Погляди на планування ведення воєнних дій оперативним об’єднанням за результатами аналізу доктринального забезпечення армій країн-членів НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляди на планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням за результатами аналізу доктринального забезпечення армій країн-членів НАТО

Головченко Олег Володимирович, Ph.D., начальник науково-дослідної лабораторії, Шевцов Роман Валентинович, Ph.D., провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії кафедри ракетних військ і артилерії; Довгаль Віктор Сергійович, слухач, Кирилін Віталій Олександрович, слухач командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національний університет оборони України

Анотація

Відповідно до положень Конституції України у Збройних Силах триває комплекс заходів із досягнення ними взаємосумісності з арміями країн - членів НАТО. Це передбачає, що в теорії військового управління Збройних Сил України потрібно розробити нові доктринальні документи, переглянути підходи та процедури, а отже, системно проаналізувати погляди на планування ведення воєнних дій оперативними об'єднаннями, характерні для армій країн-партнерів, на шляху досягнення сумісності зі стандартами НАТО. У статті досліджено погляди на планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням за результатами аналізу доктринального забезпечення армій країн - членів НАТО на прикладі польових статутів армії Сполучених Штатів Америки. Методом системного аналізу автори визначили оперативні показники та конвергенції, прийняті в армії Сполучених Штатів Америки для максимізації результативності ведення воєнних дій оперативним об'єднанням. Описано показники ближньої та дальньої ділянок відповідальності оперативного об'єднання та порядок розподілу об'єктів противника під час планування операцій.

Ключові слова: аналіз, планування, воєнні дії, операція, оперативне об'єднання, НАТО.

Вступ

Результати аналізу здобутих уроків застосування військ (сил) під час відсічі та стримування широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації (далі - РФ) проти України і збройних конфліктів останнього десятиліття показують, що для сьогодення характерні збройні конфлікти високої інтенсивності [1-5]. 24 лютого 2022 року президент РФ віддав наказ про вторгнення в Україну після восьми років ведення проти нашої держави комплексних непрямих стратегічних дій, що включали спеціальні операції, застосування приватних військових компаній, приховане застосування збройних сил РФ, а також інформаційно-психологічні та кібероперації.

Відповідно до положень Конституції України щодо зміцнення громадянської злагоди на території України, підтверджуючи європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу, у Збройних Силах України (далі - ЗС України) в умовах ведення воєнних дій з оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності триває комплекс заходів із досягнення ЗС України взаємосумісності з арміями країн - членів НАТО.

армія воєнний оперативне об'єднання

Постановка проблеми

Здобуті уроки застосування військ (сил) під час оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності з початком широкомасштабної збройної агресії РФ проти України зумовлюють необхідність перегляду концептуальних підходів до ведення воєнних дій оперативним об'єднанням. Водночас результати аналізу практики ведення воєнних дій оперативними об'єднаннями зі складу ЗС України показують, що окремі процеси і процедури, передбачені стандартами НАТО, були застосовані на практиці в ході планування застосування оперативних об'єднань в операціях (діях) сил оборони. Це передбачає, що в теорії військового управління ЗС України потрібно розробити нові доктринальні документи, переглянути підходи та процедури, а отже системно проаналізувати погляди на планування ведення воєнних дій оперативними об'єднаннями, характерні для армій країн-партнерів, на шляху досягнення сумісності зі стандартами НАТО.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз найновіших публікацій [6-12], присвячених висвітленню поглядів на планування ведення воєнних дій відповідно до доктринального забезпечення, підходів і процедур, прийнятих в арміях країн - членів НАТО, показує, що дослідження цього наукового напряму не припиняється. За допомогою методів теорії дослідження системи управління у монографії [6] зроблено спробу не лише оцінити тенденції до зміни особливостей бойового застосування ракетних військ і артилерії (далі - РВіА) з урахуванням стандартів НАТО в часі, а й теоретично вирішити важливе питання - узагальнити результати аналізу комплексних взаємопов'язаних процесів, що відбуваються під час спільного бойового застосування РВіА, на основі визначення специфіки змін у рівні забезпечення ними мети діяльності загальновійськових формувань як інтегральному показнику ступеня реалізації їх бойових можливостей. Запропоноване дослідження поглядів провідних фахівців НАТО на вогневу підтримку (далі - ВгП) із закритих вогневих позицій, на думку авторів, дає змогу систематизувати обсяг наукових знань з означеної проблеми, щоб створити умови для практичного розвитку РВіА та розробити ефективні напрями досліджень.

У працях [7, 8] основну увагу приділено аналізу базових концепцій і понять ВгП артилерійськими підрозділами в бою, організації та ведення контрбатарейної боротьби (далі - КББ) в операції на підставі аналізу теорії військового управління армій країн - членів НАТО. За результатами пошукового дослідження автори [7] зробили висновок, що для досягнення максимальної результативності ВгП у бою потрібно під час планування ведення бойових дій артилерії розподілити артилерійські підрозділи за “відносинами підтримки”, а також визначити пріоритетність її надання.

У науковій публікації [8] методом аналізу досліджено процеси планування та ведення КББ в операціях відповідно до теорії військового управління армій країн - членів НАТО. Результати дослідження дають змогу виокремити два способи планування та ведення КББ: реактивний і проактивний контрвогонь. Як реактивний спосіб ведення контрвогню автори пропонують розуміти організацію та ведення КББ в операції, яка залежатиме від зовнішнього середовища і буде прямою реакцією на вогонь військових формувань противника, як проактивний - спосіб організації та ведення КББ в операції, мета якої полягатиме в запобіганні деструктивному вогневому впливу противника по артилерійських і бойових підрозділах загальновійськових формувань.

Ряд праць [9-11 ] присвячено опису і систематизації принципів, концепцій та понять доктринального забезпечення збройних сил на прикладі сухопутних військ Сполучених Штатів Америки (далі - США). На думку авторів, доктринальне забезпечення сухопутних військ США є провідним серед армій країн - членів НАТО і значно впливає на розвиток доктрин в Альянсі та ЗС України. За поглядами учених Національного університету оборони України, результати наукових праць [9, 10] доцільно застосовувати розробникам доктрин, науковим та науково-педагогічним працівникам, офіцерам і керівному складу органів військового управління, відповідальних за розроблення доктрин за напрямом діяльності.

У науковій статті [12] фахівці Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут" та Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на основі аналізу сучасної доктрини НАТО щодо сухопутних операцій, змісту базових понять, застосовуваних у країнах - членах Північноатлантичного альянсу, визначили концептуальний підхід до планування та ведення сухопутних операцій. За результатами дослідження І. Роліна, Д. Купрієнка, В. Марущенка визначено, наявність концептуального дисонансу та психологічних розбіжностей між західними і пострадянськими військовими практиками з питань планування та ведення сухопутних операцій. Автори дійшли висновку, що західні (північноатлантичні) концепції ґрунтуються на принципах децентралізованого управління (Mission command), використанні креативного підходу, коли керівники (командири) і підлеглі на всіх рівнях використовують упорядковану ініціативу, делегування повноважень, керуються насамперед обстановкою (а не жорстко дотримуються плану і наказу), активно, прагматично і нестандартно діють в інтересах виконання наміру командира та місії. Наприкінці оприлюднення наукових результатів учені доречно процитували американського професора і дипломата Томаса-Даррела Янга, який тривалий час був керівником проектів оборонного планування й управління наданням допомоги країнам Центральної і Східної Європи, зокрема й України у 2002-2015 роках: “Західні концепції та концепції радянської спадщини е протилежними за своею спрямованістю і не можуть співіснувати у функціональному сенсі в організації”. Автори наукової статті [12] зробили висновок про необхідність у процесі створення системи управління силами оборони за евроатлантичними стандартами змінювати не тільки структуру та оснащеність органів управління, й термінологію і процедури управління військами (силами), а в ширшому сенсі - також і психологію управління військових керівників (командирів) завдяки уникненню авторитарного стилю керівництва, а також підвищенню ролі ініціативи і самостійності під час виконання оперативних (бойових) завдань.

Отже, на основі праць [6-12] визначено наявність певних досягнень дослідженні поглядів на планування ведення военних дій за результатами аналізу доктринального забезпечення армій країн - членів НАТО. Однак у цих наукових працях недостатньо висвітленими залишилися питання планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням відповідно до поглядів, викладених у доктринальному забезпеченні армій країн - членів НАТО.

Метою статті є дослідження методом аналізу поглядів, викладених у доктринальному забезпеченні армій країн - членів НАТО на планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням.

Виклад основного матеріалу дослідження

Широкомасштабна збройна агресія, яку РФ розв'язала і веде проти України, дали змогу виявити істотні недоліки у так званих симетричних діях, які посідають провідне місце у радянській та пострадянській теорії і практиці воєнного мистецтва в цілому [12] та військового управління за аспектом планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням зокрема. За результатами аналізу наукових здобутків теорії військового управління можна дійти висновку, що останнім часом науковці достатньо уваги приділяють аналізу доктринального забезпечення НАТО і його провідних країн-учасниць. У контексті мети статті пропонуємо окреслити погляди на планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням за результатами аналізу доктринального забезпечення сухопутних військ США.

Результати аналізу матеріалів офіційного веб-сайту уряду США, де розміщені армійські доктрини (Army Doctrine Publications), показують, що концептуальні погляди на планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням зі складу сухопутних військ США в операціях (large-scale combat operations) розкриті в польовому статуті армії США “Field Manual No. 3-0 Operations" (далі - FM 3-0) [13]. Водночас важливими статутами з переліку доктринального забезпечення армії США, в яких детальніше описано процеси планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням та шляхи максимізації їх результативності, є польові статути “Field Manual No. 3-94 Armies, Corps, and Division operations" (далі - FM 3-94) [14] та “Field Manual No. 20 Intelligence" (далі - FM 2-0) [1 5].

Результати аналізу FM 3-0 показують, що відповідно до доктринального забезпечення армій країн - членів НАТО в сучасних умовах та на перспективу до 2030 року природа ведення воєнних дій залишається незмінною: модель для розуміння оперативного середовища, зокрема фізичного, інформаційного та людського вимірів, підсилює ідею К. Клаузевіца про те, що війна є актом сили, щоб примусити ворога до волі, тобто вплив фізичних дій на людське сприйняття, поведінку та прийняття рішень. За поглядами військових фахівців армії США, нові можливості в космосі та кіберпросторі оперативні об'єднання зі складу сухопутних військ мають використовувати так само, як і будь-які інші можливості - для ведення воєнних дій у наземному домені. Отже, за поглядами військових фахівців армії США, досягнути мети операцій можна буде за рахунок максимізації результативності ведення воєнних дій оперативним об'єднанням насамперед у наземному домені.

Результати аналізу FM 3-0, FM 3-94, FM 2-0 дали змогу визначити погляди на планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням і виокремити ряд показників та конвергенцій, застосовуваних у теорії військового управління армій країн - членів НАТО (рис. 1).

Рис. 1. Оперативні показники та конвергенції, застосовувані в арміях країн членів - НАТО, під час планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням

Результати аналізу рис. 1 показують, що оперативне об'єднання рівня армії (field army) в ході планування ведення воєнних дій в операції (large-scale combat operations) буде зосереджене на прогнозуванні розвитку збройної боротьби в сухопутному (Land), морському (Maritime), повітряному (Air), космічному (Space) доменах та кіберпросторі (Cyberspace) на період від 72 год до 9 діб. Глибина оперативної побудови противника, на якій буде зосереджено розвідку та оцінювання ймовірної специфіки його дій у ході оперативного планування ведення воєнних дій армії становитиме 50.100 км. Водночас оперативне об'єднання рівня корпусу (corps), як і польової армії (field army), в ході планування операцій (large-scale combat operations) буде зосереджене на п'яти доменах, у яких заходи оперативного планування прогнозуватимуть для розвитку ходу ведення воєнних дій на глибині від 30 до 70 км у часовому інтервалі від 48 год до 5 діб. Окремо зауважимо, що загальновійськові дивізії (division) зі складу оперативного об'єднання в ході ведення операцій (large-scale combat operations) будуть вести збройну боротьбу в повітряному та наземному доменах у різних формах ведення воєнних дій на глибині від 20 до 40 км, а бригади з їх складу - на глибину 25 км від переднього краю наших військ (forward line of own troops). Водночас за результатами аналізу доктринального забезпечення армій країн - членів НАТО визначено, що штаб з'єднання плануватиме ведення воєнних дій в операціях в часовому інтервалі 24.48 год, штаби бригади (Brigade Combat Team) і батальйону - на майбутні 12.24 год. Для досягнення мети бою та операції в цілому штаб бригади під час планування ведення воєнних дій організовує розвідку та виявлення об'єктів для вогневого впливу на глибину від 5 до 25 км у наземному домені.

Результати аналізу рис. 1 та FM 3-94 показують, що фронт польової армії (field army frontage) залежно від наявності в польовій армії (field army) 2 або 3 корпусів поруч та окремих фронтів цих корпусів становитиме від 110 до 250 км. Фронт корпусу, як і польової армії залежить від кількості дивізій у його складі і становить 55.85 км. Під час планування ведення воєнних дій оперативним об'єднанням дивізії буде призначено смугу за фронтом 1 8.28 км. Результат аналізу FM 3-94 дав змогу визначити розподіл відповідальності військових формувань за тактичною та оперативною глибиною від переднього краю наших військ (forward line of own troops) (табл. 1).

Таблиця 1 Показники ближньої та дальньої ділянок відповідальності оперативного об'єднання (з'єднання), які застосовують під час планування операцій [14]

Результати аналізу наведеного розподілу ділянок відповідальності дають змогу дійти висновку, що для максимізації результативності ведення воєнних дій оперативним об'єднанням у ході планування необхідно доцільно розподілити зосередження зусиль розвідки на виявленні типових об'єктів. На підставі аналізу FM 2-0 зроблено висновок, що такий розподіл відбуватиметься за рівнем оперативного об'єднання, аналітичного вікна і за об'єктами, на яких зосередять увагу в ході планування органи розвідки.

Размещено на Allbest.ru