Наукова складова розвитку безпекового середовища держави: прикордонний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністрація Державної прикордонної служби України

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

НАУКОВА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА ДЕРЖАВИ: ПРИКОРДОННИЙ АСПЕКТ

Ігор ЛЕВАДНИЙ директор Департаменту персоналу,

Дмитро КУПРІЄНКО доктор військових наук, професор,

заступник начальника кафедри логістики,

Олег БОРОВИК доктор технічних наук, професор

м. Київ, м. Хмельницький



Анотація

безпековий держава прикордонний безпека

У статті систематизовано базові передумови для наукового обґрунтування напрямів розбудови системи прикордонної безпеки (ПБ) як механізму розвитку безпекового середовища держави.

Детерміновано поняття безпекового середовища держави та окремих аспектів його розвитку, національної, державної, воєнної, прикордонної безпеки та безпеки державного кордону, які доцільно прийняти до уваги у дослідженні питань формування Концепції розвитку безпекового середовища держави в умовах відсічі збройній агресії та у повоєнний період. Оцінено систему забезпечення ПБ у структурно-функціональному відношенні та контекст ПБ через призму безпекового середовища. Визначено доцільний підхід до оцінювання стану ПБ та розподілу завдань із її забезпечення за різними суб'єктами. Проведено ретроспективний аналіз механізмів забезпечення ПБ через призму історичного розвитку прикордонного відомства.

За результатами дослідження зроблено такі висновки: з набуттям Україною незалежності її прикордонна політика спрямовується на забезпечення територіальної цілісності, створення власної системи охорони та захисту державного кордону по всьому периметру держави; формування системи ПБ відбувається під впливом низки різнопланових умов і чинників; для подальшого розвитку системи ПБ України важливе значення мають такі заходи, як деокупація тимчасово окупованих територій України; нормативно-правове врегулювання у сфері ПБ; розвиток прикордонної інституції з урахуванням територіальних та функціональних особливостей виконання завдань; запровадження європейських стандартів забезпечення ПБ, необхідних для успішної євроінтеграції держави; рівень гарантування ПБ залежить від якості функціонування національної, регіональної та глобальної систем безпеки.

Ключові слова: аналіз; безпекове середовище; загрози; напрями розбудови; наукове обґрунтування; національна безпека; прикордонна безпека; система.



Annotation

Levadnyi I., Kuprienko D., Borovyk O. SCIENTIFIC COMPONENT OF THE DEVELOPMENT OF THE STATE SECURITY ENVIRONMENT: BORDER PROTECTION ASPECT

The article systematizes the basic prerequisites for the scientific substantiation of the directions of development of the border security (BS) system as a mechanism for the development of the state security environment. The concept of the security environment of the state and certain aspects of its development, national, state, military, border guard security and state border security, which should be taken into account when studying the formation of the Concept of the development of the security environment of the state in the conditions of repulsion of armed aggression and in the post-war period, have been determined. The system of ensuring security in structural and functional terms and the context of security through the prism of the security environment have been evaluated. The expedient approach to assessing the state of security and the distribution of tasks for its provision by different actors has been determined. A retrospective analysis of the mechanisms of ensuring security through the prism of the historical development of the border guard agency has been carried out.

Based on the results of the conducted research, the following conclusions were drawn: with the acquisition of independence by Ukraine, its border policy is aimed at ensuring territorial integrity, creating its own system of guarding and protection of the state border along the entire perimeter of the state; formation of the BS system takes place under the influence of a number of diverse conditions and factors; measures such as de-occupation of the temporarily occupied territories of Ukraine are important for the further development of the BS system of Ukraine; regulatory and legal regulation in the field of BS; development of the border guard institution taking into account the territorial and functional features of performing tasks; introduction of European standards for the provision of BS, necessary for the successful European integration of the state; the level of security assurance depends on the quality of functioning of national, regional and global security systems.

Key words: analysis; security environment; threats; directions of development; scientific substantiation; national security; border security; system.



Постановка проблеми

Сучасний світ характеризується глибинними та динамічними геополітичними, геоекономічними й геостратегічними трансформаціями. Унаслідок посилення політичної і соціально-економічної взаємозалежності міжнародних суб'єктів у ньому відбуваються процеси як глобалізації, так водночас і регіоналізації.

Саме ці процеси на сьогодні є найвагомішими та перманентними факторами, що визначають особливості формування й реалізації безпекової політики більшості держав світу та міжнародних організацій.

В останній період прикордонний простір більшості західноєвропейських держав набув ознак динамічного соціально-політичного простору, переважно сповненого потенціалу для взаємодії та співробітництва між різними групами соціальних суб'єктів. Така тенденція характерна і для України на її західних кордонах. Однак, на відміну від тенденцій на заході держави, тенденції на інших її рубежах суттєво відрізняються. На них прикордонний простір у воєнно-політичному та соціально-економічному відношенні є “токсичним”, агресивним і стохастичним. Причому стан і тенденції не є позитивними та прогнозованими у безпековому відношенні. Саме цим обумовлюється актуальність пошуку шляхів розбудови безпекового середовища держави загалом і в прикордонному просторі зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Структурно-функціональна система забезпечення безпеки держави регламентується низкою нормативно-правових актів [1]-[8].

Зважаючи на наявність в останній період серйозних проблем, пов'язаних із забезпеченням безпеки держави, питання пошуку відповідних шляхів і механізмів є актуальними на сьогодні. Саме цим пояснюється значна увага науковців до цих аспектів. Заслуговують на особливу увагу праці [9]-[16].

У цих роботах розглянуто широкий спектр питань безпеки сучасного світу, національної та воєнної безпеки держави, основ воєнної стратегії та перспектив її розвитку, вироблення й прийняття стратегічних рішень у воєнній сфері, підготовки держави до оборони, стратегічного планування як функції державного управління, планування розвитку та застосування збройних сил, нормативно-правових засад національної безпеки. Крім цього, проаналізовано досвід воєнних конфліктів сучасності.

Питанням забезпечення безпеки України в її прикордонному просторі присвячено також значну кількість наукових праць, зокрема [17]-[26].

У зазначених роботах здійснено оцінку сучасного стану прикордонного безпекового середовища України, стану теоретичного дослідження проблем безпеки державного кордону як складової національної безпеки, правового та організаційного забезпечення функціонування системи суб'єктів у сфері безпеки державного кордону в Україні. Також проаналізовано нормативно-правові аспекти забезпечення формування системи моніторингу прикордонного простору у контексті євроінтеграції України, сучасні тенденції розвитку системи управління прикордонною безпекою (ПБ) Європейського Союзу. Розглянуто правові та процесуальні аспекти протидії та розслідування злочинності на державному кордоні в сучасних геополітичних умовах. Розкрито питання щодо концептуальних основ охорони державного кордону, транскордонної злочинності в Україні, протидії нелегальній міграції та процесуально-криміналістичних особливостей її розслідування.

Проте, незважаючи на значну увагу науковців до питань пошуку напрямів і механізмів забезпечення безпеки держави, у зазначених роботах недостатньо досліджено вплив ПБ на розвиток безпекового середовища держави.

Метою статті є систематизація базових передумов для наукового обґрунтування напрямів розбудови системи прикордонної безпеки як механізму розвитку безпекового середовища держави.

Результати дослідження

Для досягнення визначеної мети вбачається за доцільне:

детермінувати поняття безпекового середовища держави та окремих аспектів його розвитку, національної, державної, воєнної, прикордонної безпеки та безпеки державного кордону;

оцінити систему забезпечення прикордонної безпеки у структурно-функціональному відношенні;

оцінити контекст прикордонної безпеки через призму безпекового середовища;

визначити доцільний підхід до оцінювання стану прикордонної безпеки та розподілу завдань із її забезпечення за різними суб'єктами;

провести ретроспективний аналіз механізмів забезпечення прикордонної безпеки з огляду на історичний розвиток прикордонного відомства.

Детермінація понять безпекового середовища держави та окремих аспектів його розвитку, національної, державної, воєнної, прикордонної безпеки та безпеки державного кордону

У загальному розумінні під безпековим середовищем розуміється геополітична, політико-дипломатична, воєнна, інформаційна та інші сфери, де зароджуються, існують, накопичуються або виявляються сприятливі умови або небезпечні явища, потенційні та реальні загрози реалізації національних інтересів, у яких держава здійснює свою політику національної безпеки, взаємодіє з міжнародними структурами безпеки, стратегічними партнерами, союзниками, військово-політичними та іншими інститутами та організаціями в інтересах забезпечення свого сталого розвитку в певному часовому інтервалі [27].

На думку окремих науковців, безпекове середовище держави - це сукупність зовнішніх і внутрішніх відносин між силами або суб'єктами (державами, коаліціями держав, міжнародними бізнес-структурами, політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо) в усіх сферах національної безпеки, а також умов, факторів і обставин, які певним чином впливають або можуть впливати на ці відносини [28].

З урахуванням зазначеного у статті розглядається прикордонний аспект безпекового середовища держави, тобто той, що характеризується станом прикордонної безпеки та визначається: а) географічними межами прикордонних територій, акваторій та інших об'єктів здійснення прикордонних контактів (аеропорти тощо); б) специфікою діяльності суб'єктів забезпечення прикордонної безпеки.

Поняття національної безпеки чітко детерміноване статтею 1 Закону України “Про національну безпеку України”. Згідно з цим документом національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Національними інтересами України визначено життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян. Загрози національній безпеці України трактуються як явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.

У цій статті Закону також наводяться поняття державної і воєнної безпеки. За зазначеною статтею, державна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру, а воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.

Одним із основних атрибутів держави є її державний кордон, від якого залежить повнота реалізації життєво важливих національних інтересів, адже з його легітимністю та функціональністю безпосередньо пов'язані цілісність і недоторканність території України. Безпека кордонів держав досягається дотриманням двох міжнародно-правових принципів: непорушності кордонів та недоторканності кордонів.

Принцип непорушності кордонів є одним із основних принципів міжнародного права, який визначає, що держава має розглядати непорушними та недоторканними всі кордони всіх інших держав. Також вона має утримуватися від будь-яких вимог або дій, які спрямовані на захоплення території держав чи їх частини. Цей принцип забороняє вирішувати всі територіальні претензії шляхом застосування сили чи погрозою її застосування [29].

Принцип непорушності кордонів корелює з принципом недоторканності державних кордонів, який зводиться до обов'язку держав дотримуватися наявної лінії кордону на місцевості і не допускати самовільного переміщення лінії кордону на місцевості та її перетинання без відповідного дозволу чи поза встановленими правилами [30]. Отже, недоторканність кордону включає в себе недоторканність самої лінії кордону на місцевості та заборону перетинання лінії кордону без дозволу компетентних органів чи поза встановленими правилами.

З метою забезпечення безпеки державного кордону Україна:

1. Формує тематичну законодавчу базу, зокрема:

приймає закони (про державний кордон, прилеглу зону, виключну (морську) економічну зону тощо) та підзаконні нормативно-правові акти;

здійснює договірно-правове оформлення державного кордону (проводить делімітацію державного кордону, укладає договори про державний кордон з кожною суміжною державою);

встановлює спеціальні режими (державного кордону, прикордонний, у пунктах пропуску через державний кордон України, прилеглої зони, виключної (морської) економічної зони тощо);

визначає територіальні межі дії відповідних режимів (прикордонна смуга; контрольований прикордонний район; території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів; територіальне море; прилегла зона; виключна (морська) економічна зона тощо).

2. Реалізує практичні заходи щодо демаркації державного кордону, його охорони та захисту.

Така діяльність проводиться комплексом політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державний кордон України” охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України. Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, яка провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.

Слід зазначити, що сьогодні поняття безпеки державного кордону законодавчо не закріплене. Тому, зважаючи на те, що принципи непорушності та недоторканності кордонів можуть бути порушені через вплив загроз як воєнного, так і невоєнного характеру, безпеку державного кордону слід розглядати як окремий вид безпеки, а не як складову державної чи воєнної безпеки.

У прикордонному просторі здійснюється реалізація множини життєво важливих інтересів різних національних, іноземних і міжнародних суб'єктів, що забезпечує прогресивний демократичний розвиток держав, а також належні умови життєдіяльності і добробуту осіб. Зазначене зумовлює доцільність виділення прикордонної безпеки як складової національної і міжнародної безпеки, що характеризує прийнятний рівень захищеності життєво важливих інтересів соціальних суб'єктів у прикордонній сфері.

У прикордонній сфері соціальними суб'єктами можуть бути: людина - громадяни держав, іноземці та особи без громадянства, зокрема й ті, хто шукає притулку та/або потребує захисту від різного роду переслідувань;

суспільство - світове співтовариство, мешканці прикордоння, громадські об'єднання, суспільно-політичні рухи тощо;

суб'єкти міжнародних відносин - держави, їх регіональні об'єднання (союзи), міжнародні урядові та неурядові (недержавні) організації, учасники зовнішньоекономічної діяльності (транснаціональні корпорації, перевізники, туристичні оператори тощо).

Під прикордонною сферою в межах роботи розумітимемо не тільки реальний прикордонний простір, але й соціальний простір життєдіяльності, в якому відбуваються процеси регулювання специфічних прикордонних правовідносин між зазначеними соціальними суб'єктами. У політико-адміністративному відношенні реальний прикордонний простір охоплює державний кордон і території з особливим статусом (режимом), а у природно-географічному - прилеглу до державного кордону геоторію (сухопутний, водний та повітряний простори) й надра.

Забезпечення прийнятного рівня захищеності життєво важливих інтересів соціальних суб'єктів у прикордонній сфері зорієнтоване: на безпеку державного кордону (протидію загрозам воєнного і невоєнного характеру, що унеможливлюють дотримання принципів непорушності і недоторканості кордонів; оперативне виявлення і припинення правопорушень; планомірну діяльність щодо встановлення й усунення причин виникнення загроз і правопорушень);

створення сприятливих умов для законної транснаціональної і транскордонної діяльності, сталого розвитку прикордонних територій, подорожування осіб, реалізації прав і свобод осіб, які шукають притулку та/або захисту;

сталий розвиток системи забезпечення прикордонної безпеки.

У межах роботи під міжнародною безпекою розумітимемо стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування та функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, рівноправних відносин з іншими країнами [31].

У контексті загальноприйнятих понять під розвитком розуміють процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового. Зважаючи на це, під розвитком безпекового середовища держави у прикордонному аспекті будемо розуміти підвищення рівня ПБ за рахунок формування та використання нових спроможностей для її забезпечення (більш якісного моніторингу стану безпекового середовища для зменшення ентропії, підвищення ефективності управління безпековим середовищем: зміна підходу від стохастично-ретроградного до детерміновано-адаптивного тощо).

Необхідність забезпечення ПБ у сучасних умовах актуалізувала доцільність залучення потенціалу різної належності на національному та міжнародному рівнях. Її забезпечують компетентні органи (правоохоронні органи, спеціальні служби, військові формування) за участю міжнародних і громадських організацій та громадян. Водночас провідна роль покладається на прикордонне відомство.

Для визначення можливих напрямів розбудови системи ПБ як механізму розвитку безпекового середовища держави необхідно оцінити структуру системи її забезпечення (суб'єктів системи) та функціонал цих суб'єктів.

Система забезпечення прикордонної безпеки (структурний аспект)

Аналізуючи систему ПБ, у її складі слід виділити жорстко кероване “ядро” гарантування життєво важливих інтересів соціальних суб'єктів у прикордонній сфері, яке відрізняється достатньою стійкістю до зовнішніх і внутрішніх деструктивних впливів, тобто систему забезпечення ПБ, суб'єктний склад якої має чітко визначені та законодавчо закріплені зобов'язання щодо гарантування ПБ на рівні прийнятного ризику.

Для визначення складових системи забезпечення ПБ необхідно взяти до уваги:

на що зорієнтоване забезпечення прийнятного рівня захищеності життєво важливих інтересів соціальних суб'єктів у прикордонній сфері;

яким чином проводиться така діяльність;

“функціонал” окремих суб'єктів забезпечення ПБ.

Перших дві компоненти описані вище. Третю компоненту можна оцінити, аналізуючи тематичні нормативно-правові акти, зокрема Закон України “Про національну безпеку України” (статті 15-24).

З огляду на це достатньо оцінити перетин першої компоненти як множини завдань із третьою компонентою як із множиною повноважень окремих суб'єктів та на основі цього з урахуванням другої 60

компоненти згенерувати множину тих суб'єктів, для яких зазначений вище перетин множин буде непорожнім. Саме ця множина і визначатиме складові забезпечення ПБ.

Реалізуючи описану процедуру, нескладно встановити, що елементами такої множини будуть:

на національному рівні - суб'єкти інтегрованого управління кордонами, зокрема міністерства України (внутрішніх справ, закордонних справ, фінансів), Державна прикордонна служба України (ДПСУ), Державна міграційна служба України, Державна митна служба України, Служба безпеки України, Національна поліція України, Національна гвардія України, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Збройні Сили України (Повітряні та Військово-Морські Сили), які взаємодіють на відомчому, міжвідомчому, державному та міжнародному рівнях для досягнення цілей державної політики у сфері інтегрованого управління кордонами [32], а також інші суб'єкти державної та недержавної належності, наприклад, громадські формування, фонди, волонтерські організації, потенціал яких може бути об'єднаний в інтересах забезпечення ПБ;

на міжнародному рівні (регіональному та глобальному) основними безпековими інституціями, які мають суттєвий вплив на забезпечення ПБ, є НАТО, ОБСЄ, Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ, Шенгенська зона, Форум Чорноморського прикордонного співробітництва та інші.

Система забезпечення прикордонної безпеки (функціональний аспект)

Для оцінки функціонального аспекту системи забезпечення ПБ необхідно проаналізувати завдання, які законодавчо визначені для складових цієї системи в контексті забезпечення недоторканності (охорони та захисту) державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Щодо суб'єктів системи на національному рівні.

Аналіз Закону України “Про національну безпеку України” та інших нормативно-правових актів дозволяє зрозуміти роль суб'єктів інтегрованого управління кордонами у забезпеченні ПБ.

Міністерство внутрішніх справ України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і правопорядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Міністерство закордонних справ України забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.

Міністерство фінансів України (Мінфін) забезпечує реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства тощо.

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. На ДПСУ покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Державна міграційна служба України реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Державна митна служба України реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Служба безпеки України забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; боротьбу з тероризмом; контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури; охорону державної таємниці.

Національна поліція України забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, призначеним для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з іншими органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону України, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, організованих злочинних груп та організацій.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) реалізує державну політику у галузі санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення тощо.

Збройні Сили України здійснюють оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, забезпечують стримування та відсіч збройної агресії проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Крім згаданих суб'єктів інтегрованого управління кордонами, ПБ забезпечують розвідувальні органи України, які здійснюють розвідувальну діяльність з метою сприяння реалізації національних інтересів України та протидії зовнішнім загрозам національній безпеці України у визначених законом сферах.

Щодо суб'єктів системи на міжнародному рівні (регіональному та глобальному).

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) - міжнародна міжурядова організація, воєнно-політичний союз 28 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні у 1949 році. Головною метою НАТО є захист свободи і безпеки всіх її членів політичними та військовими засобами відповідно до Статуту ООН. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок та підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) утворена у 1975 році. Вона є найбільшою регіональною організацією, яка об'єднує 57 держав. Регіон відповідальності - Європа, Далекий Схід, Центральна Азія та Північна Америка. Головною метою ОБСЄ є розвиток політичного діалогу та співробітництва у сфері безпеки в усіх її вимірах: воєнно-політичному, науковому, технологічному, екологічному, гуманітарному тощо. У рамках свого мандата та на основі домовленостей з державами-учасниками забезпечує ПБ у таких галузях: боротьба з незаконною торгівлею наркотиками шляхом створення мобільних груп зі спеціальними засобами; управління та безпека на кордонах; боротьба з тероризмом; боротьба з корупцією; боротьба з торгівлею людьми; управління трудовою міграцією; посилення потенціалу правоохоронних органів шляхом підготовки персоналу; надання підтримки в приведенні національного законодавства у відповідність до зобов'язань ОБСЄ та інших міжнародних зобов'язань; підтримання співробітництва між країнами з метою припинення конфліктів у прикордонному просторі.

Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ - регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. В основі утворення цієї форми співпраці лежить єдність позицій держав із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація створена в 1997 році для протистояння впливу росії в регіоні й отримала підтримку США. Міжвідомчими органами ГУАМ є робочі групи з таких питань: торговельно-економічних; енергетики; боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків.

Шенгенська зона (ШЗ) - регіональна система ПБ Європейського Союзу у складі 26 держав-членів, що приєдналися до однойменної угоди, підписаної в місті Шенген (Люксембург) у 1985 році. Координує функціонування ШЗ союзна організація Агенція FRONTEX, але відповідальність за забезпечення безпеки охорони ДК на сьогодні покладається на національні держави. Шенгенська зона характеризується: винесенням охорони на зовнішні кордони регіону; єдиним комплексним підходом в управлінні кордонами (система комплексного управління кордонами); єдиною законодавчою, регулювальною, технічною інфраструктурною базою, узгодженою кадровою політикою; потужною союзною фінансовою підтримкою всіх елементів системи охорони кордону.

Форум Чорноморського прикордонного співробітництва ініційовано у 2000 році у Туреччині. Регіон відповідальності - Україна, Туреччина, Болгарія, Грузія, росія, Румунія; лідери Форуму - керівники відомств прикордонної та берегової охорони. Основні завдання: сприяння миру та стабільності в регіоні; розвиток співпраці між службами берегової охорони з метою запобігання тероризму, торгівлі наркотиками, нелегальній міграції та іншим видам незаконної діяльності; налагодження співробітництва у сфері охорони біологічних ресурсів Чорного моря, запобігання забрудненню та захист морського навколишнього середовища; координація пошуково-рятувальної діяльності.

Наведений “функціонал” окремих суб'єктів визначає їх роль у забезпеченні ПБ.

Слід зазначити, що аналіз ролі суб'єктів забезпечення ПБ, а також накопичений прикордонним відомством досвід реалізації власних функцій вказують на наявність проблематики, пов'язаної із відсутністю чіткого регламентування місця та ролі суб'єктів у вирішенні низки завдань безпекового характеру загалом, і в прикордонній сфері зокрема. Це є ще однією причиною, що обумовлює актуальність пошуку можливих шляхів розбудови ПБ як механізму розвитку безпекового середовища держави.

Оцінка контексту прикордонної безпеки через призму безпекового середовища

Для ефективного вирішення завдання цієї роботи доцільним вбачається врахування структурно-функціонального контексту ПБ через призму безпекового середовища держави.

Оцінка співвідношення елементів національної і ПБ була предметом дослідження ряду науковців. На окрему увагу заслуговують результати досліджень, що наведені в [33]; [34]. Як випливає із зазначених праць, указаний контекст може бути оцінений із рис. 1. Саме у контексті, поданому на рис. 1, нами оцінюватиметься ПБ у межах цього дослідження.

Наш підхід зумовлено необхідністю врахування як загроз ПБ, так і інтересів різних суб'єктів у прикордонній сфері. З огляду на особливості географічного, зокрема геополітичного, положення України до числа загроз сьогодні відносяться: довготривала гібридна і збройна агресія з боку російської федерації, контрольованих нею тимчасово окупованих територій України та Республіки Молдова, а також республіки білорусь, яка перебуває під воєнно-політичним впливом російської федерації; спроби спецслужб ворожих держав утворити в Україні низку квазідержав та незаконних організацій з метою посягання на її територіальну цілісність і державний суверенітет, дестабілізації суспільно-політичної та соціально-економічної обстановки; незаконне видобування мінеральних ресурсів у захоплених родовищах України; незаконний вилов біоресурсів в акваторіях і на континентальному шельфі Чорного, Азовського морів, у прилеглій зоні та у виключній (морській) економічній зоні України; контрабанда зброї та інших засобів терору, наркотичних засобів та їх прекурсорів, товарів економічної групи; торгівля людьми та 'їх органами; незаконна міграція тощо.



Рис. 1 Структурний аспект прикордонної безпеки: а) місце системи прикордонної безпеки у безпековому середовищі; б) декомпозиція загальної структури системи прикордонної безпеки

Разом із тим серед інших можна виділити специфічний клас загроз, проти яких можливості окремих суб'єктів забезпечення ПБ (інституцій чи навіть держав) мінімальні. Йдеться про транснаціональні загрози, які проходять територіями багатьох держав та є актуальними у сучасному й майбутньому середовищах безпеки України та інших країн. Носіями таких загроз є міжнародні організовані злочинні угруповання, діяльність яких спрямована: на торгівлю людьми та їх органами; незаконний обіг зброї, боєприпасів і інших засобів терору, наркотичних засобів та їх прекурсорів; контрафактних товарів та ліків, дорогоцінних та рідкоземельних металів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, флори та фауни. Неконтрольована міграція також має транснаціональний характер.

З іншого боку, у прикордонній сфері концентруються не тільки загрози, але й інтереси багатьох суб'єктів. Вони зумовлені об'єктивною потребою людства в соціальній, економічній, політичній, інформаційній та інших видах взаємодії. Наприклад, середньорічний туристичний потік складає близько 1 млрд чол. та утворює до 10 % світового валового продукту. Світовий товарообіг у середньому сягає 15 трильйонів доларів.

Отже, відповідно до свого масштабу (прикордонний, транскордонний, транснаціональний) зазначені загрози й інтереси знаходять свою реалізацію на різних рівнях безпекового середовища (національному, регіональному, глобальному).

Аналіз підходів до оцінювання стану прикордонної безпеки та розподілу завдань із її забезпечення за різними суб'єктами Крім урахування структурно-функціонального контексту ПБ, для вирішення завдання цієї роботи необхідно оперувати й інструментами оцінки стану ПБ та розподілу завдань із її забезпечення за різними суб'єктами.

Аналіз низки наукових праць, що присвячені відповідним питанням, дозволяє зробити висновок про можливість і доцільність застосування для вирішення такого завдання підходу, запропонованого у роботі [35].

Структурна схема методики оцінювання стану ПБ згідно з [35] має вигляд, що може бути оцінений з рис. 2.



Рис. 2 Структурна схема методики оцінювання стану прикордонної безпеки

Для застосування методики необхідно реалізувати комплекс проміжних завдань:

провести збирання тематичної інформації, її первинну обробку та кластеризацію безпекового середовища на окремі об'єкти ПБ (ділянки державного кордону із суміжними державами, прикордонні акваторії, аеропорти тощо) (і);

визначити вагові коефіцієнти об'єктів ПБ (у.); оцінити стан обстановки (S); оцінити стан системи забезпечення ПБ (S); визначити стан ПБ на окремих об'єктах (I);

обчислити індикатор ПБ (I) як адитивну згортку станів ПБ на окремих об'єктах.

Зазначена методика дозволяє ідентифікувати стан ПБ та визначити напрями адекватного реагування на зміни безпекового середовища.

Модель розподілу завдань забезпечення ПБ між різними суб'єктами згідно з [35] має вигляд, що може бути оцінений з рис. 3.

Рис. 3 Графічна інтерпретація моделі розподілу завдань між суб'єктами забезпечення прикордонної безпеки

Зазначена модель відображає:

визначення множини заходів, спрямованих на забезпечення ПБ, їх декомпозицію на елементарні завдання та визначення параметрів виконання цих завдань (вимог до спроможностей виконавців) (позиції 1-3);

проведення декомпозиції можливостей окремих суб'єктів забезпечення ПБ (компонентів системи) на елементи (ЕК) та аналіз 'їх потенціалу (спроможностей) щодо виконання окремих (елементарних) завдань (ЕЗ) у межах певних заходів (Зх) (позиції 4-6);

цільову функцію для синтезу можливих варіантів виконання елементарних завдань суб'єктами забезпечення ПБ.

Підходи, що подано на рис. 2, 3, забезпечують інструментальну можливість оцінювання стану ПБ та розподілу завдань із її забезпечення за різними суб'єктами.

Ретроспективний аналіз механізмів забезпечення прикордонної безпеки з огляду на історичний розвиток прикордонного відомства

Складові доцільного інструментарію обґрунтування можливих напрямів розбудови системи ПБ як механізму розвитку безпекового середовища держави подано вище. Проте для їх ефективного застосування доцільним є врахування поточного стану ПБ та передісторії її становлення. Оцінимо зазначений аспект.

Найбільш вагомий внесок у дослідження історії формування та розвитку державного кордону України та її прикордонного відомства у період 1993 - 2003 рр. зробив М. І. Кабачинський [36]. Крім нього, етапи становлення, проблеми і перспективи ПБ України станом на 2008 р. систематизував М. М. Литвин [37]. З урахуванням 'їхнього наукового доробку узагальнимо ключові періоди формування та розвитку системи ПБ України за двома ознаками: планування та реалізації планів. За цими ознаками можна умовно виділити шість періодів.

Період перший - 1990-1993 рр. (за ознаками планування та реалізації).

Початок цього періоду пов'язується, перш за все, з прийняттям Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року [38].

У Декларації зазначено, що Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

У цей період основні зусилля спрямовувалися на визначення (встановлення) правового статусу та забезпечення недоторканності державного кордону, опрацювання базового правового підґрунтя у сфері ПБ, підходів до створення національної прикордонної інституції, розбудови інфраструктури кордону на нових ділянках відповідальності (з державами-членами СНД).

Відбувалося утворення і становлення Прикордонних військ України. Вирішувалися нагальні проблеми, пов'язані з формуванням українських кордонів, напрацюванням нормативно-правової бази їх функціонування, комплектуванням, формуванням організаційно-штатної структури, виставленням прикордонних застав, комендатур та загонів по всьому периметру території України; формуванням, розгортанням нової системи охорони та захисту державного кордону, а також системи прикордонного контролю на ділянках відповідальності з Республікою Молдова, російською федерацією, республікою білорусь; нарощенням зусиль з охорони морської ділянки; розвитком авіації тощо.

Залежно від наявних умов, реальних і потенційних загроз змінюється питома вага ПБ у системі національної безпеки. У цей період вона була особливо великою і мала суттєве політичне значення.

Із 1992 року розпочалась активна робота зі створення контрольно-пропускних пунктів. 22 червня 1992 року Президент України видав розпорядження [39], яким зобов'язав Кабінет Міністрів України обстежити наявні контрольно-пропускні пункти через ДК (КПП) і в тримісячний термін розробити і затвердити відповідну програму розвитку. Реалізація державного підходу дозволила значно пожвавити темпи відкриття пунктів пропуску через ДК (ППр).

В інтересах підготовки кадрів для охорони ДК 14 грудня 1992 року створено Інститут Прикордонних військ України в м. Хмельницькому, який уже у 1993 році здійснив перший випуск офіцерів. Для підготовки призивного складу військовослужбовців, командирів відділень і молодших спеціалістів сформовано 3 навчальних прикордонних загони (у містах Івано-Франківськ та Алчевськ, смт Оршанець).

Наприкінці 1993 року відбувалося удосконалення законодавства з прикордонних питань, здійснювалося договірно-правове оформлення ДК; формувалася ідеологія охорони ДК; розвивалася мережа ППр; удосконалювалися система управління, структура Прикордонних військ України та їх службово-бойова діяльність, матеріально-технічне забезпечення тощо. Крім того, були розроблені державні підходи до розбудови ДК, які відображені в Комплексній програмі розбудови ДК України [40], затвердженій Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів, узгодженості дій органів виконавчої влади щодо договірно-правового оформлення і практичного визначення державного кордону та підтримання його режиму.

Період другий - 1994-1999 рр. (за ознаками планування та реалізації).

Із 1994 року розпочато реалізацію Комплексної програми [40].

Основними особливостями періоду були:

гострі протиріччя між загрозами, з одного боку, та обмеженістю економічних можливостей держави - з другого;

наявність збройного конфлікту у межах придністровського сектору Республіки Молдова і, відповідно, загрози, які пов'язані із цим;

неврегульованість договірно-правового оформлення проходження лінії ДК та його режиму із суміжними державами, неможливість його повної демаркації;

низька пропускна спроможність ППр і нерозвиненість сервісного забезпечення, що не задовольняло потреб України в розвитку міжнародних зв'язків та її інтеграції у співтовариство європейських держав. Уповільнювався пропуск осіб і транспортних засобів, створювались незручності тим, хто перетинав кордон;

не було створено умов для здійснення санітарно-карантинного, ветеринарного і фіто-санітарного контролю під час перетинання ДК, що істотно знижувало екологічну безпеку країни;

спрямування основних сил і ресурсів на розбудову українсько-молдовського кордону відповідно до Указу [41];

здійснення лише контрольних функцій у тимчасово обладнаних ППр та оперативне прикриття ДК з російською федерацією та республікою білорусь.

Період третій - 2000-2005 рр. (за ознакою планування); 2000 рік - липень 2003 року (за ознакою реалізації).

У цей період державна політика у сфері ПБ здійснювалася через прийняття другої Програми дій, спрямованих на підтримання режиму державного кордону України і прикордонного режиму, розвиток Прикордонних військ і митних органів на період до 2005 року [42] та низки інших нормативно-правових актів. Вони визначали не тільки заходи з удосконалення правового регулювання, а й стимулювали докорінні реформи головної інституції, яка реалізує прикордонну політику. Основними особливостями періоду були:

проведення активних реформ, демонстрація відкритості дій і стратегічного планування. Приклади цього - низка міжнародних конференцій, починаючи з першої у Брюсселі (2002 рік), публічне обговорення проєкту Закону України “Про Державну прикордонну службу України” [43], залучення допомоги міжнародних експертів тощо. Саме цей Закон та інші нормативно-правові акти, які прийняті у 2003 році, створили правове підґрунтя для реформування прикордонної інституції з військової у правоохоронну;

успішно проведено низку перетворень, які торкнулись усіх сфер: повноважень, структури, комплектування і підготовки персоналу, форм і способів службової діяльності. Здійснюється розвиток прикордонної інфраструктури, технічного переоснащення, налагодження співпраці з органами державної влади прикордонних областей, зокрема щодо облаштування кордону;

розпочато демаркацію першої нової ділянки ДК (українсько-молдовської) та його позначення на інших недемаркованих ділянках;

заходи у сфері ПБ набули нової якості на міжнародному рівні - як у двосторонньому, так і в багатосторонньому форматі. Зокрема успішно реалізується низка спільних проєктів з ЄС та США. Запроваджено нову форму співпраці, пов'язану з діяльністю Місії Європейської Комісії на українсько-молдовському ДК.

Період четвертий - 2006-2015 рр. (за ознакою планування); серпень 2000 - 2013 рр. (за ознакою реалізації).

Четвертий етап розпочався у 2006 році після ухвалення Президентом України Концепції розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року [44] та прийняття Державної цільової правоохоронної програми “Облаштування та реконструкція державного кордону України” на період до 2015 року [45]. До виконання цієї Програми залучено більше десяти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування прикордонних областей. Програма передбачала комплекс заходів щодо завершення договірно-правового оформлення ДК, оптимізації мережі ППр, розвитку їх інфраструктури та сервісних зон відповідно до стандартів ЄС, створення належних умов для учасників міжнародного руху та ефективної роботи контрольних служб, інженерного облаштування ДК поза ППр, побудову сучасної інтегрованої системи охорони ДК та захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, удосконалення системи ПБ в цілому [46].

У цей час було запроваджено нову організаційну структуру ДПСУ, що сприяло переходу на чотирирівневу систему управління: Адміністрація ДПСУ - регіональне управління - орган охорони ДК - підрозділ охорони ДК. Проведено заходи із запровадження окремих положень “Кодексу ЄС щодо правил, які регулюють рух осіб через кордони” (Шенгенського кодексу про кордони) щодо імплементації нового для України механізму реалізації прикордонної політики - інтегрованого управління кордонами. Також запроваджено технологію ідентифікації осіб за біометричними даними. Зокрема, як наслідок цього, здійснювалося упорядкування діяльності ППр та лібералізація візового режиму, що загалом сприяло зростанню пасажирських, вантажних і транспортних потоків, зменшенню ризиків, які пов'язані з використанням підроблених документів подорожніми.

Так, за спільними оцінками з прикордонними службами сусідніх країн ЄС, у 2004 - 2007 рр. спостерігається поступове зниження активності незаконної міграції на ДК України з країнами ЄС (у 2005 році - на 7 %, 2006 році - на 12 %, 2007 році - на 23%). Ця тенденція забезпечена посиленням охорони спільного кордону з ЄС, східної та північної ділянок, співпрацею з іншими правоохоронними органами з виявлення та припинення діяльності організованих злочинних груп та угруповань, які незаконно переправляють осіб через ДК, превентивними заходами щодо недопущення потенційних мігрантів на територію України, чітким виконанням угод про реадмісію, видворенням іноземців-правопорушників за межі України.

Отже, у цей період створено засади для становлення сучасного прикордонного відомства як правоохоронного органу спеціального призначення, діяльність якого ґрунтується на базових принципах ЄС у сфері управління кордоном.

Водночас результати компаративного аналізу стану укомплектованості ДПСУ та інших складових силових відомств за період з 2006 року до 2011 року дозволяють констатувати певну проблематику, яка мала місце саме в прикордонному відомстві та призводила до суттєвого зменшення укомплектованості з 88,4 % у 2006 році до 72,9 % у 2011 році, що можна оцінити з табл. 1 та рис. 4. Також варто звернути увагу, що укомплектованість ДПСУ у кожному році аналізованого періоду була найменшою серед згаданих відомств (крім 2007 року).

Таблиця 1

Зміни в чисельності та укомплектованості за роками окремих суб'єктів сектору безпеки і оборони

Відомство	Показники аналізу	Зміни в чисельності та укомплектованості за роками
		2006	2007	2008	2009	2010	2011
Державна прикордонна служба України	Загальна чисельність, осіб	44114	44203	46050	45798	46509	46388
	У комплектованість, %	88,4	88,2	79,4	45,2	73,4	42,8
Збройні Сили України	Загальна чисельність, осіб	221000	200000	200000	200000	200000	192000
	У комплектованість, %	92,8	98,8	93,8	94,8	82,5	95,6
Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України	Загальна чисельність, осіб	33166	33270	33271	33221	33218	32962
	У комплектованість, %	94	85	82	96	85	94
Служба безпеки України	Загальна чисельність, осіб	32575	32993	32890	32169	32486	32165
	У комплектованість, %	91,9	86,2	88,2	90,1	89,1	90,8
Управління державної охорони України	Загальна чисельність, осіб	2915	2912	2912	2912	2912	2912
	У комплектованість, %	87	91	89	84	90	91
Державна спеціальна служба транспорту	Загальна чисельність, осіб	5000	5000	5000	5000	5000	5000
	У комплектованість, %	90	90	78	92	91	91
Державна пенітенціарна служби України	Загальна чисельність, осіб	52385	52459	52368	50948	51929	52336
	У комплектованість, %	82	82	90	93	82	91
Узагальнені дані	Загальна чисельність, осіб	391155	370837	372491	370048	372054	363763
	Середній рівень ...

Подобные документы

• Воєнна безпека як елемент національної безпеки України

  Поняття, принципи та складові національної безпеки України. Відмінність та спільність в поняттях воєнна безпека і воєнна небезпека та воєнна безпека і оборона. Оцінка воєнно-політичної обстановки в світі і в регіонах національних інтересів держави.
  
  курсовая работа [35,8 K], добавлен 29.12.2013
  

• Военна політика держави та армія

  Воєнна політика держави: сутність, структура та функції. Оборонна достатність України. Принципи воєнної політики України. Воєнна доктрина. Реформування та розвиток Збройних Сил. Армія як знаряддя воєнної політики. Фактори взаємовідносин армії і політики.
  
  реферат [39,0 K], добавлен 14.01.2009
  

• Становлення ракетної техніки класу "земля-земля" та основні шляхи її розвитку в канун та період Другої світової війни

  Становлення та розвиток ракетних технологій в канун та період Другої Світової війни. Основні тенденції розвитку ракетобудування. Використання ракетної техніки як нового виду збройних сил та її вплив на перебіг воєнних дій у період Другої світової війни.
  
  курсовая работа [12,7 M], добавлен 07.02.2010
  

• Дії роти внутрішніх військ при участі в охороні громадського порядку та громадської безпеки в умовах руйнування (аварії) на хімічно небезпечних об’єктах

  Отруйні речовини, що виділяються внаслідок аварії на хімічно небезпечному об’єкті. Можлива хімічна обстановка в районі виконання завдань з охорони громадської безпеки ротою внутрішніх військ. Особливості роботи командира роти в умовах хімічного зараження.
  
  дипломная работа [1,8 M], добавлен 20.10.2011
  

• Становлення збройних сил України (1991-2015 рр.)

  Збройні Сили як важлива складова державності. Оцінка розвитку Збройних Сил. Аналіз державної політики щодо реформування армії. Головні проблеми, що заважали ефективному проведенню реформ. Коротка характеристика головних недоліків політики В. Януковича.
  
  статья [21,9 K], добавлен 14.08.2017
  

• Перспективи розвитку ракетної техніки

  Розвиток ракетної техніки, модернізація старих комплексів і створення нових на підґрунті сучасного розвитку науки. Новий ракетний комплекс "ИСКАНДЕР-Э", принцип дії систем самонаведення, особливість пускової установки ракетного комплексу "ИСКАНДЕР".
  
  реферат [2,0 M], добавлен 30.09.2009
  

• Розвиток швидкості у військовослужбовців

  Швидкість як фізична якість: елементарні та комплексні форми швидкості, основні фактори, що обмежують швидкісні можливості людини. Навчання фізичним вправам на швидкість. Принципи розвитку швидкості як фізичної якості, основні засоби її розвитку.
  
  реферат [135,0 K], добавлен 26.08.2009
  

• Дотримання заходів безпеки під час експлуатації і обслуговування озброєння і військової техніки, перевезення особового складу та вантажів, під час руху на аеродромі

  Міри безпеки при виконанні робіт по обслуговуванню озброєння та методики поводження з отруйними рідинами. Заходи попередження отруєнь. Правила перевезення особового складу та вантажів. Рух машин на аеродромі. Дорожні знаки, вказівники та лінії розмітки.
  
  реферат [27,1 K], добавлен 05.09.2011
  

• Ввод автомобілів до експлуатації та приведення їх у готовність до використання за призначенням

  Загальні поняття та системи експлуатації автомобілів у Збройних Силах. Склад ЗІП автомобіля, порядок його використання та списання. Методика та необхідність систематичного контролю за технічним станом та комплектністю воєнної автомобільної техніки.
  
  лекция [27,7 K], добавлен 14.08.2009
  

• Склади рідких ракетних палив

  Загальна характеристика ОЗРП Калинівка. Компоненти ракетного палива і фізичні та хімічні властивості. Вплив на організм людини і навколишнього середовища. Нейтралізація інфраструктури компонентів ракетного палива розчинами і шляхом допалу промстоків.
  
  контрольная работа [42,5 K], добавлен 15.11.2010
  

• Загальний стан збройних сил провідних країн світу та суміжних держав, напрямки їх реформування та розвитку

  Загальний стан ОЗС НАТО, національних збройних сил провідних країн блоку та ОЗС ЄС на сьогоднішній день, напрямки їх реформування та розвитку в майбутньому. Характеристика та перспективи збройних сил суміжних країн Східної Європи, а також країн СНГ.
  
  реферат [40,9 K], добавлен 30.08.2009
  

• Цивільна оборона

  Місце цивільної оборони у державній системі безпеки та захисту населення. Загальні принципи організації і структури установ ЦО України. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організми. Дії людей під час землетрусу. Поняття про хімічну обстановку.
  
  курс лекций [205,5 K], добавлен 09.03.2010
  

• Розвиток системи цивільного захисту

  Історія становлення та етапи формування системи світового цивільного захисту. Цивільна оборона СРСР у 1961-1991 рр. Періоди розвитку системи цивільного захисту в Україні. Роль, місце та значення цивільної оборони у загальній системі оборонних заходів.
  
  реферат [30,5 K], добавлен 09.12.2010
  

• Військова присяга та військова символіка України

  Історія походження військової присяги, бойового прапора та військових відзнак України. Герб як символ держави. Характеристика козацьких клейнодів. Військова присяга - клятва на вірність народові України. Державна та військова символіка, бойовий прапор.
  
  презентация [1,9 M], добавлен 20.12.2013
  

• Система військових правоохоронних органів України, їх загальна характеристика, завдання та основні напрямки діяльності

  Поняття правоохоронної діяльності та правоохоронного органу. Військові суди, військові прокуратури, органи Служби безпеки України. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України. Роль та місце військових правоохоронних органів в Україні.
  
  курсовая работа [313,5 K], добавлен 30.03.2014
  

• Засоби і методи ведення воєнних дій

  Причини та цілі заборони та обмеження окремих засобів і методів ведення війни: захист цивільного населення, мирних об’єктів і жертв. Типи даних засобів, їх характеристика та оцінка вбивчої сили. Відповідальність за використання на міжнародному рівні.
  
  презентация [14,1 M], добавлен 25.03.2019
  

• Поняття про бій. Характеристика загальновійськового бою

  Поняття про загальновійськовий бій, його характеристика. Види бою та вогню. Оборона і наступ. "Вогонь" і його значення в бою. Значення морально бойових якостей військовослужбовців, їх активності та ініціативності. Швидкий перехід від одних дій до інших.
  
  презентация [3,6 M], добавлен 20.12.2013
  

• Деякі питання цивільної оборони

  Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природнього характеру. Розміщення потенційно-небезпечних виробництв, їх паспортизація. Норми проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони. Міжнародні документи з питань техногенної безпеки.
  
  реферат [48,0 K], добавлен 23.11.2012
  

• Збройні сили

  Історія створення та розвитку Збройних Сил УКраїни. Бойова діяльність українських миротворчих підрозділів. Структура та органи керування Збройними Силами. Склад сухопутних, повітряних, військово-морських військ. Професійні військові свята в Україні.
  
  контрольная работа [31,5 K], добавлен 22.04.2011
  

• Повітряний десант і аеромобільні війська

  Етапи створення аеромобільних та повітрянодесантних військ, історія їх розвитку та подальші перспективи, основи бойового застосування. Характерні завдання оперативно-стратегічних та оперативних повітряних десантів. Повітрянодесантна підготовка військ.
  
  учебное пособие [71,2 K], добавлен 14.08.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам