1. С. 9-15. DOI: 10.33099/2618-1614-20196-1-09-15 (дата звернення: 10.01.2023).

4. Ролін І.Ф., Купрієнко Д.А., Марущенко В.В. Концептуальний підхід до планування та ведення сухопутних операцій за стандартами НАТО. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки. Хмельницький: НАДПСУ, 2022. № 1-2 (87). С. 143-169. DOI: https://doi.org/10.32453/3.v87i1-2.1087 (дата звернення: 10.01.2023).

5. Assessment Handbook. NATO Command and Control Centre of Excellence, August 2016. URL: https://c2coe.org/download/assessment-handbook/# (дата звернення: 10.01.2023).

6. ATP 5-0.3/MCRP 5-10.1/NTTP 5-01.3/AFTTP 3-2.87. Operation Assessment multi-service tactics, techniques, and procedures for Operation Assessment (ATP 5-0.3, MCRP 5-10.1, NTTP 5-01.3, AFTTP 3-2.87). URL: https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/pdf/web/ARN20851_ATP_5-0x3_FINAL_WEB.pdf (дата звернення: 10.01.2023).

7. The Operations Process (ADP 5-0). Army Doctrine Publication No. 5-0 Headquarters Department of the Army. Washington, D. C. 31 July 2019. URL: https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/ARN18126-ADP_5-0-000-WEB-3.pdf (дата звернення: 10.01.2023).

8. Тимчасовий бойовий статут механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України. Частина 1 (бригада) : Наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09 березня 2021 року № 152, 2021. 116 с.

9. NATO STANDARD APP-28. Tactical Planning For Land Forces. URL: https://www.forsvarsmakten.se/siteassets/english/swedint/engelska/swedint/information-to-admitted-students-and-participats/nltpc/app-28-eda-v1-e.pdf(дата звернення: 10.01.2023).

10. Бойовий статут механізованих та танкових військ Збройних Сил України. Частина 2 (батальйон, рота): Наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605.

11. ВКП 3-113(03).01. Доктрина “Сухопутні операції”: Наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 24.12.2020. Київ.

12. ТКП 3-(00)152(03).01. Порядок роботи командира та штабу тактичної ланки управління з планування бою (бойових дій) за СОП НАТО” (штаб бригади (полку), батальйону та їм рівних): Центр оперативних стандартів і методики підготовки Збройних Сил України спільно з Головним управлінням доктрин та підготовки Генерального штабу Збройних сил України, травень 2021. 94 с.

13. AAP-6. NATO Glossary of Terms and Definitions (English and French). URL: https://standard. di.mod.bg/pls/mstd/MSTD.blob_upload_download_ routines.download_blob?p_id=281&p_table_name=d_ref_documents&p_file_name_column_name=file_name&p_mime_type_column_name=mime_type&p_blob_column_name=contents&p_app_id=600 (дата звернення: 10.01.2023).

14. FM 3-0 Оperations. Field Manual No. 3-0. Headquarters Department of the Army Washington, D.C., 01 October 2022. URL: https://fas.org/irp/doddir/army/fm3-0.pdf (дата звернення: 10.01.2023).



References

1. NATO STANDARD ATP-3.2.2. Command And Control of Allied Land Forces. (2016). Retrieved from: https://standards.globalspec.com/std/10065007/ATP- 3.2.2 (accessed 10 January 2023). [in English].

2. Allied Joint Doctrine for Land Operations AJP- 3.2. (2017). Retrieved from: https://www.gov.uk/government/publications/allied-joint-doctrine-for-land-operations-ajp-32 (accessed 10 January 2023). [in English].

3. Rolin I.F., Lobanov A.A., Marushchenko V.V. (2019). Upravlinnia yak funktsiia vedennia voiennykh dii sylamy oborony Ukrainy [Management as a function of conducting military operations by the defense forces of Ukraine]. Nauka ioborona. Kyiv: NYOU, no. 1, pp. 9-15. DOI: 10.33099/2618-1614-2019-6-1-09-15 (accessed 10 January 2023). [in Ukrainian].

4. Rolin I.F., Kupriyenko D.A., Marushchenko V.V. (2022). Kontseptualnyi pidkhid do planuvannia ta vedennia sukhoputnykh operatsii za standartamy NATO [A conceptual approach to planning and conducting ground operations according to NATO standards]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii Derzhavnoiprykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: viiskovi ta tekhnichni nauky. Khmelnytskyi: NADPSU, no. 87(1-2), pp. 143-169. DOI: https://doi.org/10.32453/3.v87i1-2 (accessed 10 January 2023). [in Ukrainian].

5. Assessment Handbook. (2016). NATO Command and Control Centre of Excellence. Retrieved from: https://c2coe.org/download/assessment-handbook/# (accessed 10 January 2023). [in English].

6. ATP 5-0.3/MCRP 5-10.1/NTTP 5-01.3/AFTTP 3-2.87. Operation Assessment multi-service tactics, techniques, and procedures for Operation Assessment (ATP 5-0.3, MCRP 5-10.1, NTTP 5-01.3, AFTTP 3-2.87). (2020). Retrieved from: https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/pdf/web/ARN20851_ATP_5-0x3_FINAL_WEB.pdf (accessed 10 January 2023). [in English].

7. The Operations Process. Army Doctrine Publication no. 5-0 Headquarters Department of the Army. (2019). Washington: D.C. Retrieved from: https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/ARN18126-ADP_5-0-000-WEB-3 (accessed 10 January 2023). [in English].

8. Nakaz komanduvacha Suhoputnuh viysk Zbroynuh Sul Ukrainu “Tymchasovyy boyovyy statut Mekhanizovanykh viysk sukhoputnykh viysk Zbroynykh Syl Ukrayiny chastyna 1 (bryhada)” № 152 [Order of the commander of the Ground Forces of the Armed Forces of Ukraine “Temporary combat charter of the Mechanized Ground Forces of the Armed Forces of Ukraine part 1 (brigade)” activity no. 152]. (2021, March 9). Kyiv. [in Ukrainian].

9. NATO STANDARD APP-28. Tactical Planning For Land Forces. (2019). Retrieved from: https://www.forsvarsmakten.se/siteassets/english/swedint/engelska/swedint/information-to-admitted-students-and-participants/nltpc/app-28-eda-v1-e.pdf (accessed 10 January 2023). [in English].

10. Nakaz komanduvacha Suhoputnuh viysk Zbroynuh Sul Ukrainu “Boiovyi statut mekhanizovanykh ta tankovykh viisk Zbroinykh Syl Ukrainy. Chastyna 2 (batalion [Order of the commander of the Ground Forces of the Armed Forces of Ukraine “Combat statute of the mechanized and tank troops of the Armed Forces of Ukraine. Part 2 (battalion, company)” activity no. 605]. (2016). Kyiv. [in Ukrainian].

11. VKP 3-113(03).01. Nakaz nachalnuka Heneralnogo shtaby Zbroynuh Sul Ukrainu Doktryna “Sukhoputni operatsii” [VKP 3-113(03).01. Order of the Chief of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine Doctrine “Land Operations”]. (2020, December 24). Kyiv. [in Ukrainian].

12. TKP 3-(00)152(03).01. Poriadok roboty komandyra ta shtabu taktychnoi lanky upravlinnia z planuvannia boiu (boiovykh dii) za SOP NATO” (shtab bryhady (polku), batalionu ta yim rivnykh) [TKP 3-(00)152(03).01. The order of operation of the commander and headquarters of the tactical link of the battle planning management (combat operations) according to the NATO SOP” (the headquarters of the brigade (regiment), battalion and their equals)]. (2021). Tsentr operatyvnykh standartiv i metodyky pidhotovky Zbroinykh Syl Ukrainy spilno z Holovnym upravlinniam doktryn ta pidhotovky Heneralnoho shtabu Zbroinykh Syl Ukrainy. [in Ukrainian].

13. AAP-6. NATO Glossary of Terms and Definitions (English and French). (2021). Retrieved from: https://standard.di.mod.bg/pls/mstd/MSTD.blob_upload_download_routines.download_blob?p_id=281&p_table_name=d_ref_documents&p_file_name_column_name=file_name&p_mime_type_column_name=mime_type&p_blob_column_name=contents&p_app_id=600 (accessed 10 January 2023). [in English].

14. FM 3-0 Оperations. Field Manual no. 3-0. Headquarters Department of the Army. (2022). Washington: D. C. Retrieved from: https://fas.org/irp/doddir/army/fm3-0.pdf (accessed 10 January 2023). [in English].

Размещено на Allbest.ru

...